Економічні показники розвитку регіонів: характеристика та тенденції змін

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Кафедра Земельного адміністрування та геоінформаційних систем

Кафедра транспортних систем і логістики

Кафедра вищої математики і математичного моделювання

Економічні показники розвитку регіонів: характеристика та тенденції змін

Мамонов К.А., д.е.н., професор

Пруненко Д.О., д.е.н., доцент

Коваленко Л.Б., к. ф.-м. н., доцент

Притула М.В., адвокат

м. Харків

Анотація

Доведена актуальність щодо визначення економічних показників розвитку регіонів. Досягнута мета роботи відносно обґрунтування тенденцій розвитку регіонів шляхом застосування системи економічних показників. Для досягнення поставленої мети вирішені наступні завдання: виокремити показники розвитку регіонів; охарактеризувати тенденції змін регіонального розвитку на сучасному етапі економічних перетворень; розробити заходи забезпечення розвитку регіонів.

Розвиток регіонів визначається як системна категорія, що складається із сукупності взаємопов'язаних елементів, взаємодія яких призводить до структурних змін, які формують якісно нові взаємовідносини та стан спрямовані на зростання ефективності функціонування регіональних структур.

У результаті дослідження обґрунтовані теоретико-методичні підходи до визначення розвитку регіонів: функціональний: характеризується напрямами та особливостями забезпечення розвитку регіонів; структурний: визначається елементами регіонального розвитку; цілеорієнтований: спрямований на забезпечення цілей розвитку регіонів; стратегічний: визначається напрямами та особливостями розробки й реалізації стратегії розвитку регіонів; системний: характеризується комплексом взаємопов'язаних елементів, спрямованих на формування теоретико-методичної та кількісної платформи для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Виокремлені економічні показники регіонального розвитку, які базується на даних Державного комітету статистики, що дозволило виокремити напрями та особливості розвитку. Це дозволяє сформувати кількісну основу для розробки багаторівневої системи показників, методу інтегральної оцінки, економіко-математичного моделювання та прогнозування й сформувати відповідні науково обґрунтовані рекомендації.

Запропоновані заходи забезпечення розвитку регіонів: забезпечення позитивної динаміки валового регіонального продукту; створення умов для зростання обсягів промислової, будівельної та сільськогосподарської продукції; сформувати напрями просторового, містобудівного, екологічного, інвестиційного забезпечення; забезпечити повноту та достовірність інформаційно-аналітичного забезпечення регіонального розвитку; застосування сучасного механізму та інструментарію розвитку регіонів; формування кількісної основи прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Ключові слова: розвиток регіонів, економічні показники, визначення розвитку, підходи, заходи, теоретико-методичні підходи.

Abstract

Economic indicators of regional development: characteristics and trends of change

Mamonov K.A., dr econ. Sci., professor, head of the Department of Land Administration and Geoinformation Systems; Prunenko D.O., dr Econ. Sci., Ass.e Professor Department of Transport Systems and Logistics; Kovalenko L.B., с. phys.-mathem, аssociate professor, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv; Prytula M.V., Head of Department of Higher Mathematics and Mathematical Modeling, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv

The relevance of determining the economic indicators of regional development has been proven. The goal of the work regarding the substantiation of regional development trends by applying the system of economic indicators has been achieved. In order to achieve the set goal, the following tasks were solved: to single out indicators of regional development; characterize the trends of changes in regional development at the current stage of economic transformations; develop measures to ensure the development of regions.

The development of regions is defined as a system category consisting of a set of interconnected elements, the interaction of which leads to structural changes that form qualitatively new relationships and a state aimed at increasing the effectiveness of the functioning of regional structures.

As a result of the study, the theoretical and methodological approaches to determining the development of regions are substantiated: functional: characterized by the directions and features of ensuring the development of regions; structural: determined by elements of regional development; goal-oriented: aimed at ensuring regional development goals; strategic: determined by directions and features of the development and implementation of the regional development strategy; systemic: characterized by a complex of interconnected elements aimed at forming a theoretical-methodical and quantitative platform for making informed management decisions.

The economic indicators of regional development, which are based on the data of the State Statistics Committee, have been singled out, which made it possible to single out the directions and features of development.This makes it possible to form a quantitative basis for the development of a multi-level system of indicators, a method of integral assessment, economic-mathematical modeling and forecasting, and to form relevant scientifically based recommendations.

Proposed measures to ensure the development of regions: ensuring the positive dynamics of the gross regional product; creation of conditions for the growth of industrial, construction and agricultural products; to form directions of spatial, urban planning, environmental, investment support; ensure the completeness and reliability of information and analytical provision of regional development; application of modern mechanisms and tools for the development of regions; formation of a quantitative basis for making informed management decisions.

Keywords: development of regions, economic indicators, definition of development, approaches, measures, theoretical and methodological approaches.

Постановка проблеми

Сучасні трансформаційні аспекти характеризуються змінами у системі функціонування регіонів. У цьому контексті слід відзначити поглиблення деформаційних процесів, розбалансування стейкхолдерних регіональних зв'язків, негативний вплив зовнішніх і внутрішніх чинників, гальмування зростання або зниження основних показників функціонування регіонів. Більш того, визначено зниження ефективності діяльності регіональних структур у різних сферах.

За роки незалежності створена відповідна нормативно-правова база забезпечення регіонального розвитку: Конституція України, Закони України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про транскордонне співробітництво», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про державні цільові програми», «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України», «Про Генеральну схему планування території України», акти Президента України, Кабінету Міністрів України.

Визначені напрями формування та реалізації державної регіональної політики: стимулювання та підтримку місцевих ініціатив щодо ефективного використання внутрішнього потенціалу регіонів для створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, підвищення якості життя людей; зменшення територіальної диференціації за показниками соціально- економічного розвитку; відновлення регіонів і територій, що постраждали внаслідок збройної агресії проти України; формування конкурентоспроможності регіонів; формування згуртованої держави в соціальному, гуманітарному, економічному, екологічному, безпековому та просторовому вимірах; визначення та ідентифікацію функціональних типів територій, реалізацію на цих територіях необхідних програм та проектів регіонального розвитку, встановлення спеціальних механізмів їх державної підтримки; створення ефективної системи збереження довкілля шляхом урахування екологічної складової в документах стратегічного планування і реалізації державної регіональної політики, оцінювання та зниження техногенно-екологічного навантаження на довкілля в регіонах; запровадження дієвих інструментів державної підтримки міжрегіональної інтеграції, виконання міжрегіональних програм і проектів; адаптація регіональної економіки та середовища проживання людини до змін клімату, посилення стійкості територіальних громад до кліматичних, демографічних та економічних викликів; поліпшення матеріального, фінансового, інформаційного, кадрового та іншого ресурсного забезпечення розвитку регіонів, сприяння здійсненню повноважень органами місцевого самоврядування; створення ефективних механізмів представництва інтересів регіонів на загальнонаціональному рівні і територіальних громад - на регіональному рівні та ін. [1]. Поряд з цим, виникають проблемні аспекти щодо формування та використання інформаційно-аналітичного забезпечення показників розвитку регіонів. Це негативно впливає на можливості та рівень результативності прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Отже, актуальним питанням є характеристика та виокремлення тенденцій змін економічних показників розвитку регіонів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. В існуючих наукових дослідження відсутні єдині підходи до визначення розвитку регіонів. Основні підходи щодо визначення та забезпечення розвитку регіонів обґрунтовані у наукових розробках [2-11].

Метою статті є обґрунтування тенденцій розвитку регіонів шляхом застосування системи економічних показників. Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

- виокремити показники розвитку регіонів;

- охарактеризувати тенденції змін регіонального розвитку на сучасному етапі економічних перетворень;

- розробити заходи забезпечення розвитку регіонів.

Виклад основного матеріалу

Деякі автори фокусують на чинниках, що характеризують регіональний розвиток. Визначені наступні чинники:

- політично-правові (під прицілом знаходяться програми, які намагається реалізовувати в життя держава у сфері діяльності регіонів, які зміни в законодавстві і правовому регулюванні можливі в результаті прийняття нових законів і норм);

- соціально-економічні (рівень розвитку соціальної інфраструктури, що задовольняє потреби населення в освіті, охороні здоров'я, сфері послуг та житлово-комунальному обслуговуванні [2];

- стан навколишнього середовища і природоохоронна діяльність;

- санітарно-гігієнічні умови праці;

- технологічні (аналіз технологічних чинників дає змогу своєчасно побачити ті можливості, які розвиток науки та техніки відкриває для вдосконалення якості продукції, що випускається у регіоні);

- природні (умови середовища (клімат, рельєф) та забезпеченість території природними ресурсами, якість компонентів природного середовища регіону);

- історично сформовані системи розміщення продуктивних сил та ін. [3].

На противагу від попередніх положень, визначені внутрішні чинники регіонального розвитку:

- міжнародна економічна діяльність. Участь регіонів у процесах міжнародного економічного співробітництва веде до зростання рівня конкурентоспроможності продукції та послуг, що випускається, прискорення техніко-технологічного переозброєння виробничих процесів за рахунок залучення іноземних інвестицій, поповнення валютних ресурсів підприємств регіону за рахунок експорту товарів [4];

- економічний потенціал регіонального розвитку, який оцінюється за обсягами, структурою, рівнем використання, ступенем зношеності основних фондів, розгалуженістю виробничої бази, часткою наукоємних інвестиційно спроможних галузей і підприємств, здатних до реалізації інноваційної моделі економічного зростання, кваліфікацією трудових ресурсів, потужністю, технічним станом та щільністю інженерно-транспортної інфраструктури регіону [5];

- ступінь розвитку різних рівнів суспільства;

- соціальні умови існування суспільства (моральне виховання, відношення між поколіннями);

- технологічний розвиток;

- інноваційний;

- інвестиційний;

- природно-ресурсний потенціал, який характеризується станом і прогнозними оцінками земельних, водних, лісових, мінерально-сировинних, оздоровчих і рекреаційних ресурсів та станом природного середовища;

- трудовий потенціал регіону, оцінка якого включає визначення існуючої та прогнозованої кількості та вікової структури трудових ресурсів, їх кваліфікації, зайнятості та стану на ринку праці (кількість безробітних та рівень безробіття, у тому числі визначені за методологією Міжнародної організації праці);

- туристичний потенціал, який оцінюється за наявністю, кількісною та якісною характеристикою історико-культурних (історична спадщина), природно-кліматичних та медико-санітарних умов, лікувально-оздоровчих, рекреаційних ресурсів, розвитком туристичної інфраструктури та ін. [6].

Виокремлені групи чинників, які характеризують ресурсну та стратегічну складові. При цьому особливого значення має розробка та реалізація стратегії регіонального розвитку як системного забезпечення функціонування та взаємодії чинників функціонування регіонів.

На представлених аспектах наголошується у розробках [4, 5, 7].

Різноаспектність категорії регіонів характеризується його визначенням, зокрема він обґрунтовується як:

- територіальне утворення;

- частина цілісної соціальної та адміністративної системи, тому він має володіти її основними рисами;

- має характеризуватися певною господарською спеціалізацією;

- певна соціально-економічна система [8].

У цьому контексті слід відзначити, що регіон визначається як:

- такі поняття як «регіон», «регіональна система» та «територія» надто часто ототожнюють, при цьому обов'язково наголошують на адміністративній складовій [9];

- не існує уніфікованого визначення поняття «регіон» та соціально- економічних процесів, що в ньому відбуваються [10];

- регіон є підсистемою соціально-економічної системи країни, яка, з одного боку, гарантує збереження автономності інтересів окремих регіонів, з другого, - зацікавлена у досягненні загальнонаціональних стратегічних цілей розвитку країни [9];

- специфіка регіону та автономність його інтересів визначається економічними, географічними, політичними, соціально-культурними та іншими особливостями, які впливають на соціально-економічні процеси;

- регіон варто розглядати як поліструктурну систему з безліччю стійких взаємозв'язків між економічними утвореннями одного рангу, котрі, своєю чергою, визначають існування порядку вищого рангу;

- багатозначність поняття «регіон» породила різноманітність підходів до їх класифікації;

- регіон як самоорганізована та самодостатня система має на основі активізації внутрішнього економічного потенціалу забезпечувати самостійно свій розвиток [9].

Визначні ознаки, що впливають на регіональний розвиток:

- територіально-виробнича структура, обтяжена економічними зв'язками в сукупності усіх міст і населених пунктів адміністративної території (області);

- інтегроване економічне середовище з переважно замкнутим виробничим циклом;

- виробництво кінцевої продукції на основі регіонального розподілу праці;

- функціонально-просторове середовище, де узгоджуються всі наявні на певній території чинники економічного відтворення;

- єдина комунікаційна, транспортна й економічна система;

- відносна самостійність господарювання в межах єдиного виробничого комплексу, забезпеченого власними трудовими, матеріальними і фінансовими ресурсами;

- регіональний ринок товарів і робочої сили та ринкова інфраструктура [11].

Визначені особливості регіонального розвитку, враховуючи напрями його реалізації та типологію, а саме:

- регіональний розвиток, за якого регіони з явними певними перевагами за певним показником на початок періоду в перспективі їх зміцнюють, а регіони, які мають відносне відставання, - у перспективі його поглиблюють, вважається нерівномірним або асиметричним;

- регіональний розвиток, за якого відбувається зменшення розриву між показниками економічного розвитку різних регіонів, вважається гармонійним;

- регіональний розвиток, за якого показники розвитку незмінні впродовж певного проміжку часу, вважається нейтральним [9].

Таким чином, регіональний розвиток визначається як процес нагромадження позитивних незворотних, закономірних змін (описується сукупністю показників соціально-економічного стану, структури економіки тощо), які призводять до зростання рівня життя населення в довгостроковій перспективі. Причому, вектор розвитку регіону має бути орієнтований на зниження дотаційності та забезпечення саморозвитку регіону шляхом активізації внутрішніх потенційних можливостей; розвиток регіону, як стратегічна ціль державної регіональної політики, обумовлюється не тільки економічним зростанням, але, значною мірою, і державною бюджетною політикою; сучасна політика регіонального розвитку має базуватися на такій парадигмі, яка б враховувала інтереси регіонів, здобутки міжсекторного співробітництва, децентралізацію влади та збалансованість (бюджетну, економічну, соціальну, політичну) [9]. Отже, розвиток регіонів визначається як системна категорія, що складається із сукупності взаємопов'язаних елементів, взаємодія яких призводить до структурних змін, які формують якісно нові взаємовідносини та стан спрямовані на зростання ефективності функціонування регіональних структур.

Для забезпечення розвитку регіонів запропоновано побудувати кількісну платформу, яка складається із сукупності економічних показників. У цьому контексті слід відзначити, індекс валового регіонального продукту. Нажаль, за останні два роки відсутня інформація, що знижує повноту та достовірність прийняття рішень для забезпечення розвитку. У довоєнний період, зокрема у 2021 р., індекс валового регіонального продукту характеризувався позитивними зрушеннями, а саме його зростанням у всіх регіонах, окрім Волинського і Сумського (рис. 1).

Рис. 1. Індекс валового регіонального продукту за регіонами, % за даними [12]

Поряд з цим, уповільнюється значення і кількість суб'єктів господарювання, зайнятих працівників, спостерігається зростання витрат на заробітну плату. Слід вказати на збільшення обсягів реалізованої продукції. Знижується результативність діяльності суб'єктів господарювання у 2022 р. За січень- вересень 2023 р. відбувається адаптація суб'єктів господарювання до надзвичайних економічних умов шляхом зростання рівня прибутковості діяльності. динаміка регіональний економічний валовий продукт

У 2022 р. відбувається значне скорочення обсягів капітальних інвестицій у всіх регіонах, що обумовлено наслідками агресії РФ та свідчить про накопичення негативних явищ.

Характеризуючи стан показників розвитку по найбільшим сферам економіки держави на регіональному рівні, встановлено зниження обсягів промислового виробництва за всіма регіонами (рис. 2).

Рис. 2. Індекс промислової продукції за регіонами України за січень 2022 р., % за даними [12]

У більшості регіонах відбувається скорочення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, що вказує на накопичення негативних явищ у сфері регіонального розвитку.

Динаміка індексу будівельної продукції представлена на рис. 3. Зниження обсягів будівельної продукції спостерігався у регіонах: Вінницький, Волинський, Дніпропетровський, Київський, Кіровоградський, Миколаївський, Полтавський, Рівненський, Сумський, Черкаський, Чернігівський.

Рис. 3. Індекс будівельної продукції за регіонами за січень 2022 р., % за даними [12]

Висновки

Таким чином, у результаті дослідження обґрунтовані та охарактеризовані методи і моделі забезпечення регіонального розвитку, які базуються на функціональних, інституційних, кількісних, стейкхолдерних ознаках і параметрах, спрямованих на формування основи для прийняття рішень й формування тенденцій зростання показників розвитку регіонів. Представлені методи і моделі, враховують напрями, особливості й міжнародний досвід забезпечення регіонального розвитку.

Література

1. Про засади державної регіональної політики: Закон України №156-VIII від 01.01.2024 р.

2. Пригодюк О.М. Фактори впливу на розвиток соціальної інфраструктури регіону. Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. 2016. Вип. 9. С. 492-496.

3. Гладка Л.І., Тіоццо А.П. Фактори впливу на соціально-економічний розвиток регіонів. Культура народов Причерноморья. 2012. № 227. С. 29-31.

4. Реутов В.Є. Закономірності і парадигми регіонального розвитку. Ефективна економіка. 2010. №9.

5. Берданова О.В., Вакуленко В.М., Валентюк І.В., Ткачук А.Ф. Стратегічне планування розвитку об'єднаної територіальної громади: навчальний посібник. Київ, 2017. 121 с.

6. Кіш Г.В. Чинники регіонального розвитку та їх стратегічне управління. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2022 р. №1 (124). С. 112-115.

7. Колтун В. Дослідницькі проекти у процесах досягнення цілей сталого розвитку: регіональний аспект. Збірник наукових праць Національної академії державного управління при Президентові України. Спецвипуск. 2020. С. 48-53.

8. Сторонянська І.З. Міжрегіональні інтеграційні процеси в Україні: тенденції та перспективи розвитку. Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2009. 392 с.

9. Возняк Г.В. Регіональний розвиток: сутність і методологічна основа. Регіональна економіка. 2015. №3. С. 34-43.

10. Верхоглядова Н.І., Олініченко І.В. Регіон як самокерована соціально-економічна система. Інноваційна економіка. 2013. №5(43). С. 113-117.

11. Воротін В.Є., Жаліла Я.А. Державне управління регіональним розвитком України: монографія. К.: Національний інститут стратегічних досліджень при Президентові України, 2010. 288 с.

12. Офіційний сайт Державної служби статистики України.

References

1. Pro zasady derzhavnoyi rehionalnoyipolityky [About the basics of state regional policy] Zakon Ukrayiny №156-VIII vid 01.01.2024 r.

2. Pryhodyuk O.M. (2016) Faktory vplyvu na rozvytok sotsialnoyi infrastruktury rehionu [Factors influencing the development of the social infrastructure of the region]. Rozvytok produktyvnykh syl i rehionalna ekonomika. 9, 492-496.

3. Hladka L.I., Tiotstso A.P. (2012) Faktory vplyvu na sotsialno-ekonomichnyy rozvytok rehioniv [Factors influencing the socio-economic development of regions]. Kultura narodov Prychernomorya. 227, 29-31 [in Ukrainian].

4. Reutov V.Ie. (2010) Zakonomirnosti i paradyhmy rehionalnoho rozvytku [Patterns and paradigms of regional development]. Efektyvna ekonomika. 9.

5. Berdanova O.V., Vakulenko V.M., Valentyuk I.V., Tkachuk A.F. (2017) Stratehichne planuvannya rozvytku obyednanoyi terytorialnoyi hromady [Strategic planning of the development of the united territorial community]. Kyiv, 121 [in Ukrainian].

6. Kish H.V. (2022) Chynnyky rehionalnoho rozvytku ta yikh stratehichne upravlinnya [Factors of regional development and their strategic management]. Derzhava ta rehiony. Seriya: Ekonomika tapidpryyemnytstvo. 1 (124), 112-115 [in Ukrainian].

7. Koltun V. (2020) Doslidnytski proyekty u protsesakh dosyahnennya tsiley staloho rozvytku: rehionalnyy aspekt [Research projects in the process of achieving sustainable development goals: regional aspect]. Zbirnyk naukovykh prats Natsionalnoyi akademiyi derzhavnoho upravlinnya pry Prezydentovi Ukrayiny. Spetsvypusk, 48-53.

8. Storonyanska I.Z. (2009) Mizhrehionalni intehratsiyniprotsesy v Ukrayini: tendentsiyi ta perspektyvy rozvytku [Interregional integration processes in Ukraine: trends and prospects for development]. Lviv: Instytut rehionalnykh doslidzhen NAN Ukrayiny, 392 [in Ukrainian].

9. Voznyak H.V. (2015) Rehionalnyy rozvytok: sutnist i metodolohichna osnova [Regional development: essence and methodological basis]. Rehionalna ekonomika. 3, 34-43 [in Ukrainian].

10. Verkhohlyadova N.I., Olinichenko I.V. (2013) Rehion yak samokerovana sotsialno-ekonomichna systema [The region as a self-governing socio-economic system]. Innovatsiyna ekonomika. 5(43), 113-117 [in Ukrainian].

11. Vorotin V.Ye., Zhalila Ya.A. (2010) Derzhavne upravlinnya rehionalnym rozvytkom Ukrayiny [State Administration of Regional Development of Ukraine]. K.: Natsionalnyy instytut stratehichnykh doslidzhen pry Prezydentovi Ukrayiny, 288.

12. Ofitsiynyy sayt Derzhavnoyi sluzhby statystyky Ukrayiny [Official website of the State Statistics Service of Ukraine].

Размещено на Allbest.Ru