Інноваційна діяльність в постіндустріальній економіці та її стимулювання механізмом податкових важелів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інноваційна діяльність в постіндустріальній економіці та її стимулювання механізмом податкових важелів

Звенислава Бандура, кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри обліку і аудиту, Павло Голубецький, аспірант кафедри обліку і аудиту, Львівський національний університет імені Івана Франка

Анотація

Вступ. Сучасний етап економічного розвитку характеризується якісно новими вимогами, пов'язаними з особливостями перебування на піку підвищення циклу інноваційної та ділової активності. Глобалізація, інформатизація виробництва, необхідність адаптації до змін глобальної ситуації в економіці, збільшення частки і значимості інтелектуальних, інноваційних виробництв - це все характеризує постіндустріальну економіку. На розвиток інноваційної діяльності як на макро-, так і на мікрорівні впливають внутрішні та зовнішні чинники, одним з яких є механізм податкового стимулювання.

Мета. Мета статті - визначити основні тенденції розвитку інноваційної діяльності у світі, зокрема в Україні, та надати критичну характеристику методів податкового стимулювання, як одного з найважливіших чинників впливу на таку діяльність.

Методи. Для досягнення визначеної у дослідженні мети використано загальнонаукові методи: індукції та дедукції, аналізу й синтезу, статистики, аналогій (для дослідження понятійного апарату), діалектичного підходу до наукового пізнання економічних явищ та процесів, що дало змогу розкрити взаємозв'язок розвитку на макро- і мікрорівні інноваційної діяльності зі світовими тенденціями формування нових економічних устроїв, фіскальною системою держави й обліково-аналітичною системою підприємства.

Результати. Визначено основні світові тенденції розвитку інноваційної діяльності та розкрито причини зниження інноваційної активності українських підприємств. Досліджено механізм впливу фіскальної політики на стимулювання інноваційної діяльності підприємства.

Перспективи подальших досліджень полягають у необхідності дослідження найбільш значимих чинників, які впливають на розвиток інновацій і розробку механізму реалізації їхнього позитивного впливу на збільшення обсягів інноваційної діяльності підприємства.

Ключові слова: інновації, інноваційна діяльність, глобальний індекс інноваційного розвитку, податкові стимули, інноваційні витрати.

Abstract

Innovative activity in the post-industria economy and its stimulation by the mechanism of tax levers

Zvenyslava Bandura, PhD (Economics), Associate Professor, Department accounting and auditing, Pavlo Holubetskyy, graduate student, Department accounting and auditing, Ivan Franko National University of Lviv

Introduction. The current stage of economic development is characterized by qualitatively new requirements related to the peculiarities of being at the peak of the growth cycle of innovation and business activity. Globalization, informatization of production, the need to adapt to changes in the global economic situation, and the growing share and importance of intellectual and innovative industries are all characteristic of the postindustrial economy. A number of internal and external factors influence the development of innovation activity at both the macro and micro levels, one of which is the tax incentive mechanism.

Purpose. The purpose of the article is to identify the main trends in the development of innovation activity in the world in general and in Ukraine in particular, and to provide a critical description of the methods of tax incentives as one of the most important factors of influence on such activity adopted in domestic and foreign fiscal systems.

Methods. To achieve the goal set out in the study, the author uses general scientific methods: induction and deduction, analysis and synthesis, statistics, analogies (for studying the conceptual apparatus), and a dialectical approach to scientific knowledge of economic phenomena and processes, which made it possible to reveal the relationship between the development of innovation activity at the macro- and micro-level and global trends in the formation of new economic systems, the fiscal system of the State and the accounting and analytical system of an enterprise.

Conclusions. The main global trends in the development of innovation activity are identified and the reasons for the decline in the innovation activity of domestic enterprises are disclosed. The mechanism of influence of fiscal policy on stimulation of innovation activity of enterprise is researched.

Discussion are the need to study the most significant factors that influence the development of innovations and develop a mechanism for realizing their positive impact on the growth of innovation activity of an enterprise.

Keywords: innovation, innovation activity, global innovation development index, tax incentives, innovation expenditures.

