Концептуальні положення формування стратегії сталого розвитку підприємств в умовах цифрової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Концептуальні положення формування стратегії сталого розвитку підприємств в умовах цифрової економіки

Горбаньова Вікторія Олександрівна

старший викладач, Міжнародний гуманітарний університет

У статті проаналізовано теоретико-методичні підходи щодо тлумачення понять «стратегія розвитку підпри- ємств», «сталий розвиток» та «цифрова економіка» у наукових дослідженнях національних та закордонних учених. Сформовано авторське бачення економічної категорії «стратегія розвитку підприємства». Дослідже- но цілі, завдання та принципи сталого розвитку підприємств. Запропоновано додатковий елемент комплек- су функціональних загальноприйнятих компонентів стійкості підприємства - цифрову стійкість. Наводяться труднощі економічного і неекономічного характеру при формування стратегії сталого розвитку підприємства. На основі проведеного дослідження сучасних наукових підходів визначаються концептуальні положення щодо формування стратегії сталого розвитку підприємств в умовах цифрової економіки.

Ключові слова: стратегія, сталий розвиток, цифрова економіка, стратегія розвитку підприємств, цілі та ризики сталого розвитку підприємств, алгоритм формування стратегії розвитку підприємств, чинники сталого розвитку.

CONCEPTUAL PROVISIONS FOR THE FORMATION OF A STRATEGY FOR THE SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF ENTERPRISES IN THE CONDITIONS OF THE DIGITAL ECONOMY

Gorbanova Viktoriia

International Humanitarian University

In the course of a scientific study, the purpose of which is to determine the conceptual provisions of the formation of the strategy of sustainable development of enterprises in the conditions of the digital economy, the theoretical and methodological approaches of national and foreign scientists regarding the interpretation of the concepts of "strategy of enterprise development", "sustainable development" and "digital economy" were analyzed. The author's vision of the economic category "enterprise development strategy" has been formed - it is a long-term, step-by-step action plan covering all key areas of development, in accordance with the selected goals, aimed at achieving sustainable development and functioning of the enterprise in the conditions of the digital economy. The essence of the enterprise development strategy in the conditions of the digital economy is a continuous process of changes and improvements of key elements in the continuous operation of the enterprise's production processes, as well as the establishment of internal and external connections with a combination of the requirements of the digital environment, which are a necessary condition for long-term and effective functioning. The goals, tasks and principles (adaptation, dynamism, ensuring balance, comprehensive responsibility, transparency of activity, continuous improvement) of sustainable development of enterprises were studied. An additional element of the complex of functional generally accepted components of enterprise sustainability (marketing, financial and economic, production and technical, organizational and human resource) is proposed - digital sustainability. It is proposed to understand digital sustainability as the ability of enterprises to function continuously and develop in a balanced way in the medium and long term, which is achieved by implementing digital technologies and platforms to achieve maximum results. On the basis of the conducted study of modern scientific approaches, conceptual provisions are defined regarding the formation of a strategy for the sustainable development of enterprises in the conditions of the digital economy.

Keywords: strategy, sustainable development, digital economy, enterprise development strategy, goals and risks of sustainable enterprise development, algorithm for forming an enterprise development strategy, factors of sustainable development.

Постановка проблеми

Економіка Укра- їни та світу під впливом високих технологій трансформується та поступово набуває нових ознак, що свідчать про появу нових орієнтирів та пріоритетів. Цифрові технології детерміну- ють зміну підходів до традиційних моделей управління, перебудови організаційної струк- тури підприємства, оновлення технології та автоматизації виробництва для відповідності викликам часу та підтримання рівня подаль- шої конкурентоспроможності. Жорсткі умови цифрової економіки породжують вимушені еволюційні процеси, під час яких відбувається природній відбір.

