Економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку власного та громадського електротранспорту та мережі зарядних станцій для них

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова

Економічні, соціальні та екологічні аспекти розвитку власного та громадського електротранспорту та мережі зарядних станцій для них

Захаров Денис Сергійович кандидат технічних наук, докторант

Приймак Владислав Олександрович аспірант

Анотація

Повоєнне відновлення та розвиток міського громадського транспорту в України повинні зазнати кардинальних змін. В країні потрібно розвивати економічні, екологічно та соціально спрямовані види електротранспорту як власного, так і громадського. Такими видами транспорту стають все більш популярні моделі транспортних засобів з двигунами, що живляться від накопичувальних батарей, розташованих всередині транспортних засобів. Для громадського транспорту це електробуси та тролейбуси з автономним ходом з різними типами підзарядки бортових батарей.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду економічних, соціальних та екологічних аспектів активного поширення кількості власних електрокарів та новітніх видів міського електричного транспорту - електробусів, тролейбусів з автономним ходом та дуобусів, а також недостатність мережі зарядних станцій для них, яку треба будувати одночасно продумуючи можливість комерційного продажу електроенергії користувачам (власникам) електрокарів та засобів мікромобільності. За участю авторів даної статті розроблена схема можливостей розвитку інфраструктури зарядних станцій для електромобілів у м. Харкові.

В статті надано рекомендації міським радам та підпорядкованим їм комунальним транспортним підприємствам щодо видів транспортних засобів, які переважно треба купувати, щоб досягти поставленої мети - зробити міський громадський транспорт більш економічним (перш за все, енергозаощадливим), екологічним та водночас зручним, комфортним, безпечним та таким, що спрямований на задоволення потреб пасажирів.

У висновку наголошено: нашій державі найближчим часом буде необхідно пройти складний період відновлення стійкої роботи міського електричного громадського транспорту, цьому сприятиме використання новітніх форм електротранспорту - електробусів та тролейбусів з автономним ходом. Для цього треба випереджаючими темпами розвивати мережу зарядних станцій для них. Одночасно ці зарядні станції повинні обслуговувати приватні пасажирські та комерційні електрокари та засоби мікромобільності, що підвищить підприємницький потенціал (підприємницьку активність) комунальних транспортних підприємств країни, а це - додатковий дохід, додаткові кошти в Держбюджет, додаткові робочі місця.

Ключові слова: міський громадський транспорт, електромобілі, електробуси, засоби мікромобільності, зарядні станції, комунальні транспортні підприємства

Abstract

Zakharov Denys Sergyiovich Candidate of Technical Sciences, doctoral student, O.M.Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv

Pryimak Vladyslav Oleksandrovich Graduate student, O.M.Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv

ECONOMIC, SOCIAL, AND ENVIRONMENTAL ASPECTS OF THE DEVELOPMENT OF PRIVATE AND PUBLIC ELECTRIC TRANSPORT AND CHARGING STATION NETWORK

Post-war recovery and the development of urban public transport in Ukraine must undergo radical changes. The country needs to promote economically, environmentally, and socially oriented types of electric transport, both private and public. Such types of transport are increasingly becoming popular, featuring vehicles powered by onboard rechargeable batteries. For public transport, these are electric buses and trolleybuses with autonomous driving and various types of onboard battery charging.

The aim of this article is to highlight the results of an analytical review of the economic, social, and environmental aspects of actively increasing the number of private electric cars and modern forms of urban electric transport, including electric buses, trolleybuses with autonomous driving, and dual-mode buses. It also addresses the inadequacy of the charging station network, which needs to be built while considering the possibility of commercially selling electric power to electric car (EV) owners for micro-mobility means. With the participation of the authors of this article, a scheme for the development of electric vehicle charging infrastructure in Kharkiv city has been developed.

The article provides recommendations to city councils and their subordinate municipal transport enterprises regarding the types of vehicles that should predominantly be purchased to achieve the goal of making urban public transport more economical (primarily energy-efficient), environmentally friendly, and at the same time convenient, comfortable, safe, and passenger-oriented.

In conclusion, it is emphasized that our country will soon need to go through a challenging period of restoring the sustainable operation of urban electric public transport, which will be facilitated by the use of advanced forms of electric transport such as electric buses and trolleybuses with autonomous driving. To achieve this, it is necessary to rapidly develop the network of charging stations for them. Simultaneously, these charging stations should serve private passenger and commercial electric cars and micro-mobility means, which will enhance the entrepreneurial potential (entrepreneurial activity) of the country's municipal transport enterprises, leading to additional income, additional funds in the State Budget, and additional job opportunities.

Keywords: urban public transport, electric vehicles, electric buses, micromobility means, charging stations, municipal transport enterprises.

Вступ

Постановка проблеми. Українці все частіше змінюють свої пріоритети при виборі автотранспортних засобів - купують не дизельні та не бензинові автомобілі, а купують автомобілі з електричним двигуном. Приріст нових та бувших у вжитку електромобілів в Україні щомісяця збільшується. Так, у березні поточного року було зареєстровано 1908 електромобілів, у квітні - 2128, а, наприклад, у серпні український автопарк поповнився на 3841 електрокар [1]. Загалом протягом останніх п'яти років кількість електромобілів, що експлуатуються в Україні, збільшилася з 6,5 тис. до майже 55 тис., і така стрімка динаміка приросту, судячи з усього, буде продовжуватися. Протягом минулого воєнного 2022 року попит на електричні автомобілі зростав досить великими темпами. Спершу паливна криза, спричинена російським вторгненням, призвела до буму купівлі електричних авто, а потім ймовірність блекауту трохи призупинила цю тенденцію, але українці продовжують купувати електричні авто як нові, так і вживані. Міський громадський електричний транспорт не залишився осторонь цієї тенденції. Так, наприклад, в місті Харкові на початку повномасштабної війни було розбито під обстрілами Салтівське трамвайне депо та була серйозно пошкоджена велика кількість трамвайних вагонів. Харківська міська рада планує відновлювати трамвайну мережу, але й паралельно закуповують автобуси та електробуси. Багато міст нині закуповують (або отримують від країн-партнерів) рухомий склад міського громадського транспорту на електродвигунах - електробуси, тролейбуси з автономним ходом, деякі інші менш поширені види.

Хоча електродвигуни з'явилися раніше, ніж двигуни внутрішнього згоряння, електрокари набрали популярності лише в 21 столітті. За прогнозами Bloomberg, у 2025 році на електромобілі припаде 10 % світових продажів легковиків, а к 2040 року кількість їх продажів перевищить 50 %.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Економічним, соціальним та екологічним проблемами, з якими стикається міський громадський транспорт, і які, нажаль, є спільними майже для всіх вітчизняних підприємств цієї галузі, присвячена достатня кількість наукових робот вчених-економістів та фахівців- транспортників. Так, в роботах [2-3] О.Ю. Палант надає розширений перелік цих проблем та шляхи їх вирішення. В роботах Є.Н. Водовозова [4-5] підіймаються подібні питання та даються практичні рекомендації щодо виведення галузі громадського транспорту з кризи шляхом реструктуризації підприємств та надається порядок, за яким треба ці підприємства реструктуризовувати (кластерна система), О.І. Никифорук в роботі [6] розглядає можливі шляхи модернізації всіх видів транспорту, не тільки міського, задля оптимізації їхньої роботи. Проблемами підвищення економічної складової функціонування метрополітенів опікується в свої роботах В.В. Стаматін [7-8]. Розвитку громадського транспорту у контексті євроінтеграційних процесів присвячена робота О.В. Димченко та А.С. Курду [9]. Сучасному стану та перспективам розвитку електромобільного транспорту (електрокарів) в Україні присвятили роботи В.С. та І.В. Гіріни [10], Т.І. Олешко та К.О. Касіротська [11], К.О. Горова та А.В. Шавердіна [12]. Конкурентній спроможності електромобілів на ринку України присвячена робота Я.В. Шевчука та ін. [13]. Аналіз досліджень вітчизняних вчених свідчить про актуальність проблем, що порушили автори даної статті, як у частині приватного транспорту, так і в частині громадських транспортних засобів, що рухаються за допомогою електродвигунів.

Метою статті є висвітлення результатів аналітичного огляду економічних, соціальних та екологічних аспектів активного поширення кількості власних електрокарів та новітніх видів міського електричного транспорту та недостатність мережі зарядних станцій для них.

Виклад основного матеріалу

С початку розглянемо найбільш популярні на теперішній час види міського електричного транспорту, що в якості накопичувачів енергії використовують акумуляторні батареї великої (підвищеної) ємності.

Електробуси або електричні автобуси - це пасажирські транспортні засоби, які здійснюють рух за допомогою електродвигунів, електрична енергія для яких спочатку запасається, а потім зберігається та поступово витрачається з батарей, розташованих на борту (іноді під підлогою, іноді на даху транспортного засобу). Якщо порівнювати електробуси та звичні нам автобуси (та так звані маршрутні таксі), то електробуси виявляються більш економічними в експлуатації, ніж автобуси з двигунами внутрішнього згоряння, й не забруднюють повітря міст. електромобіль харків транспотний

Ось, мабуть, остання новина перед війною, датована 03 лютого 2022 року [14] про український електротранспорт. «У Києві найближчим часом на маршрутах громадського транспорту можуть запрацювати електробуси. Про це свідчать дані тендеру, оголошеного комунальним підприємством «Київпастранс». У документі йдеться про закупівлю 17 електробусів та 13 зарядних станцій для них - 4 зарядні станції прискореного типу та 9 станцій тривалого циклу. Київська міська державна адміністрація мала закупити сучасні електробуси для КП «Київпастранс» у рамках Кіотського протоколу.

Інший вид міського електричного транспорту, що все частіше почав з'являтися на дорогах українських міст - тролейбуси з автономним ходом. Вони є дещо схожими до електробусів, їх відмінність полягає в тому, що електробуси здійснюють заряд батареї лише на стаціонарних зарядних станціях, а тролейбуси з автономним ходом - а) під час руху, коли він підключений до контактної мережі (переважно на штатних зупинках); б) швидка підзарядка кожного разу на кінцевих зупинках; в) однократно в депо перед виходом на лінію.

На наш погляд [15], використання тролейбусів зі швидкою підзарядкою (10-30 хвилин) на кінцевих зупинках, має ряд суттєвих переваг перед використанням інших видів тролейбусів з автономним ходом, електробусів, тим більше автобусів, в міському дорожньому русі. Це, перш за все:

- помітне зниження негативного впливу шкідливих викидів на довкілля, що позитивно впливає на екологічну безпеку наших міст;

- підвищення пасажирообігу за рахунок більшої місткості тролейбусів порівняно з автобусами - це є рішенням також й соціальної проблематики;

- ресурсозбереження - економічність за рахунок виключення паливної складової.

Міським радам та експлуатаційним транспортним підприємствам при виборі типу електробусів та тролейбусів з автономним ходом, що будуть застосовні на міських маршрутах, радимо звернути увагу на цілий ряд економічних та технічних параметрів ще на стадії до їх придбання, а саме:

- вартість, пасажиромісткість, пробіг до повної розрядки батареї, пробіг до часткової небезпечної розрядки батареї;

- які типи зарядних станцій застосовуються (швидкість повної та неповної зарядки, специфіка обслуговування та підключення).

Головним аргументом на користь використання тролейбусів з динамічною підзарядкою (тобто тролейбусів з підзарядкою на штатних зупинках під час здійснення пасажирами входу-виходу з транспортного засобу) є те, що введення їх в експлуатацію здійснюється практично «зараз і тут» із збереженням наявної контактної мережі тролейбусу та не потребує великих додаткових капіталовкладень. Таким чином також вирішується проблема безпересадкової поїздки пасажирів міським громадським транспортом за рахунок подовження існуючих тролейбусних маршрутів поза існуючою контактною мережею.

Є цікаві та в багато чому повчальні приклади успішної реалізації транспортних проектів. В Харкові на початку 2020 року був запущений новий тролейбусний маршрут № 47, що поєднав віддалений житловий масив Північної Салтівки з найближчою до нього станцією метрополітену «Героїв Праці», одночасно в тому районі була збудована нова сучасна електрична тягова підстанція, а по всій довжині нового маршруту встановлені опори для освітлення та контактної мережі. В перший же день роботи нового тролейбусного маршруту з нього пішли всі приватні перевізники. Пішли самі, бо харків'яни в перші ж години появи нових тролейбусів відразу віддали перевагу їм - і комфортніше, і дешевше, і швидше, і безпечніше. Те ж саме відбулося після подовження тролейбусного маршруту № 49 від проспекту Гагаріна в сторону м. Мерефа до селища Жихор, де на маршрут вивели тролейбуси з автономним ходом і не подовжували контактну мережу. Це лише два позитивних приклади перемоги в конкурентній боротьбі за пасажирів між комунальними підприємствами електротранспорту та приватними перевізниками. Харківська міськрада і далі робить ставку на новітні транспортні засоби з двигунами на електротязі - планує закупити їх не менше 150 одиниць, і розробляє нову транспортну модель міста, де Харків майбутнього буде містом людей, а не автомобілів.

А от ще один вид новітнього міського електричного транспорту - дуобуси (або тролейбуси-автобуси) не виправдав очікувань. Дуобуси виявилися занадто громіздкими конструкціями, що поєднують в собі два види двигунів: той, що живиться від контактної мережі тролейбусу, тобто електричний, і той, що є двигуном внутрішнього згоряння, тобто живиться від вуглеводневого палива. На одній заправці дизельним паливом дуобус може подолати маршрут довжиною 100 км. Такі дуобуси експлуатується в місті Рівному. Фрагментарна робота на дизельному двигуні дозволяє дуобусу оперативно долати затори на смузі для громадського транспорту, залізничні переїзди чи ділянки, на яких стався обрив контактної електромережі чи дорожньо-транспортна пригода. Експлуатація рівненських дуобусів допомогла подовжити маршрутну мережу у нові райони міста без необхідності будівництва тролейбусної інфраструктури та дозволила позбавити пасажирів зайвих пересадок на маршруті слідування. Не зважаючи на свою громіздкість, дуобуси для жителів та гостей Рівного стали транспортними засобами універсальними і маневреними, не втративши при цьому своєї екологічної («тролейбусної») складової, що важливо в умовах забрудненого міського середовища.

Щодо експлуатації транспорту, що рухається за допомогою двигунів внутрішнього згоряння, то у Європейському Союзі діє екологічний стандарт, що регулює вміст шкідливих речовин у вихлопних газах. Зараз діє стандарт Євро-6, запроваджений у 2015 році [16]. В Україні з 2016 року діє екологічний стандарт Євро-5, а прийняття Євро-6 для нових автомобілів відклали до 2025 року [17]. Низка європейських урядів (Норвегії, Швеції, Великої Британії, Данії та деякі інші) задекларували план заборони продажу нових дизельних та бензинових автомобілів найближчими десятиліттями.

В Україні, як і в усьому світі зростають темпи придбання громадського транспорту на електротязі (включаючи трамваї та вагони метрополітену), також зростають обсяги купівлі пасажирських та комерційних електромобілів.

До кінця 2022 року Податковим кодексом України [18] був передбачений пільговий режим ввезення електромобілів, до цього часу електрокари були звільнені від сплати ПДВ, діяв лише спеціальний (занижений) акциз, розмір якого залежав від ємності акумулятора.

З 2020 року сервісні центри МВС почали видавати зелені номерні знаки для електромобілів та електробусів. Власники зелених номерів мають право паркування на спеціально відведених місцях, зокрема для того, щоб отримувати доступ до зарядних станцій.

Також власники електромобілів отримали змогу користуються перевагами дорожніх знаків «Для електромобілів», «Крім електромобілів», «Станція зарядки електромобілів» тощо.

Однак найважливішим аспектом стимулювання попиту на електромобілі є та залишається розвиток зручної інфраструктури зарядних станцій. За даними маркетингового агентства IRS Group, на кінець 2020 року в Україні налічувалось лише 8500-9000 електрозарядних станцій, це вкрай недостатня кількість. Великою часткою українського ринку зарядних станцій опікується Харківська компанія «Autoenterprise», яка виробляє ці станції, керує власною мережею електрозаправок та імпортує електромобілі.

Електрозаправок й сьогодні майже критично не вистачає. Отже, є сенс розглянути питання можливості комерційного використання власних тягових підстанцій міськелектротранспорту для продажу електроенергії приватним користувачам електрокарів та малих засобів електромобільності (їх ще називають засобами мікромобільності). Така ініціатива підвищить підприємницький потенціал цих комунальних підприємств. Пропонуємо розглянути питання щодо облаштування зарядних станцій безпосередньо на підстанціях міського електротранспорту для продажу населенню електроенергії для електромобілів та засобів мікромобільності.

Також ми пропонуємо в рамках тієї ж підприємницької ініціативи розпочати продавати електроенергію користувачам електротранспортних засобів (як автомобілів так і засобів мікромобільності) на кінцевих зупинках міського громадського електротранспорту, де вони установлені/будуть установлені для зарядки/підзарядки електробусів або тролейбусів з автономним ходом.

Так, в Харкові, за участю авторів даної статті, вже розроблена схема можливостей розвитку інфраструктури зарядних станцій для електромобілів.

З 54 тягових підстанцій, що знаходяться на балансі комунальних підприємств міського електротранспорту міста, на 32 можливо організувати зарядку індивідуальних транспортних засобів, на 5 - це зробити буде важко, але можливо, на 17 - неможливо через їхнє незручне розташування для населення [15].

Повернемось до розгляду питання щодо закупівлі рухомого складу та електрозарядних станцій до нього для КП «Київпастранс» в рамках Кіотського протоколу. І якщо така закупівля відбулася, саме час подумати та впровадити продажу електроенергії приватним користувачам електрокарів від цих новітніх зарядних станцій.

Комерційні підприємства країни також починають розробляти власні мережі електрозарядних станцій для електромобілів, бо бачать в цьому пряму комерційну вигоду. Так, за даними з відкритих джерел, «Епіцентр» першим з українських ритейлерів запускає власну мережу зарядних станцій (вони їх назвали «зарядні хаби») для електромобілів. Перші хаби зарядних станцій розпочали роботу на паркувальних майданчиках торговельних центрів компанії у містах Львові та Рівному. Поки що вони розраховані на одночасну зарядку 6-10 електромобілів та не заряджають засоби мікромобільності. У подальшому компанія планує обладнати хаби для підзарядки електромобілів по всій власній торговельній мережі: обіцяють, що найближчим часом зарядні станції з'являться на територіях паркінгів власних торгівельних центрів в містах Житомир, Одеса, Умань, Тернопіль, Полтава, Чернівці. Обіцяють, що вони будуть оснащені станціями швидкої зарядки (потужністю 120 кВт) і станціями повільної зарядки (потужністю 36 кВт).

Отже, Україна впевнено крокує вперед, приєднуючись до тенденцій, що стрімко поширюються в усьому світі, закуповуючи економічні, екологічні та соціально спрямовані транспортні засоби на електротязі.

Висновки

Нашій державі найближчим часом буде необхідно пройти складний період відновлення стійкої роботи міського електричного громадського транспорту, який повинен в повоєнні роки стати більш економічним (перш за все, енергозаощадливим), екологічним та водночас зручним, комфортним, безпечним та таким, що спрямований на задоволення потреб пасажирів. Цьому сприятиме використання новітніх форм електротранспорту - електробусів та тролейбусів з автономним ходом. Для цього треба випереджаючими темпами розвивати мережу зарядних станцій для них. Одночасно ці зарядні станції повинні обслуговувати приватні пасажирські та комерційні електрокари та засоби мікромобільності, що підвищить підприємницький потенціал (підприємницьку активність) комунальних транспортних підприємств країни, а це - додатковий дохід, додаткові кошти в Держбюджет, додаткові робочі місця.

Література

1. Палант О.Ю. Стратегія системної модернізації міського електричного транспорту. Харків: Золоті сторінки, 2016. 360 с.

2. Палант О.Ю. Теоретико-методологічні засади управління системною модернізацією підприємств міського електричного транспорту: дис. ... док. екном. наук: 08.00.04. Харків, 2017. 459 с.

3. Проблеми реструктуризації підприємств наземного електричного транспорту: монографія / Водовозов Є.Н. та ін. Харків: Золоті сторінки, 2018. 208 с.

4. Водовозов Є.Н. Організаційно-економічний механізм реструктуризації підприємств міського електричного транспорту: дис. ... канд. екон. наук: 08.00.04. Харків, 2018. 261 с.

5. Никифорук О.І. Модернізація наземних транспортних систем України: монографія. Київ: НАН України, ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України», 2014. 440 с.

6. Палант О.Ю., Стаматін В.В. Формування економічного і соціального ефекту від впровадження систем автоматичного ведення поїздів метрополітену. Інтелект ХХІ. 2019. № 3. С. 138-142.

7. Палант О.Ю., Стаматін В.В. Системна результативність роботи підприємств метрополітену (на прикладі КП «Харківський метрополітен»). Науковий погляд: економіка та управління. 2019. № 3. С. 160-171.

8. Димченко О.В., Круду А.С. Обґрунтування тенденцій розвитку підприємств міського електричного транспорту у контексті євроінтеграційних процесів в Україні. Комунальне господарство міст. 2014. № 113. С. 3-9.

9. Гірін В.С., Гірін І.В. Сучасний стан електромобільного транспорту та його перспективи в Україні. Гірничий вісник. 2017. Вип. 2. С. 21-25.

10. Олешко Т.І., Касіротська К.О. Сучасний стан і перспективи розвитку ринку електромобілів. Бізнес-Інформ. 2020. № 2. С.480-485.

11. Горова К.О., Шевердіна А.В. Актуальність застосування електромобілів в Україні [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://core.ac.uk/download/pdf/333611257.pdf

12. Шевчук Я.В., Лалакулич М.Ю., Шевчук О.І. Перспективи експлуатації та конкурентна спроможність електромобілів в Україні. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Економічні науки. 2016. Вип. 21. Ч. 2. С. 43-46.

13. https://autogeek.com.ua/kyiv-zakupyt-17-elektrobusiv-ta-13-zariadnykh-stantsij-dlia- nykh-vzhe-oholosheno-tender-na-320-mnl-hrn/

14. Палант О.Ю., Приймак В.О. Проблеми енергозабезпечення сучасного та майбутнього громадського електротранспорту України. Інфраструктура ринку. 2023. Вип. 73. С. 68-73.

15. https://lpgtech.ua/evro-6

16. https://www.epravda.com.ua/rus/news/2019/06/6/648525/

17. Податковий кодекс України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text

References

1. Palant O.Y. (2016). Stratehiya systemnoyi modernizatsiyi mis'koho elektrychnoho transportu [Strategy of system modernization of urban electric transport]. Kharkw: Golden Pages. [in Ukrainian].

2. Palant O.Y. (2017). Teoretyko-metodolohichni zasady upravlinnya systemnoyu modernizatsiyeyu pidpryyemstv mis'koho elektrychnoho transportu [Theoretical and methodological basis of management system modernization of urban electric transport] (Dr. Thesis), Kharkiv: O.M.Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv. [in Ukrainian].

3. Vodovozov Yu.N. and other (2018). Problemy restrukturyzatsiyi pidpryyemstv nazemnoho elektrychnoho transport [Problems of restructuring enterprises of land electric transport]. Kharkiv: Golden Pages. [in Ukrainian]

4. Vodovozov Y.N. (2018). Qrhanizatsino-ekonomichnyy mekhanizm restrukturyzatsiyi pidpryyemstv mis'koho elektrychnoho transport [The Organizational and Economic Mechanism for Restructuring Urban Electric Transport Enterprises] (PhD Thesis), Kharkiv: O.M.Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv. [in Ukrainian].

5. Nykyforuk O.I. (2014). Modernizatsiya nazemnykh transportnykh system Ukrayiny [Modernization of Ukraine's land transport systems]. Kyiv: IEP NANU. [in Ukrainian]

6. Palant O.Y., Stamatin V.V. (2019) Formuvannya ekonomichnoho i sotsial'noho efektu vid vprovadzhennya system avtomatychnoho vedennya poyizdiv metropolytenu [Formation of the economic and social effects from the implementation of the automatic driving metro trains]. Intellect XXI. № 3. pp. 138-142. [in Ukrainian].

7. Palant O.Y., Stamatin V.V. (2019). Systemna rezul'tatyvnist' roboty pidpryyemstv metropolitenu (na prykladi KP «Kharkivs'kyy metropoliten») [System performance of metro enterprises (on the example of KP "Kharkiv Metro")]. Scientific view: economics and management. No 3. pp. 160-171. [in Ukrainian].

8. Dimchenko O.V., Kurdu A.C. (2014) Obgruntuvannya tendentsiy rozvytkupidpryyemstv mis'koho elektrychnoho transportu u kontekstiyevrointehratsiynykhprotsesiv v Ukrayini [Substantiation of tendencies of development of enterprises of urban electric transport in the context of European integration processes in Ukraine]. Municipal economy of cities, no. 113, pp. 3-10. [in Ukrainian]

9. Girin V.S., Girin I.V. (2017). Suchasnyy stan elektromobil'noho transportu ta yoho perspektyvy v Ukrayini [The current state of electric vehicle transport and its prospects in Ukraine]. Mining Herald. Issue 2. pp. 21-25. [in Ukrainian].

10. Oleshko T.I., Kasirotska K.O. (2020) Suchasnyy stan i perspektyvy rozvytku rynku elektromobiliv [The current state and prospects for the development of the electric vehicle market]. Business-Inform. No. 2. pp. 480-485. [in Ukrainian].

11. Horova K.O., Sheverdina A.V. Aktual'nist' zastosuvannya elektromobiliv v Ukrayini. [Relevance of the use of electric vehicles in Ukraine]. [Electronic resource]. Access mode: https://core.ac.uk/download/pdf/333611257.pdf [in Ukrainian].

12. Shevchuk Ya.V., Lalakulych M.Yu., Shevchuk O.I. (2016). Perspektyvy ekspluatatsiyi ta konkurentna spromozhnist' elektromobiliv v Ukrayini. [Prospects for operation and competitiveness of electric vehicles in Ukraine]. Scientific Bulletin of Kherson State University. Economic sciences series. Issue 21. Part 2. pp. 43-46. [in Ukrainian].

13. https://autogeek.com.ua/kyiv-zakupyt-17-elektrobusiv-ta-13-zariadnykh-stantsij-dlia- nykh-vzhe-oholosheno-tender-na-320-mnl-hrn/

14. Palant O.Y., Pryimak V.O. (2023). Problemy enerhozabezpechennya suchasnoho ta maybutn'oho hromads'koho elektrotransportu Ukrayiny [Problems of energy supply for modern and future public electric transport in Ukraine] Market infrastructure, Vol. 73, pp. 68-73 [in Ukrainian].

15. https://lpgtech.ua/evro-6

16. https://www.epravda.com.ua/rus/news/2019/06/6/648525/

17. Tax Code of Ukraine. https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text

Размещено на Allbest.ru