Аналітика діяльності основних фінансових посередників на міжнародному ринку

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

Стаття присвячена діяльності фінансових посередників на міжнародному ринку. Обрана тема в даний час є особливо актуальною, так як жодне підприємство, як України, так іншої держави не здатне обійтися без допомоги посередників. Торгово-посередницька діяльність є невід'ємним елементом ринкового господарства. Важко знайти підприємця, який би не користувався послугами посередників або сам не виступав у ролі посередника при здійсненні комерційних операцій. Так само важливу роль на всіх сегментах міжнародного фінансового ринку відіграють фінансові посередники, які забезпечують постійну взаємодію між країнами та спрямовують рух капіталу до найефективніших споживачів. Проведено аналіз та оцінка фінансових посередників на фінансовому ринку. Здійснена аналітика діяльності фінансових посередників у трьох основних площинах: української, європейської та американської.

Ключові слова: фінансовий ринок, фінансові посередники, банки, небанківські фінансові установи, кредитні спілки, страхові компанії.

Abstract

Analysis of the activities of the main financial intermediaries on the international market

BozhkovaVictoria, SamodayValentyna

SumyStatePedagogicalUniversitynamedafter A.S. Makarenko

MashynaYuliia

KyivNationalEconomicUniversitynamedafterVadymHetman

Thearticleisdevotedtotheactivityoffinancialintermediariesontheinternationalmarket. Thepurposeofthearticleistheoreticalsubstantiationanddevelopmentofpracticalrecommendationsregardingtheactivityofintermediariesininternationaltrade, thesubjectofwhichistheroleofintermediariesininternationaltradeandthefunctioningoffinancialintermediariesintheinternationalfinancialmarket. Thechosentopiciscurrentlyparticularlyrelevant, sincenoenterprise, bothUkrainianandforeign, candowithoutthehelpofintermediaries. Tradingactivityisanintegralelementofthemarketeconomy. Itisdifficulttofindanentrepreneurwhodoesnotusetheservicesofintermediariesorwhohimselfdoesnotactasanintermediaryintheimplementationofcommercialtransactions. Anequallyimportantroleinallsegmentsoftheinternationalfinancialmarketisplayedbyfinancialintermediarieswhoensureconstantinteractionbetweencountriesanddirecttheflowofcapitaltothemostefficientconsumers. Researchmethodsinthearticlearecompiledusing a systematicapproach, statisticalandtheoreticalanalysistodeterminethemainactivityofintermediaryactivity, comparisonoftypesofintermediariesintheinternationalmarket, aswellascomparisonoffinancialintermediaries, conductinganeconomicanalysistostudythefinancialmarket, conductinganoperationalandcostanalysistoexpandtheunderstandingofprofitabilityofbanks, costandprofitabilityofspecificoperations, conducting a macroeconomicanalysistocomparetheactivityoffinancialintermediariesontheinternationalmarket. Inthepracticalsenseoftheobtainedresults, theactivityofthemain financialintermediariesontheinternationalmarketwasassessed. Theinfluenceofthesystemofintermediaryactivityonthecompetitivenessofbankingactivityisanalyzed. Theactivityoffinancialintermediarieswasevaluatedinthreemainareas: Ukrainian, EuropeanandAmerican. Inthetheoreticalandmethodologicaldirection, a generalsetofcharacteristicsandactivitiesofintermediariesininternationaltradewascarriedout.

Keywords: financialmarket, financialintermediaries, banks, non-bankfinancialinstitutions, creditunions, insurancecompanies.

Основна частина

Постановка проблеми. Фінансова система та інститути, що входять до неї, визначають особливості та можливості для інвестиційних процесів в економіці будь-якої господарської системи. Саме собою функціонування інвестиційного механізму неможливе без розвиненої фінансової системи та її внутрішніх взаємозв'язків. Найважливішим завданням функціонування сектора фінансового посередництва є організація трансформації та перерозподілу капіталу економіки. Виконання цих функцій відбувається у тісній взаємодії фінансових посередників із державою, бізнесом, домашніми господарствами та за активної роботи на фінансових ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розробка теоретичних та практичних аспектів концепцій основної діяльності посередників на міжнародному ринку сформована в дослідженнях науковців: Марченко В.М. характеризує типи посередників, їх роль та діяльність на міжнародному ринку [1]; проведено аналіз визначень та характеристик основних фінансових посередників міжнародного фінансового ринку, які наведенні в енциклопедіях та дослідженнях таких авторів, як Мельник П.В., Тарангул Л.Л., Гордей О. Д, Лисенков Ю.М., Коротка Т.А. [2]; наукові дослідження Мірошниченка О.В. показують рівень конкурентоспроможності банків та їх функціонування в процесі набуття, утримання та розширення ринкових позицій. Подана та пояснена детальна суть терміну конкурентоспроможності банків численними дослідженнями авторів: Бєляков А.В., Волощук І. П., Коваленко А. І., Матвейчев О.А., Мірошниченко О.В., Осадчая І. М., Примостка Л.О., Сало І. В. [3; 4], Фатхутдінов Р А.; вчені Зимовецький В.В. та Зубика С.П. подають визначення фінансового посередництва [5]. Науковець Войчак А.В. у своїх дослідженнях провів аналіз роботи посередників на міжнародному ринку і пропонує модель оцінювання показників діяльності посередників. Також у роботі здійснений аналіз фінансового ринку та основні типи фінансових посередників за дослідженнями американського економіста Девіда С. Кідвелла [9].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Залишається відкритим питання дійсної практики на справжніх прикладах усіх визначень та теорії даних авторів на міжнародному ринку. Все це обумовлює необхідність подальших теоретико-методичних та практичних досліджень діяльності посередників на фінансовому ринку.

Формулювання цілей статті. Метою статті є теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо діяльності посередників у міжнародній торгівлі. Для досягнення мети поставлені наступні завдання: вивчити економічну характеристику посередників на міжнародному ринку; проаналізувати вплив системи посередницької діяльності на конкурентоспроможність банківської діяльності; оцінити посередницьку діяльність на міжнародному ринку; провести оцінку діяльності основних фінансових посередників на міжнародному ринку.

Виклад основного матеріалу дослідження. На сьогоднішній день у розвинених країнах існує велика кількість різних видів фінансових посередників та наявні різноманітні напрями до виникнення нових шляхів поєднання функцій різних видів фінансових інститутів та створення все нових симбіозів у вигляді універсальних та спеціалізованих фінансових установ.

Втім, як показують на прикладі та досвіді розвинені фінансові системи своє функціонування, то постійне використання послуг фінансових посередників допомагає зменшити втрати від неефективного використання фінансових ресурсів і знизити інвестиційні ризики для позичальників і кредиторів.

Розглянемо діяльність інституційних учасників - група фінансових посередників (ФП), які здійснюють різноманітні види професійної діяльності з фінансовими активами і розподіляють прибуток між засновниками та довірителями відповідно до правових норм і конкретної угоди. Якщо говорити про індивідуального учасника, то в даному випадку посередник розпоряджається своїми коштами самостійно і отриманий прибуток належить тільки йому. Чим і відрізняються інституційні учасники, які стурбовані в першу чергу капіталом своїх клієнтів та шукають оптимальні та виграшні варіанти розміщення капіталу, включаючи усі можливі ризики та результатний дохід. Як і всі фінансові посередники для відповідного аналітичного прогнозу обов'язково враховують оцінки руху фінансових потоків, як локальні, так і глобальні тенденції та зміни. І ще однією відмінністю інституційних учасників від індивідуальних є те, що діяльність фінансових структур обов'язково ліцензується. Саме шляхом роботи та виконання своїх зобов'язань на ринку, здійснюється оцінка діяльності.

Перше це консолідація, процес нагромадження грошових засобів у межах держави або регіону, тих самих фірм з метою реалізації великомасштабних програм; здійснюється об'єднання, що в результаті дає диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу для використання у різних проектах з перспективною капіталізацією. Фінансовим посередникам необхідно об'єднати вільні кошти наявних інвесторів, які надають кошти для купівлі різних нових ринкових активів - у результаті і вийде необхідна диверсифікація. Вигодою і показником вдалої операції від сторони посередника - є результат, у якому інвестор отримує відповідну частку кожного з цих набутих ринкових активів. В свою чергу інвестори звертаються за допомогою до інституцій - них учасників для участі значних проектах, в яких самостійно важко зорієнтуватися. Таким чином фінансові посередники пропонують клієнтам активи, які дійсно являються диверсифікованими портфелями активів. На практиці можна спостерігати, що можливості індивідуального інвестування вужчі, ніж інституційного, з чого значною мірою відрізняються ліквідність та ризики вкладень. Посередницька допомога, щодо прискорення процесів з укладення угод купівлі-продажу цінних паперів дає можливість інвесторам і кредиторам стрімко розміщувати фінансові ресурси, водночас реципієнти коштів самостійно вирішують проблеми із залучення додаткового капіталу.

Також важливим є залишити рівновагу на ринку через координацію пропозицій і попиту на фінансові ресурси. Фінансові посередники можуть контролювати відносини між споживачами та постачальниками капіталу завдяки розумінню портфельного управління активами та розмірами роботи тих самих підприємств. У результаті, посередники виконують ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринку цінних паперів, а попит і пропозиція за таких умов нормалізується у просторі та часі. Таким чином промислові компанії самі розуміють, що їм буде краще співпрацювати із фінансовими інститутами, які володіють значно більшими ресурсами, досвідом та можливістю залучати провідних фахівців.

В діяльності фінансових посередників важливим критерієм є вміння швидко і правильно ліквідувати або знизити наявні фінансові ризики. Хоча на досвіді можна спостерігати за тим, як власне кажучи, інституційні посередники торгуються ризиками коли здійснюють купівлю/продаж фінансових активів і потім перерозподіляючи їх між консервативними і агресивними учасниками ринку. Якщо говорити простими словами, то здійснюється передача ризиків у колі менш схильних та більш схильних до ризиків суб'єктів господарювання. Зниження ризику здійснюється саме через диверсифікацію портфеля активів і професійного управління ними. Також наймаючи фінансового посередника, компанія зменшує витрати, які могла втрати під час невдалих угод, це ті ж самі ризики, які завчасно і виявляють посередники. Для прикладу, візьмемо банки у ролі фінансових посередників, саме вони спеціалізуються на зборі інформації про ризики банкрутства позичальників і знають як їх мінімізувати.

Ще одним фактом, який дає можливість оцінити діяльність фінансових посередників, це їх вміння визначити характеристику прав клієнта-довірителя. Компанії, які використовують можливості посередників можуть сформувати приблизне прозоре поле своїх інвестиційних планів. Паралельно ринок цінних паперів також створює прозорі ознаки функціонування [6, с. 484].

Якщо говорити про основні види фінансових посередників, то стоїть безліч варіантів. Так як у кожній країні свої певні керуючі правила та обмеження, які відрізняються один від одного, і мета та цілі на ринку у кожного із регіонів також може відрізнятися. Тому оцінка діяльності фінансових посередників буде здійснена у трьох основних площинах: українська, європейська та американська.

В Україні фінансовими посередниками представлені банки та небанківські фінансово-кредитні установи. Можна спостерігати що на різноманіття саме фінансового посередництва Україна має не великий список варіантів. Але таким чином є зрозумілим стан українського фінансового ринку. На даний момент банки характеризуються найсиль-нішою і більш розвиненою діяльністю серед інших фінансових посередників, через слабкий розвиток фондового ринку.

Банківська система складається з Національного банку України, який займає провідне місце в регулюванні всієї економіки країни, та інших банків, які є основною складовою банківської системи держави і належать до особливої категорії ділових підприємств, котрі отримали назву фінансових посередників. Тому банки, як фінансові посередники (ФП) мають пріоритети до залучення інвестиційних коштів для подальшого ефективного розподілу та їх використання. Через можливість банками збирати усі можливі ресурси, які у подальшому можуть гарантувати усі необхідні потреби, а саме у додаткових коштах, осіб або організацій, адже діяльність суб'єктів господарювання впливає на економічний стан країни. Банки своєю діяльністю допомагають компаніям у розвитку та виходом на ринок, цим самим покращуючи економічну стабільність України. В свою чергу, банки як фінансові посередники активно працюють на фінансовому ринку та перерозподіляють позичкові капітали, формують грошову позицію та мають право повноцінно впливати на економічне становище. Банки дають можливість суб'єктам ринку отримати різноманітний та великий діапазон послуг, що також впливає на загальні економічні процеси.

У 2021 році платоспроможні банки отримали історично рекордні 77,5 млрдгрн чистого прибутку, що майже вдвічі більше, ніж у 2020 році (39,7 млрдгрн), та на 33% більше, ніж у докризовому 2019 році (58,4 млрдгрн). Рентабельність капіталу сектору зросла до 35,2% порівняно з 19,2% у 2020 році. Станом на 01 січня 2022 року із 71 платоспроможного банку 66 були прибутковими та отримали чистий прибуток 77,9 млрдгрн, що перекрило збитки п'яти банків на загальну суму 0,4 млрд грн. Прибуток сектору концентрований: п'ять найприбутковіших банків сформували 67% усього прибутку. Також за статистичними даними сайту НБУ можна від слідкувати кількість діючих банків в Україні, станом на 03.11.2022 року - маємо 69 банків, з них 31 банк з іноземним капіталом. Небанківські фінансові установи, які також являються професійними учасниками фінансового ринку та спеціалізуються на наданні фінансових послуг, а саме надають кредити, ведуть спільне інвестування, управління активами, забезпечують страхування, здійснюють посередництво у купівлі-продажі фінансових інструментів, у ряд входять пенсійні фонди, ломбарди також.

Кредитні спілки мають вагоме значення для компаній, тому що в порівняні із звичайними банками, вони пропонують низьку мінімальну суму кредиту, гнучку систему погашення кредиту та необов'язковість кредитного забезпечення. За офіційною статистикою, станом на березень 2021 року в Україні було зареєстровано 323 кредитні спілки. Вони володіють доволі вагомим фінансовим ресурсом. Торік система кредитних спілок отримала нового регулятора в особі Національного банку, який вдосконалює правове поле для їхньої діяльності [2].

Національний банк України надає рекомендації небанківським фінансовим установам щодо подання та оприлюднення звітності та іншої інформації регулятору під час дії воєнного стану. Попри воєнний стан, Національному банку важливо оперативно отримувати інформацію про фінансовий стан та показники діяльності ринку небанківських фінансових послуг. Це дасть змогу своєчасно реагувати на проблемні аспекти діяльності учасників ринку, змінюючи законодавство та нормативно-правові акти Національного банку [7].

Далі доцільно розглянути систему та діяльність фінансових посередників на європейському та американському рівнях. В даному випадку діяльність посередників у більшій мірі збігається за значенням та функціонуванням. Але ж все таки американські темпи розвитку інвестиційних фондів випереджають європейські. Відмінність спостерігається у розподіленні інвестиційних фондів, коли фонди грошового ринку відносяться до валютно-фінансових установ, а пайові інвестиційні фонди належать до відповідних їм фінансових корпорацій.

Теоретичні дослідження американського економіста Девіда С. Кідвелла у сфері фінансового ринку, дозволяють виділити чотири типи фінансових посередників. До даних типів входять інвестиційні фонди, які займаються власне продажем акцій для інвесторів, в результаті ці кошти використовують для отримання прямих фінансових вимог. Прикладами фінансового посередника інвестиційного фонду можуть бути фонди грошового ринку або пайові інвестиційні фонди. Існують установи депозитного типу, які залучають строкові депозити за рахунок того, що відкривають ощадні або поточні рахунки для клієнтів, яких обслуговують. Також посередники цього типу використовують отриманні кошти для надання певних кредитів: іпотечні, ділові або споживчі.

Станом на 03.11.2022 року кількість комерційних банків США складає 2 129 банків, загальний розмір активів який становить 21 578 978 дол. США (з них 19 736 517 дол. припадає на США). Виділяється «велика четвірка» банків з активами понад трильйон доларів, у сумі на них припадає 7,357 трлн. дол. активів (43,5% від активів усіх банків США). За часткою зарубіжних активів лідирує Citigroup (41%). Також значна частка зарубіжних активів TheBankofNewYorkMellon (37%), StateStreetCorporation (35%), NorthernTrust (33%), American Express (33%), JPMorganChase (23%), у інших цей показник не перевищує 10%. Хоча з п'яти найбільших у світі банків за розміром активів лише один із США (решта КНР на чолі з ICBC), США залишаються найважливішим фінансовим центром [8].

До третього типу американський економіст Девід С. Кідвелл відніс договірні ощадні установи, які відрізняються від інших завдяки високим ступенем ліквідності залучених коштів і працюють в основному на довготермінове накопичення. Такі посередники отримують тверді надходження коштів за договірними зобов'язаннями. Фінансовими посередниками договірних ощадних установ виступають страхові компанії та пенсійні фонди. Також на ринку діють інші фінансові інституції, як федеральні відомства або фінансові компанії, які власне не відповідають ознакам попередніх типів фінансових посередників. Також американський економіст підкреслює той факт, що інвестиційні фонди на американському ринку частіше не включають до групи перерахованих типів ФП, а відокремлюють окремо. Пояснює Девід С. Кідвелл це тим, що інвестиційні фонди швидше розвивають та сприймають міжнародний ринок [9].

За всесвітнім рейтингом саме американський фондовий ринок випускає найбільший приріст капіталу. Порівнюючи 2018 рік компанії США представляли 40% глобальної ринкової капіталізації, вже у 2020 році показник складав 54,5%. Для розуміння масштабу візьмемо Японію, яка має показник 7,7% і займає друге місце після США, далі Великобританія - показник 5,1% та Китай - 4%. За результатами дослідження голови інвестиційного фонду Fidelity Пітера Лінча, середньорічна дохідність американських акцій протягом 30 років (з 1965 р. до 1995 р.) склала 11,2%. І це з урахуванням того, що цінні папери в США мають практично абсолютну ліквідність: їх можна у будь-який момент конвертувати у гроші. Аналізуючи такі показники, можна затверджувати, що довіра громадян США та світу має дуже високий рівень довіри до фондового ринку.

Наприкінці 90-х зростання капіталу у Штатах значно прискорилося. Причина - широке впровадження інновацій та цифрова трансформація економіки. Добробут американських домогосподарств за останні 20 років зріс із 117,9 трлн. дол. до 399,2 трлн. дол. Якщо простіше, то статки простих американців із 2000 року й до 2020-го зросли на 238,6%. Це на 6,3% щорічно. До речі, показник наближається до темпів зростання за цей період: 5,94% з урахуванням інфляції (8,8% без урахування інфляції) [10].

Відповідно опитування населення США, найвигіднішою та популярною є культура інвестування заощаджень. Зазвичай головний напрям для довгострокових інвестицій являються акції (табл. 1). Якщо ж об'єднати групи «Акції» та «Облігації», то вийде, що американці інвестують у фондовий ринок майже третину своїх грошових збережень.

Таблиця 1. Структура довгострокових інвестицій домогосподарств у США [5]

Рис. 2. Частка за країнами від загальної кількості кредитних установ у ЄС [11]