Аналіз дилем створення конкурентного середовища в економіці України: кейси підтримки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз дилем створення конкурентного середовища в економіці України: кейси підтримки

Фадеева І.Г. доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів, Інститут економіки та менеджменту, Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу

Паламарчук О.С.

кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та управління бізнесом, Факультет документальних комунікацій, менеджменту, технологій та фізики, Рівненський державний гуманітарний університет

Дубовик Н.А. кандидат політичних наук, кафедра документознавства та інформаційної діяльності, Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій ННІМПАнотація

Сучасна українська економіка характеризується низьким рівнем конкурентоспроможності, що викликає необхідність пошуку підтримки від міжнародної спільноти. Метою статті є аналіз дилем створення конкурентного середовищі в економіці України на основі кейсів підтримки. З'ясовано, що розвиток української економіки залежить від підтримки й допомоги міжнародних партнерів, які визначають рівень конкурентоспроможності економіки України. Проаналізовано кейси підтримки української економіки на прикладі США та країн Європейського Союзу, на основі чого зроблено висновок про потужність економічної допомоги від цих країн. Показники свідчать про те, що найбільші потоки економічної підтримки України надходять з США та країн ЄС, передусім Німеччини, Франції та Польщі. Виявлено, що конкурентне середовище включає умови та чинники, під впливом яких розвивається конкуренція в економіці. Економічна конкурентоспроможність визначається якістю продукції, спроможністю й обсягом виробництва, співвідношенням виробничої і споживчої сфер, наявністю необхідних умов для зберігання та експорту виробленої продукції. Результати показують, що економічна конкурентоспроможність країни базується на таких компонентах, як інституції, інфраструктура; макроекономічне середовище; охорона здоров'я та освіта на початковій ланці; вища освіта та підвищення кваліфікації; ефективність товарного ринку; ефективність ринку праці; рівень розвитку фінансового ринку; технологічна готовність; розмір ринку; складне бізнес-середовище; інноваційність. Міжнародна конкурентоспроможність України, крім внутрішніх факторів, визначається також зовнішніми чинниками, до яких належать: зміни в конкурентоспроможності інших країн, зміни в міжнародній торговельній політиці, зміни в характері міжнародної конкуренції. Практичне значення та перспективи для подальших досліджень ґрунтується на необхідності вивчення економічного потенціалу України в контексті міжнародного конкурентного середовища, а також пошуку нових шляхів відновлення української економіки, що перебуває в кризовому становищі внаслідок воєнних подій.

Ключові слова: економічний потенціал, ринок праці, економічна підтримка, фінансова допомога, виробнича продукція, конкурентне середовище, інноваційні технології.

Annotation

The modern Ukrainian economy is characterized by a low level of competitiveness, which makes it necessary to seek support from the international community. The purpose of the article is to analyze the dilemmas of creating a competitive environment in the economy of Ukraine based on support cases. It was found that the development of the Ukrainian economy depends on the support and assistance of international partners, which determine the level of competitiveness of the Ukrainian economy. Cases of support for the Ukrainian economy were analyzed using the example of the USA and the countries of the European Union, on the basis of which a conclusion was drawn about the power of economic aid from these countries. Indicators indicate that the largest flows of economic support to Ukraine come from the USA and EU countries, primarily Germany, France and Poland. It was revealed that the competitive environment includes conditions and factors under the influence of which competition in the economy develops. Economic competitiveness is determined by the quality of products, the capacity and volume of production, the ratio of production and consumer spheres, the presence of the necessary conditions for storage and export of manufactured products. The results show that the country's economic competitiveness is based on such components as institutions, infrastructure; macroeconomic environment; health care and education at the primary level; higher education and professional development; product market efficiency; labor market efficiency; level of financial market development; technological readiness; market size; complex business environment; innovativeness. International competitiveness of Ukraine, in addition to internal factors, is also determined by external factors, which include: changes in the competitiveness of other countries, changes in international trade policy, changes in the nature of international competition. The practical significance and prospects for further research are based on the need to study the economic potential of Ukraine in the context of the international competitive environment, as well as the search for new ways to restore the Ukrainian economy, which is in a crisis situation due to the war. економіка кейс підтримка

Keywords: economic potential, labor market, economic support, financial assistance, production products, competitive environment, innovative technologies.

