Размещено на http://www.allbest.ru/

Антимонопольний менеджмент в Україні: аналіз та напрями вдосконалення

Руденко Оксана Анатоліївна

кандидат економічних наук, доцент, Черкаський державний технологічний університет

Мартінович Віктор Геннадійович

кандидат економічних наук, доцент, Черкаський державний технологічний університет

У статті розглядається напрямок антимонопольного менеджменту, де приділено особливу увагу позитив- ним та негативним чинникам, ознакам виникнення монополізму, конкуренції, проблемам в системі держав- ного управління України та їх вплив на ефективність проведення бойових дій. Здійснено аналіз антимоно- польного регулювання та запропоновано напрями вдосконалення, щоб запобігти появи кризового стану в середині системи управління. Досвід країн Європейського Союзу свідчить, незважаючи на те, що не існує однієї оптимальної уніфікованої моделі антимонопольного менеджменту, уникнення кризових процесів, по- силити адміністративну спроможність можливо лише за умови консолідації всіх політичних сил. Аналіз цього досвіду є надзвичайно корисним для розроблення напрямків вдосконалення антимонопольного менеджмен- ту та реалізації шляхів подолання кризи системи державного управління.

Ключові слова: антимонопольна політика, антимонопольний менеджмент, державне регулювання, конку- ренція, антимонопольне регулювання, монополія, монопольна структура, криза.

ANTIMONOPOLOGY MANAGEMENT IN UKRAINE: ANALYSIS AND DIRECTIONS OF IMPROVEMENT

Rudenko Oksana, Martinovich Victor

Cherkasy State Technological University

The article examines the direction of antimonopoly management, where special attention is paid to positive and negative factors, signs of the emergence of monopoly, competition, problems in the state administration system of Ukraine and their impact on the effectiveness of military operations. An analysis of antimonopoly regulation was carried out and directions for improvement were proposed in order to prevent the emergence of a crisis state in the middle of the management system. The experience of the countries of the European Union shows that, despite the fact that there is no single optimal unified model of antimonopoly management, avoiding crisis processes and strengthening administrative capacity is possible only under the condition of consolidation of all political forces. The analysis of this experience is extremely useful for developing directions for improving antimonopoly management and implementing ways to overcome the crisis of the public administration system. The article provides general approaches to the need to protect the right to fair competition, and also identifies priority directions for state regulation of entry barriers at the macro level, which should be based on the national system. In this vein, the economy, due to the combination of state influence and market rules, is an important condition for overcoming crisis phenomena and stabilizing the macroeconomics of Ukraine. In particular, antimonopoly management ensures the rule of law and discipline in society in general and in public administration in particular. Antimonopoly activity is carried out by AKUM. The Antimonopoly Committee of Ukraine and its bodies are a form of state control over economic activity, the tasks of which are to regulate the concentration and concerted actions of economic entities, to regulate the activities of economic entities. The role of antimonopoly regulation of fair competition is to prevent and prevent possible violations, regulate the behavior of business entities, regulate and discuss issues of deviations; verifies the implementation of decisions made by the regulator.

Keywords: antimonopoly policy, antimonopoly management, state regulation, competition, antimonopoly regulation, monopoly, monopoly structure, crisis. антимонопольний менеджмент управління конкуренція

Постановка проблеми

Системний розви- ток будь-якої країни світу залежить від фак- торів: державного регулювання, економічного розвитку, цінової політики, антимонопольного регулювання, монополістичного напрямку та органів місцевого самоврядування. Питання взаємодії всіх складових органів у даному ключі особливо актуалізується в період війни. Системна криза, цінова нестабіль- ність, військові дії, окупація величезної кіль- кості територій є причинами зростання моно- полістичного напрямку. Саме тому питання антимонопольного менеджменту стає наразі досить актуальним.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Серед дослідників, які внесли суттєвий вклад у аналіз та перспективи подальших дослі- джень антимонопольного менеджменту, слід відзначити та надати увагу висвітленням окре- мих аспектів діяльності монополій, а також виробленням антимонопольної політики та її реалізацію, де вагомий внесок зробили такі науковці, як І. С. Біла [1], В. В. Венгер [2], Т. П. Пасічник [3], Б. М. Марков [4], Л. І. Міхов [5], Н. М. Карпенко [6] та інші.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми

Нині бракує комплек- сних досліджень, щодо створення ефектив- ного та дієвого механізму антимонопольного менеджменту, не нагромаджено достатнього результативних досліджень, які б стали тео- ретичною основою для подальшого дина- мічного середовища та формування гнучкої антимонопольної політики України в період військового стану.

Формулювання цілей статті

Науковим обґрунтуванням є аналіз антимонопольного менеджменту та перспективи подальших досліджень конкурентного ринку в Україні в контексті підвищення його дієвості.

Виклад основного матеріалу дослі- дження

В економічній літературі вживається різна термінологія: «антимонопольне регулю- вання», «антимонопольно-конкурентне зако- нодавство», «конкурентна політика», «недо- бросовісна конкуренція», «цінорегулювання»,

«захист економічної конкуренції», але на нашу думку всі ці поняття з певною регуля- торною особливістю знаходяться в системі управління та мають назву «антимонополь- ний менеджмент».

Антимонопольний контроль в Україні здійснюється Антимонопольним комітетом України (АМКУ), який згідно Закону України

«Про Антимонопольний комітет України» (Закону) є державним органом із спеціальним статусом (особливий порядок призначення та звільнення Голови АМКУ, його заступників, державних уповноважених, голів територіаль- них відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності АМКУ, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників АМКУ на рівні з працівниками правоохоронних органів). Метою діяльності АМКУ є:

1. Здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів.

2. Запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист еконо- мічної конкуренції.

3. Контролю за концентрацією, узго- дженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами при- родних монополій.

4. Сприяння розвитку добросовісної кон- куренції.

5. Контроль щодо створення конкурент- ного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель [7].

В сучасних нестабільних економічних умо- вах, важливо втримати державний контроль над територіями України та здійснювати анти- монопольне регулювання. Антимонопольний менеджмент регулює процеси конкуренції та монополії, щоб повністю запобігти безконтр- ольної ситуації та постійного зростання цін.

У широкому розумінні антимонопольний контроль можна охарактеризувати визначен- нями з словника іншомовних слів. «Антимо- нопольний (анти і монопольний) - спрямо- ваний проти виключного права (монополії) в якій-небудь галузі діяльності установи, фірми тощо» [8, c. 58]. Тобто заходи направлені на протидію монополії. Категорія «монополія» (від грец. Monopolia - один, єдиний продаю) визначається як «особливе становище кого- небудь, яке надає переваги проти інших; виключне право на виробництво, торгівлю тощо, що належить одній особі, групі осіб, державі» [8, c. 465]. Саме ж поняття «антимо- нопольний менеджмент» - це комплекс захо- дів, розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу, які спрямовані на обмеження діяльності монополій, а також створення законодавства.

Вперше такі закони були прийняті напри- кінці XIX - на початку XX століть. У США, Канаді та Австралії монополії в цих країнах були найсильнішими. Антимонопольне зако- нодавство забороняє трести та деякі інші форми монополій. Вони базуються на розумінні природи монополії як повного (абсолютного) панування над компанією (або її об'єднанням) або повного виключення конкуренції. Таке тлу- мачення природи монополій мало впливає на монополії, які, як правило, не підпадають під дію антимонопольного законодавства. Анти- монопольне законодавство також включає закони, які забороняють або регулюють угоди між підприємствами, які обмежують конкурен- цію шляхом поділу ринків, переговорів про ціни та обмеження торгівлі.

Є антимонопольне законодавство США та Європейського союзу. Перший походить від Закону Шермана (1890) і з доповненнями на 1914, 1936, 1950 сторінках. залишається єдиним антимонопольним законом СІЛА. Він не тільки забороняє різні форми монополій, а й намагається монополізувати торгівлю. Але Верховний суд США розробив доктрину, згідно з якою домінуюче становище компанії у виробництві та її розмір не можна вважати монополією.

Цим же законом були заборонені трести і картелі (групи). Щоб обійти це, монополії ство- рювали акціонерні товариства, проводячи повне злиття компаній, у яких права вироб- ництва та юридична незалежність об'єднаних компаній були ліквідовані, а картельні домов- леності були замінені джентльменськими таємними угодами.

Європейська та японська системи анти- монопольного права забороняють не саму монополію, а лише її зловживання владою. Так, картелі вважаються корисними для роз- витку економіки, тому основною формою державного контролю є система реєстра- ції картельних угод у спеціальних органах (у Німеччині - Федеральне управління кар- телів, в Японії - Комісія із справедливих опе- рацій). Більшість антимонопольних законів у європейських країнах забороняють такі види монопольних угод, як угоди про поділ ринків, фіксовані ціни тощо. У Німеччині монополією вважається компанія, яка зосередила у своїх руках третину обігу, в Японії - коли частка однієї компанії перевищує 50%, а двох - 75% і більше. В ЄС реєстрації підлягають лише ті угоди, які обмежують конкуренцію між чле- нами-учасниками цієї організації. У 1998 році ЄС прийняв директиву про лібералізацію газового сектора, згідно з якою з 2000 по 2008 рік монопольний ринок буде відкритим від 20 до 33%.

Застосування антимонопольного зако- нодавства послаблює процес монополізації економіки, сприяє посиленню конкуренції та зниженню цін. Таким чином, після переходу газової промисловості Великобританії на кон- курентний ринок ціни на газ з 1986 по 1998 рр. знизився на 32%. Водночас він спрямовує формування олігополістичних об'єднань до нових форм (олігополій), до створення верти- кальних структур (об'єднань фірм, пов'язаних між собою виробництвом і існуванням).

Форма олігополістичного об'єднання про- слідковується на ринку нафти та газу, в 2023 року ці напрямки особливо регулювали світовий зріст цін, економіки багатьох країн світу.

Коли на ринку домінують кілька олігопо- лій (групових монополій), зазвичай викорис- товується практика «цінового лідерства». Щоб уникнути виснаження конкуренції, най- потужніша компанія встановлює ціну на свої товари та послуги, тоді як інші олігополії за мовчазною згодою встановлюють такі ж або дещо нижчі ціни (залежно від якості товару, гарантійних термінів тощо).

Ціни на товари, вироблені державними під- приємствами, регулюються державою. Типо- вими прикладами таких товарів і послуг є електроенергія, телекомунікаційні та поштові послуги, житлово-комунальні послуги.

З метою пом'якшення негативних наслідків діяльності економічних монополій, особливо монопольного ціноутворення, розвинені кра- їни прийняли антимонопольне законодав- ство та регулюють торгівлю між великими компаніями.

Антимонопольний менеджмент розробляє рекомендації щодо змін і доповнень до чин- ного законодавства, спрямовані на удоскона- лення конкурентного законодавства України; оцінює і аналізує економічні та статистичні дані; розробляє основні механізми привати- зації та націоналізації; визначає і аналізує ефективність і чинники економічного розви- тку держави; визначає вплив економічної політики на структуру зайнятості і викорис- тання трудових ресурсів; оцінює результати впливу державного регулювання на рівень розвитку економіки регіонів та основних галузей економіки народного господарства країни.

Основною функцією АКУМ є державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства та економічної конкуренції, є розгляд справ про порушення антимонополь- ного законодавства.

