Комплексність оцінки рівня економічної безпеки інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем

Ієрархічна структура соціально-економічних систем України впродовж останніх років перебуває під надзвичайним тиском негативних зовнішніх чинників, що загострює проблему пошуку шляхів як мінімум її виживання, а, як максимум - забезпечення стійкого функціонування, одним із яких може стати забезпечення ефективного управління економічною безпекою, тобто, фактично, формування таких механізмів прийняття управлінських рішень, які були б націлені на виявлення існуючих і прогнозування потенційних загроз та небезпек функціонуванню й мінімізації їх впливу або ж утриманню його на допустимому для нормального функціонування рівні.

Оскільки «формування ефективної системи управління зумовлює застосування сучасного інструментарію аналітичної підтримки ухвалення рішень» [8], то в процесі розбудови механізмів управління економічною безпекою соціально-економічних систем важливим моментом є формування якісної системи оцінки її рівня.

Важливий момент, на якому варто акцентувати увагу в процесі розбудови (удосконалення) управлінських механізмів, є засадничі принципи сталого розвитку соціально-економічних систем, в якості яких наукова думка пропонує виокремлювати:

- направленість соціально-економічної системи на сприйнятливість до інновацій, її інноваційний розвиток;

- встановлення якісних та об'єктивних стандартних максимальних показників розвитку соціально - економічної системи;

- запровадження в її діяльність інновацій, що містять поточні та перспективні ресурсні можливості; спроможність до кількісного та якісного вимірів рівнів економічного розвитку соціально - економічних систем [1].

Тобто, саме інноваційну спрямованість, інноваційність сучасних соціально-економічних систем визнають як один з головних принципів їх сталого розвитку, що вимагає формувати аналітично -управлінські підходи саме для інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем. Інновації визначають «проактивним елементом поведінки соціально-економічної системи» [12], спрямованої на забезпечення конкурентоспроможності, здатності існування і розвитку у стратегічній перспективі. Науковці [8] серед ключових відмінностей інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем від тих, які не мають чітко вираженого інноваційного спрямування, називають:

- володіння високим рівнем усіх складових внутрішнього потенціалу і, зокрема, фінансової, інтелектуальної та виробничої;

- адаптивність до динамічності та невизначеності ринкових умов і викликів зовнішнього середовища;

- здатність формувати ефективні стратегії стійкого розвитку шляхом залучення наявних резервів та реалізації потенціалу.

Іншими словами, інноваційно-орієнтованими соціально-економічними системами є ті, що характеризуються високим рівнем, зокрема, економічної безпеки, адже загальновживаний перелік характеристик стану економічної безпеки соціально-економічної системи включає: відсутність внутрішніх та зовнішніх загроз економічній діяльності або ж їх допустимий рівень для нормального функціонування і розвитку підприємства; достатність ресурсів різного виду (технічних, кадрових, матеріальних та ін.) для забезпечення стабільної діяльності за виникнення несприятливих умов; технологічна незалежність та висока конкурентоспроможність технічного потенціалу; високий рівень ефективності використання продуктивних сил та інтелектуального потенціалу тощо [13, 14].

Аналітичне оцінювання можливостей і шляхів розвитку інноваційно-орієнтованої соціально- економічної системи має орієнтуватися «на використання відповідних математичних методів і моделей, спрямованих на визначення стану та траєкторій розвитку соціально-економічної системи в умовах інформаційної невизначеності, ідентифікації можливих ризиків та загроз деструктивного впливу чинників зовнішнього середовища» [8]. При цьому, комплексний підхід до оцінювання рівня економічної безпеки інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем має враховувати завдання управління нею, в числі яких науковцями [15] виокремлюються: прогнозування потенційних загроз та організація заходів з їх усунення чи нейтралізації; виявлення, аналіз та оцінка існуючих загроз і небезпек в сфері економічної безпеки; пошук шляхів підвищення рівня економічної безпеки тощо.

Вивчення спектру наукових досліджень щодо проблематики оцінки економічної безпеки соціально- економічних систем дозволяє відзначити наявність значної кількості методичних підходів та методик аналізу, які прийнято поділяти на кілька основних груп [16]:

- індикаторні;

- ресурсно-функціональні;

- засновані на теорії економічних ризиків;

- програмно-цільові.

В той же час дослідники відзначають, що в разі їх застосування «втрачається комплексність оцінки економічної безпеки» [17] і, таким чином, обмежується можливість формулювання вірних висновків та прийняття в подальшому оптимальних управлінських рішень. За іншим твердженням, існуючі методичні підходи потребують розширення за рахунок «застосування ситуативного й рефлексивного підходів» [18]. Тобто автори відзначають необхідність включення до методик оцінки економічної безпеки соціально - економічних систем можливості зміни аналітичних підходів (оцінок) в умовах конкретної ситуації, що склалася, а також забезпечення «критичного аналізу сприйняття, вчинків, дій інших суб'єктів» [19] в процесі оцінювання.

Щодо власне поняття «комплексності», то його трактують як те, що «охоплює групу предметів, явищ, дій, властивостей; становить комплекс чого-небудь» [20]. Таким чином, комплексне оцінювання рівня економічної безпеки інноваційно-орієнтованих соціально-економічних систем повинно становити цілісний комплекс, який враховуватиме їх ключові характеристики та буде спрямованим на виявлення як поточного, так і перспективного стану захищеності їх економічних інтересів.

Проведене дослідження дозволяє виокремити наступні ключові характеристики інноваційно - орієнтованих соціально-економічних систем, які мають виступати базисом розбудови оціночних механізмів:

- системна взаємодія значної кількості процесів, що характеризуються високим рівнем мінливості і залежності від дії зовнішніх чинників;

- ширший перелік властивостей та можливостей, аніж у її окремих елементів;

- наявність ієрархічно підпорядкованого ряду окремих підсистем зі своїм унікальним набором елементів та взаємозв'язків;

- неоднорідність і нерівнозначність функціональних можливостей та напрямів перетворень соціально-економічних систем одного ієрархічного рівня;

- володіння високим рівнем усіх складових внутрішнього потенціалу і, зокрема, фінансової, інтелектуальної та виробничої.

При цьому, важливо при формуванні методичного підходу до оцінки орієнтуватися на його практичну спрямованість, тобто на можливість використання отриманих результатів у процесах прийняття рішень без необхідності здійснювати їх додаткове перетворення, інтерпретацію тощо. Оскільки ж отриманий в підсумку показник рівня економічної безпеки інноваційно-орієнтованої соціально-економічної системи характеризуватиме реальний стан захищеності її економічних інтересів у поточному періоді та спроможність його утримання чи покращення у перспективі, то важливим є базування оціночного підходу саме на переліку економічних інтересів конкретної досліджуваної системи.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі