Контроль процесів ціноутворення в діяльності комерційних підприємств при здійсненні державних перевірок

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський національний аграрний університет

Контроль процесів ціноутворення в діяльності комерційних підприємств при здійсненні державних перевірок

Кепко Валентина Миколаївна,

кандидат економічних наук, доцен

Шевченко Алла Олексіївна,

кандидат економічних наук, доцент

Стаднік Леонід Іванович,

кандидат економічних наук, доцент

Анотація

У статті проведено аналіз ключових аспектів реалізації політики державного контролю за процесами ціноутворення на комерційних підприємствах. Зазначено, що проблематика питання ціноутворення належить до складних економічних завдань і є важливим інструментом побудови ефективної системи менеджменту комерційних підприємств. Указано, що ціноутворення, як комплексний процес, повинен враховувати велику кількість чинників. Ухвалюючи будь-яке рішення у сфері ціноутворення, необхідно ретельно оцінювати короткострокові результати і співвідносити їх із довгостроковими наслідками. У ході дослідження розглянуто принципові засади здійснення державного контролю за діяльністю комерційних підприємств. Визначено інституції, які наділені повноваженнями у сфері моніторингу та контролю за процесами ціноутворення в діяльності комерційних підприємств при здійсненні державних перевірок. Визначено та розглянуто специфічні особливості формування системи державних перевірок за процесами ціноутворення комерційних підприємств.

Ключові слова: ціноутворення, комерція, підприємство, держава, контроль.

Abstract

Control of pricing processes in the activities of commercial enterprises during state inspections

KepkoValentyna, ShevchenkoAlla, StadnikLeonidBilaTserkvaNationalAgrarianUniversity

Keywords: pricing, commerce, enterprise, state, control.

Основна частина

Постановка проблеми. Одним із важливих критеріїв економічної діяльності комерційних підприємств є цінова політика. Ринкове ціноутворення не може формуватися стихійно, оскільки це спричинить появу інфляції, нездорової конкуренції, зростання цін і, як наслідок - фінансову кризу в країні. А тому, держава на законодавчому та регулятивному рівні зобов'язана здійснювати ревізійні заходи шляхом правового контролю регулювання цінової політики комерційних підприємств, з метою підтримання економічної збалансованості цін та загальної фінансової стабільності в країні.

Разом з тим, варто зауважити, що з «13 березня 2022 р. Кабінет Міністрів України ухвалив Постанову №303 «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах планових та позапланових заходів і воєнного стану» [1]. Згідно даної Постанови були припинені на період дії воєнного стану планові та позапланові заходи державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду. По суті, Кабмін ухвалив рішення про зупинення держаних перевірок на період воєнного стану. Однак, цією ж Постановою було передбачено окремі виключення, які дозволяли проводити позапланові з метою попередження неконтрольованого зростання цін, а також наявності загрози, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави» [2]. Зважаючи на вище окреслену проблематику, дослідження питання здійснення державного контролю за процесами ціноутворення в діяльності комерційних підприємств набуває особливої актуальності та потребує більш детального вивчення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням питання щодо політики ціноутворення та здійснення державного контролю у даній сфері, займалися багато українських вчених й науковців. Так, Прокопенко М.В. вказує на те, що «Ціноутворення як процес є важливим елементом економічного стану підприємства в динаміці і залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. Ціни і цінова політика впливають на значення економічних і маркетингових показників діяльності підприємства, таких як прибуток, об'єми реалізації продукції, частка ринку, терміни окупності інвестицій та ін. Від ефективного формування ціни залежить фінансовий успіх підприємства. Інтеграція теоретичних досягнень і практичного досвіду ціноутворення відбувається на основі складного механізму, що дозволяє підприємству виключити ризик прорахунків при встановленні цін. Особливо важлива роль в зв'язку з цим відводиться побудові ефективного механізму ціноутворення» [3, с. 128]. Дугіна С.І. зазначає, що «Сьогодні в Україні існує певна система впливу на процеси ціноутворення суб'єктів господарювання. Ця система, з одного боку, обмежує підприємства у виборі ціни, а з іншого - створює більш-менш справедливі умови функціонування для всіх учасників економічних відносин, сприяє створенню вільного конкурентного середовища, а також обмежує розвиток негативних тенденцій, таких як: монополістичне ціноутворення; штучне підвищення цін на товари першої необхідності тощо» [4, с. 292]. «Поняття «ціни» та «цінової політики», в сучасних умовах глобалізації, виступають провідними важелями економічного механізму управління підприємством. Диференціація цін залежно від факторів впливу та умов прийняття цінових рішень дає змогу господарюючому суб'єкту сформувати власну цінову політику, що буде найбільше реалізовувати цілі, які визначило для себе підприємство» стверджує Ковальчук І.В. [5, с. 51]. Тормоса Ю.Г. стверджує, що «у системі державного управління економічними процесами в Україні великого значення набуває запровадження ефективного державного регулювання ціноутворенням» [6, с. 46]. «Державне регулювання цін, механізму визначення рівня ціни товару (послуги), процесу формування та встановлення цін у сфері державних адміністративних послуг в умовах реформування майже усіх галузей системи державного управління є одним з найважливіших механізмів дотримання балансу інтересів держави і суспільства. Ціноутворення як процес формування та встановлення ціни є одним із складних явищ для суб'єктів господарювання» зазначає Борисенко О.П. [7, с. 89].

Зважаючи на наявність значного доробку науково-дослідницьких праць стосовно вивчення питання ціноутворення та державного контролю за даним процесом, все ж таки варто відзначити, що питання специфічних особливостей реалізації процесу державних перевірок при здійсненні контролю за процесами ціноутворення в діяльності комерційних підприємств, мало висвітлено у фаховій літературі, а тому потребує більш глибокого аналізу.

Мета дослідження - аналіз ключових аспектів реалізації політики державного контролю за процесами ціноутворення на комерційних підприємствах.

Основними завданнями дослідження є: визначення принципових засад здійснення державного контролю за діяльністю комерційних підприємств та визначення специфічних особливостей формування системи державних перевірок за процесами ціноутворення комерційних підприємств.

Виклад основного матеріалу дослідження. Проблематика питання ціноутворення належить до найскладніших розділів економіки і є найважливішим інструментом практики менеджменту комерційних підприємств.

Комерційна організація (підприємство) - юридична особа, що ставить собі за основну мету своєї діяльності одержання прибутку, на відміну від некомерційної організації, яка не має на меті отримання прибутку і не розподіляє отриманий прибуток між учасниками [8].

Діяльність комерційних підприємств, визначена Ст. 9 Господарського кодексу України [9]. Основні засади ціноутворення для комерційних підприємств визначаються Ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» [10]. Ціноутворення, як комплексний процес, повинен враховувати велику кількість чинників: політику і завдання, які встановлює перед собою підприємство, підсумки маркетингового аналізу, оцінку конкурентів, чинну законодавчу базу. Ухвалюючи будь-яке рішення у сфері ціноутворення, необхідно ретельно оцінювати короткострокові результати і співвідносити їх із довгостроковими наслідками.

«Основною складовою системи державного управління ціноутворенням є порядок формування та встановлення цін і тарифів тобто механізм їх державного регулювання. Державне регулювання цін - це система заходів впливу на процеси ціноутворення, що спрямована на забезпечення таких основних цілей, як обмеження монополізму та забезпечення конкурентного середовища на ринку товарів і послуг, стримання інфляційного зростання цін, забезпечення соціального захисту певних верств населення» [6, с. 48].

«Державне регулювання цін являє собою діяльність держави, спрямовану на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб'єктів господарювання, паритет цін різних галузей народного господарства, реальність заробітної плати, стійкість валюти та інші економічні параметри в державі. Державне регулювання цін - це не разовий акт встановлення рівня цін, їх динаміки і співвідношення, а комплекс заходів щодо активізації всіх ціноутворюючих факторів. Перехід будь-якої економіки до ринкових відносин у кінцевому підсумку сприяє розвитку економіки. Однак при цьому збільшується кількість кризових ситуацій, тому держава повинна втручатися в економічні процеси з метою пом'якшення наслідків негативних явищ, адже, впливаючи на ціни, держава намагається зменшити циклічні коливання процесів виробництва та реалізації, а також перерозподілити фінансові ресурси між галузями та підприємствами. Загалом такий вплив має антикризо - вий характер. При цьому важливого значення набуває правильно обрана мета державного регулювання ціноутворення» [11, с. 56].

Ціна, згідно зі ст. 189 Господарського кодексу України [9] та ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» [10], є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування [12].

Ціна є важливою умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Підприємницькі організації, згідно ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України [9] й ст. 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» [10], можуть застосовувати вільні, державні фіксовані та регульовані ціни й тарифи [10].

Ч. 1 ст. 190 Господарського кодексу України визначає вільні ціни, як такі, що формуються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни [9]. Вільні ціни і тарифи, що в свою чергу, поділяються на договірні та ціни, які визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч. 2 ст. 190 Господарського кодексу України) [9; 12].

Державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку (ч. 1 ст. 191 Господарського кодексу України) [9; 12].

Згідно ч. 3 ст. 191 Господарського кодексу України, державні регульовані ціни встановлюються на бланки документів, у тому числі суворого обліку, які використовуються органами виконавчої влади, іншими державними органами для оформлення результатів надання адміністративних послуг (крім власних бланків цих органів), відповідно до Закону [9; 12].

Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов'язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб'єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються Законом «Про ціни і ціноутворення» [10], Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [13] та іншими законами [12].

У сфері ціноутворення державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін здійснює Управління контролю за регульованими цінами Дер-жпродспоживслужби [14].

Разом з тим, варто зазначити, що враховуючи введений воєнний стан в Україні, наразі, згідно з п.п. 69.27 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України [15] та «змінами до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану» [16] податковим органам, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, зокрема Державній податковій службі України, надано повноваження на здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення відповідно до Закону України «Про ціни і ціноутворення» [10; 17].

Тобто, від 01.04.2022 р. і до припинення або скасування воєнного стану в Україні, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням платниками податків вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки (націнки), крім контролю цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг шляхом проведення фактичних перевірок [16].

Фактична перевірка проводиться за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримання у встановленому законодавством порядку від державних органів або органів місцевого самоврядування інформації, що свідчить про можливі порушення платником податків законодавства про ціни і ціноутворення;

- отримання письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.

Фахівцями зі здійснення контролюючих заходів [2] сформовано чекліст для підготовки до перевірок на підприємстві (табл. 1).

«Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Норми встановлені п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України [15]» [17]. Порядок проведення фактичної перевірки передбачено п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України. Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав для проведення фактичної перевірки [18]. Фактична перевірка, що здійснюється за наявності обставини, визначеної у п. 80.2.6 Податкового кодексу України, може бути проведена для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань, визначених у п.п. 75.1.3 Податкового кодексу України, одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта за результатами попередньої перевірки.

Основні правила при підготовки підприємства до перевірок