Розвиток цифрової екосистеми ринку праці

Розвиток цифрової екосистеми ринку праці

Development of the digital ecosystem of the labour market

Атаманюк Р.Ф., канд. екон. наук, доцент, докторант

Вступ

Постановка проблеми. Стрімке зростання інтернет-економіки сприяє перетворенню різних сфер діяльності, включаючи сферу праці. Нові цифрові економічні моделі, такі як спільне споживання, платформна та гіг-економіка, кардинально змінюють традиційні підходи до працевлаштування та форми роботи. Ці зміни стають об'єктом наукових досліджень та громадських обговорень, а провідні компанії вже активно впроваджують нові організаційні форми співпраці. Технологічні зміни впливають на баланс попиту та пропозиції на ринку праці, змінюючи зміст та організаційні основи роботи. Тому керівникам та працівникам важливо адаптуватися до цих змін. Перехід до цифрової економіки призводить до виникнення нових видів зайнятості, таких як фріланс, мобільна та віртуальна робота, які активно представлені у цифрових екосистемах [4]. Традиційні кордони праці розмиваються, цифрові технології створюють нові взаємозв'язки між фізичними та цифровими світами, а також простором і часом. У сучасному світі гіг-працівники та інші форми самозайнятості стають звичайним явищем. Виникає потреба в нових навичках для життя та роботи в зміненому середовищі, що також стає предметом досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. За висновками Джаймович Н., Сапорта-Екстен І., Сіу Х., Єдід-Леві Ю. [9], економічна історія демонструє, що після первинного скорочення кількості робочих місць спостерігається відновлення попиту на робочу силу, що призводить до відновлення повної зайнятості. Петько С. [3], Попело О., Кичко І., Тульчинська С., Жигалкевич Ж., Трейтяк О. [17] підкреслюють, що інвестиції в розвиток, модернізацію та цифрову трансформацію сприяють насиченню ринку праці кваліфікованими фахівцями, зменшенню рівня безробіття та підвищенню доходів.

Як зазначають Македон В., Чабаненко А. [2], Ель Мартін [7], в контексті цифровізації сучасної економічної діяльності стрімко розгортаються три ключові тренди: гіг-економіка, платформна економіка та економіка спільного використання. Гіг-економіка у деяких дослідженнях представляє собою новий економічний формат, що охоплює різноманіття форм короткотермінової зайнятості (фріланс, платформна робота, самозайнятість, групова зайнятість, випадкова робота тощо), що швидко набирає поширення у світі та трансформує ринок праці і зайнятість. Як зазначають Мазур Н. [4], Чалюк Ю. [5], використання цифрових платформ у гіг-економіці стає дедалі більш поширеним, дозволяючи роботодавцям ефективно залучати потрібних працівників та ресурси за потреби. З розвитком цифрових платформ зростає не тільки кількість людей, зайнятих через ці платформи, але й різноманіття форм організації їхньої роботи.

Незважаючи на інтенсивний розвиток цифрової екосистеми ринку праці, що включає зростання платформної економіки, гіг-економіки та віртуальних форм зайнятості, досі існують значні невирішені питання та виклики. Перетворення традиційних моделей працевлаштування та поява нових видів зайнятості вимагають від урядів, компаній та працівників глибокої адаптації до змінюваних умов. Інша важлива проблема - розвиток навичок та перенавчання. Швидкі технологічні зміни та постійна еволюція ринку праці вимагають від працівників постійного оновлення знань та навичок. Виникає потреба в створенні гнучких та доступних систем професійного розвитку, що зможуть задовольнити цю потребу.

Також існує виклик у вигляді забезпечення рівноправного доступу до можливостей цифрової економіки. Цифровий розрив, що включає відмінності у доступі до високошвидкісного інтернету, цифрових навичок та технологічних ресурсів, може посилити існуючі нерівності на ринку праці.

Постановка завдання. Мета дослідження - вивчення та аналіз ключових тенденцій, впливу та змін, які відбуваються на ринку праці в контексті цифрової трансформації.

Основні завдання дослідження включають:

--аналіз розвитку цифрових технологій та їх впливу на ринок праці;

--дослідження зростаючої ролі платформної економіки та її впливу на ринок праці;

--оцінювання змін у трудових відносинах та організації праці, спричинених цифровізацією;

--розробка рекомендацій щодо адаптації ринку праці до умов цифрової економіки.

Виклад основного матеріалу дослідження

Значного впливу на ринок праці завдають глобальні зміни в економіці, технологічні інновації, демографічні коливання, зростаюча урбанізація, обмеження ресурсів і виникнення нових економічних моделей, таких як платформна та гіг-економіка. Ці фактори спричиняють зміну структури ринків праці та видів роботи, появу нових професій та форм зайнятості, загострення соціально-економічної нерівності у світі, різноманітність робочої сили та важливість вивчення цінностей і мотивацій молодого покоління. Однією з виразних тенденцій є швидка урбанізація, що перетворює міста на магніти для талантів і нових індустрій, підвищуючи актуальність питань привабливості міського життя та роботи в нових умовах [9]. Дефіцит ресурсів і зміни клімату впливають на переформатування ринків праці, прогнозований попит на воду та енергію (45 % і 50 % відповідно) стимулює створення нових робочих місць у галузі альтернативної енергетики, розробку нових видів продукції (наприклад, рослинне м'ясо), переробку сміття та використання вторинних ресурсів в рамках циркулярної економіки. Мільйони людей, зайнятих у традиційних секторах, працюють в умовах швидких змін та нових викликів [17].

