Професійно-кваліфікаційні диспропорції ринку праці як перешкода для структурної трансформації підприємницького сектору України в сучасних і повоєнних умовах

У 2020 р. інвестиції в українську економіку становили близько 19 млрд дол., при цьому чисельність зайнятих у національній економіці налічувала 15,9 млн осіб. Сьогодні кількість робочої сили значно скоротилася, що, безумовно, ускладнюватиме щорічне освоєння 40 млрд дол. інвестицій -- за існуючої продуктивності праці економіці потрібно буде у два рази більше робочої сили, або має зрости продуктивність праці -- теж у два і більше разів, що малоймовірно. Усі плани і проєкти з відновлення й модернізації економіки України можуть виявитися нездійсненними через брак робочої сили.

По-друге, це дисбаланс між структурою і якістю професійної підготовки та вимогами виробництва, сформованими в системі професійної освіти компетенціями, які недостатньою мірою відповідають вимогам сучасних технологічних процесів, що використовуються нині або плануються використовуватись у сфері економічної діяльності в повоєнний період. Це унеможливить залучення достатньої кількості висококваліфікованих фахівців для вдосконалення управлінської, організаційної, виробничої, логістичної діяльності підприємств, упровадження нових технологій організації бізнесу, що, у свою чергу, стримуватиме темпи відновлення, модернізації і підвищення ефективності економіки.

По-третє, це дефіцит інженерно-технічних фахівців, зумовлений руйнуванням закладів професійної освіти, згортанням системи професійно-технічної освіти і зменшенням їх підготовки у ЗВО. Такий дефіцит, як показує попередній аналіз, існував і раніше, нині ж і в майбутньому він посилиться, що може стати вагомою перешкодою на шляху повоєнного відновлення країни. Без достатньої кількості інженерно-технічних спеціалістів будуть неможливими широка технологічна модернізація виробництва, диверсифікація і структурна трансформація, підвищення ефективності підприємницького сектору і конкурентоспроможності національної економіки.

По-четверте, це посилення дисбалансу у віковій структурі робочої сили в більшості сфер економічної діяльності. Існує загроза подальшого зростання чисельності робочої сили пенсійного і передпенсійного віку, зменшення частки молоді в структурі персоналу підприємств. Це обумовлено масовим виїздом дітей і підлітків за кордон, зниженням народжуваності й більшими втратами саме молодого покоління внаслідок війни. Посилення вікової диспропорції у складі персоналу підприємств може стати суттєвою перешкодою на шляху залучення іноземних інвестицій, передових технологій і модернізації підприємств.

Основні завдання державної політики, системи професійної освіти і бізнесу для подолання професійно-кваліфікаційних диспропорцій ринку праці України

Проведений аналіз виявив значні професійно-кваліфікаційні диспропорції і дисбаланси вітчизняного ринку праці як у розрізі ВЕД, так і в регіональному аспекті, які посилюються внаслідок війни і формують досить високі ризики для повоєнного відновлення і реконструкції України. Найбільшими ці ризики є для східних, північно-східних і південних регіонів України, де велись і тривають найбільш жорстокі бої, мають місце найзначніші руйнування і знелюднення територій. Тому вже сьогодні слід окреслити основні завдання для держави й бізнесу, реалізація яких буде спрямована на збереження, відтворення і залучення робочої сили і подолання професійних диспропорцій.

Завдання державної політики у сфері кадрового забезпечення економіки і подолання професійно-кваліфікаційних диспропорцій мають вирішувати такі проблеми і спрямовуватися на:

• максимальне збереження життя і здоров'я населення, розробку і впровадження комплексної системи захисту від воєнних ризиків і загроз;

• розробку і впровадження активної демографічної і соціальної політики, спрямованої на підвищення рівня і якості життя населення України;

• розбудову соціально-трудової сфери України на принципах концепцій гідної праці, соціального партнерства і соціальної відповідальності бізнесу;

• розробку і реалізацію дієвої державної політики повернення зовнішніх мігрантів, які виїхали з України через війну;

• розробку і реалізацію ефективної державної міграційної політики залучення робочої сили з інших країн;

• відновлення і модернізацію системи професійно-технічної і вищої освіти для забезпечення якісної професійної підготовки молоді відповідно до потреб відновлення й модернізації економіки;

• забезпечення суттєвого підвищення якості шкільної освіти і передусім розвиток STEM-освіти як пріоритетного завдання у справі технологічної модернізації;

• розробку обґрунтованих прогнозів потреби в робочій силі для повоєнного відновлення в розрізі основних професій, удосконалення на їх основі державного замовлення на підготовку кадрів;

• стимулювання відносин партнерства між закладами професійної освіти всіх рівнів і підприємствами у сфері підготовки кваліфікованої робочої сили відповідно до потреб повоєнної відбудови економіки.

Завданнями системи професійної освіти у сфері формування відповідного потребам повоєнної економіки кадрового потенціалу визначено такі:

• гнучке реагування на потреби ринку праці, динамічна зміна й актуалізація напрямів підготовки і спеціальностей;

• налагодження постійних контактів із споживачами підготовлених кадрів -- роботодавцями, їх залучення до активної співпраці з удосконалення системи професійної підготовки;

• підвищення гнучкості й варіативності навчального процесу, використання різноманітних форм, методів і строків навчання з переважною орієнтацію на запити економіки та індивідуальні потреби споживачів кваліфікованих кадрів;

• підвищення якості підготовки кадрів шляхом упровадження інноваційних методів навчання, цифрових технологій, дотримання сучасних освітніх стандартів і об'єктивного контролю засвоєння знань;

• посилення збалансованості й зв'язку між теоретичною і практичною підготовкою для формування сучасних компетенцій, ширше впровадження дуальної освіти;

• забезпечення розвитку теоретичних і професійних знань, педагогічної майстерності й наукової діяльності викладацького і професорсько-педагогічного складу професійно-технічних закладів і ЗВО для забезпечення високої якості професійного навчання.

Завдання бізнесу у сфері кадрового забезпечення підприємницької діяльності полягають у такому:

• усвідомлення власної причетності й відповідальності за формування якісного кадрового складу підприємства;

• упровадження і дотримання принципів гідної праці, особливо щодо заробітної плати і трудових прав працівників;

• упровадження на підприємствах сучасних методів і практик менеджменту персоналу, орієнтованого на розвиток людського капіталу;

• партнерство з навчальними закладами системи професійно-технічної і вищої освіти у сфері підготовки кадрів, зокрема формування освітніх стандартів професійної підготовки;

• участь у розробці освітніх програм і планів з професійної підготовки і в організації практичного навчання, реалізації програми дуальної освіти;

• участь у технічній модернізації навчальної бази всієї системи освіти, особливо професійно-технічних навчальних закладів.

дисбаланс економіка кваліфікаційний підприємницький

Висновки

У довоєнний період на ринку праці України спостерігалися професійно-кваліфікаційні диспропорції, які мали місце: 1) на регіональному рівні -- проявлялись у значному варіюванні та динаміці чисельності робочої сили по регіонах; у диспропорціях освітнього рівня робочої сили регіонів; у дисбалансі можливостей зайнятості; 2) між попитом на робочу силу та її пропозицією у професійно-кваліфікаційному розрізі -- мали місце надмірна кількість фахівців з вищою освітою і брак працівників робітничих професій; існували диспропорції між кількістю працівників з технічними і нетехнічними спеціальностям; спостерігався значний дефіцит кадрів для соціальної сфери; посилилися вікові диспропорції кадрового складу підприємств; 3) у формуванні цифрових навичок працівників підприємств за видами економічної діяльності -- частка підприємств, що проводили навчання персоналу в ІКТ-сфері, відрізнялася за видами економічної діяльності у три-чотири рази.

Війна ще більше посилила наявні й спричинила нові диспропорції: масштабна внутрішня і зовнішня міграція негативно позначилася на балансі між попитом і пропозицією робочої сили на локальних ринках праці; поглибилася розбіжність між кількістю вакансій і числом претендентів на робочі місця в усіх ВЕД; виникли значні відмінності в можливостях зайнятості й профнавчання в регіонах залежно від їх розташування відносно зони бойових дій; погіршилися і до того слабкі зв'язки між закладами професійно-технічної і вищої освіти та суб'єктами підприємництва.

Професійні диспропорції формують ризики кадрового забезпечення повоєнного відновлення і структурної трансформації підприємницького сектору економіки України: дефіцит робочої сили унеможливлює освоєння необхідних інвестицій для відновлення й розвитку; труднощі із залученням достатньої кількості висококваліфікованих фахівців будуть перешкодою для вдосконалення управлінської, організаційної, виробничої, логістичної діяльності підприємств, упровадження нових моделей організації бізнесу; дефіцит інженерно-технічних фахівців створить ризики для широкої технічної модернізації виробництва на інноваційній основі; вікові диспропорції структури робочої сили перешкоджатимуть залученню іноземних інвестицій, передових технологій і модернізації підприємств.

Розв'язання окреслених проблем потребує якнайшвидшого, не очікуючи закінчення війни, запровадження системних рішень на державному рівні в напрямі в першу чергу максимального збереження життя і здоров'я населення, розроблення і реалізації комплексної системи захисту від воєнних ризиків і загроз, формування дієвих державних політик (демографічної, соціальної, міграційної, освітньої, промислової, інноваційної), створення ефективних програм підготовки і перепідготовки кадрів у тісній співпраці з бізнесом, що дасть змогу створити сприятливі умови для структурної трансформації підприємницького сектору й відновлення економіки України в сучасних і повоєнних умовах.

Статтю підготовлено в рамках виконання науково-дослідного проекту НАН України «Механізми структурної трансформації підприємницького сектору України на засадах резільєнтного розвитку економіки» (№ державної реєстрації 0123U100206).

Список використаної літератури

1. Bosma N., Contentm J., Sandersm M., Stamm E. (2018). Institutions, entrepreneurship, and economic growth in Europe. Small Bus Econ. Vol. 51. P 483-499.

2. Galindo M.-A., Mendez M. (2014). Entrepreneurship, economic growth, and innovation: Are feedback effects at work? Journal of Business Research. Vol. 67(5). P 825--829.

3. Lee S. (2023). Entrepreneurship for all? The rise of a global “entrepreneurship for development” agenda, 1950--2021. World Development. Vol. 166, 106-226.

4. Шаповалов В. (2016). Теоретичне дослідження категорій ринку праці. Економіка і суспільство. № 5. С. 122--125.

5. Колот А., Герасименко О., Шевченко А. (2023). Нові виклики для теорії та практики людського капіталу в умовах становлення «Індустрії 4.0»: компетентнісний аспект. Економіка та суспільство, (53).

6. Близнюк В., Юрик Я. (2019). Освітньо-кваліфікаційні диспропорції регіонального ринку праці України. Економіка і прогнозування. № 2. С. 101 -119.

7. Аксьонова І. (2021). Структурно-динамічний аналіз ринку праці України: виклики сьогодення. Економіка та суспільство, (25).

8. Близнюк В., Яценко Л. (2023). Проблеми розбалансованості ринку праці України. Таврійський науковий вісник. Сер.: Економіка, (16), 215--221.

9. Новікова О., Шамілева Л., Хандій О. (2023). Оцінювання розбалансованості трудової сфери в умовах воєнного стану і можливості її подолання. Економіка України. 66. 2(735). 17--54.

10. Васильців Т., Левицька О., Рудковський О. (2022). Структурні диспропорції і дисбаланси ринку праці областей карпатського регіону України в умовах війни: тенденції, загрози, орієнтири політики стабілізації й використання можливостей. Економіка та суспільство, (37).

References

1. Bosma N., Content J., Sanders M., Stam E. (2018). Institutions, entrepreneur ship, and economic growth in Europe. Small Bus. Econ. Vol. 51. P. 483-499.

2. Galindo M.-A., Mendez M. (2014). Entrepreneurship, economic growth, and innovation: Are feedback effects at work? Journal of Business Research. Vol. 67(5). P. 825-829.

3. Lee S. (2023). Entrepreneurship for all? The rise of a global “entrepreneurship for development” agenda, 1950-2021. World Development. Vol. 166, 106-226.

4. Shapovalov V. (2016). Theoretical research of the labor market's categories. Economy and Society. № 5. P. 122-125. [in Ukrainian].

5. Kolot A., Herasymenko O., Shevchenko A. (2023). New challenges for theory and practice of human capital in the context of the emergence of “Industry 4.0”: competence aspect. Economy and Society, (53). [in Ukrainian].

6. Blyzniuk V., Yuryk Ya. (2019). Educational and qualificational disproportions of Ukraine's regional labor market. Economy and forecasting. № 2. P. 101-119. [in Ukrainian].

7. Aksonova I. (2021). Structural and dynamic analysis of the labor market of Ukraine: challenges ofmodernity. Economy and Society, (25). [in Ukrainian].

8. Blyzniuk V., Yatsenko L. (2023). Problems of the imbalance of the labor market of Ukraine. Taurida Scientific Herald. Series: Economics, (16), 215-221. [in Ukrainian].

9. Novikova O., Shamileva L., Khandii O. (2023). Assessment of imbalance in the labor sphere under the conditions of martial law and the possibilities to overcome it. Economy of Ukraine. 66. 2(735). 17-54. [in Ukrainian].

10. Vasyltsiv T., Levytska O., Rudkovsky O. (2022). Structural disproportions and imbalances in the labor market of oblasts of the Carpathian region of Ukraine in the conditions of war: trends, threats, orientations for stabilization policy and use of opportunities. Economy and Society, (37). [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru