Позиціонування країн Центральної Європи в глобальних ланцюгах доданої вартості в контексті європейської інтеграції України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Одеський національний економічний університет

Позиціонування країн центральної європи в глобальних ланцюгах доданої вартості в контексті європейської інтеграції України

Патлатой Олександр Євгенович кандидат економічних наук, доцент, докторант

Анотація

У статті проведено позиціонування країн Центральної Європи та Балтії у глобальних ланцюгах доданої вартості та їх порівняння з Україною, що має допомогти у формулюванні майбутньої стратегії ефективної інтеграції економіки України в європейські ланцюги вартості. Виявлено, що всі розглянуті країни характери- зуються негативною позицією у глобальних ланцюгах доданої вартості. Встановлено, що умовно майже всі країни Центральної Європи та Балтії можна розділити на дві групи: 1) економіки з відносною участю у ГЛДВ, вищою за середню, та позицією у ГЛДВ, нижчою за середню; 2) економіки з відносною участю у ГЛДВ, нижчою за середню, та позицією у ГЛДВ, вищою за середню. Доведено, що в розглянутих країнах інтенсивність участі та позиція в ГЛДВ безпосередньо не пов'язані з досягнутим рівнем економічного розвитку, однак необхідно брати до уваги ступінь розвитку національної інноваційної системи як важливий чинник економічного зрос- тання. Запропоновано звернути увагу на економічну модель Польщі як можливий стратегічний орієнтир для успішної інтеграції економіки України у європейські ланцюги вартості.

Ключові слова: глобальні ланцюги доданої вартості (ГЛДВ), зворотна та форвардна участь у ГЛДВ, позиція у ГЛДВ, країни Центральної Європи та Балтії (ЦЄБ), європейська інтеграція України.

Abstract

POSITIONING OF CENTRAL EUROPEAN COUNTRIES IN GLOBAL VALUE CHAINS IN THE CONTEXT OF UKRAINE'S EUROPEAN INTEGRATION

Patlatoi Oleksandr

Odessa National Economic University

In the article, the positioning of Central European and Baltic countries (CEB) in global value chains and their comparison with Ukraine is carried out, which should help in formulating the future strategy of effective integra- tion of the Ukrainian economy into European value chains. Economic and statistical methods, including elements of regression and graphical analysis, made it possible to group CEB countries according to the level of their eco- nomic development and GVC participation, as well as GVC position. It was found that all the considered countries are characterized by a negative position in global value chains. It was established that almost all the countries of Central Europe and the Baltics can be divided into two groups: 1) economies with a higher-than-average relative GVC participation and a lower-than-average-GVC position (Czechia, Slovakia, Hungary, Slovenia, Estonia); 2) economies with a lower-than-average relative GVC participation and a higher-than-average GVC position (Poland, Latvia, Lithuania, Croatia, Romania, as well as Ukraine). It has been proven that in the con- sidered countries the intensity of GVC participation and GVC position are not directly related to the achieved level of economic development, however, it is necessary to take into account the degree of development of the national innovation system as an important factor of economic growth. Highly integrated in GVC countries with higher-than-average GDP PPP per capita: Czechia, Estonia and Slovenia, are characterized by the high level of innovation development as well. It was emphasized, that the low share of final goods in the commodity export is a main characteristic, which differs Ukraine from all the CEB countries and poses a serious threat to its further economic development. It is proposed to pay attention to the economic model of Poland as a possible strategic reference point for the successful integration of the Ukrainian economy into European value chains: in terms of balancing export-led growth model with the development of domestic market and nurturing institutions for the successful economic development.

Keywords: global value chains (GVC), backward and forward GVC participation, GVC position, countries of Central Europe and the Baltics (CEB), European integration of Ukraine.

Постановка проблеми

Інтернаціоналіза- ція світового виробництва на сучасному етапі відбувається переважно через глобальні лан- цюги доданої вартості, у рамках яких предмети праці перетинають державні кордони один і більше разів перед їх остаточним збиранням у вигляді кінцевого продукту та подальшим експортом, у результаті чого різні частки вар- тості кінцевого товару створюється у різних країнах, а подекуди і регіонах світу. Для малої відкритої економіки, якою на сьогодні є еконо- міка України, ефективна інтеграція в глобальні ланцюги доданої вартості є запорукою стій- кого довгострокового економічного розвитку. Важливість цього питання усвідомлюється також українським політичним керівництвом. Прем'єр-міністр України Д. А. Шмигаль висло- вив зацікавленість у «кластерній співпраці з ЄС, як основі для успішної інтеграції України у глобальні ланцюги доданої вартості» [1]. вартість стратегія інтеграція

Глобалізація світової економіки поєдну- ється сьогодні з локалізацією виробництва у певних регіонах світу, і найбільшими осе- редками тут є «фабрика Європа», «фабрика Азія», та «фабрика Північна Америка» [2, с. 9]. Європейський союз, економічним ядром якого виступає Німеччина та почасти Франція, є нині найголовнішим зовнішньоторговельним партнером України, абсолютні обсяги торгівлі з яким зросли навіть незважаючи на початок розв'язаної Російською Федерацією у 2022 р. повномасштабної війни проти України [3]. Тоді ж Україна отримала офіційний статус канди- дата до вступу в Європейський союз. Отже, з часом економіка України стане органічною частиною «фабрики Європа»; однак залиша- ється питання, наскільки ефективною вия- виться участь України у європейських товар- них ланцюгах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Теоретичним аспектам дослідження гло- бальних ланцюгів вартості, а також пробле- мам їх державного регулювання, присвячені праці Дж. Бейр, Д. Вінклер, Д. Джереффі, В. Мільберга, Дж. Хамфрі та ін. В емпірич- них дослідженнях останніх років Б. Лундвалл [6], Ф. Паецольд [5], М. Ф. Реї, О. Ріера [5], Дж. Фадерберг [6] і низка інших авторів аналі- зують панельні дані країн з різним рівнем еко- номічного розвитку в контексті їхньої участі у ГЛДВ.

Однак досі існує небагато досліджень, які б проводили порівняльний аналіз участі в ГЛДВ економіки України з економіками сусідніх країн, які колись так само пройшли ринкову трансформацію, а нині є членами Європей- ського союзу.

Метою статті є позиціонування країн Цен- тральної Європи та Балтії у глобальних лан- цюгах доданої вартості та їх порівняння з Україною, що має допомогти у формулюванні майбутньої стратегії ефективної інтеграції еко- номіки України в європейські ланцюги вартості. Виклад основного матеріалу дослі- дження. Станом на 2020 р., 40,7% міжнарод- ної торгівлі України припадали на глобальні ланцюги доданої вартості, що є меншим в порівнянні з показником 2018 р. - 45,3%1. Існують і інші оцінки: зокрема база даних EORA UNCTAD свідчить, що 55% валового експорту України у 2018 р. було реалізовано через ГЛДВ2. У 2020 р. у галузі сільського, лісового та рибного господарства 32,7% між- народної торгівлі здійснювалося через ГЛДВ, у енергетичній галузі, сфері послуг, обробній та видобувній промисловості - 40%, 37,1%, 47,1%, 53,8% відповідно.

Станом на початок 2022 р. компанії з Укра- їни брали участь у глобальних та регіональ- них ланцюгах доданої вартості не лише як експортери сільськогосподарської сировини та металургійних напівфабрикатів, але й як постачальники неону для мікроелектроніки (70% світового ринку), дротів запалювання для автомобілебудування (4% світового ринку, 22%, 12% і 11% ринків Румунії, Німеч- чини та Чехії відповідно), осей та коліс для залізничних вагонів (8% світового ринку та, наприклад, 61% ринку Болгарії), як підряд- ники досить широкого спектру послуг, зокрема у галузі ІТ [4, с. 48].

