Проблемні аспекти міграційних процесів унаслідок повномасштабного вторгнення Росії в Україну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ

ННІ права та інноваційної освіти

Проблемні аспекти міграційних процесів унаслідок повномасштабного вторгнення РФ в Україну

Олександра Денисенко

студентка

Науковий керівник:

к. і. н., доцент Олег Левін

У науковій доктрині реакцію населення на зміни, що простежуються у соціальній, політичній чи економічній сферах суспільного життя, прийнято йменувати міграційними рухами. Їх виникнення виступає свідченням стабільності або, навпаки, нестабільності економічного або політичного розвитку в межах держави [1, с. 319].

Наразі і наша держава стала свідком таких процесів, на жаль, чинником цього виступили не позитивні тенденції суспільного та державного життя, а жахливі події - вторгнення країни-агресора на територію України ще у 2014 р. Період, що минув, починаючи зі здобуття Україною незалежності, можна визначити як турбулентний, адже більш як за три десятки років мали місце радикальні події, що назавжди увійшли у вітчизняну історію та йменуються революцією (серед останніх слід зазначити Революцію на граніті,

Помаранчеву Революцію та Революцію Гідності). Згодом мала місце збройна агресія проти нашої держави та повномасштабне вторгнення, з початку якого вже минув рік. Усі вищенаведені події мали доволі вагомий вплив на зміну чисельності українського населення у бік скорочення. І незважаючи на те, що для України такі міграційні процеси явище не нове, однак наразі через військові дії має місце чи не найбільша міграційна криза за весь її історичний період [2].

Ще події 2014 р. зумовили реальну кризу гуманітарного характеру, що полягала у внутрішньому вимушеному переміщенні населення Донецької, Луганської областей та півострову Крим. Аби забезпечити собі безпечне місце, люди повинні були залишати власні домівки, деякі з них виїжджали за кордон, але переважна кількість надала перевагу залишитися в Україні, обравши іншу область для проживання, таким чином набувши статус внутрішньо переміщеної особи. Та після 8 років наведений статус набуває нової актуальності, адже в обставинах небезпеки для власного життя складно залишатися вдома через нелюдські дії військового характеру з боку країни- агресора. За даними Міжнародної організації з міграції, приблизно 6,5 млн людей вимушені були залишити місце власного постійного проживання та переміститися всередині держави. За результатами першого місяця повномасштабної війни, Україну вимушені були покинути 3,6 млн людей [3]. Таким чином, для нашої держави є очевидними гуманітарна криза та гуманітарна катастрофа.

Оскільки міграційні процеси є невід'ємною умовою для будь-яких дій військового характеру, слід розкрити проблемні питання, що мають місце в межах таких процесів, а також визначити загрози, що несуть останні події для нашої держави. збройний конфлікт біженець міграційний

Так, В. Пономарчук пропонує здійснювати таку класифікацію проблем, із якими стикнулися внутрішньо переміщені особи через збройний конфлікт:

проблеми, пов'язані з існуванням загрози для життя (недотримання країною-агресором гуманітарно-правових міжнародних норм, зокрема в частині забезпечення «зелених коридорів», коли залишатися людині у зоні проведення бойових дій є вкрай небезпечним для власного життя. Однак із боку нашої держави вживаються заходи стосовно забезпечення евакуації населення, вагома роль у цій частині відводиться волонтерам);

проблеми, що стосуються адміністрування, адже людина, перемістившись у більш безпечне місце, має стати на облік як внутрішньо переміщена особа. У деяких категорій населення щодо цього можуть виникнути труднощі. Однак в Україні, як цифровій державі, вжито відповідних заходів та створено зручні умови для цього, зокрема, функціонує електронний сервіс державних послуг «Дія»;

проблеми морального характеру (стрес, зумовлений самим фактом проведення військових дій, потребою покидати дім, евакуацією, невизначеністю з подальшим життям та іншими ситуаціями, що негативно впливають на психічний і моральний стан особи. Тому доволі важливим є надання відповідної допомоги таким особам із боку спеціалістів);

проблеми матеріального змісту. Вони охоплюють такі питання, як: працевлаштування (перемістившись у інше місце, доволі складно знайти собі роботу, враховуючи, що повномасштабна війна вплинула і на скорочення кількості діючих підприємств, і, відповідно, робочих місць, що в результаті призводить до зростання рівня безробіття); пошук місця для проживання та брак коштів на житло в іншому місці [4, с. 104]; отримання компенсації за знищене, зруйноване чи пошкоджене в результаті бойових дій житло. Стосовно останнього прийнято відповідний Закон України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», що визначатиме правові та організаційні засади надання відповідних компенсацій [7]. Він ще у процесі набрання чинності.

Варто відмітити, що Коаліцією громадських організацій систематизовано наявні проблеми захисту прав осіб, які постраждали внаслідок збройної агресії проти нашої держави. Серед таких слід виокремити: досі не вироблено комплексну систему евакуації цивільного населення із зони бойових дій та територій, що є наближеними до такої; проблеми, що стосуються процедури зарахування до закладів вищої освіти у випадку, коли документи відсутні, те ж саме стосується і підтвердження освітньої кваліфікації; наявність доволі тривалої та ускладненої процедури ідентифікації особи під час оформлення документів; потреба у доопрацюванні цифрових послуг для внутрішньо переміщених осіб тощо [5].

Однак досліджуючи питання внутрішньодержавних міграційних процесів, не слід оминати увагою й загрози, що несе міграція за межі України, зокрема в частині незворотного відтоку населення. Тобто мається на увазі таке поняття, як «рееміграція», під яким розуміється повернення емігрантів на батьківщину.

Так, наприклад, наявність спрощеної процедури, що стосується перебування за кордоном, а також інші фактори зумовлюють певні складнощі в контексті наведеної рееміграції.

О. Чічіріна визначає такі чинники, що впливають на питання повернення українських біженців в Україну:

серед біженців доволі значною є частка незахищених верств населення, зокрема, людей поважного віку, з інвалідністю, безробітних матерів із дітьми. Вони забезпечені належною та достатньою матеріальною і соціальною допомогою, сучасними європейськими умовами життя, що відповідають їхнім потребам;

вагома кількість людей, змушених покинути Україну, втратила власне житло, або ж воно є зовсім непридатним для подальшого проживання, у зв'язку з чим вони мають додаткову підставу розпочати нове життя за кордоном;

можливість пошуку роботи висококваліфікованими спеціалістами в період вимушеного перебування за кордоном та подальше залишення там;

можливість подання на громадянство або дозвіл на постійне проживання в країні зі спливом певного терміну навчання, роботи, проживання в країні;

люди, які пережили окупацію, втратили родину або просто знаходилися під обстрілами тощо, можуть не мати сил, бути морально неготовими повернутися в Україну [6, с. 38-40].

Таким чином, беззаперечно, війна в Україні зумовила катастрофічну міграційну кризу, наслідки якої можуть бути доволі невтішними. Як уже відмічалося, проблема міграції не є новою для України. Ще до початку повномасштабної війни, у 2017 р. Інститутом демографії та соціальних досліджень НАН України та багатьма експертами було акцентовано увагу на катастрофічну тенденцію: щомісяця 100 тис. українців виїжджають за кордон. Зауважувалося, якщо ситуація залишиться незмінною, то вже до 2050 р., за припущеннями ООН, населення України скоротиться на 18% [2].

Отже, зважаючи на всі існуючі загрози, спричинені міграційними процесами у масштабних розмірах у результаті військових дій в Україні, що значно ускладняються певними викликами, такими як спрощені адміністративні процедури, надані іноземними державами для допомоги українським громадянам, доречно буде врахувати закордонний досвід розв'язання проблеми рееміграції' громадян після війни чи іншого конфлікту [6, с. 38-40].

З огляду на це стратегічно важливим наразі є вжиття нашою державою ефективних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов щодо працевлаштування, забезпеченості житловими умовами та реалізації інших соціальних гарантій, що сформують позитивну тенденцію стосовно повернення українців на батьківщину.

Список використаних джерел

1. Денисюк П. Д. Основні тенденції міграційних процесів країн Європи. Юридичний науковий електронний журнал. 2021. № 4. С. 318-321.

2. Буряченко О. Відновлення України через діалог усіх українців світу.

3. Об'єднавшись - зробити неможливе, всупереч усьому! Укрінформ.

4. Вимушена міграція і війна в Україні (24 лютого - 24 березня 2022). Cedos.

5. Пономарчук В. І. Сучасні проблеми міграційних процесів в Україні у зв'язку зі збройним конфліктом Українське суспільство в умовах воєнного стану: сучасні виклики та напрямки розвитку : матеріали Всеукр. наук. конф. молодих вчених (м. Одеса, 6 черв. 2022 р.). Одеса, 2022. С. 104-107.

6. Ключові проблемні питання захисту прав постраждалих від збройної агресії проти України. Право на захист.

7. Чічіріна О. А. Міграція в Україні: тренди, сучасні виклики та наслідки : кваліф. робота. Київ, 2022. 68 с.

8. Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об'єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України : Закон України від 23.02.2023.

Размещено на Allbest.ru