Розвиток державно-приватного партнерства у міжнародній практиці

Размещено на http://allbest.ru

Розвиток державно-приватного партнерства у міжнародній практиці

М.М. Забаштанський Максим Миколайович Забаштанський д.е.н, професор, директор, ННІ бізнесу, природокористування і туризму, Національний університет "Чернігівська політехніка" , О.В. Петрушка Олена Володимирівна Петрушка к.е.н., доцент, Західноукраїнський національний університет

Анотація

Ключові слова: державно-приватне партнерство; моделі взаємодії держави та бізнесу; зарубіжний досвід управління державно-приватним партнерством

Вступ

Низка невизначеностей у світовій економіці, такі як руйнування архітектури світової торгівлі, дестабілізація світового енергетичного ринку, соціально-економічні наслідки пандемії коронавірусу актуалізують необхідність диверсифікації вітчизняної економіки в умовах трансформації світогосподарських зв'язків. Одним з антикризових інструментів, що дають змогу економіці протистояти негативним трендам, що склалися, а також забезпечити і зміцнити свій суверенітет, є державно-приватне партнерство (Д1 НІ). Проте у сучасних українських реаліях потенціал ДфНІ є слаборозвиненим, недооціненим та має обмежену сферу застосування.

Однак світова теорія та практика свідчать про те, що співпраця держави та бізнесу в рамках ДПП є, на відміну традиційних форм взаємодії сторін, реально дієвим механізмом стимулювання залучення інвестицій, сучасного, високоякісного обслуговування населення, прискореного розвитку інфраструктури та стабілізації економіки загалом. На сьогодні немає універсальної моделі державного управління сферою ДПП. Кожна країна поступово розвиваючись обирає індивідуальний шлях розвитку відповідно до пріоритетних завдань та цілей, діючих програм розбудови економіки, чим формує власні національні моделі управління ДПП.

Мета роботи полягає у дослідженні зарубіжного досвіду функціонування державно-приватного партнерства, вивченні його особливостей та імплементація позитивних напрацювань іноземних держав у вітчизняну практику. Методи дослідження. Методологічною та інформаційною основою дослідження є аналіз наукових статей, монографій вітчизняних та зарубіжних вчених, статистичних даних та нормативно-правових актів, ресурси мережі Інтернет. У дослідженні застосовано методи аналізу та синтезу, порівняння та узагальнення.

Результати

Вивчення міжнародного досвіду формування відносин партнерства держави та приватних компаній дає змогу зазначити, що, незважаючи на низку особливостей, які є у кожній країні, можна виділити декілька базових моделей співробітництва держави та приватного сектору, які характеризуються конкретними формами власності, управління та технологією фінансування.

Перелік основних моделей ДПП, поширених у світовій практиці, а також їхні особливості подано у табл. 1.

Таблиця 1 Базові моделі державно-приватного партнерства у світі (складено автором на основі [1, с. 180-186])

Проєкти ДПП широко застосовуються у Великій Британії, США, Австралії, Канаді, Німеччині, Франції, Угорщині, Китаї, Іспанії та Ірландії, де ДПП є базовою умовою ефективного та стабільного розвитку економічної системи. партнерство економіка україна інвестиція

Успішними прикладами Д1П1 стали проекти у сфері залізничного транспорту: Tunnel Rail Link (Велика Британія), високошвидкісна магістраль HSL Zuid (Нідерланди), лінія Oresund (Данія-Швеція). Із застосуванням механізму ДПП закінчено і такі складні проекти, як національні аеропорти у Гамбурзі та Варшаві, Центральний парк у Нью-Йорку, окремі гілки метрополітену у Лондоні, Євротунель під протокою ЛаМанш, Сіднейський портовий тунель, міст Конфедерації у Канаді тощо.

Досвід партнерських відносин влади та бізнесу в економічно розвинених країнах активно спрямовується на нові, традиційно державні галузі, що, зі свого боку, підтверджує помилковість штучного обмеження пріоритетних для ДПП сфер господарювання. Наприклад, британська практика показує, що навіть в інфраструктурних галузях, прерогатива в яких завжди залишалася за державою (правоохоронна та пенітенціарна системи, оборонний комплекс), активно залучаються досвід, знання та ресурси приватного бізнесу. Крім того, останніми роками в США можна спостерігати застосування механізмів ДПП у космічній сфері [2].

У кожній державі ДПП перебуває на різному ступені розвитку, має свої відмінні риси: найбільш прийнятні форми, галузеві особливості, правове та інституційне середовище. Більш детальне вивчення зарубіжного досвіду показало, що у кожній з країн є своя найбільш пріоритетна галузь застосування ДІЛІ. Так, у США такою галуззю є автодороги, у Великій Британії охорона здоров'я та освіта, у Німеччині освіта, в Італії, Канаді та Франції охорона здоров'я [1, с. 178]. У тих країнах, які характеризуються наявністю ринкової економіки, високим рівнем продуктивності праці та рівнем споживання ВВП на душу населення, де державою гарантується високий рівень соціального захисту, де велика середня тривалість життя та спостерігається висока якість медичного обслуговування та освіти, ДПП застосовується найчастіше у галузях охорони здоров'я та освіти, що визначено політикою держави.

Охарактеризуємо особливості партнерських відносин влади та бізнесу у низці економічно розвинених країн. Так, наприклад, частка проєктів ДПП у загальному обсязі інфраструктурних інвестицій у Франції сягає 12 %. За даними Світового банку за період 2017-2021 рр. у Франції реалізовано близько 80 проєктів ДИ на загальну суму понад 13 млрд євро. Так, Франція є безумовним лідером за цим показником [2]. Крім цього, у Франції розроблено та якісно структуровано нормативно-правову базу у сфері ДПП. З метою надання консультаційної допомоги органам влади на всіх етапах реалізації проєктів діє Центр підтримки ДПП, фінансування діяльності якого здійснюється за рахунок коштів бюджету.

Стосовно Великої Британії, то модель приватної фінансової ініціативи (ухвалена ще у 1980-х рр.) залучила понад 700 проєктів ДПП на приватних інвестиціях близько 56 млрд фунтів стерлінгів. Казначейством країни затверджено інфраструктурний план до 2028 р., що передбачає інвестиції у розмірі 600 млрд фунтів стерлінгів, з яких 50 % має бути залучено за допомогою ДПП. У період 2017-2021 рр. за даними Світового банку Велика Британія є одним із лідерів на світовому ринку за кількістю проєктів та обсягом залучених коштів в інфраструктуру, який налічує понад 2000 проєктів, загалом частка проєктів ДПП у загальному обсязі інвестицій сягає 15 % [2].

ДПП у Канаді є формою альтернативного надання послуг, яка передбачає офіційну угоду про співпрацю між державними та приватними секторами в рамках кількох ініціатив, як правило, довгострокового характеру.

У Канаді урядом створено державну корпорацію PPP Canada, в обов'язки якої входить надання низки послуг приватному сектору, а також фінансування як на федеральному, так і на провінційному рівнях. ДПП у Канаді подано різними схемами, за якими на поточний період ініційовано понад 250 великих інфраструктурних проєктів на загальну суму близько 110 млрд дол., а бюджетні надходження до державної скарбниці від таких проєктів за кожен інвестований у проєкт долар дорівнюють 3,6 дол. [3].

Німеччина на ринку ДПП проєктів в Європі за період 2017-2022 рр. посідає 3 місце, поступаючись лише Франції та Великій Британії. За цей період реалізовано 29 проєктів, до яких залучено близько 7 млрд євро [4]. Федеральна влада Німеччини створила державно-приватну компанію під назвою Partncrschaft Deutschland (PD), яка має безліч точок дотику з різними міністерствами, що відповідають за фінансовий та транспортний сектори, міський розвиток. Основним завданням компанії є орієнтація на розширення сфери ДПП, узагальнення кращих практик у цій сфері, вироблення єдиних стандартів і моделей взаємодії держави та приватного бізнесу, заходів з мінімізації витрат протягом усього життєвого циклу проєктів.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що у зарубіжній практиці немає єдиного організаційно-правового механізму реалізації Д1И1. Проте для забезпечення ефективного управління ДПП, як показує практика, у кожній країні необхідне функціонування єдиного органу управління з висококваліфікованим штатом співробітників, які мають досвід у галузі управління та навички просування проектів різних рівнів складності.

Створення цих органів, як правило, ініційоване державною виконавчою владою з повним контролем управління, або вони сформовані за підтримки бізнесу, але з переважним пакетом акцій у статуті даних спільних підприємств. Це дає змогу виконувати цим органам функції з підтримки ДПП на всіх рівнях організації, реалізації стратегії у сфері розвитку інституту ДПП на всіх рівнях влади, підготовки та оснащення усіх учасників проєктів ДПП різних областей проєктною документацією та методичними рекомендаціями, вибору способу підтримки через розподіл державного фінансування ДПП тощо.

Фінансування проєктів ДПП у світі також має свої особливості. В одних країнах (Канада, Угорщина, Австрія, США) можливе фінансування проєкту ДПП з кількох джерел. В інших країнах (Франція, Ірландія, Нідерланди, Греція) це фінансування з центру ДПП, який є структурним підрозділом державних органів влади та безпосередньо підпорядковується Міністерству економіки та фінансів.

У Великій Британії, Чехії, Німеччині передбачено створення правових агентів або юридичних осіб, які можуть бути як комерційними, так і некомерційними структурами, які мають домінуючу частку державної участі. Це забезпечує децентралізацію Д1П1 за рахунок передачі державних функцій у галузі експертного просування, вибору доцільності та способів реалізації проектів, аналізу та оцінки проектних пропозицій, контролю сторонніми структурами [3].

Резюмуючи проаналізований у ході дослідження матеріал, а також опираючись на досвід розвинених країн, відзначимо, що для успішного функціонування системи Д11 необхідно дотримуватися таких принципів [4; 5, с. 17-23]:

Зі сторони державного сектору: