Бюджетні виклики фінансування освіти в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України

Бюджетні виклики фінансування освіти в умовах воєнного стану

Назукова Н.М.

Вступ

Перед освітньою сферою України, внаслідок воєнної інтервенції РФ, постав ряд проблем, зокрема:

- закриття освітніх закладів по всій території країни (від дошкільної і до вищої освіти), що призводить до втрат у якості людського капіталу (від результатів виховання позитивних особистісних якостей дошкільнят до конкретних знань і умінь фахівців і професіоналів);

- фізичне знищення освітньої інфраструктури;

- поглиблення нерівності доходів, а відтак - можливостей домогосподарств щодо забезпечення учнів/студентів необхідними засобами для навчання, а також погіршення показника доступності освіти;

- освітньо-кваліфікаційна структура робочої сили у регіонах, куди переміщуються виробництва, наразі не відповідає їх потребам.

Втрати, яких зазнає людський капітал, матимуть негативні наслідки для економічного зростання, адже освіта в умовах воєнного часу перестає виконувати звичну роль драйвера економічного зростання як через втрати людського капіталу, так і через падіння продуктивності праці. Пошук шляхів вирішення означених проблем потребує більш детального аналізу як бюджетних передумов, які сформувалися у сфері освіти в Україні, так і напрацювання конкретних механізмів виконання завдань, які постали, зокрема фінансових. Тому важливо узагальнити виклики, що постали перед освітою в Україні в умовах війни, які мають конкретні бюджетні наслідки, а також визначення перспективних напрямів їх подолання.

Виклад основного матеріалу

Військові дії призводять до руйнування освітньої інфраструктури України. Згідно даних Міністерства освіти і науки України, відбулося часткове або повне руйнування 1556 закладів освіти [1]. Втрати від руйнування освітньої інфраструктури станом на 02.05.2022 р. оцінено у 1,623 млрд дол. США [2]. Це приблизно дорівнює сумі капітальних інвестицій України в освітню сферу за 12 років: з 2009 р. по 2020 р. (табл. 1).

Таблиця 1

Обсяги капітальних інвестицій в освіту в Україні протягом 2009-2020 рр.

Джерело: складено на основі даних Державної служби статистики України та Національного банку України

Протягом останніх 11 років частка капітальних видатків на освіту в Україні не перевищувала 2,1% від загальних видатків на освіту із зведеного державного бюджету, а середній показник за 11 років складає лише 1,5%.

Для порівняння, за даними порталу статистики країн ОЕСР, у 2018 р. частка капітальних вкладень у загальному обсягові фінансування освіти у Польщі становила 9%, в Угорщині та Чехії - по 11%, в Словаччині - майже 5%.

Якщо порівнювати відносні показники капітальних видатків на освіту, то у країнах ОЕСР у 2018 р. капітальні видатки на освіту у розрахунку на одного учня/студента у відсотках ВВП на душу населення складали 2,3. Тоді як в Україні капітальні видатки на освіту у 2018 р. складали лише 0,13%.

Відновлення освітньої інфраструктури потребуватиме значних капіталовкладень. Згідно даних Київської школи економіки, відновлення одного зруйнованого дитячого садка коштуватиме близько 800 тис дол. США, одного закладу середньої або вищої освіти - 1,6 млн дол. США[3].

З огляду на масштабне руйнування освітньої інфраструктури, яке триває в Україні, а також на недостатні власні джерела фінансування, її відбудова потребуватиме сильної зовнішньої фінансової підтримки.

Одним із важливих джерел післявоєнного відновлення соціальної, у тому числі освітньої, інфраструктури є Трастовий фонд Світового банку. На сьогодні Фондом надано 489,45 млн дол США у межах програми «Фінансування виходу з надзвичайної економічної ситуації в Україні» (англ. Financing of Recovery from Economic Emergency Ukraine Supplemental Development Policy Loan). Додатково Фондом може бути залучено ще 234 млн дол. США позикових і грантових коштів від країн-партнерів.

На соціальний напрям планується спрямувати 20% коштів програми «Фінансування виходу з надзвичайної економічної ситуації в Україні», тобто близько 98 млн дол США [4]. Пріоритетом соціального фінансування будуть соціальні виплати, зокрема грошові виплати учасникам освітнього процесу. Так, у квітні 2022 р. Україна отримала 88,6 млн дол. США за програмою «Фінансування виходу з надзвичайної економічної ситуації в Україні» на відшкодування урядових витрат для соціальних виплат, у тому числі соціальних і академічних стипендій [5]. Таким чином, пріоритетними напрямами фінансування за рахунок коштів Фонду є поточні видатки, тоді як питання фінансування капітальних видатків залишається відкритим. Слід зауважити, що досвід країн, які постраждали від військових конфліктів протягом 1994 - 2001 рр., вказує на нестачу коштів Світового банку для фінансування відновлення освітньої сфери [6].

З огляду на обмеженість джерел і обсягів фінансування, будівництво нових та відновлення пошкоджених закладів освіти у післявоєнний період має відбуватися за дорожньою картою відновлення освітньої інфраструктури. Вона має визначати черговість заходів з відбудови закладів освіти з урахуванням освітніх потреб деокупованих територій та враховувати освітні пріоритети післявоєнного економічного відновлення.

До важливих викликів для системи фінансування освіти стане падіння рівня доходів українців (за оцінками Світового банку, частка населення з доходами нижче фактичного прожиткового мінімуму може досягти 70% у 2022 році проти 18% у 2021 році [7]). Падіння доходів населення призведе до нерівних можливостей домогосподарств щодо забезпечення учнів/студентів необхідними засобами для навчання, а неможливість оплачувати платні освітні послуги - до погіршення показника доступності освіти. Це потребує додаткового державного фінансування поточних видатків на освіту, а також збільшення обсягів і диверсифікації напрямів державної підтримки сімей з дітьми. В Україні грошові виплати сім'ям з дітьми є незначними, а їх обсяг за період з 2010 р. по 2019 р. скоротився (у % ВВП) більш ніж втричі (табл. 2).

Таблиця 2

Грошові виплати сім'ям з дітьми в Україні у 2010 р., 2017 р. та 2019 р.

Джерело: розраховано на основі статистичних збірників «Соціальний захист населення України» за відповідні роки.

До важливих напрямів підтримки сімей з дітьми слід віднести надання допомоги на придбання навчальної літератури, канцелярських виробів, одягу і взуття дітям. Інструментом такої підтримки може бути надання податкової знижки для компенсації витрат батьків на придбання одягу, взуття, навчальної літератури, робочих зошитів та інших товарів для забезпечення освітнього процесу. Законодавче врегулювання вищезазначених питань передбачає внесення змін до ряду нормативно-правових актів, зокрема до Бюджетного та Податкового кодексів України, до Законів України «Про освіту», «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Одним із найбільш важливих завдань в освітній сфері в Україні є розробка заходів із забезпечення ефективного функціонування професійно-технічної освіти. Узагальнення результатів теоретичних і емпіричних досліджень, а також світового досвіду післявоєнного відновлення економік, свідчить про високу ефективність розвитку сфери професійно-технічної та вищої освіти з метою наближення післявоєнної економіки до світового стандарту загальної факторної продуктивності. Розвиток професійної і вищої освіти передбачає наділення знаннями, необхідними для впровадження існуючих передових технологій. Це передбачає збільшення частки випускників інженерно-технічних та природничих напрямів підготовки. Фахівці з математичних та інженерних спеціальностей є критично важливими для досягнення країною світового технологічного стандарту.

В Україні за період з 1999 р. по 2019 р. частка випускників, які здобули фах у галузі інженерії та природничих наук, скоротилась майже вдвічі. Так, у 1999 р. 36,8% випускників вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації одержали фах у галузі інженерії і природничих наук. У 2010 р. їх частка скоротилась до 20,9%, у 2015 р. - до 17,9%, а у 2019 р. складала 16,4%. Також в Україні суттєво скоротилась частка випускників інженерних факультетів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації: з 27,6% у 2010 р. до 16,8% у 2015 р. Лише у 2019 р. частка випускників інженерії у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації почала зростати, однак не досягла навіть рівня 2010 року.

Таким чином, у виробничій сфері України спостерігається хронічна нестача фахових інженерних та технологічних працівників, які вкрай необхідні в умовах воєнного стану та будуть затребуваними у період післявоєнного відновлення економіки. Узагальнення потреб ринку праці в Україні в умовах воєнного стану свідчить про найбільшу затребуваність фахівців з інженерії і технологій, зокрема таких професій як токар, налагоджувальник маніпуляторів і верстатів, фрезерувальник, свердлувальник, слюсар, інженер, електроерозіоніст та ін. (за даними ДК Укроборонпром).

За оцінками Л. Бенкарда [8], майже 40% запасу знань знецінюється щороку, що пов'язано з технологічним прогресом, який трансформує умови працевлаштування та призводить до суттєвих змін у вимогах до кваліфікації робочої сили. Тому швидкість перепідготовки або підвищення кваліфікації має важливе значення з точки зору формування передумов для продуктивності праці, а відтак - економічного зростання. Досвід швидкої за термінами підготовки фахівців технічних і технологічних напрямів мають українські заклади професійно-технічної освіти, а також Центри професійно-технічної освіти Державної служби зайнятості (ЦПТО ДСЗ), у яких здійснюється не тільки професійна підготовка, але й перепідготовка. Фінансування навчання у ЦПТО ДСЗ здійснюється з Фонду загальнодержавного соціального страхування на випадок безробіття (ФССБ) через механізм надання навчальних ваучерів Центрами зайнятості, до яких звертаються роботодавці у пошуках працівників і працівники - у пошуках роботи. Цей механізм фінансування підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів є ефективним з точки зору прозорості, відповідності напрямів підготовки та швидкості реагування на потреби регіональних ринків праці, зокрема в умовах воєнного стану. До мережі існуючих ЦПТО ДСЗ, яких наразі є 11, можуть бути включені інші заклади професійно-технічної освіти. Фінансування зростаючих витрат ЦПТО ДСЗ має здійснюватися з державного бюджету. Цей фінансовий механізм уже відпрацьований і не потребує внесення змін: відповідні рішення про надання необхідних обсягів фінансування приймаються Кабінетом міністрів України, а кошти спрямовуються через Міністерство економіки на рахунок ФССБ. Реалізація означеного механізму професійної підготовки та, зокрема, його фінансування, означатиме формування принципово нової мережі підготовки і перепідготовки професіоналів для потреб реального сектору економіки. На додачу до пришвидшення процесу навчання, такий крок сприятиме формуванню умінь і навичок, які затребувані ринком праці і нівелюватиме проблему невідповідності навичок робочої сили (skill gaps).

Для вирішення проблеми невідповідності кількості підготовлених фахівців з певних спеціальностей реальній потребі у них, необхідні прогнози потреб ринку праці: довгота середньострокові. Більшість розвинених країн такі прогнози мають. Наприклад, в Ірландії створена експертна група з вивчення проблем прогнозування професійних запитів ринку праці. До складу групи входять представники державних органів влади, організацій роботодавців, фахівці з Ірландської агенції з питань промислового розвитку (IDA) та співробітники закладів професійно-технічної освіти. Їх місія полягає одночасно в методологічному супроводі процесу прогнозування потреб ринку праці та у розробці конкретних практичних рекомендацій у галузі підготовки кадрів. При цьому широко використовуються результати досліджень Ірландського інституту соціальних і економічних досліджень (ESRI), який здійснює узагальнення, систематизацію та аналіз необхідних статистичних даних. Інститутом постійно формується і оновлюється база даних щодо попиту на знання, уміння і навички на національному і місцевому рівнях. фінансовий бюджетний освіта воєнний стан

В Україні, починаючи з 2014 р., Мінекономіки розробляє середньостроковий прогноз потреби у фахівцях і робітничих кадрах на ринку праці, на якому базується держзамовлення на підготовку відповідних фахівців за галузями знань та освітньо-кваліфікаційними рівнями. Формування, розміщення і виконання державного замовлення на підготовку фахівців з вищою освітою в Україні регулюється Законом від 20.11.2012 №5499-VI «Про формування на розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» та постановою Кабміну від 15.04.2013 №306 «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів». Середньостроковий прогноз складається за відповідною методикою, затвердженою наказом Мінекономіки від 26.03.2013 №305. Обсяги державного замовлення на підготовку фахівців на поточний рік формуються Мінекономіки за поданням МОН, а також інших державних замовників (МОЗ, МВС, СБУ та ін.) і затверджується Кабінетом міністрів.

Держзамовлення має враховувати середньостроковий прогноз потреби у фахівцях та робітничих кадрах на ринку праці, а також обсяги бюджетних видатків на означені цілі. При цьому слід зауважити, що фінансування професійно-технічної освіти переважно здійснюється з місцевих бюджетів. Так, у 2020 р. за рахунок коштів державного бюджету профінансовано 0,4 млрд грн видатків на професійно-технічну освіту (освітній рівень 4 за Міжнародною стандартною класифікацією освіти), тоді як з місцевих бюджетів - 11,1 млрд грн відповідних видатків. У зв'язку з переважаючим фінансуванням з місцевих бюджетів, уряд значною мірою переклав завдання із вдосконалення відповідності професійної освіти в Україні на місцевий рівень, зобов'язавши розвивати зв'язки між навчальними закладами та підприємствами, розробляти професійні стандарти та адаптувати навчальні програми під вимоги конкретних роботодавців. Це може сприяти вирішенню проблеми невідповідності навичок робочої сили (skills gap). Втім, у зв'язку з фінансовою децентралізацією сфери професійно-технічної освіти, ускладнюється процес прогнозування потреб у фахівцях та робітничих кадрах на національному ринку праці, а відтак - проблема кваліфікаційного розриву (skills mismatch).

Важливо зазначити, що у Південній Кореї у період післявоєнного відновлення інтеграція стратегії розвитку кваліфікованої робочої сили у стратегію промислового розвитку дозволила підтримувати економічне зростання на високому рівні. Саме освітня політика, орієнтована на потреби промислового зростання, дозволила Кореї підтримувати темпи економічного зростання протягом 19702010 рр. на рівні 7%. У результаті чого доходи на душу населення зросли з 17,2% середнього показника по ОЕСР в 1970 році до понад 90% середнього показника ОЕСР у 2010 році. Ця тенденція тривала навіть після фінансової кризи 1997 року. При цьому середня капіталомісткість для обробної промисловості в Кореї була дуже низькою за міжнародними стандартами, що свідчить про визначальну роль людського капіталу в економічному зростанні.

Однією з найважливіших рекомендацій для успішного відновлення освітньої сфери у післявоєнний період, сформульованих фахівцями Світового банку на основі досвіду 21 країни, які пережили воєнні конфлікти у період 1994-2002 рр., полягає у посиленні зв'язку між фінансуванням освіти, у т.ч. міжнародною фінансовою допомогою, і стратегічними планами соціально-економічного розвитку країн [6, с. 79-81].

Одним із перспективних шляхів активізації впливу освіти на економічне зростання є розвиток вищої освіти і науки, а також формування зв'язків між науковими, освітніми та промисловими організаціями для винайдення принципово нових продуктів/технологій. Інновації дають можливості для суттєвого покращення технологічної позиції країни, що прискорює економічне зростання через підвищення продуктивності праці, забезпечують вихід на існуючі або створення нових ринків. Прикладом країни, яка перебуваючи у стані воєнного конфлікту, знаходиться серед лідерів зі створення інноваційних продуктів, є Ізраїль. В Ізраїлі, як і в Україні працездатне населення є високоосвіченим за показником середньої тривалості навчання і за охопленням населення вищою освітою. Водночас, оцінки якості освіти PISA в Ізраїлі також невисокі і у 2018 р. перевищували відповідні оцінки в Україні лише на три пункти. Завдяки розвитку вищої освіти і міжнародних наукових зв'язків, зокрема із провідними світовими університетами, Ізраїль перебуває серед 20-ти найбільших світових інноваторів (за Глобальним інноваційним індексом, що оцінює комерційні результати інноваційної діяльності в країні).

У даному контексті перспективним напрямом державної підтримки економічного зростання на інноваційній основі є сприяння інституціоналізації, з відповідним фінансовим і матеріальним забезпеченням, державних науково-дослідних закладів нового зразка. Окремі перспективні ініціативи реалізуються на базі Національної академії наук України,

зокрема створений Державний науково-дослідницький заклад «Київський академічний університет» (КАУ). Основна ідея КАУ у запровадженні системи освіти з дослідницьким спрямуванням на базі науково-дослідних установ НАНУ, максимальній інтеграції у міжнародний науково- дослідницький простір та міжнародній співпраці з дослідницькими університетами США. Основна місія КАУ - розв'язувати нагальні суспільні виклики для відродження української науки і технологій. Такий формат вищої освіти з дослідницьким спрямуванням не потребує збільшення капітальних видатків державного бюджету на будівництво нових освітніх закладів. Основним напрямом фінансування є науково-дослідна діяльність та поточні витрати.

Висновки

Грошова оцінка матеріальних втрат, що уже сьогодні зафіксовані у галузі освіти, дорівнює понад 1,6 млрд дол США. Ці втрати співставні із обсягами державних капітальних інвестицій в освіту протягом останніх 11 років. Якщо протягом останніх 10 років частка капітальних видатків на освіту в Україні не перевищувала 2,1% від загального обсягу фінансування освіти, то у період післявоєнного відновлення цей показник повинен суттєво збільшитися. Це потребує пошуку зовнішніх джерел фінансування капітальних інвестицій у соціальну сферу України. Водночас перспективи відновлення зруйнованих освітніх об'єктів, зокрема за кошти в межах міжнародної підтримки, є невизначеними. Тому Україні необхідна «дорожня карта» інвестицій у відновлення освітньої інфраструктури з пооб'єктним визначенням пріоритетності та напрямів інвестування. Слід зазначити, що однією з рекомендацій фахівців Світового банку щодо успішного відновлення освітньої сфери у післявоєнний період на основі досвіду 21 країни, які пережили воєнні конфлікти у період 1994-2002 рр., є необхідність планування відновлення ще під час конфлікту (виконання підготовчої роботи, збір даних, оцінки втрат, робота над технічними питаннями фінансування процесів відновлення у пост-воєнний період тощо для матеріального забезпечення та швидкого перебігу реконструкції) [6, с. 79-81].

Одним із найбільш перспективних на сьогодні шляхів впливу освіти на економічне зростання в Україні є «наздоганяючий», який полягає у засвоєнні знань, необхідних для впровадження існуючих передових технологій. Цей шлях передбачає збільшення державних інвестицій у професійно-технічну освіту. Альтернативний шлях - лідерський - полягає у безпосередньому винайденні нових технологій, продуктів та процесів для підвищення інноваційного потенціалу економіки, що потребує посиленого фінансування вищої освіти і науки. Підготовка фахівців з вищою освітою в Україні до війни не характеризувалась ефективністю з точки зору відповідності знань потребам ринку праці. В умовах війни та зважаючи на нові вимоги до робочої сили, які постануть у період післявоєнного економічного відновлення, система державного замовлення на підготовку фахівців у ЗВО має будуватися на строгій відповідності із потребами реальної економіки, задовольняючи кадрові потреби прискореного економічного зростання та інноваційного розвитку національної економіки. Фінансування розвитку освітньої сфери має бути більш широкоохопним, тобто між концептом розвитку освітнього сектору та стратегічними соціально-економічними планами розвитку країни і відповідними програмами міжнародної фінансової допомоги, спрямованої в освіту, мають бути визначені структурно- логічні зв'язки.

Список використаних джерел

1. Мапа пошкоджених або зруйнованих закладів освіти (2022), “Міністерство освіти і науки України запускає інтерактивну мапу зруйнованих і пошкоджених закладів освіти”

2. Офіційний сайт Київської школи економіки (2022), “Проект зі збору, оцінки й аналізу інформації про матеріальні втрати України від війни з Росією “Росія заплатить”

3. Офіційний сайт Київської школи економіки (2022), “Втрати економіки України від пошкодження фізичної інфраструктури з початку воєнних дій (у разі повного руйнування об'єктів)”

4. Офіційний сайт Світового банку (2022), “Second Economic Recovery Development Policy Loan”

5. Офіційний сайт Міністерства фінансів України (2022), “Україна отримала від Світового банку 88.6 млн доларів США на відшкодування урядових витрат для виплат академічних та соціальних стипендій”

6. Buckland, P. 2004. “Reshaping the Future: Education and Post-Conflict Reconstruction”, the World Bank, Washington DC

7. World Bank. 2022. “War in the Region” Europe and Central Asia Economic Update (Spring), Washington, DC: World Bank.

8. Benkard, C. Lanier. 2000. “Learning and Forgetting: The Dynamics of Aircraft Production.” American Economic Review, 90(4): 1034-54

Размещено на Allbest.Ru