Потенціал розвитку: сутність та місце в системі потенціалів підприємства

Досліджено розвиток понятійно-категоріального апарату щодо сутності потенціалу розвитку підприємства. Розкрито економічний зміст потенціалу розвитку через виявлення сутнісних характеристик і взаємозв'язку понять «розвиток» і «потенціал» а також підходів до його визначення. Сформульовано авторське бачення, яке комплексно відбиває утворюючі його елементи та призначення. Зважаючи на ієрархію структури потенціалу суб'єкта господарювання, доведено посідання потенціалом розвитку найвищого рівня у системі потенціалів підприємства.

Взято з: [1-8].

розвиток потенціал економічний

З наведених підходів можна виділити найсуттєвіші характеристики розвитку, а саме: сукупність кількісних та якісних змін; перехід до нового більш прогресивного якісного стану; зростання економічного потенціалу; адаптація до змін середовища; підвищення ефективності господарювання.

Як слідує, характеризуючи розвиток, вчені розглядають в якості результату змін збільшення потенціалу, що свідчить про його безпосередній зв'язок з потенціалом підприємства. Незважаючи на достатньо змістовну проробку проблем щодо потенціалу підприємства в економічній літературі науковці наголошують на різних його аспектах.

Найбільш розповсюдженими підходами до трактування сутності потенціалу є ресурсний, цільовий та системний.

Згідно ресурсного підходу потенціал характеризується як обсяг ресурсів, задіяних у функціонування підприємства та визначається їх властивостями. В інтерпретації Г. Костирко потенціал є двокомпонентною величиною, яка включає об'єктивну (ресурсну) та суб'єктивну (компетенції та здатності працівників щодо використання ресурсів) компоненти [12]. О. Титарь визначає потенціал підприємства як сукупність ресурсів, необхідних для діяльності підприємства [13].

За цільовим підходом можна розмежувати позиції авторів, які визначають потенціал спрямованістю ресурсів на реалізацію цілей або досягнення певних результатів. Зокрема В. Павлова та О. Кузьменко трактують потенціал підприємства як здатність ресурсів (традиційних, управлінських, інформаційних, інноваційних) досягати поставлених цілей [14]. Досить змістовно у цьому напрямі висловлюються Р. Квасницька та М. Тарасюк, характеризуючи потенціал як складну цілісну систему, яка включає неявні можливості, здатності та ресурси, що постійно знаходяться у взаємозв'язку та можуть бути використані для реалізації стратегічних, тактичних і поточних цілей підприємства [15].

В праці Є. Лапіна зазначено, що потенціал є реальною фактичною здатністю до створення максимального обсягу матеріальних благ з урахуванням конкретних ресурсних обмежень, збалансованості трудових і матеріальних ресурсів [16]. У такому трактуванні чітко простежується спрямованість потенціалу на результат за умови використання наявних ресурсів та не надає уявлення про перспективні можливості підприємства.

Зважаючи на висловлене, вважаємо за доцільне виділити результатний підхід до трактування сутності потенціалу в окрему групу, оскільки отримання будь-яких результатів господарської діяльності не завжди є достатнім для реалізації цілей, або суперечать ним.

Для підтвердження нашої думки можна вказати на позиції тих вчених в межах системного підходу, які не лише розмежовують результатне та цільове спрямування потенціалу підприємства, але й трактують його сутність з урахуванням ресурсної компоненти цієї категорії [4, 17, 18].

Отже потенціал підприємства характеризується обсягом основоположних елементів (ресурсів, здатностей і компетенцій) у їх взаємозв'язку, що задіяні в процесі господарської діяльності, забезпечують отримання певних результатів і досягнення поставлених цілей. З цього висновку також простежується зв'язок розвитку з потенціалом, який характеризує спроможність підприємства забезпечувати позитивні результати прогресивних змін, які корелюються з розвитком. Додатковим аргументом в цьому сенсі слугує позиція Ю. Погорєлова, який вважає, що розвиток підприємства не досягається автоматично, а відбувається за рахунок певних управлінських дій щодо реалізації цілей, тобто безпосередньо пов'язаний з його потенціалом [4].

Дискусійний характер властивий і розробкам щодо сутності потенціалу розвитку. Т. Гузенко, наприклад, характеризує його як сукупність наявних і потенційних ресурсів підприємства [19], що більше відповідає сутності загального потенціалу підприємства та не акцентує увагу на прояві саме потенціалу розвитку. Дещо конкретизує підхід попереднього автора М. Тимощук, який до потенціалу розвитку відносить незадіяні ресурси на даний момент часу. Важливою складовою потенціалу розвитку науковець також вважає можливості суб'єктів господарювання [20].

Н. Карпенко окрім можливостей та прихованих резервів, до складу потенціалу розвитку відносить й слабкі сторони, що, на нашу думку, є досить сумнівним [21]. Підтвердженням можна вважати й визначення О. Парфентьєвої, яка характеризує потенціал розвитку наявними й перспективними ринковими можливостями та їх реалізацією з використанням нових сфер і способів [22]. Н. Краснокутська відмічає таку характеристику потенціалу розвитку як можливості розширення меж діяльності [23], що, на нашу думку, є влучним, але звужує сутність цієї категорії, оскільки розвиток передбачає не тільки кількісні, а й якісні перетворення. На такому важливому аспекті як спроможність змінювати параметри функціонування наголошують О. Ареф'єва та О. Корєнков [24].

Більш змістовним з точки зору конкретизації й урахування всіх елементів потенціалу розвитку є визначення М. Кімуржий, яка вважає потенціал розвитку можливостями підприємства нарощувати наявні та залучати незадіяні ресурси в процесі інноваційної діяльності в умовах своєчасної адаптації до змін навколишнього середовища з метою досягнення стратегічних перспектив [25]. Позитивними є її акценти на інноваційній діяльності, урахуванні ринкових можливостей та стратегічній спрямованості потенціалу розвитку.

Таким чином, розгляд змістовних характеристик понять «розвиток» і «потенціал», а також виділення основних рис потенціалу розвитку дозволяє сформулювати наступне його визначення.

Потенціал розвитку - обсяг ресурсів, компетенцій та ринкових можливостей у взаємозв'язку, який є достатнім для здійснення безперервних кількісних й якісних змін та переходу підприємства до більш прогресивного стану.

Отже, потенціал розвитку є складовою загального потенціалу підприємства вищого ієрархічного рівня, формування якої базується на ресурсних і функціональних компонентах похідних від первісних - технологічних, інноваційних, інформаційних ресурсах, функціональних здатностях, відмітних і ключових компетенціях (рис. 1).

Рис. 1. Місце потенціалу розвитку в системі потенціалів підприємства

Рисунок доводить, що потенціал розвитку підприємства формується на основі: технологічних та інформаційних ресурсів; інноваційних та еволюційних здатностей; відмітних і ключових компетенцій, що дозволяє в межах управлінського потенціалу приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо розвитку. Ефективність рішень в свою чергу впливає на стан і функціонування ресурсних та функціональних потенціалів.

Висновки

В межах теорії стратегічного управління проблеми розвитку підприємства та відповідного потенціалу є найменш досліджуваними та тільки набувають опрацювання. Розв'язання управлінських завдань є неможливим без наукового обґрунтування економічного змісту поняття «потенціал розвитку». Дослідження в економічній літературі сутності понять «розвиток» і «потенціал», а також підходів до визначення потенціалу розвитку підприємства дозволило виявити їх змістовні характеристики, встановити взаємозв'язок та сформулювати авторське бачення, яке комплексно відбиває його основоположні елементи та призначення.

З урахуванням ієрархічної структури потенціалу підприємства, а також змістовних характеристик, таких як: позитивні зміни; цілеспрямованість; зв'язок зі стратегічними орієнтирами; здатність виявляти незадіяні резерви та створювати нові можливості, - визначено його місце на найвищому рівні системи потенціалів підприємства. Зазначене стане підґрунтям для належного формування потенціалу розвитку за рахунок відповідних джерел, на виявлення яких будуть спрямовані подальші дослідження.

Список використаних джерел

[1] Мельник, Л. Г. (2015). Реалізація концепції сталого розвитку: місце та роль підприємства. Схід. (8). 35-40.

[2] Дунда, С. П. (2011). Теоретичні підходи до визначення поняття «розвиток підприємства». Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. (32). 70-75.

[3] Матіщак, Ю. (2015). Характеристика поняття «розвиток підприємства» та його зв'язку з іншими економічними категоріями. Науковий вісник Одеського національного університету. (3). 102-112.

[4] Погорєлов, Ю. С. (2012). Категорія розвитку та її експлейнарний базис. Теорія та прикладні питання економіки. (27(1)). 30-34.

[5] Люльов, О. В. (2011). Формування стратегій розвитку підприємства в умовах незбалансованоїекономіки (дис.... канд. екон. наук). Суми. 208. Україна.

[6] Надтока, Т. Б. (2011). Соціальний розвиток промислового підприємства та механізм його управління. Мартякова, О. В. (ред.). Управлінські технологіїу вирішенні сучасних проблем розвитку соціально-економічних систем. (с. 564-569). Донецьк. ДонНТУ.

[7] Дяків, Р. (2002). Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера. Київ: Міжнародна економічна фундація.

[8] Зубков, С. О. (2020). Формування стратегії розвитку підприємств торгівлі. Харків: ФОП Іванченко І.С.

[9] Цюпа, Н. В. (2009). Теоретические аспекты развития промышленных предприятий. Європейський вектор економічного розвитку. (2(7)). 177-185.

[10] Жилінська, Л. О. (2015). Сучасні підходи до оцінки рівня розвитку промислових підприємств. Теоретичні і практичні аспекти економіки та інтелектуальної власності. (1(1)). 41-46.

[11] Шубравська, О. (2005). Сталий розвиток: поняття і напрями дослідження. Економіка України. (1). 36-42.

[12] Костирко, Г. А. (2015). Формування і використання фінансового потенціалу сільськогосподарських підприємств (дис.... канд. екон. наук). Миколаїв. 363. Україна.

[13] Титарь, О. В. (2004). Ефективний виробничий потенціал підприємстваяк категорія ринкової економіки. Вилучено з http://eprints.kname.edu.ua/2493.pdf/file_download

[14] Павлова, В. А., Кузьменко О. В. (2010). Оцінювання ресурсного потенціалу підприємств машинобудівної галузі. Держава та регіони. (1). 152-156.

[15] Квасницька, Р., Тарасюк М. (2017). Структуризація потенціалу підприємства. Вісник КНТЕУ. (№1). 73-81.

[16] Лапин, Е. В. (2004). Экономический потенциал предприятия. Сумы: Университетская книга.

[17] Лігоненко, Л. О. (2011). Змістовна характеристика та структуризація поняття «економіко-технологічний потенціал регіону». Сталий розвиток економіки. (5(8)). 83-89.

[18] Плікус, І. Й. (2012). Потенціал підприємства, його оцінка й трансформація: економічна та бухгалтерська інтерпретація. Фінанси України. (4). 91-105.

[19] Гузенко, Т. Є. (2011). Фінансовий потенціал розвитку сільськогосподарських підприємств. Вилучено з http://nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Vsnau/2011 _1/7Guzenko.pdf.

[20] Тимощук, М. Р. (2015). Концептуальні засади поняття потенціалу розвитку підприємства. Вилучено із http://irbis-nbuv.gov.ua/pdf.

[21] Карпенко, Н. В. (2007). Методика оцінки потенціалу розвитку малого і середнього бізнесу. Науковий вісник. (№176). 133-143.

[22] Парфентьева, О. Г. (2013). Потенціал розвитку та його стратегія. Економіка підприємства. (1(25)). 21 -27.

[23] Краснокутська, Н. С. (2012). Управління потенціалом торговельного підприємства. Харків: ХДУХТ.

[24] Ареф'єва, О. В., Корєнков, О. В. (2004) Управління потенціалом розвитку промислових підприємств. Київ: ГРОТ.

[25] Кімуржий, М. І. Побудова концептуальної моделі дослідження поняття «потенціал розвитку підприємства». Економіка, фінанси, управління та право: теоретичні та практичні аспекти розвитку: збірник тез доповідей Міжнародної науково- практичної конференції (с. 23-25). 23 липня, 2018, Полтава, Україна: ЦФЕНД.

Размещено на Allbest.ru