Вступ

У сучасних умовах повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України значної уваги потребує економіка, яка перебуває в кризовому становищі. Так, розвиток української економіки залежить від підтримки й допомоги міжнародних партнерів, які визначають рівень конкурентоспроможності економіки України. Запровадження воєнного стану спричинило перегляд і розроблення нових стратегій розвитку економіки з метою її збереження й відновлення [7]. Для відновлення стабільності й конкурентоспроможності економіки в України необхідна фінансова підтримка, яку можуть надати міжнародні партнери, інвестори, представники бізнесу, громадські організації тощо. З огляду на це, однією зі стратегій політики українського Уряду є налагодження міжнародних економічних відносин з метою відновлення економічного потенціалу країни [12].

Національна економіка України потребує трансформації, яка дасть можливість підвищити рівень її продуктивності. Викликом для української економіки є конкурентоспроможність, що ускладнюється в умовах воєнного стану. До шляхів покращення економічної ситуації належать інвестиції, впровадження інноваційних технологій, ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів тощо. Розвиток української економіки має спрямовуватися на експорт виробленої продукції за кордон, збільшення капіталу та технологізація інфраструктури.

Конкурентне середовище - ринкова структура, у якій компанії, що продають подібні товари, використовують різні канали розподілу та стратегії ціноутворення, щоб доглядати за покупцями [8]. Крім того, конкурентне середовище включає умови та чинники, під впливом яких розвивається конкуренція в економіці. Економічна конкурентоспроможність визначається якістю продукції, спроможністю й обсягом виробництва, співвідношенням виробничої і споживчої сфер, наявністю необхідних умов для зберігання та експорту виробленої продукції [10]. Конкурентне середовище впливає на виробничу практику та маркетингові стратегії кожного підприємства. В умовах олігополії (коли кілька компаній, підприємств або фірм у певній галузі стають настільки впливовими, що перешкоджають створенню нових фірм) або монополії (коли одна організація контролює всю певну галузь), компаніям легко встановити найкращі ціни та докладати менше зусиль для дослідження ринку. Це пояснюється тим, що існує обмежена конкуренція та існує лише кілька великих компаній, що надає кожній більшої влади на ринку.

У конкурентному середовищі компанії повинні постійно стежити за цінами, якістю, характеристиками та маркетингом продуктів конкурентів [1]. Підприємства повинні створювати конкурентоспроможні стратегії, які відрізнятимуть їх від інших. Це може включати пошук більш конкретного цільового ринку, встановлення нижчих цін або створення нових продуктів, які більше відповідають потребам споживачів. На розвиток конкурентного середовища в економіці впливають торговельні й інвестиційні зв'язки України з іншими країнами на міжнародному рівні [11].

Існує кілька різних типів конкурентного середовища, представлених у Табл.1:

Табл. 1.

Типи конкурентного середовища

Розуміння конкурентного середовища дозволяє об'єднати аналіз витрат і попиту для визначення економічної теорії фірми, яка може запропонувати суттєве розуміння процесу прийняття рішень. Будь-яке бізнес-рішення повинно прийматися в світлі очікувань щодо дій і реакції конкурентів. Рівень конкуренції впливає на природу як вартості, так і умов попиту. Крім того, конкурентне середовище визначає повноваження менеджерів фірми щодо ціноутворення, маркетингу, закупівлі ресурсів та інших рішень. Розуміння середовища прийняття рішень має важливе значення як для опису обмежень ринкової поведінки, так і для аналізу можливостей, доступних на ринку. Конкурентне середовище не є стабільним, а скоріше постійно змінюється.

Отже, економічна конкурентоспроможність країни базується на 12 компонентах (Рис. 1):

Рис. 1. Компоненти економічної конкурентоспроможності

При кількісній оцінці та типізації конкурентоспроможності за орієнтир зазвичай береться рівень економічних процесів. Так, можна виокремити такі рівні конкурентоспроможності в економіці:

- мікро - конкурентоспроможність на рівні підприємства, домогосподарства, продукції;

- мезо - конкурентоспроможність на рівні регіонів, галузей, галузей, у тому числі економічного сектора;

- макро - конкурентоспроможність на рівні даної національної економіки.

Конкурентна позиція визначається, в тому числі, такими показниками, як частка у світовій торгівлі, зміна умов торгівлі, стан зовнішньоторговельного балансу. З іншого боку, рівень конкурентоспроможності визначається міжнародним економічним середовищем, економічною політикою уряду, соціально-економічною системою, ефективністю використання виробничих ресурсів та розміром і структурою виробничих ресурсів.

Використовуючи ці фактори, можна зробити оцінку на мікрорівні, оцінюючи підприємство з точки зору: розміру природних ресурсів, робочої сили, капіталу та рівня технології та економічної інфраструктури; функціонування соціально-економічної системи; політики (макроекономічна, галузева, зовнішня, конкурентна, курсова); процедури руху капіталу та іноземних інвестицій; міжнародної торгівлі.

До інших можна віднести потенціал конкуренції (ресурси, завдяки яким конкурент зберігає конкурентоспроможність), стратегію конкуренції (шляхи та методи досягнення конкурентної переваги), інструменти конкуренції (засоби, що використовуються в конкуренції для збереження конкурентоспроможності), конкурентну перевагу і конкурентну позицію (конкурентний результат).

Широкий підхід до питання потенціалу конкурентоспроможності стосується не стільки реальних конкурентних факторів і механізмів, скільки питання факторів у сфері регулювання. Ці типи факторів конкурентоспроможності включають її нові концепції на підприємстві (так звані управлінські підходи), нові організаційні форми, особливо віртуальні та мережеві форми. Усі ці фактори сприяють конкурентному потенціалу. У цьому підході ці фактори систематизуються таким чином:

1. Людський капітал - перш за все, якість персоналу, відповідального за такі сфери, як маркетинг, логістика, дистрибуція, продажі, а також технічний персонал (фахівці з ІКТ), а також фінансовий і управлінський персонал. Важливе значення також надається кваліфікованим і ефективним кадрам на передовій. Серед рис співробітників особливо цінуються креативність, готовність до ризику, щедрість і лояльність до компанії.

2. Фізичні ресурси: машини, пристрої, транспортні засоби, ІТ-інфраструктура.

3. Фінансові ресурси, що описуються такими елементами, як: прибуток, вартість чистих активів, рентабельність власного капіталу, фінансова ліквідність, грошові кошти та дебіторська заборгованість.

4. Невидимі ресурси - інформація, технології, інновації, репутація компанії, унікальні навички, неформальні зв'язки з центрами прийняття рішень, патенти, ліцензії, робочий клімат, організаційна культура, бренди продукції, досвід, контакти.

5. Організаційні ресурси - система прийняття рішень, організація дистрибуції та логістичної мережі, розмір компанії, організаційна структура, управління якістю, зв'язки з постачальниками та одержувачами, система моніторингу.

Зазначені елементи потенціалу конкурентоспроможності вичерпують критерії широкого підходу до його проблематики. Більш вузький підхід до конкурентного потенціалу підкреслює важливість спроможності та здатності компанії використовувати свої ресурси. Це, у свою чергу, зумовлено точністю обраної ними стратегії конкурентоспроможності, оскільки неможливо використовувати весь ресурс підприємства, у відриві від широко зрозумілих потреб і очікувань учасників ринку, а не всі складові перераховані вище ресурси підприємства можуть бути ефективно використані для створення його конкурентної переваги. Стратегії підприємства також стосуються динамічного аспекту конкурентного потенціалу, тобто його створення. Тому вони враховують як спосіб використання конкурентного потенціалу, так і його формування, що розуміється як складова системи діяльності компанії.

Стратегія конкурентоспроможності підприємства визначає модель ринкової поведінки та напрямок його розвитку, які параметри краще чи гірше служать використанню потенціалу конкурентоспроможності, спрямованому на отримання конкурентної переваги. Вибір моделі ринкової поведінки також обумовлений прийнятою компанією стратегією розвитку, яка також є результатом раціонального аналізу, а не довільного вибору. У доктрині наук про управління формується безліч концепцій і підходів, що все більше ускладнює питання класифікації стратегій. Тому актуальним є питання критеріїв класифікації.

Мета статті - аналіз впливу кейсів підтримки на створення конкурентного середовища в економіці України в умовах воєнного стану. Завдання дослідження:

- виявити вплив воєнного стану на розвиток економіки в Україні;

- визначити ключові кейси підтримки української економіки;

- проаналізувати особливості створення конкурентного середовища в українській економіці за рахунок кейсів підтримки.

Результати

Конкурентоспроможність економіки пов'язана з рівнем її розвитку та економічно-соціальною структурою [6]. Зміни, що відбуваються в сучасній світовій економіці, такі як процеси глобалізація, інтернаціоналізація, регіоналізація та інтеграція, призвели до підвищення значення міжнародної конкурентоспроможності економіки протягом останніх кількох десятиліть. Міжнародна конкурентна позиція стосується частки економіки в загальному економічному обміні країни, тобто міжнародному обміні товарами, послугами та факторами виробництва [2]. На його конкурентну позицію впливають його економічна рівновага, рівень інфляції, безробіття, напрямок змін у бюджетному балансі та стан рахунку поточних операцій, рівень міжнародного боргу та валютних резервів, а також тенденції зміни валютного курсу.

У свою чергу, це посилює загрозу довготривалої високої інфляції, тим самим збільшуючи ризики стагфляції та соціальних заворушень як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються.

Міжнародна конкурентоспроможність України, крім внутрішніх факторів, визначається також зовнішніми чинниками, до яких належать: зміни в конкурентоспроможності інших країн, зміни в міжнародній торговельній політиці, зміни в характері міжнародної конкуренції.

Кейс підтримки від США

Військова допомога в трьох прийнятих Конгресом пакетах складається з чотирьох елементів (Рис. 2):

- короткострокова військова підтримка (17 мільярдів доларів): це включає передачу зброї, як зброї США, так і тієї, що закуплена у союзників, навчання українського військового персоналу та обмін розвідниками. Значна частина цього фінансування надходить через Українську ініціативу сприяння безпеці (USAI), яка діє як переказний рахунок. Технічно асигнування охоплюють лише обладнання для зворотної засипки, надіслане в Україну, а не саме обладнання, але вони тісно пов'язані;

- довгострокова військова підтримка (10,4 мільярда доларів): це гроші, які Україна може використати для закупівлі нової зброї, здебільшого у Сполучених Штатах, але також і з інших країн. Проблема в тому, що їх потрібно виготовити, тому є велика затримка. Як наслідок, це, ймовірно, фінансує післявоєнне відновлення української армії, а не поточні операції. (Оскільки USIA фінансує як довгострокову, так і короткострокову підтримку, розподіл є приблизною оцінкою.) Іноді виникає плутанина, оскільки в заявах Міністерства оборони стверджується, що Сполучені Штати "передали" Україні певну кількість військового обладнання, наприклад, нещодавній інформаційний бюлетень заявив, що "загалом Сполучені Штати виділили понад 18,5 мільярдів доларів на безпекову допомогу Україні з початку правління адміністрації Байдена". Це поєднує в собі короткострокову та довгострокову підтримку;

- військові операції США ($9,6 млрд): навесні Сполучені Штати направили близько 18 тис. військових до Європи для зміцнення оборони та стримування Росії. Ці розгортання коштують більше, ніж було заплановано в бюджеті Міністерства оборони;

- загальна підтримка Міністерства оборони (1,2 мільярда доларів): це охоплює широкий спектр заходів, деякі з яких лише побічно пов'язані з Україною, щоб підготувати Міністерство оборони до майбутніх конфліктів.

У рамках надзвичайної підтримки, яку ЄС надає Україні, а саме для фінансування негайних потреб у фінансуванні після неспровокованої та невиправданої агресії з боку росії, 1 липня 2022 року Комісія запропонувала нову операцію МЗС України на суму 1 мільярд євро у формі надзвичайного пільговий довгостроковий кредит. Ця пропозиція є першою частиною виняткової підтримки МЗС у розмірі до 9 мільярдів євро, оголошеної в повідомленні Комісії щодо надання допомоги та відновлення Україні від 18 травня 2022 року та схваленої Європейською Радою 23-24 червня 2022 року. Виняткова МЗС має на меті забезпечити негайної фінансової допомоги в умовах гострої потреби у фінансуванні та забезпечення безперервного функціонування найважливіших функцій Української держави.

Рис. 2. Елементи військової допомоги від США

Джерело: розроблено автором

Кейс підтримки від країн ЄС

Європейський парламент і Рада ухвалили рішення 12 липня 2022 року. Комісія та Україна підписали відповідний Меморандум про взаєморозуміння 19 липня, що дозволило виплатити всю суму цієї МФД двома траншами на початку серпня 2022 року.

7 вересня 2022 року Комісія запропонувала нову операцію MFA на 5 мільярдів євро у вигляді позик у рамках виняткового пакету MFA. Рішення МЗС було прийнято Європейським парламентом і Радою 20 вересня 2022 року. Після набрання чинності Меморандумом про взаєморозуміння 4 жовтня 18 жовтня Україні було виплачено перший транш у розмірі 2 млрд євро. Друга виплата в розмірі 2,5 мільярда євро відбулася 22 листопада 2022 року. Третій і останній платіж у розмірі 500 мільйонів євро відбувся 14 грудня 2022 року.

З початку повномасштабного вторгнення Німеччина надала Україні фінансову допомогу на суму 1,55 млрд доларів, значна частина фінансування була спрямована у вигляді грантів.

Кейс підтримки конкурентного середовища в економіці України

Схвалена на початку березня урядом Дениса Шмигаля Економічна стратегія до 2030 року визначає 20 сфер, які мають ключове значення для економічного зростання, як горизонтальних (макроекономічна політика, регіональний розвиток), так і галузевих (ІТ, промисловість, сільське господарство), дії, передбачені в кожній сфері, та очікувані результати. Документ базується на передумові, що Україна має конкурентні переваги з точки зору географії, природних ресурсів і людського капіталу, але не змогла їх використати через відсутність узгодженої політики розвитку та подальшу російську агресію. Результатом стала нестача інвестицій, деградація інфраструктури, низький рівень технологій та трудова еміграція.

Основна мета стратегії - подвоїти ВВП до кінця десятиліття, головним рушієм зростання є інвестиції. Інвестиційні потреби в ключових секторах економіки оцінюються в понад 300 мільярдів доларів, що більш ніж удвічі перевищує ВВП, тоді як рівень прямих іноземних інвестицій наразі становить лише близько 50 мільярдів доларів. Очікується, що стимулювання інвестицій, розбудова верховенства права та зменшення ролі держави в економіці, в тому числі шляхом дерегуляції, приватизації чи оренди державних підприємств, сприятимуть залученню іноземного капіталу.

Передбачуваним флагманським проектом є створення Міжнародного фінансового центру в Києві, який функціонуватиме за британським законодавством за зразком аналогічних установ у Нур- Султані та Дубаї. Центр мав би власну фондову біржу, надавав послуги фінансового посередництва, а також розміщував офіси іноземних банків та інвестиційних фондів. Потенційною ринковою нішею можуть стати цифрові активи, враховуючи, що Україна є світовим лідером у використанні криптовалют для фінансових операцій.

Очікується, що експорт буде другим ключовим компонентом економічного зростання. Стратегія передбачає, що обсяги експорту зростуть майже удвічі порівняно з періодом до пандемії, з приблизно 64 мільярдів доларів у 2019 році до щонайменше 150 мільярдів доларів США у 2030 році. Внутрішня мета полягає в тому, щоб змінити структуру експорту на користь більшої частки високопродуктивних товарів та товарів із доданою вартістю (нині близько половини - це сировина та необроблені товари), у тому числі шляхом їх просування на зовнішні ринки. Зовнішній акцент робиться на більшій географічній диверсифікації, особливо на придбанні нових ринків в Азії, Африці та Латинській Америці, оскільки наразі 70% українського експорту припадає на Європу (включно з Туреччиною), країни СНД та Китай.

Держава має вести активнішу економічну дипломатію та підтримувати українських експортерів. Стратегія, серед іншого, передбачає реформування та збільшення фінансування експортно-кредитних агентств, розширення мережі українських торговельних представництв у світі та підвищення ролі економічних відділів у дипломатичних місіях. Також планується відкриття Постійного представництва України при Світовій організації торгівлі з метою ефективнішого захисту інтересів України у суперечках всередині організації.

Водночас документ сигналізує про більш рішучий підхід у торговельній політиці, вказуючи на ширше використання інструментів захисту ринку. Протекціоністський порядок денний є частиною тенденції, очевидної в ЄС. Проте не виключено, що це є наслідком тиску з боку великого українського бізнесу, який, враховуючи обмежену конкуренцію на внутрішньому ринку, досі зберігає модель розвитку, що базується переважно на дешевій робочій силі. Такі можливі торговельні бар'єри можуть бути несумісними з положеннями Угоди про асоціацію з ЄС і можуть призвести до двосторонніх торгових суперечок.

За оцінками Міністерства торгівлі США, Україна використовує лише 25-30% свого транзитного потенціалу, який випливає з її привабливого розташування на торговому шляху з Азії до Європи. Основна причина - застаріла інфраструктура - понад чверть залізничної мережі країни та половина автомобільної мережі потребують негайного ремонту. Бюджет України здатний профінансувати лише незначну частину робіт, тому влада прагне до більшого залучення приватного сектору, зокрема іноземного капіталу. Стратегія визначає Китай як потенційного інвестора та передбачає переговори України з китайською владою про приєднання до формату "17+1".

Пріоритет має бути наданий розвитку транспортного коридору від Балтійського моря через Чорне море до Каспійського моря, продовження коридору Гданськ-Одеса, який уже розробляється. У цьому відношенні стратегія передбачає підписання угоди "з іншими акторами", хоча прямо їх не визначає. Український уряд, ймовірно, захоче включити в ініціативу питання лібералізації міжнародних автомобільних перевезень, що допоможе українським перевізникам отримати більше дозволів на перевезення територією Польщі.

Отже, аналіз кейсів свідчить про те, що розвиток української економіки залежить від підтримки й допомоги міжнародних партнерів, які визначають рівень конкурентоспроможності економіки України.

Висновки

Перспективні напрямки подальших досліджень. Практичне значення та перспективи для подальших досліджень ґрунтується на необхідності вивчення економічного потенціалу України в контексті міжнародного конкурентного середовища, а також пошуку нових шляхів відновлення української економіки, що перебуває в кризовому становищі внаслідок воєнних подій.

Обмеження дослідження. Дослідження обмежується аналізом кейсів економічної підтримки лише від США та ЄС в узагальненому вигляді без визначення показників окремо за кожною країною. Обмеження також полягає в часовому проміжку, адже зосереджено увагу передусім на періоді після повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України.

Список використаних джерел

1. Березівський Я.П. Ідентифікація умов та чинників формування технологічної конкурентоспроможності національної економіки. Вісник ЛТЕУ. Економічні науки. Вип. 64. С. 31-35.

2. Брич В.Я., Охота В. І. Міжнародна конкурентоспроможність країн в умовах глобалізації. Тернопіль: ТНЕУ, 2019. 212 с.

3. Варналій З.С. Фінансова безпека України в системі сталого розвитку економіки в умовах війни. Фінансові інструменти сталого розвитку економіки: зб. матеріалів ІУ Міжнародної наук.-практ. конф. Чернівці, 2022. С. 35-39.

4. Данилишин Б. Як відновлювати економіку після війни. Програмна відбудова Боснії та Герцеговини: уроки для України. URL: https://lb.ua/blog/bogdan_danylysyn/510994_yak_vidnovlyuvati_ekonomiku_pislya.html. (дата звернення: 08.08.2023).

5. Казюка Н.П., Шекета Є. Ю. Напрями та резерви повоєнного відновлення економіки України. Актуальні проблеми розвитку економіки регіону. 2022. Вип. 18. С. 255-264.

6. Кахович О.О., Мащенко С.О. Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства на світовому ринку. Економічний простір. 2019. № 141. С. 76-88.

7. Онешко С., Башлай С., Короленко О. Особливості збереження та підтримання економічного потенціалу україни в умовах війни. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 40. С. 1-6.

8. Осіпчук К. Ю., Самодай В.П. Характеристика конкурентного середовища та конкурентні переваги. Г'уманітарний дискурс суспільних проблем: минуле, сучасне, майбутнє. 2023. С. 330.

9. Скрипник С., Процевят О., Воронова О. Особливості регулювання зовнішньоекономічної діяльності в умовах воєнного стану. Економіка та суспільство.

10. Вип. 38. С. 1-6.

11. Старостенко Г. Теоретичні аспекти розвитку конкурентного середовища в умовах інтеграції у світову економіку. Економічний вісник. 2019. Вип. 3. С. 222-230.

12. Уманців Ю. М., Золіна Д.О. Конкурентна політика держави за умов глобальних трансформацій. Науковий вісник Ужгородського університету. 2020. № 2, т. 56. С. 5261.

13. Хмарська І., Кучерява К., Клімова І. Особливості післявоєнного відновлення економіки України. Економіка та суспільство. 2022. Вип. 42. С. 1-6.

Размещено на Allbest.ru