Кластери в аграрній економіці потенціал: напрямки зниження фінансових ризків

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кластери в аграрній економіці потенціал: напрямки зниження фінансових ризків

Банера Н.П.

кандидат економічних наук, доцент доцент кафедри управління та експертизи товарів, Львівський національний університет імені Івана Франка

Гречух Р.А.

аспірант ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Мотиль Т.Н. аспірант ЗВО «Львівський університет бізнесу та права»

Анотація

аграрна економіка кластер державне регулювання

Ідентифіковано потенціал, основні проблеми функціонування та загрози розвитку кластерів в аграрній економіці України. Встановлено, що саме інституційне середовище є однією із головних детермінант формування ефективної кластерної структури в аграрній економіці України. Показано, що соціально-економічні дисфункції під час функціонування кластерних структур, у тому числі прояви деструктивних моделей економічної поведінки у вигляді мінімізації податків та зборів, неспостережуваних економічних процесів стали, по суті, закономірним наслідком невиважених інституційних змін в контексті реформування системи державного регулювання економіки.

Ключові слова: кластер, потенціал, управління, податки, ефективність, інституційне середовище, економіка.

Annotation

In the conditions of post-industrial development of agrarian economics, issues related to cluster models of entrepreneurial structures development are increasingly coming into focus of scientists and practitioners dealing with management problems. Currently, it can be confidently stated that ensuring sustainable socio-economic evolution of the agrarian sector is a complex and multifaceted task, where, among other things, the potential and problems of cluster functioning have not only a theoretical foundation but also a specific applied organizational and managerial context. Therefore, empirical, not just academic research is crucial regarding the essence of cluster structures functioning in the domestic agrarian economics. In other words, there is a pressing need for real information on cluster effects that arise in agrarian economics during the functioning of domestic market agents. That is why identifying the role of cluster organization potential and solving the main socio-economic problems associated with cluster functioning becomes increasingly important today.

The article identifies the potential, main problems of functioning, and threats to the development of clusters in the Ukrainian agrarian economics. It has been established that the institutional environment is one of the main determinants of the formation of an effective cluster structure in the Ukrainian agrarian economics. It has been shown that socio-economic dysfunctions during the functioning of cluster structures, including manifestations of destructive models of economic behavior such as minimizing taxes and fees, unobserved economic processes, have become, in essence, a predictable consequence of ill-considered institutional changes in the context of reforming the system of state regulation of the economy. It has been proven that clusters in the agrarian economics are often formed with the aim of carrying out financial and economic dysfunctions (minimizing taxes, fees, and other mandatory payments, conducting various machinations, strategic defaults, etc.), and therefore, the importance of state regulation of cluster structures to counteract negative consequences of their functioning is increasing.

Keywords: cluster, potential, management, taxes, efficiency, institutional environment, economics.

Вступ

В умовах постіндустріального розвитку аграрної економіки, все частіше у центрі уваги науковців та практиків, що займаються проблемами управління опиняються питання, котрі пов'язані із кластерними моделями розвитку підприємницьких структур. На сьогодні можна впевнено стверджувати, що забезпечення стійкої соціально-економічної еволюції аграрної сфери є непростою та багатопрофільною задачею, де, зокрема, потенціал та проблеми функціонування кластерів окрім теоретичного підґрунтя, мають і специфічний прикладний організаційно-управлінський контекст. Отож, нині надзвичайно важливими стають емпіричні, а не лише академічні дослідження стосовно сутності функціонування кластерних структур у вітчизняній аграрній економіці. Іншими словами, є гостра потреба у реальній інформації щодо кластерних ефектів, які виникають в аграрній економіці під час функціонування вітчизняних агентів ринку. Саме тому, на сьогодні зростає значення ідентифікації ролі потенціалу кластерної організації, а також вирішення основних соціально- економічних проблем, які пов'язані із функціонуванням кластерів.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Теоретико-методичними питання стосовно ролі та впливу кластерів на економіку займалися у різні часи такі економісти, як В. Бакум [1], Д. Крисанов [2], М. Кропивко [3], А. Партола [4] М. Портер [5], П. Саблук [3], В. Семцов [6] В. Федоренко [7] та ін. Разом з тим, слід відмітити, що незважаючи на існування великої кількості досліджень з проблем становлення і розвитку кластерних структур, все ж таки у вітчизняній науці зберігається серйозна потреба у подальшому детальному вивченні кластерних утворень. Зокрема і досі існує нагальна необхідність у дослідженнях, що стосуються особливостей функціонування кластерних структур в аграрному секторі економіки, у тому числі в контексті задоволення основних соціально-економічних інтересів стейкхолдерів на сільських територіях.

Мета статті дослідити потенціал та основні проблеми формування та функціонування кластерів у вітчизняній аграрній економіці.

Результати

Кластерна модель розвитку підприємницьких структур щороку набуває все більшої популярності. Очевидно і те, що зростання інтересу соціуму до кластерів обумовлена, у першу чергу, можливістю максимізувати вартість за рахунок таких факторів, як синергетичні ефекти, інноваційно- інвестиційні інструменти, ефект масштабу за рахунок географічної концентрації та ін.

Варто відмітити, що більшість вітчизняних вчених-економістів здійснюють дослідження організаційно-управлінських механізмів функціонування кластерних утворень у рамках концепції та парадигм конкуренції, які запропоновані М. Портером [5] і, як наслідок, з огляду на вітчизняне інституційне середовище, такі наукові постулати інколи представляються дещо спрощеними.

Нині можна сміливо констатувати, що більшості науковим дослідженням, які стосуються використання кластерного підходу в економіці, притаманна наявність протилежних думок і тверджень [1-8]. І тут, передусім слід зазначити, що нині в економічній науці немає ясної та однозначної відповіді, що соціуму слід розуміти під категорією «кластер». Це, скоріше за все, обумовлено тим фактом, що дане поняття є багатозначним.

Переконані, що під терміном «кластер» (до речі, з англ. мови «cluster» перекладається як «рій») слід розуміти якесь неврегульоване ціле. Більш того, беручи до уваги сучасне соціально-економічне тлумачення цієї дефініції, можна впевнено стверджувати, що поняття «кластер» є досить широко трактованим у світовій економічній науці і, як наслідок, це дає підстави для різних точок зору щодо сутності цієї категорії.

Складно стверджувати, хто із вчених запровадив це поняття в економіці. Проте, цілком очевидно, саме М. Портер у своїй праці [5] одним із перших звернув увагу соціуму і влади на роль кластерів у сучасних економічних процесах. Тому не дивно, шо саме його наукова праця досить часто береться як основна наукова база для інших досліджень. І це дуже погано, оскільки використання іноземного, тобто «чужого» досвіду ведення господарювання, без адаптації під власну систему правових відносин, культурних особливостей та інших факторів є вкрай небезпечним заняттям.

Потрібно відмітити, що за твердженням М. Портера [5], кластери являють собою сконцентровані за географічними факторами групи взаємопов'язаних підприємств, спеціалізованих логістичних постачальників, фірм у відповідних галузях національного господарства, а також пов'язаних з їхньою діяльністю неприбуткових установ (громадських організацій, університетів, агентств стандартизації, торговельних об'єднань тощо) у певних соціально-економічних сферах, які конкурують між собою, але при цьому, по суті, здійснюють спільну діяльність.

Вважаємо, що проблеми функціонування кластерів слід розглядати у призмі інтеграційних соціально-економічних процесів. Адже соціально-економічна інтеграція вже тривалий час визначається економічною наукою як вагома детермінанта забезпечення результативності у різних економічних системах світу. Звідси можна зробити висновок, що у реальній економіці саме кластерна модель функціонування агентів ринку є найбільш перспективною, тому що, очевидно, саме вона є найменш затратною у плані витрачання трансакційних ресурсів. З нашої точки зору, під кластером варто розуміти сукупність взаємопов'язаних соціально-економічних елементів певної концептуальної системи (підприємств, організацій, фірм тощо), які об'єднуються в єдиний комплекс з метою підвищення результативності та ефективності, а також максимізації загальної вартості. Інакше кажучи, таке визначення категорії «кластер» не протирічить визначенню, яке надає нам М. Портер [5], проте фокусує особливу увагу перш на інших критеріях інтеграції.

Слід відмітити, що в нашій державі, по суті, відсутня належна нормативно-правова база, яка б давала нам підстави чітко ідентифікувати процеси функціонування кластерних структур. І тут важко не погодитися з Д. Крисановим та Л. Удовою, які справедливо відмічали [2], що ефективний розвиток організації чи функціонування кластерів в Україні можливий лише при умові створення відповідного нормативно-правового забезпечення.

У свою чергу вчений В. Федоренко також був глибоко переконаний [7], що у нашій державі відсутній практичний досвід кластерного управління, оскільки немає належної інституційної бази, тобто така ситуація і є ключовою гальмівною детермінантою розвитку кластерів в аграрній економіці.

Важливо відзначити, що на сьогодні, досліджуючи кластери в аграрній економіці, більшу увагу слід приділяти реальним соціально-економічним характеристикам, які притаманні тому чи іншому агенту ринку. Результати емпіричних досліджень показують те, що сучасні кластери в аграрній сфері створюються переважно з метою максимізації вартості, проте здебільшого за умови двох основних стратегій: 1) створення специфічних захисних механізмів від ворожого поглинання (рейдерства); 2) мінімізації податків, зборів та інших обов'язкових платежів (рис. 1).

Іншими словами, якщо в європейських країнах, як правило, аграрні кластери формуються у вигляді відкритого агента ринку, тобто у легалізованій формі, де при створенні кластеру відомо, яке підприємство є "центральним гравцем" (ядром кластеру чи ключовим інтегратором), то у вітчизняній аграрній економіці формування кластерних структур у більшості випадків відбувається у вигляді закритої та / або неспостережуваної системи і, як результат - головне підприємство, так зване "ядро кластеру" є прихованим агентом ринкової економіки.

Рис. 1. Модель створення сучасних кластерів в агарній сфері України Джерело: власні дослідження на основі [6; 8].

Наприклад, в країнах Європи та США вищий менеджмент та / або засновники кластерів публічно співпрацюють з органами влади і, звідси, несуть повну соціально-економічну відповідальність, то в нашій державі керівники аграрних кластерів, як правило, співпрацюють у імпліцитний спосіб лише з окремими представниками органів влади, які мають можливості сприяти розвитку кластерів, у тому числі шляхом надання консультативної економіко-правової допомоги. Потрібно відзначити, що ці явища можуть бути віднесені то культури ведення бізнесу і є тією соціально-економічною проблемою, яка тільки починає усвідомлюватися українським соціумом.

Важко стверджувати, що українські кластери в аграрній економіці є найбільш ефективною організаційною формою господарювання, оскільки ефективність та результативність є досить умовними поняттями: вони справедливі лише для якоїсь конкретної ситуації, а також для якогось конкретного набору критеріїв.

Звертає на себе увагу той факт, що основними видами діяльності кластерних утворень в аграрній сфері України є: 1) вирощування зернових та / або технічних культур; 2) виробництво цукру та круп; 3) оптова торгівля олією, а також інші, менш поширені види економічної діяльності, такі як виробництво добрив чи азотних хімічних сполук тощо.

На сьогодні можна впевнено констатувати, що в нашій державі жоден із органів державної влади не проводить професійного моніторингу діяльності аграрних кластерних структур і як наслідок - у суспільства відсутні реальні дані стосовно господарської діяльності кластерів, що, у свою чергу, суттєво обмежує можливості здійснення будь-який прикладних досліджень. Наприклад, нині фактично не можливо чітко ідентифікувати рентабельність кластерів за умов, коли сільськогосподарська діяльність не є основним джерелом прибутку.

Звертає увагу на себе і та обставина, що з кожним роком вітчизняне законодавство стає більш гуманним та ліберальним саме щодо інтегрованих структур, що дозволяє кластерам, без додаткових трансакційних затрат, проводити мінімізацію податків та зборів. Такі схеми мінімізації податків, по суті, є прямим наслідком ефекту «неспостережуваних економічних процесів», коли соціум позбавлений можливостей здійснювати на належному рівні спостереження за зв'язками між підприємствами в середині кластерних утворень Виникають ризики, коли одне підприємство кластеру може продавати «чужу» аграрну продукцію іншому агенту кластеру і, як результат, отримувати податкові пільги чи інші преференції. Слід відзначити, що подібні, по суті, опортуністичні операції в межах кластеру не порушують норм діючого законодавства.

Законно примусити вищий менеджмент чи засновників кластеру припинити мінімізацію податків та зборів не представляється можливим, що чітко усвідомлюють як керівники кластерних структур, так і представники органів державної влади. Саме тому, усі заходи, у тому числі у вигляді роботи спеціальних груп, закріплення відповідальних службових осіб за організацію роботи з кластерами, встановлення причин низького рівня податкової віддачі - залишаються малоефективними.

З позицій загальної теорії управління описані ситуації є нічим іншим, як недосконалими імпліцитними угодами між соціумом та бізнесом, у яких відсутні взаємні соціально-економічні зобов'язання і, як результат - неприсутні ефективні законні інструменти примушення виконання зобов'язань. Як наслідок, нині серйозного значення набувають дослідження щодо моделювання стимулюючих реляційних угод, під час реалізації яких дійсно може бути досягнуто ефект соціально- економічного компромісу між функціями мінімізації витрат та максимізації загальної вартості в контексті взаємовідносин між соціумом та вищим менеджментом кластерних структур.

Політика «мінімізації податків та інших обов'язкових платежів» є, по суті, інгерентною для більшості аграрних кластерів нашої держави. Саме тому, перспективи діяльності та розвитку кластерних утворень потребують професійного аналітичного обговорення у призмі наведення аргументів «за» і «проти», адже емпіричний аналіз окремих кластерів у нашій державі дає нам підстави стверджувати, що за умов кластерної організації аграрного виробництва може спостерігатися погіршення соціально-економічного стану сільських територій, де розташовані кластерні утворення.

Безумовно, що кластерний підхід часто-густо надає додаткові можливості для економічної вигоди. Це так, але знов-таки актуалізується питання: а хто є "адресатом" такої економічної вигоди на практиці. Аналізування реального стану вітчизняної аграрної сфери свідчить, що такі вигоди отримують переважно власники та / або вищий менеджмент кластерних утворень. Отож, такі дисфункції у перерозподілі фінансово-економічних ресурсів є потужним джерелом інституційного конфлікту у соціумі.

Важко погодитися з твердженнями [1-4] про те, що державна та місцева влада повинні всіляко допомагати кластерним структурам, результатом чого буде сприяння покращенню соціально- економічного стану сільських територій. У реальному житті, на жаль, такого причинно-наслідкового ланцюга не існує. Більш того, ми глибоко переконані, що надання фінансово-економічної допомоги та переваг одній із організаційних форм господарювання, у нашому випадку - кластерним утворенням, неминуче порушить конкурентні «правила гри» на ринку і, як результат - ігноруватимуться інтереси інших, як правило, простих форм господарювання (так званий дрібний бізнес).

На нашу думку, якісне та ефективне функціонування ринку можливе лише за умов створення належної конкуренції між усіма суб'єктами господарювання. Вважаємо, що діяльність кластерів вимагає належного державного регулювання, як варіант: до кластерного аграрного об'єднання може входити спеціальний місцевий орган, який буде контролювати діяльність кластерного утворення з позицій інтересів місцевої громади. Водночас наголошуємо, що створення спеціального місцевого органу, в обов'язковому порядку, передбачає чітку ідентифікацію «ядра кластера» (підприємства- інтегратора) у кластерній системі, що в сучасних вітчизняних реаліях представляється нелегкою задачею.

На нашу думку, створення ефективної кластерної структури в аграрній економіці передбачає формування відповідної системи управління на основі таких головних детермінант (рис. 2):

1) філософія агента ринку, яка буде визначати зміст соціально-економічного відношення вищого менеджменту до інших учасників ринку;

2) інституційні цінності, на яких базується управління кластером;

3) соціально-психологічний клімат, який існує у кластерній структурі;

4) ділова репутації керівництва;

5) рівень та характер зв'язків кластеру із зовнішнім інституційним середовищем.

Рис. 2. Основні детермінанти формування ефективної кластерної структури в аграрній економіці України

Джерело: власні дослідження.

Прийнято вважати, що кластери можуть функціонувати лише у вигляді добровільних об'єднань агентів ринку. Проте, це не завжди так. Досить часто у вітчизняних кластерних структурах підприємства взаємодіють між собою на основі складних імпліцитних схем, у тому числі на основі спільної власності чи фінансово-економічної залежності. При цьому одним із механізмів взаємодії в середині кластерного утворення є реляційні угоди, які можуть бути надзвичайно ефективним інструментом створення та / або функціонування складних організаційних форм кластерів.

Важливо відмітити, що контрактний підхід є не менш привабливим засобом управління власністю, аніж фактор інтеграції власності. Очевидним є те, що якщо агент ринку веде свій бізнес чесно, тобто відповідно до суспільно встановлених норм, то інструментарій інтеграції власності є більш результативним способом управління, оскільки за такої умови, як правило, трансакційні витрати на створення системи управління є значно меншими, аніж організація складних механізмів укладання угод. Однак у вітчизняній аграрній сфері бувають випадки, коли реляційні контрактні відносини є більш зручним інструментом управління суб'єктами господарювання. Це відбувається у тому разі, коли власники та / або вищий менеджмент кластерів планують здійснювати сумнівні чи рентоорієнтовані фінансово-економічні операції, у тому числі у вигляді ухилення від сплати податків та зборів, приховування реальних власників та ін.

Висновки

Системне переосмислення ідеології державного регулювання повинно передбачати активізацію процесів стосовно покращення інфраструктури аграрних територій за рахунок підприємств кластерного типу. Очевидно, що саме ефективна діяльність кластерів повинна розглядатися як основне перспективне джерело фінансово-економічних "ін'єкцій" у соціально- економічний розвиток громад. Адже, маючи мінімальний рівень трансакційних витрат, кластерні утворення здатні максимізувати вартість, у тому числі за рахунок кращої конкурентної позиції на ринку, зменшення фінансово-економічних ризиків, досягнення синергетичного ефекту управління та ін. Водночас очевидним є і те, що кластери в аграрній економіці досить часто формуються з метою проведення фінансово-економічних дисфункцій (мінімізації податків, зборів та інших обов'язкових платежів, проведення різноманітних махінацій, стратегічних дефолтів тощо), а тому нині зростає значення державного регулювання кластерних структур з метою протидії негативним наслідкам від їхнього функціонування.

Список використаних джерел

1. Бакум В. В. Самоорганізація в агропромислових регіональних кластерах. Економіка АПК. 2009. № 1. С. 21-27.

2. Крисанов Д., Удова Л. Кластеризація економічної діяльності та обслуговування як інструмент сталого розвитку сільських територій. Економіка України. 2009. № 10. С. 69-75.

3. Саблук П.Т., Кропивко М. Ф. Кластеризація як механізм підвищення конкурентоспроможності та соціальної спрямованості аграрної економіки. Економіка АПК. 2010. № 1. С. 3-12.

4. Партола А. І. Логістичні кластери як інструмент розвитку транспортно-логістичної системи. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2016. Вип. 8. Ч. 2. С. 43-45.

5. Портер М. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів. Київ: Основи, 1997. 390 с.

6. Мороз О. О., Семцов В. М. Контракти в аграрній економіці: реальність і перспективи: монографія. Вінниця: ВНТУ, 2011. 188 с.

7. Федоренко В. Г., Тугай А. М., Гойко А. Ф., Джабейло В. Б. Концепція кластерної політики в Україні. Економіка та держава. 2008. № 11. С. 5-15.

8. Партола А.І. Розвиток підприємств водного транспорту України на основі кластерної моделі. Економіка та держава. 2018. № 8. С. 85-89.

Размещено на Allbest.ru