Біоенергетична галузь і олійні культури
Висвітлення специфіки поточного стану біоенергетичної галузі України. Встановлення необхідності вдосконалення на шляху забезпечення ринкових імпульсів, врегулювання митної політики та прийняття цільових програм заохочення суб'єктів аграрного ринку.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 16.01.2024 |
| Размер файла | 25,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Інститут олійних культур Національної академії аграрних наук України
Біоенергетична галузь і олійні культури
І.В. Чехова
Висвітлено поточний стан біоенергетичної галузі України. Акцентовано увагу на тому, що найбільший енергетичний потенціал мають такі види біомаси, як сільськогосподарські залишки та енергетичні рослини. Встановлено, що галузь біоенергетики в Україні з використанням олійних культур має значний потенціал розвитку за рахунок джерел сировини, використання залишків виробництва, нарощування обсягів застосування. Визначено, що політика держави в сфері біоенергетики потребує вдосконалення на шляху забезпечення ринкових імпульсів, врегулювання митної політики та прийняття цільових програм заохочення суб'єктів аграрного ринку для диверсифікації виробництва.
Ключові слова: аграрний ринок, біоенергетика, олійні культури, виробництво, переробка.
BIOENERGY INDUSTRY AND OIL CROPS
І.V. Chekhova
Institute of Oilseeds Crops of the National Academy of Agrarian Sciences of Ukraine
The article highlights the current state of the bioenergy industry in Ukraine. Attention is focused on the fact that such types of biomass as agricultural residues and energy plants have the greatest energy potential. It has been established that the bioenergy sector in Ukraine using oil crops has a significant potential for development due to the sources of raw materials, the use of production residues, and increasing the scope of application. It was determined that the state policy in the field of bioenergy needs improvement in the way of ensuring market impulses, regulation of customs policy and adoption of target programs for encouraging agricultural market entities to diversify production.
The purpose of the article is to investigate the current state of the bioenergy industry of Ukraine and to identify prospects for the use of oil crops in it.
Research methodology. Scientific generalization, system approach, classification, comparison, scientific abstraction, system and complex analysis
Research results. Positions and calculations of domestic specialists in the bioenergy industry regarding the current state and prospects for the use of oil crops in it are systematized.
Elements of scientific novelty. The justification that the development of the bioenergy industry should include a component based on oilseeds, as well as be based on taking into account the potential production and processing of oilseeds, has received further development. It has been established that oil crops in the bioenergy industry have two directions of use: oil - for the production of biodiesel; straw and husks - for the production of pellets.
Key words: agricultural market, bioenergy, oil crops, production, processing.
Вступ
Україна енергетично залежна від імпортних енергоносіїв. Монополізація структури виробництва та реалізації нафтопродуктів породила негативні наслідки як для споживачів, так і для виробників, оскільки це пов'язане з формуванням монополії і високих цін на цей вид продукції. Сільське гоподарство задежить від цінових коливань на бензин, що автоматично впливає на підвищення собівартості вирощеної продукції. Досягнення енергетичної незалежності агровиробництва, визначення шляхів вирішення цього надзвичайно важливого завдання набувають вагомого значення в сучасних умовах. Заміна нафтопродуктів на біопаливо стає не лише економічно доцільною, а й необхідною умовою сучасного розвитку аграрної галузі (Vazhuk, Tretyak 2012).
Також в умовах цілеспрямованого знищення агресором енергетичної інфраструктури варто максимально використати не задіяні раніше альтернативні джерела енергетичного забезпечення країни. У цьому контексті значними можливостями володіють аграрний сектор та переробна промисловість, використання біоенергетичного потенціалу яких дозволить принаймні частково замістити традиційні види енергії альтернативними як на національному, так і на місцевому рівнях споживання. Наразі Україна не використовує потенціал переробної промисловості та агросектору для виробництва альтернативних видів енергії, які можуть задовольняти енергетичні потреби як цих галузей, так і економіки загалом. Так, за даними Енергетичного балансу України, у виробництві теплової енергії частка біопалива та відходів у 2020 р. не досягала 5 %, тоді як у Швеції вона становить 60 %, Австрії - 31 %, Фінляндії - 27 %, Латвії - 15 % (Biomass - advantages and features. https://merp.org.ua/articles/167- 2015-04-14-06-55-50.html).
Мета - дослідити поточний стан біоенергетичної галузі України та виявити перспективи використання в ній олійних культур.
Матеріали і методи досліджень. Біоенергетична галузь в Україні має невикористаний потенціал за рахунок джерел сировини і нарощування обсягів застосування. Олійні культури в біоенергетичній галузі мають два напрямки використання: олія використовується для виробництва рідкого біопалива - біодизеля, а відходи виробництва (солома) і переробки соняшнику (лушпиння) для виробництва твердого біопалива. Дослідження вітчизняної газузі біоенергетики, перспектив її розвитку, використання в ній олійних культур містяться в працях О. Ващук, М. Третяк (2012), Г. Калетнік, Н. Пришляк (2021), І. Кириленко, Д. Токарчук (2020), Г. Гелетуха (2023), О. Жаленко, М. Кравченко (2008) та інших авторів. Формування біоенергетичної галузі в Україні на стадії розвитку, тому є нагальна потреба у розширенні і поглибленні наукових досліджень щодо потенціалу використання енергетичних культур, сировини для виробництва біопалива, в тому числи із застосуванням олійних культур. Цим підтверджується актуальність теми дослідження. У дослідженні були використані наукові методи: наукового узагальнення, системного підходу, класифікації, порівняння, наукової абстракції, системного та комплексного аналізу.
Результати досліджень та їхнє обговорення
Біоенергетика - галузь енергетики, заснована на використанні біопалива, яке виробляється з біомаси. До видів біопалива відносять: 1) деревне паливо, що виробляють із побічних продуктів деревини, тирси тощо; 2) біопаливо з олійних культур, виробництво якого здійснюється з твердих продуктів та результатів їхньої переробки; 3) спиртове біопаливо, виробництво якого здійснюється з етилового спирту.
Для України біоенергетика є одним із стратегічних напрямків розвитку сектору відновлюваних джерел енергії, враховуючи високу залежність країни від імпортних енергоносіїв, в першу чергу, природного газу, і великий потенціал біомаси, доступної для виробництва енергії. За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України річний енергетичний потенціал твердої біомаси в Україні є еквівалентним 18 млн. т н. е., а його використання дає змогу щорічно заощаджувати близько 22 млрд. м. куб. природного газу. Найбільший енергетичний потенціал мають такі види біомаси, як сільськогосподарські залишки та енергетичні рослини.
Галузь біоенергетики в Україні з використанням олійних культур має значний потенціал розвитку. Нині у світі близько 77 % світового виробництва біодизелю базується на використанні рослинних олій (37 % олії ріпаку, 27 % - соєвої та 9 % пальмової олій), або відпрацьованих олій (21 %). Тобто ці види палива виробляють із сільськогосподарських культур, що становлять основну частку аграрного експорту України (зернові - 48 %, олійні культури - 23 %) (Kaletnik 2021).
Загалом економічно доцільний енергетичний потенціал біомаси в Україні становить близько 20-25 млн т у. п./рік. Експортовані із України ріпак, соя, технічна олія еквівалентні 1,6-1,9 т біодизеля, що може замістити до 30 % імпортованого дизеля. Попри те, що в Україні побудовано 14 великих біодизельних заводів загальною потужністю 300 тис. т/рік та працюють близько 50 менших підприємств, здатних виробляти до 25 тис. т біодизеля щорічно, у 2019 р. в Україні було вироблено лише 70 тис. т рідкого біопалива, тобто більшість потужностей простоює (Ukraine has all the necessary conditions for the production of liquid biofuel / Ukrtsukor. 2022. May 25. http://ukrsugar.com/uk/post/ukraina-mae-vsi-neobhidni-umovi-dla-virobnictva-ridkogo-biopaliva). біоенергетичний ринковий аграрний
Експорт макухи та твердих відходів від вилучення жирів та олій, значну частину яких можна було б використати для виробництва твердого палива, у 2021 р. склав 4,8 млн т. (The bioenergy potential of the agricultural sector and industry is a source of energy sustainability of Ukraine. https://niss.gov.ua/news/komentari-ekspertiv/bioenerhetychnyy-potentsial-ahrarnoho- sektoru-i-promyslovosti-dzherelo).
