Інноваційна модель застосування власних фінансових ресурсів у процесі самофінансування аграріїв

Рис. 1. Динаміка чистого прибутку, амортизаційних відрахувань та частки збиткових підприємств сільського, лісового та рибного господарства України за 2018-2022 роки. Джерело: складено авторами за даними Державної служби статистики України [6]

інноваційний фінансовий капіталізація прибуток аграрний виробництво

Вважається, що для успішного впровадження інноваційної моделі розвитку сільського господарства та для ефективного відтворення потрібно щорічно оновлювати принаймні 14-20% технічних засобів [4]. У той самий час, для повного відновлення основних засобів грошовий потік від амортизаційних відрахувань є обмеженим і недостатнім. А лише чистий прибуток, що залишається у розпорядженні аграріїв, не надає в повній мірі можливості для реалізації масштабних і витратних проектів, спрямованих на якісне та інноваційне оновлення сільськогосподарського виробництва.

Л. Кучер у своїх дослідженнях висвітлює подвійний характер амортизації. З одного боку, вона є джерелом фінансування інноваційних проєктів, оскільки входить до числа власних ресурсів, проте, з іншого боку, - виступає індикатором інноваційного розвитку аграрних підприємств, вказуючи на їхню активність у цьому напрямку [4].

Отже, при правильному фінансовому менеджменті щодо амортизації вона може виступати як важливе джерело фінансування інноваційних проектів та індикатор інноваційної активності аграрних підприємств. У сучасних умовах роль амортизації включає безліч функцій, таких як відтворювальна (інвестиційна), розподільча, стимулююча, фіскальна та інноваційна. Інвестиційна функція амортизації передбачає накопичення амортизаційних відрахувань у фонді як фінансового ресурсу для відтворення основних засобів. Інноваційна функція амортизації забезпечує відтворення засобів праці на новому технічному рівні відповідно до науково-технічного прогресу, тоді як стимулююча функція виявляється через створення умов для прискорення темпів цього прогресу.

З приводу амортизації як внутрішнього джерела фінансування інновацій існують певні обмеження. Наприклад, вважається, що прискорена амортизація є життєво важливим джерелом стимулювання інвестицій. Вона дозволяє швидко відновити як фізичне зношення, так і моральне старіння основних засобів. Але при цьому певним чином зростають амортизаційні відрахування, що збільшує витрати підприємства, а відтак зменшує його прибуток, а це особливо небажано для низькорентабельних, або збиткових підприємств. Також запровадження цього інструменту зменшує бюджетні надходження від податку на прибуток через скорочення бази оподаткування. Тому вважаємо, що його застосування може бути більш виправданим для основних засобів, що зазнають швидкого морального старіння, але в межах простого відтворення.

Наразі необдумана державна політика у сфері амортизації та недостатній контроль за цільовим використанням накопичених амортизаційних фондів підприємствами призвели до того, що амортизаційні відрахування втратили свою роль як джерело для розширеного відтворення чи інвестиційної діяльності і стали використовуватися лише для поповнення оборотних коштів господарств.

Загалом модель фінансування інноваційного розвитку аграрного бізнесу має будуватися із урахуванням низки принципів фінансування (рис. 2).

Власні внутрішні джерела фінансування підприємств відрізняються простотою та економічністю залучення капіталу порівняно з коштами, отриманими із зовнішніх джерел (додатковий акціонерний капітал) або отриманими у формі позик [14]. Крім того, вони зазвичай дають високу віддачу від капіталу, оскільки не вимагають сплати відсотків за жодними позиками. Використання власних ресурсів значно знижує ризик неплатоспроможності та банкрутства підприємства [9], одночасно дозволяючи повністю контролювати управління підприємством.

Тим не менш, варто зазначити, що власні джерела фінансування мають свої обмеження. Вони не завжди дають можливість суттєво розширити інвестиційну діяльність, особливо за сприятливих ринкових умов. Поганий зовнішній нагляд за ефективністю використання власних інвестиційних ресурсів у поєднанні з некваліфікованим менеджментом може призвести до серйозних фінансових проблем та втрати капіталу [3].

Рис. 2. Модель фінансування інноваційного розвитку аграрних підприємств. Джерело: згруповано за даними [1; 4; 10]

Можливість залучення зовнішнього власного капіталу також вважається одним із варіантів забезпечення джерел інвестицій для підприємства. Використання акцій для фінансування має свої переваги, зокрема відсутність постійних обов'язкових платежів. Однак використання акціонерного фінансування також має недоліки. По-перше, витрати, пов'язані з випуском акцій, зазвичай вищі, ніж витрати на випуск облігацій. По-друге, існує ймовірність втрати контролю над акціонерним товариством при збільшенні кількості акцій в обігу. По-третє, випуск акцій не може служити постійним джерелом фінансових ресурсів, оскільки розширення статутного капіталу призводить до збільшення кількості цінних паперів компанії на ринку, що може призвести до зниження їх вартості [8].

Але, крім зазначених вище недоліків, цей метод фінансування зовсім не підходить для більшості аграріїв через те, що переважною організаційно-правовою формою ведення аграрного бізнесу є малі та середні фермерські господарства (за статистикою в Україні їх частка у загальній кількості суб'єктів господарювання становить 99,9%) [6].

Тобто важливо враховувати, що значення різних джерел ресурсів у структурі фінансування інноваційної діяльності аграрних підприємств варіюється. Це залежить від таких факторів, як форма власності підприємства, строк окупності та характер інноваційного проекту, що лежить в основі інноваційної діяльності підприємства, а також інших внутрішніх та зовнішніх чинників.

Важливим аспектом є вплив держави на фінансування інноваційної діяльності аграріїв, який реалізується шляхом прямої фінансової підтримки або непрямого стимулювання інноваційної активності. За першого підходу можливе державне кредитування, цільове безповоротне фінансування, державне замовлення або гарантування. За другого - вплив реалізується через сприяння податковою, кредитною, митною або амортизаційною політикою, спрямованою на підтримку інвестицій в інноваційну діяльність. Тобто стимулювання інноваційної діяльності фермерських господарств може відбуватися через прямі та непрямі заходи створення економічних умов для фінансування інноваційного розвитку.

Отже, фінансування сільськогосподарського виробництва за рахунок внутрішніх ресурсів має як переваги, так і недоліки. Основними перевагами самофінансування для аграріїв є: відсутність необхідності повернення позикових коштів і плати за їх використання; відсутність витрат на мобілізацію коштів; відсутність необхідності надання кредитної застави; підвищення фінансової автономії та кредитоспроможності підприємств галузі. Недоліком самофінансування є обмежена можливість контролювати цільове використання внутрішніх фінансових ресурсів, що знижує їх ефективність. Тому при використанні цих ресурсів у сільськогосподарському виробництві пріоритет має надаватися виваженому ставленню до їх цільового та раціонального застосування, особливо за умови інноваційного розвитку.

Висновки з проведеного дослідження

Таким чином, для забезпечення належної фінансової підтримки інноваційної діяльності, спрямованої на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності аграріїв, необхідно розробити механізми стимулювання та заохочення самофінансування інновацій через непряму державну підтримку та підтримку залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Самофінансування є основою інноваційного розвитку в аграрному секторі, проте воно завжди обмежене і може різко змінюватися під впливом кон'юнктури ринку, природно- кліматичних факторів. Крім того, обсяг прибутку, що реінвестується в інновації, залежить від інвестиційної привабливості галузі та державного стимулювання аграріїв до впровадження інновацій.

Проблема забезпечення інновацій складна ще й тому, що одночасно необхідно шукати нові джерела фінансування, розробляти ефективні схеми та механізми фінансування інноваційного розвитку аграрного виробництва навіть в умовах дефіциту інвестиційних ресурсів. Для забезпечення безперервного інвестування інновацій в аграрне виробництво необхідно підключати альтернативні джерела фінансування, які є взаємодоповнюваними та можуть використовуватись одночасно. Тож подальші дослідження мають враховувати ці аспекти, бо саме комбінований підхід до фінансування інновацій слід визнавати перспективним.

Література

1. Бровко Л.І., Водолазська О.А., Ісмайлова С.І. Формування фінансових ресурсів аграрних підприємств України в умовах воєнних дій. Інвестиції: практика та досвід. 2023. №22. С. 118-123.

2. Гнатишин Л., Ханас В. Сутність інноваційних процесів у діяльності сільськогосподарських підприємств. Вісник Львівського національного екологічного університету. Серія «Економіка АПК». 2023. №30. С. 16-20.

3. Євтушевська О.О., Чернов К.І. Теоретичні аспекти власного капіталу підприємства: сутність та структура. Food Industry Economics.2020. №12(3). C. 17-24.

4. Кучер Л., Кучер A., Морозова Г., Пащенко Ю. Розвиток циркулярної аграрної економіки: потенційні джерела фінансування інноваційних проектів. Agricultural and Resource Economics. 2022. Т. 8. №2. С. 206-227.

5. Левкович О.В., Калашнікова Ю. М. Фінансова стійкість як передумова інноваційного розвитку підприємства. Ефективна економіка. 2021. №4.

6. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України.

7. Ткаченко А.М., Бугрім О.Ю. Капіталізація прибутку - запорука розвитку інноваційного розвитку. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2020. №2(113). С. 84-89.

8. Халатур С.М. Особливості механізму функціонування інвестиційного ринку в Україні. Scientific Progress & Innovations. 2013. №4. С. 121-124.

9. Халатур С.М., Бровко Л.І., Моруга Т.О. Методологія оцінки ліквідності та платоспроможності сільськогосподарських підприємств. Економіка та держава. 2017. №12. С. 56-60.

10. Harbar Zh. Financial support for the development of agro-industrial enterprises of Ukraine. Norwegian Journal of development of the International Science. 2020. № 52. Р. 13-23.

11. Global deoffshorization and its impact on the national and regional economies of eastern European countries / Khalatur S., Radzevicius G., Velychko L., Fesenko V., Kriuchko L. Problems and perspectives in management. 2019. Vol. 17(3). P. 293-305.

12. Innovation management as basis of digitalization trends and security of financial sector / Khalatur S., Pavlova H., Vasilieva L., Karamushka D., Danilevica A. Entrepreneurship and sustainability issues. 2022. Vol. 9(4). P. 56-76.

13. Khalatur S., Vinichenko I., Volovyk D. Development of modern business processes and outsourcing activities. Baltic journal of economic studies. 2021. Vol. 7(3). P. 195-202.

14. Zaika S., Hridin O., Zaika О. Financial aspects of innovative development. Економіка та суспільство. 2023. №55.

References

1. Brovko, L.I., Vodolazska, O.A. and Ismailova, S.I. (2023), “Formation of financial resources of agricultural enterprises of Ukraine in the conditions of military operations”, Investytsii: praktyka ta dosvid, no. 22, pp. 118-123.

2. Hnatyshyn, L. and Khanas, V. (2023), “Essence of the innovative processes in the activity of agricultural enterprises”, Visnyk Lvivskoho natsionalnoho ekolohichnoho universytetu. Seriia “Ekonomika APK”, no. 30, pp. 16-20.

3. Yevtushevska, O.O. and Chernov, K.I. (2020), “Theoretical aspects of enterprise equity: essence and structure”, Food Industry Economics, no. 12(3), pp. 17-24.

4. Kucher, L., Kucher, A., Morozova, H. and Pashchenko, Yu. (2022), “Development of circular agricultural economy: potential sources of financing innovative projects”, Agricultural and Resource Economics, Vol. 8, no. 2, pp. 206-227.

5. Levkovych, O.V. and Kalashnikova, Yu.M. (2021), “Financial stability as a prerequisite for innovative development of the enterprise”, Efektyvna ekonomika, no. 4.

6. “Official website of the State Statistics Service of Ukraine”

7. Tkachenko, A.M. and Buhrim, O.Yu. (2020), “Capitalization of profit as a guarantee for innovative development”, Derzhava ta rehiony. Seriia: Ekonomika ta pidpryiemnytstvo, no. 2(113), pp. 84-89.

8. Khalatur, S.M. (2013), “Peculiarities of the functioning mechanism of the investment market in Ukraine”, Scientific Progress & Innovations, no. 4, pp. 121-124.

9. Khalatur, S.M., Brovko, L.I. and Moruha, T.O. (2017), “Methodology for assessing liquidity and solvency of agricultural enterprises”, Ekonomika ta derzhava, no. 12, pp. 56-60

10. Harbar, Zh. (2020), “Financial support for the development of agro-industrial enterprises of Ukraine”, Norwegian Journal of development of the International Science, no. 52, pp. 13-23

11. Khalatur, S., Radzevicius, G., Velychko, L., Fesenko, V. and Kriuchko, L. (2019), “Global deoffshorization and its impact on the national and regional economies of eastern European countries”, Problems and Perspectives in Management, Vol. 17(3), pp. 293-305.

12. Khalatur, S., Pavlova, H., Vasilieva, L., Karamushka, D. and Danilevica, A. (2022), “Innovation management as basis of digitalization trends and security of financial sector”, Entrepreneurship and Sustainability Issues, Vol. 9(4), pp. 56-76.

13. Khalatur, S., Vinichenko, I. and Volovyk, D. (2021), “Development of modern business processes and outsourcing activities”, Baltic Journal of Economic Studies, Vol. 7(3), pp. 195-202.

14. Zaika, S., Hridin, O. and Zaika, О. (2023), “Financial aspects of innovative development”, Ekonomika ta suspilstvo, no. 55

Размещено на Allbest.Ru