АКУМ здійснює таку діяльність відпо- відно до Тимчасових правил розгляду справ про порушення антимонопольного законо- давства України, які були затверджені Анти- монопольним комітетом України 19 квітня 1994 року. Положення визначає порядок роз- гляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями справ про порушення Законів України «Про обме- ження монополізму та недопущення недобро- совісної конкуренції у підприємницькій діяль- ності», «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України». Такі справи розглядаються в межах компетен- ції АКУМ, де існує:

– постійно діюча адміністративна комісія;

– тимчасова адміністративна комісія;

– державний уповноважений;

– керівники департаментів [9].

В період військового стану в Україні осо- бливо актуально обмежити ринкову владу суб'єкта природної монополії, що реалізується ним разом з його власником/суб'єктом управ- ління державним майном в цілях зростання прибутку, дивідендів, політичної ренти тощо. Саме тому, вибудовуючи алгоритм реформу- вання структури природно-монопольних галу- зей та системи їх державного регулювання на перше місце слід поставити забезпечення незалежності галузевого регулятора (рис. 1).

Іншою проблемою є недосконалість меха- нізму ціноутворення на монопольну продук- цію. Механізм визначення цін на монопольну продукцію є недосконалим. Наприклад, АКУМ здійснює контроль за регулюванням цін (тарифів) на монопольні товари; (тари- фів) на продукцію, що виробляється (реалі- зується) суб'єктами природних монополій; цін (тарифів) на товари, що виробляються (реа- лізуються) суб'єктами природних монополій. Однак фактична ситуація така, що в системі державного регулювання монополій в Україні існують значні монополії.

Існує значна невідповідність між цілями та фактичною ефективністю регулювання українських монополій. По-перше, діяльність державних органів не завжди відповідає інтересам суспільства. Вони не відповідають інтересам суспільства і в багатьох випадках захищають та підтримують природні монопо- лії та допомагають їм. По-друге, встановлення цін, які дозволяють монополіям отримувати так звані справедливі прибутки, означає, що на практиці у ціновій політиці компанії зазви- чай діють на основі принципу «витрати плюс», коли фірми не мають стимулів стримувати зростання витрат.

Іншими словами, немає стимулів контро- лювати зростання витрат. По-третє, таке регу- лювання може не створювати стимулів для підприємств контролювати зростання витрат.

Висновки та перспективи подальших розвідок

Дослідження теоретичних поло- женьантимонопольногорегулюваннята законодавства показали, що антимонополь- ний менеджмент - це соціальне явище, здій- снюваний контролюючим суб'єктом на об'єкт дослідження в матеріальному світі, спостереження за функціонуванням певного об'єкта Завданнями антимонопольного менеджменту є отримання достовірної та своєчас- ної інформації про здійснення заходів щодо запобігання злочинам (мають право безпо- середньо втручатися в оперативно-службову діяльність); сприяння у відновленні закон- ності і дисципліни; з'ясування причин і обста- вин порушень правових норм; вжиття заходів щодо притягнення винних осіб до юридич- ної відповідальності; вивчення відносин між адміністративними суб'єктами; підтримання законності та дисципліни; здійснення нагляду та дослідження відповідності діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин параметрам підтримання законності, правопорядку та дисципліни в Україні; здійснення нагляду та дослідження відповідності діяльності всіх

Рис. 1. Алгоритм реформування структури природно-монопольних галузей та системи їх державного регулювання

суб'єктів суспільних відносин встановленим державою параметрам; забезпечення дотри- мання встановлених державою параметрів та усунення відхилень від них, а також забезпе- чення дотримання законності та дисципліни в суспільстві.

Зокрема, антимонопольний менеджмент забезпечує верховенство права та дисципліни в суспільстві загалом і в державному управ- лінні зокрема. Антимонопольну діяльність здійснюють АКУМ. Антимонопольний комітет України та його органи є формою держав- ного контролю за господарською діяльністю, завданнями якого є регулювання концентрації та узгоджених дій суб'єктів господарювання, регулювання діяльності суб'єктів господарю- вання; контроль за концентрацією та узго- дженими діями суб'єктів господарювання, за цінами (тарифами) суб'єктів господарювання; контроль за регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

Роль антимонопольного регулювання добросовісної конкуренції полягає у поперед- женні та запобіганні можливим порушенням, регулюванні поведінки суб'єктів господарю- вання, регулює та обговорює питання відхи- лень; перевіряє виконання рішень, прийнятих регулятором.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Біла І. С. Конкуренція в Україні: необхідність якісно нового управління. Часопис економічних реформ.

2012. № 1 (5). С. 6-11.

2. Венгер В. В. Державне регулювання природних монополій в Україні: напрями вдосконалення. Еконо- міка і прогнозування. 2006. № 3. С. 65-79.

3. Пасічник Т. П. Антимонопольне регулювання в Україні: Аналіз та напрями вдосконалення. Інвестиції: практика та досвід. 2014. № 12. С. 96-100.

4. Марков Б. М. Антимонопольне регулювання: зарубіжний досвід та межі його адаптації до реалій Укра- їни. Ефективна економіка. 2014. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2834.

5. Міхов Л. І. Напрями вдосконалення діяльності природних монополій в Україні. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. 2012. № 2 (18). С. 50-56.

6. Карпенко Н. М. Антимонопольний контроль у державному управлінні. Інвестиції: практика та досвід.

2010. № 10. С. 81-84.

7. Закон України «Про антимонопольний комітет України». URL: http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/ publish/article?art_id=42372&cat_id=42126.

8. Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тис. слів і словосполучень. Уклали: О. І. Скопненко, Т. В. Цимбалюк. Київ : Довіра, 2006. 789 с.

9. Журик Ю. В. Антимонопольно-конкурентне право України. Навчальний посібник. Київ : Центр учбової літератури, 2011. 272 с.

REFERENCES:

1. Bila, I. S. (2012). Konkurentsiia v Ukraini: neobkhidnist yakisno novoho upravlinnia [News sites psycholinguis- tics code: collective authorship]. Chasopys ekonomichnykh reform, 1 (5), 6-11. [in Ukrainian]

2. Venher, V. V. (2006). Derzhavne rehuliuvannia pryrodnykh monopolii v Ukraini: napriamy vdoskonalennia [News sites psycholinguistics code: collective authorship]. Ekonomika i prohnozuvannia, 3, 65-79. [in Ukrainian]

3. Pasichnyk, T. P. (2014). Antymonopolne rehuliuvannia v Ukraini: Analiz ta napriamy vdoskonalennia [News sites psycholinguistics code: collective authorship]. Investytsii: praktyka ta dosvid, 12, 96-100. [in Ukrainian]

4. Markov, B. M. (2014). Antymonopolne rehuliuvannia: zarubizhnyi dosvid ta mezhi yoho adaptatsii do realii Ukrainy. Efektyvna ekonomika. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2834 [in Ukrainian]

5. Mikhov, L. I. (2012). Napriamy vdoskonalennia diialnosti pryrodnykh monopolii v Ukraini [News sites psycho- linguistics code: collective authorship]. Visnyk Berdianskoho universytetu menedzhmentu i biznesu, 2 (18), 50-56.

6. Karpenko, N. M. (2010). Antymonopolnyi kontrol u derzhavnomu upravlinni [News sites psycholinguistics code: collective authorship]. Investytsii: praktyka ta dosvid, 10, 81-84.

7. Zakon Ukrainy «Pro antymonopolnyi komitet Ukrainy». URL: http://www.amc.gov.ua/amc/control/uk/publish/ article?art_id=42372&cat_id=42126.

8. Suchasnyi slovnyk inshomovnykh sliv: Blyzko 20 tys. sliv i slovospoluchen. Uklaly: O. I. Skopnenko, T. V. Tsym- baliuk. Kyiv: Dovira, 2006. 789 р.

9. Zhuryk Yu. V. (2011) Antymonopolno-konkurentne pravo Ukrainy. Navchalnyi posibnyk. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury, 272 р.

Размещено на Allbest.ru