Особливості ролі державно-громадського співробітництва в процесі регулювання зайнятості населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Особливості ролі державно-громадського співробітництва в процесі регулювання зайнятості населення

Андрієвський Олег Григорович аспірант, спеціальності 281 публічне управління та адміністрування

Анотація

У статті аналізується вплив на ринок праці та сферу зайнятості, особливо вплив на структуру зайнятості та особливості ролі державно-громадського співробітництва в процесі регулювання зайнятості населення та виклики цього впливу аналізуються в контексті процесу глобалізації.

Глобалізація та інформатизація суспільства мають вирішальний вплив на ринок праці в контексті процесу глобалізації, змінюється зміст і характер праці, зростає цінність знань, що призводить до появи та розвитку нових форм організації праці та зайнятість у соціально-трудових відносинах.

В роботі деталізовано, що на соціально-економічний розвиток регіону запропоновано охарактеризувати за такими критеріями як: фундаментальний, модифікаційний і оптимізаційний. Аргументовано, що у системі державного регулювання зайнятості населення організаційно-інституціональний механізм спрямовується на процеси, пов'язані з формуванням, розподілом та використанням трудових ресурсів та подоланням диспропорцій між потребами та пропозиціями на ринку праці у межах наявних ресурсів.

Доведено, що державно-громадське співробітництво в процесі удосконалення регулювання зайнятості населення відіграє важливу роль, оскільки здійснюється різними формами та методами. крім того, не менш важливу роль поряд із державно-громадським співробітництвом у процесі удосконалення регулювання зайнятості відіграє і соціальний діалог, під яким ми пропонуємо розуміти інструмент реалізації соціальної політики держави у сфері зайнятості населення, який здійснюється на договірній основі за участю роботодавців, працівників, уряду під час прийняття рішень щодо забезпечення та сприяння зайнятості населення, засіб попередження та розв'язання соціальних конфліктів у даній сфері.

Ключові слова: ринок праці, інформаційні технології, зайнятість, регулювання, населення.

Abstract

Andrievsky Oleg Grigorovich Graduate student, specialty 281 public management and administration, Kyiv National University named after Taras Shevchenko,

FEATURES OF THE ROLE OF STATE-PUBLIC COOPERATION IN THE PROCESS OF REGULATING THE EMPLOYMENT OF THE POPULATION

Abstract. The article analyzes the impact on the labor market and the sphere of employment, especially the impact on the structure of employment and the specifics of the role of state-public cooperation in the process of regulating the employment of the population the challenges of this influence are analyzed in the context of the globalization process.

Globalization and informatization of society have a decisive impact on the labor market in the context of the globalization process, the content and character of work changes, the value of knowledge increases, which leads to the emergence and development of new forms of labor organization and employment in social and labor relations.

The paper details that the socio-economic development of the region is proposed to be characterized by such criteria as: fundamental, modification and optimization. It is argued that in the system of state regulation of employment of the population, the organizational-institutional mechanism is aimed at processes related to the formation, distribution and use of labor resources and overcoming disparities between needs and offers on the labor market within the limits of available resources.

It has been proven that state-public cooperation in the process of improving the regulation of population employment plays an important role, as it is carried out in various forms and methods. in addition, an equally important role, along with state-public cooperation, in the process of improving employment regulation is played by social dialogue, by which we propose to understand the tool for the implementation of the state's social policy in the field of public employment, which is carried out on a contractual basis with the participation of employers, employees, the government when making decisions about ensuring and promoting employment of the population, a means of preventing and resolving social conflicts in this area.

Keywords: labor market, information technologies, employment, regulation, population.

Постановка проблеми

На важливість усіх форм партнерства навіть на самому елементарному рівні, зверталася увага багатьма дослідними в контексті вивчення історії становлення державно-громадського партнерства в зарубіжних країнах, що не можна недооцінити даний факт.

Державно-громадське співробітництво у наданні соціальних послуг у сфері зайнятості має виняткове значення і відіграє особливу роль в громадському житті. З однієї сторони, такого роду соціальні послуги включають «специфічне відчуття ситуації», тому що вони спрямовані на вирішення проблемних питань на ринку праці. З другої сторони, надання такого роду соціальних послуг входить в обов'язки держави, якщо вона бере на себе такі зобов'язання. Держава виступає гарантом надання соціальних послуг населенню. Держава в особі центральних або місцевих органів влади повинна компенсувати постачальникам послуг їх витрати через фінансові або інші види підтримки у випадку, коли неурядові організації надають соціальні послуги. зайнятість державний громадський

Однією з особливостей ролі державно-громадського співробітництва в регулюванні зайнятості населення є те, що воно дає можливість залучити до процесу регулювання різноманітних заінтересованих сторін, таких як роботодавці, профспілки, громадські організації, науково-дослідні установи та інші зацікавлені сторони. Такий підхід дозволяє залучити більш широке коло експертів та забезпечити більш об'єктивне регулювання зайнятості населення.

Іншою особливістю ролі державно-громадського співробітництва в регулюванні зайнятості є те, що воно сприяє формуванню інноваційних підходів до розв'язання проблеми зайнятості населення. Громадські організації та науково-дослідні установи можуть пропонувати нові ідеї та розробки, які дозволяють ефективніше використовувати ресурси та забезпечувати належну зайнятість населення.

Крім того, державно-громадське співробітництво може допомогти вирішити проблему недостатньої інформованості населення про можливості зайнятості та ринок праці.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Отже, проаналізувавши наукові погляди вчених, можемо констатувати, що не було детально досліджено роль державно-громадського співробітництва в процесі регулювання зайнятості населення. його роль полягає в тому, щоб забезпечити ефективне використання ресурсів та координацію зусиль між державними органами та громадськими організаціями для досягнення спільної мети - забезпечення належної зайнятості населення.

Науковці які досліджувати, дане питання Борімчук М.Ю. [1], Криган Р. [2], Світовий О.М., Митяй О.В., Коваленко Г.О. [6] Терюханова І.М., Стульпінас Н.К. [8].Крім того, державно-громадське співробітництво може допомогти вирішити проблему недостатньої інформованості населення про можливості зайнятості та ринок праці.

Мета статті - проаналізувати особливості ролі державно-громадського співробітництва в процесі регулювання зайнятості населення.

Виклад основного матеріалу

Реформування системи управління та розбудова незалежної правової держави України зумовлюють зростання ролі територій у здійсненні основних напрямів соціально-економічної політики. Так, в даний час щодо формування ринку праці, забезпечення зайнятості населення і раціонального використання людських ресурсів, значно розширюються функції і завдання регіонів [2].

У сфері місцевого самоврядування державна політика України спирається на інтереси членів територіальних громад та передбачає децентралізацію влади - тобто передавання значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування. При цьому положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері взято за основу даної політики.

Основні підходи щодо розуміння з приводу того, що соціальний захист населення та зменшення безробіття є пріоритетними напрямами діяльності новостворених громад та відповідних служб, змінює Децентралізація влади в Україні. Державна служба зайнятості являється однією із ключових ланок даного процесу.

Згідно положення «Про державну службу зайнятості» зазначається, що державна служба є централізованою системою державних установ, діяльність якої спрямовується та координується Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України [5].

В свою чергу ДСЗ при виконанні покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями у встановленому порядку.

Як відзначають окремі дослідники, що за даного стану речей, коли третина населення у працездатному віці не зайнята суспільною працею, то потрібно змінювати функціональні обов'язки державної служби зайнятості у бік тіснішої взаємодії та співпраці не тільки з роботодавцями, а й з територіальними громадами, у тому числі і з об'єднаними [6].

Так, збільшення добробуту населення, зростання його зайнятості через створення нових робочих місць і реорганізацію виробництва та інфраструктури у своїх громадах є одним із основних завдань оновленої місцевої влади. В даному процесі ДСЗ і повинна відіграти одну з ключових ролей, в першу чергу, що стосується перегляду пріоритетних своїх завдань та уточнення функціональних обов'язків.

Так, вважаємо, що в усіх центрах зайнятості населення в тому чи іншому регіоні, повинно активно будуватися взаємодія з різними громадськими організаціями з приводу надання навчальних послуг для безробітних та залучення їх до тимчасових робіт. Досить ефективна центрі зайнятості має бути співпраця з громадськими організаціями для проведення відповідних громадських робіт по напрямках їх діяльності, а саме: допомога людям з вадами слуху та вадами зору, навчання незрячих, підтримка осіб, звільнених з місць позбавлення волі.

Отож, можна зазначити, що відповідно до власних функцій та повноважень, ДСЗ організовує свою роботу та надає послуги. крім того Державна служба зайнятості є активним посередником на ринку праці між роботодавцями та шукачами роботи і на безплатній основі надає послуги як із пошуку відповідної роботи для населення, так і з підбору необхідного персоналу для роботодавців. Відповідно, даній службі належить особлива роль в державному регулювання зайнятості населення, оскільки ДСЗ надає такі основні послуги, як: активні форми сприяння зайнятості населення; посередництво в працевлаштуванні між роботодавцем та тим, хто у пошуках роботи; організація громадських та інших тимчасових робіт; організація професійного навчання; видача ваучерів; сприяння самозайнятості шляхом виплати одноразової допомоги; виплата допомоги з безробіття; надання профорієнтаційних послуг; збір статистичної інформації та підготовці аналітичних матеріалів про стан ринку праці в Україні. До того ж саме Служба зайнятості відповідальна за підготовку прогнозу розвитку внутрішнього ринку праці.

Варто відзначити, що Законом України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» [3] розпочалося формування дійового базового рівня місцевого самоврядування.

В свою чергу забезпечення зайнятості населення - одне із головних завдань об'єднаних територіальних громад. Адже кожна ОТГ надає великого значення збереженню і розвитку свого кадрового потенціалу.

Тепер усі повноваження мають об'єднані територіальні громади в Україні мають щоб функціонувати як адміністративно-територіальні одиниці та як суб'єкти регулювання соціально-економічного розвитку територій.

Соціальні та економічні інтереси територіальних громад здійснюються через регулювання господарчих процесів у межах власних повноважень [7, с. 54].

Поглиблення співпраці служби зайнятості з об'єднаними територіальними громадами (далі - ОТГ) полягає і у сприянні залученню населення громад до продуктивної зайнятості шляхом організації та проведення громадських робіт, розширення їх видів з метою збільшення сфери докладання праці, що, безумовно, є суспільно-корисним для мешканців громади.

Так, практично з кожною із ОТГ місцеві підрозділи служби зайнятості уклали угоди про співпрацю, де, зокрема, передбачається як одна з ефективних форм сприяння зайнятості безробітних - організація громадських робіт.

Такого роду мають суспільно-корисну спрямованість та відповідають потребам певної громади, проводяться виключно на спеціально створених для цього тимчасових робочих місцях та фінансуються за кошти місцевих бюджетів, роботодавців, для яких роботи виконуються, та на кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, включаючи виплату як основної, так і додаткової зарплати.

Місцеві громади визначають самостійно види цих робіт та можуть бути організовані для усіх бажаючих, але в першу чергу - для безробітних.

Однак, задля більш плідної співпраці з громадами державною службою зайнятості необхідно, на наше переконання, впровадити в роботу такі основні напрямки, як: інформування мешканців відповідної ОТГ щодо послуг державної служби зайнятості з приводу сприяння зайнятості населення; забезпечення участі незайнятого населення ОТГ у виїзних тематичних семінарах, проведених центрами зайнятості, в тому числі в семінарах з орієнтації на підприємницьку діяльність за сприянням служби зайнятості; сприяння незайнятому населенню об'єднаних територіальних громад щодо підбору гідної роботи, відповідно до здібностей, освіти, та з врахуванням потреб ринку праці; забезпечення доступу жителям об'єднаних територіальних громад до інфраструктури та сервісів, в тому числі електронних, для проведення професійної діагностики, надання соціальних послуг та правової допомоги, самовизначення і розвитку підприємницького потенціалу осіб тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про зайнятість населення» [4] зазначається, що формування та реалізація державної політики у сфері зайнятості населення забезпечується в межах своїх повноважень Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, іншими центральними органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. Тобто, мова йде про співпрацю ДСЗ та органами місцевого самоврядування. Ми вважаємо, що саме така співпраця може сприяти у дачі хорошого результату не лише у покращенні працевлаштування населення, але й у підвищенні матеріального стимулювання праці через створення робочих місць з високою вартістю. Тобто, відбуватиметься створення робочих місць для висококваліфікованих робітників переважно в об'єднаних територіальних громадах, де такі кошти будуть передбачатися.

В умовах децентралізації зайнятості успішна реалізація таких завдань значною мірою залежить від співпраці органів місцевого самоврядування з державною службою зайнятості. В першу чергу від результатів діяльності посадових осіб державної служби зайнятості та співпраці її регіональних структурних підрозділів і базового рівня з відповідними об'єднаними територіальними громадами.

Варто відзначити, що майже у всіх ОТГ ведуться конструктивні діалоги, під час яких обговорюються нагальні питання щодо сфери зайнятості, шляхи подолання безробіття на території громади, заходи, що вживаються місцевою владою з регулювання трудових відносин між найманими робітниками та роботодавцями, підтримки малого і середнього бізнесу тощо. Особлива увага приділяється організації громадських робіт як одному із ефективних напрямків активної політики зайнятості населення, тому що вони забезпечують фінансову підтримку безробітних у період пошуку ними постійної роботи та сприяють пом'якшенню соціальної напруги на ринку праці, а також являються сполучною ланкою переходу до працевлаштування на постійній основі.

Варто відзначити, що Державна служба зайнятості активно включилася в роботу із забезпечення реформ з децентралізації органів державної влади та розвитку місцевого самоврядування.

Вирішення проблем зайнятості населення України, як бачимо було і залишається основним завданням у роботі державної служби зайнятості. Враховуючи необхідність формування та реалізації соціально-економічної політики, забезпечення збалансованості попиту і пропозиції робочої сили, головною метою служби зайнятості є досягнення нового рівня співпраці з органами влади, соціальними партнерами, роботодавцями, населенням загалом. Як посередник на ринку праці між тими хто в пошуках роботи та роботодавцями, Державна служба зайнятості надає широкий спектр соціальних послуг, які спрямовуються на сприяння у працевлаштуванні людей, а також забезпечує їх соціальний захист у випадку настання безробіття. Налагоджена робота системи соціальних послуг є одним із інструментів забезпечення ефективної діяльності служби зайнятості, що надаються її клієнтам, серед яких вирізняється особливо вразлива категорія населення.

Актуальними проблемами державної служби зайнятості, як зауважують у своїй роботі дослідники І.М. Терюханова та Н.К. Стульпінас, виступають питання працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, їхня подальша психологічна адаптація. Дана категорія громадян належить до вразливих груп населення, потребують соціального захисту, оскільки їм важко конкурувати на ринку праці в сучасних економічних умовах. Однак професійна діяльність для них - це можливість якомога повніше реалізуватися в житті, бути рівноправними членами суспільства [8, с. 34].

Так, інтеграція в суспільство шляхом працевлаштування громадян з обмеженими фізичними можливостями є важливим фактором. Задля цього необхідна організація чіткої співпраці між державними структурами, громадськими організаціями стосовно надання соціальних послуг даній категорії населення з метою вирішення питань їхнього працевлаштування. А це, передусім, налагодження з роботодавцями усіх форм власності більш ефективної взаємодії, які повинні бути зацікавленими щодо працевлаштування інвалідів.

Другою причиною, яка гальмує працевлаштування громадян даної категорії, виступає недосконалість програм їх реабілітації, яка і ускладнює пошук відповідної роботи. А тому спеціалісти базових центрів зайнятості повинні брати участь в засіданнях медико-соціальної експертної комісії (МСЕК) з метою удосконалення індивідуальних програм реабілітації інвалідів, співпрацюючи при цьому з тими фахівцями МСЕК, в компетенцію яких і належить складання таких індивідуальних програм. Також існує потреба у проведенні навчань на предмет консультування та інформування членів МСЕК про реальні потреби у працівниках тих чи інших спеціальностей на ринку праці. Адже у певних випадках такі фахівці і не обізнані з тими проблемами, які виникають при працевлаштуванні інвалідів. В свою чергу, саме підвищення якості складання індивідуальних програм щодо реабілітації інвалідів, їх модернізація в частині прийнятних професій та спеціальностей для інвалідів, які відповідають потребам роботодавців та сучасному ринку праці, надасть можливість особам з інвалідністю рівноцінно конкурувати на даному ринку.

Ситуація на ринку праці в Україні сьогодні, як відзначає М.Ю. Борімчук, на пряму залежить від економічних процесів, які в ній відбуваються. Так, на думку автора сьогоднішня нестабільність, неспроможність багатьох національних товаровиробників конкурувати із собі подібними, більш потужними світовими компаніями, брак великих капіталовкладень, несприятлива податкова політика, дисбаланс між попитом і пропозицією робочої сили, низький рівень пропонованої роботодавцями оплати праці та багато інших чинників роблять свій відбиток на зайнятості населення і добробуті людей загалом [1, с. 53-54].

До числа активних заходів сприяння зайнятості населення, здійснюваних державною службою зайнятості, відносять компенсацію ЄСВ у випадку створення нових робочих місць; організація оплачуваних громадських робіт та робіт тимчасового характеру; надання інформаційних та профорієнтаційних послуг; організація банку вакансій, сприяння у працевлаштуванні громадян, пошук відповідної роботи, працевлаштування неконкурентоспроможних верств населення, підвищення

конкурентоспроможності робочої сили за рахунок організації підвищення кваліфікації, професійного навчання та перенавчання тощо.

Таким чином, за умови скоординованих спільних дій державних органів, громадських організацій, підприємств та установ можна успішно втілювати в життя державну політику зайнятості. Результативна робота державної служби зайнятості не можлива без щоденної співпраці з місцевими органами влади, соціальними партнерами-роботодавцями, профспілками, іншими

громадськими організаціями. Такого роду співпраця надасть можливість вирішити проблеми зайнятості безробітних, які належать до вразливих категорій населення, підвищить їх соціальну захищеність.

Варто зазначити, що сучасними пріоритетами удосконалення системи надання соціальних послуг безробітним, які потребують додаткового соціального захисту через їх не конкурентоспроможність на ринку праці в Україні, є: удосконалення чинного законодавства, що стосується сфери зайнятості населення та сфери соціального захисту безробітних на страхових засадах; надання матеріального забезпечення безробітним та соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; створення стабільного фінансового середовища щодо соціального захисту населення від безробіття, зміцнення Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття та інституційної спроможності державної служби зайнятості щодо забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

Отже, державна служба зайнятості не в повній мірі забезпечує зайнятість населення на нинішньому етапі розбудови нової системи місцевого самоврядування. Задля прискорення даного і потрібна більш тісна взаємодія місцевих центрів зайнятості з територіальними громадами. Децентралізація влади робить поштовх для створення нових високотехнологічних робочих місць, що в свою чергу збільшить зайнятість населення та забезпечить гідну оплату за якісну працю. До того ж, варте взяти до уваги вивчення та запровадження на цій основі закордонного досвіду розвитку місцевого самоврядування, взаємодії служби зайнятості із роботодавцями й населенням та організації нових робочих місць.

Отже, державно-громадське співробітництво в процесі удосконалення регулювання зайнятості населення відіграє важливу роль, оскільки здійснюється різними формами та методами, що, на наш погляд, вимагає здійснення в подальшому таких дій:

активно співпрацювати з різними громадськими організаціями за напрямками надання навчальних послуг для безробітних та залучення їх до тимчасових робіт, в першу чергу належним чином налагодити співпрацю з громадськими організаціями задля проведення громадських робіт;

створити умови задля якомога широкого розповсюдження інформації про стан ринку праці серед населення та роботодавців за допомогою електронних і друкованих засобів масової інформації, проведення зборів, радіо, телебачення, в тому числі спеціалізованих періодичних видань державної служби зайнятості з метою широкого інформування незайнятого населення щодо можливостей служби зайнятості у наданні соціальних послуг та матеріального забезпечення, а також щодо потреби роботодавців у робочій силі;

регулярно обговорювати підсумки результатів попередньої співпраці з іншими організаціями та оцінки їх досягнення шляхом розроблення формального процесу підбиття підсумків співпраці з відповідними соціальними партнерами, закладами освіти, бізнес-асоціаціями, агенціями з рекрутингу для покращення ефективності та визначення нових можливостей подальшої співпраці;

здійснити координацію проведення наукових досліджень з найбільш актуальних проблем ринку праці, надання соціальних послуг (в тому числі учасникам АТО), соціального захисту безробітних, професійного навчання;

удосконалювати систему матеріальних виплат зареєстрованим безробітним шляхом поступового наближення їх до розміру прожиткового мінімуму;

всякими можливими засобами на місцях налагодити систему прийняття і виконання управлінських рішень, чітку систему звітності та особистої відповідальності працівників, забезпечуючи при цьому адресний підхід до кожного зокрема, хто звертається у центр зайнятості;

створити нові формати співпраці задля кращої взаємодії з роботодавцями, муніципалітетами та громадськими організаціями, створивши при цьому, відповідні комісії з працевлаштування при службах зайнятості як на національному, так і на регіональному рівнях (за участю представників роботодавців, асоціацій роботодавців та громадських об'єднань, представника Міністерства на національному рівні, на регіональному - представника ОТГ) з метою надання рекомендацій щодо середньострокового прогнозування ринку праці, щодо розподілу бюджету, особливо в частині активних програм сприяння зайнятості, формування пропозицій щодо можливих законодавчих змін. На локальному рівні варто ініціювати створення такого роду комісій з підпорядкуванням органам місцевого самоврядування з метою вирішення усіх місцевих проблем, пов'язаних із працевлаштуванням;

вивчити, обговорити та запровадити у сферу зайнятості шляхом проведення регулярних круглих столів, конференцій, зустрічей, вебінарів, тренінгів, науково-організаційних засідань за участю представників громадськості, органів влади, центрів зайнятості, ЗМІ, громадських організацій, представників ОТГ, досвід зарубіжних країн щодо кращої моделі державного управління, державно-громадського співробітництва.

Висновки

Державна політика у сфері зайнятості передбачає вирішення цілого ряду завдань, які мають важливе значення для стабільності та економічного розвитку країни. Основними пріоритетними завданнями є: Створення нових робочих місць та збільшення зайнятості населення. Для цього важливо розвивати економіку, підтримувати підприємства та промисловість, сприяти розвитку малих та середніх підприємств, а також стимулювати підприємницьку діяльність; підвищення кваліфікації та розвиток професійної освіти. Забезпечення доступу до якісної освіти та навчання новим професіям дозволить збільшити кількість кваліфікованих працівників та зменшити безробіття; підтримка соціально вразливих груп населення. Для цього необхідно забезпечити виплату допомоги по безробіттю, соціальних виплат для малозабезпечених громадян, а також сприяти інтеграції осіб з інвалідністю та інших осіб з обмеженими можливостями в соціум; розвиток гнучких форм зайнятості. Для цього необхідно сприяти розвитку фрілансу та інших форм роботи на дому, що дозволяє забезпечити зайнятість людей з різних категорій та підвищити ефективність виробництва.

Пріоритетними завданнями державної політики у сфері зайнятості населення на сьогодні є, зокрема, розширення сфери застосування праці за рахунок створення нових робочих місць, активізація економічної активності населення країни, зменшення масштабів неформальної (нелегальної) зайнятості, диспропорції між попитом та пропозицією на робочу силу, забезпечення відповідності якості робочої сили потребам розвитку економіки й соціальної сфери, її ефективного використання, підвищення якості соціальних послуг, що надаються незайнятому населенню Державною службою зайнятості України.

Література

1. Борімчук М.Ю. Основні напрями аналізу ефективності служб зайнятості європейських країн. Ринок праці та зайнятість населення. 2014. № 2. С. 51-54.

2. Криган Р. Реформування служби зайнятості та ситуація на ринку праці Буковини. Буковинський вісник державної служби та місцевого самоврядування. 27 лютого 2017.

3. Про добровільне об'єднання територіальних громад: закон України від 5 лютого 2015 року № 157-VIII. Відомості Верховної ради України. 2015. № 13. Ст. 91.

4. Про зайнятість населення: закон Україні від 5 липня 2012 року № 5067-VI. Відомості Верховної ради України. 2013. № 24. Ст. 243.

5. Про затвердження Положення про Державну службу зайнятості: наказ

6. Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 № 2663.

7. Світовий О.М., Митяй О.В., Коваленко Г.О. Функції державної служби зайнятості в умовах децентралізації влади. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2018. № 6.

8. Територіальні громади в умовах децентралізації: ризики та механізми розвитку: монографія за ред. Кравціва В.С., Сторонянської І.З. Львів: ДУ «Інститут регіональних досліджень імені М.І. Долішнього НАН України. 2020. 531 с.

9. Терюханова І.М., Стульпінас Н.К. Професійна освіта для інвалідів: здобутки, проблеми та перспективи. Ринок праці та зайнятість населення. 2013. № 1. С. 33-37.

References

1. Borimchuk M.Iu. (2014) Osnovni napriamy analizu efektyvnosti sluzhb zainiatosti yevropeiskykh krain. Rynok pratsi ta zainiatist naselennia. № 2. S. 51-54.

2. Kryhan R. (2017) Reformuvannia sluzhby zainiatosti ta sytuatsiia na rynku pratsi Bukovyny. Bukovynskyi visnyk derzhavnoi sluzhby ta mistsevoho samovriaduvannia. 27 liutoho

3. Pro dobrovilne obiednannia terytorialnykh hromad: zakon Ukrainy vid 5 liutoho 2015 roku № 157-VIII. Vidomosti Verkhovnoi rady Ukrainy. 2015. № 13. St. 91. [in Ukrainian].

4. Pro zainiatist naselennia: zakon Ukraini vid 5 lypnia 2012 roku № 5067-VI. Vidomosti Verkhovnoi rady Ukrainy. 2013. № 24. St. 243. [in Ukrainian].

5. Pro zatverdzhennia Polozhennia pro Derzhavnu sluzhbu zainiatosti: nakaz Ministerstva rozvytku ekonomiky, torhivli ta silskoho hospodarstva Ukrainy vid 16.12.2020 № 2663.

6. Svitovyi O.M., Mytiai O.V., Kovalenko H.O.(2018). Funktsii derzhavnoi sluzhby zainiatosti v umovakh detsentralizatsii vlady. Derzhavne upravlinnia: udoskonalennia ta rozvytok. 2018. № 6.

7. Terytorialni hromady v umovakh detsentralizatsii: ryzyky ta mekhanizmy rozvytku: monohrafiia za red. Kravtsiva V.S., Storonianskoi I.Z. Lviv: DU «Instytut rehionalnykh doslidzhen imeni M.I. Dolishnoho NAN Ukrainy. 2020. 531 s. [in Ukrainian].

8. Teriukhanova I.M., Stulpinas N.K. (2013). Profesiina osvita dlia invalidiv: zdobutky, problemy ta perspektyvy. Rynok pratsi ta zainiatist naselennia. № 1. S. 33-37. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru