Конкурентоспроможність підприємницьких структур як об’єкт управління: еволюція методологічних підходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

Конкурентоспроможність підприємницьких структур як об'єкт управління: еволюція методологічних підходів

Ігор Михальчук

Анотація

Метою роботи визначено порівняльний аналіз методологічних підходів до трактування терміну «конкурентоспроможність підприємства» з погляду відповідності їх сутнісного наповнення сучасних реалій підприємницької діяльності. В ході аналізу виділено комплексний і відносний підходи, ресурсний, компетентнісно-цільовий та ціннісно- орієнтований. Охарактеризовано особливості кожного із підходів і умови їх ефективного застосування. Аргументовано, що в умовах високодинамічних споживчих ринків та економічної нестабільності, спричинених війною і невизначеністю процесів повоєнного відновлення в управлінні конкурентоспроможністю доцільно опиратися на ціннісно-орієнтований підхід. В контексті цього підходу відзначено провідну роль інформаційного забезпечення процесу створення нових ціннісних пропозицій і розроблено логічну схему цього процесу. Зважаючи на те, що створення нових споживчих цінностей функціонально належить підсистемам маркетингового та інноваційного менеджменту, виділено їх специфічну роль у цьому процесі.

Ключові слова: підприємницький сектор, конкурентоспроможність, конкурентні переваги, ціннісно-орієнтований підхід, ціннісна пропозиція, інформаційне забезпечення створення цінності

Abstract

Ihor MYKHALCHUK

Khmelnytskyi National University

COMPETITIVENESS OF BUSINESS STRUCTURES AS A MANAGEMENT OBJECT: EVOLUTION OF METHODOLOGICAL APPROACHES

The article provides arguments in favor of the fact that a clear understanding by the management of the essence of the competitiveness of the enterprise as an object of management is important for making a well-founded choice of the strategy of the business entity's behavior on the market. Therefore, the aim of the work is a comparative analysis of methodological approaches to the interpretation of the term "enterprise competitiveness" from the point of view of the correspondence of their essential content to the modern realities of entrepreneurial activity. It is assumed that this will enable the managers of domestic business structures to identify priority areas of management efforts to preserve (restore) their viability in the conditions of economic instability caused by the war and the uncertainty of post-war recovery processes.

In the course of the analysis, complex and relative approaches, resource-oriented, competence-targeted and value- oriented are highlighted. The features of each of the approaches and the conditions for their effective application are characterized. It is argued that in the conditions of turbulence and economic instability caused by the war and the uncertainty of future political processes, it is advisable to rely on a value-oriented approach in the management of competitiveness. In the context of this approach, the leading role of information support in the process of creating new value propositions was noted and a logical scheme of this process was developed. Considering the fact that the creation of new consumer values functionally belongs to the subsystems of marketing and innovation management, their specific role in this process is highlighted.

Key words: business sector, competitiveness, competitive advantages, value-oriented approach, value proposition, information support for value creation.

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями

Процеси, що відбуваються нині в глобальному економічному просторі, характеризуються високою турбулентністю. Переваги міжнародного розподілу праці, які сприяли здешевленню виробництва продукції масового споживання, дали поштовх для стрімкого розвитку країн (передусім, Китаю), що виступили «глобальними фабриками» для створення промислових товарів різного призначення. Це дало змогу їм за короткий час наростити свій економічний потенціал і вступити в активну конкурентну боротьбу за ринки і ресурси, прагнучи лідерства не тільки економічного, а й політичного. Конкурентне протистояння провідних світових економік набуло масштабного і загрозливого характеру, втягуючи у цей процес все більшу кількість країн, які тим чи іншим чином були задіяні в глобальних логістичних ланцюгах. А через політику «зеленого переходу», яка диктує введення непрямих економічних «штрафів» (у вигляді податків на карбоновий слід) тим виробникам, чиї виробничі системи будуть визнані екологічно шкідливими, зміни в способах конкурування зачепили й відносно стабільні сектори економічної діяльності країн, що розвиваються.

В Україні конкурентне протистояння набуло характеру прямого економічного терору з боку російських агресивних воєнно-політичних груп проти найбільших бюджетоутворюючих представників національного бізнесу. Їх виробничі системи були фактично знищені, внаслідок чого експортний потенціал країни лише за 2022 рік впав на третину. Відновлення цих виробництв навіть після завершення війни мало ймовірне, через що гостро постало питання про розвиток інших сфер підприємництва, а значить про те, як забезпечити їх конкурентоспроможність. Багатьом підприємцям доведеться перебудовувати бізнес-процеси чи створювати новий бізнес, не тільки адаптуючись до нових умов, а й прагнучи на рівних конкурувати з провідними товаровиробниками інших країн. Це потребує врахування особливостей конкуренції на відкритих ринках, способів і методів формування конкурентних переваг суб'єктами підприємництва в сучасному бізнес-просторі. Наукове і практичне значення цих питань для відновлення економічної спроможності України у період війни і повоєнних років вказують на актуальність дослідження питань, пов'язаних із управлінням конкурентоспроможністю суб'єктів підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій з даної проблеми

Питання досягнення і підтримання конкурентоспроможності суб'єктів господарювання є об'єктом наукових досліджень уже тривалий час. Ці питання мають велике практичне значення, адже всі учасники ринку прагнуть випередити конкурентів у боротьбі за увагу споживачів та доступ до ресурсів. Тому значного поширення набули наукові дослідження (як теоретико-методологічного, так і прикладного характеру), присвячені феномену конкурентного успіху - конкурентоспроможності підприємницьких структур. В Україні цим питанням також приділяється увага багатьма науковцями, про що свідчать, наприклад, роботи останніх років Л. Березіної, Ю. Вакуленко, І. Єпіфанової і В. Джеджули, С. Савченко, В. Стадник, П. Брінь та М. Нехме та багатьох інших [1-11], які розробляли науково-методичні рекомендації для реалізації різних завдань управління конкурентоспроможністю підприємств різних галузевих груп та організаційних форм економічної діяльності. Багато вітчизняних науковців у своїх рекомендаціях виводять на перше місце інноваційну активність підприємств, яка дає змогу сформувати певні конкурентні переваги (наприклад, роботи П. Бечко [2], І. Брітченка та І. Ладунка [4], І. Єпіфанової і В. Джеджули [6], Т. Іванової [6], С. Савченко [8], І. Посохова [10]). Дослідження цих та інших науковців зробили значний внесок у формування теорії і практики управління конкурентоспроможністю суб'єктів господарювання в її сучасному баченні - з великим потенціалом інформаційних технологій, які дають змогу скласти чітку картину реальних процесів, які відбуваються на ринку, та оптимізувати усі функціональні складові процесів управління розвитком підприємств [9; 11]. Та розроблені ними рекомендації більше стосуються більш-менш стабільних ринків, на яких суб'єкти господарювання еволюціонують під впливом технологічних трендів або змін у запитах споживачів, а не фізично знищуються, радикально змінюючи структуру конкурентного поля.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується стаття

В Україні бізнес-середовище зазнало значних змін внаслідок фізичного руйнування як багатьох виробничих систем окремих суб'єктів ринку, так і цивільної інфраструктури загального використання. Тому проблема управління конкурентоспроможністю вітчизняних підприємств перейшла у площину виживання (життєздатності) бізнесу в період війни. Водночас вона постане в іншому світлі і в період повоєнного відродження національної економіки, яке невіддільне від проблеми розбудови підприємницького сектору на принципово нових засадах. І це примушує до поглибленого аналізу сутності процесу, яким належить керувати, тому що «процес протидії та подолання криз не може носити хаотичний характер, він має бути ретельно структурованим, що дасть змогу оптимізувати використання ресурсів» [12]. А вихідним пунктом такого структурування, який забезпечує отримання валідного результату для наступних дій, є чіткість означень досліджуваних явищ (процесів, категорій). Потреба в досягненні такої чіткості стосовно об'єкта управління і визначила мету статті.

Формулювання цілей статті

Проаналізувати еволюцію наукових поглядів на трактування терміну «конкурентоспроможність підприємства» з погляду відповідності їх сутнісного наповнення сучасним реаліям підприємницької діяльності і здатності чітко окреслити пріоритетні напрями докладання управлінських зусиль вітчизняних підприємницьких структур співвідносно завдань збереження (відновлення) їх життєздатності в умовах турбулентності і економічної нестабільності, спричинених війною і невизначеністю майбутніх політичних процесів. конкурентоспроможність підприємницький ціннісний

Виклад основного матеріалу

Управління будь-якими процесами передбачає чітке виділення кінцевої мети (цілей) та окреслення шляхів її досягнення, які можуть мати значну ресурсно-функціональну варіативність та описуватися різною сукупністю проміжних цілей [13]. Це правило лежить в основі цілеорієнтованого менеджменту, який детермінує ухвалення поточних рішень менеджерів нижчих рівнів управління тим, наскільки їх реалізація наближатиме підприємство до визначеної в процесі розробки стратегії діяльності кінцевої мети (сукупності стратегічних цілей). Для цього слід чітко сформулювати мету у термінах, що дають змогу зрозуміти зміст кінцевого результату. Від чіткості формулювання залежатимуть як часові та ресурсні рамки досягнення мети, так і параметри отриманого результату. Звідси постає завдання менеджменту - обрати найбільш ефективний шлях досягнення мети, зважаючи на специфіку внутрішніх та зовнішніх умов діяльності конкретного підприємства. Це надзвичайно важливо для визначення пріоритетних дій менеджменту щодо забезпечення конкурентоспроможності вітчизняного бізнесу, який вимушений виживати в умовах масштабних руйнувань ринкової інфраструктури і падіння платоспроможного попиту населення.

Отже, якщо метою управління визначено забезпечення конкурентоспроможності підприємства, то необхідно спершу визначити сутність цієї дефініції. Для цього необхідно проаналізувати бачення її змісту провідними зарубіжними і вітчизняними науковцями. Це дасть змогу виділити найбільш значущі складові сутнісного наповнення терміну, які можуть стати основою побудови системи управління конкурентоспроможністю суб'єктів підприємництва в конкретних умовах ведення економічної діяльності. Тому в табл. 1 поряд із визначенням авторами змісту терміну «конкурентоспроможність підприємства» вибрано ті особливості трактування, які є важливими з погляду управління конкурентоспроможністю підприємств.

Наведені в таблиці визначення подано в порядку їх опублікування в наукових джерелах. Це може показати деякі зміни в трактуванні цієї категорії дослідниками, зважаючи на зміну підходів до ведення конкурентної боротьби на сучасних ринках. Важливо акцентувати увагу на тих аспектах, які можуть бути цінними для сучасних реалій конкурентного протистояння підприємств - в умовах відкритих ринків і глобальних структурних трансформацій світової економіки.

Порівняльний аналіз наведених трактувань сутності даного терміну показує, що в їх основу науковці беруть лаконічне і спрощене визначення М. Портера, яке він дав ще наприкінці 80-х років ХХ століття [14], провівши великий обсяг досліджень більше 100 галузей в різних країнах. Він трактує конкурентоспроможність підприємства як здатність формувати та підтримувати протягом тривалого часу конкурентні переваги. Причому в своїх висновках М. Портер підкреслив, що конкурентоспроможність компанії багато в чому визначається тим, в якому середовищі вона працює. Тобто на відкритих ринках (на яких не здійснюється засобами державного регулювання захист суб'єктів національного підпорядкування від входження іноземних виробників) методи конкурентного протистояння формуються суто як результати рішень менеджменту підприємств і вони мають бути більш ефективними, ніж ті, до яких вдаються конкуренти.

Таблиця 1 Порівняльний аналіз трактувань терміну «конкурентоспроможність» в межах різних методологічних підходів

Джерело: * виділено автором

І навіть за відсутності протекціоністської політики держави на ринках різних країн конкурентне протистояння може потребувати різних методів для утвердження міцніших позицій підприємства порівняно з іншими учасниками. Тому М. Портер пізніше у своїй роботі «Міжнародна конкуренція» [22] підкреслював, що більш стійкі конкурентні переваги здобувають підприємства, що працюють у відносно складних (передусім, наукомістких) галузях економіки, а також її індустріальних її сегментах. Це пояснюється тим, що продукція цих галузей використовується для розширеного відтворення інших галузей і є затребуваною на багатьох світових ринках. І конкурентні переваги в таких галузях формуються здебільшого не простим співвідношенням «ціна /витрати» щодо продукції, яка пропонується ринку, а у функціональній сукупності її експлуатаційних характеристик, що робить їх більш стійкими. Тому при позиціюванні нових зразків продукції їх виробники більше акцентують на нових властивостях, аніж на дешевизні товару. І саме активне позиціювання компанії в конкурентному просторі дає змогу їй утримувати свої ринкові позиції або зміцнювати їх, досягаючи поставлених цілей, що підкреслюється в роботі [15].

Формулюючи своє бачення сутності конкурентоспроможності, частина вітчизняних науковців також не бачила необхідності у конкретизації шляхів досягнення конкурентних переваг (П. Брінь [3], Л. Малярець і Л. Норік [15], С. Савченко [8] та ін. ). Та у своїх визначеннях вони підкреслювати, що конкурентоспроможність є відносною величиною і метою набуття конкурентних переваг є отримання кращих, ніж конкуренти, економічних результатів. Це може бути як за рахунок кращого використання ресурсів (так званий ресурсний підхід в теорії конкуренції), так і за рахунок наявності унікальних компетенцій працівників, здатних творчо підійти до вирішення проблемних ситуацій і забезпечити досягнення запланованих на певний період цілей (його можна назвати компетентнісно-цільовим підходом).

На сьогодні обидва методологічних підходи використовуються у конкурентних змаганнях за увагу споживачів, але ресурсний все більше втрачає актуальність у промисловому секторі з погляду домінування в ньому критерію мінімізації витрат (а політика конкурентоспроможності більшості вітчизняних виробників товарів якраз і вибудовувалась на основі дешевизни ресурсів і, за рахунок цього більш вигідних цінових позицій на ринках). Проте використання ресурсного підходу в управлінні конкурентоспроможністю обмежено доступом до таких ресурсів - і його використовують в основному країни третього світу з відносно дешевою робочою силою або значним запасом природних ресурсів, що мають високу ціну на світовому ринку.

У конкурентному змаганні на високотехнологічних сегментах ринку перемагає компетентнісний підхід, за якого завдання пошуку способів досягнення конкурентних переваг є невід'ємною частиною завдань системи менеджменту, яка визначає їх залежно від специфіки діяльності підприємства і структурних чинників середовища господарювання. І саме рівень професійної компетентності працівників функціональних підсистем менеджменту, (які здатні ставити амбітні, але досяжні цілі і проєктувати й вибудовувати ефективні бізнес- процеси, опираючись на знання законів і закономірностей ринку і технологічну специфіку певної сфери діяльності), забезпечує формування і розвиток конкурентних переваг підприємства та зміцнення його позицій на цільових сегментах ринку. При цьому одним із важливих орієнтирів управління конкурентоспроможністю підприємства є здатність менеджменту зберігати фінансову стійкість в процесах інноваційного розвитку, що потребує фаховості в проєктуванні та реалізації процесів взаємодії з партнерами по бізнесу [23].

Одним із способів опанування професійною управлінською майстерністю для малих підприємницьких структур є участь у програмах співпраці крупного і малого бізнесу. Приклади такої співпраці вже є. Так, група провідних компаній України ( OLX, Lifecell, Webpromo, monobank, Ringostat, Nazovni від МЗС України та Shop- Express) об'єдналися для сприяння відновленню діяльності українських виробників (і продавців) товарів, що постраждали від війни. Вони запустили Програму розвитку торгівлі для МСБ, яка має за мету «надання українським підприємцям інструментів, можливостей і спеціальних знань для успішного продажу товарів онлайн» [24]. Програма підійде всім виробникам товарів, імпортерам, гуртовим і роздрібним продавцям товарів Офлайн, а також підприємцям, що продають товари у соцмережах та на маркетплейсах (зокрема, початківцям).

Програма є «дорожньою картою» дій і надає перелік ефективних сервісів для безплатного створення інтернет-магазину, його налаштуванню, налагодженню та масштабуванню продажів, залученню нових клієнтів, зокрема й на зовнішніх ринках. Також надає безкоштовний (або за спеціальними умовами для учасників) доступ до бази знань з інтернет-маркетингу, зокрема, з SEO, РРС, SMM і таргетингу. Кожен із ініціаторів об'єднання вносить у його роботу свої найуспішніші кейси. Так, Shop-Express надає можливість підприємцям безплатно відкрити на своїй платформі інтернет-магазин; безкоштовно проаналізує магазин агентство Webpromo, 70% знижку на розміщення та просування товару на своїй платформі забезпечить OLX, безкоштовно можна буде пройти навчальні курси з інтернет-маркетингу в академії WebpromoExpress. А платформа Nazovni від МЗС України допоможе з продажами на зовнішніх риках, надасть контакти потенційних партнерів за кордоном та план дій з виходом на світові ринки/ Програма діє впродовж 2023 р. [24]. Участь в ній забезпечить досягнення технологічної майстерності у роботі з ринком особливо для тих підприємств, які лише започатковують бізнес і прагнуть зробити його конкурентоспроможним.

Та однієї лише технологічності бізнес-процесів недостатньо для утвердження підприємства на ринку. В умовах динамічного розвитку споживчих потреб та його інформаційним підкріпленням, важливо забезпечити відповідність продукту запитам споживачів. Орієнтація на споживачів стала домінуючим трендом у конкурентному протистоянні. І якщо наприкінці ХХ ст. науковці про це заявляли лише як загальне побажання (наприклад, Б.Карлоф [25]), то в останні десятиліття все чіткіше і чіткіше звучала ідея про те, що для успіху на конкурентному ринку менеджмент підприємства має зосереджувати зусилля на процесах створення кращих ціннісних пропозицій споживачам (табл. 2)

Таблиця 2 Зміна акцентів у трактуванні терміну «конкурентоспроможність підприємства» згідно методології ціннісно-орієнтованого підходу

Зміст ціннісних пропозицій теж розглядався у порівняльному відношенні - «більш привабливі», «мають вищу цінність», ніж у конкурентів «унікальну», «інноваційну цінність». Однак закономірність є очевидною - чим привабливішим з точки зору очікуваних сподівань є розроблений підприємцем спосіб задоволення споживчих потреб, тим більше учасників ринку прагнуть його використати. Що і дає змогу підприємству відтісняти конкурентів, нарощуючи свою присутність на ринку і поліпшуючи економічні результати своєї діяльності. Звідси можна зробити висновок, що в управлінні конкурентоспроможністю завдання менеджменту полягає в пошуку (проєктуванні, розробленні, генеруванні) ідей для перевершення конкурентів у пропозиції ринку споживчих цінностей. Це має вирішальне значення для сектору малого та середнього бізнесу, який не може конкурувати за ціною (відсутній ефект масштабу). Тому так важливо закладати в плани розвитку підприємницьких структур бізнес-ідею зі значним потенціалом нарощування кількості тих, кому ціннісна пропозиція буде привабливою і корисною. Для збільшення впливу на вибір споживачів важливо правильно користуватись інформаційними технологіями за усіма складовими маркетинг-менеджменту [29], досягаючи прогресу не тільки в способах задоволення різноманітних споживчих потреб, а й у їх формуванні (рис. 1).

Такий ціннісно-орієнтований підхід до управління конкурентоспроможністю підприємницьких структур спонукає до переосмислення інтеграційних процесів в секторі МСБ. Його перевагою є те, що основним мотивом до об'єднання буде не розширення втягування у виробництво споживчих цінностей додаткових обсягів природних ресурсів, а краще застосування інтелектуального потенціалу учасників. В цілому для національної економіки це підвищить результативність трансформаційних процесів - виникатимуть і розвиватимуться нові види економічної діяльності, здатні створювати вищу додану вартість і бути екологічно безпечними. Тому креативне використання потенціалу нових знань має стати основним пріоритетом в управлінні конкурентоспроможністю підприємницьких структур в Україні як в умовах війни, так і в післявоєнний відновний період.

Рис.1. Інформаційне забезпечення процесу створення і виведення на ринок нових ціннісних пропозицій

Джерело: розробка автора

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі

Економічна діяльність більшості підприємницьких структур України нині переживає значні труднощі. Для підтримання здатності підприємств бути життєздатними і економічно результативними, їх менеджери мусять чітко розуміти, що є найважливішими чинниками у відповідній сфері бізнесу для привернення уваги достатньої кількості споживачів до продуктів, які підприємство виводитиме на ринок і отримання переваги перед конкурентами у боротьбі за цільового споживача. Усвідомлення цього має лежати в основі вибору стратегії і тактики конкурування на тих сегментах ринку, на яких такі переваги можуть бути досягнуті. У статті наведено аргументи на користь того, що важливе значення для здійснення обґрунтованого вибору стратегії поведінки суб'єкта господарювання на ринку має чітке розуміння менеджментом сутності конкурентоспроможності підприємства як об'єкта управління. Зважаючи на відносний характер конкурентоспроможності підприємства (а значить, способів оцінювання порівняльних критеріїв, особливостей бізнес-середовища, часових орієнтирів ведення економічної діяльності тощо), підкреслено необхідність порівняльного аналізу методологічних підходів до трактування сутності конкурентоспроможності для виділення тих ключових ознак, які можуть бути покладені в основу системи управління конкурентоспроможністю промислових підприємницьких структур України у складних умовах нинішнього стану вітчизняної економіки. В ході такого аналізу виділено комплексний і відносний підхід, ресурсний, компетентнісно-цільовий та ціннісно-орієнтований. Охарактеризовано особливості кожного із підходів і умови їх ефективного застосування. Зазначено, що російсько-українська війна і загрози, які вона з собою несе, змінили не тільки фізичний простір бізнес-середовища, а й структуру споживчих потреб. За цих умов у роботі з ринком доцільно опиратися на ціннісно-орієнтований підхід, який ключовим чинником досягнення конкурентоспроможності підприємства визначає його кращі порівняно із конкурентами можливості і здатність виводити на ринок ціннісні пропозиції. В контексті цього методологічного підходу відзначено провідну роль інформаційного забезпечення процесу створення нових ціннісних пропозицій і розроблено логічну схему цього процесу. Зважаючи на те, що створення нових споживчих цінностей функціонально належить підсистемам маркетингового та інноваційного менеджменту, виділено їх специфічну роль у цьому процесі. Підкреслено, що ціннісно-орієнтований підхід в управлінні конкурентоспроможністю підприємства потребує створення сприятливих умов для розвитку креативності. Розробка рекомендацій для створення середовища креативності і може бути предметом наступних досліджень.

Література

1. Березіна Л.М., Вараксіна О.В., Олійник А.С., Рак А.Г. Теоретико-методологічні основи управління конкурентоспроможністю підприємства. Агросвіт. 2021. № 21-22. С. 35-42.

2. Бечко П., Голобородько Я. Теоретичні засади сутності економічних категорій «конкуренція» та «конкурентоспроможність». Ефективна економіка. 2015. № 7.

3. Брінь П., Нехме М. Конкурентоспроможність підприємства: сутність, показники та методичні засади динамічної оцінки. Причорноморські економічні студії. 2021. Вип. 64. С. 36-43.

4. Брітченко І.Г., Ладунка І.С. Актуальні проблеми підвищення конкурентоспроможності продукції вітчизняних підприємств. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія «Економіка». 2015. Вип. 1(1). С. 116-118.

5. Вакуленко Ю.В., Олійник А.С., Гевленко О.Є. Системна характеристика управління конкурентоспроможністю підприємства. Агросвіт. 2018. № 18. С. 10-15.

6. Джеджула В.В., Єпіфанова І.Ю., Гуменюк В.С. Конкурентоспроможність підприємства як економічна категорія. Економічний вісник запорізької державної інженерної академії. 2018. Вип. 6. С. 116-121

7. Іванова Т.В. Інноваційна діяльність підприємств України як фактор підвищення рівня конкурентоспроможності на міжнародних ринках. Економічний вісник НТУУ «Київський політехнічний інститут». 2020. № 17. С. 395-404.

8. Савченко С.М. Методологічні основи дослідження конкурентоспроможності підприємств. Ефективна економіка. 2019. № 6.

9. Стадник В.В., Головчук О.В. Науково-методичні підходи до управління інноваційною діяльністю підприємства та його інформаційним забезпеченням. Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. 2017. № 5. С. 177-182

10. Управління конкурентоспроможністю промислових підприємств в умовах невизначеності : монографія / І.М.Посохов та ін. ; Нац.техн.ун-т «Харків.політехн. ін-т». Харків : Іванченко І.С., 2022. 252 с.

11. Функціональні стратегії інноваційного розвитку промислового підприємства : монографія / за наук. ред. В.В. Стадник. Хмельницький: ХНУ, 2016. 446 с.

12. Діденко Є. О., Фесюн А. С. Теоретико-методичні засади антикризового управління підприємствами. Економіка та держава. 2018. № 11. С. 90-96.

13. Красовська Г.О., Стадник В.В., Михальчук І.В. Організаційно-структурні умови розвитку потенціалу креативності в системі менеджменту конкурентоспроможності промислових корпорацій. Innovation and Sustainability, 2022, № 3. С. 14-25.

14. Porter M. Competitive Advantage. New York: Free Press, 1985.

15. Піддубний І., Піддубна Л. Теорія конкурентоспроможності: сучасний стан і предметно-методологічні аспекти розвитку. Економіка України. 2007. № 8. С. 52-60.

16. Малярець Л.М. Норік Л. О. Економіко-математичні аспекти діагностики конкурентоспроможності підприємства : монографія. Харків : Вид. ХНЕУ, 2009. 216 с.

17. Савчук С. И. Основы теории конкурентоспособности : монография [под науч. ред. академика НАН Украины Б. В. Буркинского]. Мариуполь : Издательство «Ренета», 2007. 520 с.

18. Конкурентоспроможність підприємства : оцінка рівня та напрями підвищення : монографія / за заг. ред. О.Г. Янкового. Одеса : Атлант, 2013. 470 с.

19. Шершньова З. Є. Стратегічне управління. Київ : КНЕУ, 2004. 699 с.

20. Воронкова А. Е., Калюжна Н. Г., Отенко В. I. Управлінські рішення у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства: організаційний аспект : монографія. Харків : ВД «ІНЖЕК». 2008. 512 с.

21. Alekhyn A. B. Yzmerenye konkurentosposobnosty na natsyonalnom y mykroekonomycheskom urovniakh: metodolohycheskye aspekti. Herald of Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. Ekonomichni nauky. 2011. № 5. T. 3. S. 7-12.

22. Porter M. E. Competitive Advantage of Nation. New York: Free Press, 1990. 426 p.

23. Стадник В.В., Йохна В.М., Чуняк О.В. Напрями формування практичного інструментарію управління фінансово-економічною безпекою підприємства в стратегіях інноваційного розвитку. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Економіка». 2018. № 2. С. 66-73.

24. Українські провідні компанії' допоможуть середньому та малому бізнесу: умови участі в програмі.

25. Karlof B. Business strategy. 1991. 239 p.

26. Lamben Zh.-Zh. Menedzhment, oryentyrovannii na rinok / Zh.-Zh. Lamben, 2007. 800 s. (Seryia «Klassyka MVA).

27. Кривенко Л.В. Милашенко В.М., Кривенко С.В. Конкурентная стратегия предприятия: теория, методология, практика : монографія. Полтава : ПУЕТ, 2012. 256 с.

28. Стадник В.В. Менеджмент гетерогенних організацій : навчальний посібник. Хмельницький : ПП А.С. Гонта, 2017. 274 с.

29. Стадник В.В., Мельничук О.П., Йохна В.М. Маркетинг-менеджмент інноваційного розвитку підприємства : монографія. Хмельницький : ПП Гонта А.С., 2013. 206 с.

References

1. Berezina L.M., Varaksina O.V., Oliinyk A.S., Rak A.H. Teoretyko-metodolohichni osnovy upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva. Ahrosvit. 2021. № 21-22. S. 35-42.

2. Bechko P., Holoborodko Ya. Teoretychni zasady sutnosti ekonomichnykh katehorii «konkurentsiia» ta «konkurentospromozhnist». Efektyvna ekonomika. 2015. № 7.

3. Brin P., Nekhme M. Konkurentospromozhnist pidpryiemstva: sutnist, pokaznyky ta metodychni zasady dynamichnoi otsinky. Prychornomorski ekonomichni studii. 2021. Vyp. 64. S. 36-43.

4. Britchenko I.H., Ladunka I.S. Aktualni problemy pidvyshchennia konkurentospromozhnosti produktsii vitchyznianykh pidpryiemstv. Naukovyi visnyk Uzhhorodskoho universytetu. Seriia «Ekonomika». 2015. Vyp. 1(1). S. 116-118.

5. Vakulenko Yu.V., Oliinyk A.S., Hevlenko O.Ie. Systemna kharakterystyka upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva. Ahrosvit. 2018. № 18. S. 10-15.

6. Dzhedzhula V.V., Yepifanova I.Iu., Humeniuk V.S. Konkurentospromozhnist pidpryiemstva yak ekonomichna katehoriia. Ekonomichnyi visnyk zaporizkoi derzhavnoi inzhenernoi akademii. 2018. Vyp. 6. S. 116-121

7. Ivanova T.V. Innovatsiina diialnist pidpryiemstv Ukrainy yak faktor pidvyshchennia rivnia konkurentospromozhnosti na mizhnarodnykh rynkakh. Ekonomichnyi visnyk NTUU «Kyivskyi politekhnichnyi instytut». 2020. № 17. S. 395-404.

8. Savchenko S.M. Metodolohichni osnovy doslidzhennia konkurentospromozhnosti pidpryiemstv. Efektyvna ekonomika. 2019. № 6.

9. Stadnyk V.V., Holovchuk O.V. Naukovo-metodychni pidkhody do upravlinnia innovatsiinoiu diialnistiu pidpryiemstva ta yoho informatsiinym zabezpechenniam. Herald of Khmelnytskyi National University. 2017. № 5. S. 177-182

10. Upravlinnia konkurentospromozhnistiu promyslovykh pidpryiemstv v umovakh nevyznachenosti : monohrafiia / I.M. Posokhov ta in. ; Nats.tekhn.un-t «Kharkiv. politekhn. in-t». Kharkiv : Ivanchenko I.S., 2022. 252 s.

11. Funktsionalni stratehii innovatsiinoho rozvytku promyslovoho pidpryiemstva : monohrafiia / za nauk. red. V.V. Stadnyk. Khmelnytskyi: KhNU, 2016. 446 s.

12. Didenko Ye. O., Fesiun A. S. Teoretyko-metodychni zasady antykryzovoho upravlinnia pidpryiemstvamy. Ekonomika ta derzhava. 2018. № 11. S. 90-96.

13. Krasovska H.O., Stadnyk V.V., Mykhalchuk I.V. Orhanizatsiino-strukturni umovy rozvytku potentsialu kreatyvnosti v systemi menedzhmentu konkurentospromozhnosti promyslovykh korporatsii. Innovation and Sustainability, 2022, № 3. S. 14-25.

14. Porter M. Competitive Advantage. New York: Free Press, 1985.

15. Piddubnyi I., Piddubna L. Teoriia konkurentospromozhnosti: suchasnyi stan i predmetno-metodolohichni aspekty rozvytku. Ekonomika Ukrainy. 2007. № 8. S. 52-60.

16. Maliarets L.M. Norik L. O. Ekonomiko-matematychni aspekty diahnostyky konkurentospromozhnosti pidpryiemstva : monohrafiia. Kharkiv : Vyd. KhNEU, 2009. 216 s.

17. Savchuk S. Y. Osnovbi teoryy konkurentosposobnosty : monohrafyia [pod nauch. red. akademyka NAN Ukrayny B.V. Burkynskoho]. Maryupol : Yzdatelstvo «Reneta», 2007. 520 s.

18. Konkurentospromozhnist pidpryiemstva : otsinka rivnia ta napriamy pidvyshchennia : monohrafiia / za zah. red. O.H. Yankovoho. Odesa : Atlant, 2013. 470 s.

19. Shershnova Z. Ye. Stratehichne upravlinnia. Kyiv : KNEU, 2004. 699 s.

20. Voronkova A. E., Kaliuzhna N. H., Otenko V. I. Upravlinski rishennia u zabezpechenni konkurentospromozhnosti pidpryiemstva: orhanizatsiinyi aspekt : monohrafiia. Xarkiv : VD «INZhEK». 2008. 512 s.

21. Alekhyn A. B. Yzmerenye konkurentosposobnosty na natsyonalnom y mykroekonomycheskom urovniakh: metodolohycheskye aspekti. Herald of Khmelnytskoho natsionalnoho universytetu. Ekonomichni nauky. 2011. № 5. T. 3. S. 7-12.

22. Porter M. E. Competitive Advantage of Nation. New York: Free Press, 1990. 426 p.

23. Stadnyk V.V., Yokhna V.M., Chuniak O.V. Napriamy formuvannia praktychnoho instrumentariiu upravlinnia finansovo- ekonomichnoiu bezpekoiu pidpryiemstva v stratehiiakh innovatsiinoho rozvytku. Naukovyi visnyk Mukachivskoho derzhavnoho universytetu. Seriia «Ekonomika». 2018. № 2. S. 66-73.

24. Ukrainski providni kompanii dopomozhut serednomu ta malomu biznesu: umovy uchasti v prohrami.

25. Karlof B. Business strategy. 1991. 239 p.

26. Lamben Zh.-Zh. Menedzhment, oryentyrovannii na rinok / Zh.-Zh. Lamben, 2007. 800 s. (Seryia «Klassyka MVA).

27. Kryvenko L.V. Mylashenko V.M., Kryvenko S.V. Konkurentnaia stratehyia predpryiatyia: teoryia, metodolohyia, praktyka : monohrafiia. Poltava : PUET, 2012. 256 c.

28. Stadnyk V.V. Menedzhment heterohennykh orhanizatsii : navchalnyi posibnyk. Khmelnytskyi : PP A.S. Honta, 2017. 274 s.

29. Stadnyk V.V., Melnychuk O.P., Yokhna V.M. Marketynh-menedzhment innovatsiinoho rozvytku pidpryiemstva : monohrafiia. Khmelnytskyi : PP Honta A.S., 2013. 206 s.

Размещено на Allbest.ru