Трансформаційні процеси цифрової еко- номіки відбуваються у всіх сферах життя змінюючи статус споживача, цифрових плат- форм, технологічних засобів виробництва, організації підприємства, що виводить розу- міння наукової проблематики у вказаному напрямі на новий рівень. У зв'язку з цим вплив цифрової економіки на підприємства, а також формування стратегії їх сталого роз- витку в таких умовах, заслуговує на особливу увагу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Наукова проблематика щодо формування стратегії сталого розвитку підприємств в умо- вах цифрової економіки належить до найак- туальніших і висвітлювалася у багатьох нау- кових працях національних та закордонних вчених та практиків. Окремі положення ста- лого розвитку підприємств в умовах цифрової економіки були представлені у наукових дослі- дженнях багатьох учених, серед яких вагомий внесок зробили: А. Андерсон, В. Андрєєва, K. Андрющенко, І. Ансофф, В. Апалькова, О. Балаш, Г. Боуман, К. Бужимська, М. Бутко, С. Веретюк, С. Войтко, С. Волосович, В. Гри- ненко, М. Дітковська, Н. Добрянська, П. Дойль, П. Друкер, С. Задорожна, М. Желіховська, Я. Ізмайлов, К. Інграм, Є. Кайлюк, А. Квілінскі, К. Клаус, С. Коляденко, Н. Краус, О. Криво- ручко, Л. Лазаренко, Е. Ламбертон, І. Малик, Т. Месенбург, Р. Моклер, Н. Негропонте, Л. Нєкрасова, А. Остервальдер, В. Плес- кач, М. Портер, В. Сладкевич, О. Симсерт, П. Стецюк, М. Стивен, О. Сумець, Д. Тапскот, А. Томпсон, Е. Тоффлер, В. Фіщук, Д. Хангер, О. Чукурна, А. Шандлер, К. Шваб, І. Шкра- бак. та інші. Ураховуючи значні теоретичні та практичні напрацювання та певну розробле- ність вказаного напряму поза межами комп- лексного обговорення науковою спільнотою залишаються концептуальні положення фор- мування стратегії сталого розвитку підприємств в умовах цифрової економіки, які, на нашу думку, потребують удосконалення.

Формулювання цілей статті

Метою нау- кової статті є визначення концептуальних положень формування стратегії сталого розви- тку підприємств в умовах цифрової економіки. Викладосновногоматеріалудослі- дження. Розробка ефективної стратегії роз- витку є основною проблемою для будь-якого підприємства як на мікро-, так і на макрорів- нях. Стратегія будь-якого підприємства має бути, перш за все, спрямована на досягнення ключових цілей та реалізацію планів, урахо- вуючи ринкові умови, розвиток інформаційних технологій і підвищені вимоги споживачів до якості продукції [1, с. 146-151].

Загалом стратегія розвитку будь-якого під- приємства має бути детально розроблена, опрацьована та реалізована. Ефективна стра- тегія розвитку підприємства повинна являти собою програму досягнення стійкого функ- ціонування, збільшення прибутку за рахунок фінансової стабільності та збільшення ринко- вої вартості за рахунок досягнення конкурент- них переваг компанії [2, с. 114-118].

Стратегія - головний напрямок діяльності, який має відображатися в комплексному плані роботи підприємства, гарантувати здійснення місії - ключової мети організації та досяг- нення інших поставлених цілей. Детально розроблена стратегія розвитку допоможе під- приємству досягти конкурентних переваг та набути високих позицій у галузі [3, с. 31-44].

Кінцевою метою стратегії буде відповідний рівень виробництва та (або) продажів затре- буваної продукції, якісного надання послуг, які будуть задовольняти запити споживачів, уна- слідок чого підприємство зможе збільшити свій прибуток.

Стратегія розвитку підприємств має пере- лік цілей, що формують завдання та меха- нізми їх реалізації. За допомогою аналітичної функції виявляється тип стратегій розвитку підприємств на початковому етапі вибору. Різ- номанітність існуючих стратегій розвитку обу- мовлена різноманітністю поглядів та підходів вчених [4, с. 7-25; 5, с. 102-116].

При формуванні авторського бачення стратегії розвитку підприємств необхідно поєднувати класичний досвід дослідників та новаторські розробки. Формуючи авторський підхід до визначення поняття «стратегія», можна дійти висновку, що немає єдиного зна- чення терміну, який багато в чому залежить від сфери діяльності підприємства. Однак, у найпоширеніших вітчизняних та зарубіжних публікаціях стратегія визначається як план чи курс діяльності підприємства та загальний напрямок дій щодо досягнення поставлених цілей [6, с. 133-143; 7; 8, с. 25; 9, с. 11-13; 10;11; 12, с. 42; 13] «сукупність послідовних пра- вил, вкладених у досягнення конкурентних позицій у перспективі» [14, с. 31-32].

З урахуванням великої кількості дослі- джень у цій галузі ми пропонуємо визначати «стратегію розвитку підприємств» як дов- гостроковий, поетапно розроблений план діяльності, що охоплює всі ключові напрямки розвитку, відповідно до виділених цілей, спря- мований на досягнення сталого розвитку та функціонування підприємства в умовах циф- рової економіки. Сутність стратегії розвитку підприємств виражається в якісній зміні або вдосконаленні ключових елементів підприєм- ства та безперервній (безперебійній) роботі виробничих процесів підприємства, а також встановленні внутрішніх та зовнішніх зв'язків для сталого функціонування підприємства в цілому для досягнення конкурентоспромож- них позицій.

Авторська концепція змісту стратегії роз- витку підприємства втілюється у формуванні та реалізації всіх умов та заходів, єдиної корпоративної політики, комплексу управлін- ських рішень, використання ресурсів, ключові властивості, правила, образ та модель дій для забезпечення його стійкості у стратегіч- ній перспективі. При цьому сутність стратегії розвитку підприємств в умовах цифрової еко- номіки - безперервний процес змін та удоско- налень ключових елементів у безперервній роботі виробничих процесів підприємства, а також встановлення внутрішніх та зовніш- ніх зв'язків із поєднанням вимог цифрового середовища, які є необхідною умовою довго- строкового та ефективного функціонування. цифрова економіка корпоративна політика

Зміст стратегії розвитку підприємств в умо- вах цифрової економіки - формування та реа- лізація всіх умов, ресурсів, образу та моделі дій для забезпечення стійкості у стратегічній перспективі.

Нині в Україні відбувається розвиток еконо- міки нового технологічного покоління - циф- рової економіки (Digital Economy), що ґрун- тується на «розумних» даних у цифровому середовищі. Еволюційний перехід національ- ної економіки було ознаменовано відповід- ним рішення Кабінету Міністрів України, яким затверджено Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства на 2018-2020 рр. [15]. Сьогодні цифрова економіка - це умови, які підприємствам необхідно враховувати для успішного сталого розвитку. Цифрова транс- формація зачіпає процеси виробництва і кар- динально змінює систему управління підпри- ємствами [16].

Термін «цифрова економіка» ввів 1995 року Дон Тепскот [17]. Термін «діджитал-еконо- міка» (digital economy) введений у науковий обіг у 1995 року американським ученим Ніко- ласом Негропонте у концепційній метафорі «перехід від обробки атомів до обробки бітів» [18]. У 2001 році до розвитку концепції циф- рової економіки долучився Томас Месенбург і виділив такі основні складові: опорна інфра- структура (апаратне забезпечення, програмне забезпечення, телекомунікації, мережі і т.д.); електронний бізнес (як ведеться бізнес, будь- які процеси, які організація проводить через комп'ютерні мережі); електронна комерція (передача товарів, наприклад, коли книга про- дається в онлайні) [19].

Відповідно до Концепції розвитку циф- рової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки поняття «цифрова еконо- міка» означає діяльність, в якій основними засобами (факторами) виробництва є циф- рові (електронні, віртуальні) дані як числові, так і текстові. Цифрова економіка базується на інформаційно-комунікаційних та цифрових технологіях, стрімкий розвиток та поширення яких вже сьогодні впливають на традиційну (фізично-аналогову) економіку, трансфор- муючи її від такої, що споживає ресурси, до економіки, що створює ресурси. Саме дані є ключовим ресурсом цифрової економіки, вони генеруються та забезпечують електро- нно-комунікаційну взаємодію завдяки функ- ціонуванню електронно-цифрових пристроїв, засобів та систем [20].

Сучасні підходи науковців до визначення та тлумачення поняття «цифрова економіка» відрізняються певним розмаїттям [21, с. 9-18;22, с. 105-112; 23, с. 16]. Однак, дослідивши підходи до визначення та тлумачення поняття «цифрова економіка» вважаємо, що най- більш точним був науковець, засновник її концепції Дон (Дональд) Тепскот, який визна- чив «цифрову економіку» як економіку, засно- вану на домінуючому застосуванні цифрових технологій [17].

Не фокусуючись на підходах до поняття «сталого розвитку», приєднаємося до пере- важної більшості вчених, які найчастіше роз- глядають його як функціональну здатність підприємства зберігати свою унікальність при негативному впливі зовнішніх факторів, ста- більно розвивати поточну діяльність, а також прогресивно впроваджувати нові системи без криз [24, с. 48-57].

Для забезпечення сталого розвитку підпри- ємств пропонується при формуванні стратегії розвитку та прийнятті управлінських рішень спиратися на наступні принципи:

-адаптація підприємства до викликів цифрової економіки за всіма компонентами комплексної стійкості;

-динамічність підприємства. Здатність підприємства до розвитку та безперервної діяльності для забезпечення результатив- ності та ефективного використання потенці- алу підприємств;

-забезпечення рівноваги. Збереження балансу між усіма компонентами сталого роз- витку підприємства для збереження цілісності у середньо- та довгостроковій перспективі;

-комплексна відповідальність. Еколо- гічна відповідальність (свідоме ставлення підприємств до своєї діяльності без завдання шкоди навколишньому середовищу) та без- пека діяльності (зниження нещасних випад- ків, аварій, запобігання професійним захво- рюванням ін.);

-прозорість діяльності. Доступність, своєчасне розміщення та повнота інформа- ції для правомірного аналізу зацікавленими особами;

-постійне вдосконалення. Поліпшення внутрішніх процесів підприємства підви- щення рівня зрілості та забезпечення сталого розвитку.

Вважаємо, що основними цілями сталого розвитку підприємств є: 1) створення стій- кої інфраструктури, сприяння всеосяжній та стійкій індустріалізації та інновації; 2) впрова- дження, просування та використання нових технологій, сприяння міжнародній торгівлі та забезпечення ефективного використання ресурсів; 3) підвищення прибутковості підпри- ємства при одноразовому збільшенні швид- кості та гнучкості на основі впровадження нових технологій; 4) зростання операційних та покращення поточних показників підпри- ємства; 5) розвиток підприємства на основі створення високотехнологічної та екологічно безпечної продукції для благополуччя поточ- ного та майбутніх поколінь; 6) забезпечення глобальної конкурентоспроможності.

Завдання сталого розвитку підприємств нам уявляться: 1) модернізація інфраструк- тури та переобладнання підприємств за раху- нок підвищення ефективності використання ресурсів та застосування безпечних техноло- гій та процесів; 2) своєчасне впровадження

цифрових елементів у роботу підприємств зумовлено вимогами зовнішнього серед- овища; 3) підвищення маневреності підпри- ємств, необхідне функціонування цифровому середовищі; 4) зміцнення та розвиток галузі, економіки регіону та країни в цілому; 5) акти- візація наукових досліджень, нарощування технологічного потенціалу секторів.

Стратегія сталого розвитку підприємств повинна бути комплексом функціональ- них загальноприйнятих компонентів стій- кості: маркетингової, фінансово-економічної, виробничо-технічної, організаційної та люди- норесурсної.

На наш погляд, в умовах цифрової еконо- міки та зовнішнього середовища, що швидко змінюється, саме цифрові технології спри- яють підвищенню стійкості підприємства, тому вважаємо за доцільне запровадити нову складову комплексної стійкості підпри- ємств - цифрову. Цифрова стійкість - це здатність підприємств безперервно функ- ціонувати та збалансовано розвиватися у середньо- та довгостроковій перспективі, яка досягається шляхом впровадження в роботу цифрових технологій та платформ для досяг- нення максимальних результатів. Цифрова стійкість спрямовано підвищення точності, оптимізацію, вирішення стратегічних завдань, дозволяючи підприємству скоригувати роботу, перебудувати виробництво та орієнтири циф- рових інвестицій. Цифровізація є невід'ємною частиною розвитку підприємства, що підтвер- джує актуальність впровадження цифрової стійкості як одного з компонентів його комп- лексної стійкості.

Види стійкості слід розглядати комплексно. Усі компоненти, що залежать один від одного, забезпечують загальну стійкість підприємств, яка прямо залежить від стійкості по кожній з ключових складових. Усі представлені ком- поненти стійкості передбачають прагнення динамічного та гармонійного поєднання видів розвитку підприємства. Будь-яке підприєм- ство має свою особливість та унікальність, тож стратегія сталого розвитку повинна бути індивідуальна. Розглянемо основні чинники сталого розвитку, які мають свою особливість та ступінь впливу на комплексну стратегію підприємства.

1.Маркетингова стійкість виявляється у здатності підприємства утримувати міцну конкурентоспроможну позицію над ринком, досягати запланованого обсягу продажу, адаптуватися до змін ринкової кон'юнктури і відповідати реальним і майбутнім запитам споживачів за співвідношенням якість і маркетингова стійкість підприємства у сучасних умовах має стати важливим стра- тегічним орієнтиром управління конкуренто- спроможністю.

2.Фінансово-економічна стійкість харак- теризується системою спеціально підібраних показників, що відбивають діяльність під- приємств, значення та діапазон зміни яких показує ступінь фінансової незалежності та платоспроможності підприємства. Здатність підприємства функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвес- тиційну привабливість у межах допустимого ризику.

3.Виробничо-технічна стійкість визначає такий стан підприємства, у якому воно здатне зберігати темпи виробництва в умовах постій- ної зміни ринкової кон'юнктури, шляхом удо- сконалення та цілеспрямованого розвитку своєї виробничо-технологічної бази. Ефек- тивність використання ресурсного потенціалу є запорукою забезпечення сталості підпри- ємств. Виробничо-технічна стійкість вплива- тиме на сталість виробничого циклу продукції та налагодженість її ресурсного забезпечення.

4.Цифрова стійкість - здатність підпри- ємств безперервно функціонувати та зба- лансовано розвиватися у середньо- та дов- гостроковій перспективі, яка буде досягнута шляхом впровадження в роботу цифрових технологій та платформ для досягнення мак- симальних результатів. Стійкий розвиток під- приємств та підтримка його довгострокової конкурентоспроможності залежить від його цифрової діяльності. Цифрова стійкість за умов невизначеності стала глобальним прі- оритетом для комплексного розвитку підпри- ємств. Акцент на якість розробки цифрових рішень дозволить підвищити ефективність, стабільність та стійкість підприємства.

5.Організаційна стійкість підприємства передбачає його структурну впорядкованість, що досягається і під час її системних влас- тивостей. Основні компоненти структурної стійкості та впорядкованості підприємства як системи: цілеспрямованість, цілісність, різно- манітність якісно різних елементів системи, зв'язність, стійкість, самоорганізація, склад- ність та керованість, ієрархічність та синерге- тичність тощо.

6.Людиноресурсну стійкість можна визна- чити, як здатність підприємства до утримання низького рівня плинності людського капіталу, за відсутності конфліктних ситуацій у колек- тиві, зацікавленість працівників у підвищенні кваліфікації, як і успіху спільної господарську діяльність підприємства. Актуальність роз- гляду саме людиноресурсної стійкості під- приємств зумовлена зростанням людського фактору у виробництві. Перехід до цифрової економіки створює передумови для уніфіка- ції соціальних відносин у суспільстві взагалі й у колективах підприємств, у результаті ско- рочуються транзакційні витрати. Саме забез- печення людиноресурсної стійкості підприєм- ства та призводить до зниження даних витрат. Комплексна стійкість підприємств буде досягнена шляхом адаптації підприємства до факторів зовнішнього та внутрішнього серед- овища. Таким чином, сукупність усіх ключо- вих компонентів дає можливість сформувати та забезпечити комплексну стратегію сталого розвитку підприємств. Розробка та реаліза- ція стратегії сталого розвитку торкнеться всіх структурних та функціональних підрозділів підприємства. Структура підприємства має бути гнучкою та адаптуватися при форму- ванні стратегії. Послідовне виконання ключо- вих етапів забезпечить стійкість та конкурентність роботи підприємства.

Враховуючи сучасні тенденції у розвитку національної та зарубіжної наукової думки, реалії науково-технічного прогресу, нами представлені концептуальні положення щодо формування стратегії сталого розвитку під- приємств в умовах цифрової економіки:

1.Розвиток підприємств є основним фак- тором управління, регулювання та визна- чальним фактором економічного зростання. Їх динамічний розвиток грає вирішальну роль визначенні середньострокових і довгостро- кових перспектив національної економіки. Діяльність підприємств спрямована на вироб- ництво конкретних продуктів та використовує дослідження та розробки для розробки інно- ваційних продуктів. Підприємство, в умовах цифрової економіки, слід розглядати як від- криту складну функціональну систему, що включає безліч взаємозалежних підсистем (компонентів) та елементів, що постійно вико- ристовують цифрові технології для модерні- зації своїх виробничих процесів.

2.Наявність стратегії є вирішальним чин- ником формування ефективного та цілеспря- мованого довгострокового розвитку підприєм- ства. Стратегія розвитку в умовах цифрової економіки підприємств має слідувати вста- новленим цілям як довгостроковий покроко- вий план дій, що охоплює всі ключові напрями розвитку, спрямований на досягнення сталого розвитку та функціонування підприємств, ураховуючи упровадження цифрових тех- нологій та платформ. Зміст стратегії розви- тку підприємства проявляється у баченні та місії підприємства, єдиній політиці, комплексі управлінських рішень, використанні ресурсів, способах дії, правилах та орієнтирах дій.

3.Розвиток підприємств має здійснюватися на засадах стійкості, що виявляється у дина- міці розвитку виробництва та випуску якісної інноваційної продукції. Стійкість підприємств досягається комплексно за рахунок чітко виві- реної стратегії розвитку та дій керівництва, орієнтації на впроваджені стратегії (політики) підприємств-лідерів.

4.Головними цілями сталого розвитку під- приємств є: створення стійкої інфраструк- тури, сприяння всеосяжній та стійкій інду- стріалізації та інновації; впровадження та просування інноваційних технологій у роботу підприємств, сприяння міжнародній торгівлі та забезпечення ефективного використання ресурсів; підвищення прибутковості підпри- ємства при одноразовому збільшенні швидко- сті та гнучкості на основі впровадження нових технологій; зростання операційних та покра- щення поточних показників підприємства; розвиток підприємства на основі створення високотехнологічної та екологічно безпечної продукції для благополуччя поточного та май- бутніх поколінь; забезпечення глобальної кон- курентоспроможності.

5.Об'єктом стратегії сталого розвитку висту- пає процес сталого розвитку підприємства.

6.Суб'єктом сталого розвитку підприємств виступає вищий та середній управлінський персонал.

7.Виникнення ризиків для формування стратегії сталого розвитку підприємств за умов цифрової економіки може статися: за рахунок посиленої ролі впровадження цифрових тех- нологій у виробничі процеси підприємства; при передчасній (короткостроковій) оцінці результатів, які впливають кінцевий резуль- тат; за рахунок впливу макроекономічних ризиків (політичних та економічних ризиків, виникнення непередбачених форс-мажорних обставин та ін.) на стратегію сталого розви- тку підприємств; за неготовності підприємств до своєчасного впровадження механізмів ста- лого розвитку.

Правильно обрана стратегія сталого роз- витку підприємств дозволить мінімізувати ризики, що виникають, підвищити конкуренто- спроможність і досягти мети сталого розвитку.

8.9.Під час формування стратегії сталого розвитку підприємств необхідно комплек- сно розглядати види (компоненти) стійкості: фінансово-економічну, людиноресурсну, ви- робничо-технічну, маркетингову, організа- ційну, цифрову. Залежні один від одного пред- ставлені компоненти створюють комплексну стійкість підприємств, яка залежить від окре- мої стійкості цих складових. Злагоджена сис- тема комплексного реагування повинна чітко відображати зміни щодо кожної складової при формуванні стратегії. Від ступеня їх злаго- дженості, взаємодії, комплексності, своєчас- ного реагування та адаптації до змін зовніш- нього та внутрішнього середовища залежить становище підприємства у часі та економіч- ному середовищі.

10.Формуючи стратегію сталого розвитку підприємств, необхідно орієнтуватися осно- вні принципи у сфері забезпечення стійкості. Успішне функціонування підприємств має базуватися на основних принципах сталого розвитку: адаптації, цілісності, динамічності, забезпеченні рівноваги, обережності, про- зорості діяльності та постійному вдоско- наленні. Указані індивідуально розроблені принципи допоможуть забезпечити сталий розвиток підприємства, сформувати управ- лінські рішення задля сприяння досягнення цілей сталого розвитку.

Сформовані концептуальні положення дозволять як забезпечити стійкий розвиток підприємств, та й допоможуть відповідати сучасним міжнародним стандартам виходу на міжнародний ринок.

Висновки з цього дослідження

Страте- гія розвитку підприємств в умовах цифрової економіки є довгостроковим, поетапно роз- робленим планом діяльності, що охоплює всі ключові напрями розвитку, відповідно до виді- лених цілей, спрямований на досягнення ста- лого розвитку та функціонування підприємства в умовах цифрової економіки при використанні в роботі цифрових технологій і платформ.

Формування стратегії сталого розвитку під- приємств має відбуватися на основі компонен- тів стійкості (маркетингової, фінансово-еконо- мічної, виробничо-технічної, організаційної, людиноресурсної, цифрової) та опрацювання проблем за кожною складовою.

Стратегією сталого розвитку підприємств спрямоване поступове підвищення ефектив- ності діяльності з урахуванням специфіки роботи підприємства. Основні ефекти від правильно запровадженої стратегії сталого розвитку підприємств: розвиток із наміченою стратегією; ефективне використання ресурсів у виробничому процесі підприємств для ста- більного функціонування підприємства без завдання шкоди навколишньому середовищу; створення сприятливих умов праці людського капіталу підприємства та соціальної захищеності; збільшення ринкової частки шляхом виділення конкурентних переваг; забезпе- чення стабільності та позитивної динаміки прибутковості підприємства; мінімізація нега- тивних факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1.Чукурна О. П., Нєкрасова Л. А., Добрянська Н. А., Ізмайлов Я. О., Шкрабак І. В., Інграм K. Л.. Фор- мування методичних засад оцінки потенціалу інноваційного розвитку промислового підприємства. Науковий вісник Національного гірничого університету. 2020. № 4. С. 146-151.

2.Кузьмак О. І. Інноваційна стратегія як засіб стабілізації розвитку промислового підприємства. Іннова- ційна економіка. 2016. № 1-2. С. 114-118.

3.Горбаченко С., Моїсеєнко К. Стратегія розвитку підприємства: поняття та сутність. Науковий вісник Одеського національного економічного університету. 2016. № 10. С. 31-44.

4.Kwilinski A. et al. Mechanism of formation of industrial enterprise development strategy in the information economy. Virtual Economics. 2018. Т. 1. № 1. С. 7-25.

5.Nazarov A. Classification and systematization of development strategies of industrial enterprises. Economics. Management. Law. 2019. № 2. P. 102-116.

6.Porter M. How competitive forces shape strategy. Readings in strategic management. Palgrave, London, 1989. Р. 133-143.

7.Chandler A.D. Strategy and Structure: A Chapter in the History off Industrial Enterprises. Cambridge; Mass: MIT Press, 1962. 724 р.

8.Сумець О. М. Стратегічний менеджмент : підручник. Харків : ХНУВС, 2021. 208 с.

9.Кайлюк Є. М., Андрєєва В. М., Гриненко В. В. Стратегічний менеджмент : навч. посіб. / Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. Харків : ХНАМГ, 2010. 279 с.

10.Сладкевич В. П. Стратегічний менеджмент організацій : підручник. Київ : ДП «Видавничий дім «Пер- сонал», 2008. 496 с.

11.Mockler R.J. Strategic Management: An integrative context-specific process. Harrisburg-London: Idea Group Publishing, 1992.

12.Стратегічний менеджмент : навч. посіб. / За заг. ред. Бутка М. П. [М. П. Бутко, М. Ю. Дітковська, С. М. Задорожна та ін.] Київ : «Центр учбової літератури», 2016. 376 с.

13.Хангер Д. Основы стратегического менеджмента: учебник. Х.: Типограф-Принт, 2012. 320 с.

14.Ansoff H. I. Comment on Henry Mintzberg's Rethinking Strategic Planning. Long Range Planning. 1994.

№ 3. P. 31-32.

15.Міністерство цифрової трансформації України. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Міністерство_цифро- вої_трансформації_України (дата звернення: 19.02.2023).

16.Уряд схвалив Концепцію розвитку цифрової економіки та суспільства на 2018-2020 р.р. Міністер- ство економіки України. URL: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=ad097ec8-d77d-4e1b-bb67- 9483c3631ec2&title=UriadSkhvalivKontseptsiiuRozvitkuTsifrovoiEkonomikiTaSuspilstvaUkrainiNa2018-2020 (дата звернення: 19.02.2023).

17.Tapscott Don. The digital economy : promise and peril in the age of networked intelligence. New York : McGraw-Hill URL: https://archive.org/details/digitaleconomy00dont/page/n11/mode/2up (дата звернення: 19.02.2023).

18.Ніколас Негропонте. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ніколас_Негропонте (дата звернення: 19.02.2023).

19.Mesenbourg, T. L. Measuring the Digital Economy. U.S. Bureau of the Census. 2001.

20.Про схвалення Концепції розвитку цифрової економіки та суспільства України на 2018-2020 роки та затвердження плану заходів щодо її реалізації : розпорядження КМУ від 17 січня 2018 р. № 67-р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018-р#n13 (дата звернення: 19.02.2023).

21.Апалькова В. В. Концепція розвитку цифрової економіки в Євросоюзі та перспективи України. Вісник Дніпропетровського університету. Серія : Менеджмент інновацій. 2015. Вип. 4. С. 9-18.

22.Коляденко С. В. Цифрова економіка: передумови та етапи становлення в Україні та світі. Економіка. Фінанси. Менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2016. № 6. С. 105-112.

23.Бужимська К. О., Желіховська М. В. Сучасні тенденції та моделі розвитку підприємництва в умовах цифрової економіки. Підприємництво і торгівля. 2021. № 28. С. 15-19.

24.Kuznetsova I., Balabash O. Sustainable enterprise development: essence and components. Соціально- економічні проблеми і держава. 2015. № 1. С. 48-57.

REFERENCES:

1.Chukurna O., Niekrasova L., Dobrianska N., Izmaylov Ya., Shkrabak I., Ingram K. (2020) Formuvannja meto- dychnykh zasad ocinky potencialu innovacijnogho rozvytku promyslovogho pidpryjemstva [Formation of methodical bases for assessing the potential of innovative development of an industrial enterprise]. Naukovyi Visnyk Natsional- noho Hirnychoho Universytetu, vol. 4, pp. 146-151.

2.Kuzjmak O. I. (2016) Innovacijna strateghija jak zasib stabilizaciji rozvytku promyslovogho pidpryjemstva [Innovative strategy as a means of stabilizing the development of an industrial enterprise]. Innovacijna ekonomika, vol. 1-2, pp. 114-118.

3.Ghorbachenko S., Mojisejenko K. (2016) Strateghija rozvytku pidpryjemstva: ponjattja ta sutnistj [Enterprise development strategy: concept and essence]. Naukovyj visnyk Odesjkogho nacionaljnogho ekonomichnogho uni- versytetu, vol. 10, pp. 31-44.

4.Kwilinski A. et al. (2018) Mechanism of formation of industrial enterprise development strategy in the informa- tion economy. Virtual Economics, vol. 1, № 1, pp. 7-25.

5.Nazarov A. (2019) Klasyfikacija ta systematyzacija strateghij rozvytku promyslovykh pidpryjemstv [Classi- fication and systematization of development strategies of industrial enterprises]. Economics. Management. Law, vol. 2, pp. 102-116.

6.Porter M. (1989) How competitive forces shape strategy. Readings in strategic management. Palgrave, Lon- don, pp. 133-143.

7.7. Chandler A. D. (1962) Strategy and Structure: A Chapter in the History off Industrial Enterprises. Cam- bridge; Mass: MIT Press, 724 р.

8.Sumecj O. M. (2021) Strateghichnyj menedzhment [Strategic management]. Kharkiv: KhNUVS, 208 p.

9.Kajljuk Je. M., Andrjejeva V. M., Ghrynenko V. V. (2010) Strateghichnyj menedzhment [Strategic manage- ment]. Kh.: KhNAMGH, 279 p.

10.Sladkevych V. P. (2008) Strateghichnyj menedzhment orghanizacij [Strategic management of organiza- tions]. K.: DP «Vydavnychyj dim «Personal», 496 p.

11.Mockler R. J. (1992) Strategic Management: An integrative context-specific process. Harrisburg-London: Idea Group Publishing.

12.Butko M. P., Ditkovsjka M. Ju., Zadorozhna S. M. (2016) Strateghichnyj menedzhment [Strategic manage- ment]. K. : «Centr uchbovoji literatury», 376 p.

13.Khangher D. (2012) Osnov strateghycheskogho menedzhmenta [Fundamentals of strategic management]. Kh.: Typoghraf-Prynt, 320 p.

14.Ansoff H. I. (1994) Comment on Henry Mintzberg's Rethinking Strategic Planning. Long Range Planning, vol. 3, pp. 31-32.

15.Ministerstvo cyfrovoji transformaciji Ukrajiny [Ministry of Digital Transformation of Ukraine]. Wikipedia. Avail- able at: https://uk.wikipedia.org/wiki/Міністерство_цифрової_трансформації_України (accessed: 19 February 2023).

16.Urjad skhvalyv Koncepciju rozvytku cyfrovoji ekonomiky ta suspiljstva na 2018-2020 r.r. [The government approved the Concept of the Development of the Digital Economy and Society for 2018-2020]. Ministry of Economy of Ukraine. Available at: https://www.me.gov.ua/News/Detail?lang=uk-UA&id=ad097ec8-d77d-4e1b-bb67-9483c3 631ec2&title=UriadSkhvalivKontseptsiiuRozvitkuTsifrovoiEkonomikiTaSuspilstvaUkrainiNa2018-2020 (accessed: 19 February 2023).

17.Tapscott Don. The digital economy : promise and peril in the age of networked intelligence. New York : McGraw-Hill. Available at: https://archive.org/details/digitaleconomy00dont/page/n11/mode/2up (accessed: 19 Feb- ruary 2023).

18.Nikolas Neghroponte [Nicholas Negroponte]. Available at: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ніколас_Негропонте (accessed: 19 February 2023).

19.Mesenbourg T. L. (2001) Measuring the Digital Economy. U.S. Bureau of the Census.

20.Pro skhvalennja Koncepciji rozvytku cyfrovoji ekonomiky ta suspiljstva Ukrajiny na 2018-2020 roky ta zat- verdzhennja planu zakhodiv shhodo jiji realizaciji [On the approval of the Concept for the Development of the Digital Economy and Society of Ukraine for 2018-2020 and the approval of the plan of measures for its implementation]. Rozporjadzhennja KMU vid 17 sichnja 2018 r. № 67-r. Available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/67-2018- р#n13 (accessed: 19 February 2023).

21.Apaljkova V. V. (2015) Koncepcija rozvytku cyfrovoji ekonomiky v Jevrosojuzi ta perspektyvy Ukrajiny [The concept of the development of the digital economy in the European Union and the prospects of Ukraine]. Visnyk Dnipropetrovsjkogho universytetu. Serija : Menedzhment innovacij, vol. 4, pp. 9-18.

22.Koljadenko S. V. (2016) Cyfrova ekonomika: peredumovy ta etapy stanovlennja v Ukrajini ta sviti [Digital economy: prerequisites and stages of formation in Ukraine and the world]. Ekonomika. Finansy. Menedzhment: aktualjni pytannja nauky i praktyky, vol. 6, pp. 105-112.

23.Buzhymsjka K. O., Zhelikhovsjka M. V. (2021) Suchasni tendenciji ta modeli rozvytku pidpryjemnyctva v umovakh cyfrovoji ekonomiky [Modern trends and models of entrepreneurship development in the conditions of the digital economy]. Pidpryjemnyctvo i torghivlja, vol. 28, pp. 15-19.

24.Kuznetsova I., Balabash O. (2015) Stalyj rozvytok pidpryjemstva: sutnistj ta skladovi [Sustainable enter- prise development: essence and components]. Socialjno-ekonomichni problemy i derzhava, vol. 1, pp. 48-57.

Размещено на Allbest.ru