Для вимірювання участі кожної національ- ної економіки чи окремої галузі у ГЛДВ вико- ристовуються передусім два показники:

Закордонна додана вартість або в від- носному вимірі - її частка у валовому екс- порті / валовій доданій вартості, тобто частка імпорту в експорті певної країни чи галузі (Foreign value-added, FVA), або зворотні зв'язки (Backward Participation, BWD);

Проміжні товари, спрямовані до імпор- тера, який в подальшому використовує їх для реекспорту у треті країни, або в відносному вимірі - частка цієї вартості у валовому екс- порті / валовій доданій вартості, (DVX, або фор- вардна участь(Forward Participation, FWD)) [5].

У експертному середовищі немає одно- значної думки, наскільки позитивним чи нега- тивним є кожний вид участі у ГЛДВ. Форвардні зв'язки часто асоціюються з експансією націо- нального експорту, однак якщо основними гру- пами експортних товарів, як у випадку Укра- їни, є сировина та примітивні напівфабрикати, такий тип участі у ГЛДВ лише зрідка приво- дить до суттєвих економічних успіхів та техно- логічного розвитку. Зворотні зв'язки у випадку України виглядають переважно як придбання імпортних машин та механізмів, транспортних засобів, комп'ютерного обладнання тощо, які використовується для виробництва власної імпортної продукції у різноманітних галузях. Для багатьох країн на захід України, які часто називають країнами Центральної Європи, такі зв'язки нерідко проявляються у розмі- щенні там транснаціональними корпораціями «складальних виробництв».

Теоретично зворотні зв'язки мають сприяти «навчанню у постачальників» та технологічній дифузії, однак деякі дослідження, навпаки, знаходять негативну кореляцію між інтенсив- ними зворотними зв'язками та інноваційним розвитком економіки [6].

Іншим показником якості інтеграції еконо- міки або галузі в глобальні ланцюги доданої вартості є індекс позиції у ГЛДВ (GVC position), що розраховується за такою формулою:

Японії, 0,073 для Китаю (за останнє десяти- ліття позиція цієї країни змінилася з низхідної до висхідної, що стало результатом ефектив- ної промислової та інноваційної політики), 0,027 для Німеччини. Економіка України зага- лом займає у ГЛДВ помірковано низьку пози- цію у -0,1223, яка, однак, є вищою у порівнянні з багатьма іншими країнами Центральної Європи да Балтії, що стали членами Євросо- юзу. Це зокрема пояснюється доволі обмеже- ною присутністю іноземного капіталу в Україні. Подальше завдання дослідження поля- гає у групуванні країн Центральної Європи та Балтії (ЦЄБ, а саме - Болгарія, Естонія, Латвія, Литва, Польща, Румунія, Словач- чина, Словенія, Угорщина, Хорватія, Чехія) за показниками участі у ГЛДВ та економіч- ного зростання. Усі ці держави, як і Україна, на рубежі 1980-х - 1990-х років приступили до переходу від планової до ринкової економіки і, на відміну від України, починаючи з 2004 р., спромоглися долучитися до європейського політичного й економічного співтовариства. Їхні успіхи та невдачі на цьому шляху мають допомогти Україні у формуванні майбутньої стратегії ефективної інтеграції економіки у європейські ланцюги вартості.

Усі без винятку країни ЦЄБ, як і Україна, займають негативну позицію у ГЛДВ, що видно на рис. 1. На ньому країни ЦЄБ згрупо-

Діапазон значень: [-1; 1]

Де позиція у ГЛДВ> 0 - „висхідна” (upstream position);

Позиція у ГЛДВ < 0 - „низхідна” (downstream position) [5].

Як правило, позиція у ГЛДВ є висхідною для галузей сфери послуг (через їх високу трудомісткість), а от позиція галузей про- мисловості залежить від рівня технологічної самодостатності виробників з тієї чи іншої країни. Якщо вони будуть суттєво залежними від іноземних технологій і виробничих компо- нентів, найімовірніше позиція галузі в ГЛДВ буде негативною.

Великі світові економіки, що мають влас- ний технологічний базис і широкий внутріш- ній ринок, загалом характеризує активна, висхідна позиція у ГЛДВ. Так, цей показник склав 0,506 для економіки США, 0,317 для Кожен порівняльний графік умовно розді- лений на чотири квадранта. Середні показ- ники взяті тут і далі без урахування економіки України, оскільки вона наразі не належить до групи країн ЦЄБ. Варто зазначити, що на рис. 1 виокремлюються загалом лише дві групи країн: перша - з участю у ГЛДВ, вищою за середню та з позицією у ГЛДВ, нижчою за середню (Словаччина, Угорщина, Чехія, Словенія, Естонія; Болгарія «не дотягує» до середнього показника участі у ГЛДВ менш, ніж на 1 відсотковий пункт), друга - з участю у ГЛДВ, нижчою за середню та з позицією у ГЛДВ, вищою за середню (Польща, Литва, Латвія, Румунія, Хорватія, а також Україна), що підтверджує негативну кореляцію між цими двома показниками для країн ЄЦБ. Це значить, що більш інтенсивна участь у ГЛДВ пов'язана з більш низькою позицією у них.

Наступним етапом дослідження є вияв- лення, яким чином участь у ГЛДВ пов'язана з економічним зростанням та рівнем ВВП

Рис. 1. Участь та позиція в глобальних ланцюгах доданої вартості країн ЦЄБ та України (2020 р.)

Джерело: розраховано та складено за даними GVC Trade Table. TIVA.

на душу населення. На рис. 2 країни ЦЄБ згруповано за середньою часткою торгівлі у ГЛДВ у структурі загальної торгівлі в період 1995-2020 рр. та рівнем ВВП на душу насе- лення за паритетом купівельної спроможності (ПКС) у 2020 р.

Зовнішній вигляд цього графіка не дозволяє зробити однозначні висновки щодо існування кореляційного зв'язку між цими показниками. Країни з лівого нижнього квадранта (Болгарія, Латвія, Румунія, Хорватія, а також Україна) менш активно брали участь у ГЛДВ та мають нижчий за середній ВВП на душу населення. Представлені у правому нижньому квадранті країни (Польща та Литва) при відносно мало- інтенсивній участі у ГЛДВ досягли доволі висо- ких економічних результатів.

Варто звернути увагу, що серед усіх активно залучених до ГЛДВ країн немає таких, чий ВВП був би суттєво нижчим за серед- ній. Тобто, повертаючись до попереднього графіка, можна стверджувати, що для дослі- джуваних країн навіть виражено негативна позиція у ГЛДВ безпосередньо не пов'язана з бідністю та слаборозвиненістю. Словаччина та Угорщина, що є одними з головних «скла- дальних хабів» Євросоюзу, передусім у галузі автомобілебудування, мають ВВП на душу населення ненабагато нижчий за середній у країнах ЄЦБ.

Окремий інтерес представляє верхній пра- вий квадрант - група активно залучених до ГЛДВ країн з високими показниками еконо- мічного розвитку: Естонія, Словенія та Чехія. Принагідно зазначимо, що відповідно до Європейського інноваційного індексу, Литва, Словенія та Чехія відносяться до «поміркова- них інноваторів», а Естонія є «сильним інно- ватором». Усі ж інші країни ЄЦБ характери- зуються більш низьким рівнем інноваційного розвитку [7, c. 20]. Отже, за наявності роз- виненої національної інноваційної системи, навіть низька позиція у ГЛДВ не є перешко- дою для динамічного економічного зростання та розвитку.

Альтернативними показниками для оцінки участі економік у ГЛДВ є частка експорту про- міжних та сировинних товарів, з одного боку, а з іншого - кінцевої продукції (капітальних благ і предметів споживання). Торгівля проміж- ними товарами, яка до певної міри може бути пов'язана з «висхідною» позицією економіки чи галузі у ГЛДВ, характеризується великою мінливістю. У період рецесії виробники кін- цевих товарів зменшують попит на проміжні товари на час невизначеності та відкладають замовлення матеріалів, деталей та компонен- тів. У той же час спеціалізація на виробництві «ключових» товарів (машин та обладнання, комп'ютерів тощо) характерна для «компаній лідерів», які значною мірою визначають фор- мат та структуру ГЛДВ, приймаючи рішення щодо розміщення окремих ланок виробничого процесу. у регіонах світу [8, с. 7, 9].

Рис. 2. Участь в глобальних ланцюгах доданої вартості та ВВП ПКС на душу населення, країни ЦЄБ та України

Джерело: розраховано та складено за даними GVC Trade Table. TIVA.

На рис. 3 відображено позиціонування країн ЄЦБ та України відповідно до середньої частки кінцевих продуктів (капітальних благ і предметів споживання) у загальному товар- ному експорті в 1995-2020 рр. та рівня ВВП ПКС на душу населення в 2020 р.

На графіку спостерігається певний позитив- ний зв'язок між експортом кінцевих товарів і ВВП на душу населення. Польща, Чехія, Литва та Словенія є країнами, що експортують від- носно вищу частку кінцевих благ і мають вищий за середній ВВП на душу населення. Натомість Угорщина, Словаччина, Румунія та Хорватія також є активними експортерами кінцевих това- рів, однак мають дещо нижчі показники ВВП. У цих країнах активно діє транснаціональний капітал у сфері виробництва транспортних засобів, машин і механізмів, а також електро- ніки, однак це не підкріплюється існуванням міцних національних інноваційних систем.

При цьому в жодній з країн ЄЦБ кінцеві товари не складали менше половини товарного експорту. Натомість ситуація в Україні, де в період 1995-2020 рр. частка експорту кінцевих товарів складала лише 29,3%, виглядає доволі трагічною, особливо у спів- відношенні з рівнем ВВП на душу населення. А у 2020 р. уже 40% товарного експорту Укра- їни припадало на проміжні товари, 37,3% - на сировину, і лише 22,7% експорту складали кінцеві продукти: споживчі товари та капі- тальні блага4. Це свідчить про тенденцію до подальшої примітивізації структури товарного експорту нашої країни.

Висновки

Аналіз участі економік країн Центральної Європи та Балтії у глобальних ланцюгах доданої вартості засвідчив, що у порівнянні з Україною усі вони досягли від- носних економічних успіхів. При цьому для кожної з зазначених економік характерна низ- хідна позиція у ГЛДВ, яка сама по собі не є перешкодою для стійкого та динамічного еко- номічного зростання, однак може стати такою за відсутності високорозвиненої національної інноваційної системи.

Також слід наголосити, що нині основним торговельним партнером усіх колишніх тран- зитивних економік, а нині «нових» членів ЄС,

Рис. 3. Частка експорту кінцевих благ у загальному товарному експорті та ВВП на душу населення

Джерело: розраховано та складено за даними World Integrated Trade solutions.

є Німеччина, осердя «фабрики Європа», і баланс в цих відносинах склався на користь саме цієї країни, завдяки концентрації у ній великих транснаціональних корпорацій, висо- кокапіталізованих брендів, та найважливіше - ключових технологій [9, с. 260-261].

При позиціонуванні країн ЄЦБ у ГЛДВ звертають на себе увагу дві групи держав: активно залучені до ГЛДВ країни, що досягли доволі високого рівня економічного розвитку (Чехія, Естонія, Словенія), та співставні за рівнем ВВП країни, менш залучені до ГЛДВ (Польща та Литва). Словаччина та Угорщина, що на початку ринкової трансформації зро- били ставку на притягнення прямих іноземних інвестицій, ставши великою «майстернею» для європейських корпорацій, досягли дещо скромніших економічних результатів. Усі інші країни ЄЦБ характеризуються більш низькою участю у ГЛДВ і рівнем ВВП, і до цієї групи можна умовно зарахувати також Україну.

При формуванні майбутньої стратегії ефек- тивної інтеграції економіки України у європей- ські ланцюги вартості орієнтиром можуть бути обидві групи країн з ВВП, вищим за середній. Однак випадок Чехії та подібних країн є доволі специфічним та пов'язаний з початково висо- ким економічним і технологічним рівнем.

З огляду на подібність за географічними параметрами, чисельністю населення та до певної міри за вихідними умовами ринкової трансформації у Польщі та України, польська економічна модель виглядає найкращим взі- рцем для наслідування. Поступове збільшення відкритості економіки, балансування експорто- орієнтованої моделі та розвитку внутрішнього ринку разом з запровадженням законодавчих стимулів для інноваційно-інвестиційної діяль- ності, підкріплених розгалуженою системою «інститутів розвитку»: усе це може стати запо- рукою успішної інтеграції економіки України до європейських ланцюгів вартості.

Список використаних джерел

1. Денис Шмигаль: Відбудова України - найамбітніший проект ХХІ ст., який відкриває незліченні пер- спективи для бізнесу.

2. Global Value Chain Development Report 2019: Technological Innovation, Supply Chain Trade, and Workers in a Globalized World. World Trade Organization.

3. EU exports to Ukraine above pre-war levels.

4. Ruta M. et al. The impact of the war in Ukraine on global trade and investment. World Bank, 2022. 83 p.

5. Riera O., Paetzold Ph. Global Value Chains and Trade in the EBRD regions. European Bank of Reconstruction and Development, 2020.

6. Fagerberg J., Lundvall B. Е., Srholec M. Global Value Chains, National Innovation Systems and Economic Development. The European Journal of Development Research. 2018. No. 30(3). P. 533-556.

7. European Innovation Scoreboard 2022. European commission. 120 p.

8. Sturgeon T. J., Memedoviж O. Mapping global value chains: Intermediate goods trade and structural change in the world economy. United Nations Industrial Development Organization, 2011.

9. Патлатой О. Є. Транзитивні економічні системи у глобальних ланцюгах доданої вартості на новому етапі глобалізації. Теорія розвитку національної транзитивної економічної системи в умовах нового етапу глобалізаці ї: монографія / за заг. ред. М. І. Звєрякова. Одеса : ОНЕУ, 2023. С. 244-275.

References

1. The official site of Cabinet of Ministers of Ukraine (2023). Denys Shmyhal: Vidbudova Ukrainy - naiambitnishyi proekt ХХI st., yakyi vidkryvaie nezlichenni perspektyvy dlia biznesu [Denys Shmyhal: Reconstruction of Ukraine is the most ambitious project of the 21st century, which opens countless prospects for business].

2. WTO (2021). Global Value Chain Development Report 2019: Technological Innovation, Supply Chain Trade, and Workers in a Globalized World, World Trade Organization.

3. Eurostat (2023). EU exports to Ukraine above pre-war levels,

4. Ruta M. et al. (2022). The impact of the war in Ukraine on global trade and investment. World Bank.

5. Riera, O. & Paetzold, Ph. (2020). Global Value Chains and Trade in the EBRD regions, European Bank of Reconstruction and Development.

6. Fagerberg, J. Lundvall, B. Е. & Srholec, M. (2018). Global Value Chains, National Innovation Systems and Economic Development”. The European Journal of Development Research, vol. 30(3), pp. 533-556.

7. European commission (2022). European Innovation Scoreboard 2022.

8. Sturgeon, T. J. & Memedoviж, O. (2011). Mapping global value chains: Intermediate goods trade and struc- tural change in the world economy. United Nations Industrial Development Organization.

9. Patlatoi, O. (2023) Tranzytyvni ekonomichni systemy u hlobalnykh lantsiuhakh dodanoi vartosti na novomu etapi hlobalizatsii [Transitive economic systems in global value chains at the new stage of globali- zation]. In. M. Zveryakov (Ed.), Teoriia rozvytku natsionalnoi tranzytyvnoi ekonomichnoi systemy v umovakh novoho etapu hlobalizatsii - The theory of the development of the national transitive economic system in the conditions of the new stage of globalization (pp. 244-275). Odesa: ONEU. (in Ukrainian)

Размещено на Allbest.ru