Науковий потенціал регіонів України в контексті забезпечення формування національної інноваційної екосистеми

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий потенціал регіонів України в контексті забезпечення формування національної інноваційної екосистеми

Х.М. Притула, О.П. Демедюк

Охарактеризовано науковий потенціал регіонів України за показниками кількості організацій, які здійснювали науково-дослідні роботи (НДР), кількості працівників, задіяних у виконанні НДР, витрат на виконання НДР. Визначено шість наукових центрів з найбільшим потенціалом розвитку - м. Київ, Харківська, Дніпропетровська, Львівська, Запорізька та Одеська області. Здійснено порівняння розвитку наукового потенціалу України та країн-членів ЄС за показниками валових витрат на НДР на одну особу, кількості дослідників на 1000 зайнятих, валових витрат наНДР на одного працівника наукової сфери, валових витрат на одного дослідника. Проаналізовано структуру витрат на виконання НДР за джерелами фінансування в розрізі регіонів України та порівняно з країнами-членами ЄС та ОЕСР. Вивчено роль функціонування дослідницьких інфраструктур в ЄС та охарактеризована ситуація з розвитком їх в Україні. Проаналізовано показники знаннєвомістких послуг регіонів, обсягів реалізованої інноваційної продукції та експорту високо - та вище середньої технологічної продукції регіонами України. Наведено заходи, які слід здійснити для досягнення ефективної реалізації наукового потенціалу та економічного розвитку країни та її регіонів на основі інноваційної моделі розвитку.

Ключові слова: науковий потенціал, інноваційна екосистема, дослідницькі інфраструктури, інноваційність, технологічність.

Ukrainian regions' scientific capacity in the context of securing the establishment of efficient national innovative ecosystem

Prytula Kh.M., Demedyuk O.P.

The paper characterizes the scientific capacity of Ukrainian regions across the number of organizations involved in R&D, number of employed in R&D, and R&D expenditures. The trends towards the reduction of the number of R&D organizations in Ukraine and the number of employed in R&D are detected. Six scientific centers with the strongest development capacity are determined - Kyiv and Harkivska, Dnipropetrovska, Lvivska, Zaporizka, and Odeska oblasts. The development of scientific capacity in Ukraine and the EU is compared across the parameters of gross R&D expenditures per capita, number of researchers per 1000 employed, gross expenditures per 1 employed in the industry, and gross expenditures per a researcher. The structure of R&D expenditures across the sources of funding is analyzed across Ukrainian regions and compared to EU and OECD countries. The role of research infrastructures in the EU is examined and the situation with their development in Ukraine is described.

The parameters of high- and above average technology output, export of high- and above average technology products, knowledge-intensive services, and volume of sold innovative products in Ukraine are analyzed. The measures to be taken to achieve efficient implementation of scientific capacity and economic development of the country and its regions based on innovative development model are suggested. They include integration of the demand for scientific and technological research into the system of regional strategizing, scientific and technological maintenance of regional smart-specialization strategies with attraction of specialists, making R&D the integral component of accomplishment ofsectoral, regional, and local innovative programs, development of modern innovative infrastructure accompanied by growing demand for R&D, and integration of the national R&D system with the global research area, etc.

Keywords: smart specialization, strategizing, regional development, regional strategy, economic growth, regional policy. науковий науково-дослідний фінансування

Постановка проблеми

Сучасна економічна система розвивається в умовах появи нових викликів (пандемії COVID-19, національній безпеці, глобальним змінам клімату тощо), що посилює конкуренцію на світових ринках, вимагає швидкого реагування та зумовлює зміну наявних стратегій розвитку національних економік. Зокрема, Європейська рада на засіданні в Брюсселі 20.06.2019 р. погодила порядок денний для ЄС на наступні п'ять років, який передбачає посилення безпекової політики, розвиток міцної економічної бази, побудову кліматично нейтральної, зеленої, справедливої та соціальної Європи, просування європейських інтересів і цінностей на світовій арені [1]. 17.12.2020 р. прийнята спільна декларація Європейського парламенту, Ради Європейського Союзу та Європейської комісії щодо законодавчих пріоритетів на 2021 р., якими стали реалізація Європейського зеленого курсу, формування цифрового десятиліття Європи, розвиток економіки, яка зорієнтована на людей, сприяння вільній та безпечній Європі, захист і зміцнення демократії та захист загальноєвропейських цінностей [2]. Водночас вирішення питань конкурентоспроможності, процвітання, створення робочих місць і посилення ролі Європи на світовій арені є похідними від формування потужної економічної бази на основі розвитку європейського дослідницького простору, здійснення досліджень і розробок і стимулювання інноваційної діяльності.

Отже, формування національної економічної моделі розвитку на засадах сталості, інноваційності, цифровізації тощо передбачає створення конкурентоспроможної в глобальному вимірі інноваційної екосистеми як сукупності взаємопов'язаних організацій (структур), які продукують і (або) комерціалізують нові знання і технології, і комплексу інститутів правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують взаємодію освітніх, наукових, підприємницьких і некомерційних організацій і структур у всіх сферах економіки та суспільного життя [3].

Аналіз останніх досліджень

Чимало досліджень зарубіжних науковців присвячено питанням ефективності здійснюваної наукової та науково-технічної діяльності. Зокрема, К.А. Хомскі [4] на основі методу аналізу середовища функціонування (Data Envelopment Analysis - DEA) оцінив ефективність функціонування дослідницького сектору (вхідними даними стали питома вага витрат на дослідження у ВВП і питома вага персоналу, зайнятого в дослідженнях, у загальній кількості зайнятих у країні; вихідними даними - частка високотехнологічного експорту в загальному обсязі експорту, індекс Гірша, розрахований для конкретної країни (крім публікацій у гуманітарних і соціальних науках, оскільки їхній вплив на інновації є суперечливим), частка грантів для проведення науково-технічних досліджень, що фінансуються Європейською радою з досліджень, у загальній кількості прийнятих заявок і кількість зареєстрованих патентів у розрахунку на одиницю ВВП). Також у роботі вивчено взаємозв'язок між ефективністю досліджень і структурою джерел фінансування досліджень і виявлено, що чим вища частка державного сектору у фінансуванні науки, тим вища ефективність сектору.

Цікавим є дослідження, присвячене питанням впливу захищеності прав інтелектуальної власності, видатків на дослідження та надходжень прямих іноземних інвестицій на обсяги експорту високотехнологічної продукції в країнах-членах ЄС з перехідною економікою [5]. Тут обґрунтовано позитивний вплив на експорт високотехнологічної продукції рівня захищеності прав інтелектуальної власності і видатків на дослідження, водночас вплив останніх є суттєвішим. Виявлено позитивний вплив зростання видатків на дослідження на зростання зайнятості в середньо - і високотехнологічних компаніях [6]. Окремі науковці аналізували зв'язок між кількістю заявок на патенти, поданих до Європейського патентного відомства, та видатків на дослідження [7].

Одновідсоткове зростання видатків на дослідження фіксується в близько 100 нових патентів, а часовий лаг становить 2-3 роки. У регіональному розрізі пріоритетність видатків на дослідження знижується від Скандинавських (Фінляндія, Швеція, Данія) і континентальних (Австрія, Німеччина, Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди) країн до Середземноморських і Балканських країн. Виявлено також тісний зв'язок між витратами на науково-дослідну роботу та рівнем конкурентоспроможності економіки Словаччини та центральноєвропейських і східноєвропейських країн-членів Європейського Союзу через аналіз GERD за секторами «Бізнес, «Уряд», «Вища освіта» і загалом, а також показників індексу глобальної конкурентоспроможності [8].

Особливості наукового потенціалу України та її регіонів досліджуються в роботах А.В. Дубодєлової, Л.С. Лісовської, Й.С. Ситника, Н.А. Кваші, І.О. Новік, О.С. Поповича, І.Ю. Крамар, Я.С. Яцківа, Б.А. Маліцького, С.Г. Бублик та інших вчених. Питаннями розвитку інноваційних систем, зокрема в Україні, займаються Г.І. Лановська, І.Ю. Підоричева, І.С. Івахненко, О.С. Марченко, Д.О. Тимченко та інші дослідники. Але питання розвитку науки як одного з основних складників побудови ефективної екосистеми інновацій залишається малодослідженим.

Метою статті є оцінювання рівня та визначення пріоритетів розвитку наукового потенціалу регіонів України в контексті забезпечення формування ефективної національної інноваційної системи.

Основні результати дослідження

Важливою складовою формування конкурентних інноваційних екосистем є розвиток та ефективна реалізація наукового потенціалу регіонів країни. На рис. 1 наведено загальну характеристику розвитку наукового потенціалу регіонів за показниками кількості організацій, які здійснювали науково-дослідні роботи, кількості працівників, задіяних у виконанні НДР, і витрат на виконання НДР.

Протягом 2010-2019 рр. кількість організацій в Україні, які здійснювали НДР, зменшилась з 1303 до 950 (на 27%). Така тенденція є характерною для більшості регіонів України за винятком Хмельницької області та м. Києва. Станом на 2019 р. більше половини всіх організацій, які здійснювали НДР в країні, зосереджувались у м. Києві (339 од.), Харківській (139 од.), Львівській (69 од.), Дніпропетровській (57 од.) та Одеській (51 од.) областях.

Кількість працівників, задіяних у виконанні НДР, відповідно теж зменшується: лише протягом 2017-2019 рр. вона зменшилась на 16% (з 94 274 до 79 262 осіб).

Рис. 1. Загальна характеристика наукового потенціалу в розрізі регіонів України, 2019 р.: [9].

Примітки: розмір бульбашки відповідає величині витрат на здійснення НДР. Дані наведено, не враховуючи м. Київ.

Найбільше скорочення спостерігалося в Кіровоградській (у 3,12 раза), Тернопільській (у 2,67 раза) та Сумській (у 2,28 раза) областях. Практично половина всіх працівників, задіяних у виконанні НДР, зосереджена в м. Києві (47,8%). У семи областях (Харківській, Дніпропетровській, Львівській, Запорізькій, Одеській, Київській та Миколаївській) у виконанні науково-дослідних робіт бере участь близько 42% всіх працівників. У сімнадцяти областях у здійсненні науково-дослідної роботи задіяно менше 10% усіх працівників цієї сфери.

Протягом 2017-2019 рр. витрати на виконання НДР загалом по Україні зросли на 29%. У Донецькій, Запорізькій, Чернівецькій, Тернопільській, Івано- Франківській та Київській областях загальний обсяг витрат зріс у 1,5-2,5 раза. Водночас в окремих областях вони знизились (Кіровоградська, Черкаська, Волинська, Сумська, Миколаївська, Полтавська, Вінницька, Житомирська та Херсонська області). У Києві акумулюється близько 48% всіх витрат на НДР; у Харківській, Дніпропетровській та Запорізькій областях - 39%.

Зазначені тенденції зумовили формування в Україні шести наукових центрів з найбільшим потенціалом розвитку - м. Київ, Харківська, Дніпропетровська, Львівська, Запорізька та Одеська області. На території більшості цих областей у Національній академії наук функціонують регіональні наукові центри подвійного з Міністерством освіти і науки України підпорядкування: Північно-Східний центр НАН України і МОН України (м. Харків), Придніпровський центр НАН України і МОН України (м. Дніпро), Західний науковий центр НАН України і МОН України (м. Львів), Південний науковий центр НАН України і МОН України (м. Одеса), Донецький науковий центр НАН України і МОН України (м. Покровськ, Донецька обл.). Вони покликані виконувати роль своєрідних консолідуючих структур у чотирикутнику «наука - освіта - органи місцевої влади - бізнес».

Правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку у сфері наукової і науково-технічної діяльності, державного регулювання інноваційної діяльності в Україні визначає Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 26.11.2015 р. № 848-VIII. Законодавство України у сфері інноваційної діяльності базується на Конституції України і складається із законів України «Про інвестиційну діяльність», «Про наукову і науково-технічну експертизу», «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків», «Про спеціальну економічну зону «Яворів», «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Конкурентоспроможність наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок визначається фінансовим забезпеченням функціонування інноваційних екосистем. Закладена в Законі України «Про наукову і науково-технічну діяльність» норма щодо забезпечення державою бюджетного фінансування наукової і науково-технічної діяльності у розмірі не менше 1,7% ВВП України не виконується вже сьомий рік поспіль. Така ситуація впливає на відтік кадрів (передусім найбільш кваліфікованих вчених) за кордон або в інші сфери діяльності, незацікавленість талановитої та обдарованої молоді займатися науковою діяльністю через відсутність перспектив і зниження престижності роботи в цій сфері, відсутність сучасного обладнання, старіння матеріально-технічної бази наукових установ і збереження загальної тенденції до звуження наукового потенціалу країни та її регіонів.

Зворотними тенденціями характеризується розвиток дослідницького простору в країнах-членах ЄС-27 та ОЄРС. Зокрема, у країнах-членах ЄС-27 кількість дослідників у розрахунку на 1000 зайнятих є у три рази більшою порівняно з Україною. В Австрії, Франції, Німеччині цей показник є ще більшим. У розрізі регіонів України цей показник лише у м. Києві (18,29 ос.), Харківській (6,59 ос.), Дніпропетровській (3,1 ос.), Львівській (2,91 ос.), Запорізькій (1,97 ос.), Одеській (1,58 ос.), Миколаївській (1,34 ос.), Київській (1,4 ос.), Чернівецькій (1,15 ос.) та Сумській (1 ос.) областях є вищим, ніж 1% (табл. 1). Стосовно частки валових витрат на НДР у ВВП, то в Україні вона в середньому становить 0,5%. У країнах Європи цей показник є у 3-6 разів вищим і з одночасною тенденцією до зростання.

Таблиця 1. Характеристика розвитку наукового потенціалу за окремими показниками

Регіони	Частка валових витрат на НДР у ВВП, %	Валові витрати на НДР на 1 особу, дол. СІЛА	Кількість дослідників на 1000 зайнятих, осіб	Валові витрати на НДР на 1 працівника, тис. дол. СІЛА	Валові витрати на 1 дослідника, тис. дол. СІЛА
	2017 р.	2018 р.	2019 р.	2017 р.	2018 р.	2019 р.	2017 р.	2018 р.	2019 р.	2017	2018	2019	2017	2018	2019
Вінницька обл.	0.05	0.04	0.03	1.07	1.16	0.99	0.69	0.68	0.49	2.69	2.89	3.19	3.78	4.04	4.73
Волинська обл.	0.04	0.03	0.01	0.67	0.66	0.37	0.76	0.71	0.46	2.22	2.15	1.91	2.51	2.57	2.19
Дніпропетровська обл.	1.03	0.84	0.74	37.58	35.62	35.43	4.03	3.72	3.10	13.56	13.19	14.19	21.67	21.89	25.61
Донецька обл.	0.01	0.01	0.02	0.12	0.15	0.31	0.23	0.21	0.38	2.18	2.75	3.14	3.05	3.93	4.52
Житомирська обл.	0.05	0.04	0.03	0,86	0.92	0.84	0.59	0.47	0.36	2.59	3.07	3.34	3.51	4.62	5.40
Закарпатська обл.	0.13	0.14	0.13	1,65	2.20	2.40	0.69	0,63	0.64	3.70	5.26	5.48	6.05	8.81	9.25
Запорізька обл.	0.72	0.95	1.00	20.57	30.13	35.46	2.10	1.77	1.97	8.41	13.13	15.37	23.50	39.69	40.79
Івано-Франківська обл	0.04	0.06	0.05	0.77	1.29	1.21	0.86	0.87	0.68	1.82	2.95	3.42	2.19	3.59	4.19
Київська обл.	0.20	0.21	0.19	6.60	8.73	9.23	1.51	1.45	1.40	6.41	8.58	9.53	10.33	14.05	15.20
Кіровоградська обл.	0.14	0.16	0.03	2.97	3.92	1.03	1.01	0.93	0.31	5.65	7.93	5.98	7.44	10.49	7.95
Луганська обл.	0.10	0.11	0.10	0.51	0.63	0.72	0.64	0.56	0.49	3.15	4.52	7.17	5.93	8.10	10.23
Львівська	0.25	0.25	0.22	5.51	6.42	7.25	3.45	3.64	2.91	2.98	3.33	4.38	3.85	4.19	5.80
Миколаївська обл.	0.51	0.41	0.26	11.55	10.77	8.22	2.09	2.16	1.34	5.81	5.76	6.21	12.89	11.36	13.77
Одеська обл.	0.18	0.18	0.18	4.36	4.69	5.80	2.20	1.81	1.58	3.46	4.38	6.06	4.78	6.14	8.49
Полтавська обл.	0.04	0.05	0.02	1.76	2.12	1.25	1.53	1.31	0.78	2.11	2.93	2.76	2.84	3.90	3.75
Рівненська обл.	0.03	0.03	0.03	0.44	0.62	0.60	0.60	0.49	0.40	1.36	2.10	2.23	1.88	3.08	3.57
Сумська обл.	0.29	0.28	0.13	5.59	6.57	3.49	2.28	1.83	1.01	2.94	4.34	4.08	5.57	8.00	7.46
Тернопільська обл.	0.05	0.06	0.05	0.69	1.06	1.08	0.76	0.71	0.23	2.03	3.22	8.34	2.42	3.80	11.48
Харківська обл.	1.32	1.40	1.20	34.51	44.85	43.17	8.01	7.57	6.59	6.26	8.43	9.14	9.31	12.59	13.75
Херсонська обл.	0.15	0.15	0.12	2.64	2.88	2.76	1.15	1.05	0.76	3.78	4.27	5.10	5.44	6.32	8.17
Хмельницька обл.	0.03	0.03	0.02	0.52	0.62	0.60	0.62	0.57	0.57	1.73	2.25	2.00	2.05	2.65	2.43
Черкаська обл.	0.14	0.11	0.05	3.06	3.02	1.70	0.87	0.86	0.65	5.30	5.40	4.18	8.33	8.12	5.84
Чернівецька обл.	0.24	0.26	0.25	2.84	3.58	4.54	1.69	1.49	1.15	3.18	4.43	6.72	4.01	5.69	8.76
Чернігівська обл.	0.08	0.07	0.06	1,63	1.80	1.81	0.67	0.62	0.50	2.38	2.72	3.46	5.86	6.83	8.22
Київ	0.93	1,00	1.08	82.96	103,81	133.10	19.91	19,78	18.29	5.59	7,64	10.42	9.01	11,32	15,49
Україна	0.57	0.52	0.50	13.56	16.25	18.37	3.68	3.52	3.07	6.70	7.77	9.71	9.68	11.89	15.06
Німеччина	3.05	3.12	3.18	1617.14	1713.75	1775.14	9.48	9.67	9.93	137.64	-		214.51	-
Франція	2.2	2.2	2.19	980.13	1020.11	1078.76	10.62	10.86	11.05	106.25	108.85		157.92	159.59
Австрія	3.06	3.14	3.19	1656.3	1793.41	1872.31	10.77	11.25	11.58	111.17	-		174.15	-
Польща	1.32	1.35	1.4	307.3	382.18	447.14	7.02	7.18	7.38	49.34	55.13		62.84	76.13
Румунія	0.5	0.5	0.48	136.55	146.55	154.62	2.03	1.99	2.01	59.72	63.81		97.76	103.90
Угорщина	1.32	1.51	1.48	388.47	480.35	501.74	6.24	8.06	8.32	62.40	59.15		88.99	85.42
Словаччина	0.89	0.84	0.83	266.67	264.8	269.3	6.42	6.75	6.94	43.33	40.32	40.45	53.99	50.15	50.90
Чехія	1.77	1.90	1.94	1674.71	1736.81	1782.82	7.33	7.60	7.82	67.52	73.21	76.12	121.67	134.03	139.92
Фінляндія	2.73	2.75	2.79	1297.66	1370.45	1440.96	14.46	14.43	14.97	98.43	102.29	104.41	132.03	136.42	136.50
Італія	1.37	1.42	1.45	569.72	612.72	642.30	5.58	6.02	6.31	71.45	70.34	-	176.36	174.19	-
Литва	0.90	0.94	0.99	302.59	340.61	384.30	6.42	6.47	6.91	36.00	38.80	-	45.60	49.70	-
Латвія	0.51	0.64	0.64	146.61	196.88	205.31	3.93	3.84	4.04	75.79	78.67	-	114.05	128.27	-
Португалія	1.32	1.35	1.40	435.95	471.42	515.61	9.36	9.70	10.13	41.10	29.05	43.12	50.08	50.44	52.60
Туреччина	0.95	1.03	1.06	268.60	289.78	293.58	4.02	4.45	4.88	80.95	81,40	79.28	102.35	102,55	99,45
ЄС-27	2.03	2.07	2.1	866.92	923.62	975.46	8.39	8.66	8.88	95.43	-	-	-	-	-
ОЄСР	2.35	2.42	2.47	1024.77	1094.48	1150.32	8.59	8.9	-	-	-	-	-	-	-

Джерело: складено авторами на основі [9; 10].

Рис. 2. Порівняльна характеристика розвитку наукового потенціалу в Україні та ЄС станом на 2019 р. Примітка: розмір бульбашки - валові витрати на НДР на одного працівника, тис. дол. США: [9;10].

Ще більш разючими є відмінності у фінансуванні наукової та науково-дослідної діяльності за показниками валових витрат на НДР в розрахунку на одну особу, на одного працівника та на одного дослідника. В Україні валові витрати на НДР в розрахунку на одну особу є приблизно в 10 разів нижчими порівняно з окремими новими членами ЄС (Литва, Латвія, Словаччина) і більше ніж у 50 разів нижчими порівняно з його середнім показником в ЄС-27. У регіонах України найвищими значеннями цього показника характеризуються м. Київ (133,1 дол. США), Харківська (43,17 дол. США), Запорізька (35,46 дол. США) та Дніпропетровська (35,43 дол. США) області.