У «Доповіді про майбутнє праці» (The Future of Jobs), представленій на Всесвітньому економічному форумі у жовтні 2020 р. (WEF-2020), зазначено, що технології та глобалізація привели до значних перетворень на ринках праці, які визначатимуть їх розвиток у майбутньому. У першій половині 2020 р. стався неочікуваний збій на ринках праці з безпосереднім впливом на добробут окремих осіб та сімейні доходи. Вчені, експерти та політики схиляються до думки (і ця точка зору поділяється), що світова пандемія незворотно змінила ринки праці та зайнятість, наголошуючи на неможливості повернення до «нормального стану» та необхідності створення «нових норм» [15].

Внаслідок взаємодії ефектів Четвертої промислової революції та рецесії, спричиненої пандемією COVID-19, сталася значна цифровізація бізнес-процесів, що призвело до «прориву» у зростанні віддаленої роботи та електронної торгівлі, що, своєю чергою, сприяло збільшенню кількості робочих місць, орієнтованих на віддалену роботу, та створенню нових можливостей для розвитку цифрових платформ праці.

Згідно з дослідженням «Майбутнє праці», компанії активно пристосовуються до нових віддалених і гібридних форм роботи. Одним з ключових пріоритетів для бізнес-лідерів, що прагнуть ефективно перейти на віддалену роботу, є забезпечення добробуту співробітників. Виділено три основні категорії зайнятості: 1) традиційні працівники, які й надалі використовуватимуть звичні форми організації праці (наприклад, працівники сільського господарства, медики, деякі представники творчих професій); 2) віддалені працівники, які продемонстрували здатність ефективно працювати дистанційно і, ймовірно, продовжуватимуть у цьому форматі; 3) «переміщені» працівники, які втратили роботу через пандемію або працювали в секторах, найбільш уразливих до кризи (наприклад, туризм, готельний бізнес, роздрібна торгівля тощо) [11].

Зараз приблизний відсоток робочих місць, що організовані на віддаленій основі, складає 39 % у країнах з високим рівнем доходу, 26 % - у країнах з середнім і високим рівнем доходу, 18 % - у країнах з середнім і низьким рівнем доходу та 14 % - у країнах з низьким рівнем доходу. Варто відмітити, що кожна з трьох категорій працівників зіштовхується з важливими змінами в робочих процесах, потребуючи нових методів адаптації та перекваліфікації або підвищення кваліфікації. Інтеграція новітніх технологій, таких як 3D-друк, адитивні технології, штучний інтелект, хмарні обчислення та послуги, змінить природу багатьох робочих місць, замінивши деякі види діяльності, які зараз виконуються людьми, на роботу машин. Рівень впливу технологій на виконання робіт варіюватиметься залежно від професії та навичок працівника. Алгоритми спочатку будуть зосереджені на завданнях, пов'язаних з обробкою і пошуком інформації, адміністративними завданнями та деякими видах ручної праці [7]. Проте, людський ресурс все ще переважатиме в таких сферах, як управління, консультування, прийняття рішень, логічне мислення, комунікації тощо.

Згідно з дослідженнями, майже 45 % опитаних компаній заявили про намір скоротити кількість працівників внаслідок інтеграції технологій, 40 % планують збільшити використання підрядників для спеціалізованих завдань, а 35 % мають намір збільшити свій штат завдяки використанню технологій. До 2025 р. час, витрачений людьми та машинами на виконання поточних завдань, буде приблизно однаковим. Окрім технологічних аспектів, багато компаній планують змінити своє місце розташування, ланцюжки створення вартості та кількість зайнятих протягом наступних п'яти років. Очікується новий феномен майбутнього - поділ праці між людьми, машинами (роботами) та алгоритмами [5, с. 75].

За прогнозами роботодавців, до 2025 р. кількість застарілих робочих місць зменшиться з 15,4 % до 9 % (падіння на 6,5 %), тоді як нові професії зростуть з 8 % до 14 % (збільшення на 6 %) серед загальної кількості працівників в компаніях-учасниках опитування. Відповідно до цих даних, експерти оцінюють, що до 2025 року близько 85 млн робочих місць можуть бути заміщені внаслідок перерозподілу праці між людьми та машинами, проте одночасно може виникнути 98 млн нових робочих місць, які будуть краще пристосовані до нового поділу праці між людьми, машинами та алгоритмами [16].

У майбутньому світі праці та на ринках праці, що розвиваються, з'являються нові вимоги до працівників, а також спостерігається тенденція до подальшого поділу праці між людьми, машинами і алгоритмами. Роботодавці вважають, що до 2025 р. будуть затребувані такі ключові навички та групи навичок, як критичне мислення, аналітика, вирішення проблем, а також вміння самостійного управління, активне навчання, комунікація, стійкість, стресостійкість та гнучкість (рис. 1) [13].

Рис. 1. Навички, що сприймаються цифровою економікою із зростаючим попитом до 2025 р. (за часткою опитаних компаній, в%)

Джерело: [13]