Постановка проблеми

Нова економічна система, яка домінує у світі, базується на технічному та технологічному прогресі. Його ознаками є бурхливий розвиток насамперед інформаційних технологій. Провідним сектором економіки є сфера послуг. Водночас також змінюється структура зайнятості населення в сторону збільшення кількості працівників саме в цю сферу. Все це є ознаками постіндустріальної економіки, яка прийшла на зміну індустріальній, де зростання забезпечувалось за рахунок збільшення капітальних інвестицій у матеріальне виробництво. В постіндустріальній економіці інновації становлять основну рушійну силу економічного та соціального розвитку. Вони прискорюють економічне зростання, створюють нові й економічно більш привабливі робочі місця, забезпечують соціальну мобільність, покращують ситуацію з кліматичними змінами. За таких умов змінюється природа самих інновацій: їхній життєвий цикл різко зменшується, ускладнюється інноваційна продукція (послуги) як результат конвергенції різних технологій.

З огляду на це, стимулювання інноваційної діяльності з боку держави як прямими (фінансування проектів, гранти), так і непрямими методами (зменшення податкового тиску на інноваційно-активні підприємства) є запорукою успішного розвитку. Однак згідно зі статистикою щороку Україна втрачає свої позиції в різних інноваційних рейтингах. На це впливає багато як внутрішніх, так і зовнішніх чинників. Насамперед це відбувається через недостатню участь держави щодо стимулювання підприємств, які займаються чи хочуть займатись інноваційною діяльністю. Саме розкриття механізмів впливу таких чинників на інноваційну діяльність підприємства зумовлює актуальність теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Питанням теорії постіндустріальної економіки присвячені праці багатьох зарубіжних дослідників, серед яких Д. Белл, А. Пенті, Е. Брукінг, О. Тофлер, Д. Тапскот.

Розробник теорії постіндустріального суспільства Д. Белл виокремив 11 якісних характеристик, зокрема такі: «визначальна роль теоретичних знань зростання; вирішальна роль «носіїв знань», якими виступають спеціалісти; перехід від виробництва товарів до виробництва послуг; зростання ролі та значення ситусів: функціональних (адміністративних, культурних) та інституційних (підприємств, університетів) соціальних одиниць; формування економічної теорії інформації, яка змінює трудову теорію вартості теорією цінності, заснованої на знаннях; зміна владних відносин: в доіндустріальному суспільстві - аристократія, монархія, в індустріальному - демократія, в постіндустріальному - меритократія (інтелектуальний клас суспільства, здатний генерувати нові знання)» [1; 2].

Д. Тапскот виокремлює 12 головних ознак нового постіндустріального суспільства, а саме: орієнтація на знання, використання цифрової форми представлення об'єктів, віртуалізація виробництва, інноваційна природа розвитку, інтеграція, конвергенція, динамізм, глобалізація» [3, с. 116]. Однак публікації названих вище авторів переважно спрямовані на розкриття природи постіндустралізму і майже не торкаються питання інноваційної діяльності та чинників, які її стимулюють. Українські вчені Г. Сащук, А. Чухно, Б. Стеценко, І. Алексєєв, Р Желізняк певною мірою розглядали питання інтеграції України у світову постіндустріальну економіку та розкривали питання ролі інноваційної діяльності в цьому процесі. Проте критичному аналізу і порівняльній характеристиці українського і зарубіжного законодавства щодо стимулів інноваційної діяльності у таких публікаціях приділено недостатньо уваги.

Мета статті - визначити основні тенденції розвитку інноваційної діяльності у світі, зокрема в Україні, та дати критичну характеристику методів податкового стимулювання як одного з найбільш потужних чинників впливу на цю діяльність, прийнятих в українській та зарубіжних фіскальних системах.

Виклад основного матеріалу дослідження

У різних сферах під інновацією розуміють визначення у контексті тих наук, щодо яких воно застосовується: «у філософії - це здатність вийти за межі складного проблемного філософського мислення, бачити нові проблеми, шляхи, засоби їхнього вирішення, цілеспрямоване впровадження в чинну практику того або іншого нововведення, завдяки якому відбуваються позитивні зміни і досягається необхідний ефект; у соціології - процес впровадження елементів однієї культури в іншу, соціально-культурний процес, який сприяє закономірним, різноманітним трансформаціям соціуму; в економіці - сукупність виробничих та комерційних заходів, суспільний, техніко-економічний процес чи новостворені і поліпшені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення - виробничі, адміністративні, комерційні й інші, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і соціальної сфери» [4, с. 11].

Автори «Посібника Осло» розрізняють інновації як результат (інновації) та діяльність, за допомогою якої інновації впроваджуються (інноваційна діяльність). В останньому виданні «Посібника Осло», «інновація визначається як «новий або вдосконалений продукт чи процес, що суттєво відрізняється від попередніх продуктів або процесів, які стали доступними для потенційних користувачів (продукт) або введені в експлуатацію самою одиницею (процес)» [5].

Це визначення спрямоване на більш точне формулювання і є більш функціональним для користувачів, особливо для практиків та інноваторів.

В постіндустріальній економічній парадигмі виокремлюють два основні підходи до визначення категорії інновації: предметно-статистичний і процесно-динамічний. За першим підходом, інновації визначаються як деякий об'єкт або результат певної діяльності, що має певну статику інноваційного підходу і спрямування на його кінцевий результат. За другим підходом, інновації визначаються як активний творчий процес.

Перший підхід реалізований в українському законодавстві. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із Законів України «Про інноваційну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про спеціальну економічну зону «Яворів»», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність», «інновації - це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що суттєво поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери. Водночас інноваційна діяльність трактується як діяльність, що спрямована на використання та комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок та зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг» [6].

У ХХІ ст. розвиток нових напрямків науки та передових технологій прискорюється на тлі надзвичайної невизначеності і складності сучасного світу. Потенціал та ризики такого розвитку науки і технологій, зокрема для досягнення Цілей сталого розвитку (ЦСР), обговорено на Багатосторонньому форумі ООН з науки, технологій та інновацій для сталого розвитку (Нью-Йорк, США, 5-6 травня 2022 р.). Там зазначається, що «хоча інноваційний шлях кожної країни є специфічним для її культури й економічних особливостей, є низка загальних системних механізмів і інноваційних політик, яка може підтримувати сталий розвиток, особливо в країнах із середнім або низьким технологічним потенціалом. Просто модернізувати технологію за чинними траєкторіями недостатньо - необхідна цілісна національна науково-технічна та інноваційна політика» [7, с. 7].

Під час здійснення інноваційної діяльності «підприємство має визначити для себе завдання виявлення та розвитку наукових можливостей, що виражені кількісними і якісними показниками його науково-технічного потенціалу. Серед таких показників можна виокремити стан виробничо-технічної бази; інформаційних ресурсів; фінансових ресурсів; ресурсів, витрачених на наукові дослідження; величина ефекту від появи нового товару на ринку» [8, с. 94].

У світовій практиці авторитетним у частині показника інноваційного розвитку держави є Глобальний інноваційний індекс (Global Innovation Index) - дослідження інноваційного клімату, яке щорічно публікує Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) в співпраці з Корнельським університетом та міжнародною школою бізнесу INSEAD. Цей рейтинг у 2022 р. очолювали Швейцарія (8 років поспіль), Швеція, США, Нідерланди, Великобританія, у 2021 р. теж очолювала (щоправда, Великобританія тоді випереджала Нідерланди).

Україна також представлена у цьому рейтингу, але, на жаль, ситуація з інноваційною діяльністю в нашій державі дуже невтішна. Крім того, що Україна значно відставала від десяти провідних країн, щороку простежується тенденція до погіршення такої ситуації (табл.1).

Протягом останніх років покращуються тільки такі показники, як «бізнес-середовище» та «інформаційно-комунікаційні технології». Звичайно, ці негативні тенденції насамперед спричинені епідемією коронавірусу, але найважчого удару по розвитку інноваційної діяльності в Україні завдала у 2022 р. війна з Росією. Проте, хоча це дещо парадоксально, але саме ця війна дала поштовх багатьом інноваційним стартапам, присвяченим, зокрема, розробці найбільш сучасних БПЛА.

Таблиця 1. Рейтинг глобального інноваційного індексу за 2020-2022 рр.