"Зелений" тренд у повоєнному відродженні економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів та природокористування

Національний університет харчових технологій

«Зелений» тренд у повоєнному відродженні економіки України

Ємцев Віктор Іванович,

доктор економічних наук, професор кафедри менеджменту, професор

Ємцева Галина Федорівна,

ст. викладач

м. Київ

Анотація

У «Доповіді про глобальні ризики» [1] список викликів на наступні два роки очолює криза вартості життя, спровокована пандемією COVID-19 і війною Росії в Україні, які призвели до зростання цін на продовольство та енергоносії у світі. Однак, ризики світового розвитку, основні екологічні загрози, природні катастрофи, пов'язані з глобальними змінами клімату, з екстремальними температурами та погіршенням стану довкілля протягом останніх декількох років посідають перші позиції та визначаються як найбільш довгострокові проблеми.

Зростаючі екологічні загрози у багатьох країнах світу зробили пріоритетним питання поетапного відновлення природних екосистем планети Земля до безпечного рівня, дотримання принципів економічної ефективності, соціальної справедливості та сталості розвитку.

Поняття сталого розвитку включає визнання того, що в центрі уваги знаходяться люди, які повинні мати право на здорове і плідне життя в гармонії з природою. [2]. Тому, охорона навколишнього середовища повинна стати невід'ємним компонентом процесу розвитку світової економіки та не може розглядатися у відриві від нього як для нинішнього, так і майбутніх поколінь.

При цьому, сталий розвиток, як невід'ємний компонент процесу розвитку світової економіки, пов'язаний не тільки з охороною довкілля, а і повинен забезпечити зменшення розриву у рівні життя населення, викорінення бідності та злиднів.

Ці задачі вимагають проведення радикальних реформ і переходу на концептуально нові засади сталого економічного розвитку, серед яких ключову роль відіграє концепція «зеленої» економіки, яка базується на трьох аксіомах:

- неможливо нескінченно розширювати сферу впливу в обмеженому просторі;

- неможливо вимагати задоволення нескінченно зростаючих потреб в умовах обмеженості ресурсів;

- все в біосистемі Земля є взаємопов'язаним [3].

Саме «зелена» економіка може стати рушієм переходу до нової моделі зростання та розвитку, хоча процес дуже тривалий, оскільки потребує вирішення багатьох завдань у всіх сферах діяльності суспільства.

Ключові слова: Зелена економіка, сталий розвиток, економічне зростання.

Abstract

Yemtsev Viktor Ivanovych Doctor of Economics, Professor, National University of Bioresources and Nature Management, Kyiv

Yemtseva Halyna Fedorivna National University of Food Technologies, Kyiv

The «green» trend in the post-war revival of the country economy

In the «Global Risks Report» [1], the list of challenges for the next two years is topped by the cost of living crisis, triggered by the COVID-19 pandemic and Russia's war in Ukraine, which have led to the increase of food and energy costs all around the world. However, global development risks, major environmental threats, natural disasters associated with global climate change, extreme temperatures and environmental degradation over the past few years are at the forefront and are identified as the most long-term problems.

Growing environmental threats in many countries of the world have made the issue of step-by-step restoration of natural ecosystems of the planet Earth to reach a safe level, compliant with the principles of economic efficiency, social justice and sustainable development as a priority.

The concept of sustainable development includes the recognition that the focus is on people, who should have the right to a healthy and productive life in full harmony with nature. [2]. Therefore, environmental protection must become an integral component of the development process of the world economy and cannot be considered independently, for both: living and future generations.

At the same time, sustainable development, as an integral component of the development process of the world economy, is not only related to environmental protection, but also should ensure the reduction of the gap between the living standard of the population and the poverty.

These tasks require radical reforms and the transition to conceptually new principles of sustainable economic development, among which the concept of a «green» economy, which is based on three axioms that play the key role:

- it is impossible to infinitely expand the sphere of influence in a limited space;

- it is impossible to demand the satisfaction of endlessly growing needs in conditions of limited resources;

- everything in the biosystem of the Earth is interconnected [3].

It is the «green» economy that can become the driver of the transition to a new model of growth and development, although the process is very long as it requires solving many tasks in all spheres of society.

Keywords: Green economy, sustainable development, economic growth.

Основна частина

Постановка проблеми. Починаючи з 1970 р на планеті визначають день екологічного боргу - день, коли кількість використаних людством ресурсів перевищує той обсяг, який біосистема планета Земля здатна відновити за рік. Так, станом на 02.08.2023 р., 8 млрд населення планети використало 100% загальної річної норми споживання природних ресурсів (прийнятої ООН у 1960 р за 100%) біосистеми Земля [4] Це серйозне перевищення. При цьому потрібно відзначити, що в останні десятиліття, ситуація постійно погіршується. Наприклад, у 1960 р людство за рік використовувало тільки 100% світової біоємності, у 1980 р - 119%, у 2000 р -133%, у 2022 р -175% біоємності планети Земля.

Країни світу намагаються досягнути глобального консенсусу щодо посилення значущості екологічного чинника у діяльності світової економіки. Це знайшло своє віддзеркалення у багатьох ключових глобальних ініціативах: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 р. [5], Цілі сталого розвитку [6], Паризька угода [7] та інших. Підтвердженням цих намагань став перехід багатьох країн світу до впровадження у діяльності власних економік підходів «зеленої» економіки, вплив яких дедалі стає ще виразнішим.

Україна, як і інші країни-члени ООН, що приєдналися до глобального процесу забезпечення переходу вітчизняної економіки до «зеленої» економіки вже почала здійснювати кроки в цьому напрямку: сприяти розвитку відновлюваної енергетики, впроваджувати заходи з енергоефективності, заохочувати екологічно чисті технології у промисловості та сільському господарстві, розвивати «зелене» будівництво тощо.

Під час повоєнного відродження економіки вітчизняним товаровиробникам необхідно застосовувати інноваційні підходи «зеленої» економіки з метою забезпечення екологічної чистоти продукції власного виробництва, що дозволить не тільки зменшити негативний вплив на природнє навколишнє середовище, але й посилити конкурентоспроможність підприємств та їх продукції на внутрішньому і світовому ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Теоретичні та прикладні питання щодо сутності та розвитку «зеленої економіки» досліджували такі вітчизняні вчені як І. Бистряков, О. Борісов, Т. Горянська, О. Полякова [8]; Т. Передерій, В. Потапенко, Т Галушкіна [9], О. Лучин [10], В. Мамалига [11], Л. Марчук, Н. Шабранська [12], О. Яворська [13] та інші.

Водночас, залишаються не до кінця досліджені теоретико-практичні питання реалізації підходів «зеленої економіки» під час планування та здійснення діяльності з екологізації розвитку окремих галузей національної економіки.

Мета статті дослідити можливість застосування підходів «зеленої економіки» під час повоєнного відродження економіки країни.

Виклад основного матеріалу. У XX столітті вчені зафіксували підвищення температури на 98% поверхні планети Земля. На сьогодні, середня температура повітря на 1,2 градуса вища за рівень температури, що була у доіндустріальну епоху (до 1850 р) і продовжує зростати [3, 14]. Багато країн вже зіткнулися з наслідками глобального потепління. Саме тому, країни - підписанти Паризької угоди взяли на себе відповідальність зробити все, аби втримати підняття глобальної температури на рівні не вищому за 2°С від доіндустріального рівня (тобто тоді, коли світ ще не почав активно спалювати викопне паливо і так сильно впливати на клімат). Вчені та активісти ж вимагають, щоб цей показник не перевищив 1,5°С, в той час як зараз вона вже досягла позначки у близько 1,2°С [14].

Кліматична система планети - надзвичайно складний механізм, найменші зміни в якому можуть призвести до масштабних перетворень в усіх природних процесах. Це вже проявляється в знелісненні, накопиченні вуглекислого газу в атмосфері, ерозії ґрунтів, у втраті біорізноманіття, посухах та зниженні урожайності багатьох видів сільгоспкультур. Крім того, стрімке зростання обсягів світового виробництва, досягнуте останніми десятиріччями, спричинило глобальні кліматичні зміни, тим самим створивши високі екологічні ризики та загрози людству. Так, наприклад, аналіз динаміки глобальних викидів СО2 свідчить, що світова економіка дійшла критичного рівня насичення вуглецем. Починаючи з 2008 р приріст викидів СО2 у світі в окремі роки випереджав темпи росту ВВП (насамперед за рахунок зростання економік окремих країн, таких як США, Китаю, Індії тощо). І це, в умовах зміни клімату та збільшення чисельності населення, може обернутися дефіцитом продовольства, що особливо критично в умовах постійного зростання кількості населення планети. Так для того, щоб прогодувати зростаюче населення планети, до 2050 р світовому сільському господарству і харчовій промисловості необхідно збільшити обсяги виробництва ще на 70%[15].

Ці тенденції вимагають перегляду традиційних моделей економічного розвитку у всіх країнах світу, в тому числі і при повоєнному відродженні економіки України.

При цьому потрібно зазначити, що у XX столітті людству вдалося вирішити важливе завдання - забезпечити зростаюче населення планети продовольством та забезпечити перехід майже 4 млрд осіб на «міську» дієту. Хоча, для досягнення цього результату людство змушено було піти на компроміси щодо впливу споживання продовольства та харчових продуктів на здоров'я людини через застосування хімії (пестицидів, гербіцидів, фунгіцидів, синтетичних добрив, антибіотиків, гормонів росту тощо), штучного зрошення земель (іригації) ґрунтовими та поверхневими водами, інтенсивного введення в обіг нових земель та виведення монокультур, стійких до шкідників та погодних умов, демінералізації вирощуваних продуктів, а також виробництва ГМО-продукціїУсировини.

При цьому, наслідком інтенсифікації процесу виробництва продовольства та харчових продуктів є 26% світових викидів парникових газів, серед яких 14,5% утворюється під час виробництва продукції тваринництва. Крім того, промислове тваринництво є причиною близько половини поточних викидів метану, який, з точки зору парникової активності, в 28 разів шкідливіший від СО2. І якщо з викидами вуглекислого газу людство активно бореться, запроваджуючи більш жорсткі екологічні вимоги до автомобілів, палива, промислових об'єктів, то про збільшення обсягів викидів метану від ведення тваринництва взагалі замовчують. Людство продовжує розвивати тваринництво. Хоча, та ж корова не є ефективним «біореактором», що перетворює рослинні білки, жири та вуглеводи на тваринницьку продукцію. Наприклад, щоб отримати одну калорію у вигляді яловичини, худобі потрібно згодувати 25 калорій у вигляді корму.

Ще однією негативною рисою тваринництва є стимулювання нестійких практик землеробства. Щоб знизити ціну на корми, фермери використовують нестійкі практики рослинництва: порушують сівозміну, надмірно застосовують добрива, внаслідок чого земля виснажується та відбувається деградація ґрунтів.

Як свідчать результати досліджень, земна суша - усього 149 млн км² - становить меншу частину від загальної поверхні Землі - (510 млн км²). А загальна площа світового земельного фонду, що використовується для сільського господарства, ще менша - 134 млн км²- Причому, через ерозію та деградацію ґрунтів за останні 40 років глобальні посівні площі скоротилися на 8,7% [3].

Не дивлячись на темпи збільшення чисельності населення планети і, відповідно, потреби у продовольстві, близько 60% посівних площ у світі продовжують використовувати для того, щоб вирощувати зерно, виробляти грубі корми, якими годують тварин. Хоча доведено, що виробництво молока ферментативним способом (без корови) здатне видавати до 5 тис літрів продукту та демонструвати ефективність від 40 до 60% до маси витрачених ресурсів. Для порівняння, корова може видавати, у середньому, 20-30 літрів із ефективністю до маси витрачених ресурсів - 4%. При цьому, на літр молока припадає всього 3,3% молочних білків [16].

З цього можна зробити висновок, що в технологіях виробництва значної кількості харчових продуктів достатньо замінити лише невеликий відсоток інгредієнтів, щоб запустити революцію у виробництві. Наприклад, вся промисловість молочного скотарства почне змінюватися, щойно вдасться зробити аналог молочних білків. Це особливо важливо в умовах, коли вітчизняне молочне та м'ясне скотарство знаходиться в кризовому стані, а поголів'я ВРХ найменше за останні 120 років [17].

Застосування новітніх технологій з виробництва штучного молока ферментативним способом та штучного м'яса, може у перспективі призвести до скорочення на 70% попиту на натуральну продукцію, пов'язану з утриманням тварин: молока-сировини - на 90%, виробництво м'ясного фаршу - на 70%, а філе - на 30%. Виробництво коров'ячого колагену та шкіри - на 90%. [18]

Впровадження нових технологій з виробництва штучного молока ферментативним способом та штучного м'яса, може не тільки знизити потребу в утриманні існуючої кількості тварин і скоротити обсяги викидів метану, але і зменшити ризик виникнення та поширення серед тварин дуже серйозних хвороб: пташиного грипу, коров'ячого сказу та африканської чуми свиней. Наприклад, через спалах африканської чуми свиней (АЧС) у 2018-2019 рр у Китаї загинули або були знищені близько 225 млн свиней, або близько 25% світового поголів'я цих тварин [16].

Крім того, виробництво штучного м'яса та відмова від промислового тваринництва дозволить людству перенаправити значну частину зерна, що використовується у вигляді кормів для тварин, на виробництво продовольства для людей, підвищити його доступність для населення і при цьому дозволить повернути стійкі практики землеробства. На думку експертів ООН, впровадження новітніх технологій з виробництва штучного м'яса та молока дозволить звільнити до 2035 р близько 60% земель, які сьогодні використовуються для вирощування кормових культур для тваринництва та використовувати їх для інших цілей [3].

До застосування підходів «зеленої» економіки людство підштовхують і інші фактори.

По-перше, на планеті закінчуються найважливіші природні ресурси - наростає дефіцит прісної води. До водних ресурсів належать здебільшого солоні води Світового океану (Тихий (50%); Атлантичний (25%); Індійський (21%); Північно Льодовитий (4%).). [19]. Прісні води становлять близько 2,5% гідросфери, при цьому велика їх частина - це льодовики приполярних областей, так що для споживання й сільськогосподарських і промислових потреб людство може розпоряджатися лише 0,3% водних ресурсів Землі.

По-друге, індустрія виробництва продовольства - одне із головних руйнівників біорізноманіття планети. Потрібні проривні технології для створення продуктів із нових джерел білків та жирів. Наприклад, у деяких водоростях, зокрема спіруліні, міститься до 70% білків. Виробництво таких продуктів суттєво дешевше та дозволить забезпечити населення важливими для здоров'я мікроелементами.

По-третє, через кліматичні зміни вилучаються з обігу значні площі сільгоспземель, а сама індустрія продовольства є одним із головних (до 37%) джерел викидів парникових газів. До 2035 року близько 60% земель, які сьогодні використовуються для тваринництва та вирощування кормових культур, звільняться та будуть доступні для інших цілей.

Саме тому, людству потрібні технології, які допоможуть мінімізувати споживання води, ефективно використовувати землю та інші природні ресурси для забезпечення населення планети продовольством. Необхідно розробити альтернативи азотним та фосфорним добривам, звести до мінімуму використання сільськогосподарської техніки з двигунами внутрішнього згорання, вивести культури, адаптовані під нові кліматичні умови.

Потрібні інновації, що дозволять кардинально знизити відходи по всьому технологічному ланцюжку виробництва, переробки і споживання харчових продуктів, починаючи від сільгоспвиробників і закінчуючи торгівлею, ресторанами та кінцевими споживачами у конкретних домогоспо - дарствах. При цьому, критично важливо формувати у людства відповідальне ставлення до споживання всіх видів ресурсів та популяризувати методи скорочення кількості відходів.

Природа - життєва потреба людини. Крім створення умов для існування, вона забезпечує людству високу якість життя: виробляє і підтримує повітря, воду та ґрунт, від яких ми всі залежимо. Природа також регулює клімат, забезпечує запилювання, контролює шкідників та знижує вплив стихійних лих. Тоді як кількість продуктів харчування, енергії та матеріалів, що надходять до мешканців більшості регіонів світу, є більшою, ніж будь-коли раніше, надмірна експлуатація рослин і тварин дедалі більше скорочує можливості природи надавати ці ресурси в майбутньому [20].

Застосування підходів «зеленої» економіки, що базується на знаннях та інноваціях, енергоефективних виробничих лініях, передових технологіях, соціальному та екологічному прогресі, стає провідником до інклюзивного сталого розвитку не лише у провідних розвинених країнах та країнах зі швидкозростаючими ринками, але і в більшості країн світу [21]

Відтак, одним з важливіших завдань повоєнного відновлення економіки України є перехід національної економіки до «зеленої» моделі розвитку на засадах сталого виробництва та споживання, ефективного використання ресурсів, а також сприяння діяльності бізнесу у спосіб ресурсо - та енергоефективного, екологічно безпечного виробництва.

Висновки. Економічна діяльність негативно впливає на стан навколишнього середовища та призводить до загострення екологічних проблем. Все це потребує трансформації економічних моделей та підходів щодо розвитку національних економік. «Зелена» економіка передбачає пошук інноваційних екологічно орієнтованих підходів до забезпечення економічного розвитку та збільшення інтенсивності використання природних ресурсів, обліку та оцінки екологічних ризиків та, на основі цього, вибору напрямків забезпечення екологічної безпеки.

Література

1. The Global Risks Report 2023. 18th Edition. Insight report. URL: https://www3.weforum.org/ docs/WEF_Global_Risks_Report_2023.pdf

2. Перетворення нашого світу: порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 р. URL:https://www.undp.org/uk/ukraine/publications

3. Офіційний сайт ООН URL:https://www.un.org/ua/events-and-news

4. Глобальна мережа екологічного сліду» (GlobalFootprintNetwork, GFN). URL: https://www.footprintnetwork.org/

5. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. URL: https://www.undp.org/M_genda2030-eng.pdf

6. Sustainable Development Goals. 17 Goals to Transform Our World. URL: https://www.un.org/ sustainabl edevel opment/ru/

7. United Nations Treaty Collection. Chapter XXVII. Environment. 7. d Paris Agreement URL: https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx? src= TREATY&mtdsg_no=XXVII-7-d&chapter=27& cl ang=_en

8. Боровик Ю.Т., Єлагін Ю.В., Полякова О.М. «Зелена економіка»: сутність, принципи, перспективи для України. Вісник економіки транспорту і промисловості.2020. №69. С. 75-83.

9. Основні засади впровадження моделі «зеленої» економіки в Україні: навч. посібник / Т.П. Галушкіна та ін.; за наук. ред. Т.П. Галушкіної. Київ: Інститут екологічного управління та збалансованого природокористування, 2017. 154 с.

10. Гончаренко М.Ф., Пархоменко Н.М., Лучин О.М. «Зелена» економіка як напрям досягнення стійкого еколого-економічного розвитку регіону. Актуальні проблеми економіки. 2020. №6 (228). С. 6-15

11. Марченко О. І., Мамалига В.О. «Зелена» економіка: теоретичні аспекти. Східна Європа: економіка, бізнес та управління. 2019. Вип. 6 (23). С. 535-541

12. Шабранська Н. І. Моделювання розвитку «зеленої» економіки. Економіка та управління національним господарством. 2015. Вип. 6. С. 143-147

13. Яворська О.Г. Теоретико-методологічні засади дослідження інтелектуального капіталу зеленого підприємництва. Економіка та держава. 2020. №12. С. 34-39

14. «Диявол у дрібницях: як потепління всього на пів градуса може змінити планету?» URL: https://ecoaction.org.ua/dyiavol-u-dribnytsiakh.html

15. FAO. Офіційний сайт. URL:https://www.fao.org/fao-stories/article

16. Biannual report on global food markets 2023, - URL:https://www.fao.org/3/cc3020en/cc3020en.pdf

17. Статистичний збірник «Сільське господарство України. 2022». URL: http://www.ukrstat.gov.ua/

18. Доповідь Rethinking Food and Agriculture 2020-2030. URL:https://static1.squarespace.com/ static/585c3439be65942f022bbf9b/t/5d7fe0e83d119516bfc0017e/1568661791363/RethinkX+Food+ and+Agriculture+Report.pdf

19. Зміна клімату: наслідки та заходи адаптації: аналіт. доповідь / за ред. С.П. Іванюти. Київ: НІСД, 2020. 110 с.

20. WWF (2022) Living Planet Report 2022 - Bending the curve of biodiversity loss. Almond, R.E.A., Grooten, M. and Petersen, T. (Eds). WWF, Gland, Switzerland. URL: file:///C:/ Users/Admin/Documents/B41.pdf

21. Times of crisis, times of change Science for accelerating transformations to sustainable devel opment URL: https:// sdgs.un.org/ sites/default/files/2023-09/FINAL % 20GSDR % 202023-Digital% 20-110923_1.pdf

References

1. The Global Risks Report 2023. 18th Edition. Insight report. Retrieved from https://www3.weforum.org/docs/WEF_Global_Risks_Report_2023.pdf [in Switzerland]

2. Peretvorennya nashoho svitu: poryadok dennyy u sferi staloho rozvytku do 2030 r. [Transforming our world: the 2030 agenda for sustainable development]. Retrieved from https://www.undp.org/uk/ukraine/publications [in Ukrainian].

3. Ofitsiynyy sayt OON. [Official website of the UN]. Retrieved from: https://www.un.org/ua/events-and-news [in Ukrainian].

4. Hlobalna merezha ekolohichnoho slidu [Global Footprint Network, GFN]. Retrieved from https://www.footprintnetwork.org/[in USA].

5. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Retrieved from https://www.undp.org/M-genda2030-eng.pdf

6. Sustainable Development Goals. 17 Goals to Transform Our World. Retrieved from https://www.un.org/sustainabledevelopment/ru/[in Russian].

7. United Nations Treaty Collection. Chapter XXVII. Environment. 7. d Paris Agreement. Retrieved from https://treaties.un.org/Pages/ViewDetails.aspx? src=TREATY&mtdsg_no=XXVn - 7 - &chapter=27&clang=_en [in Russian].

8. Borovyk, YU. T. & Yelahin, YU. V. & Polyakova, O.M. (2020). «Zelena ekonomika»: sutnist', pryntsypy, perspektyvy dlya Ukrayiny [«Green economy»: essence, principles, prospects for Ukraine]. Visnyk ekonomiky transportu i promyslovosti - Herald of the economy of transport and industry, 69, 75-83 [in Ukrainian].

9. Halushkina, T.P. (Eds.). (2017). Osnovni zasady vprovadzhennya modeli «zelenoyi» ekonomiky v Ukrayini [The main principles of the implementation of the «green» economy model in Ukraine]. Kyiv: Instytut ekolohichnoho upravlinnya ta zbalansovanoho pryrodokorystuvannya [in Ukrainian].

10. Honcharenko, M.F. & Parkhomenko, N.M. & Luchyn, O.M. (2020). «Zelena» ekonomika yak napryam dosyahnennya stiykoho ekoloho-ekonomichnoho rozvytku rehionu. [«Green» economy as a way to achieve sustainable ecological and economic development of the region]. Aktual'ni problemy ekonomiky - Actual problems of the economy, 6 (228), 6-15 [in Ukrainian].

11. Marchenko, O.I. &Mamalyha V.O. (2019). «Zelena» ekonomika: teoretychni aspekty [«Green» economy: theoretical aspects].Skhidna Yevropa: ekonomika, biznes ta upravlinnya - Eastern Europe: Economy, Business and Management, 6 (23), 535-541 [in Ukrainian].

12. Shabrans'ka, N.I. (2015). Modelyuvannya rozvytku «zelenoyi» ekonomiky [Modeling the development of the «green» economy]. Ekonomika ta upravlinnya natsional'nym hospodarstvom - Economy and management of the national economy, 6, 143-147 [in Ukrainian].

13. Yavors'ka, O.H. (2020). Teoretyko-metodolohichni zasady doslidzhennya intelektual'noho kapitalu zelenoho pidpryyemnytstva [Theoretical and methodological principles of the research of intellectual capital of green entrepreneurship]. Ekonomika ta derzhava - Economy and the state, 12, 34-39 [in Ukrainian].

14. «Dyyavol u dribnytsyakh: yak poteplinnya vs'oho na piv hradusa mozhe zminyty planetu?» [The devil is in the details: how a warming of just half a degree can change the planet?] Retrieved from https://ecoaction.org.ua/dyiavol-u-dribnytsiakh.html [in Ukrainian].

15. FAO. Ofitsiynyy sayt. Retrieved from https://www.fao.org/fao-stories/article [in Russian].

16. Biannual report on global food markets 2023 - https://www.fao.org/3Zcc3020en/ cc3020en.pdf [in Russian].

17. Statystychnyy zbirnyk Sil's'ke hospodarstvo Ukrayiny. [Statistical collection Agriculture of Ukraine]. (2022). Retrieved from http://www.ukrstat.gov.ua/[in Ukrainian].

18. Rethinking Food and Agriculture 2020-2030. Retrieved from https://static1. squarespace.com/static/585c3439be65942f022bbf9b/t/5d7fe0e83d119516bfc0017e/1568661791 363/RethinkX+Food+and+Agriculture+Report.pdf

19. Ivanyuta, S.P. (Eds.). (2020). Zmina klimatu: naslidky ta zakhody adaptatsiyi: analit. dopovid' [Climate change: consequences and adaptation measures: analyst. report] Kyiv: NISD [in Ukrainian].

20. Almond, R.E.A. & Grooten, M. & Petersen, T. (Eds). WWF (2022). Living Planet Report 2022 - Bending the curve of biodiversity loss. Retrieved from file:///C:/Users/Admin/ Documents/B41.pdf [in Switzerland]

21. Times of crisis, times of change. Science for accelerating transformations to sustainable development. Retrieved from https://sdgs.un.org/sites/default/files/2023-09/FINAL% 20GSDR % 202023 - Digital % 20 - 110923_1.pdf [in Russian].

Размещено на Allbest.ru