Методичний інструментарій оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний університет економіки і технологій

Методичний інструментарій оцінювання конкурентоспроможності підприємства

Радько Вікторія Миколаївна кандидат економічних наук, доцент,

Мацюра Світлана Іванівна кандидат економічних наук, доцент

Анотація

Найактуальнішими теоретичними проблемами конкуренто - спроможності підприємств на сучасному рівні є вдосконалення методичного інструментарію відповідно до вимог розвитку світової економіки, формування системи показників та діагностика специфічних вимог, що враховують галузеві особливості конкурентоспроможності підприємств.

Традиційно всю сукупність методик групують за такими ознаками: формою представлення результатів оцінки та залежно від теоретичної платформи виникнення методики. При цьому, у більшості авторів відсутня чітка аргументація доцільності вибору конкретної методики для прикладних цілей оцінювання конкурентоспроможності підприємства. Це є загальним недоліком, що негативно впливає на наукову і практичну цінність існуючого методичного інструментарію. Тому вважаємо за доцільне розробити впорядковану систему сучасних методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства, керуючись загальною логікою механізму її формування та забезпечення. А саме, доцільно здійснити систематизацію існуючого та розробку нового інструментарію оцінювання конкурентоспроможності підприємства залежно від рівня управління нею: стратегічного, тактичного та оперативного. Така потреба обумовлена двоїстою природою конкурентоспроможності підприємства з одного боку - як досягнутого на певний час стану переваги над конкурентами, а з іншого як динамічного параметру, що змінюється під впливом зовнішніх чинників і внутрішнього стану підприємства.

Для реалізації проактивного стратегічного управління, орієнтованого на випереджаючий розвиток підприємства в умовах динамічних змін, виникає потреба використання адекватних інструментів оцінювання конкурентоспроможності у довгостроковій перспективі. З цієї точки зору окрему увагу слід приділити методикам стратегічного рівня управління конкурентоспро - можністю підприємства. На цьому рівні вектор оцінювання конкуренто - спроможності спрямований у зовнішнє середовище та передбачає визначення здатності підприємства формувати, утримувати та розвивати стійкі конкурентні переваги, які визначаються не лише виробничими чи фінансовими параметрами діяльності підприємства. Тому у статті упорядковані методологічні підходи щодо оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі аналізу його ресурсних можливостей та конкурентного середовища.

Ключові слова. Конкурентоспроможність, методи оцінки конкуренто - спроможності, рівні конкурентоспроможності, підприємство, міжнародний поділ праці.

Abstract

Radko Viktoriia Mykolaivna PhD, Associate Professor, State University оЈ Economics And Technology

Matsiura Ivanivna Svitlana PhD, Associate Professor, State University оf Economics And Technology

METHODOLOGICAL TOOLKIT FOR ASSESSING THE COMPETITIVENESS OF THE ENTERPRISE

The most relevant theoretical problems of the competitiveness of enterprises at the current level are the improvement of methodological tools in accordance with the requirements of the development of the world economy, the formation of a system of indicators and the diagnosis of specific requirements that take into account the sectoral characteristics of the competitiveness of enterprises.

As evidenced by the results of the conducted research, the entire set of methods is traditionally grouped according to the following characteristics: the form of presentation of assessment results and depending on the theoretical platform of the method's origin. At the same time, the majority of authors do not have a clear argumentation of the expediency of choosing a specific methodology for the applied purposes of assessing the competitiveness of an enterprise. This is a general shortcoming that negatively affects the scientific and practical value of the existing methodological tools. Therefore, we consider it expedient to develop an orderly system of modern methods of assessing the competitiveness of the enterprise, guided by the general logic of the mechanism of its formation and maintenance. Namely, it is advisable to systematize the existing and develop new tools for assessing the competitiveness of the enterprise depending on the level of its management: strategic, tactical and operational. This need is due to the dual nature of the enterprise's competitiveness, on the one hand - as a state of superiority over competitors achieved for a certain time, and on the other hand, as a dynamic parameter that changes under the influence of external factors and the internal state of the enterprise.

In order to implement proactive strategic management, focused on anticipatory development of the enterprise in the conditions of dynamic changes, there is a need to use adequate tools for assessing competitiveness in the long term.

From this point of view, special attention should be paid to the methods of the strategic level of managing the competitiveness of the enterprise. At this level, the vector of competitiveness assessment is aimed at the external environment and involves the determination of the enterprise's ability to form, maintain and develop sustainable competitive advantages, which are determined not only by the production or financial parameters of the enterprise. Therefore, the article organizes methodological approaches to assessing the competitiveness of an enterprise based on the analysis of its resource capabilities and competitive environment.

Keywords. Competitiveness, methods of assessing competitiveness, levels of competitiveness, enterprise, international division of labor.

Постановка проблеми

Невпорядкованість теоретичного трактування категорії конкурентоспроможність обумовлює надмірну перевантаженість і відсутність чіткої систематизації методів її оцінювання. В першу чергу, ця проблема стосується вітчизняної наукової літератури з цього питання. Деякі автори досить поверхнево відображають у своїх роботах узагальнення методичного інструментарію оцінювання конкурентоспроможності. При цьому, часто відсутній навіть звичайний розподіл методик залежно від рівня конкурентоспроможності (продукція, підприємство, галузь, національна економіка тощо).

Значущість та актуальність зазначених проблемних питань визначили цільову спрямованість нашого дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика методологічної оцінки конкурентоспроможності на рівні первинних ланок знаходиться у центрі уваги іноземних і вітчизняних дослідників, таких як Е. Вогель, Е. Ворнер, Р. Ербе, Р. Нельсон, Б. Олін, М. Портер, Д. Сакс, Дж. Стренд, Дж. Харт, Е. Хекшер, Р. Хейс, С. Уілрайт, Д. Кларк, В. Андріанов, І. Астахова, Я. Базилюк, О. Білорус, А. Градов, В. Дикань, Ю. Іванов, С. Клименко, А. Маренич, Ю. Полунєєв, А. Савчук, В. Сіденко, Ю. Скірко, І. Спиридонов, Р. Фатхутдінов, А. Юданов та ін.

Метою статті є упорядкування методичного інструментаріющодо оцінки конкурентоспроможності підприємства на основі аналізу його ресурсних можливостей та конкурентного середовища.

Виклад основного матеріалу

Під конкурентоспроможністю підприємства розуміють його динамічну здатність впливати на ринок з метою захисту накопичених та розвитку потенційних стійких конкурентних переваг у ключових сферах бізнесу, на основі кращого, ніж у конкурентів, використання ресурсів, організаційних здатностей і компетенцій для створення продукції з інноваційною споживчою цінністю. Це комплексне поняття, яке включає такі аспекти:

спроможність підприємства продукувати конкурентоспроможну продукцію; конкурентоспроможність стратегічний тактичний оперативний

вміння розробляти стратегію, яка забезпечує високий рівень його конкурентоспроможності;

наявність добре налагодженого організаційно-управлінського механізму, який спроможний виконати поставлені завдання;

орієнтацію діяльності організації на ринок і систематичну співпрацю із споживачами;

наявність конкурентної стратегії та тактики дій стосовно конкурентів;

високу професійну підготовку персоналу;

вміння реагувати на зміни зовнішнього середовища.

Особливістю процесу розробки стратегії забезпечення конкурентоспроможності підприємства є наявність зворотного зв'язку, що передбачає оцінювання досягнутого рівня конкурентоспроможності (оперативного, тактичного чи стратегічного). Таким чином, виконуючи функцію зворотного зв'язку, оцінювання рівня конкурентоспроможності є одним із основних інструментів успішного довгострокового функціонування підприємства в динамічних ринкових умовах. Саме тому, важливого значення набуває формування та використання сучасного методичного інструментар ію діагностики рівня конкурентоспроможності підприємства.

Показник рівня конкурентоспроможності підприємства - це узагальнюючий показник життєздатності підприємства; його вміння ефективно використовувати його виробничий, науково-технічний, трудовий, фінансовий потенціал [2].

Цей показник відображає результати роботи всіх підрозділів, тобто стан внутрішнього середовища, а також здатність його реагувати на зміну зовнішнього середовища. При цьому особливо важлива здатність підприємства оперативно і адекватно реагувати на зміну у поведінці споживачів, їхніх смаків і переваг, тобто його здатність пропонувати ринку конкурентоспроможну продукцію.

В сучасних умовах, коли конкуренція набуває глобальних характе- ристик, особливо важливим для підприємств є управління конкурентоспроможністю на наукових засадах, що дозволяє забезпечити стійке її зростання у довгостроковій перспективі. Проблема конкурентоспроможності актуалі - зується в умовах світової економічної кризи, коли багато підприємств втратили свої ринкові позиції. Особливо це позначилося на підприємствах базових галузей, технологічні властивості яких не піддаються швидкій трансформації у відповідності зі зміною ринкових потреб.

Враховуючи те, що конкретним науковим предметом нашого дослідження є категорія конкурентоспроможності підприємства, то зосередимось на впорядкуванні і систематизації методик її оцінювання. Їх узагальнену класифікацію наведено на рис. 1.

Як засвідчили результати проведеного дослідження, традиційно всю сукупність методик групують за такими ознаками: формою представлення результатів оцінки та залежно від теоретичної платформи виникнення методики. При цьому, у більшості авторів відсутня чітка аргументація доцільності вибору конкретної методики для прикладних цілей оцінювання конкурентоспроможності підприємства [1]. Це є загальним недоліком, що негативно впливає на наукову і практичну цінність існуючого методичного інструментарію.

Рис. 1. Основні методи оцінювання рівня конкурентоспроможності підприємства

Тому вважаємо за доцільне розробити впорядковану систему сучасних методів оцінювання конкурентоспроможності підприємства, керуючись загальною логікою механізму її формування та забезпечення. А саме, доцільно, на наш погляд, здійснити систематизацію існуючого та розробку нового інструментарію оцінювання конкурентоспроможності підприємства залежно від рівня управління нею: стратегічного, тактичного та оперативного. Така потреба обумовлена двоїстою природою конкурентоспроможності підприємства з одного боку - як досягнутого на певний час стану переваги над конкурентами, а з іншого як динамічного параметру, що змінюється під впливом зовнішніх чинників і внутрішнього стану підприємства.

Систематизацію основних методик оцінювання конкурентоспроможності підприємства вважаємо за доцільне розглядати з точки зору декомпозиції рівнів її управління: від оперативного до стратегічного. При цьому, підприємство самостійно може обирати доцільність імплементації методичного інструментарію оцінки, залежно від орієнтації на конкретний часовий горизонт та цілі свого функціонування. Так, для підприємств, що у процесі свого функціонування керуються принципами досягнення короткострокової ефективності, доцільним є використання інструментарію оцінювання конкурентоспроможності на оперативному та тактичному рівні. А для компаній, що спираються у своїй діяльності на реалізацію принципів і філософії стратегічного управління та проактивного (випереджаючого) стратегічного мислення доцільним є використання методик стратегічного аналізу конкурентоспроможності.

Враховуючи те, що економічний зміст конкурентоспроможності підприємства ми розглядаємо крізь призму теорії ресурсних переваг, вважаємо за необхідне підтримувати відповідну кореляцію в обґрунтуванні методичного апарату її оцінювання. Зокрема, щодо ідентифікації відповідних параметрів конкурентоспроможності підприємства (продуктивність, ефективність і цінність) на кожному із рівнів управління залежно від виду конкурентних переваг. Елементи базових критеріїв конкурентоспроможності у контексті видів конкурентних переваг підприємства відображено на рис. 2.

Таким чином, закладена у піраміду конкурентоспроможності логіка вказує на трансформацію результуючих параметрів її оцінювання (продуктивність - ефективність - цінність (якість) продукту) на кожному із рівнів. Так, оперативний рівень конкурентоспроможності підприємства відображає внутрішню результативність виробляти продукти і послуги визначеного рівня споживчої цінності із нижчими витратами завдяки вищій продуктивності ресурсів. При цьому базовим об'єктом формування конкурентоспроможності підприємства є продукція (послуги). Тому основу інструментів оцінювання поточного рівня конкурентоспроможності підприємства на цьому рівні складають методи визначення конкурентоспроможності продукції [3].

Рис. 2. Піраміда конкурентоспроможності підприємства

У цьому контексті одним із перших є дослідження конкурентоспроможності підприємства на основі теорії міжнародного поділу праці. Основна ідея полягає в тому, що стійкі конкурентні позиції підприємства обумовлюються наявністю порівняльних переваг, які забезпечують відносно низькі витрати виробництва, ніжу конкурентів.

Розвитком цієї ідеї є методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства, що ґрунтуються на теорії рівноваги фірми і галузі та теорії факторів виробництва. Критерієм конкурентоспроможності в межах такого підходу є наявність у виробників факторів виробництва, які можуть бути використані з вищою, ніж у конкурентів, продуктивністю. Слід зауважити, що цей метод має певні обмеження щодо використання в умовах вітчизняної економіки. Пояснюється це тим, що:

по-перше, теорія рівноваги обґрунтовує формування конкуренто - спроможності країни, тобто характеризується глобальним масштабом, а тому має певні обмеження щодо використання на рівні галузей і підприємств. Дослідження конкурентоспроможності на основі порівняльних переваг передбачає, що національні виробники експортують ті товари, які виробляються з меншими витратами, та експортують - ті, що мають нижчу вартість в інших країнах;

по-друге, теорія рівноваги відповідає умовам досконалої конкуренції, а реальні умови господарювання в Україні далекі від такої форми ринку;

по-третє, в основу деяких методів покладено припущення, що галузь,у результаті свого розвитку, повинна досягти стану рівноваги, а такий стан не спостерігається навіть у країнах із розвиненою ринковою економікою.

Загалом необхідно відмітити, що на рівні підприємства відсутній чіткий і формалізований інструментарій визначення рівня конкурентоспроможності підприємства на основі як теорії міжнародного поділу праці, так і теорії рівноваги.

Висновки

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок про поширеність їх використання в практиці оцінювання конкурентоспроможності підприємства. При цьому наведені методики, як правило, характеризують рівень конкурентоспроможності підприємства як узагальнений показник на конкретний період оцінки. Така логіка тісно пов'язана із технологією оцінки фінансового стану підприємства. При цьому до уваги беруться чинники, що стали основою формування конкурентоспроможності у попередній період. Такий підхід є виправданий у випадку оцінювання конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому періоді, у якому здійснюється тактичне управління конкурентоспро - можністю.

Крім цього, загальна ідея методів оцінювання конкурентоспроможності на оперативному та тактичному рівні розглядає ресурсні фактори її формування лише з точки зору їх досягнутої продуктивності чи ефективності використання. На теоретичному рівні це обґрунтовується отриманням монопольної та частково рікардіанської ренти. Водночас, реалізація принципів теорії ресурсних переваг передбачає оцінювання перспективної здатності існуючих та потенційних ресурсів, компетенцій і знань генерувати грошові потоки на основі створення якісно нової споживчої цінності продуктів і послуг. На теоретичному рівні ця ідея обґрунтовується синтезом монопольної, рікардіанської та шумпетеріанської рент.

Література

1. Клименко С.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства: Навчальний посібник / С.М.Клименко. - КНЕУ. - 2008. - 520 с.

2. Теоретичні, методологічні та практичні аспекти конкурентоспроможності підприємств: монографія / за заг. ред. О. Г. Янкового. - Одеса : Атлант, 2017. - 514 с.

3. Radko, V., Matsyura, S., Nikolaichuk, O., & Viskers, E. (2017). MODERN TOOLS FOR EVALUATING OF THE COMPANY COMPETITIVENESS RESOURCE BASED ADVANTAGES THEORY. Scientific Journal of Polonia University, 24(5), 76-81.

References

1. Klimenko S.M. (2008) Upravlinnya konkurentospromozhnistyupidpriemstva [Management of enterprise competitiveness]. Kyiv: KNEU [in Ukrainian].

2. Yankoviy O.G. (Eds.). (2017). Teoretichni, metodologichni ta praktichni aspekti konkurentospromozhnosti pidpriemstv [Theoretical, methodological and practical aspects of the competitiveness of enterprises]. Odesa : Atlant [in Ukrainian].

3. Radko, V., Matsyura, S., Nikolaichuk, O., & Viskers, E. (2017). Suchasniy instrumentariy otsinki konkurentospromozhnosti pidpriemstva teoriya resursnih perevag [Modern tools for evaluating of tne company competitiveness resource based advantages theory]. Naukoviy zhurnal Polskogo universitetu - Scientific Journal of Polonia University, 24(5), 76-81 [in Polsha].

Размещено на Allbest.ru