Методичний інструментарій управління конкурентоспроможністю сучасного підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет "Львівська політехніка"

Методичний інструментарій управління конкурентоспроможністю сучасного підприємства

Рачинська Г.В., Копець Г.Р.

Вступ

Рівень економічного розвитку країн у XXI сторіччі визначають інтелектуалізація основних чинників господарювання: в глобальній економічній конкуренції виграють країни, які забезпечать сприятливі умови для наукових досліджень і науково-технічних розробок.

Політика соціально - економічного розвитку країни має органічно поєднувати науково - технічну і промислову політику, забезпечувати підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, виховання національних лідерів економічного зростання, передусім у галузях, які базуються на високих технологіях і виробляють наукомістку продукцію.

В сьогоденній конкурентній боротьбі за всієї її гостроти та динамізму виграє той, хто аналізує та змагається за свої конкурентні позиції. Щоб вижити у цій боротьбі, кожне підприємство має поставити перед собою завдання підвищувати рівень конкурентоспроможності не лише своєї продукції, а й підприємства загалом. Такі важливі аспекти забезпечення конкурентоспроможності, як формування стратегії, організація управління конкурентоспроможністю, соціально - психологічні аспекти, інфраструктурне забезпечення, поки що враховуються недостатньо повно, що суттєво знижує ефективність робіт із забезпечення стійкості позицій підприємства на ринку. При сучасному темпі розвитку економіки країни підприємства мають бути максимально гнучкими та реагувати на зміни умов їх господарювання, концентруватися на досягненні найвищого рівня конкурентних переваг на будь - якому ринку збуту своєї продукції. Досягнути цих переваг неможливо без формування комплексної, науко - обґрунтованої системи управління конкурентоспроможністю підприємства. Ця система має ґрунтуватись на великих обсягах достовірної інформації і формуватись із взаємозалежних структурних елементів, які включають внутрішнє середовище підприємства, його споживачів і конкурентів, об'єднаних у єдине ціле для виконання завдання забезпечення міцних конкурентних позицій, збереження наявних і нарощення нових конкурентних переваг. Вище викладені аргументи актуалізують дослідження щодо управління конкурентоспроможністю сучасного підприємства і потребують методичного інструментарію для здійснення такого управління.

Виклад основного матеріалу

У працях українських науковців систему управління конкурентоспроможністю трактують як інструмент, що дозволяє підприємству спрямовувати та контролювати ті види діяльності, які впливають на конкурентоспроможність [1].

Під управлінням конкурентоспроможністю сучасного підприємства доцільно розуміти систематичний, планомірний і цілеспрямований вплив на систему конкурентоспроможності з метою збереження її стійкості чи переведення з одного стану в інший за допомогою необхідних і достатніх способів та засобів впливу.

Управління конкурентоспроможністю не є еквівалентним усій діяльності підприємства з досягнення кінцевих цілей, а містить лише ті функції і дії, що пов'язані з розробкою та реалізацією стратегії конкуренції, зі спонуканням до здійснення стратегії, з цільовою орієнтацією різних видів діяльності тощо.

Система управління конкурентоспроможністю підприємства, базована на виокремленні проблемно- орієнтованого підходу управління, має цільовий циклічний характер, дозволяє вчасно враховувати і реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищі підприємства, і тим самим забезпечити високий рівень його адаптивності до динамічних умов середовища, систематизувати вхідні і вихідні інформаційні потоки, оперативно використовувати отриману інформацію в системі управління.

Достатньо очевидно, що результативність організаційно- економічного механізму підвищення конкурентоспроможності визначатиметься зовнішніми чинниками, які діють на макрорівні на підприємство. Тому, однією із важливих функцій такого управління є виявлення впливу чинників зовнішнього середовища на підприємство, встановлення загроз і можливостей, а також розроблення і реалізація підприємством адекватних заходів . організаційний економічний стратегічний конкурентоспроможність

На рівні підприємства основним напрямом формування та вдосконалення системи управління конкурентоспроможністю має стати акцент на стратегічних пріоритетах системи менеджменту, оскільки саме тут забезпечується розробка і реалізація перспективних конкурентних переваг.

Стратегічне управління конкурентоспроможністю підприємства можна представити як комплекс елементів, які визначаються принципами, організаційними етапами, методами оцінки та прогнозування, видами стратегій( рис.1).

Рис. 1. Схема управління конкурентоспроможністю підприємства

Базовими принципами розробки стратегій конкурентоспроможності підприємства, на нашу думку, є:

по-перше, принцип безперервної адаптації до мінливих умов бізнесу. Зміст його в тому, що зовнішнє середовище постійно еволюціонує, посилюється нестабільність економічного розвитку(оновлюються технології, посилюються або послаблюються позиції конкурентів і т. п.) Відповідно на кожному етапі впровадження стратегія управління конкурентоспроможністю підприємства має мати характерний план дій , адекватний рівню зовнішньої нестабільності;

по-друге, принцип визначення домінантних чинників конкурентоспроможності, який пов'язаний з класифікацією різних чинників впливу на конкурентоспроможність стратегії за різними ознаками, рангуванням за роллю в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства;

по-третє, принцип диференційованого підходу до стратегічного управління, який передбачає, що процес формування оптимальної стратегії конкурентоспроможності обов'язково має враховувати фінансові критерії, рівень ефективності інвестування тощо. Ці умови можуть реалізовуватись диференційовано для різних суб'єктів господарювання;

по-четверте, принцип альтернативності стратегічного напряму в забезпеченні конкурентоспроможності, який передбачає різні сценарії розвитку підприємства для забезпечення його конкурентоспроможності. Потрібно враховувати мінімально три версії стратегічних альтернатив: песимістичний, оптимістичний і реалістичний.

Конкурентоспроможність можна оцінити порівнявши підприємства, що належать до однієї сфери бізнесу як у масштабах країни, так і в глобальних масштабах. Тому підприємство може бути конкурентоспроможним на регіональному чи вітчизняному ринку і неконкурентоспроможним - на міжнародному. Сучасне конкурентне середовище потребує перегляду концептуальних підходів до трактування конкурентоспроможності підприємства, формування критеріїв і методів її оцінки, оскільки в умовах глобалізації управління конкурентоспроможністю можливе при умові орієнтації на рівень міжнародної конкуренції.

Класифікація методів оцінки конкурентоспроможності підприємства передбачає їх поділ на окремі групи за певною ознакою. Найчастіше такою ознакою виступає форма представлення результатів оцінки, відповідно до якої виділяють графічні, матричні, розрахункові та комбіновані (розрахунково-матричні, розрахунково-графічні) методи.

Перевагою графічного методу оцінки конкурентоспроможності підприємства є його простота та наочність; недоліком слід вважати те, що він не дає змоги встановити значення узагальненого критерію конкурентоспроможності підприємства[2].

Матричні методи оцінки конкурентоспроможності підприємства базуються на використанні матриці - таблиці впорядкованих по рядках та стовпцях елементів. Найбільш показовим прикладом може слугувати широко відома матриця БКГ ("Бостонської консалтингової групи")

Переваги методу: дає змогу дослідити розвиток процесів конкуренції в динаміці та при наявності достовірної інформації про обсяги реалізації дозволяє забезпечити високу репрезентативність оцінки; як недолік відзначають надмірну спрощеність методу та неможливість проведення аналізу причин того, що відбувається, внаслідок чого ускладнюється вироблення управлінських рішень.

Окрім матриці БКГ існує достатньо багато матричних моделей, які можуть бути використаними для оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства: матриця "Привабливість ринку/конкурентоспроможність" (модель GE/McKinsey); матриця "Привабливість галузі/ конкурентоспроможність"(модель Shell/DPM); матриця "Стадія розвитку ринку/конкурентна позиція" (модель Hofer/Schendel); матриця "Стадія життєвого циклу продукції/конкурентна позиція"(модель ADL/LC) тощо[3].

Розрахункові методи оцінки конкурентоспроможності підприємства є вельми численними. Вони поділяються на:

специфічні методи - методи, що дозволяють оцінити конкурентоспроможність підприємства по окремих аспектах його діяльності - виробничому, інноваційному, маркетинговому, фінансовому тощо;

комплексні методи - методи, що базуються на комплексному підході до оцінки конкурентоспроможності підприємства.

Серед комплексних методів оцінки визначальне місце посідають:

метод, що використовує в якості головного підходу оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства;

метод, що базується на аналізі порівняльних переваг підприємств-конкурентів;

метод, що ґрунтується на основі теорії ефективної конкуренції;

інтегральний метод;

метод самооцінки (Європейська модель ділової досконалості, англійська методика матриці удосконалення бізнесу (Вім)) [4, С. 73-75].

Одним із широко застосовуваних підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є метод бенчмаркінгу. Він успішно використовується у практичній діяльності японських, американських, західноєвропейських та інших компаній.

Бенчмаркінг - це мистецтво виявлення того, що інші роблять краще, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших підприємств. Для більшості компаній він не є новим, оскільки здійснюється в рамках конкурентного аналізу і є більш деталізованою, формалізованою й упорядкованою функцією, ніж метод конкурентного аналізу.

Бенчмаркінг розглядається як спосіб оцінки стратегій та цілей роботи у порівнянні з першокласними підприємствами для гарантування довгострокової позиції на ринку.

Основними цілями бенчмаркінгу є:

S визначення конкурентоспроможності компанії та її слабких сторін;

S усвідомлення необхідності змін;

J добір ідей щодо кардинального покращення бізнес-процесів;

*S виявлення найкращих прийомів роботи для компаній даного типу;

*S сприяння постановці «довгострокових» цілей за показниками якості роботи, які значно перевищують поточні;

*S розробка нових заходів з метою підвищення якості надання послуг та ефективності роботи;

J переорієнтація корпоративної культури і ментальності.

Впровадження бенчмаркінгу може здійснюватися на різних рівнях: на мікро -, мезо - і макрорівнях. Основна мета бенчмаркінгу на макрорівні зміцнення конкурентних позицій підприємства на ринку. На мезорівні він здійснюється за чинниками, характерними для галузі в цілому. На найвищому, макрорівні,оцінюється ефективність державної політики, що впливає на конкурентоспроможність підприємства.

Переваги методу: передбачає використання показників діяльності «підприємства-еталону» (лідера) для порівняння, що у подальшому дозволяє орієнтуватися на такі показники. Метод передбачає дослідження причин високого або низького рівня конкурентоспроможності.

Недоліки методу: адекватна оцінка стає неможливою за відсутності достовірної інформації про конкурентів [5, С. 101-106].

Описані вище методи відрізняються за своєю суттю, базою формування показників конкурентоспроможності. У цілому, складною методологічною проблемою при оцінці конкурентоспроможності підприємства є визначення її критеріїв і показників. Авторами на основі літературних джерел[1-5] сформовано приблизний перелік критеріїв і групи показників, що використовуються при оцінці конкурентоспроможності підприємства для розробки і здійснення його конкурентних стратегій (див. табл. 1).

Таблиця 1. Базові критерії та групи показників конкурентоспроможності підприємства

Вибір показників оцінки конкурентоспроможності підприємства, методики в цілому залежить від багатьох чинників: мети проведення оцінки, сфери бізнесу, наявної інформації тощо.

Висновки

Конкурентоспроможність сучасного підприємства є результатом всієї системи менеджменту, однак формування стратегічних, перспективних конкурентних переваг забезпечується системою стратегічного управління і, насамперед, методичним інструментарієм і обраними підходами до розроблення та реалізації стратегії. Це підтверджується одним із визначень стратегічного менеджменту, у відповідності до якого, його сутність трактується як "управління конкурентними перевагами." Особливості здійснення управління конкурентоспроможністю підприємства залежатимуть від взаємодії основних чинників конкуренції в даній сфері бізнесу, стадії життєвого циклу підприємства, динамічної мінливості кон'юнктури ринку тощо.

Список використаних джерел

1. І.Лісовська Л. С., Іванець Л.В. Сучасна парадигма конкурентоспроможності підприємства. Вісник Національного університету "Львівська політехніка": Проблеми економіки та управління, 640. 143-149. 2009.

2. Кукіна А.О. Методи оцінки конкурентоспроможності діяльності сучасних підприємств.

3. 3.Здорова К.В. Оцінка конкурентоспроможності підприємства

4. Гренадьорова О. Ю. Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства // Управління ризиком. 2011. №23 (120). С. 73-75.

5. Горшкова Т.Ю. Методи розрахунку конкурентоспроможності підприємства//Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Економіка». 2012. №6 (1). С. 101-106.

Размещено на Allbest.ru