Вплив мобільності на якість освіти: переваги та виклики в епоху інноваційних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Коледж хореографічного мистецтва "Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря"

Заклад вищої освіти «Подільський державний університет»

Інститут обдарованої дитини НАПН України

Вплив мобільності на якість освіти: переваги та виклики в епоху інноваційних технологій

Михайлова Людмила Миколаївна кандидат технічних наук, професор, декан факультету енергетики та інформаційних технологій,

Кочарян Артур Борисович кандидат педагогічних наук, старший співробітник відділу проектування розвитку обдарованості,

Савастру Наталія Іванівна заступник директора з науково-методичної роботи, доцент кафедри теоретичних дисциплін

Анотація

У результаті процесів глобалізації виникає ще більше доказів того, як світ стае все більш пов'язаним і більш залежним від усіх його акторів. Стрімкий розвиток цифрових технологій, інтернет-магазинів, соціальних мереж тощо впливає на реалії сьогодення. Сьогодні створюються і поширюються транснаціональні корпорації, капітал яких перевищує суму капіталів більшості національних держав. Існує тенденція до поглиблення глобального розподілу праці, що прискорює міграційні процеси. У цій статті пропонується дослідити: (1) як глобалізація впливає на вищу освіту; (2) вплив реформ, які пов'язані з переходом на інноваційні технології та принципи глобалізації ринку праці в західній цивілізації, на країни з економікою, що розвивається; (3) тенденції у вищій школі в умовах глобалізації, як заклади вищої освіти реагують на зміни зовнішнього середовища, як, у свою чергу, змінюються їх стратегії, програми та підходи до навчання. Розглядається питання універсалізації та індивідуалізації освіти, визначається роль Болонського процесу та його архітектура в модернізації програм і рівнів освіти, вплив різних міжнародних і незалежних фондів на інтеграційні процеси та на мобільність освіти в умовах розвитку інноваційних технологій. Метою дослідження є визначення переваг та викликів вищої освіти в умовах інтенсивного розвитку інноваційних технологій та формування оцінки впливу мобільності на якість освіти. У статті було проаналізовано сумісність навчальних планів, модульних практико-орієнтованих програм, доцільність використання інноваційних педагогічних технологій, інтерактивних методів навчання, компетентнісного підходу, вимоги ринку праці. На основі проведеного опитування проаналізовано проблеми, що виникають при реалізації програм подвійних дипломів, які переваги та труднощі мають студенти та викладачі в процесі участі в міжнародній академічній мобільності. Результати дослідження дають підстави для визначення мобільності як важливого фактору освітньої діяльності в контексті запровадження інновацій. Таким чином, на основі проведеного в роботі аналізу, можна стверджувати, що інноваційні технології є фактором інтенсивного розвитку освіти.

Ключові слова: інновації, мобільність, компетентності, професійне навчання, стратегії навчання.

Abstract

Mykhailova Lyudmyla Mykolaivna Candidate of Technical Sciences, Professor, Acting Dean of the Faculty of Energy and Information Technologies, Higher Education Institution «Podillia State University»

Kocharyan Artur Borysovych PhD, Senior Employee of the Talent Development Planning Department, Institute of the Gifted Child of the National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine

Savastru Nataliia Ivanivna Deputy Director for Scientific and Methodological Work, Associate Professor of the Department of Theoretical Disciplines, College of choreography art "Serge Lyfar Kyiv Municipal Academy of Dance"

THE IMPACT OF MOBILITY ON THE QUALITY OF EDUCATION: ADVANTAGES AND CHALLENGES IN THE ERA OF INNOVATIVE TECHNOLOGIES

As a result of globalization processes, there is increasing evidence of how the world becomes more interconnected and increasingly dependent on all its actors. The rapid development of digital technologies, online shopping, social networks, and the like has a significant impact on the realities of today. Transnational corporations are being created and expanded, their capital surpassing the combined capital of most national states. There is a tendency to deepen the global division of labor, which accelerates migration processes. This article aims to explore (1) how globalization affects higher education; (2) the impact of reforms related to the transition to innovative technologies and the principles of labor market globalization in Western civilization on developing economies; (3) trends in higher education in the context of globalization, how higher education institutions respond to changes in the external environment, and how their strategies, programs, and teaching approaches evolve. The issues of universalization and individualization of education are considered, and the role of the Bologna Process and its architecture in modernizing education programs and levels is defined. The influence of various international and independent funds on integration processes and education mobility in the development of innovative technologies is discussed. The research aims to identify the advantages and challenges of higher education in the context of the rapid development of innovative technologies and to assess the impact of mobility on the quality of education. The compatibility of curricula, modular practice-oriented programs, the appropriateness of using innovative pedagogical technologies, interactive teaching methods, competence-based approaches, and labor market demands were analyzed. Based on the survey conducted, the problems arising in the implementation of double-degree programs, and the advantages, and difficulties faced by students and faculty in the process of participating in international academic mobility were examined. The research results provide grounds for considering mobility as an essential factor in educational activities in the context of innovation implementation. Therefore, based on the analysis conducted in this work, it can be argued that innovative technologies are a factor in the intensive development of education.

Keywords: innovation, mobility, competences, professional training, training strategies.

Постановка проблеми

Сучасна епоха - це інформаційний світ, глобалізований інтеграційними процесами в різних сферах та галузях. Такі процеси потребують тісної взаємодії в економічному, політичному, культурному напрямках [2]. У засобах масової інформації (ЗМІ), блогах і соціальних мережах часто зустрічається судження, що замість культурно - політичного дуалізму відбувається мобільність різних сфер людської діяльності. Поділ світу на дві системи призводить до політичного уніформізму. Світ стає однополярним. Багато хто почав задаватися питанням: чи не стоїмо ми на порозі епохи, коли буде тільки єдина світова культура, спільні світові цінності і один стандарт освіти?

Практично в усіх країнах світу, як розвинених країн західної цивілізації, так і в країнах з економікою, що розвивається, вища освіта тією чи іншою мірою переживає період радикальних реформ, що мають на меті забезпечити перехід до інноваційних технологій та принципів глобалізації освіти. Виникли тенденції, що «капіталізація поглинає не лише ідею національної держави, а й, як наслідок, ідею національного університету. Університет перетворюється з ідеологічного апарату національної держави на відносно незалежну структуру... чи корпорацію» [2]. Це означає, що «студент уже не майбутній національний суб'єкт», а є суб'єктом глобального ринку праці для світового капіталістичного ринку» [2]. Техноцентричний характер освіти і самоосвіти зумовлює орієнтацію здобувачів освіти на сучасний зміст життя, орієнтацію на духовний розвиток особистості [5].

Дедалі все більшу актуальність набуває низка питань. Яка доля університетів в умовах загальної інтеграції та уніфікації? Куди йде наша освіта? Що зараз відбувається у вищій освіті в умовах глобалізації? З одного боку, відбувається уніфікація освітніх стандартів. Університети різних країн з різними освітніми системами розробляють принципово нові освітні моделі та спільні навчальні програми, що засновані на співпраці. Викладачі читають лекції та проводять різноманітні дослідження в рамках міжвузівських угод та грантів.

Слід виокремити такі події, як то підписання Болонської декларації та подальших комюніке (Прага (2001), Берлін (2003), Берген (2005), Лондон (2007), Левен (2009), Будапешт-Відень (2010)); ухвалення рекомендацій щодо визнання спільних ступенів у Страсбурзі в 2004 році і пояснювального меморандуму; ухвалення Рекомендації щодо визнання докторських ступенів; Конвенції про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти в європейському регіоні у 1997 році. Ці кроки інтеграції нашої країни в європейський освітній простір визначили основи системи вищої професійної освіти України. транснаціональний корпорація капітал міграційний

З іншого боку, процеси глобалізації та інтеграції супроводжуються процесами регіоналізації - дезінтеграції. Наприклад, в освіті регіональний компонент впроваджується на всіх рівнях навчання. Сучасний світ активно здійснює перехід до безперервної освіти та ставить нові завдання щодо розробки багатоваріантних шляхів її реалізації. Суспільство стрімко розвивається. Кожного дня перед кожною людиною постає все більше нових питань і завдань - навчальних, робочих, особистих тощо. Така мінливість та інноваційність в галузі освіти вимагають активності, гнучкості та швидкого орієнтування в інформаційному просторі. Завдання неперервної освіти в ХХІ столітті полягає в тому, щоб допомогти людині найбільш повно і швидко адаптуватися до мінливих умов життя, тобто стати мобільною. Підкреслюється необхідність постійного навчання та актуальність наявності достатнього рівня мобільності, здатного забезпечити не лише адаптацію до мінливих умов, але й, як наслідок, інноваційне освоєння навколишньої дійсності. Таким чином, забезпечення формування мобільності як якості особистості є актуальним завданням для вищої освіти. Вирішення цієї практично значимої проблеми викликає необхідність розуміння мобільності як явища і як поняття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Термін мобільність вперше запропонував американський соціолог Пітірим Сорокін на початку XX століття. У своїй книзі вчений розглядав мобільність як «переміщення людини або соціального об'єкта з однієї соціальної позиції в іншу» [12].

Сорокін виокремлював індивідуальну та групову соціальну мобільність, розрізняючи при цьому два види мобільності - вертикальну та горизонтальну. Необхідність в цьому терміні виникла при вирішенні задачі опису процесів, що пов'язані зі зміною статусу людини в глобальному масштабі. У цьому напрямку проблему продовжували досліджувати інші соціологи, які присвятили свої наукові розвідки мобільності міського населення та студентів [6]. На сучасному етапі зарубіжні соціологи також використовують термін «мобільність» для позначення руху людини [6]. Водночас науковці звертають увагу на те, що студентська мобільність сприяє їх особистісному розвитку, збагачує людський капітал, сприяє працевлаштуванню через набуття та обмін знаннями, розвиває мовні та міжкультурні навички тощо. У такому розумінні мобільність постає як засіб, умова чи фактор виховання.

Було виявлено, що в роботах вищезазначених дослідників не враховуються психологічні особливості людини, а основна увага приділяється самому факту руху людини в суспільстві.

Початкове тестування теорії соціальної мобільності згодом призвело до поширення теорії та методології по всій країні. Вже до другої половини 1980х років, коли ідеологічні бар'єри в освіті були значно ослаблені, проблема соціальної мобільності стала загально визнаною серед вчених і отримала досить широку розробку. Основна увага приділялася вивченню молоді, співвіднесенню її ціннісних орієнтацій з реальною професійною спрямованістю її устремлінь. Розпад СРСР і стрімка трансформація структури суспільства різко пожвавили інтерес до проблеми соціальної мобільності. З початку 1990-х рр. праці П. Сорокіна почали перекладати та широко видавати, а основні положення теорії соціальної мобільності обов'язково викладалися в усіх підручниках з соціології. Основним напрямком у дослідженнях з проблематики мобільності стали канали мобільності. Вчені зафіксували катастрофічні потоки низхідної соціальної мобільності та різке зростання соціальної нерівності в пострадянських суспільствах. Проте мобільність цього періоду істотно не збагатила педагогічної науки.

З точки зору розвитку педагогіки та освіти важливими є дослідження мобільності як процесу, що здійснюються на зламі століть і на початку ХХІ століття. Зокрема, наприкінці XX століття з'явилися терміни «академічна мобільність» та «професійна мобільність», які трактуються в кількох аспектах, зокрема, і як процес. Підвищенню уваги до проблем мобільності сприяли інтеграційні процеси в європейській освіті, зокрема, підписання європейськими країнами Болонської декларації у 1999 році. Згідно з цим документом навчання в європейському університеті має передбачати академічну мобільність студентів, яка розглядалася як вільне пересування за можливістю здобувати освіту, проходити практику та проводити дослідження.

Підписання Болонської декларації також актуалізувало інтерес викладачів до процесів академічної та професійної мобільності. Академічна мобільність розуміється як форма (одна з форм) організації навчання студентів, пов'язана з переходом до іншого ЗВО на обмежений термін з поверненням до базового для завершення навчання. У деяких дослідників можна знайти таке трактування поняття професійної мобільності: «це переміщення індивіда або професійної групи в соціально -професійній структурі суспільства зі зміною або без зміни соціального статусу» [5]. Таким чином, наведені визначення близькі за своєю суттю до визначення соціальної мобільності П. Сорокіна.

Так, на сучасному етапі вітчизняні соціологи продовжують використовувати цей термін для позначення руху людини. В закордонних дослідженнях переважає трактування мобільності як процесу, в результаті якого активізуються інші процеси життєдіяльності людини, підвищується продуктивність її професійної діяльності, підвищується швидкість розгортання та ефективність соціально-економічних явищ і процесів. У результаті аналізу було виявлено, що значна кількість досліджень присвячена мобільності суб'єктів освітнього процесу та працівників освітніх організацій різного рівня (академічна та професійна мобільність). Наявні дослідження вказують на міжнародну мобільність як тренд сучасної освіти, демонструючи позитивний вплив мобільності студентів і викладачів на зростання якості освіти, на розвиток індивідуальних компетентностей як студентів, так і викладачів.

У наукових працях сучасних педагогів і соціологів приділяється увага дослідженню сутності та взаємному впливу професійної мобільності та інших соціальних процесів. Багато дослідників як академічної, так і професійної мобільності аналізують її у контексті реалізації різноманітних соціально- економічних процесів. У цьому випадку проблема мобільності є предметом дослідження не викладачів, а соціологів.

Концепція мобільності підкреслює її зв'язок з певною діяльністю людини в суспільстві, в освітньому просторі та в рамках професійної діяльності. У сучасній науці актуальними є дослідження форм академічної та професійної мобільності викладачів і студентів закладів вищої освіти (ЗВО) та спеціалістів різних галузей економіки, які надають широкі можливості для вирішення завдань як освіти, так і соціально-економічного розвитку. З середини 1990-х років мобільність набула розвитку не тільки в соціології, а й у філософії, економіці, педагогіці. У цей час з'явилися дослідження різних аспектів мобільності, зокрема, як якості особистості та її виховання чи формування.

Мета статті

Метою проведеного дослідження є аналіз наукових розвідок та формулювання важливих факторів мобільності як чинника прогресу освітнього процесу в умовах інтенсивного розвитку інформаційних технологій.

Виклад основного матеріалу

Особистісна та комунікативна мобільність залишаються актуальними для зміцнення людства як соціальної спільноти протягом багатьох століть. Водночас багато типів мобільності, що були виокремлені різними авторами як риси особистості, відображають тенденції сучасного життя та освіти, зокрема увагу до людини, до її розвитку, до задоволення потреб, зокрема, й вищого порядку. Відкритість сучасного світу, діалектична єдність інтернаціоналізації та націоналізації, взаємопроникнення культур і тенденції до їх збереження актуалізують формування культурної, академічної та професійної мобільності [11].

Мобільність є необхідною основою для розвитку інноваційної економіки, яка базується на використанні інформаційних технологій. Особистісно-пізнавальна мобільність є актуальною для будь-якої сучасної людини. Вона відображає такі важливі новоутворення у вищій освіти, як пріоритет особистісно орієнтованих теорій та перехід від когнітивної парадигми освіти до розвивально-компетентнісної.

Для з'ясування родової характеристики та видової відмінності поняття мобільності (як якості особистості) звернемося до визначень відповідних понять, об'єднавши види мобільності в групи. Проаналізуємо види мобільності, які є універсальними та різною мірою необхідними кожній людині (особистісна, комунікативна, освітня, пізнавальна та культурна) [13].

Особистісна мобільність (стосовно студентів і школярів) трактується як здатність людини внаслідок глибокого усвідомлення мети, аналізу зовнішніх і внутрішніх умов і ймовірності її досягнення приймати оптимальні рішення щодо способу досягнення мети, створювати внутрішню програму дій, свідомо мобілізувати власні індивідуально-психологічні можливості для досягнення мети, коригувати їх, здійснювати самооцінку, самокорекцію під час виконання дії та проводити самоаналіз результатів дії [6, с. 8].

Комунікативна мобільність трактується дослідниками наступним чином: «інтегративна характеристика, що відображає здатність адаптуватися до здійснення ефективного спілкування в різних умовах психопедагогічної, психопрофілактичної, консультативної, психокорекційної та психодіагностичної роботи та доводити комунікативні знання, уміння та досвід до стану найвищої готовності до взаємодії з різними учасниками виховних відносин у школі» [5]; «здатність, готовність і бажання особистості здійснювати ефективне спілкування з людьми різних культур, статусів, а також рівнів розвитку шляхом засвоєння і вільного осмисленого ситуативного оперування широким спектром мовленнєвих і комунікаційних засобів, використання комплексу комунікативних стратегій і тактик, їх мовне наповнення, які можуть бути реалізовані в конкретній ситуації мовного спілкування» [1]; особлива якість особистості, яка полягає в комунікативній здатності фахівця швидко реагувати (вербально і невербально) [10]; інтегральна особистісно-професійна якість, що забезпечує гнучку варіативну зміну стилю спілкування, моделі поведінки та засобів спілкування відповідно до виконуваної соціально-музичної ролі (музикознавець-педагог, музикознавець-науковець, музикознавець-педагог), художньо-естетичними потребами та особливості музичного сприйняття реципієнтів різних вікових категорій та соціально-професійних груп [9].

Дослідники пропонують розглядати когнітивну мобільність як:

інтегративну якість особистості, що включає мотиваційний, творчий і рефлексивний компоненти, які характеризують готовність і здатність особистості конструктивно вирішувати проблеми в мінливих умовах сучасної педагогічної дійсності [4, с. 11];

здатність особистості до самопізнання, самореалізації та саморозвитку, що виявляється у творчій діяльності в набутті нових компетенцій і використанні знань і вмінь під час вирішення конкретної виробничої задачі [8];

інтегративну якість особистості, що дозволяє в умовах швидкого застарівання інформації бути пізнавально активним, володіти пізнавальним інтересом, потребою, здатною до саморозвитку та модернізації власної пізнавальної діяльності, вмінням працювати з інформацією, проблемою, робити висновки, бути допитливим, із широким розподілом, концентрацією та високою швидкістю переключення уваги та дивергентним мисленням [8];

якісне новоутворення особистості, що виражається в емоційно- позитивному ставленні особистості до процесу пізнання, до своїх інтелектуальних, емоційних і комунікативно-вольових можливостей у пізнанні, що виявляється в оволодінні новими способами діяльності та збагаченні досвіду особистості, а також у володінні новими компетенціями [9].

Культурну мобільність визначають як інтегративну якість, що поєднує: розвинені пізнавальні здібності; знання особливостей і цінностей вітчизняної та світової культури (когнітивний компонент); усвідомлену потребу та мотивацію до самовдосконалення, прояву соціальної активності та підвищення свого культурного рівня (психологічний компонент); навички та особистісні якості, що забезпечують можливість ефективної дії в разі можливих соціокультурних змін (практичний компонент) [4 , с. 9].

Розвиток культурної мобільності пов'язаний з її такими сучасними видами, як академічна та професійна мобільність. Особливої актуальності в умовах становлення єдиного світового освітнього простору набуває дослідження формування цих видів мобільності студентів і викладачів ЗВО.

В науковій літературі академічна мобільність студентів визначається як:

«особистісне новоутворення, яке є результатом діяльності суб'єкта освітнього процесу, що передбачає розробку та реалізацію студентом індивідуального освітнього маршруту з урахуванням специфіки обраної професії, тенденцій розвитку ринку праці, досвіду роботи, соціального досвіду та тенденцій розвитку в міжнародній та національній освітній системі» [2];

цілісна якість особистості, що формується в освітньому просторі і репрезентує динамічний стан його складових компонентів, що характеризує її здатність і готовність адаптуватися, змінюватися і трансформуватися в

навколишнє середовище інтегративна характеристика, що виражається в здатності долати міжнародні мовні та міжкраїнні бар'єри, швидко встановлювати контакти, успішно адаптуватися в іншому освітньому просторі відповідно до сучасного суспільства. вимоги до особистості майбутнього вчителя інформатики: динамічність, адаптивність, швидкість реакції та оперативність [7].

Розглядати професійну мобільність слід як якість людини, що відображає її здібності та готовність змінити професію (спеціальність), яка визначається особистими здібностями, зовнішніми умовами життя та її соціалізацією, включаючи цілеспрямовану професійно-психологічну підготовку, що отримана в різних навчальних закладах. Є дослідження, які присвячені вивченню мобільності спеціалістів певної галузі, наприклад, технічної. Для сучасних фахівців практично будь -якої сфери економіки затребувана інноваційна та інформаційна мобільність.

Значно більше наукових робіт присвячено вивченню мобільності молоді, тобто студентів. В цьому аспекті дослідники вивчають різні види мобільності: особистісну, пізнавальну, академічну, професійну та ін. Цей вік людини характеризується перебудовою та оптимізацією стосунків із собою та навколишнім світом, появою почуття особистої незалежності, посиленням цінності свободи в прийнятті рішень, освоєнням нових соціальних ролей і позицій, а також початком економічної діяльності [2]. Для представників студентства також характерні інтенсифікація інтелектуального розвитку, визначення свого місця в житті, формування світогляду, поява рефлексії та розвиток самоосвіти [3]. Автори наукових робіт пропонують низку заходів, що спрямовані на розвиток студентської мобільності. Розвитку професійної мобільності сприяє діяльність молодіжних об'єднань у соціокультурному середовищі ЗВО, під час якої розширюються та поглиблюються знання та вміння, а також підвищується мотивація, необхідна для майбутньої професійної діяльності.

Висновки

Мобільність, яка є багатовимірним явищем, трактується як процес і як інтегративна якість особистості, що затребувана в сучасному світі. Її формування як якості особистості залишається актуальним завданням педагогіки. Мобільність як інтегративна якість характеризується високою мотивацією до виконуваної дії, інтересом до виконуваної діяльності, активністю, гнучкістю, адаптивністю, творчістю, відкритістю в її виконанні. У сучасному світі найважливішим є формування когнітивної, особистісної, комунікативної та культурної мобільності; академічної та професійної мобільності; інноваційної та інформаційної мобільності. У педагогіці мобільність як якість особистості є метою і результатом освіти, а мобільність як процес - це засіб, умова, фактор, що сприяє розвитку ознак мобільності, а також інших сторін компетентності людини, її цінності, стосунків та рис особистості. В іноземній науковій літературі переважає розуміння мобільності як процесу, що взаємопов'язаний з іншими соціально-економічними процесами.

Формування мобільності можливе в будь-якому віці, але кожен віковий період сприятливий для розвитку різних її видів. В різні вікові періоди це зумовлено сенситивністю віку, особливостями виконуваних соціальних ролей у певних соціально-вікових групах, вимогами до освітнього процесу з боку вікової педагогіки і психології, індивідуальними особливостями студентів. Таким чином, формування мобільності в сучасний період стає завданням безперервної освіти, яка відповідає за розвиток особистості протягом життя. Перспектива подальших досліджень полягає в розробці рекомендацій щодо мобільності як педагогічної умови, перевірки та апробації інноваційних технологій в навчальному процесі.

Література

1. Личковська М. Р., Меджидова В. О. Цифровізація економіки: нові можливості та проблеми підвищення інноваційної спрямованості праці і професійної мобільності. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Міжнародні економічні відносини та світове господарство. 2019. № 27 (1). С. 93-98.

2. Освітні програми першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Центр забезпечення якості освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

3. Перелік дисциплін вільного вибору здобувачів першого (бакалаврського) рівня вищої освіти. Центр забезпечення якості освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди.

4. Підсосонна О. В. Теоретичні засади підготовки майбутніх учителів початкової школи до розвитку гнучких умінь у молодших школярів. Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 5. Педагогічні науки: реалії та перспективи. 2021. № 80. Т. 2. С. 73-76.

5. Пріма Р. М., Замелюк М. І., Триндюк В. А. Комунікативна мобільність майбутнього педагога-вихователя: теоретичний аспект. Наукові записки. Серія: Педагогічні науки. 2020. № 191. С. 24-28.

6. Смагіна Т., Шуневич О. Умови розвитку гнучких навичок (soft skills) педагогів у процесі навчання на курсах підвищення кваліфікації. Український педагогічний журнал. 2019. № 2. С. 73-80.

7. Хуторськой А. Ключові освітні компетентності. Osvita.ua.

8. Cao C., Zhu C., Meng Q. A survey of the influencing factors for international academic mobility of Chinese university students. Higher education quarterly. 2016. Vol. 70. No. 2. P. 200220.

9. Desabie J. La mobilite sociale en France. Bulletin d'information. 1956. P. 25-63.

10. Duncan O. D., Hodge R. W. Education and occupational mobility a regression analysis. American journal of sociology. 1963. Vol. 68. No. 6. P. 629-644.

11. Friebe J., Schmidt-Hertha B. Activities and barriers to education for elderly people. Journal of contemporary educational studies. 2013. Vol. 64. No. 1. P. 10-26.

12. Sorokin P. A. Social and cultural mobility. Social stratification, class, race, and gender in sociological perspective. 2nd ed. New York: Routledge, 2019. P. 303-308.

13. Studying the impact of academic mobility on intercultural competence: a mixed- methods perspective / J. M. Cots et al. The language learning journal. 2016. Vol. 44. No. 3. Р. 304-322.

References

1. Lychkovska, M. R., & Medzhydova, V. O. (2019). Tsyfrovizatsiia ekonomiky: Novi mozhlyvosti ta problemy pidvyshchennia innovatsiinoi spriamovanosti pratsi i profesiinoi mobilnosti [Digitalization of the economy: New opportunities and problems of increasing innovative jobs and professional mobility]. Uzhorod National University Herald. Series: International Economic Relations And World Economy, (27(1)), 93-98.

2. Education Quality Assurance Center. (n. d.). Osvitni prohramy pershoho (bakalavrskoho) rivnia vyshchoi osvity [First-level (bachelor's) higher education programs]. H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University.

3. Education Quality Assurance Center. (n. d.). Perelik dystsyplin vilnoho vyboru zdobuvachiv pershoho (bakalavrskoho) rivnia vyshchoi osvity [List of elective courses for first- level (bachelor's) higher education students], H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University.

4. Pidsosonna, O. V. (2021). Teoretychni zasady pidhotovky maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly do rozvytku hnuchkykh umin u molodshykh shkoliariv [Theoretical principles of training future primary school teachers for developing primary school pupils' soft skills]. Scientific Journal of M.P. Dragomanov National Pedagogical University. Series 5 Pedagogical Sciences: Realities and Perspectives, 80(2), 73-76.

5. Prima, R. M., Zameliuk, M. I., & Tryndiuk V. A. (2020). Komunikatyvna mobilnist maibutnoho pedahoha-vykhovatelia: Teoretychnyi aspekt [Communicative mobility of future pedagogues: Theoretical aspect]. Scientific notes. Series: Pedagogical Sciences, (191), 24-28.

6. Smahina, T., & Shunevych, O. (2019). Umovy rozvytku hnuchkykh navychok (soft skills) pedahohiv u protsesi navchannia na kursakh pidvyshchennia kvalifikatsii [Conditions for the development of teachers' softskills during refresher courses for teachers]. Ukrainian Educational Journal, (2), 73-80.

7. Khutorskoi, A. (2009, January 12). Kliuchovi osvitni kompetentnosti [Key educational competencies]

8. Cao, C., Zhu, C., & Meng, Q. (2016). A survey of the influencing factors for international academic mobility of Chinese university students. Higher Education Quarterly, 70(2), 200-220.

9. Desabie, J. (1956). La mobilitd sociale en France. Bulletin d'Information, 25-63.

10. Duncan, O. D., & Hodge, R. W. (1963). Education and occupational mobility a regression analysis. American Journal of Sociology, 68(6), 629-644.

11. Friebe, J., & Schmidt-Hertha, B. (2013). Activities and barriers to education for elderly people. Journal of Contemporary Educational Studies, 64(1), 10-26.

12. Sorokin, P. A. (2019). Social and cultural mobility. In D. Grusky (Ed.), Social stratification, class, race, and gender in sociological perspective (2nd ed.) (pp. 303-308). Routledge.

13. Cots, J. M., Aguilar, M., Mas-Alcolea, S., & Llanes, A. (2016). Studying the impact of academic mobility on intercultural competence: A mixed-methods perspective. The Language Learning Journal, 44(3), 304-322.

Размещено на Allbest.ru