Проблеми функціонування рибного господарства України в умовах війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет харчових технологій,

Національний університет біоресурсів та природокористування,

Проблеми функціонування рибного господарства україни в умовах війни

Ємцев Віктор Іванович доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту, професор,

Слободянюк Наталія Михайлівна кандидат технічних наук, доцент,

Ємцева Галина Федорівна ст. викладач

м. Київ

Анотація

Зростання населення планети викликає проблему, пов'язану з забезпеченням його продовольством, особливо тваринними білками, в яких постійно зростаюче населення планети вже відчуває значний дефіцит. Так в Україні, середнє споживання харчових продуктів в енергетичній оцінці на 22% меньше ніж в країнах ЄС та на 70% забезпечувалося за рахунок споживання рослинної продукції і лише на 30% - продукції тваринництва та риби [1].

Одним із основних напрямів подолання цього дефіциту білків тваринного походження є збільшення їх виробництва за основними джерелами походження - нарощування обсягів виробництва продукції тваринництва та риби.

У статті проаналізовано динаміку середньорічних світових та вітчизняних обсягів добичі риби у промисловому рибальстві й аквакультурі, виробництва рибної продукції, рівня забезпечення населення країни цими продуктами протягом останніх років.

Досліджено динаміку рівня споживання рибної продукції населенням країни, які свідчать про загальне зниження значень цих показників. Визначені причини існування названих тенденцій у вітчизняному рибному господарстві, такі як: реструктуризація та закриття господарюючих субєктів рибного господарства, погіршення їх фінансового стану та зниження прибутковості діяльності; значний знос і втрата основних виробничих засобів, особливо суден океанічного рибопромислового флоту; неможливість отримання довгострокових кредитів на оновлення флоту; нестача обігових коштів для налагодження ефективного функціонування підприємств; втрата інвестиційної привабливості підприємств галузі; руйнування взаємовигідної внутрішньогалузевої кооперації між всіма учасниками технологічного ланцюгу тощо.

Рекомендовано нарощувати внутрішні обсяги вирощування риби та інших водних живих ресурсів в умовах аквакультури.

Ключові слова: рибне господарство, рибальство, рибництво, риба, рибна продукція.

Abstract

Yemtsev Viktor Ivanovych Doctor of Economics, Professor, National University of Bioresources and Nature Management, Kyiv,

Slobodyaniuk Nataliya Mykhaylivna Ph.D., associate professor, National University of Bioresources and Nature Management, Kyiv

Yemtseva Halyna Fedorivna National University of Food Technologies, st. teacher, Kyiv

PROBLEMS OF THE FUNCTIONING OF FISHERIES IN UKRAINE DURING WAR

The growth of the planet's population causes a problem related to the food supply, especially animal proteins, in which the constantly growing population of the planet already experiences a significant deficit. Thus, in Ukraine, the average consumption of food products in the energy assessment is 22% less than in the EU countries, and 70% was ensured by the consumption of plant products and only 30% by animal husbandry and fish products [1].

One of the main ways to overcome this shortage of animal proteins is to increase their production from the main sources of origin - increasing the volume of livestock and fish production.

The article analyzes the dynamics of the average annual world and domestic volumes of fish in commercial fishing and aquaculture, the production of fish products, the level of providing the country's population with these products in recent years.

The dynamics of the level of consumption of fish products by the country's population were studied, which indicate a general decrease in the values of these indicators. The reasons for the existence of the mentioned trends in the domestic fishing industry have been determined, such as: restructuring and closure of business entities of the fishing industry, deterioration of their financial condition and decrease in the profitability of the activity; significant usage of the main means of production, especially vessels of the ocean fishing fleet; impossibility of obtaining long-term loans for fleet renewal; lack of working capital to establish effective functioning of enterprises; loss of investment attractiveness of industry enterprises; destruction of mutually beneficial intra-industry cooperation between all participants of the technological chain, etc.

It is recommended to increase the domestic volume of fish and other living aquatic resources under aquaculture conditions.

Keywords: fish farming, fishing, fish, fish products.

Постановка проблеми

За даними ООН, у 2022 р чисельність населення Землі досягла 8 млрд людей [2]. Водночас, за прогнозами ООН, приблизно через 15 років - до 2038 р - чисельність населення планети складе 9 мільярдів.

При цьому, останні чотири Доповіді про стан продовольчої безпеки та харчування у світі (СОФД) акцентували увагу на досить тривожній тенденції. Так, якщо з 2015 р частка голодуючих залишалася відносно незмінною, то у 2019 р ця частка зросла до 8%, у 2020 р - до 9,3%, а у 2021 р досягла 9,8% від загальної чисельності населення у світі. [3].

Розв'язання проблеми забезпечення людства якісним та безпечним продовольством в обсягах, що відповідають науково-обґрунтованим нормам споживання, особливо, забезпечення збалансованого харчування з достатнім споживання тваринних білків населенням планети та продовольчої безпеки є глобальною проблемою розвитку міжнародної спільноти.

Фактичне задоволення потреб населення України у продовольстві, у межах його купівельної спроможності, переважно забезпечується за рахунок продукції вітчизняного виробництва. Водночас, по трьох групах продовольства частка імпорту традиційно перевищує встановлений 30% граничний критерій. Так результати проведеного дослідження свідчать, що у 2021 р найвищий рівень імпортозалежності - 89,7% - відмічався по групі «риба і рибопродукти». Тобто, риба та рибопродукти є стратегічно важливими ресурсом для вирішення проблем продовольчої безпеки населення країни.

Виходячи з цього, розгляд сучасного стану та функціонування рибного господарства України в умовах війни є дуже актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми функціонування вітчизняної галузі рибного господарства досліджені та досить повно викладені в працях українських вчених Н.Алексіна, С.Алимова [4], А.Андрющенка, Р.Балтаджі, В. Бойка, П.Борщевського, Н.Вдовенко [5], І.Грициняка. Ю.Кернасюка, С. Кваші [6], Т. Лебської, Н. Марценюка, В. Мельничука, П. Саблука [7]. М.Стасишені [8], Н. Смирнюка та багатьох інших вчених.

Однак для рибного господарства України в останні роки характерні кризові явища, які обумовлені різким спадом вирощування та вилову риби, зростанням реалізаційних цін та значним скороченням фонду споживання риби та рибопродуктів населенням країни. Особливо гостро ці проблеми постали після початку війни.

Виходячи з цього, розгляд визначення проблем функціонування вітчизняного рибного господарства та пошук можливих шляхів їх розв'язання є дуже актуальним.

Мета статті - провести аналіз проблем функціонування рибного господарства України в умовах війни та перспектив його відродження.

Виклад основного матеріалу

Риба, морепродукти та інші водні біоресурси - цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує не тільки потребу людини у білках тваринного походження, вітамінах, мікроелементах та біологічно активних речовинах, а є джерелом сировини для харчової, фармакологічної, косметичної та інших галузей промисловості. Унікальною особливістю водних біоресурсів є їхня здатність до самовідтворення, яку використовують у штучному процесі відтворення риби та інших водних організмів в умовах аквакультури.

Світове рибне господарство неухильно нарощує обсяги виробництва (добичі) риби, морепродуктів та продукції аквакультури, динамічно розвивається і має значний потенціал зростання. Так результати проведених досліджень свідчать, що у 2020 р загальний обсяг продукції у секторі рибальства та аквакультури досяг рекордних 214 млн т, включаючи 177,8 млн т водних тварин та 36 млн т водоростей, що на 3% вище за попередній максимум у 213 млн т., що зареєстрований у 2018 р.

В той же час, обсяги аквакультури зросли, відповідно, з 14,64 млн т у 1986 р до 87,5 млн т у 2022 р, тобто у 5,97 разів. На додаток до риби у 2020 р на ринки також було поставлено 36 млн. т водоростей (сира вага), при цьому 97% цього обсягу були вироблені в умовах аквакультури, переважно морської. [9]. тваринництво риба промисловий виробничий

Таблиця 1 Динаміка середньорічного обсягу виробництва, використання та обсягів

У розрахунку на одну особу, світовий обсяг добичі риби та виробництва рибної продукції, у розрахунку на одну особу (за винятком водоростей) у 2022 р склав 20,2 кг/люд/рік, що більш ніж в двічі перевищує значення середнього показника 1960-х років - 9,9 к г /люд/рік.

В світі добичею риби та продукції аквакультури займається рибне господарство. Воно поділяється на дві підгалузі:

рибальство - метою якого є вилов риби і добування морського звіра;

рибництво - основна задача якого полягає у збереженні і поліпшенні рибних запасів у природних водоймах та розведення риби у штучних водоймах.

Вітчизняне рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їхнє вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання стратегічно важливої харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції, а також забезпечення безпеки мореплавства суден флоту рибної промисловості [10]

Треба відзначити, що у 80-х рр минулого століття рибна промисловість в Україні була високорозвинутою галуззю харчової промисловості. В країні було створено потужний рибопромисловий флот, оснащений сучасними, для тих часів, суднами і технікою для розвідування, добичі та обробітку риби. Кількість рибопромислового флоту складала близько 2320 суден різної водотоннажності. В тому числі, в країні було 368 океанічних суден, що вели промисел в акваторії Світового Океану, з яких 70% були судна-заводи та плавбази, які виловлювали та самостійно переробляли або приймали рибу на переробку і в океані виробляли готову продукцію [11]. Була створена потужна, розвинена берегова інфраструктурна база - рибні порти, суднобудівні верфі, судноремонтні та бондарні заводи, сітков'язальні фабрики, рибокомбі-нати, промислові холодильники тощо. Найважливішими центрами рибної промисловості України були Севастополь, Керч, Одеса, Маріуполь, Бердянськ.

Все це дозволяло країні утримувати належне місце серед морських держав світу. Так у 1990 р Україна входила до п'ятірки лідерів рибодобувних країн світу і добувала 1,1 млн т водних біоресурсів, що дозволяло підтримувати в країні рівень споживання риби на рівні 23-24 кг/люд/рік (табл.2). Загальний фонд споживання риби тоді на 70% формувався за рахунок дистанційного лову, на 15% - прибережного рибальства, 10% - рибальства у внутрішніх водоймах та на 5% - за рахунок імпорту, в основному, для забезпечення різноманіття рибної продукції на внутрішньому ринку [11].

На початок 1990 р, в Україні налічувалося понад 19 тисяч рибних господарств різного рівня потужності. Станом на 1.01.2022 р в країні нараховувалось вісім державних рибних заводів та близько 3 500 суб'єктів господарювання (аквакультура) різних форм власності. Нажаль, у Державному агентстві розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не можуть назвати точну кількість фактично діючих рибогосподарств на 01.01.2023 р. Експерти пояснюють це тим, що на сьогоднішній день, в силу різних причин більшість водойм, взятих в оренду для риборозведення, не використовуються за призначенням. При цьому близько 40% підприємств призупинило, а більше 10% підприємств повністю зупинило свою діяльність під час війни.

Таблиця 2 Динаміка вилову риби та добування інших водних живих ресурсів в Україні, (т) [10, 12]

До війни, до складу вітчизняної рибної галузі входили підприємства океанічного і морського рибальства, внутрішніх водойм, рибництва (аквакультури), рибопереробні підприємства, підприємства берегової інфраструктури (морські рибні порти, судноремонтні заводи, бази технічного обслуговування, фабрики виробництва знарядь лову), що обслуговували флот, сільськогосподарські підприємства, організації з відтворення та охорони рибних запасів, наукові та навчальні заклади.

Треба відзначити, що дуже відчутний негативний вплив на діяльність вітчизняних рибної галузі та рибного ринку мала анексія Криму та активні воєнні дії, які призвели до втрати чималої частини рибопромислового флоту для внутрішньоморського вилову. Більше 108 суден залишилися на тимчасово окупованій території. Це вже у 2015 р призвело до того, що добича риби впала більш ніж удвічі, до 91,2 тис. т. проти 225,8 тис. т у 2013 р. [13]

Станом, на початок 2019 р в Україні залишилося 4 судна які були передані в оренду і вели промисел у Тихому океані. Три з них ходили під прапором Нової Зеландії (продукція орендарем реалізувалась в місці вилову). Причому договори оренди суден були укладені не на користь держави Україна і тому ці судна зможуть повернутись в країну, хіба що, тільки у вигляді металобрухту. Ще одне судно працює в Антарктиці, воно виловлює криля під українським прапором.

З втратою океанічного та морського рибопромислового флоту Україна втратила свій потенціал і можливості промислу в морських економічних зонах інших країн. Під впливом цих процесів змінилась структура місць добичі та фонду споживання водних біоресурсів. У 2022 р загальний обсяг добування (вилову) водних біоресурсів підприємствами рибної галузі України склав 33,8 тис. т., у тому числі: у внутрішніх водоймах - 98,51%, прибережне рибальство - 0,7%, дистанційний лов - 0,78%. Загальний фонд споживання риби у 2022 р (347,5 тис т) на 98,88% складався з імпортної продукції (табл.3).

Таблиця 3 Динаміка балансу риби та рибопродуктів в Україні, тис. т

При існуючих обсягах добичі водних біоресурсів, Україна залишається імпортозалежною державою на ринку риби та рибної продукції і загалом має від'ємне сальдо торговельного балансу рибної продукції, яке складає $677,8 млн. Протягом 2022 р вартість імпорту риби, рибної продукції та інших водних біоресурсів в Україну склала $726,5 млн. Загальна вага нетто імпортної продукції складає 313,7 тис. т. (у 2021 р - 435 тис т). Тому можна говорити про реальну загрозу продовольчій безпеці країни у відношенні забезпечення населення країни рибою та рибною продукцією.

Аналіз результатів досліджень свідчать, що рівень споживання населенням України вітчизняної харчової рибної продукції у 2021 р. становив близько 13,1кг/люд/рік, у 2022 р, не дивлячись на значне (більше 6 млн чол) скорочення населення країни - 11,23 кг/люд/рік при науково-обґрунтованій (біологічній) нормі споживання риби та інших водних живих ресурсів - 23,7 кг/люд/рік.

До основних причин занепаду вітчизняного рибного господарства і значного спаду обсягів добичі риби в країні, крім втрати Криму, можна віднести і інші довоєнні фактори: реструктуризацію та виділення окремих виробництв та підрозділів підприємств у самостійні об'єкти господарювання з подальшою зміною їх форми власності; руйнування взаємовигідної внутрішньогалузевої кооперації між всіма учасниками технологічного ланцюгу і, як наслідок, погіршення фінансового стану та зниження прибутковості діяльності підприємств; значне зношення і втрата основних виробничих засобів галузі, особливо суден океанічного рибопромислового флоту; неможливість отримання, на прийнятних умовах, внутрішніх довгострокових кредитів на оновлення флоту; нестача обігових коштів для налагодження ефективного функціонування підприємств; втрата інвестиційної привабливості підприємств галузі; поява додаткових видів платежів за використання природних ресурсів та орендованого державного майна тощо.

З початку війни у 2022 р, промислове рибальство відбувалось в умовах часткової або повної заборони навігації на значних за площею ділянках акваторій України. При цьому промислове рибальство в Азовському та Чорному морях було фактично заблоковане, за виключенням певних ділянок у межах Миколаївської та Херсонської областей. У результаті цього у 24,04 рази, скоротився вітчизняний обсяг видобутку водних біоресурсів [10]

На континентальному шельфі України у 2022 р було добуто 10,1 тис. т водних біоресурсів, з них виловлено: 9,95 тис. т у внутрішніх водоймах (43,7% у порівнянні з 2021 р); 0,076 тис. т у Чорному морі (- 99,1% у порівнянні з 2021 р); 0,024 тис. т в Азовському морі (-99,5% у порівнянні з 2021 р).

У Чорному морі основу промислового вилову склали такі види як: атерина (33 т), креветки (24 т) та мідії (13 т).

В Азовському морі протягом 2022 р було добуто тільки 24 т тюльки (ще до початку повномасштабного вторгнення рф на територію України).

У водосховищах Дніпра загальний вилов водних біоресурсів у 2022 р склав 8,3 тис т, що на 35% менше ніж у 2021 р. Основну частку вилову склали карась сріблястий (3089 т), лящ (1436 т), плітка (1416 т), плоскирка (679 т) та рослиноїдні види риб (445 т).

Вилов водних біоресурсів у Дніпровсько-Бузькій гирловій системі склав 137 т, що на 95% менше, ніж у 2021 р. Основу промислу склали карась сріблястий - 63 т, атерина - 21 т, рослиноїдні види риб - 16 т, тюлька - 11 т та пузанок - 11 т.

У пониззі р. Дністер з лиманом та Кучурганському водосховищі вилов зменшився майже на 10% і становив 1309 т. Основна частина вилову (82%) - карась сріблястий - 1076 тонн.

На річці Дунай суб'єктами господарської діяльності добуто 65 тонн риби, що у порівнянні з 2021 р менше на 88%. Основу промислу на даному водному об'єкті склав традиційний вид прохідної риби - оселедець чорноморський: його виловлено 43 т, що складає 66% від загального вилову у р. Дунай.

Обсяг вилову в причорноморських лиманах склав 85 т, що менше на 59 тонн менше ніж у 2021 р. При цьому значно зменшився вилов атерини (28 тонн) та бичків (5 тонн).

Також у 2022 р зазнав значних втрат український промисел за межами юрисдикції України. Зокрема, вилов антарктичного криля у зоні дії Конвенції по збереженню морських живих ресурсів Антарктики був передчасно зупинений у зв'язку з ускладненнями процесу заміни екіпажу судна, спричиненими введенням воєнного стану. Тож загальний обсяг добутого антарктичного криля склав 9 007 т, що на 59% менше ніж у 2021 р (22 187 т). Крім того, в зоні дії Комісії зі збереження морських живих ресурсів Антарктики добуто 652 т іклачів. Всього протягом 2022 р суднами під державним прапором за межами юрисдикції України було добуто 9 659 т водних біоресурсів, що на 58,3% менше показника 2021 р (23 168 т). [10]

На сьогоднішній день, реалізацією державної політики у сфері рибного господарства, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення з жовтня 2023 р займається Державне агентство розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (до цього Державне агентство меліорації та рибного господарства України).

Основними завданнями Держрибагентства є:

реалізація державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

внесення на розгляд Міністра аграрної політики та продовольства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства, меліорації земель та експлуатації державних водогосподарських об'єктів комплексного призначення, міжгосподарських зрошувальних і осушувальних систем;

забезпечення рівних умов конкуренції для розвитку малого та середнього бізнесу шляхом запровадження аукціонів з продажу права на укладення договорів про здійснення спеціального товарного рибного господарства у водних об'єктах та укладення договорів користування на умовах оренди акваторією (водним простором) морських вод;

створення сприятливих умов для розвитку аквакультури та марикультури, оскільки це потужний сільськогосподарський виробничий сектор національної економіки, який потребує оптимізації та спрощення умов ведення бізнесу;

боротьба з незаконним, непідзвітним та нерегульованим рибальством шляхом удосконалення та підвищення ефективності системи контролю у галузі охорони, використання та відтворення водних біоресурсів через модернізацію та розвиток системи моніторингу риболовних суден та впровадження механізмів простежуваності водних біоресурсів та виробленої з них продукції.

Саме від оперативності, повноти і якості виконання цих завдань буде залежати стан вітчизняного рибного господарства та розв'язання питань забезпечення продовольчої безпеки населення країни у рибі та рибопродуктах.

Рішенню багатьох проблем вітчизняного рибного господарства буде сприяти Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання в галузі рибного господарства, збереження та раціонального використання водних біоресурсів та сфері аквакультури» №2989-IX, від 21.03.2023. Дія цього Закону дозволить повноцінно запрацювати електронним аукціонам на право промислового вилову риби, які до цього проводилися як урядовий експеримент. Прозорий механізм торгів дозволить створити рівні умови економічної конкуренції та забезпечить рівний доступ до промислу для нових суб'єктів господарювання.

Висновки

З наведених даних можна зробити висновок про те, що рибне господарство України, як самостійна економічна система, перейшла від стану галузі, що динамічно розвивається, до абсолютно критичного. Така ситуація підтверджується фактом зниження основних показників функціонування галузі, старінням основних засобів, що, на сьогоднішній день, становить загрозу продовольчій безпеці держави.

З іншого боку, існуючий рівень споживання риби та рибних продуктів порівняно з науково-обґрунтованими нормами споживання, свідчить про великі можливості нарощування потенціалу вітчизняного ринку риби та рибної продукції. І основним напрямком вирішенням проблеми забезпечення населення країни рибою та рибопродуктами в умовах, що склалися на сьогоднішній день в країні, є збільшення обсягів виробництва риби в умовах аквакультури (рибництва).

Література

1. Статистичний збірник «Баланси та споживання основних продуктів харчування населенням України. 2021.

2. Офіційний сайт ООН

3. Доповідь про стан продовольчої безпеки та харчування у світі (СОФД).

4. Алимов С.І. Рибне господарство України: стан і перспективи. Київ: Вища освіта, 2003. 335 с.

5. Вдовенко Н.М. Рибне господарство України в умовах глобалізації економіки: монографія . Київ : ЦП Компринт, 2016. 476 с.

6. Кваша С.М. Рекомендації щодо можливості функціонування механізму державноприватного партнерства у рибній галузі. Київ: Вітас ЛТД, 2013. 70 с.

7. Ринок продовольства: проблеми формування і розвитку / під ред. П.Т. Саблука, В.І. Бойка, М.Г. Лобаса. Київ: УкрІНТЕІ, 1993. 236 с.

8. Стасишен М.С. Економічні проблеми розвитку рибного господарства України. Київ: НАН України, 1998. 292 с.

9. ФАО. 2022. Стан світового рибальства і аквакультури 2022. На шляху до «блакитної» трансформації. Рим, ФАО.

10. Публічний звіт т.в.о. голови державного агентства меліорації та рибного господарства України І.Клименка за 2022 рік

11. Статистичний збірник Рибне господарство України. 2000

12. Добування водних біоресурсів.

13. Публічний звіт голови державного агентства меліорації та рибного господарства України А. Ріпенка за 2021 рік

References

1. Statystychnyy zbirnyk «Balansy ta spozhyvannya osnovnykh produktiv kharchuvannya naselennyam Ukrayiny. [Statistical collection "Balances and consumption of basic food products by the population of Ukraine]. (2021).

2. Ofitsiynyy sayt OON. [Official website of the UN].

3. Dopovid' pro stan prodovol'choyi bezpeky ta kharchuvannya u sviti (SOFD). [Report on the state of food security and nutrition in the world]

4. Alymov, S.I. (2003).Rybne hospodarstvo Ukrayiny: stan i perspektyvy. [Fisheries of Ukraine: state and prospects] Kyyiv: Vyshcha osvita,. [in Ukrainian].

5. Vdovenko, N.M. (2016). Rybne hospodarstvo Ukrayiny v umovakh hlobalizatsiyi ekonomiky: monohrafiya . [Fisheries of Ukraine in the conditions of economic globalization] Kyyiv : TSP Komprynt. [in Ukrainian].

6. Kvasha, S.M. (2013). Rekomendatsiyi shchodo mozhlyvosti funktsionuvannya mekhanizmu derzhavno-pryvatnoho partnerstva u rybniy haluzi. [Recommendations regarding the possibility of functioning of the public-private partnership mechanism in the fishing industry] Kyyiv: Vitas LTD. [in Ukrainian].

7. Sabluk, P.T., Boyko, V.I., Lobasa, M.H. (1993). Rynok prodovol'stva: problemy formuvannya i rozvytku. [Food market: problems of formation and development] Kyyiv: UkrINTEI,. [in Ukrainian].

8. Stasyshen, M.S. (1998). Ekonomichniproblemy rozvytku rybnoho hospodarstva Ukrayiny. [Economic problems of the development of fisheries in Ukraine] Kyyiv: NAN Ukrayiny. [in Ukrainian].

9. FAO. (2022). Stan svitovoho rybal'stva i akvakul'tury. Na shlyakhu do «blakytnoyi» transformatsiyi. [The state of world fisheries and aquaculture 2022. On the way to a "blue" transformation]Rym.

10. Klymenko, I. (2022) Publichnyy zvit t.v.o. holovy derzhavnoho ahent-stva melioratsiyi ta rybnoho hospodarstva Ukrayiny. [Public report, etc. Head of the State Agency of Land Reclamation and Fisheries of Ukraine]

11. Statystychnyy zbirnyk Rybne hospodarstvo Ukrayiny. [Statistical collection Fish farming of Ukraine] (2000)

12. Dobuvannya vodnykh bioresursiv. [Extraction of aquatic biological resources]

13. Ripenko, A. (2021). Publichnyy zvit holovy derzhavnoho ahent-stva melioratsiyi ta rybnoho hospodarstva Ukrayiny. [Public report of the head of the State Agency of Land Reclamation and Fisheries of Ukraine]

Размещено на Allbest.ru