Напрями реформ і соціально-економічного розвитку України в період післявоєнного відновлення

Суспільству і уряду слід усвідомити, що всі ці зміни -- в наших руках, і якщо ми хочемо підняти рівень і якість життя в країні, то це залежить лише від нашої наполегливості, цілеспрямованості кожного громадянина рухатися вперед, змінюватися самим і змінювати світ навколо нас. Одного бажання недостатньо, оскільки бажання -- це короткий імпульс, який спонукає до дії, натомість, необхідно мати мету, підкріплену відповідною мотивацією, стимулами, з чітким баченням кінцевого результату, якого прагнемо досягти, з детальним операційним планом покрокового руху до визначеної цілі.

Розраховувати на міжнародну підтримку, не докладаючи максимуму власних зусиль, -- марна справа. Навіть ухвалюючи як кандидат у члени ЄС на його вимогу різні закони та інші важливі договірні, нормативно-правові документи і не розробляючи при цьому реальних, дієвих механізмів їх імплементації, не здійснюючи інших конкретних кроків чи дії, Україні не вдасться досягти бажаного результату, а отже, мрії залишаться нездійсненними, тобто всього лише документами чи планами на папері. Отже, уже сьогодні уряд має розробляти концепцію докорінної інституційної перебудови держави в напрямі європейської і євроатлантичної інтеграції. Він повинен запропонувати суспільству конструктивні ідеї щодо нашого майбутнього, які стосуватимуться національної ментальності, її глибини і значення в плані перспектив розвитку. На нашу думку, кожен українець як особистість і духовна субстанція повинен стати основою стратегії України, суб'єктом соціально-економічного, політичного, культурного розвитку держави. Доцільно вже нині почати формувати сприятливе соціальне, економічне, культурне середовище, яке показуватиме самобутність української нації, її особливість і неповторність, демонструватиме світові ті цінності, які розкривають наш генетичний код і відповідають або й перевершують задекларовані цінності ЄС і всього вільного, демократичного, цивілізованого світу.

Як зазначає відомий американський фундатор стратегічного менеджменту І. Ансофф, по-перше, ключовим у стратегії є визнання того, що коли організація функціонує, то вона є частиною навколишнього середовища; по-друге, коли менеджер розуміє навколишнє середовище і визнає, що воно постійно змінюється, він може приймати правильні рішення стосовно управління організацією, котрі спрямовують її в майбутнє [13]. З цього випливає, що топ-менеджмент організації або державні службовці, які часто є егоїстами й орієнтуються лише на користь і власний інтерес, у кінцевому підсумку ведуть до занепаду компанії або статусу (авторитету) державного органу. Натомість, у довгостроковій перспективі виграють і досягають значних результатів у прибутковості та інших показниках стратегічного розвитку лише ті керівники, які глибоко розуміють політичну, економічну, соціальну структуру суспільства, що змінюється з плином часу.

Для розбудови економіки сучасного типу необхідно змінювати систему державного управління, зміцнювати місцеве самоврядування, а для цього варто завершити бюджетну децентралізацію, яка триває в Україні з 2015 р., створити нові структури, які відповідатимуть екзистенціальним запитам суспільства, подвоїти синергію для успішного подолання проблем, застосовуючи сучасні способи і методи їх вирішення.

Виклики, які постійно поставали перед державою як до війни, так і нині в різних сферах і галузях (соціальні, економічні, екологічні, політичні), давно вимагають переосмислення ролі й значення фінансів у вирішенні сучасних, екзистенціальних, суспільних проблем шляхом переформатування взаємовідносин влади і суспільства, реформування застарілої, неефективної управлінської вертикалі й застосування нових, удосконалених способів і підходів в управлінні й використанні фінансових ресурсів.

У цьому зв'язку зазначимо, що в сучасних умовах не можна оперувати старими організаційними формами, методологічними підходами, які вже нині не відповідають вимогам ринкових відносин, у тому числі щодо забезпечення ефективності управління і використання бюджетних коштів. Старі підходи є чинником небезпеки, деформації виконання завдань усієї системи державного управління. Застарілі методи, підходи управління бюджетними видатками не дають бажаного результату в реалізації бюджетної політики, тому в нових українських реаліях настав час реформувати систему, застосовувати дієвіші методи, принципи, способи, підходи методолого-організаційного забезпечення діяльності. Адже, коли ми говоримо про ефективність використання фінансових ресурсів і підвищення результативності бюджетної політики, то маємо на увазі зміну інституційного підходу. Передусім ідеться про інституції, їх нове наповнення і розуміння учасниками бюджетного процесу їх сутності й ролі на сучасному етапі. Це стосується як головного розпорядника бюджетних коштів, так і розпорядника нижчого рівня, одержувачів бюджетних коштів, тобто від міністерства до будь-якої іншої установи (організації), з метою проєктування нової організаційної системи управління на основі системного підходу управління й використання видатків бюджету. Механізм управління організацією і підприємством повинен орієнтуватися на досягнення цілей і результативних показників.

Нові підходи у формуванні дієвих організаційних структур нового типу вимагають уникнення механічного перенесення старих організаційних форм з надмірним нормативним характером, недопущення використання гіпертрофованих типових рішень, які апріорі не можуть бути ефективними в сучасних умовах. Натомість, необхідно формувати організаційні структури, які виявляють системність підходу. Під останнім маємо на увазі таке: гармонічне поєднання вертикалі й горизонталі системи управління державними фінансами в межах організації, де існує оптимальне співвідношення централізації / децентралізації в управлінні; узгодження і організаційне оформлення всіх горизонтальних зв'язків щодо виконання поточних завдань і перспективних планів і програм; встановлення і взаємоув'язування в межах завдань системи функцій, відповідальності, прав по всій вертикалі управління від міністра до спеціаліста; урахування всіх можливих управлінських завдань, орієнтованих на підвищення рівня успішного досягнення поставленої мети (детальніше див. [14]).

Погоджуємося, що єдино правильним шляхом є реформування всієї системи державного управління і створення нового механізму у вигляді ефективних, сучасних, зрілих фінансових і соціальних інститутів, які гарантуватимуть суспільству не лише фінансову, а й соціальну стабільність і безпеку. І війна, на нашу думку, не є перешкодою для реформ [10, c. 19].

З початком російського вторгнення Верховна Рада України прийняла ряд законів, які лібералізували податкову систему України, знизили фіскальне навантаження на бізнес. Однак при ухваленні цих рішень не ставилося завдання збільшити обсяг бюджетних надходжень (хоча це надзвичайно важливо в умовах дефіциту бюджету), так само як внесені зміни до законів не містили належного фінансово-економічного обґрунтування, що впливає на застосований регулюючий ефект. Тому вже сьогодні необхідно провести ревізію ухвалених законів і прийнятих управлінських рішень, аби запобігти зниженню фіскальної функції податків і можливим шахрайським схемам уникнення від їх стягнення з паралельним запровадженням стандартів, прописаних у директивах ЄС.

Ураховуючи набуття Україною статусу кандидата в члени Європейського Союзу, вбачається доцільним привести у відповідність усю статистику державних фінансів, щоб вона відповідала стандартам і основним положенням законодавства ЄС. Адже статус кандидата -- це новий імпульс у відносинах з ЄС щодо реалізації Угоди про асоціацію між Україною та ЄС Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони. URL: https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/984_011#Text., потужний сигнал до здійснення поглиблених економічних реформ.

Уже на нинішньому етапі Україна потребує не лише відновлення зруйнованого, а й оновлення як суспільний інститут, який дбає про потреби своїх громадян, піклується про їх безпеку, створює комфортні умови для життя і праці. Саме піклування держави, усіх органів, що діють від її імені, про людину, її роль і значення в розвитку економіки є тим мотивувальним фактором, що посилює імпульс інноваційно-інвестиційного розвитку країни. Необхідно докорінно змінити існуючий наратив щодо України як корупційної держави. Як народ України в особі ЗСУ змінив думку про російську армію, як другу у світі, так сьогодні необхідно доводити, що Україна -- найбільш вдале місце для інвестицій і самореалізації. Звісно, крім бажання, мрій і заяв потрібні конкретні кроки і дії, які переконають світ (і перш за все самих українців), що ми можемо змінюватися заради щасливого майбутнього. Думки, ідеї і найбільшою мірою реальні механізми втілення планів здатні надихати інших людей на реалізацію найпотаємніших мрій, які, до того ж, розширюватимуть потенційний життєвий, соціально-економічний і фінансовий простір країни.

У нових умовах українці повинні стати взірцем для інших народів, інакше постає риторичне запитання, для чого було проходити через тяжкі випробування, оплачені кров'ю, якщо все залишиться по-старому? Здолавши такого підступного ворога, наш народ заслуговує на краще майбутнє, і віримо, що воно обов'язково буде.

