Бізнес у воєнний час: структурування і практики виживання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Бізнес у воєнний час: структурування і практики виживання

Як усе відбувалося під час попередніх фінансових, політико- економічних і пандемічної криз, було відстежено й описано у відповідній науковій літературі, а от військове, соціально- психологічне та економічне випробування війною переживається українським суспільством уперше. Проте, якщо в радянський період в умовах командно-адміністративної системи під час WW2 вся економіка переходила на військові рейки, то в умовах пострадянського періоду ринкова економічна потуга країни багато в чому залежить від спроможності держави і бізнесу структуруватися для виживання. бізнес ринок економіка воєнний час

Фахівці Центру економічних і політичних досліджень (CEPR) серед основних заходів переналаштування макроеко- номічної стратегії України вказують на необхідність мобілізації більших ресурсів для покращення фіскального становища, трансформації податків на більш прогресивні, підвищенні ефективності невійськових витрат, зважаючи на залежність від міжнародної економічної допомоги, розмірів і термінів її надходження для стабільності державних фінансів. Якщо в перші місяці друкування грошей для фінансування державного дефіциту було неуникним кроком, то зростання інфляції сигналізує, що слід відходити від таких заходів і нарощувати національні заощадження, здійснюючи суворий контроль за переліком критично важливого імпорту. Аналітики центру наголошують на головній потребі задіяти більше ринкових механізмів, що вважається критичним для економічної ефективності системи, оскільки «війна є масовим потрясінням перерозподілу». Якщо економіку сходу країни та нафтопереробні заводи зруйновано, то високотехнологічний сектор ІТ залишається сильним (epravda.com.ua, 2022/08/14).

Війна вимагає використовувати всі можливості ринку задля забезпечення життєдіяльності суспільної системи. Фундатор неолібералізму Людвіг фон Мізес (1881, Львів - 1973, Нью- Йорк) у своєму magnumopus «Людська діяльність: трактат з економічної теорії» (1949) зазначав, що країна задля того, щоб відбити напад зовнішнього агресора, не повинна замінити систему приватного підприємництва державним регулюванням, щоб не позбавити себе найбільш ефективного засобу захисту. Він нагадував, що не соціалістична РФ допомагала Америці по ленд-лізу, а німці програли обидві світові війни, незважаючи на свій прославлений воєнний соціалізм, адже саме ринкова економіка, орієнтуючись на суверенітет споживачів, намагається задовольняти нагальні потреби споживачів і власне прагнення до отримання прибутку [Mises, 1949].

В Україні з початку війни і до осені 2022 р. було зареєстровано майже 150 тис. нових бізнесів, з яких 132 тис. - це фізичні особи підприємці (ФОП) переважно у сфері роздрібної та оптової торгівлі та понад 14 тис. юридичних осіб - компаній, переважно оптові торговельні фірми та такі, що надають соціальну допомогу. Найбільший показник нових ФОПів зафіксовано було в перший тиждень серпня 2022 р., а саме 5306, що навіть дещо більше, ніж за останній тиждень до повномасштабного вторгнення - 5231. У рамках державної підтримки мікро-, малого та середнього бізнесу з грудня 2020 р. видано 14 570 кредитів на суму 44,15 млрд грн (finclub.net, 2022/08/22).

За даними Міністерства економіки України, у межах програми релокації на середину серпня було зареєстровано 1796 заявок від підприємств, з яких понад 710 підприємств переїхали з регіонів, де тривали бойові дії, майже 500 вже поновили свою діяльність і працюють переважно в Закарпатській, Львівській, Чернівецькій, Тернопільській, Івано-Франківській, Вінницькій областях (epravda.com.ua, 2022/08/17). Важливим інструментом налагодження зайнятості у сфері підприємництва було прийняття ВР України 18 липня 2022 р. поправки до Кодексу законів про працю на базі законопроєкту № 5161 з метою легалізації фрілансу - вільнонайманого працевлаштування поза постійним штатом для виконання періодичних завдань для різних клієнтів, тобто роботи віддалено через інтернет.

Для підтримки і розвитку бізнесу за воєнного стану реалізується пакет прямих інвестицій в Україну на 250 млн доларів, до якого долучилися ЄБРР, IFC, урядові організації Німеччини і Нідерландів, американський The Rockfeller Foundation завдяки створенню нового фонду Horizon Capital Growth Fund IY, який орієнтується на підтримку технологічних і експортно орієнтованих компаній. У портфелі інвестицій - Rozet- ka, AjaxSystems, Genezis, Biopharma, MakeUp та інші відомі українські бізнес-проєкти. Фонд планує вкладати інвестиції в українські компанії у секторах з експортною привабливістю, насамперед це ІТ-послуги та ІТ-продуктові компанії, електронна комерція, легка й харчова промисловість. Фінансова корпорація розвитку США (DFC), агентство федерального уряду США, яке зазвичай підтримує тільки американських інвесторів, зараз зробила виняток і долучається до підримки окремих бізнес проєктів від 1 млн доларів до 1 млрд на кожен із них. Крім прямого кредитування DFC, надаватимемо кошти для покриття кредитних ризиків тих компаній, які пройшли фінансовий аудит, мають бізнес-плани, які відповідають умовам міжнародного фінансового аналізу. Українські компанії, що відповідають цим вимогам, можуть узяти цільовий грант на приведення корпоративної та операційної структури до міжнародних стандартів (forbs.ua, 2022/09/27).

Очевидно, що ситуація для бізнесу у воєнний час помітно погіршилась, не всі змогли прийняти виклик і вистояти. В усіх регіонах складно вести бізнес, особливо це помітно там, де раніше приватний сектор був активним гравцем економічної сфери, як-то Харків і Дніпро. Про це свідчать результати опитування, здійсненого Європейською Бізнес Асоціацією з 15 серпня по 21 вересня в чотирьох стратегічних економічних регіонах, де розміщені офіси Асоціації - Львів, Одеса, Харків, Дніпро з метою порівняння динаміки розвитку бізнес-клімату. Як і минулого року, найкраще оцінили умови ведення бізнесу львівські підприємці, 56% яких вважають задовільним стан бізнес-клімату в регіоні, а 41% відчули ускладнення ведення бізнесу, лише 3% легко. Серйозні перешкоди для розвитку створюють проблеми логістики, бронювання співробітників від мобілізації. Втрати свого бізнесу тут оцінюють у розмірі половини доходів 63% підприємців, для 20% ця частка навіть більша і лише 12% не зазнали втрат, але 6% все ж вийшли на прибутковість. На другому місці за умовами бізнес клімату Одеса, але тут уже для 71% стало складно вести свою справу, для третини умови оцінені як задовільні (раніше таких тут було 44%). Жоден підприємець не сказав, що йому легко працювати, як і минулого року, до речі. Основні проблеми, з якими стикаються тут - логістика та зниження купівельної спроможності, а отже, і попиту, переїзд персоналу за кордон, що змушує оптимізувати штат працівників. Усі компанії тут зазнали втрат, для однієї половини це 50%, для другої ще більше, звісно, прибутків не здобув ніхто.

Ще більше підприємців заявили про складність ведення бізнесу у Дніпрі, а саме 75%, решті це вдається задовільно, але 20% компаній змушені були вдатися до релокейту. Названі проблеми тут: втрата активів на окупованих територіях і відтік персоналу за кордон. Про втрату половини доходів заявили 25% опитаних дніпрян, а 75% - менше половини доходів. Найгірше оцінили стан справ щодо умов ведення бізнесу харківські підприємці, де 14% вдалися до релокації. Майже всі компанії визнали, що їм складно вести свою діяльність, лише 7% працюють у задовільних умовах (минулого року таких було 41%). Проблеми головно тут стосуються виїзду персоналу за кордон, втрати активів на окупованих територіях і зниження купівельної спроможності населення, яке залишилось у місті та регіоні. Не просто було харківським компаніям оцінити рівень втрат філій та офісів, розміщених на окупованих територіях, за приблизними даними, до 60% оцінюють свої втрати більше половини звичних доходів (epravda.com.ua, 2022/09/30).

У межах урядової програми «єРобота» діє грантова програма «Власна справа», на кінець вересня вже було профінансо- вано 1400 підтриманих заявок на суму понад 170 млн грн від загальної кількості 13 тис. заявників, коли мікрогрант надається в розмірі до 250 тис. грн на започаткування чи розвиток власної справи (epravda.com.ua, 2022/09/29).

В економіці країни зростає значущість ІТ сфери, вона стає однією з найбільш бюджетно формуючих галузей. Для 79% ІТ-спільноти повна перемога України й повернення територій включно з Автономною Республікою Крим і Донбасом - основний аргумент, щоб не збиратися за кордон, як свідчить дослідження IT Research Resilience. Проте навіть за таких умов країну готові покинути десятки тисяч фахівців після відкриття кордонів і можна втратити технологічний хаб у Львові, де нині зосереджено 27 тис. фахівців, які витратили на переїзд уже понад 40 млн доларів. Львів і область стали головними для релокації українських технологічних компаній, до війни тут працювало близько 30 тис. ІТ-спеціалістів (у Харкові понад 45 тис.). Лише за перший місяць війни кількість ІТ-спеціалістів у Львові зросла майже до 100 тис., склавши третину усього українського сектору ІТ, суттєвий приріст айтішників у цей період зафіксовано в Ужгороді та Івано-Франківську, де до війни було їх лише кілька тисяч. Станом на початок березня 98% компаній продовжили свою ділову активність, але лише 42% мали звичну завантаженість.

Щодо Львівського ІТ-кластеру існує прогноз, згідно з яким можливий виїзд за кордон від 27 тис. до 118 тис. ІТ-спеціаліс- тів. Наразі емігрантські настрої притаманні лише для 12% айтівців, проте якщо не відбуватиметься лібералізація регулятивних принципів у галузі, вони здатні посилитися. Відтік же спеціалістів призведе не тільки до зниження інтелектуального потенціалу суспільства, а й до помітних втрат надходжень до державного бюджету. Бізнес і так уже мігрує слідом за частиною працівників, після 24 лютого найбільшими українськими ІТ-компаніями було відкрито 33 нові офіси в Чехії, Польщі та Румунії, викликавши певні проблеми з податковою резиденцією (forbs.ua, 2022/08/18).

Водночас існують приклади успішної реновації (переструк- турування, адаптації і відновлення діяльності) великих компаній в умовах війни, що триває. Наведемо конкретні бізнес-кей- си того, як активність і наполегливість підприємців здатна компенсувати завдані війною збитки.

Бізнес-кейс «Нова пошта». Засновники і власники В. Климов і В. Поперешнюк після 24 лютого 2022 р. ніби повернулися на 20 років назад, щоб дати нове життя власній справі: в операційному звіті від 26 лютого обсяг доставок у компанії, яка була лідером на ринку доставки, упав до 2% від довоєнного рівня. Частка на цьому ринку у НП становила 65%, а в її головного конкурента УП - 25%, компанії Meest - лише 3%. Створивши оперативний штаб, компанія почала евакуацію людей, посилок та обладнання з кількох терміналів, що опинилися під окупацією чи в зоні бойових дій. З метою збереження беззбитковості скоротили мережу відділень до 80%, 1500 працівників з 32 000 відправили у простій, а всім працюючим скоротили зарплати, майже 100 топ-менеджерів відмовилися від оплати за березень. Через місяць уже стало зрозуміло, що компанія встояла. У липні працювало вже 75% мережі, обсяг відправлень становив 90% від довоєнного, ставши для багатьох основним перевізником. Компанія швидко адаптувалася, надаючи біженцям нову послугу - відправлення особитих речей, для чого перебудували цю послугу з нуля, вантажні фури були задіяні для релокації бізнесів, велика частка автопарку фрахтувалася для гуманітарних вантажів ООН і Червоного Хреста. Додатковий потік замовлень забезпечили волонтери та відновлення електронної комерції. Своє початкове рішення про різке скорочення мережі керівники НП вважають помилковим, тому компанія обрала стратегію повернення довіри клієнтів і тепер клієнти частіше за інші компанії обирають саме НП, яка для мільйонів стала lovemark-брендом у непевний воєнний час, встановивши певний стандарт якості обслуговування. Мотор компанії - сортувальні термінали, яких немає у жодного конкурента, де йде безперервна робота, що забезпечує якість послуги доставки. Головна інновація воєнного часу - це оперативне керування; разом із 50 менеджерами власники працювали майже цілодобово, приймаючи колегіальні рішення. Здобута цінність - зникнення ієрархії, структура стала пласкою, зросла продуктивність праці, оптимізовано штат. Посадовці різних рівнів на власному досвіді усвідомили, що в екстраординарних обставинах жорстка структура заважає, рішення на всіх рівнях управління повинні прийматися ініціативно відповідальними особами. Децентралізація додала компанії гнучкості, ризики мінімізовано, а війна стала складовою процесу. Зараз компанія зайнята запуском мережі в Польщі, будується логістична система рівня Amazon (forbs.ua, 2022/09/14).

Бізнес-кейс ОККО. Коли навесні 2022 р. в Україні вирувала паливна криза, мережі ОККО вдалося швидше за інших подолати її і вийти з неї з мільярдами прибутку. Якщо до війни Україна імпортувала 70% нафтопродуктів з РФ, Білорусі та морем, а решту забезпечували Кременчуцький і Шебелинський НПЗ, то з 24 лютого всі поставки припинилися, а НПЗ зупинили свою роботу через масовані обстріли й руйнування підприємств. Гострий дефіцит і зростання роздрібних цін на пальне викликали шок на ринку, не всі АЗС змогли оговтатися, але ОККО це вдалося швидше за всіх завдяки системним поставкам імпортного палива автотранспортом з ЄС, активізувавши раніше напрацьовану інфраструктуру й уклавши нові контракти з постачальниками. ОККО, як і решта українських АЗС, зазнала втрат від воєнної агресії РФ, але як великий гравець мала потрібний досвід, надійні зарубіжні контакти та необхідні кошти на придбання великих об'ємів пального з передплатою поставок. Це і вирішило проблему не лише дієздатності компанії, а й забезпечення паливом українських споживачів. За перші півроку воєнного стану ОККО отримала 3 млрд грн чистого прибутку, що на 20% більше, ніж за весь 2021 р. і у 2,5 раза більше, ніж за аналогічний період минулого року, забезпечивши зростання виручки компанії на 64% до 32,8 млрд грн (forbs.ua, 2022/09/26).

Бізнес-кейс Good Wine. До війни мережа цих магазинів і дистриб'ютор «Бюро вин» були спрямовані на преміальну клієнтуру в Україні, що становила 1% киян, але через від'їзд частини клієнтів, збіднення решти і, головно, через повністю знищений винний склад у Стоянці на 1,6 млн пляшок, зазнавши збитків на 15 млн євро, компанія прийняла виклик і почала поступово відновлюватися. Хоча магазини не зачинилися, але покупцями у березні були переважно чоловіки і продажі становили тоді лише 5% довоєнних обсягів. Але вже в травні ситуація різко змінилася з поверненням киян і стрибкоподібного припливу покупців. На осінь Good Wine вийшли на 70% довоєнних продажів завдяки зміні асортименту з переважного імпорту на користь локальних фермерів - головного чинника, що врятував бізнес. Та й клієнт став ощадливішим, переключився на більш бюджетні товари, тільки відділ кулінарії реально виріс через попит. Виручило й те, що восени 2021 р. відкрили у Львові демократичний формат Bad Boy, де був запас товару і до цього міста переїхало багато людей, й корпоративна культура компанії, напрацьована за багато років, яка базується на ціннісній основі, довірі та ініціативі, відсутності жорсткого алгоритму управління, об'єднуючи працівників у команду однодумців. 1000 постачальників допомогли вижити, пішовши на реструктуризацію заборгованостей, зібравши до 1,5 млн євро, завдяки чому можна було платити заробітну плату працівникам. Компанія побудована загалом за пласким принципом, відсутня вертикаль ухвалення рішень, менеджери самостійні, корпоративна культура не змінювалась під час загострення воєнних дій під Києвом, і це все сумарно спрацювало позитивно для бізнесу. Якщо в березні платили лише тим, хто працював, а це 150 осіб з 900, то з квітня почали платити всім, з травня повернули зарплати лінійному персоналу на довоєнний рівень. За час війни зменшився штат на 120130 працівників з різних причин, але влітку вже взяли на роботу 30 осіб (forbs.ua 2022/09/27).

Бізнес-кейс Майстерня пані Зе. О. Запорожан торік відкрила своє міні-ательє з пошиття весільних суконь і дрібного ремонту в Полтаві, яке під час війни стало цехом з пошиття військового спорядження, де зайнято на виробництві 40 осіб, які виїхали з небезпечних місць. Вміння шити та волонтерство з перших днів війни стали точкою відліку започаткування виробництва з пошиття пікселя для ЗСУ на замовлення від волонтерів, на пошиття балаклав для тероборони і спідньої білизни для підрозділу, що потрапив під обстріли біля Охтирки. З матеріалом, надавши все безкоштовно, допомогли в гуртовому мага- зині-складі, де раніше майстриня купувала тканину та фурнітуру, швейні машинки позносили всі, кому вони менше були потрібні й шестеро механіків налагодили їх, теж безкоштовно. Нові замовлення на пошиття розвантажувальних жилетів потребували більше рук, прийшли жінки-переселенки, які хотіли зайняти себе, хоча й не вміли шити. Увесь березень працювали безупину, відшиваючи замовлення, а тестування продукції відбувалося на навчальному полігоні й усі зауваження ретельно враховувались. Асортимент військової амуніції з часом розширився, тепер це майже 25 найменувань, з 1 квітня Олена оформила підприємство, зареєструвавши свій ФОП і через фейсбук знайомилася з меценатами-українцями за кордоном, які допомагали коштами, і матеріал виходив наполовину дешевшим, і змогли придбати кілька швейних машин. За весь час підприємство розширилось: склад готової продукції, три основні цехи, конструкторське бюро з великим розкрійним столом і розкрійною машиною за 130 тис. грн. Найняли професійних швачок, 80% яких - це вимушені переселенці з Харківщини та Донеччини, які щодня заробляють 500-600 грн, або ж до 15-16 тис. на місяць, що вважається доброю зарплатою для Полтави. У команді наразі 40 людей, включно з головним бухгалтером, технологом і менеджером, швачок навіть більше, ніж треба, але звільняти нікого не збираються, така соціальна відповідальність хазяйки бізнесу. Хороші дружні стосунки. Права рука Олени - досвідчений управлінець, який виїхав з Харкова, коли згорів його ангар з готовим товаром. Отак за два місяці з мініательє з двома працівницями постало виробництво з 40 працюючими, продукцію якого купують волонтери, військові, працівники ДСНС. Надалі закриватися не планують, бо життя буде як в Ізраїлі, переконані тут (texty.org. ua, 2022/07/06).

Бізнес-кейс Punisher. Д. Томчук, досвідчений бізнесмен, засновник інвестфонду Fison, fison.org, автор цікавої книжки про свій досвід становлення як українського бізнесмена «Тут клює» (Наш формат, 2019) з початком вторгнення добровільно пішов у київський військкомат для запису до територіальної оборони, але його вчасно перехопили військові, як він пише в фейсбуку, і поїхав він на фронт на своєму Лексусі, і став опікуватися спецпідрозділом, який довго був утаємниченим. Потім, завдяки кільком публікаціям у електронних виданнях, стало відомо, що воює він українською розробкою БПЛА з назвою Punisher. І так сталось, що бізнесмен Томчук став співінвесто- ром високотехнологічної зброї, регулярно описуючи у мережі свої фронтові будні та думки щодо того, як реагують коле- ги-підприємці на надзвичайні умови. Його пост у фейсбуку від 3 травня описує чотири типи поведінки бізнесменів під час війни. Перший тип - це повністю зниклий з радарів геній мобільності, який щойно ситуація нормалізується остаточно, блискавично з'явиться на своєму місці, продовжуючи бізнес і життя, ніби й не було 24 лютого. Другий тип - хитрий і цинічний, постійно телефонував, не вірячи, що доларовий мільйонер може бути на фронті, розпитуючи всіляко, як і куди можна виїхати. Третій тип - бізнес-партнер, який постійно допомагав усім, чим міг, починаючи зі свого позашляховика включно з теплим одягом і взуттям. Четвертий тип - успішний бізнесмен з Дніпра, що пішов добровільно до війсккомату, тому що в нього спеціальність протиповітряна допомога і саме в такому підрозділі він служив у радянській армії свого часу, знає цю систему до останнього гвинтика і багато в чому може допомогти молоді в опануванні системою ППО. Так що всі люди різні, навіть, якщо вони бізнесмени (Дмитро Томчук, ФБ-сторінка, 18 799 фоловерів).

Отже, українські підприємці під час війни прийняли виклик і проявили себе, хто як зміг, засвідчивши стійкість, гнучкість і спроможність відновити й розвивати свій бізнес, і кожний досвід є унікальним з огляду узагальнення інноваційних підходів. Економіка України з початком повномасштабної війни не зазнала колапсу, як це сталося на початку 1990-х з крахом радянської командно-адміністративної системи, і багато в чому це відбулось завдячуючи механізмам ринкової економіки, до становлення якої долучилися тисячі ділових людей.

Джерела

1. Mises, L. (1949). Human Action: A Treatise on Economics, N. Y.

Размещено на Allbest.ru