Формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку

Дослідження особливостей формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку. Виявлення актуальних проблем сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку в Україні на сучасному етапі.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 08.02.2024
Размер файла 26,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кафедра менеджменту, фінансів і бізнес-технологій

Інститут публічної служби та управління

Національного університету «Одеська політехніка»

Формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку

Красностанова Н.Е., кандидат економічних наук, доцент

Якименко Т.А., старший викладач

Анотація

У статті досліджено особливості формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку. Виявлено проблеми сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку в Україні на сучасному етапі. Стійкий економічний розвиток країни, відповідно до сформованих положень економічної теорії, заснований на розвитку чотирьох факторів: людського та фізичного капіталу, природних ресурсів та технологій. При збалансованості розвитку та взаємної інтеграції цих факторів у всі сфери економіки та суспільного життя можливий перехід на інноваційний розвиток економіки та забезпечення сталого зростання. Відзначено, що індекс людського капіталу коливається від 0 до 1 і вимірюється з точки зору продуктивності наступного покоління робітників відносно еталону повної освіти та повного здоров'я. Економіка, в якій дитина, яка народилася сьогодні, може розраховувати на повну освіту та повне здоров'я, отримає значення 1 в індексі. Нижня та верхня межі вказують на діапазон невизначеності навколо значення HCI для економіки кожної країни.

Наголошено, що для забезпечення розвитку та впровадження інноваційних процесів на всіх рівнях ієрархії від національних та регіональних інноваційних систем до рівня конкретного підприємства необхідна розробка та формування «інноваційної економіки» на всіх розглянутих рівнях розвитку інновацій

Обґрунтовано напрями вдосконалення сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку.

Ключові слова: інновації, інноваційна економіка регіону, стійкий розвиток, інноваційний потенціал економіки регіону.

Annotation

The article examines the peculiarities of the formation of the innovative economy of the region in the context of sustainable development. The problems of modern trends in the formation of the innovative economy of the region in the context of sustainable development in Ukraine at the current stage have been identified. Sustainable economic development of the country, according to the established provisions of economic theory, is based on the development of four factors: human and physical capital, natural resources and technology. With a balanced development and mutual integration of these factors into all spheres of economy and social life, it is possible to switch to innovative economic development and ensure sustainable growth. It is noted that the human capital index ranges from 0 to 1 and is measured in terms of the productivity of the next generation of workers relative to the standard of full education and full health. An economy in which a child born today can expect to be fully educated and in good health will receive a value of 1 in the index. The lower and upper bounds indicate the range of uncertainty around the HCI value for each country's economy. It is emphasized that in order to ensure the development and implementation of innovation processes at all levels of the hierarchy from national and regional innovation systems to the level of a particular enterprise, it is necessary to develop and form an "innovation economy" at all the considered levels of innovation development. The areas of improvement of modern trends in the formation of the innovative economy of the region in the context of sustainable development are substantiated.

Keywords: innovations, innovation economy of the region, sustainable development, innovation potential of the economy of the region.

Вступ

Постановка проблеми. Стійкий економічний розвиток країни, відповідно до сформованих положень економічної теорії, заснований на розвитку чотирьох факторів: людського та фізичного капіталу, природних ресурсів та технологій. При збалансованості розвитку та взаємної інтеграції цих факторів у всі сфери економіки та суспільного життя можливий перехід на інноваційний розвиток економіки та забезпечення сталого зростання. Головною конкурентною перевагою в умовах сучасної ринкової економіки слід вважати інноваційний потенціал розвитку технологій, що забезпечує постійне оновлення товарів та послуг з метою підвищення їх якісних характеристик. Досвід розвинених країн показує, що формування державної інноваційної політики стає загальною рисою всіх моделей економічного розвитку, хоч вони й відрізняються національною специфікою. Країни, які не створюють потужний механізм інноваційного процесу, втрачають шанси на стійке економічне зростання та гідне місце у світовому співтоваристві.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Важлива роль у науковому доробку питань обґрунтування особливостей забезпечення формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку належить таким відомим вченим, як: Захарова О. В., Іванова Т В., Пухальська Н. О., Сакевич Л. С., Чайковська І. І., Яковлев А. І. та ін. Незважаючи на широке теоретико-прикладне опрацювання питань формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку, доцільно відзначити про відсутність комплексного стратегічного розвитку України із позиції цілісного підходу. Тому тема забезпечення формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку є актуальною та потребує подальшого дослідження.

Метою статті є обґрунтування особливостей формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку в Україні.

Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі завдання:

-- виявити особливості формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку;

-- позначити проблеми сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку в Україні на сучасному етапі;

-- обґрунтувати напрями вдосконалення сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку.

Об'єктом дослідження є методика обґрунтування особливостей теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку.

Предметом дослідження є соціально-економічні процеси обґрунтування сутності теоретико-методологічних аспектів вдосконалення сучасних тенденцій формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку.

Результати

Активізація інноваційної діяльності набуває ключового значення для підйому економіки, для її сталого зростання, і водночас інноваційний процес неможливий без економічної, соціальної та правової підтримки. Державна інноваційна політика має передбачати подолання економічного відставання шляхом підвищення конкурентоспроможності продукції більшості підприємств; припинення руйнування технологічної єдності наукових досліджень та розробок, відновлення та збереження наукового потенціалу; підвищення ефективності інноваційної діяльності у базових галузях промисловості. Отже, назріла потреба у створенні та розвитку «інноваційної економіки».

Для створення «інноваційної економіки» необхідне середовище, сприятливе для інноваційних процесів, що має такі ознаки [2, с. 395]:

- наявність високого інтелектуального потенціалу для розробки інновацій та достатньої якості робочої сили, здатної легко адаптуватися до безперервно змінних технологій;

- можливість отримання будь-яким суб'єктом інноваційної системи на основі автоматизованого доступу та систем телекомунікацій будь-якої необхідної інформації про нові або відомі знання, інновації, інноваційну діяльність, інноваційні процеси;

- ефективне функціонування відповідної законодавчої бази та інституційної структури, що знижує ризики під час здійснення інноваційних проектів;

- наявність у суспільстві попиту на інновації;

- прискорена автоматизація та комп'ютеризація всіх сфер та галузей виробництва та управління;

- наявність чітко налагодженої гнучкої системи випереджувальної підготовки та перепідготовки кадрів-професіоналів у галузі інноваційної діяльності, що ефективно реалізують комплексні проекти відновлення та розвитку вітчизняних виробництв і територій.

Формування нового виду економіки - «інноваційної економіки» - вимагає і створення нових інституційних структур на всіх рівнях управління в рамках держави: національному, регіональному, муніципальному та на рівні підприємств [4, с. 173].

Стосовно рівня окремих держав (макрорівня) однією з таких структур є національна інноваційна система. Під національною інноваційною системою пропонується розуміти сукупність взаємопов'язаних організацій, зайнятих виробництвом та комерційною реалізацією наукових знань і технологій у межах національних кордонів, а також комплекс інститутів правового, фінансового та соціального характеру, які забезпечують інноваційні процеси та мають міцне національне коріння, традиції, політичні та культурні особливості.

Національна інноваційна система формується на основі збалансованого застосування державних та ринкових механізмів регулювання економіки з урахуванням, у тому числі, особливостей та рівня соціально-економічного розвитку конкретних територій та суб'єктів господарювання [8, с. 35]. Поки що, однак, може йтися про існування національного інноваційного комплексу: академічних, галузевих науково-дослідних інститутів, державних наукових центрів, науково-виробничих компаній, малих інноваційних підприємств, інноваційних структур при вузах та ін., не завжди коопераційно-пов'язаних між собою як елементи національної інноваційної системи.

Перехід економіки на інноваційний шлях розвитку ставить цільові орієнтири для промислової та соціальної політики країни. Державна науково-технічна політика, що лежить в основі формування національної інноваційної системи, включає концептуальні напрями розвитку всіх галузей народного господарства, ставлячи завдання перед кожним сектором науки, перед кожною галуззю, перед кожним регіоном [1, с. 55].

Регіональна інноваційна система є системо-утворюючою в національній інноваційній системі та включає структуру учасників інноваційних процесів у їх взаємодії, форми організації прямих та зворотних зв'язків між ними, відображаючи регіональні особливості організації інноваційних процесів: традиції, досвід, масштаби економіки та інші [6].

Регіональну інноваційну систему можна розглядати як комплекс установ та організацій різних форм власності, що знаходяться на території регіону та здійснюють створення та розповсюдження нових технологій, а також організаційно-правові умови їх господарювання, визначені сукупним впливом державної наукової та інноваційної політики, регіональної політики, що проводиться на державному рівні та соціально-економічної політики регіону.

У цьому контексті категорії регіональної інноваційної системи правомірний акцент на взаємодії організацій, що генерують та передають знання, з організаціями, які використовують результати науково-технічної діяльності та реалізують продукцію на регіональному ринку та за його межами. Створення регіональних систем не вимагає обов'язкового вирівнювання показників науково-технічного розвитку по всіх територіях. Питання ставиться інакше: виявити та використовувати переваги кожного регіону, не прагнучи абсолютної рівності науково-технічного розвитку як усередині регіону, так і між окремими регіонами та суб'єктами економіки [3, с. 114].

Як елемент соціально-економічного розвитку регіональна інноваційна система є інструментом підвищення конкурентоспроможності виробників даного регіону, забезпечує зайнятість найбільш кваліфікованої частини населення, сприяє підвищенню загального освітнього рівня населення, що саме по собі має далекосяжні соціальні наслідки як для всього регіону в цілому, так і для кожного окремого підприємства, розташованого на території регіону, що розглядається.

При розгляді національної інноваційної системи та регіональної інноваційної системи можна сказати, що базовим елементом обох є підприємство, яке створює, використовує та поширює результати науково-технічної діяльності. Під таким підприємством, як організаційною формою реалізації інновацій, будемо розуміти окреме підприємство, що характеризується певною ієрархічною структурою, системою управління та відповідним специфікою інноваційних процесів механізмом управління, що забезпечує обґрунтування інновацій, виявлення основних ідей їх створення, визначення та використання технології та організації інноваційних процесів комерціалізації об'єктів нової, інноваційної продукції. Інновації таких підприємств часто є синтезом технологічних, організаційних та соціокультурних досягнень, що створює корпоративний вигляд та підприємства, та стиль поведінки на ринку, що забезпечують перевагу над конкурентами [4, с. 173].

Повномасштабне військове вторгнення росії в Україну суттєво вплинуло на всі сфери суспільно-політичного життя нашої країни. Безумовно, постійні терористичні акти країни-агресора разом з окупацією значних територій мали значний вплив на економіку країни. Втрата впевненості у завтрашньому дні призвела до закриття деяких підприємств, зниження темпів розвитку, а подекуди виробничі потужності зазнали значних збитків внаслідок атак терористів північного сусіда. Восени 2022 року росія вдалася до масованих атак на критично важливу енергетичну інфраструктуру України, знищивши понад 40% важливого та унікального обладнання. Цей теракт призвів до зменшення спроможності української енергомережі задовольняти потреби не лише приватних, а й насамперед комерційних абонентів [11, с. 229].

Усе вищезазначене призвело до гострої потреби пошуку інноваційних, креативних та безпрецедентних заходів для забезпечення не лише сталого функціонування, а й розвитку нового бізнесу. Актуальним залишається питання впровадження економічних інновацій у 2023 р. з огляду на перехід економіки країни на військові рейки. Зокрема, протиріччя між складним становищем країни щодо забезпечення безпеки людей та необхідністю пошуку інноваційних шляхів подолання наслідків війни з'ясовують актуальність цього дослідження. У зв'язку з цим потребує аналізу інноваційний потенціал розвитку підприємницької діяльності в сучасних умовах. Адже процес формування інноваційної економіки регіону в контексті стійкого розвитку в Україні на сучасному етапі в першу чергу пов'язаний із діяльністю вітчизняних підприємств.

Варто відзначити, що інноваційне підприємництво у війні передбачає пошук нових шляхів розвитку підприємства, що дозволяє говорити про концепцію управління зростанням або інновацій. Практика підприємницької діяльності в будь-якій формі зазвичай передбачає інноваційний процес, орієнтований на результат. Якщо виробництво повністю засноване на інноваціях, результатом є новий продукт або товари з принципово новими характеристиками або властивостями. Однак виробництво і поставка на ринок традиційних товарів може здійснюватися з використанням нових елементів або технік. У цьому випадку можна говорити про виробництво традиційних товарів шляхом впровадження часткових інновацій.

Інноваційна діяльність у сучасній економіці стає визначальною рисою підприємництва. А інновація - це лише винахід чи відкриття, вона передбачає практичну реалізацію підприємницької ідеї, тобто комерціалізацію нових технічних, технологічних, організаційних та інших розробок. Важливим аспектом розвитку підприємництва є поява високотехнологічних, у тому числі венчурних фірм, де винахідник і підприємець діють в одній особі. Створення інноваційної інфраструктури залежить від рівня економічного і технологічного розвитку національної економіки та економіки регіону [11, с. 230].

В умовах війни саме така тенденція перебудови економіки видається оптимальною для України. Водночас для розробки конкретних практико-орієнтованих шляхів реалізації механізму управління інноваційним потенціалом організацій у сучасних умовах доцільно провести дослідження загальної динаміки змін інноваційного середовища країни в цілому та в країні. контексті окремих регіонів і типів комерційних структур, результати якого дозволять виявити особливості формування інноваційної діяльності. потенціалу суб'єктів господарювання та сформулювати ефективні підходи до управління ним.

У табл. 1 наведено огляд сильних і слабких сторін України в GII у 2021 р.

інноваційна економіка регіон

Таблиця 1

Сильні та слабкі сторони України в GII у 2021 р. [9]

Коди

Сильні сторони

Ранг

Коди

Слабкі сторони

Ранг

Назва індикатора

Назва індикатора

1

2

3

4

5

6

2.1.2

Державне фінансування / учень, середня, % ВВП / кап

7

1.1.1

Політична та оперативна стабільність

123

2.1.5

Співвідношення учнів і вчителів, середня

7

1.3.2

Легкість вирішення про блеми неплатоспроможності

117

2.2.1

Зарахування до вищої освіти, % брутто

18

2.3.3

Світові корпоративні ін вестори в дослідження та розробки, ТОП-3, млн дол

41

5.1.5

Працевлаштовані жінки з вищу освіту, %

2

3.2

Загальна інфраструктура

124

6.1.3

Корисні моделі за походженням/млрд П11С$

ВВП

1

3.2.3

Валове нагромадження капіталу, % ВВП

125

6.2.3

Витрати на програмне забезпечення, % ВВП

17

3.3.1

ВВП/одиниця використання енергії

120

6.3.4

Експорт послуг ІКТ, % від загального обсягу торгівлі

9

4.1.3

Брутто-кредити мікрофінансування, % ВВП

79

7.1.1

Торгові марки за походженням/млрд ИНС $

ВВП

10

4.2

Інвестиції

120

7.1.3

Промислові зразки за походженням/млрд ППС $

ВВП

15

4.2.2

Ринкова капіталізація, %

ВВ П

73

7.3.4

Створення мобільного

додатка/млрд ППС $ ВВП

17

4.2.4

Одержувачі венчурного капіталу, угоди, млрд 1И1С

$ ВВП

93

5.2.4

Спільні підприємства/угоди стратегічного альянсу, млрд

ППС $ ВВП

116

7.2.2

Національні художні фільми/мн поп.

97

У 2021 році Україна має кращі результати за інноваційними витратами, ніж інноваційні ресурси. Цього року Україна посідає 76 місце за обсягами інноваційних витрат, нижче, ніж минулого року, але вище, ніж у 2019 році. Щодо інноваційних результатів, Україна посідає 37 місце. Ця позиція така ж, як і минулого року, але нижча, ніж у 2019 році. Україна посідає 3 місце серед 34 країн з нижчим середнім рівнем доходу. країна посідає 32 місце серед 39 економік Європи [9].

Отже, нестабільне в України місцезнаходження було останніми роками в глобальному рейтингу інновацій (аналізує 80 показників для повної картини інноваційного розвитку, зокрема рівень освіти, політичну ситуацію, рівень розвитку інфраструктури). Сильними сторонами України є: державне фінансування, співвідношення учнів і вчителів, зарахування до вищої освіти, експорт послуг ІКТ, торгові марки за походженням, створення мобільного додатка. «Слабким місцем» України у глобальному рейтингу є: політична та оперативна стабільність, легкість вирішення проблеми неплатоспроможності, світові корпоративні інвестори в дослідження та розробки, загальна інфраструктура, валове нагромадження капіталу, використання енергії, брутто-кредити мікрофінансування, інвестиції, ринкова капіталізація, одержувачі венчурного капіталу, угоди; спільні підприємства / угоди стратегічного альянсу, національні художні фільми.

Для забезпечення розвитку та впровадження інноваційних процесів на всіх рівнях ієрархії від національних та регіональних інноваційних систем до рівня конкретного підприємства необхідна розробка та формування «інноваційної економіки» на всіх розглянутих рівнях розвитку інновацій. Основними формами державної інноваційної політики при формуванні «інноваційної економіки», на наш погляд, мають бути [3, с. 118]:

- формування національної інноваційної системи відповідно до сформованих суспільно-політичних відносин і рівня розвитку продуктивних сил країни, на території якої вона функціонує;

- створення та розвиток системи збору та аналізу стратегічної інформації про тенденції та зміни на світових ранках продукції;

- пряма бюджетна підтримка розробки, комерціалізації та впровадження нових технологій та продуктів;

- непряма підтримка за допомогою податкової політики та за допомогою адміністративного регулювання впровадження інновацій;

- інвестиції в систему освіти та фундаментальну науку;

- підтримка практичних елементів господарської інфраструктури, необхідні швидкого просування інновацій;

- розвиток інноваційного підприємництва;

- у міру розвитку національних інноваційних систем розвиток та підтримка їхньої інтеграції в наднаціональні інноваційні системи.

На регіональному рівні для розвитку «інноваційної економіки» необхідно зробити [2, с. 403]:

- координацію діяльності всіх елементів, що входять до регіональної інноваційної системи для забезпечення єдності цілей інноваційного розвитку економіки;

- стимулювання інноваційної діяльності через організаційні та економічні інструменти на елементи регіональної інноваційної системи;

- формування та стимулювання розвитку науково-інноваційної інфраструктури;

- розвиток малого інноваційного підприємництва;

- розробка та реалізація комплексного підходу при плануванні та організації економічних, соціальних, правових умов реалізації інноваційного процесу у регіоні;

- стимулювання ділової активності у науковій, науково-технічній та інноваційній діяльності;

- пошук цільових ринків для впровадження інновацій.

Зважаючи на досить жорстку конкуренцію між організаціями та підприємствами, а також цілеспрямовану орієнтацію їх діяльності на кінцевого користувача, розвиток інноваційної діяльності стає особливо важливим і повинен включати [7, с. 158]:

- стимулювання сприятливих умов переходу організації виробничих процесів від наздоганяючого розвитку до інноваційно-структурного типу економічного зростання;

- максимальне використання інновацій, в тому числі й інтелектуальної власності;

- підвищення інноваційної активності на підприємстві зі створення та використання інтелектуальної власності, адаптацію організації у зовнішньому середовищі;

- забезпечення інформаційної, правової, фінансової та організаційно-технологічної підтримки інноваційної діяльності;

- активне проведення маркетингових досліджень щодо вивчення ринків інновацій та інтелектуальної власності;

- створення інтелектуальних продуктів та товарів;

- розробка та прийняття управлінських рішень щодо інноваційної діяльності;

- координування заходів щодо реалізації механізму управління інноваційною діяльністю.

Висновки

Отже, розвиток національної економіки пов'язане з впровадженням у практику сучасних інноваційних механізмів та методів, властивих для цивілізованих ринкових відносин (маються на увазі ефективні форми приватної власності, фінансові механізми регулювання, організаційно- економічні структури та ін.). Саме створення та реалізація «інноваційної економіки» дозволить здійснити прорив економіки країни в галузі соціально-економічного розвитку та забезпечити стабільні темпи економічного зростання.

Список використаних джерел

1. Захарова О. В. Нормативне підґрунтя активізації інноваційного розвитку регіонів України. Економіка і організація управління. 2019. Вип. 1. С. 53-63.

2. Іванова Т. В. Інноваційна діяльність підприємств України як фактор підвищення рівня конкурентоспроможності на міжнародних ринках. Економічний вісник НТУУ «Київський політехнічний інститут». 2020. № 17. С. 395-404.

3. Пухальська Н. О. Сучасний стан інноваційної діяльності вітчизняних промислових підприємств. Інфраструктура ринку. 2018. Вип. 20. С. 113-118.

4. Сакевич Л. С. Інноваційна діяльність в Україні: сучасний стан та проблеми розвитку. Науково-виробничий журнал «Бізнес-навігатор». 2020. Вип. 3 (59). С. 172-176.

5. Чайковська І. І. Сутність проєктно-орієнтованого підприємства в умовах Industry 4.0. Економічний простір. 2021. № 167. С. 88-93.

6. Чайковська І. І. Особливості функціонування проєктно-орієнтованого підприємства в сучасних умовах. Міжнародний науковий журнал «Інтернаука». Серія: «Економічні науки». 2021. № 4. URL: https://doi.org/10.25313/2520-2294-2021-4-7184

7. Чайковська І. І. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств України в контексті успішної реалізації інноваційних проєктів. Вісник Хмельницького національного університету. 2022, № 1. С. 154-160.

8. Яковлев А. І. Аналіз стану інноваційної діяльності в Україні та шляхи його поліпшення. Наука та наукознавство. 2018. № 2 (100). С. 29-44.

9. The Global Innovation Index (GII) 2021. URL: https://www.wipo.int/edocs/pubdocs/en/wipo pub gii 2021/ua.pdf

10. Офіційний сайт Міністерства економіки України. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=022cfe7f-2c18-4545-ab69-1a3a39aea3f8&title=StanRozvitkuInnovatsiinoiInfrastrukturi

11. Syrtseva S., Ivaniuk, U., Fedotova, I., Hurina, O., Dovzhyk, O., & Nazarenko, O. Innovative potential and development of Ukrainian small enterpris-es during the war (2022-2023). AmazoniaInvestiga. 2022. Vol. 11(58). P. 222-232.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.