Еко-інновації для сталого розвитку: сучасний стан, механізми фінансування та проектна діяльність

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття. Незважаючи на значну кількість досліджень у напрямку екологічного реінжинірингу, а саме сутності даного процесу, науково-методичного підходу та практичної реалізації, вбачаємо важливість дослідження сучасних тенденції в розвитку екологічного інноваційного простору, використовуючи як критерій оцінки еко-інновацій еко-інноваційний індекс країн Європейського Союзу (ЄС). Надання детальної характеристики індикаторів, використовуваних для оцінки еко- інноваційного індексу, таких як витрати на дослідження та розвиток в сфері екології, кількість отриманих патентів у галузі екології, обсяг виробництва енергії з відновлюваних джерел, інші важливі аспекти сталого розвитку тощо. Актуальність теми надзвичайно висока, оскільки екологічні виклики стають все більш серйозними, а проектна діяльність в умовах сучасного світу повинна враховувати екологічні аспекти.

Виклад основного матеріалу

Еко-інновації мають вирішальне значення для досягнення мети Європейської зеленої угоди (European Green Deal) щодо переходу до вуглецево-нейтральної та сталої економіки. Індекс еко- інновацій Європейської комісії показує, що з 2013 по 2022 рік еко-інновації в ЄС зросли (з 100 до 121 пунктів) [4]. Головним чином це було зумовлено підвищенням ефективності використання ресурсів. Очікується, що це постійне зростання протягом останніх років продовжуватиметься, оскільки Європейська зелена угода встановила амбітні цілі, пов'язані з навколишнім середовищем і кліматом, а пов'язані з нею ініціативи, ймовірно, зумовлять сприятливі умови для більшої кількості еко логічних

Рис. 1. Індекс еко-інновацій за країнами-членами ЄС, 2013-2022 [5]

фінансування екологічний економічний інноваційний соціальний

Згідно Європейської зеленої угоди еко-інновацій представлені як будь-які інновації, які сприяють розвитку більш екологічної та сталої економіки шляхом зменшення навантаження на навколишнє середовище, підвищення стійкості або більш ефективного використання природних ресурсів. Наразі оцінка індексу еко-інновацій розраховуються на основі 12 індикаторів, що належать до наступних п'яти тематичних напрямків, розглянемо у таблиці 1.

За інформацією з даної таблиці визначено, що оцінка індексу екологічних інновацій є важливим інструментом для визначення ефективності та внеску екологічних інновацій у сталий розвиток, а саме дозволяє виміряти прогрес у впровадженні екологічних ініціатив та технологій, еколого-орієнтованість проекту та порівнювати результати з попередніми періодами, що надає можливість аналізувати та вдосконалювати стратегії розвитку міст, регіонів.

Варто зазначити, що в нормативно-правовій базі України не представлено єдиного визначення трактування «еко-інновацій», на відміну від Європейської зеленої угоди, в якій чітко сформульоване трактування «еко-інновацій», визначено теоретичні основи та активно аналізується динаміка для розуміння об'ємів фінансового забезпечення проектів. Еко-інновації згідно Європейської зеленої угоди трактуються як будь-які інновації, які сприяють розвитку більш екологічної та сталої економіки шляхом зменшення навантаження на навколишнє середовище, підвищення стійкості або більш ефективного використання природних ресурсів.

Нам сьогодні варто розуміти у питаннях повоєнної відбудови, специфіку роботи підприємств, що займаються екологічними інноваціями та якою саме стратегією вони мають керуватись. До прикладу, «еко-інноватори» мають спеціалізацію в конкретних секторах, що може сприяти більш ефективному розвитку та впровадженню екологічних інновацій, в той час як «екоприймачі» використовують екологічні розробки інших підприємств, що сприяє обміну технологіями та підтримці екосистеми еко-інновацій, «еко-інноватори» спрямовують свою роботу на забезпечення екологічних переваг через загальну діяльність, але можливо, їм бракує вираженої стратегії у цьому напрямку, на відміну від «неекологічних інноваторів», що не впроваджують у свій розвиток інновації екологічного спрямування [6]. Дана класифікація від Генерального директорату з питань досліджень Європейської Комісії вказує на різноманітність стратегій та ролей, які підприємства приймають у сфері екологічного новаторства в Євросоюзі. Кожен із напрямків відображає різні рівні активності підприємств та спрямованості впровадження еко-інновацій, розподіл активних гравців на екологічному ринку та тих, хто бажає отримати лише фінансовий результат без екологічних вигід.

Одним із пріоритетних напрямків підтримки екологічної інноваційної діяльності є трансфер еко-інновацій. Трансфер еко-інновацій передбачає врахування економії ресурсів та зменшення економічних втрат при зміні компонентів, параметрів, пропорцій, зв'язків природо-соціально-економічної системи, які, накопичуючись, обумовлюють перехід її в новий якісний стан. Трансфер еко-інновацій актуалізує закладені в соціально-економічних системах потенції до ефективних змін, зміни станів систем, форм та видів їх функціонування. Розглянемо трансфер еко- інновацій в таблиці 2.

Таблиця 1

Характеристика індикаторів оцінки індексу еко-інновацій

Джерело: сформовано автором

Таблиця 2

Підпорядкування каналів трансферу еко-інновацій

Такий поділ за рівнями підпорядкування дає можливість розглядати еко-інноваційну політику на різних рівнях, починаючи від глобального мегарівня та закінчуючи нішевими модернізаціями на мікрорівні. Це надає можливість системно розуміти та керувати процесами на різних масштабах. Кожен рівень має свої особливості та впливає на розвиток еко-інновацій у відповідності з конкретними потребами та умовами [7] .

Україна в період воєнного стану скоротила видатки на охорону навколишнього середовища, це пояснюється тим, що влада приділяє велику увагу воєнним операціям та оборонним витратам [8] .У таких умовах екологічні питання часто стають меншим пріоритетом порівняно з військовими діями та безпекою. В умовах воєнного конфлікту уряд може перерозподіляти ресурси на негайні потреби, залишаючи менше коштів на довгострокові програми з охорони навколишнього середовища.

Рис. 3. Співвідношення надходжень до видатків екологічного податку. Джерело: сформовано та систематизовано автором за даними [9]

З діаграми бачимо, що у 2021 році був найменший показник надходжень до видатків - 0,48. Це свідчить про неефективність використання коштів у певний період, а саме ігнорування екологічних ініціатив або проектів, неправильне направлення фінансових ресурсів. З іншої точки зору могли вплинути неефективні ставки екологічного податку або неправильне налаштування податкової системи. Починаючи з 2022 року показник починає рости, це свідчить про те, що країна сприяє сталому розвитку , створює позитивні стимули інвестувати у зелені технології та активізує бізнес та різні галузі економіки до екологічних ініціатив. Розглянемо також Співвідношення надходжень до видатків екологічного податку на рисунку 4. Це співвідношення може вказати на те, наскільки успішно фінансові ресурси, отримані від екологічного оподаткування, використовуються для підтримки та реалізації проектів та програм в галузі охорони природи.

Рис. 4. Динаміка частки екологічного оподаткування в структурі податків України за 2018-2023 рр. Джерело: сформовано та систематизовано автором за даними [10]

В період 2018-2019 рр. спостерігаємо виражений низький показник, а саме 2018-2019 рр. - 0,30-0,39. Це свідчить про катастрофічно низьку увагу до екологічних питань у податковій політиці, а саме відсутність стимулів для підприємств та громадян до зменшення викидів та збереження природних ресурсів від екологічного оподаткування, що в результаті призвело до низької частки в структурі податків.

Найвищим показник був у 2020-2021 роках, його зростання могло бути пов'язане з підвищенням екологічної свідомості платників податків, громадян, ефективним використанням коштів та розвитком «зелених» технологій. В період 2022-2023 років показник знову знижується.

Для порівняння розглянемо частку екологічного оподаткування в структурі податків країн ЄС, а саме Польщі, Словакії, Чехії та України.

Рис. 5. Частка екологічного оподаткування в структурі податків країн ЄС та України. Джерело: сформовано та систематизовано автором за даними [11]

Польща та Словакія паротягом досліджуваного періоду 2018-2021 рр. мала стабільні показники, порівняно з Чехією яка теж мала стабільний, але порівняно низький показник. Можливо, Чехія має недостатньою жорстке регулювання в сфері екологічного оподаткування чи не має ефективної системи санкцій за порушення екологічних норм. Україна має найнижчі показники, це може бути обумовлено економічними труднощами або ж низькою зацікавленістю уряду у якісному екологічному оподаткуванню, відсутній чи недостатньо розвинений механізм екологічної політики та контролю, який сприяв би визначенню та оподаткуванню екологічних показників.

Отже, систематизувавши теоретико-методологічні основи реалізації еко-інновацій для розвитку регіону на основі проектного підходу, які являють собою розвинуті техніко-екологічні, соціальні чи економічні концепції, спрямовані на забезпечення екологічної стійкості та вдосконалення стану навколишнього середовища на регіональному та місцевому рівні. Саме проектний підхід надає можливість швидкого реагування та можливості грантового фінансування є джерел Європейського Союзу.

При цьому, зазначимо, що еко-інноваційні проекти - це проекти, що спрямовані на створення соціальних, екологічних, технічних, іміджевих га економічних інновацій, сприяючи екологічному розвитку. На нашу думку, еко-інноваційні проекти сприяють розвитку інноваційним рішень, в яких розроблені новаторські економічні підходи, спрямовані на підтримку ефективного використання ресурсів, підвищення конкурентоспроможності та стимулювання соціально- економічного зростання [12]

В цілому, такий теоретико-методичний підхід до трактування основних понять розширено авторським визначенням «еко-інноваційні проекти - це реалізація екологічних інновації (еко-інновацій) на основі проектного підходу, що характеризують інноваційні рішення для екологічної стійкості, в яких розроблені новаторські підходи, процеси, інструменти, та спрямовані на підтримку ефективного та відповідального споживання ресурсів, підвищення конкурентоспроможності та сприяння захисту навколишнього середовища.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Еко-інноваційні проекти в регіонах визначають новий напрямок для управління регіональним розвитком, роблячи акцент на сталість та конкурентоспроможність. Важливо підкреслити ключову роль еко-інновацій у створенні екологічно чистого та здорового середовища для підприємств та громадян. Реалізація еко-інноваційних проектів може сприяти вирішенню не лише екологічних, але й соціальних та економічних завдань. Підвищення якості довкілля, поліпшення якості життя населення та підтримка соціально-економічного зростання стають центральними аспектами еко-інновацій у регіональному контексті. Ефективне управління еко-інноваційними проектами передбачає ідентифікацію та аналіз конкретних еко-інновацій, визначення їхньої стратегічної важливості для регіону, а також розробку та виконання планів моніторингу. Важливо, щоб такі управлінські практики враховували місцеві особливості та потреби, забезпечуючи ефективність та прийнятність серед місцевих громад. Система управління еко- інноваційними проектами є ключовим чинником для створення сталого та успішного регіонального розвитку. Теоретико-методичні основи, які розглянуто, є важливими для практичного застосування в управлінні та реалізації проектів, які спрямовані на покращення довкілля та соціального добробуту регіону.

За результатом систематизації теоретичного матеріалу та емпіричного методу опису, системного аналізу науково-практичних літературних джерел, наукових публікацій та інших джерел для розуміння існуючих теоретичних концепцій управління еко-інноваціями та проектами, виділення їх ролі у формуванні зеленої економіки регіону, нами запропоновано теоретико- методичний підхід до трактування основних понять, та розширено базу авторським визначенням про «еко-інноваційні проекти - це реалізація екологічних інновації (еко-інновацій) на основі проектного підходу, що характеризують інноваційні рішення для екологічної стійкості, в яких розроблені новаторські підходи, процеси, інструменти, та спрямовані на підтримку ефективного та відповідального споживання ресурсів, підвищення конкурентоспроможності та сприяння захисту навколишнього середовища.

Література

1. Адаменко О.М., Адаменко Я.О., Міщенко Л.В. (2004) Методика екологічної оцінки техногенного впливу на трансформацію ландшафтів, Український географічний журнал , (2), pp. 22-32.

2. Chung L., Leite P., and Cesar J. (2009) "On Non-Functional Requirements in Software Engineering," in Conceptual Modeling: Foundations and Applications. Springer Verlag, p. 379

3. Konstantin Hoesch-Klohe, Aditya Ghose, Lam-Son L~e () Towards Green Business Process Management (Pre-Publication Draft)

4. The European Green Deal.

5. Eco-innovation index.

6. Гурочкіна В.В. Механізми розвитку промислових підприємств в емерджентній економіці: монографія В.В. Гурочкіна. Хмельницький: ХНУ, 2020. 336 с. ISBN 978-966-330-377-2

7. Гурочкіна В.В., Сокур М.Б. Розвиток еко-інновацій в ЄС: сучасний стан, фінансове забезпечення та емерджентна динаміка. Освіта та підприємництво: точки дотику [монографія] / Колектив авторів; відп. ред. В.В., Швед, Д.І. Наумов. Вінниця, 2021. 224 с. с. 5-18.

8. Гурочкіна В.В., Сокур М.Б. Еко-інновації в емерджентній економіці. Збірник матеріалів IV Міжнародної науково-практичної конференції «Наукові дослідження: парадигма інноваційного розвитку», (27 листопада 2020 р., Прага, Чехія), 2020. С. 10-13.

9. Доходи держбюджету України (2014-2023).

10. Видатки держбюджету України (2014-2023).

11. Eurostat. Eco-innovation

12. Піжук О.І., Багнюк В.І. Оцінювання реалізації інноваційного потенціалу підприємства. Економіка та управління підприємствами. 2017. №15. С. 282-287.

13. Кравчик Ю. Вдосконалення методики оцінки змісту і ефективності реалізації цільових екологічних програм в умовах сталого розвитку. 353-356. Номер: №4, Том 2, 2020 (284).

14. Охорона довкілля та громадяни України. Дослідження практик, цінностей та суджень, травень 2018.

References

1. Adamenko O.M., Adamenko Ya.O., Mishchenko L.V. (2004) [Methodology of ecological assessment of man-made impact on the transformation of landscapes]. Metodyka ekolohichnoi otsinky tekhnohennoho vplyvu na transformatsiiu landshaftiv, Ukrainskyi heohrafichnyi zhurnal, (2), pp. 22-32.

2. Chung L., Leite P., and Cesar J. (2009) On Non-Functional Requirements in Software Engineering in Conceptual Modeling: Foundations and Applications. Springer Verlag, p. 379

3. Konstantin Hoesch-Klohe, Aditya Ghose, Lam-Son L~e. Towards Green Business Process Management (PrePublication Draft)

4. The European Green Deal.

5. Eco-innovation index.

6. Hurochkina V.V. [Mechanisms of development of industrial enterprises in the emerging economy]. Mekhanizmy rozvytku promyslovykh pidpryiemstv v emerdzhentnii ekonomitsi : monohrafiia V.V. Hurochkina. Khmelnytskyi: KhNU, 2020. 336 s. ISBN 978-966-330-377

7. Hurochkina V.V., Sokur M.B. [Development of eco-innovations in the EU: current state, financial support and emergent dynamics]. Rozvytok eko-innovatsii v YeS: suchasnyi stan, finansove zabezpechennia ta emerdzhentna dynamika. Osvita ta pidpryiemnytstvo: tochky dotyku [monohrafiia] / Kolektyv avtoriv; vidp. red. V.V., Shved, D.I. Naumov. Vinnytsia, 2021. 224 s. s. 5-18.

8. Hurochkina V.V., Sokur M.B. [Eco-innovations in the emerging economy] Eko-innovatsii v emerdzhentnii ekonomitsi. Zbirnyk materialiv IV Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Naukovi doslidzhennia: paradyhma innovatsiinoho rozvytku», (27 lystopada 2020 r., Praha, Chekhiia), 2020. S. 10-13.

9. Dokhody derzhbiudzhetu Ukrainy (2014-2023).

10. Vydatky derzhbiudzhetu Ukrainy (2014-2023).

11. Eurostat. Eco-innovationindex.

12. Pizhuk O.I., Bahniuk V.I. [Evaluation of the implementation of the innovative potential of the enterprise] Otsiniuvannia realizatsii innovatsiinoho potentsialu pidpryiemstva. Ekonomika ta upravlinnia pidpryiemstvamy. 2017. №15. S. 282287.

13. Kravchyk Yu. [Improvement of the methodology for assessing the content and effectiveness of the implementation of targeted environmental programs in the conditions of sustainable development] Vdoskonalennia metodyky otsinky zmistu i efektyvnosti realizatsii tsilovykh ekolohichnykh prohram v umovakh staloho rozvytku. 353-356. Nomer: №4, Tom 2, 2020 (284).

14. Okhorona dovkillia ta hromadiany Ukrainy. [Environmental protection and citizens of Ukraine] Doslidzhennia praktyk, tsinnostei ta sudzhen, traven 2018.

Размещено на Allbest.Ru