За підрахунками спеціалістів, завдяки використанню соломи зернових і залишків переробки соняшнику і кукурудзи у виробництві енергії в найближчій перспективі можна задовольнити 13-15 % потреби держави у первинній енергії. Перевагами використання рослинних решток для виробництва твердого біопалива з подальшим спалюванням для отримання теплової енергії є: ефективність, екологічна чистота спалювання; зручність і тривалий термін зберігання; широкий спектр сировини для виробництва; повна готовність до використання; процес може бути повністю автоматизованим і потребуватиме мінімуму ручної праці (Kirilenko, Tokarchuk 2020).
Біоенергетичною асоціацією України за підтримки проєкту ЄБРР «Україна: сталі інновації у ланцюжку створення вартості у біоенергетиці» розроблена «Дорожня карта розвитку біоенергетики України до 2050 р.», яка передбачає досягнення 60 % ВДЕ в загальному енергобалансі в 2050 р. Експертні оцінки асоціації показують, що Дорожня карта передбачає суттєве збільшення обсягів енергетичного використання агробіомаси, у першу чергу стебел та іншої побічної продукції виробництва кукурудзи та соняшнику. За рахунок використання енергетичного потенціалу біомаси первинних сільськогосподарських залишків, таких як солома зернових культур та ріпаку, побічні продукти виробництва кукурудзи та соняшнику, планується збільшити до 45 млн т н. е./рік проти 23,1 млн т н. е./рік у 2018 р. (Geletuha 2021).
Окремої уваги заслуговує вироблений в Україні ріпак, а точніше напрямки його використання. Так, переважна кількість обсягу ріпаку 85-95 % експортується з України для виробництва біодизелю в країнах-імпортерах сировини. Так, за 2021-2022 рр. Україна експортувала 2,7 млн. тонн ріпаку, що стало другим за обсягом відвантаження після рекорду 2019-2020 рр. із показником 2,89 млн тонн. У сезоні 2021/22 у світовому рейтингу експортерів ріпаку Україна займала 3 місце (10 %), при цьому поступаючись в обсягах Канаді (43 %) та Австралії (29 %). Загальна вартість експортованого ріпаку - $1,34 млрд. Основні обсяги закуповують країни ЄС (95 % від загального експорту). Причому, ставка вивізного (експортного) мита для насіння ріпаку становить 0 %, при тому, що для насіння льону, соняшнику і рижію вона становить 10 %. Тобто, практично весь ріпак, що вирощує Україна, експортується і використовується в ЄС для виробництва біодизелю на заводах, введених в дію ще до вимог європейських директив RED і RED II, які вводять критерії сталості для біопалив на транспорті й обмежують використання ріпаку для виробництва біодизелю та кукурудзи для виробництва біоетанолу.
На думку Г. Гелетухи, Україна може самостійно організувати виробництво біодизелю, чи принаймні ріпакової олії з цих 2,7 млн т/рік ріпаку замість експорту сировини. З 2,7 млн т/рік ріпаку можливо виробити 0,73 млн т/рік біодизелю, який може бути використаний як на внутрішньому ринку, так і для експорту. Поштовхом для цього могло б стати підвищення ставки експортного мита для насіння ріпаку до 10 % (Geletuha 2022).
За розрахунками В. Новікова, щороку в Україні з'являється не менше 9,5 млн тонн у нафтовому еквіваленті відходів рослинництва: солома - 3,4 млн т, стебла кукурудзи - 3,6 млн т, відходи соняшнику - 2,5 млн т.), які майже не використовуються для паливних цілей. Тобто цих відходів значно більше, ніж паливної деревини і значно більше, ніж потрібно, щоб всі котельні та ТЕЦ України відмовились від газу, а Україна припинила б імпорт газу. З усього ресурсу у 9,5 мільйонів тонн, на енергетичні цілі було використано не більше 0,7 мільйонів тонн, головним чином -- це лушпиння соняшнику. Відходи рослинництва - не тільки величезний місцевий паливний ресурс, це ще й джерело найдешевшої енергії. За даними Біоенергетичної асоціації України, влітку 2021 р. вартість одного ГДж енергії з відходів рослинництва не перевищувала 80 гривень (з ПДВ). В той же час вартість такої ж одиниці енергії з природного газу була біля 370 гривень, з мазуту - біля 300 гривень, з вугілля - 230 гривень, з деревини (тріска) - 160 гривень (Novikov 2022).
Завдяки родючим землям та великому рослинному потенціалу, Україна може виробляти необхідну для країни кількість рідкого біопалива. Оскільки насіння ріпаку майже не накопичує радіонуклідів і важких металів (майже всі 29 вони містяться у стеблах), в Україні вирощувати ріпак для енергетичних цілей можна на територіях, тимчасово виключених із сільськогосподарського обігу внаслідок Чорнобильської катастрофи, та в інших екологічно забруднених зонах (Zhalenko, Kravchenko 2008).
За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, технічно досяжний енергетичний потенціал відновлювальних джерел складає 98 млн. тонн умовного палива на рік, з них біоенергетика - 31 млн. тонн, вітроенергетика - 28 млн. тонн, сонячна енергетика - 6 млн. тонн. Це більше, ніж 40 % загального енергетичного балансу країни (Biofuel production and market in Ukraine. http://h.ua/story/336653/).
Пріоритетними напрямами науково-технічних рекомендацій по раціональному використанню енергоносіїв при переробці олії і жирів є: використання конденсату високого тиску в процесах дезодорації і гідрогенізації; заміна бойлерів на пароутілізатори в системі опалювання та нагріву розчинів в технологічних апаратах (установках); реконструкція схеми при охолоджуванні олії в процесах дезодорації; заходи щодо зниження витрат і втрат палива в котельних; використання електроенергії для підтримки температури олії і жирів; підбір ефективного устаткування для використання барометричних вод в замкнутому циклі. Розробка та впровадження цих напрямків дозволить знизити на 10 % витрати умовного палива.
Використання гранульованого технологічних процесах при циркуляційного методу для соняшникового лушпиння як палива у переробці олії і жирів; використання розігрівання тропічних жирів; повторне Україна має потенціал для розвитку біопаливної галузі, але частка відновлювальних джерел енергії в енергетичному балансі країни становить лише %. На теперішній час відновлювальні джерела енергії - не альтернатива, а доповнення до традиційної енергетики. Одним з альтернативних видів палива нині вважають біодизель - паливо, синтезоване з рослинних олій. В Україні працює близько 90 спиртових заводів, але здатні до переробки біоетанолу лише 10 з них. У той самий час потужності зазначених заводів достатньо й для виготовлення біодизеля. Окрім того, варто враховувати й потужності олійно-жирових комбінатів. Зазначене вище підтверджує той факт, що Україна здатна вирощувати та переробляти значні обсяги біопалива, щоб масштабно використовувати його в різних галузях національної економіки. Науковими інститутами проведені необхідні розрахунки, у яких пропонується збудувати в Україні близько 3 тисяч біогазових установок із різними об'ємами (Eastern Investment Group http://www.shidinvest.com).
У результаті впровадження технологій переробки лушпиння соняшнику в Україні сформувався ринок цієї сировини і готової продукції. З лушпиння соняшнику, соломи олійних культур виробляють гранули (пелети) - відходи правильної циліндричної форми, зв'язані між собою шляхом послідовної обробки вологою, температурою та тиском сухої дрібноперсної сировини. За цим способом отримується висококалорійне чисте паливо, яке можна застосовувати в різних видах паливних котлів. Значними перевагами пелетів і гранул є те, що вони зручні у транспортуванні та зберіганні, мають нижчу вологість, ніж деревина.
Із збільшенням об'ємів переробки соняшнику і виробництва основного продукту - соняшникової олії, збільшується і кількість лушпиння соняшнику. Напрямок використання рослинних рештків олійних культур для твердого біопалива актуальний, а найголовніше - практичний у застосуванні. Тверде біопаливо виготовляється у вигляді брикетів або пелет. Пелети і брикети - види поновлювального палива, які виробляються методом термічного пресування з відходів деревини та сільськогосподарської промисловості (тирса, солома, відходи ріпаку, лушпиння соняшнику). Основні переваги пелет з лушпиння соняшнику: екологічність, низька вартість, висока теплопроводність. Так, якщо 10 років тому замовниками вітчизняних пелет і брикетів виступали споживачі із країн Європи (Польща, Чехія, Німеччина), то за останні роки попит на цей вид палива значно підвищився за рахунок внутрішнього споживача (сегмент приватних будинків і котеджів). Це пояснюється зростанням ціни на природний газ. Слід зазначити, що ціна на вітчизняному ринку на 40 % нижча, ніж ціна на зовнішніх ринках.
Географічне розміщення виробничих потужностей пелет з лушпиння соняшнику на території України є нерівномірним. Найбільша їх частка зосередилася на території Запорізької, Херсонської, Дніпропетровської, Миколаївської, Харківської, Київської областей, що пояснюється розташуванням на означених територіях основних виробничих та переробних потужностей з олійних культур.
Донедавна, лише незначна частина соняшникового лушпиння перероблялося гідролізною промисловістю. Здебільшого воно спалювалося, забруднюючи атмосферу продуктами згоряння, хоча до складу соняшникового лушпиння входять до 2 % дефіцитних рослинних восків, білки та клітковина (Zherbakov 2009).
Україна щороку збільшує експорт деревних пелет на 15-20 %. Експортні поставки пелет з лушпиння соняшнику становили у 2011 р. 406,8 тис. т, 899 тис. т у 2012 р., 712,7 тис. т у 2013 р., 764,7 тис. т у 2014 р., 825 тис. т у 2015 р., 181 тис. т у 2016 р. Основні напрямки експорту - Польща, Чехія, Швейцарія. Головними особливостями виробництва пелет в Україні є регіональна нерівномірність та відносна розпорошеність виробництва, а також велика кількість невеликих за масштабом підприємств, що працюють із трейдерами. Виробники пелет з лушпиння тяжіють до центральних та східних регіонів, де наявна сировинна база вторинних відходів переробки соняшнику і велика концентрація олійноекстракційних заводів (Geletuha, Kramar, Epik, Antozhuk, Titkof 2016).
Перспективною для використання у біопаливній галузі є переробка залишків від виробництва льону олійного. Доцільним є використання не тільки насіння льону олійного, але і його стебла. Адже стебла льону олійного також, як і стебла льону-довгунця, містять у луб'яній частині целюлозне волокно, що дає можливість виробляти целлюлозовмісну сировину (луб) для отримання целюлозовмісних інноваційних речовин і матеріалів: целюлози, високоякісного паперу, композиційних матеріалів та альтернативних джерел палива - паливних пелет.
Стосовно сировини для біодизеля з олійних культур, пропозиція досить обмежена. Постачальники практикують продаж готового біодизелю, а також виробництво біодизелю з сировини замовника. На сьогоднішній день в Україні намагаються залучати до біопаливної галузі сою, ріпак, але це застосування непоширене, має локальний характер. Це спричинено тим, що із цих культур на біопаливо можливо використовувати лише солому та олію. При сучасних технологіях для збору урожаю сої аграрії використовують новітню техніку, комбайни, що повністю подрібнюють солому та залишають її на полі. За таких умов за допомогою техніки неможливо збирати сировину для виробництва брикетів із соломи сої для біопалива. Крім того, збирання та транспортування рослинних решток потребують додаткових витрат та технічного обладнання, місця для зберігання. Використання сучасного комбайна, що виконує функцію збирання соєвих бобів та тюкування соломи одночасно, може принести додатковий дохід від збирання сої, ріпаку.
Значний інтерес до олійних культур з метою їх подальшого використання в енергетичних цілях сприяв дебатам про те, що традиційні культури для виробництва моторного біопалива сприяють поглибленню продовольчої кризи. Зважаючи на всі ці аргументи, дедали більше вчених наголошують на доцільності виробництва біопалива із сировини, яка не є продуктом харчування. Застосування відходів сільськогосподарського виробництва в якості сировини для біологічного палива викликає дискусії з приводу доцільності такого напрямку, тому що зростає дефіцит органіки в грунтах, і краще рештки рослин залишати на полі. Але в окремих випадках, за існування надлишку відходів, можна їх переробляти на хімічні продукти та біопаливо.
Біоенергетика може розвиватися високими темпами, заміщуючи імпортний природний газ і нафтопродукти, якщо будуть подолані бар'єри для розвитку сектору. Основними перешкодами для розвитку біоенергетики, крім війни, є відсутність затверджених довгострокових цілей галузі, невизначена державна позиція щодо енергетичного використання сільськогосподарських відходів. Також необхідно затвердити дорожню карту розвитку біоенергетики до 2050 р. або включити довгострокові цілі у біоенергетиці в оновлену Енергетичну стратегію до 2050 р. Розробити дієву державну програму скорочення і заміщення споживання імпортного газу.
Для розвитку напрямку біодизелю фахівці біоенергетичної галузі пропонують здійснити такі заходи: встановити обов'язкову частку біодизелю у дизельному паливі на рівні 5 %; забезпечити поступовий перехід на виробництво і споживання гідроочищеної рослинної олії (HVO), яка є повним аналогом дизельного пального і може використовуватися до 100 % в існуючих дизельних двигунах; зменшити або скасувати ставки акцизного податку на біодизель; встановити експортне мито на насіння ріпаку (10 % митної вартості товару), аналогічне існуючому на насіння льону, соняшнику, рижію; запровадити систему збирання відпрацьованої харчової олії в Україні (Geletuha 2023).
Висновки
Виробництво біопалива на мікрорівні - комерційно привабливий вид бізнесу, на макрорівні - екологічно вигідний. В Україні галузь біоенергетики розвивається, впроваджуються новітні технології. Найбільш розвинутий на теперішній час ринок пелет на основі лушпиння соняшнику. Олійні культри в біоенергетичній галузі мають перспективні напрямки - біодизель на основі ріпаку, пелети - на основі лишпиння соняшнику, стебел льону. Рушійною силою процесів диверсифікації джерел палива є імпортозалежність від поставок природнього газу, високі ціни, періодичні дефіцити дизельного пального та бензину на внутрішньому ринку. Недосконалість законодавчо-нормативної бази щодо державної підтримки підприємств, задіяних на ринку виробництва біопалива ґальмує цей процес. Тому необхідно, передусім, на державному рівні визначитися зі шляхами впровадження енерґозберігаючих технологій, розробити і впровадити необхідні нормативні документи.
References
1. Biofuel production and market in Ukraine. http://h.ua/story/336653/
2. Biomass - advantages and features. https://merp.org.ua/articles/167-2015-04- 14-06-55-50.html
3. Eastern Investment Group http://www.shidinvest.com
4. Geletuha, G. Bioenergy: tasks for 2023.
5. https://www.epravda.com.ua/columns/2023/01/30/696516
6. Geletuha, G. Energy crops vs food products in Ukraine. https://www.epravda.com.ua/columns/2022/09/13/691449/
7. Geletuha, G., Kramar, V., Epik, O., Antozhuk, T., Titkof, V. (2016). Comprehensive analysis of the Ukrainian biomass pellets market. Kyiv. 333.
8. Geletuha, G. What hinders the development of bioenergy. https://www.epravda.com.ua/columns/2021/01/18/670044/
9. Kaletnik, G., Prishlyak, N. (2021). The development of the biofuel industry as a determinant of the sustainable development of Ukraine. Economika APK 2: 71-81
10. Kirilenko, І, ^karchuk, D. (2020). Effective organization of the use of waste from agricultural enterprises in the formation of energy and environmental security. Economics, finance, management: topical issues of science and practice 2: 66-82
11. Novikov, V. The potential of replacing natural gas with crop production waste https://www.epravda.com.ua/columns/2022/08/22/690675/
12. The bioenergy potential of the agricultural sector and industry is a source of energy sustainability of Ukraine. https://niss.gov.ua/news/komentari- ekspertiv/bioenerhetychnyy-potentsial-ahrarnoho-sektoru-i-promyslovosti-dzherelo
13. Ukraine has all the necessary conditions for the production of liquid biofuel / Ukrtsukor. 2022. May 25. http://ukrsugar.com/uk/post/ukraina-mae-vsi-neobhidni- umovi-dla-virobnictva-ridkogo-biopaliva
14. Vazhuk, О., Tretyak, M. (2012). Peculiarities of formation of the national biofuel market. Marketing and Innovation Management, 2. http://mmi.fem.sumdu.edu.ua/
15. Zhalenko, O., Kravchenko, M. (2008). Prospects for production and use of biofuel based on rapeseed oil in Ukraine. Actual problems of economy and management. Collection of scientific works of young scientists 2: 36-41
16. Zherbakov, V. (2009). Rational use of waste in the processing of sunflower seeds. Kontakt 2: 5-12
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Стратегія розвитку вугільної промисловості України, характеристика її поточного стану. Споживацьке призначення енергетичного вугілля. Оцінка попиту на вугілля та баланс ринку вугілля. Державне регулювання та структура власності у вугільній галузі.
курсовая работа [570,1 K], добавлен 14.04.2016Складники та структура інституційного забезпечення розвитку галузі туризму на різних рівнях управління - від локального до міжнародного. Проблеми та тенденції впливу інститутів, їх механізмів та інструментів, підходи до оцінки їх економічної ефективності.
статья [22,1 K], добавлен 11.09.2017Дослідження поведінки споживача, стану та перспектив функціонування локального ринку, становища виробника та його діяльності у завданих ринком умовах. Встановлення коефіцієнтів цінової еластичності попиту та пропозиції. Характеристика ринкової ситуації.
курсовая работа [967,5 K], добавлен 19.06.2011Аналіз стану споживача, ринкової ситуації. Визначення стану і ринкових перспектив виробника. Побудова функції попиту на товар для конкретної групи споживачів. Ринкова рівновага. Аналіз стійкості рівноваги, зміни стану ринку. Потоварний податок.
курсовая работа [177,9 K], добавлен 07.12.2008Особливості структурних трансформацій в економіці України та обґрунтування необхідності реалізації структурної політики на основі поєднання ринкових механізмів та інструментів державної політики. Дослідження основних умов економічного зростання.
статья [63,7 K], добавлен 18.08.2017Загальна структура будівельного комплексу. Перелік причин різкого спаду у будівельній галузі України у 2008-2009 рр. Першочергові заходи, які є пріоритетними в ринкових умовах господарювання для ефективного розвитку будівельного комплексу на перспективу.
контрольная работа [55,2 K], добавлен 10.12.2013Роль і місце митної політики в системі державного регулювання економіки, її ретроспективний аналіз. Історія митної справи. Характеристика сучасного стану митної справи в Україні. Впровадження світового досвіду митно-тарифного регулювання в Україні.
курсовая работа [46,2 K], добавлен 20.03.2009Поняття грошового обороту; принципи організації грошового ринку в Україні: структура, закономірності функціонування. Оцінка сучасного стану та специфіка кредитної системи, банки як її складова. Кредитне забезпечення населення та шляхи його вдосконалення.
курсовая работа [570,6 K], добавлен 03.09.2011Аналіз стану споживача, ринкової сітуації, стійкості ринкової рівноваги. Вивчення стану та ринкових перспектив виробника. Функція Лагранжа. Значення попиту. Еластичний попит. Абсолютне значення коефіцієнту еластичності. Надлишки споживача та виробника.
курсовая работа [380,2 K], добавлен 31.10.2008Оцінка сучасного стану ринку харчової промисловості. Основні аспекти проблеми продовольчої безпеки України на сучасному етапі розвитку. Запропоновано шляхи покращання ситуації. Виявлено умови забезпечення рівня достатності споживання харчових продуктів.
статья [1,3 M], добавлен 21.09.2017Аналіз міжгосподарських зв'язків різних секторів економіки України на прикладі аграрного та промислового. Розгляд економічних аспектів співпраці аграрних суб'єктів господарювання з промисловими, їх подальших перспектив конкурентоспроможного розвитку.
статья [18,9 K], добавлен 11.09.2017Основи ринкової економіки. Сутність економічного суверенітету та його структура. Характеристика елементів економічної безпеки України. Аналіз стану економічної безпеки України. Ефективність заходів держави щодо врегулювання стану економічної безпеки.
курсовая работа [546,2 K], добавлен 13.09.2003Дослідження стану молокопереробної галузі України, аналіз виробничої діяльності та цінової політики. Економічне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, аналіз його фінансового стану. Діагностика макросередовища та ділового оточення.
курсовая работа [303,3 K], добавлен 22.05.2019Загальні відомості про ТОВ "Експомедіа". Характеристика портфеля пропозицій ТОВ "Експомедіа". Відносна частка ринку. Оцінка конкурентної позиції Експомедіа для плазмових панелей. Характеристика галузі. Оцінка рушійних сил розвитку галузі.
научная работа [41,8 K], добавлен 25.05.2007Проблеми забезпечення енергетичної безпеки України крізь призму трансформації моделі взаємовідносин на енергетичних ринках від пострадянської до ринкової. Суперечності державної політики та реальних кроків з реалізації, причини уникнення прийняття рішень.
статья [34,8 K], добавлен 11.10.2017Основне поняття ринку, умови його формування та розвитку. Особливості становлення ринкових інститутів та відносин в Україні. Сутність основних елементів ринку. Закони попиту та пропозиції. Ринкова ціна, кон'юнктура. Перспективи розвитку економіки України.
курсовая работа [30,1 K], добавлен 08.12.2008Правила поведінки домогосподарств як суб’єктів економіки з приводу прийняття рішень стосовно поточного споживання. Визначення бюджетного обмеження споживчого вибору. Прийняття рішень споживачами стосовно розподілу фіксованого доходу на заощадження.
контрольная работа [13,4 K], добавлен 04.05.2009Значення вугільної галузі для країни. Розвиток вугільної промисловості України. Динаміка видобутку вугілля. Проблема відносин власності у вугільній галузі та її техніко-технологічний стан. Діяльність нелегальних підприємств. Імпорт вугільної сировини.
контрольная работа [382,2 K], добавлен 23.11.2011Дослідження гідротехнічного і водогосподарського будівництва як галузі економіки і її розвиток в Україні. Основні виробничі і економічні характеристики споруд і об'єктів. Особливості ціноутворення в гідротехнічному і водогосподарському будівництві.
реферат [28,0 K], добавлен 18.12.2010Особливості сучасного екологічного стану. Напрямки державної політики у галузі охорони довкілля. Використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Проблеми та перспективи їх виправлення на прикладі Маріуполя. Екологічний стан міста.
реферат [45,7 K], добавлен 26.10.2008
