Методичні засади оцінювання ресурсного забезпечення інноваційного розвитку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет «Львівська політехніка»

МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ОЦІНЮВАННЯ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ

Емельянов Олександр Юрійович д-р. екон. наук, професор,

професор кафедри економіки підприємства та інвестицій

Гаврась Дмитро Русланович аспірант кафедри

економіки підприємства та інвестицій

Анотація

Визначено основні властивості ресурсного забезпечення інноваційного розвитку підприємств. До них віднесено достатність обсягів економічних ресурсів, доступність ресурсів, їх пропорційність, якість ресурсів, оптимальність обсягів ресурсів, оптимальність рівня якості ресурсів, ефективність використання ресурсів. Запропоновано показники для оцінювання кожної з цих властивостей ресурсного забезпечення інноваційного розвитку підприємств.

Ключові слова: підприємство, інноваційний розвиток, ресурсне забезпечення, показник, достатність ресурсів.

Виклад основного матеріалу

Будь-яке підприємство характеризується різними видами його економічного потенціалу. Зокрема, необхідно виділити маркетинговий [1], збутовий [2-4], виробничий [5] та інші складники сукупного економічного потенціалу суб'єктів господарювання. Окремої уваги заслуговує і потенціал покращення тих чи інших властивостей підприємств, зокрема їх стійкості та здатності до адаптації [6]. Також важливим видом наявних у підприємств економічних можливостей є потенціал ресурсозбереження [7-9], реалізація якого відображається у ресурсозберігаючій моделі розвитку [10-13] та у технологічних змінах, що відбуваються [14-18]. Зокрема, суттєвого значення для забезпечення конкурентоспроможності підприємств набуває впровадження на них енергозберігаючих проєктів [19]. Проте, на шляху до такого впровадження постають різноманітні бар'єри, зокрема економічні [2026]. Для того, щоб подолати бар'єри, які виникають під час реалізації енергозберігаючих та інших інноваційних проєктів, потрібно, серед іншого, налагодити належне ресурсне забезпечення інноваційного розвитку суб'єктів підприємництва. Це зумовлено тим, що підприємства для забезпечення свого інноваційного розвитку повинні мати в наявності достатні обсяги ресурсів з належними споживчими властивостями. Такі ресурси варто поділити на п'ять головних груп, а саме: персонал, матеріальні ресурси, технічні ресурси та інші основні засоби, інформація та грошові засоби. За кожною з цих груп повинно виконуватися оцінювання таких властивостей, як:

1) достатність обсягів економічних ресурсів, якими володіє певне підприємство, для забезпечення його інноваційного розвитку;

2) доступність ресурсів, яка відображається у можливості залучення додаткових їх обсягів із зовнішніх джерел у разі нестачі поточної величини цих ресурсів для належного забезпечення інноваційного розвитку підприємства;

3) пропорційність ресурсів, яка відображається у дотриманні раціонального співвідношення між різними їх видами;

4) якість ресурсів, яка характеризує відповідність їх споживчих властивостей вимогам, що висуваються до них у контексті забезпечення інноваційного розвитку підприємства;

5) оптимальність обсягів ресурсів, яка характеризує обґрунтованість цих обсягів для забезпечення ефективного інноваційного розвитку суб'єкта господарювання за певним критерієм з урахуванням можливих обмежень. При цьому необхідно враховувати ту обставину, що занадто великі (надмірні) обсяги ресурсного забезпечення інноваційного розвитку підприємства, як правило, пов'язані із додатковими видатками на зберігання та утримання відповідних видів ресурсів;

6) оптимальність рівня якості ресурсів, яка характеризує обґрунтованість їхніх споживчих властивостей за певним критерієм з урахуванням можливих обмежень;

7) ефективність використання ресурсів, яка характеризує результативність їх використання у розрахунку на одиницю обсягів відповідних ресурсів або витрат, пов'язаних з їх придбанням, утриманням та експлуатацією.

У процесі оцінювання ресурсного забезпечення інноваційного розвитку підприємств потрібно отримати кількісну оцінку кожної з перелічених властивостей ресурсів, необхідних для забезпечення такого розвитку, за кожним з різновидів таких ресурсів. З цією метою повинні застосовуватися відповідні індикатори. При цьому кожна властивість може оцінюватися як одним узагальнюючим показником, так і групою часткових показників. Для прикладу, рівень достатності обсягів певного виду ресурсів підприємства для забезпечення його інноваційного розвитку може бути оцінений за допомогою такого індикатора:

де:

Рі - рівень достатності обсягів певного виду ресурсів підприємства для забезпечення його інноваційного розвитку, частки одиниці;

Оо, Оі - відповідно фактичні та необхідні для забезпечення інноваційного розвитку обсяги даного виду ресурсів досліджуваного підприємства.

Щодо доступності певного виду ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, то оцінювання цієї властивості може бути виконане за допомогою такої формули:

Р2 - рівень доступності обсягів певного виду ресурсів підприємства для забезпечення його інноваційного розвитку, частки одиниці;

ЛОо - фактична величина можливого задоволення додаткової потреби у даному виді ресурсів;

ЛО1 - величина додаткової потреби у даному виді ресурсів підприємства.

Для оцінювання пропорційності певних видів ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, може бути застосована така формула:

інноваційний ресурсний забезпечення підприємство

Рз - рівень пропорційності певних видів ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, частки одиниці;

ао - фактичне співвідношення між величиною даного виду ресурсів та величиною іншого виду (інших видів) ресурсів;

аі - оптимальне співвідношення між величиною даного виду ресурсів та величиною іншого виду (інших видів) ресурсів підприємства.

Стосовно якості певного виду ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, то її рівень може бути оцінений на засадах виділення головних параметрів якості та встановлення коефіцієнтів їх значущості. З урахуванням цих міркувань зазначений рівень може бути оцінений за допомогою такої формули:

Р4 - рівень якості певного виду ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, частки одиниці;

Іі - нормоване значення і-того показника якості даного виду ресурсів підприємства;

ві - коефіцієнт значущості і-того показника якості даного виду ресурсів.

Як вже зазначалося вище, важливими характеристиками тих ресурсів підприємства, які беруть участь у забезпеченні його інноваційного розвитку, є оптимальність обсягів цих ресурсів та оптимальність їх споживчих властивостей. Ці характеристики можуть бути оціненими зіставленням фактичних та оптимальних значень відповідних показників. При цьому необхідно враховувати, що критерії оптимізації можуть бути різними, тому в загальному випадку рівень оптимальності обсягів економічних ресурсів та ступінь їх достатності, яка оцінюється за формулою (1), можуть відрізнятися.

Зрештою, що стосується ефективності використання ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, то одним з індикаторів її оцінювання є такий:

де:

Ре - рівень економічної ефективності використання ресурсів, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку підприємства, за величиною понесених поточних та інвестиційних витрат;

Е - середньорічний економічний ефект від забезпечення на підприємстві інноваційного розвитку;

В, К - величини відповідно поточних та інвестиційних витрат на придбання, утримання та експлуатацію ресурсів підприємства, які беруть участь у його інноваційному розвитку;

Н - норма прибутковості інвестицій, частки одиниці.

Таким чином, використання запропонованої системи показників у практиці діяльності підприємств дасть можливість виявити резерви покращення ресурсного забезпечення інноваційного розвитку суб'єктів господарювання. Своєю чергою, реалізація цих резервів дозволить підвищити ефективність господарської діяльності підприємств на засадах впровадження продуктових, технологічних, організаційних та інших нововведень.

Список використаних джерел

1. Мороз, Л. А. & Лебідь, Т. В. (2009). Стратегічний аналіз маркетингового потенціалу підприємства. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія «Логістика», (649), 214-219.

2. Висоцький, А. Л. (2014). Сутність та особливості збутового потенціалу як складової частини сукупного економічного потенціалу підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (24.8), 225-233.

3. Емельянов, О. Ю., Висоцький, А. Л. & Петрушка, Т. О. (2016). Моделювання процесу ціноутворення на машинобудівну продукцію. Вісник Національного університету «Львівська політехніка» «Проблеми економіки та управління», (847), 81 -87.

4. Емельянов О. Ю., Висоцький, А. Л. & Петрушка, Т. О. (2016). Діагностування достатності обсягів збутової діяльності промислових підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (26.6), 102-108.

5. Емельянов, О. Ю., Петрушка, Т. О. & Висоцький, А. Л. (2013). Діагностика ресурсного забезпечення як чинника формування виробничо-збутового потенціалу підприємств. Науковий вісник НЛТУ України, (23.4), 128-135.

6. Yemelyanov, O., Petrushka, T., Lesyk, L., Havryliak, A., Yanevych, N., Kurylo, O., Bodakovskyy, V., Skoropad, I., Danylovych, T. & Petrushka, K. (2023). Assessing the Sustainability of the Consumption of Agricultural Products with Regard to a Possible Reduction in Its Imports: The Case of Countries That Import Corn and Wheat. Sustainability, (15), 9761.

7. Баландіна, І. С. (2011). Принципи формування потенціалу ресурсозбереження на підприємствах у сучасних умовах. Бізнес Інформ, (11), 141 -143. International scientific journal «Grail of Science» | № 29 (July, 2023)

8. Бурда, В. Є. (2013). Потенціал енергозбереження та напрями використання альтернативних джерел енергії у промисловості. Економічний часопис - ХХІ, (1-2), 45-48.

9. Іваненко, О. В. (2013). Формування потенціалу ресурсозбереження соціально-економічних систем. Економіка. Фінанси. Право, (8), 7-10.

10. Некрасова, Л. А. & Хрістова, А. В. (2017). Формування ресурсозберігаючої моделі розвитку підприємства. Економіка: реалії часу, (2 (30)), 79-84.

11. Андрусів, У. Я. & Мазур, І. М. (2017). Комплексний підхід до забезпечення раціонального використання енергетичних ресурсів. Бізнес Інформ, (1), 44-49.

12. Сотник, І. М. (2010). Економічне стимулювання ресурсозбереження у контексті сталого розвитку України. Економіст, (12), 72-75.

13. Emelyanov, O., Petrushka, T., Lesyk, L. & Hryshko, V. (2014) The Impact of the Technological Development Level of Ukrainian Enterprises on the Competitiveness of Their Products. International Journal of Business, Humanities and Technology, (4), 129135.

14. Caliscan, H. K. (2015). Technological change and economic growth. Procedia Soc. Behav. Sci., (195), 649-654.

15. Piva, M. & Vivarelli, M. (2018). Technological change and employment: is Europe ready for the challenge. Eurasian Bus. Rev., (8(1)), 13-32.

16. Sredojecic, D., Cvetanovic, S. & Boskovic, G. (2016). Technological changes in economic growth theory: neoclassical, endogenous, and evolutionary-institutional approach. Economic Themes, (54(2)), 177-194.

17. Yemelyanov, O., Symak, A., Petrushka, T., Lesyk, R. & Lesyk, L. (2018). Assessment of the technological changes impact on the sustainability of state security system of Ukraine. Sustainability, (10(4)), 1186.

18. Емельянов, А. Ю. & Петрушка, Т. А. (2013). Исследование факторов технологического развития предприятий. Проблемы экономики и менеджмента, (11), 13-21.

19. Концеба, С. М. & Непочатенко, О. О. (2007). Енергозберігаючі технології в Україні: економічний ефект та перспективи впровадження. Збірник наукових праць УНУС, (63), 1 -5.

20. Chai, K. H. & Yeo, C. (2012). Overcoming energy efficiency barriers through systems approach - A conceptual framework. Energy Policy, (46), 460-472.

21. Chiaroni, D., Chiesa, V., Franzo, S. et al. (2017). Overcoming internal barriers to industrial energy efficiency through energy audit: a case study of a large manufacturing company in the home appliances industry. Clean Technologies and Environmental Policy, (19), 1031-1046.

22. Kangas, H. L., Lazarevic, D. & Kivimaa, P. (2018). Technical skills, disinterest and nonfunctional regulation: Barriers to building energy efficiency in Finland viewed by energy service companies. Energy Policy, (114), 63-76.

23. Kostka, G., Moslener, U. & Andreas, J. (2013). Barriers to increasing energy efficiency: Evidence from small-and medium-sized enterprises in China. Journal of Cleaner Production, (57), 59-68.

24. Lesinskyi, V., Yemelyanov, O., Zarytska, O., Petrushka, T. & Myroshchenko, N. (2022). Designing a Tool-Set for Assessing the Organizational and Technological Inertia of Energy Consumption Processes at Enterprises. Eastern-European Journal of Enterprise Technologies, (6(13)), 29-40.

25. Кінаш, І. А. (2015). Бар'єри на шляху впровадження енергоефективності та енергозбереження підприємств. Сталий розвиток економіки, (3), 185-189.

26. Севастьянов, Р. В. & Калініна, Я. Ю. (2014). Енергоефективність промислових підприємств України та бар'єри з її впровадження. Економічний вісник ЗДІА, (7), 144-154.

Размещено на Allbest.ru