Валові витрати на НДР в розрахунку на одного працівника в Україні станом на 2019 р. є у чотири рази меншими, ніж у Словаччині, у 10 разів меншими, ніж у Фінляндії. Недофінансування науки та дослідницької сфери в Україні, нерозуміння важливості та місця, яке посідає наука в продукуванні нових знань, інновацій і технологій, визначає сьогодні низький рівень розвитку національної економіки та якості життя населення країни (рис. 2).

Ефективність здійснення фінансування наукових досліджень визначається не лише обсягом фінансування, але й структурою джерел фінансування. В Україні найбільша частка витрат на дослідження фінансується державою, станом на 2019 р. вона становила 43,6%. Частки витрат, які фінансуються бізнесом та іншими країнами, є приблизно порівнянними і становили у 2019 р. 23,39% та 22,35% відповідно. У розвинутих країнах основна частка фінансування науково-дослідної діяльності припадає на бізнес-структури (у середньому по ЄС-27 - 58,57% у 2018 р.) (табл. 2).

Науковий потенціал регіонів і структура їхньої економіки впливають на формування структури джерел фінансування науково-дослідних робіт. Зокрема, у Волинській (99,9%), Хмельницькій (85,25%), Полтавській (81,26%), Рівненській (72,65%), Івано-Франківській (70,73%), Львівській (68,52%) областях понад дві третини витрат на здійснення науково-дослідних робіт фінансується з бюджету. Натомість у Чернівецькій (37,09%), Харківській (34,4%), Сумській (31,59%), Одеській (29,51%), Запорізькій (24,05%) областях та м. Києві (24,61%) понад чверть витрат припадає саме на підприємницький сектор.

Як зазначено в Концепції Державної цільової програми розвитку дослідницьких інфраструктур в Україні на період до 2026 року (схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.04.2021 р. № 322-р) низький рівень фінансування науки не дає змоги інвестувати в розвиток дослідницьких інфраструктур Дослідницька інфраструктура - сукупність засобів, ресурсів і пов'язаних з ними послуг, які використовуються науковим співтовариством для проведення досліджень на найвищому рівні, що охоплює найважливіші об'єкти наукового устаткування та обладнання або набори приладів, ресурси, що базуються на знаннях (колекції, архіви, депозитарії або банки даних наукової інформації), інфраструктуру, засновану на технології комунікацій (грід, комп'ютери, програмне забезпечення і мережевий зв'язок), та інші структури унікального характеру. Дослідницькі інфраструктури можуть бути локально роз-ташованими, віртуальними або розподіленими (організована мережа ресурсів), державними або приватними. Дослідницькі інфраструктури можуть входити до міжнародних мереж (Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність»).. Очікуваними результатами виконання програми є: створення та функціонування щонайменше 50 центрів колективного користування обладнанням, дев'яти державних ключових лабораторій, трьох національних наукових центрів; створення і впровадження системи взаємодії між наявними та новими українськими е-інфраструктурами, ураховуючи сучасні практики Європейського дослідницького простору; створення умов для запровадження в Україні нових дослідницьких інфраструктур європейського рівня; отримання вченими та суб'єктами інноваційної діяльності доступу до конкурентоспроможної дослідницької інфраструктури та вмотивованість займатися науковою та науково-технічною діяльністю на високому рівні, що дасть можливість припинити процес відпливу наукового потенціалу як людського ресурсу за кордон.

Таблиця 2. Структура витрат на виконання НДР за джерелами фінансування, %: [9; 10].

Регіони	Частка витрат на дослідження, що фінансуються бізнесом, %	Частка витрат на дослідження, що фінансуються за кошти бюджету, %	Частка витрат на дослідження, що фінансуються сектором вищої освіти та приватними неприбутковими організаціями, %	Частка витрат на дослідження, що фінансуються іншими країнами, %	Частка витрат на дослідження, що фінансуються з власних коштів, %
	2018 р.	2019 р.	2018 р.	2019 р.	2018 р.	2019 р.	2018 р.	2019 р.	2018 р.	2019 р.
Вінницька обл.*	4,60	2,67	55,09	48,48	0,23	0,34	-	-	39,97	48,32
Волинська обл.*	0,24	0,08	67,09	99,92	-	-	-	-	32,67	-
Дніпропетровська обл.	16,82	15,13	34,67	23,84	0,01	0,01	39,26	43,39	9,25	17,63
Донецька обл. *	3,06	10,28	66,38	61,06	-	0,04	-	-	30,56	28,63
Житомирська обл. *	0,39	0,20	51,67	43,05	-	-	0,24	-	47,69	56,75
Закарпатська обл.*	1,45	1,04	61,23	63,88	-	0,35	1,36	3,00	35,96	31,74
Запорізька обл.	33,20	24,05	2,83	2,97	0,01	0,01	50,57	51,00	13,39	21,98
Івано-Франківська обл.*	17,13	15,84	55,74	70,73	-	-	-	-	27,13	13,44
Київська обл.*	2,36	3,01	50,81	41,66	0,05	-	1,75	0,26	26,33	41,22
Кіровоградська обл.*	1,66	6,78	8,30	33,94	-	-	0,33	-	89,54	59,28
Луганська обл.*	15,83	2,64	13,50	9,90	-	-	8,86	1,83	61,81	85,63
Львівська обл.	9,48	12,90	78,89	68,52	0,87	1,86	4,47	5,22	6,15	10,70
Миколаївська обл.	10,08	10,37	18,31	11,80	0,01	0,01	16,29	31,42	55,25	46,40
Одеська обл.*	26,34	29,51	64,50	64,37	4,52	-	3,08	4,61	0,99	1,29
Полтавська обл.*	31,15	0,28	47,09	81,26	-	0,02	2,47	0,47	19,30	17,92
Рівненська обл.*	6,86	8,38	76,29	72,65	0,05	-	8,56	0,48	7,64	15,84
Сумська обл.*	22,24	31,59	41,38	44,18	0,84	-	3,65	4,70	31,64	19,31
Тернопільська обл.*	10,27	5,59	59,18	26,08	-	-	-	-	30,56	68,33
Харківська обл.	37,18	34,40	36,64	41,51	0,03	0,02	17,87	18,60	8,16	5,38
Херсонська обл.*	0,46	0,33	68,70	45,83	0,07	0,01	-	-	30,77	53,83
Хмельницька обл.*	3,64	3,63	92,02	85,25	-	-	-	2,19	4,34	8,93
Черкаська обл.*	1,96	2,22	31,36	43,44	0,26	-	0,12	-	66,30	54,35
Чернівецька обл.*	22,00	37,09	39,63	32,19	-	-	21,84	2,22	16,51	28,48
Чернігівська обл.	0,19	0,21	47,00	33,57	0,02	0,02	8,82	12,13	43,97	54,06
м. Київ	22,04	24,61	54,52	55,68	0,10	0,10	18,84	16,91	3,24	2,34
УкрРінн	23,53	23,39	43,90	43,60	0,17	0,11	21,72	22,35	9,60	10,00
Німеччина**	66,01	-	27,85	-	0,35	-	5,80	-	-	-
Франція**	56,71	-	31,58	-	3,99	-	7,72	-	-	-
Австрія	53,85	53,58	29,76	30,20	0,33	0,33	16,06	15,90	-	-
Польща**	53,19	-	35,42	-	4,35	-	7,04	-	-	-
Румунія**	57,08	-	33,32	-	0,61	-	9,00	-	-	-
Угорщина**	52,35	-	32,35	-	0,49	-	14,81	-	-	-
Словаччина	48,85	46,76	38,01	40,45	1,91	2,06	11,23	10,73	-	-
Чехія	39,91	38,18	34,10	33,67	1,12	1,11	24,87	27,04	-	-
Фінляндія	55,80	54,33	28,27	27,79	2,04	2,39	13,89	15,49	-	-
Португалія	47,33	48,26	40,58	40,24	4,87	4,69	7,21	6,82	-	-
Туреччина	53,60	56,34	32,28	29,35	12,14	12,80	1,98	1,51	-	-
ЄС-27**	58,57	-	30,03	-	-	-	9,16	-	-	-
Країни-чтидн- ОЕСС**	62,90	-	24,65	-	5,26	5,23	7,19	-	-	-

Примітки: * - «-» означає, що дослідження за цією статтею витрат не фінансуються. ** - «-» означає, що немає даних за цією статтею витрат.

У 2009 р. прийнято постанову Ради ЄС № 723/2009 «Щодо правової основи діяльності Європейського консорціуму дослідницьких інфраструктур». Європейські консорціуми дослідницьких інфраструктур (European Research Infrastructure Consortium - ERIC) (далі - ЄКДІ) - це організації зі статусом юридичної особи, які пропонують гнучкі моделі управління європейськими дослідницькими інфраструктурами, призначені для сприяння спільному створенню та використанню європейських дослідницьких інфраструктур. Учасниками такої організації має бути принаймні три країни, одна з яких обов'язково повинна бути членом ЄС. Головною перевагою ЄКДІ є те, що процедура його створення набагато простіша, ніж для стандартної міжнародної організації, створеної відповідно до міжнародного публічного права. Іншими перевагами ЄКДІ є можливість скористатися податковими пільгами: звільненням від сплати податку на додану вартість або акцизного збору [11]. Вони також сприяють мобільності знань і дослідників в Європейському дослідницькому просторі і розповсюдженню результатів досліджень. На сьогодні створено більше 20 таких організацій.

Логічна модель впливу функціонування дослідницьких інфраструктур представлена на рис. 3.

У країнах-членах ОЕСР частка фінансування дослідницьких інфраструктур в загальному обсязі фінансування досліджень постійно зростає.

Рис. 3. Логічна модель впливу функціонування дослідницьких інфраструктур Джерело: [12].

Отже, виникла потреба в розробленні відповідної методології оцінювання наукового та соціально-економічного впливу дослідницьких інфраструктур [12]. У результаті аналізу літератури, результатів опитування, низки семінарів та обговорення з експертами визначено певний перелік відповідних показників на основі двох окремих підходів. Перший підхід передбачає узгодження цих показників з визначеними зацікавленими сторонами та стратегічними цілями. Стратегічні цілі можуть безпосередньо визначати вплив дослідницьких інфраструктур на суспільство. Вони також часто визначають розподіл ресурсів і формують пріоритети. Такими стали:

- бути національною або світовою провідною науковою дослідницькою інфраструктурою, спроможною підтримувати науку;

- бути спроможною підтримувати інновації;

- бути інтегрованою у регіональний кластер / у регіональні стратегії / бути хабом для сприяння регіональному співробітництву;

- сприяти пропаганді освіти та переданню знань;

- надавати наукову підтримку в процесі реалізації державної політики;

- надавати високоякісні наукові дані та супутні послуги;

- узяти на себе соціальну відповідальність перед суспільством.

Другий підхід передбачає формування системи показників за основними категоріями впливу. Таких було визначено шість: науковий вплив; технологічний вплив; навчання та виховання; прямий економічний вплив; непрямий економічний вплив та соціальний вплив. Здійснене дослідження дозволило визначити перелік з 25 основних і 33 додаткових показників впливу дослідницької інфраструктури.

Розвиток науки та науково-технічної діяльності є основним двигуном технологічного, інноваційного, знаннєвомісткого розвитку економіки. Відтак дослідимо, наскільки сучасний стан розвитку науки в Україні може забезпечити конкурентоспроможність країни та її регіонів (табл. 3-6).

На рис. 4 наведено індекси концентрації виробництва високо - та вище середньої технологічної продукції Розраховано як добуток частки високо- та вище середньої технологічної продукції у загальному обсязі виробленої продукції в регіоні та частки відповідного регіону в загальному обсязі виробленої високо- та вище середнього технологічної продукції в Україні., індекси концентрації знаннєвомістких послуг Розраховано як добуток частки знаннєвомістких послуг у загальному обсязі послуг регіону та частки відповідного регіону в загальному обсязі знаннєвомістких послуг в Україні. у третинному секторі економіки та індекси концентрації інноваційності реалізованої продукції Розраховано як добуток частки реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції та частки відповідного регіону в загальному обсязі реалізованої інноваційної продукції в Україні. у розрізі регіонів України.

Рис. 4. Індекси концентрації виробництва високо - та вище середньої технологічної продукції, індекси концентрації знаннєвомістких послуг у третинному секторі економіки та індекси концентрації інноваційності реалізованої продукції у розрізі регіонів України: [9].

Примітки: розмір бульбашки відповідає індексу концентрації інноваційності реалізованої продукції у розрізі регіонів України. М. Київ і Донецька обл. не представлені на рисунку з огляду на високі значення за окремими показниками. М. Київ: індекс концентрації виробництва високо - та вище середньої технологічної продукції - 1,35, індекс концентрації знаннєвомістких послуг у третинному секторі економіки - 14,92 та індекс концентрації інноваційності реалізованої продукції у розрізі регіонів України - 1,83; значення в Донецькій обл. - 0,34, 1,73 та 222,92 відповідно.

Лідером за трьома зазначеними показниками є Харківська обл.: у 2019 р. частка високо - та вище середньої технологічної продукції у загальному обсязі експорту товарів регіону становила 26,04% (середній показник по Україні - 14,05%), що становило 5,24% усього технологічного експорту країни; частка високо- та вище середньої технологічної продукції у загальному обсязі виробленої продукції - 28,79% (середній показник).

Таблиця 3. Показники експорту високо- та вище середньої технологічної продукції регіонами протягом 2017-2019 рр. : [9; 13].

Регіони	Частка високо- та вище середньої технологічної продукції у загальному обсязі експорту товарів регіонів, %	Частка регіонів у загальному обсязі експорту України високо- та вище середньої технологічної продукції, %	Індекси обсягів експорту високо- та вище середньої технологічної продукції регіонів, %
	2017 р.	2018р.	2019 р.	2017 р.	2018 р.	2019 р.	2018 р./ 2017 р.	2019 р./ 2018 р.	2019 р./ 2017 р.
Вінницька обл.	2,93	5,22	7,14	0,56	1,06	1,48	209,06	139,23	291,08
Волинська обл.	47,91	44,03	41,55	5,15	4,48	4,10	95,98	90,98	87,32
Дніпропетровська обл.	6,34	6,06	7,35	6,98	6,62	8,26	104,62	124,17	129,91
Донецька обл.	0,65	0,68	1,26	0,45	0,46	0,83	113,88	178,34	203,10
Житомирська обл.	17,74	20,94	22,64	1,63	1,96	2,31	132,46	117,44	155,56
Закарпатська обл.	61,25	63,12	60,46	13,82	14,81	12,81	118,18	86,04	101,68
Запорізька обл.	22,32	19,34	17,12	10,38	9,24	7,50	98,15	80,74	79,24
Івано-Франківська обл.	32,45	37,75	34,63	3,37	4,65	4,49	152,35	95,95	146,19
Київська обл.	1,94	2,38	2,79	0,53	0,63	0,77	130,13	122,75	159,74
Кіровоградська обл.	19,08	15,05	11,67	1,24	1,11	1,17	99,05	105,08	104,08
Луганська обл.	22,52	18,67	29,84	0,82	0,54	0,65	71,92	120,41	86,59
Львівська обл.	28...

Подобные документы

• Науковий потенціал незалежної України

  Аналіз наукового потенціалу, який одержала Україна після набуття нею незалежності. Недостатість фінансування наукової сфери країни. Зниження інноваційної активності промислових підприємств. Заходи, спрямовані на зміну державної науково-технічної політики.
  
  реферат [22,3 K], добавлен 24.09.2010
  

• Науково-методичний підхід до оцінки фінансового потенціалу регіонів України

  Характеристика категорії "фінансовий потенціал регіону" на основі імматеріального, ресурсного та системного підходів. Визначення релевантних складових фінансового потенціалу регіонів України з урахуванням функціональної ознак, алгоритм кількісної оцінки.
  
  статья [1,2 M], добавлен 17.05.2014
  

• Показники соціально-економічного розвитку регіонів України

  Аналіз основних показників економічного і соціального розвитку регіонів України, розвиток господарських комплексів. Особливості сучасної програми регіонального розвитку. Класифікація регіональних програм: рівень значущості, територіальна приналежність.
  
  реферат [62,6 K], добавлен 21.05.2012
  

• Аналіз і чинники активізації інноваційної діяльності промислових підприємств регіонів України

  Поширення нововведень у різних галузях економіки України. Розподіл джерел фінансування суб’єктів господарювання. Проведення державного статистичного спостереження щодо інноваційної діяльності вітчизняної промисловості. Вдосконалення методів логістики.
  
  статья [449,8 K], добавлен 31.08.2017
  

• Управління регіональним розвитком України

  Забезпечення стабільного розвитку України на основі використання економічного потенціалу регіонів. Підвищення зайнятості населення, виробництва промислової та сільськогосподарської продукції. Зменшення викидів шкідливих речовин, охорона довкілля.
  
  курсовая работа [407,8 K], добавлен 05.06.2019
  

• Особливості національної інноваційної системи України

  Аналіз змісту та особливостей національної інноваційної системи України. Особливості національної інноваційної політики. Перспективні напрямки науково-технічних розробок в Україні. Необхідність державного регулювання національної інноваційної системи.
  
  реферат [26,1 K], добавлен 18.03.2011
  

• Науково-технічний потенціал України та ефективність його використання

  Сутність науково-технічного потенціалу України, його сучасний стан, ефективність використання, негативні тенденції розвитку та вплив на економічне становище держави. Основні причини спаду економічного розвитку країни та шляхи покращення ситуації.
  
  реферат [81,7 K], добавлен 18.03.2011
  

• Конкурентоспроможність регіонів України в умовах глобалізації

  Закономірності, принципи та фактори формування конкурентоспроможності регіонів України. Сучасні тенденції розвитку підприємств в умовах ринкових відносин. Проблеми української регіональної політики та завдання в сфері реалізації євроінтеграційного курсу.
  
  курсовая работа [362,9 K], добавлен 28.01.2014
  

• Витрати на оборону та державне оборонне замовлення: Україна у світі

  Розгляд проблеми щорічного бюджетного фінансування сектору безпеки і оборони відповідно до Стратегії національної безпеки України та Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України. Порівняння стану світових військових витрат з витратами України.
  
  статья [19,9 K], добавлен 24.04.2018
  

• Національна економіка України та тенденції її розвитку

  Національна економіка, її складові, основні результати функціонування. Характеристика економічного потенціалу України та показники його ефективного використання. Актуальні проблеми стратегічного розвитку національної економіки України в сучасних умовах.
  
  курсовая работа [447,0 K], добавлен 17.11.2010
  

• Визначення національної економіки на основі економічних показників

  Показники національного багатства. Аналіз структури національного доходу. Рівень працересурсного потенціалу регіону. Природно-ресурсний, демографічний, науково-технічний потенціал національної економіки. Статистичний розрахунок прожиткового мінімуму.
  
  практическая работа [50,9 K], добавлен 03.02.2011
  

• Характеристика економічного потенціалу національної економіки

  Поняття та склад потенціалу національної економіки. Відмінні риси природно-ресурсного, демографічного та трудового, науково-технічного, інформаційного, виробничого, екологічного, зовнішньоекономічного потенціалу. Показники економічного потенціалу країни.
  
  презентация [2,4 M], добавлен 01.11.2012
  

• Формування системи показників конкурентоспроможності регіонів

  Передумови виникнення і посилення конкуренції між окремими регіонами як суб’єктами економічних відносин. Система формування показників регіональної конкурентоспроможності. Тенденції та характер формування конкурентних позицій окремих регіонів України.
  
  автореферат [66,2 K], добавлен 13.04.2009
  

• Аналіз диференціації соціально-економічного стану регіонів в Україні

  Предмет і метод статистики. Регіональна статистика як складова інформаційного забезпечення управління. Основні статистичні показники. Методика оцінки міжрегіональної та внутрішньо регіональної диференціації соціально-економічного розвитку регіонів.
  
  курсовая работа [74,7 K], добавлен 04.08.2016
  

• Загальноекономічні умови, стан та тенденції розвитку споживчого ринку України

  Макроекономічні умови розвитку споживчого ринку України в контексті завдань розбудови національної економіки. Тенденції формування та задоволення попиту на споживчі товари в Україні. Актуальні проблеми формування пропозиції споживчих товарів та послуг.
  
  научная работа [960,2 K], добавлен 30.06.2013
  

• Оцінка забезпеченості водними ресурсами

  Теоретичні основи та принципи статистичного вивчення забезпеченості водними ресурсами регіонів України. Головні показники для вивчення даного параметру. Критерії проведення оцінки та аналізу забезпеченості водними ресурсами різних регіонів України.
  
  контрольная работа [31,3 K], добавлен 07.12.2014
  

• Науково-технічний прогрес та його значення в економіці і суспільстві

  Науково-технічний прогрес (НТП): роль та значення. Напрями застосування, методи управління і стимулювання НТП. Аналіз та пропозиції щодо інноваційної діяльності України. Розробка заходів для розвитку холоднопрокатного цеху за рахунок впровадження НТП.
  
  курсовая работа [85,3 K], добавлен 07.08.2010
  

• Бюджетна система сучасної України

  Теорія бюджетної системи, її розвиток і функціонування в сучасній Україні. Структура бюджетної класифікації, основні показники. Державні доходи і податки, їх розподіл і статті витрат, формування та напрямки фінансування. Стратегія реформувань у галузі.
  
  курсовая работа [302,9 K], добавлен 29.12.2013
  

• Роль великих міст в економіцi та культурному розвитку України

  Економічний та культурний розвиток великих міст України. Проблеми та пропозиції щодо їх вирішення. Роль міст у територіальних системах держави та їх вплив на ефективність функціонування регіонів у певних політичних та соціально-економічних умовах.
  
  курсовая работа [65,0 K], добавлен 09.02.2014
  

• Перспективи використання транзитного потенціалу України

  Розвиток національної зовнішньої торгівлі та логістичних систем внутрішніх перевезень. Передумови формування та шляхи забезпечення реалізації транзитного потенціалу України. Підвищення інвестиційної привабливості об’єктів транспортної інфраструктури.
  
  курсовая работа [48,7 K], добавлен 08.06.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам