Міграція населення як педагогічне явище та правова проблема

Размещено на http://www.allbest.ru/

Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області

Міграція населення як педагогічне явище та правова проблема

Тетяна Димитрієва

аспірантка

Україна

Abstract

POPULATION MIGRATION AS A PEDAGOGICAL PHENOMENON AND THE LEGAL PROBLEM

The article focuses on some pedagogical and legal aspects of the phenomenology of migration and migration of other processes. Factors affecting population migration and types of migrants are specified. Especially in the context of today's challenges, it touches on domestic realities. An analysis of the scientific works of specialists investigating the socio-pedagogical issues of population migration was carried out. On the basis of the analytical work carried out, it was found that the terminological uncertainty significantly complicates the unambiguity in the understanding of the basic concepts of «migration» and «migratory processes». As a result of the analytical work carried out, the content of the concepts «migration» and «international migration» was clarified. Emphasis made by modern researchers on the common and divergent characteristics of the mentioned phenomena was studied, based on the results of the analysis of reference sources. The definitions of the terms «immigration» and «emigration» were analyzed in detail, their approaches and varieties were studied. The dominant scientific positions of the researchers regarding the most important parameters of the migration process have been determined; more important aspects of migration as a pedagogical phenomenon are clarified. The factors of the migration process are analyzed and detailed. The «laws of migration», the circumstances and conditions under which a person can be recognized as a refugee and receive international protection are analyzed. The types of refugees, as well as the reasons determining the dynamics of modern migration processes, have been thoroughly investigated. The scientific approaches that should be taken into account in order to deepen the understanding of the phenomenology of «migration» and the functions of population migration are characterized. Legal issues related to migration processes in modern society are updated. It has been proven that any phenomena related to migration have appropriate legal instruments, because the legal competence of specialists who professionally accompany the migration content of human status is not without reason. Takes on an exclusive meaning and concrete manifestation. Legal competence is manifested in two areas of professional activity - human rights protection and law implementation. This adds to the need for a specially defined segment of the problem.

Key words: migration, international migration, emigrant, immigrant, migration processes, refugee.

Анотація

У статті закцентовано на деяких педагогічних та правових аспектах феноменології міграції та міграції інших процесів. Уточнено чинники, які впливають на міграцію населення та різновиди мігрантів. Особливо в контексті викликів сьогодення дотично вітчизняних реалій. Проведено аналіз наукових праць фахівців, які досліджують соціально- педагогічну проблематику міграції населення. На основі проведеної аналітичної роботи з 'ясовано, що термінологічна невизначеність значно ускладнює однозначність у розумінні базових понять «міграція» та «міграційні процеси». У результаті проведеної аналітичної роботи внесено уточнення у змістове наповнення поняття «міграція» та «міжнародна міграція». Досліджено ті акценти, які зроблені сучасними дослідниками відносно спільного й розбіжного в характеристиці означених явищ, де за основу покладено результати аналізу довідкових джерел. Детально проаналізовано визначення понять «імміграція» та «еміграція», досліджено їх підходи та різновиди. Визначено домінуючі наукові позиції дослідників відносно найскттєвиших параметрів міграційного процесу; внесено уточнення щодо важливіших аспектів міграції як педагогічного явища. Проаналізовано та деталізовано чинники процесу міграції. Проаналізовано «закони міграції», обставини і умови за яких особа може бути визнаною біженцем та отримати міжнародний захист. Ретельно досліджено типи біженців, а також причини, що визначають динаміку сучасних міграційних процесів. Схарактеризовано наукові підходи, які доцільно враховувати, ставлячи за мету поглибити уявлення про феноменологію «міграції» та функції міграції населення. Актуалізовано правові питання, пов 'язані із міграційними процесами у сучасному соціумі. Доведено, що небезпідставно будь-які явища, пов 'язані із міграцією, мають відповідні інструменти правового характеру, адже правова компетентність фахівців, котрі професійно супроводжують міграційний контент статусу людини. Набуває виключного значення і конкретного прояву. Правова компетентність виявляється у двох площинах фахової діяльності - правозахисній та право реалізаційній. Це додає необхідності проведення спеціального окресленого сегменту проблеми.

Ключові слова: міграція, міжнародна міграція, емігрант, іммігрант, міграційні процеси, біженець.

Постановка проблеми

Протягом усієї історії людства міграційні процеси відігравали важливу роль у розвитку в напрямку набуття ним демократичного. Міграція є одним із найбільш розповсюджених явищ не лише в нашій країні, але й у всьому світі. У сучасному глобалізованому, інформатизованому, мінливому світі міграційні процеси не лише наростають, але і набувають нового характеру, посилюючи актуальність наукових досліджень не стільки у сфері державної міграційної політики, її розробки, впровадження і модернізації, скільки у сфері суспільної свідомості громадян.

Вищезазначене набуває особливої важливості ще й тому, що міграційні процеси є явищем, яке саморозвивається в межах суспільства як загальної системи в цілому, а також призводить до зростання кризової напруженості, породжуючи проблеми забезпечення мігрантів житловим помешканням та роботою, медичним забезпеченням, необхідністю розв'язання психологічних проблем, пов'язаних із адаптацією на новому місці проживання тощо.

Наукові дослідження міграції, котрі здебільшого мають міждисциплінарний характер, утворюють теоретичну галузь соціально-правового місту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Вивчення історико-педагогічних аспектів проблеми міграції засвідчує про те, що міграція завжди непокоїла людство, хоча й донині у науковому плані зберігає свою актуальність наявна термінологічна невизначеність.

Вивчення й узагальнення наукової літератури доводить, що одним із перших поняття «міграція» ввів Е. Равенштейн (1834-1913). Так, у 1889 році ученим було сформульовано конструкт «закони міграції населення». На переконання Е. Равенштейна, міграцію населення доцільно пов'язувати із дією так званих «pushpull» чинників. Це внутрішні чинники - несприятливі обставини на одній території (безробіття, нестабільна соціально - політична ситуація), які спонукають людей залишити нинішнє місця проживання, та зовнішні - зручні умови, сформовані на інших територіях, що є привабливими увазі людей.

До зазначеного додамо, що окрім визначених законів, Е. Равенштейн вважає, що до класичних міграційних теорій варто віднести економетричну модель Е. Лі «pushpull factors», розроблену у 1960-х рр. Згідно з даною моделлю, на кожній території діють різні групи факторів міграції - утримувальні, притягувальні та виштовхувальні, що визначають прибуття й вибуття; причому деякі з факторів впливають на більшість людей, а деякі - тільки на окремих індивідів (Лі Е., 1966). При цьому слід взяти до уваги уточнення, яке привносить А. Хомра, а саме: під міграцією населення доречно розуміти «такі територіальні переміщення населення, які пов'язані зі зміною місця проживання» (Шиманська, 2017). Вочевидь, мається на увазі не короткотермінова міграція, хоча й не деталізовано той аспект, на який саме термін потрібно змінити місце перебування та житлові умови, аби ця зміна вважалася міграцією.

Послідовники вищевказаних учених доповнюють і розширюють уявлення про ключові ознаки, явища, що досліджується. До прикладу, С. Каслс розділяє внутрішню та міжнародну міграції. Міграцією він називає перетин кордону політичної чи адміністративної одиниці. Внутрішньою міграцією вчений вважає рух з одного ареалу (провінції, округу чи муніципалітету) в інший в межах однієї країни, а міжнародною - перетин кордонів, які відділяють одну з близько 200 існуючих у світі держав від іншої; при цьому ним стверджується що міграцією є тільки переселення на певний період часу, мінімально пів-року або рік (Безуглий, 2018).

При визначенні міграції, зокрема А. Романюк, наголошує на офіційній та нелегальній її формах, називаючи офіційною міграцією стан, коли людина змінює місце свого постійного проживання, включаючи і переїзд на постійне проживання за кордон, на підставі офіційного дозволу сторони, яка приймає; нелегальна міграція відбувається, відповідно, коли такого дозволу немає (Слюсаревський, Блинова, 2013).

Інший дослідник - М. Пулен розглядає міграцію у просторовому та часовому вимірах. На його переконання, з точки зору просторового виміру «міжнародна міграція - це зміна країни звичного місця проживання» (тобто місце виїзду та в'їзду - дві різні країни), а в ході міграції перетинається як мінімум один кордон. Часовий критерій, як вважає вчений, пов'язаний з визначенням звичного місця проживання індивіда, для чого встановлюється тривалість та причини проживання у відповідному місці (Слюсаревський, Блинова, 2013).

Підкреслимо, що аналіз сучасного розуміння феномену міграції проведено українською дослідницею О. Малиновською. Так, міграцію розглянуто як територіальний рух населення, на відміну від природного чи соціального. Проте в рамках підходів, за яких міграція визначається, виключно як територіальні переміщення, дослідниця виділяє кілька груп залежно від масштабу підходу, від найзагальнішого до максимально звуженого (Малиновська, 2004).

Отже, з огляду на зазначене, актуалізується спектр проблемних питань, пов'язаних із систематизацією наукових уявлень про міграцію, не лише як педагогічного явища, а й нерозв'язаного із питаннями правового характеру.

Мета статті: визначити педагогічну сутність міграції та домінуючі підходи щодо дослідження проблематики міграції населення через внесення уточнення у різновид міграції населення; обґрунтувати важливість розведення понять «іммігрант» та «емігрант», окресливши чинники впливу саме на сучасну міграцію населення.

Виклад основного матеріалу дослідження

Узагальнення довідкових джерел засвідчує, що здебільшого конструкт «міграція населення» (від лат. Migration - переміщення, переселення) - використовується як «переміщення населення в межах однієї країни або з однієї країну в іншу» (Філософський словник соціальних термінів, 2005). В Україні наукові дослідження, де безпосередньо або опосередковано вивчається феноменологія міграції, поступово формують новий напрям - міграціологію. Незважаючи на наявні наукові нароби, залишається актуальним подальше удосконал ення теоретичних основ аналізу міграції як явища і процесу, а також визначення конструктивних підходів, пов'язаних із розв'язанням різних питань щодо її регулювання.

Вчені, які вивчають окреслений вище аспект, уже дійшли згоди відносно доцільності розглядати міграцію в широкому і вузькому сенсах. Так, у вузькому смислі йдеться про завершений вигляд територіального переміщення, що має результатом зміну особою постійного місця проживання. У широкому ж розумінні доцільно міграцію трактувати як будь-які територіальні переміщення, що відбуваються між різними населеними пунктами однієї або декількох адміністративно-територіальних одиниць незалежно від тривалості, регулярності і цільової спрямованості цих переміщень.

До зазначеного додамо, що сучасні вчені здебільшого розрізнять чотири підходи до трактування поняття «міграція».

Перший з них характеризується тим, що це - усі види руху населення, які мають суспільне значення. Інколи сюди зараховують не тільки процеси просторового переміщення людей, а й соціальні процеси, за умови їх позначення територіальною ознакою. Другий підхід віддзеркалює розмаїття просторового руху населення незалежно від його характеру та цілей. У межах третього підходу суть поняття «міграція» вбачається у явищі, якому притаманні ознаки простору, тобто котре охоплює переміщення людей між населеними пунктами з постійною чи тимчасовою зміною місця проживання, а також регулярний двосторонній рух між місцями проживання та праці. Щодо четвертого підходу, то він пов'язаний із джерелами міграції, конкретизацією його засновника, адже саме це характеризує процес просторового переміщення людей, який у підсумку призводить до територіального перерозподілу населення.

Слід підкреслити, що функції міграції виражають її сутність та конкретні ролі, котрі виконують ці явища в суспільстві. До прикладу, міграція виконує функцію процесу вдосконалення населення, тобто спомагає на зміни соціально-психологічних характеристик людей, поглибленню світогляду, надбанню знань про різні сфери життя, обміну трудовими навичками і виробничим досвідом, розвитку особистості, її матеріальних, соціальних і духовних потреб, інтеграції національних культур. Натомість сучасні вчені (О. Блінова, М. Слюсаревський, А. Хомра та ін.) найбільш значущими функціями міграції визначають економічну та соціальну. Так, економічна функція полягає у забезпеченні кількісної та якісної відповідності між попитом і пропозицією робочої сили різного профілю й кваліфікації у різних регіонах або країнах. До спекртів же соціальної функції міграції належить задоволення індивідуальних та соціально-групових потреб (а саме: безпека, групова належність до потреб самоактуалізації, підвищення соціального статусу). міграція соціальний педагогічний

Вивчення теоретичних аспектів проблематики міграції довели, що в ХІХ-ХХ ст. внаслідок формування національних держав (або націй-держав) вже утвердились принципи громадянства та особистої свободи, визначились кордони окремих країн і, як результат - виокремились переважно три основні компоненти міграції. А саме: країна походження, країна призначення та сам мігрант, а також з'явились широковживані зараз поняття «еміграція» та «імміграція».

Зазначимо, що домінує серед сучасних учених позиція, за якою (задля набуття чіткості у використанні понять) доречно все ж фокусувати увагу на конкретиці їх наукового трактування (В. Кремень, О. Локшина, В. Луговий та ін.).

Огляд наявних дослідницьких позицій щодо змістового наповнення поняття «еміграції», дає підстави вважати, що нею дослідники часто номінують: по-перше, переселення (добровільне чи вимушене) в іншу країну на постійне чи тимчасове (на тривалий термін) проживання, яке має економічні, політичні, релігійні причини; по-друге, місце або час перебування за межами батьківщини після такого переселення; по -третє, сукупність емігрантів, що проживають в певній країні.

Принципово важливим для нашої наукової розвідки є ще одне ключове питання - імміграція, котре дослідники здебільшого тлумачать як в'їзд (вселення) громадян однієї держави в іншу державу на постійне чи тимчасове (як правило, тривале) проживання.

Відтак у результаті проведеної аналітичної роботи, що базувалася на проведених дослідженнях проблематики міграційних процесів, уможливлюється внесення певних уточнень у деякі базові поняття. Так, на наш погляд, доречно у їх зміст привносити ще й соціальний контент. А саме: у трактування «еміграції», віддзеркалити зокрема ще й суттєвий аспект, в якому йдеться про перетин адміністративного кордону, добровільний або примусовий виїзд осіб чи груп осіб з місця (країни) проживання на законних або незаконних підставах на певний період часу або назавжди, що передбачає подальшу імміграцію. Отже, все ж брати до уваги, що факт перетину адміністративного кордону має добровільні вектори - він може бути як, добровільний або примусовий в'їзд осіб чи груп осіб на місце (чи в країну) призначення (або нове місце проживання) на законних або незаконних підставах; плануватися на певний період часу або назавжди. З огляду на визначене, відповідно, емігрант - це особа, яка здійснює еміграцію, а іммігрант - особа, яка здійснює імміграцію. Відтак, у процесі міграції завжди є певна точка, коли емігрант стає іммігрантом, а еміграція - імміграцією; нею слугує перетин згадуваного адміністративного кордону.

Вивчення і аналіз наукових джерел із проблематики міграції дозволяє констатувати про наявність різних підходів і до виділення типів міграцій. Узагальнюючи науковий фонд з цього питання, деталізуємо класифікацію у цьому плані. Так, йдеться про внутрішню та зовнішню (міждержавну, міжконтинентальна та континентальна) міграції. У першому випадку, - це переміщення населення в межах однієї країни, котрі здійснюють добровільне переселення і носить вимушений характер (біженці), або примусовий характер (депортація). Щодо зовнішньої міграції, то вона розрізняється з одного боку, як еміграція - зміна місця перебування корінних працездатних мешканців з Батьківщини для довгострокового чи постійного проживання в іншу країну. А з іншого - імміграція, тобто в'їзд громадян інших держав в дану країну з -за кордону (на постійне або тривале проживання для навчання, працевлаштування або з метою втечі від дискримінації, переслідувань тощо) (Безуглий, 2018).

Намагаючись більш поглиблено дослідити феноменологію міграції, як соціально - педагогічного явища, привертає увагу контент класифікації міжнародної міграції, утворений Організацією Об'єднаних Націй. Адже саме тут повноцінно представлені основні різновиди міграції. А саме: іноземці, що приїжджають у країну для навчання; мігранти, що приїжджають на роботу; мігранти, що приїжджають для об'єднання або створення нових сімей; мігранти, що приїжджають для постійного поселення; іноземці, яких допускають у країну з гуманітарних міркувань (біженці, особи, що шукають притулку тощо).

До того ж, за тривалістю міграції поділяються на постійні (безповоротні) та тимчасові (зворотні). Так, постійна (безповоротна) міграція -- це переміщення населення, що супроводжується зміною постійного місця проживання. Масштаби ж зазначених переміщень, структура населення, яке в них задіяне, обумовлюють зміну кількісних і якісних характеристик населення конкретного населеного пункту, збільшують чи зменшують його трудовий потенціал (до прикладу, переселення сільських жителів до міст). Тимчасову ж міграцію дослідники вважають доцільним диференційовувати ( маятникова, циклічна, епізодична та безповоротна).

З огляду на визнані у світі міжнародні загальноприйняті норми, що схвалені Міжнародною організацією з міграції (МОМ), доцільно розуміти зміст кожного різновиду у такий спосіб, як-от:

маятникова міграція (англ. - pendular migration) - це щоденні або щотижневі поїздки населення від місць проживання до місць роботи або навчання, що розташовані в різних населених пунктах (тут бере участь значна частина міського й сільського населення);

циклічна (сезонна) міграція - це переміщення економічно активного, працездатного населення, котре пов'язане з пошуком роботи на певний час з поверненням на попереднє місце проживання (наприклад, сезонні роботи), задля отриманням більш вищого доходу, ніж вони мають в місцях походження;

епізодична міграція являє собою ділові, культурно-побутові, рекреаційні та інші поїздки, що здійснюються нерегулярно у часі, та не обов'язково за одним і тим самим напрямом (до речі, за своїми масштабами цей вид міграції перевищує усі інші);

безповоротна (постійна, повноцінна) міграція трактується як переміщення населення з одних населених пунктів в інші для зміни постійного місця проживання. При цьому її обсяг та інтенсивність залежить від багатьох факторів (економічних, соціальних, політичних та ін) і постає важливим джерелом формування постійного населення у заселених місцевостях;

сезонні міграції характеризуються переміщенням, головним чином, працездатного населення до місця тимчасової роботи і проживання на певний термін (зазвичай на декілька місяців, зі збереженням можливості повернення в місця постійного проживання);

незворотна (або переселення) є тим видом міграції, що передбачає зміну постійного місця проживання.

Як бачимо, правомірно трактувати міграцію, як наукове явище, що має усі ознаки складного та різноаспектного. Саме цим обумовлений підвищений інтерес до його вивчання в ракурсі правової науки.

До вищенаведеного додамо обриси наукової позиції А. Адеподжу, котрий диференціює міграцію ще й за тривалістю. Так, вчений розрізняє короткотермінову (менше ніж 2 роки), середньотермінову (від 2- ох до 10-ти років), довготермінову (більше 10-ти років) та постійну (більше 20-ти років) міграцію. До того ж стверджує при цьому, що серед окремих видів міграції найбільш важливе значення для соціального, економічного і демографічного розвитку має саме безповоротна міграція. Відтак, утворюється можливість охарактеризувати досліджуване явище більш комплексно (Безуглий, 2018; Шиманська, 2017). При цьому структуру загальних міграційних потоків, їх питому вагу, з якої наочно можна уявити її кількісний і якісний характер (орієнтовно, тому що ці пропорції змінюються, хоча й у відносно невеликих розмірах) уможливлюється деталізувати (рис. 1). Водночас важливо врахувати й таке:

мобільність, що передбачає зміну індивідом координат свого перебування (тобто переміщення);

характер потреби, як намір індивіда покращити своє матеріальне та соціальне становище;

ступінь стабільності, тобто прагнення індивіда обжитися на новому місці та вважати його «другою Батьківщиною».

Намагаючись поглибити наукові уявлення про феноменоголію міграції, схематично представимо це явище за параметром «міграційний потік»

Більш того, суттєвим видається те, що міграційні процеси переїзду за своїми причинами теж можна систематизувати. Так, першу групу репрезентує добровільна міграція. Це непримусове переселення населення, яке зумовлюється економічними причинами (трудова, навчальна, етнічна, шлюбна, кліматична). Добровільна міграція може бути спрямована на переселення в країни зі значними неосвоєними територіями. Також добровільна міграція може бути пов'язана з договірною контрактацією робочої сили.

Рис.1. Комплексна характеристика структури територіального руху населення

Другу групу утворює вимушена міграція. Йдеться про переміщення особи, що супроводжується перетинанням державного кордону, у зв'язку з учиненням щодо неї (або членів її сім'ї) насилля чи переслідування в будь-якій формі (або реальною можливістю піддатися насиллю чи переслідуванню), а також вимушене переміщення громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, які проживають чи перебувають в Україні, що супроводжується перетинанням меж адміністративно-територіальних одиниць України. Останнє здебільшого спричинено екологічними, техногенними та іншими обставинами надзвичайного характеру (міграції з політичних мотивів, екологічні міграції, втеча населення в результату воєнних дій).

Вчені здебільшого єдині у визнані того факту, що на процес міграції впливають різноманітні чинники - економічні, політичні, етнічні, соціальні, педагогічні та психологічні (Малиновська, 2004; Хомра, 1979; Шиманська, 2017). Дійсно, соціальна практика доводить, що спочатку відбувається загострення причин, котрі спонукають людину до міграції, під дією зовнішніх або внутрішніх обставин. Надалі ж послідовно розгортаються етапи міграції: формування мотиву, пошук оптимального рішення, дії, зміни, реакція і вплив мешканців нового місця переселення на дії мігранта (рис. 2).

Рис. 2. Характеристики міграції, як соціально-педагогічного процесу

Підкреслимо, що особливої уваги потребують характеристики провідних чинників міграції. До економічних чинників учені відносять низький життєвий рівень населення, обмежені матеріальні можливості, безробіття, низька заробітна платня. Цей чинник зумовлений передусім нестабільністю в економіці країни, що в свою чергу детермінує непевність та мало прогнозованість життя. Політичні чинники міграції, як засвідчують і інші дослідницькі матеріали, проявляються у нестабільному зовнішньополітичному середовищі країни походження мігранта та в нестабільні політичній ситуації всередині країни; зростання ж міграційних настроїв залежить також від оцінки громадянами економічної та політичної ситуації у державі. Вивчаючи ж етнічні чинники, дослідники здебільшого їх пов'язують, зокрема, з можливістю повернення на етнічну Батьківщину, а також із прагнення жити в суспільстві, де зберігається попередній спосіб життя (принаймі у сфері міжетнічних і культурно-мовних відносин). А відносно соціальних чинників, то фахівцями зазначається їх зв'язок із можливостями покращення свого соціального статусу, самореалізації в новому суспільстві, а також із впливом референтних груп мігрантів, засобів масової інформації, чуток стосовно життя за кордоном, тощо. Вважається, що тут можуть діяти, навіть, мотиви престижу, своєрідної моди та інші феномени суспільної свідомості.

Узагальнення довідкових джерел та наукової літератури дозволяє особливо підкреслити значущість психологічних чинників у прийнятті особистістю рішення про міграцію (Слюсаревський, Блинова, 2013). З огляду на своєрідність категорії мігрантів відбувається зміна системи цінностей у суспільстві, глибоко вкорінюється й зміна набору моделей поведінки, трансформація системи цінностей.

Саморефлексія досвіду роботи з мігрантами засвідчує, що однією з найбільш значних у кількісному відношенні, і водночас однією з найскладніших у соціальному плані груп мігрантів, є біженці - вимушені мігранти. Це ми пов'язуємо, зокрема, з тією обставиною, що їхнє переселення викликане загрозою втратити життя чи здоров'я, тривожністю, обмеженнями у життєдіяльності. Конкретизуємо окреслену категорію мігрантів більш докладно, спираючись при цьому на типологію біженців, яка прийнята у сучасній правовій науці. Йдеться про «екологічних» біженців (наприклад, чорнобильська катастрофа, котра викликала масові міграції населення). Виокремимо й біженців «Військових» (у випадку військових конфліктів) та «національні» (етнічні), поява яких пов'язана із відповідними конфліктами.

З огляду на зазначене, не лише загострюється весь спектр правових питань, а й підвищується вага правової компетентності відповідних фахівців. Справа в тому, що біженець - міжнародно-правовий термін універсального характеру, який запроваджено Конвенцією ООН (1951 р.) та Протоколом ООН (1967 р.).

За вітчизняних реалій сьогодення важливо підкреслити, що означеним поняттям «біженець» розуміється характеристика особи, яка в силу певних, цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни внаслідок таких побоювань, і не має певного громадянства, знаходиться поза країною свого попереднього проживання не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

Отже саме у такий універсальний спосіб і трактується здебільшого поняття «біженець».

Дослідники небезпідставно зауважують, що на відміну від інших людей, котрі залишають свою країну, біженці намагаються потрапити в іншу країну не тому, що таким є усвідомлений їхній вибір, а внаслідок гострої необхідності. Цей стан, звісно є загрозливим з огляду прав людини (О. Безуглий, О. Малиновська, К. Шиманська та ін.).

Особливості надання статусу біженця та гарантії кожної держави, звісно, встановлює відповідне національне законодавство. Наприклад, в Україні це регламентує Закон «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 8 липня 2011 року № 3671-VI. Так, згідно цього документу біженцем може бути визнана особа, яка не є громадянином України і яка внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відтак, особливого загострення набувають проблемні питання правового характеру.

Висновки

За реалій сьогодення проблема міграцій населення на часі. Сучасна гуманітарна наука утворила підґрунтя для трактування ключових понять. Встановлено, що різні дослідники акцентують здебільшого увагу на відповідні його змістовні характеристики. З розвитком міграційних процесів з'являються і нові види міграції, а відтак - нові підходи до класифікування та удосконалення. Загальновизнано, що поняття «мігрант» є широким та охоплює різні верстви населення та категорії іноземців, їх статус перебування на території України. А це загострює проблематику правової науки. Попри різноманітність категорій мігрантів, підвищується вагомість і педагогічних аспектів, адже кожен із них має притаманні саме йому обов'язки відповідно до законодавства певної країни. Саме з їх дослідженням ми ї пов'язуємо перспективи своїх подальших наукових розвідок.

Джерела і література

1. БезуглийП. Г. Теоретичні засади дослідження міграційних процесів. Політичне життя. 2018. №1. С. 5-13.

2. Лі Е. С. Теорія міграції. Демографія. 1966. Вип. 3. №. 1.

3. Малиновська О. А. Мігранти, міграція та Українська держава: аналіз управління зовнішніми міграціями. К.: НАДУ, 2004. 235 с.

4. Слюсаревський М.М., Блинова О.Є. Психологія міграції: навчальний посібник. НАПНУ. Кіровоград: «ІМЕКС ЛТД», 2013. 244 с.

5. Філософський словник соціальних термінів. 2 вид. доповнене. Харків: Р. І. Ф., 2005. 454 с.

6. Хомра А. У. Міграція населення: питання теорії, методики дослідження. К.: Наукова думка, 1979.148 с.

7. ШиманськаК. В. Теоретичні засади дослідження процесів міжнародної міграції: аналіз розвитку та ключових положень міграційних теорій. Вісник Житомирського державного технологічного університету. 2017. № 1. С. 127-137.

References

1. Bezugliy P. H. (2018). Teoretychni zasady doslidzhennia mihratsiinykh protsesiv [Theoretical foundations of the study of migration processe. Politychne zhyttia [Political life]. 2018. No. 1. P. 5-13.

2. Lee E.S. (1966). Teoriia mihratsii [The theory of migration]. Demohrafiia [Demography]. Vol. 3. No. 1.

3. Malinovska O. A. (2004). Mihranti, mihratsiia ta Ukrainska derzhava: analiz upravlinnia zovnishnimy mihratsiiamy [Migrants, migration and the Ukrainian state: an analysis of management of external migrations]. K.: NADU. 235 p.

4. Slyusarevskyi M.M., Blynova O.E. (2013). Psykholohiia mihratsii: navchalnyi posibnyk. [Psychology of migration: a study guide]. PRESS. Kirovohrad: «IMEKS LTD». 244 p.

5. Filosofskyi slovnyk sotsialnykh terminiv [Philosophical dictionary of social terms] (2005). 2 types supplemented. X.: R. I. F. 454 р.

6. Khomra A.U. (1979). Mihratsiia naselennia: pytannia teorii, metodyky doslidzhennia [Population migration: issues of theory, research methods]. Kharkiv: Naukova dumka. 148 p.

7. Shymanska K. V. (2017). Teoretychni zasady doslidzhennia protsesiv mizhnarodnoi mihratsii: analiz rozvytku ta kliuchovykh polozhen mihratsiinykh teorii [Theoretical foundations of the study of international migration processes: analysis of the development and key provisions of migration theories]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho tekhnolohichnoho universytetu [Bulletin of the Zhytomyr State University of Technology]. No. 1. P. 127-137.

Размещено на Allbest.ru