ВИСНОВКИ

Російсько-українська війна -- це глобальний виклик для всього демократичного, цивілізованого світу. Україна як держава, на території якої тривають найжорстокіші бойові дії, яка зазнала і продовжує зазнавати найбільших втрат і збитків з часів Другої світової війни, повинна вже нині дбати про відновлення економічного потенціалу, нарощування обсягів виробництва, соціально-економічного розвитку.

Дослідження показало всю глибину, складність, багатоаспектність, різноплановість питань, які потребують негайного вирішення, і водночас розкрило вади й недоліки, які існували і до війни, зокрема неповноцінне впровадження середньострокового бюджетного планування і складання бюджетної декларації; проблеми неефективного використання бюджетних коштів. Для вирішення назрілих проблем доцільними, на нашу думку, є: перегляд законодавчих, нормативно-правових рішень, які приймались органами влади в період війни без належного фінансово-економічного обґрунтування; осучаснення концептуальних підходів до формування оборонного замовлення; розробка нової редакції середньострокової стратегії управління державним боргом; удосконалення фінансової термінології з виокремленням публічних фінансів як основи ефективного забезпечення функціонування всього суспільного сектору економіки країни. Необхідно працювати в напрямі формування нової соціальної політики, де людина з її інтересами і потребами стане основою розвитку майбутньої економічної політики, а сама політика інтегруватиметься в європейський і євроатлантичний економічний простір. Невідкладними завданнями також є завершення реформи бюджетної децентралізації, оновлення системи державного фінансового контролю (аудиту) з метою зміни парадигми контролю, реформування освіти, системи соціального забезпечення, охорони здоров'я з переорієнтацією на відповідність інтересам суспільства.

Для зміни сучасного становища необхідно об'єктивно оцінити масштаб завданої шкоди і збитків, затвердити стратегію відновлення, розробити нові вектори реформ щодо інституційної трансформації, щоб чітко сформувати місію і візію майбутнього розвитку України з урахуванням її ролі в міжнародному поділі праці. Уряд має не лише розробляти напрями реформ, а й проводити трансформаційні зміни, брати до уваги запити суспільства, а це означає суттєві зміни в методах і способах роботи, передусім державних інституцій, надання населенню гарантованих державою якісних соціальних послуг, суспільних благ. Старі підходи в управлінні й методах роботи показали свою неефективність, а тому апріорі не відповідають сучасним вимогам.

Війна крім принесених страждань народу показала єдність нації перед загрозою і надала унікальну можливість українському суспільству змінитися, об'єднатися задля здійснення економічних перетворень заради досягнення спільної мети з відновлення країни після перемоги, виправити помилки і стати взірцем соціально-економічного розвитку для решти світу, підвищити рівень і якість життя населення.

Список використаної літератури

1. Даниленко А.І., Венгер В.В. Розвиток реального сектору економіки України у повоєнному відновленні. Фінанси України. 2022. № 6. С. 7--32. https://doi.org/10.33763/finukr2022.06.007.

2. Літинська В.А. Особливості соціальної політики України в умовах воєнного стану. Економіка України. 2023. № 1. С. 61--73. https://doi.org/10.15407/economyukr2023.01.061.

3. Молдован О.О., Постула М. Модернізація системи публічних фінансів та запровадження нової моделі управління. Стратегічні пріоритети. 2014. № 2. С. 35--42.

4. Радіонов Ю.Д. Державні фінанси в умовах воєнного стану. Фінанси України. 2022. № 8. С. 27--51. https://doi.org/10.33763/finukr2022.08.027.

5. Кудряшов В.П. Стратегічні засади управління державним боргом. Економіка України. 2022. № 9. С. 58--76. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.09.058.

6. Радіонов Ю.Д. Генезис публічних фінансів та їх розвиток в Україні. Фінанси України. 2023. № 4. С. 105--128. https://doi.org/10.33763/finukr2023.04.105.

7. Statement by the Honorable M. Blumental. Washington, Department of Treasure News, 1977.

8. Онищенко В.П. Людський і соціальний капітал України в період її післявоєнного відновлення. Економіка України. 2023. № 1. С. 3--19 https://doi.org/10.15407/economyukr.2023.01.003.

9. Геєць В.М., Близнюк В.В., Никифорук О.І. Актуальні аспекти політики соціальної якості в постконфліктній економіці України. Економіка України. 2022. № 6. С. 3--22. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.06.003.

10. Лупенко Ю.О., Радіонов Ю.Д., Забуранна Л.В. Формування соціальних видатків в умовах воєнного стану. Фінанси України. 2023. № 3. С. 7--26. https://doi.org/10.33763/finukr2023.03.007.

11. Сіденко С.В. Пріоритети й чинники інноваційної політики: досвід окремих країн Східної Азії і стратегічні імперативи для післявоєнної відбудови України. Економіка України. 2022. № 11. С. 47--75. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.11.047.

12. Quade E.S., Carter G.M. Analysis for Public Decisions, 1989. 409 p. URL: https://www.google.com.ua/books/edition/Analysis_for_Public_Decisions/TWhFAAAAYAAJ?hl=ru&gbpv=0&bsq=inauthor:%22Edward%20S.%20Quade%22.

13. Igor Ansoff, the father of strategic management. Strategic Change. 2002. Vol. 11. Iss. 8. P. 437-438. https://doi.org/10.1002/jsc.614.

14. Радіонов Ю.Д. Методолого-організаційні підходи до забезпечення ефективності управління та використання бюджетних видатків. Фінанси України. 2022. № 5. С. 7--28. https://doi.org/10.33763/finukr2022.05.007.

References

1. Danylenko A., Venger V. Development of real sector of Ukrainian economy in the framework of the post-war recovery. Finance of Ukraine, 2022, No. 6, pp. 7-32. https://doi.org/10.33763/finukr2022.06.007 [in Ukrainian].

2. Litynska V. Features of Ukraine's social policy under martial law. Economy of Ukraine, 2023, No. 1, pp. 61-73. https://doi.org/10.15407/economyukr.2023.01.061 [in Ukrainian].

3. Moldovan O.O., Postula M. Modernization of the public finance system and introduction of a new management model. Strategic priorities, 2014, No. 2, pp. 35-42 [in Ukrainian].

4. Radionov Yu. Public finances under martial law. Finance of Ukraine, 2022, No. 8, pp. 27-51. https://doi.org/10.33763/finukr2022.08.027 [in Ukrainian].

5. Kudryashov V. Strategic principles of public debt management. Economy of Ukraine, 2022, No. 9, pp. 58-76. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.09.058 [in Ukrainian].

6. Radionov Yu. Genesis of public finances and their development in Ukraine. Finance of Ukraine, 2023, No. 4, pp. 105-128. https://doi.org/10.33763/finukr2023.04.105 [in Ukrainian].

7. Statement by the Honorable M. Blumental. Washington, Department of Treasure News, 1977.

8. Onyshchenko V. Human and social capital of Ukraine in the period of its post-war reconstruction. Economy of Ukraine, 2023, No. 1, pp. 3-19. https://doi.org/10.15407/economyukr.2023.01.003 [in Ukrainian].

9. Heyets V., Blyzniuk V., Nykyforuk O. Topical aspects of social quality policy in the post-conflict economy of Ukraine. Economy of Ukraine, 2022, No. 6, pp. 3-22. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.06.003 [in Ukrainian].

10. Lupenko Yu., Radionov Yu., Zaburanna L. The formation of social expenditures under martial law. Finance of Ukraine, 2023, No. 3, pp. 7-26. https://doi.org/10.33763/finukr2023.03.007 [in Ukrainian].

11. Sidenko S. Priorities and factors of innovation policy: experience of some East Asian countries and strategic imperatives for the post-war reconstruction of Ukraine. Economy of Ukraine, 2022, No. 11, pp. 47-75. https://doi.org/10.15407/economyukr.2022.11.047 [in Ukrainian].

12. Quade E.S, Carter G.M. Analysis for Public Decisions, 1989. URL: https://www.google.com.ua/books/edition/Analysis_for_Public_Decisions/TWhFAAAAYAAJ?hl=ru&gbpv=0&bsq=inauthor:%22Edward%20S.%20Quade%22.

13. Igor Ansoff, the father of strategic management. Strategic Change, 2002, Vol. 11, Iss. 8, pp. 437-438. https://doi.org/10.1002/jsc.614.

14. Radionov Yu. Methodological and organizational approaches to ensure the efficiency of management and use of budget expenditures. Finance of Ukraine, 2022, No. 5, pp. 7-28. https://doi.org/10.33763/finukr2022.05.007 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru