Теоретичні положення щодо врахування інтересів стейкхолдерів при формуванні стратегії управління туристичним підприємством

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

Теоретичні положення щодо врахування інтересів стейкхолдерів при формуванні стратегії управління туристичним підприємством

Михайлишин Василь Васильович аспірант, Інститут економіки та менеджменту

Львів

Анотація

У статті обґрунтовано теоретико-методичні та практичні положення щодо врахування інтересів стейкхолдерів при формуванні стратегії управління туристичним підприємством. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю запровадження системи формування стейкхолдерно- орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством, яка підвищуватиме готовність підприємницьких організацій адекватно реагувати на непередбачені зміни і сприяє обґрунтованому, узгодженому вирішенню як поточних, так і стратегічних проблем. Метою даної статті є дослідження основних теоретичних положень щодо врахування інтересів стейкхолдерів при формуванні стратегії управління туристичним підприємством у сучасних умовах. У роботі проведено аналіз дослідження процесів взаємодії підприємства із стейкхолдерами у працях вітчизняних та зарубіжних вчених. У результаті систематизації теоретичних положень обґрунтовані підходи до визначення стейкхолдерів туристичних підприємств, які характеризуються як особи, що взаємодіють у туристичній сфері на основі стратегічних контурів і соціальних напрямів та визначаються функціональними, результуючими, стратегічними ознаками, взаємовідносини яких мають певний рівень ризику й загроз. Визначено, що в умовах ескалації війни та кризових процесів у економіці важливим маркером розвитку туристичних підприємств є результативність формування та впровадження ефективної стратегії управління з врахуванням інтересів стейкхолдерів. Отже, врахування інтересів стейкхолдерів сприятиме розвитку теорії соціально відповідального стратегічного управління, оскільки дасть змогу, окрім реалізації економічних цілей, забезпечити імплементацію етичних стандартів у систему управління організацією. Доведена необхідність зростання ефективності взаємодії між групами стейкхолдерів туристичних підприємств задля забезпечення їх розвитку, формування основи для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, застосовуючи сучасний прикладний економіко-управлінський інструментарій.

Ключові слова: туристичний бізнес, туристичне підприємство, стратегія розвитку, управління, стейкхолдер.

Abstract

Mykhailyshyn Vasyl Vasyliovych Postgraduate student, Institute of Economics and Management, Lviv Polytechnic National University, Lviv

THEORETICAL PROVISIONS ON TAKING INTO ACCOUNT THE INTERESTS OF STAKEHOLDERS IN THE FORMATION OF A TOURISM ENTERPRISE MANAGEMENT STRATEGY

The article substantiates theoretical-methodical and practical provisions regarding taking into account the interests of stakeholders in the formation of the management strategy of a tourist enterprise. The relevance of the study is determined by the need to introduce a system for the formation of a stakeholder-oriented management strategy for a tourist enterprise, which will increase the readiness of business organizations to adequately respond to unforeseen changes and contribute to a well-founded, coordinated solution to both current and strategic problems. The purpose of this article is to study the main theoretical provisions regarding taking into account the interests of stakeholders in the formation of the management strategy of a tourist enterprise in modern conditions. The paper analyzes the processes of interaction between the enterprise and stakeholders in the works of domestic and foreign scientists. As a result of the systematization of theoretical provisions, the approaches to the definition of stakeholders of tourism enterprises are substantiated, which are characterized as persons interacting in the tourism sphere on the basis of strategic contours and social directions and are defined by functional, resulting, strategic features, the relationships of which have a certain level of risk and threats. It was determined that in the conditions of the escalation of the war and crisis processes in the economy, an important marker of the development of tourism enterprises is the effectiveness of the formation and implementation of an effective management strategy taking into account the interests of stakeholders. Therefore, taking into account the interests of stakeholders will contribute to the development of the theory of socially responsible strategic management, as it will make it possible, in addition to the realization of economic goals, to ensure the implementation of ethical standards in the organization's management system. The necessity of increasing the efficiency of interaction between groups of stakeholders of tourism enterprises in order to ensure their development, forming the basis for making informed management decisions, using modern applied economic and management tools, has been proven.

Keywords: tourism business, tourism enterprise, development strategy, management, stakeholder.

Вступ

Постановка проблеми. Сучасні ринкові умови створюють такі умови, за яких суб'єкти господарської діяльності змушені взаємодіяти з широким колом зацікавлених сторін - стейкхолдерами, одним із ключових з яких є держава, та приймати рішення, які б максимально враховували їхні інтереси. Актуальність досліджень застосування управлінських підходів в умовах війни, що враховують діяльність стейкхолдерів у туристичному бізнесі, обґрунтовується необхідністю запровадження системи формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством, яка підвищуватиме готовність підприємницьких організацій адекватно реагувати на непередбачені зміни і сприяє обґрунтованому, узгодженому вирішенню як поточних, так і стратегічних проблем (бо стратегічне управління в конкретний момент визначає, як організація має діяти в сучасних умовах, щоб досягти бажаної мети в майбутньому, виходячи з того, що оточення змінюватиметься).

Організація інноваційної діяльності туристичного бізнесу на базі стейкхолдерського підходу повинна включати двосторонню взаємодію як із внутрішніми, так і зовнішніми стейкхолдерами туристичного бізнесу, що дозволить обрати ті напрямки впровадження інновацій, що найбільш повно відповідають суспільним потребам, а також сформувати за рахунок цього більші обсяги надходжень фінансових ресурсів внаслідок підвищення лояльності споживачів, зростання конкурентоспроможності і позитивного іміджу компанії на ринку [1].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Процеси взаємодії підприємства із стейкхолдерами досліджували такі вчені: T. Donaldson, L. Preston [2], R. Freeman [3], S. Jurgens [4], P. Johansson [5], S. Zadek [6] тощо. У вказаних літературних джерелах описано деякі механізми взаємодії підприємства із стейкхолдерами, а також визначено складові впливу соціально-економічних суб'єктів на його діяльність. Також у роботах вищезгаданих науковців частково відображені методи врахування інтересів стейкхолдерів підприємства, зокрема методи, пов'язані зі зміною організаційної структури та комунікаційні методи.

Hillman A. і Keim G. [7] розглядали проблему побудови взаємозв'язків зі стейкхолдерами шляхом визначення соціальних проблем економічного розвитку та оцінки цінностних орієнтирів стейкхолдерів. З точки зору ризиків для ведення бізнесу стейкхолдерно-орієнтовне управління розглядалося у роботах Арефьєвої О. В. та Комарецької П.В. [9]. Концепція проектного управління розвитком підприємства з урахуванням взаємодії зі стейкхолдерами була розглянута у роботі Ю.Г. Ященко [9]. Дослідження стейкхолдерського підходу до державно-приватного партнерства в управлінні інноваційною діяльністю підприємств наведене в роботі Захаркіна О. О. [10]. Проведений аналіз взаємовідносин стейкхолдерів із підприємством здебільшого був спрямований на вивчення взаємодії підприємства з окремими соціально- економічними суб'єктами.

Зокрема, Є. Крикавський та Н. Чухрай в наукових працях [11] досліджують основні аспекти взаємодії підприємства із постачальниками. О. Кузьмін та О. Мельник [12] значну увагу приділяють мотивуванню працівників підприємства, зокрема досліджуючи системи мотивування працівників та нормування їхньої праці. У праці Л. Лісовської та О. Мрихіної [13] обґрунтовано формування системного підходу до погодження інтересів при формуванні систем взаємодії передбачає групування цілей участі у інноваційних процесах за групами зацікавлених осіб.

Однак залишається недостатньо недослідженим аспект теорії стейкхол- дерів, який пов'язаний із теоретичним обґрунтування необхідності урахування їх інтересів при прийнятті управлінських рішень для українських туристичних підприємств.

Метою статті. Потреба наукового розроблення таких аспектів теорії стейкхолдерів із врахуванням особливостей національної економіки залишається важливим завданням української науки. Відповідно, метою даної статті є дослідження основних теоретичних положень щодо врахування інтересів стейкхолдерів при формуванні стратегії управління туристичним підприємством у сучасних умовах.

Виклад основного матеріалу

Сучасний стан розвитку туристичних підприємств в Україні супроводжується низкою ключових викликів, що стримує їх розвиток та ставить під сумнів можливості їх вирішення лише самими підприємствами.

У статті А. Теребуха та О. Роїк [14] обґрунтовується, що відновлення туризму як галузі національної економіки в умовах післявоєнної відбудови потребує узгодження туристичної діяльності щодо природної, соціокультурної, еколого-економічної та інформаційно-технологічної можливостями певного регіону для ефективної ініціації проєктів. Автори наголошують, що відновлення і модернізація економічної та соціальної інфраструктури України підвищить економічну безпеку, ефективність і конкурентоспроможність; забезпечить енергетичну незалежність; полегшить торгівлю і транзит; поліпшить логістичні операції; і сприятиме розвитку приватного сектора і економічному зростанню. Це вимагатиме масштабних інвестицій всіх типів - приватних, державних та державно-приватних. Для цього Україна повинна вирішити широкий спектр питань з наявною правовою та інституційною базою, що регулює інвестиційні проєкти та створити відповідний потенціал, забезпечити чесні та конкурентні умови отримання контрактів. стейкхолдер туристичний підприємство

Існуючі проблеми вимагають у цей складний час зміни векторів розвитку, зокрема, через фінансові інструменти державної підтримки та задіяння дієвих інструментів формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством.

Доцільно наголосити, що в англомовній літературі використовується як поняття “stakeholder” (соціально-економічний суб'єкт) в однині, так і поняття “stakeholders” (набір соціально-економічних суб'єктів - в деяких випадках груп економічного впливу) в множині. Поняття “stakeholders” (в множині) часто використовується для відображення декількох соціально-економічних суб'єктів, які мають подібний вплив на діяльність підприємства (аспект діяльності підприємства). У такому випадку “stakeholders” означає групу економічного впливу. Розуміння як поняття “stakeholder” (певний соціально- економічний суб'єкт), так і поняття “stakeholders” (група економічного впливу) є важливим у контексті цього дослідження, тому розглянемо тлумачення цих понять. Вперше згадка про групи економічного впливу з'явилась у працях німецького соціального теоретика J. Althusius, який ввів поняття “stakeholder” (власник частки) в наукову літературу [2].

Деякі форми теорії стейкхолдерів існували з часів заснування теорії “індустріалізму”. Зважаючи на відносну давність поняття “stakeholder”, воно зазнавало суттєвих змін та суттєво розвинулось протягом періоду свого існування. У ХХ - ХХІ ст. було запропоновано значну кількість визначень поняття “stakeholder”. Зауважимо, що в цьому дослідженні ми будемо притримуватися думки щодо поділу соціально-економічних суб'єктів на “stakeholders” та “interested parties”, яка наведена в статті [3].

Згідно з підходом, який наведений у дослідженні Johansson P. [4], всі соціально-економічні суб'єкти, які є частиною організації та які її оточують, називаються зацікавленими сторонами. Зацікавлені сторони можуть мати різні типи відносин із підприємством, а саме можуть: впливати на діяльність організації; знаходитися під впливом організації; одночасно як знаходитися під впливом, так і впливати на діяльність організації; взаємовплив між зацікавленими сторонами та підприємством на сьогодні відсутній, але може виникнути в майбутньому.

В україномовних літературних джерелах соціально-економічних суб'єктів, які оточують підприємство або є його частиною, називають “стейкхолдерами”, “групами впливу”, “групами інтересів” та “зацікавленими сторонами”. Поняття “stakeholder” прийшло в українську науку із західних літературних джерел. Часто в наукових працях немає чіткого розмежування між поняттям “stakeholder” та іншими, наведеними вище поняттями [5]. Тобто, стейкхолдери - це групи економічного впливу підприємства, які мають фактичний вплив на певні етапи ланцюга створення вартості, прийняття управлінських рішень на підприємстві, можуть сприяти або перешкоджати досягненню цілей організації, а також обмежувати її доступ до певних видів ресурсів або такий вплив може бути потенційним, тобто виникати внаслідок або діяльності підприємства, або таких соціально-економічних суб'єктів.

За сучасних умов концепція зацікавлених сторін (Stakeholder concept) є однією з науково-практичних точок зору глобальної економіки, згідно з якою корпоративне середовище - це екосистема взаємопов'язаних груп, інтереси якої потрібно враховувати і задовольняти, щоб зберегти компанію «здоровою» і успішною в довгостроковій перспективі [6].

Відповідно, система управління будь-якого підприємства повинна забезпечувати створення цінності також і для його стейкхолдерів. Згідно з міжнародним стандартом ISO26000 [7], одним із принципів соціально відповідального підприємства є повага до інтересів стейкхолдерів (поважати, враховувати і відповідати їхнім інтересам). А для цього потрібно: визначити (ідентифікувати) стейкхолдерів; оцінити і прийняти до уваги відносну здібність стейкхолдерів взаємодіяти з підприємством і впливати на нього; розглянути групи стейкхолдерів, чиї інтереси можуть бути порушені рішенням чи діями, навіть якщо вони не грають ніякої формальної ролі в управлінні підприємством або не знають цих інтересів.

Приклади інтересів сейкхолдерів у діяльності організації наведені в табл.1.

Таблиця 1 Приклади інтересів стейкхолдерів щодо діяльності підприємства

Джерело: [8-10]

Таким чином, стейкхолдери - це не тільки групи, наділені можливістю впливати на досягнення цілей підприємства, але й ті, інтереси яких можуть бути порушені прямо чи опосередковано результатом передбачуваної діяльності. Підприємству потрібно мати справу зі всіма категоріями стейкхолдерів, але задача менеджерів, у даному контексті, - виявити ключових зацікавлених сторін і управляти їхнім впливом таким чином, щоб знизити негативні наслідки такого впливу і посилити позитивні. Два базові фактори потенційного впливу стейкхолдерів: ресурси і влада, оскільки від якості прийнятих рішень і ресурсного забезпечення процесу їх реалізації залежить успіх управлінської діяльності. Відповідно ідентифікацію стейкхолдерів та оцінку їхнього впливу доцільно здійснювати за наступними параметрами [23]: ресурсо-утворюючий потенціал - можливість впливу стейкхолдерів на ресурсне забезпечення підприємства; владний потенціал - можливий рівень та сфера впливу точок зору та/або дій стейкхолдерів на управлінські рішення менеджерів підприємства.

Відповдіно до цього, якщо стейкхолдер одночасно має високу силу впливу за обома параметрами, то його доцільно ідентифікувати як стратегічно- важливим, інтереси якого варто враховувати на всіх етапах прийняття управлінських рішень. Якщо ж стейкхолдер має високу чи середню силу впливу лише за одним із параметрів, то його можна віднести до розряду другорядних, і підтримувати конструктивний діалог у точках перетину інтересів. Всі інші стейкхолдери повинні бути об'єктом періодичного моніторингу на випадок, якщо відбудеться зміна їхніх впливових позицій відносно підприємства. Чим вищий рівень ресурсоутворюючого чи владного потенціалу стейкхолдера, тим більш «прискіпливим» повинно бути ставлення менеджерів підприємства до процесу задоволення їхніх інтересів та очікувань, пам'ятаючи, що характер впливу зацікавлених сторін може бути як конструктивним, що сприяє процесу прийняття управлінських рішень і посиленню конкурентних позиції підприємства, так і деструктивним, що навпаки, - послаблює їх [10].

Загальна характеристика базових груп стейкхолдерів підприємства, інтереси та очікування, а також їхній характер впливу описані у табл. 2.

Таблиця 2. Загальна характеристика базових груп стейкхолдерів підприємства

Джерело: [8]

Висновки

Таким чином, проведені результати дослідження обґрунтовують необхідність запровадження системи формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством. Це є об'єктивно необхідним процесом у сфері організації управління бізнесом, який підвищує готовність туристичного підприємства адекватно реагувати на непередбачені зміни і сприяє обґрунтованому, узгодженому вирішенню як поточних так і стратегічних проблем.

В умовах ескалації війни та кризових процесів у економіці важливим маркером розвитку туристичних підприємств є результативність формування та впровадження ефективної стратегії управління з врахуванням інтересів стейкхолдерів. Отже, у поточних умовах рецесії ринку туристичних послуг і прогнозованого виходу з кризи пошук нових ідей стратегічних рішень є перспективним завданням туристичних підприємств.

Адаптація до складних умов ведення бізнесу та перепроектування бізнес-процесів допоможуть оптимізувати роботу в посткризовий період. Перспективними у цьому напрямі є подальші дослідження формування стейкхолдерно-орієнтованої стратегії управління туристичним підприємством. Таким чином, урахування інтересів стейкхолдерів сприятиме розвитку теорії соціально відповідального стратегічного управління, оскільки дасть змогу, окрім реалізації економічних цілей, забезпечити імплементацію етичних стандартів у систему управління організацією.

Література

1. Угоднікова О. І. Концептуальні підходи до модернізації механізмів державного регулювання туризму та готельно-ресторанного господарства шляхом впровадження стейкхолдерно-орієнтованою моделлю стратегічного розвитку. Право та державне управління. 2020. Вип. № 1, том 2. С. 189-195. DOI: https://doi.org/10.32840/pdu.2020.1-2.29.

2. Donaldson T., Preston L.The Stakeholder Theory of the Corporation: Concepts, Evidence And Implications. The Academy of Management Review, 1995. № 1. P. 65-91.

3. Freeman R. E. Can Stakeholder Theorists Seize the Moment? The Journal of Corporate Citizenship, 2009. № 36. P. 21-24.

4. Johansson P. Implementing stakeholder management: a case study at a microenterprise. Measuring Business Excellence, 2008. № 3. P. 3343.

5. Jurgens S., Berthon P., Papania L. Stakeholder Theory and Practice in Europe and North America: The Key to Success Lies in a Marketing Approach. Industrial Marketing Management, 2010. № 39. P. 769-775.

6. Zadek S. The path to corporate responsibility, Harvard Business Review. 2004. № 11. P. 125-132.

7. Hillman, A. & Keim, G. Stakeholder value, stakeholder management and social issues: What's the bottom line? Stakeholder Management Journal, 2001, №7. Р. 125-139

8. Арефьєва О. В., Комарецька П.В. Інтереси стейхолдерів в організаційному забезпеченні стратегічного управління фінансовим потенціалом підприємств. Актуальні проблеми економіки. 2008. Вип. №9. С. 80-84.

9. Ященко Ю.Г. Особливості цілепокладання проектної діяльності на різних рівнях зрілості бізнесу. Управління розвитком складних систем. 2011. №8. С. 75-84.

10. Захаркін О. О. Стейкхолдерський підхід до державно-приватного партнерства в управлінні інноваційною діяльністю підприємств. Інфраструктура ринку. 2017. № 5. С. 85-89.

11. Крикавський Є. Логістика: навч. посіб. Львів: Видавництво Державного університету “Львівська політехніка”, 1999. 264 с.

12. Кузьмін О. Є., Мельник О. Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту: навч. посіб. 2-е вид. доп. і перероб. Львів: Національний університет “Львівська політехніка” (Інформаційно-видавничий центр “ІНТЕЛЕКТ+” Інституту післядипломної освіти); “Інтелект-Захід”, 2003. С. 145.

13. Лісовська Л. С., Мрихіна О. Б. ФОРМУВАННЯ МАТРИЦІ ІНТЕРЕСІВ У РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМАХ ВЗАЄМОДІЇ В ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСАХ. Міжнародний науковий журнал «Грааль науки», 2021, № 8. С. 32-35. DOI: https://doi.org/10.36074/grail-of- science.24.09.2021.02.

14. Теребух А., Роїк О. Управління проєктами в туризмі: адаптація до нових викликів в умовах стрімких змін. Український економічний часопис, 2023 (2), С. 82-87. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-8273/2023-2-15

References

1. Ugodnikova, O. I. (2020). Kontseptualni pidkhody do modernizatsiyi mekhanizmiv derzhavnoho rehulyuvannya turyzmu ta hotelno-restorannoho hospodarstva shlyakhom vprovadzhennya steykkholderno-oriyentovanoyu modellyu stratehichnoho rozvytku [Conceptual approaches to the modernization of mechanisms of state regulation of tourism and the hotel and restaurant industry by implementing a stakeholder-oriented model of strategic development]. Law and public administration, 1 (2). 189-195. DOI https://doi.org/10.32840/pdu.2020.1-2.29. (in Ukrainian)

2. Donaldson, T., Preston, L. (1995).The Stakeholder Theory of the Corporation: Concepts, Evidence And Implications. The Academy of Management Review, 1. 65-91.

3. Freeman, R. E. (2009). Can Stakeholder Theorists Seize the Moment? The Journal of Corporate Citizenship, 36. 21-24.

4. Johansson, P. (2008). Implementing stakeholder management: a case study at a microenterprise. Measuring Business Excellence, 3. 33-43.

5. Jurgens, S., Berthon, P., Papania, L. (2010). Stakeholder Theory and Practice in Europe and North America: The Key to Success Lies in a Marketing Approach. Industrial Marketing Management, 39. 769-775.

6. Zadek, S. (2004). The path to corporate responsibility, Harvard Business Review, 11. 125-132.

7. Hillman, A. & Keim, G. (2001) Stakeholder value, stakeholder management and social issues: What's the bottom line? Stakeholder Management Journal, 7. 125-139.

8. Arefieva, O.V., Komaretska, P.V. (2008). Interesy steykholderiv v orhanizatsiynomu zabezpechenni stratehichnoho upravlinnya finansovym potentsialom pidpryyemstv [Interests of stakeholders in the organizational provision of strategic management of the financial potential of enterprises]. Actual problems of the economy, 9. 80-84. (in Ukrainian)

9. Yashchenko, Y.G. (2011). Osoblyvosti tsilepokladannya proektnoyi diyalnosti na riznykh rivnyakh zrilosti biznesu [Peculiarities of project goal setting at different levels of business maturity]. Management of the development of complex systems, 8. 75-84. (in Ukrainian)

10. Zakharkin, O. O. (2017). Steykkholderskyy pidkhid do derzhavno-pryvatnoho partnerstva v upravlinni innovatsiynoyu diyalnistyu pidpryyemstv [Stakeholder approach to public-private partnership in the management of innovative activities of enterprises]. Market infrastructure, 5. 85-89. (in Ukrainian)

11. Krykavskyi, E. (1999). Logistics: education. manual Lviv: Publishing House of the State University “Lviv Polytechnic”. 264. (in Ukrainian)

12. Kuzmin, O. Ye., Melnyk, O. G. (2003). Theoretical and applied principles of management: teaching. manual 2nd edition add. and processing. Lviv: Lviv Polytechnic National University (INTELLECT+ Information and Publishing Center of the Postgraduate Education Institute); “Intellect-West”. 145. (in Ukrainian)

13. Lisovska, L. S., Mrikhina, O. B. (2021). FORMUVANNYA MATRYTSI INTERESIV U REHIONAL'NYKH SYSTEMAKH VZAYEMODIYI V INNOVATSIYNYKH PROTSESAKH [FORMATION OF THE MATRIX OF INTERESTS IN REGIONAL SYSTEMS OF INTERACTION IN INNOVATION PROCESSES]. International scientific journal “The Grail of Science”, 8. 32-35. DOI: https://doi.org/10.36074/grail-of-science.24.09.2021.02. (in Ukrainian)

14. Terebukh, A., Roik, O. (2023). Upravlinnya proyektamy v turyzmi: adaptatsiya do novykh vyklykiv v umovakh strimkykh zmin. [Project management in tourism: adaptation to new challenges in conditions of rapid changes]. Ukrainian Economic Journal, 2, 82-87. DOI: https://doi.org/10.32782/2786-8273/2023-2-15. (in Ukrainian).

Размещено на Allbest.ru