Сутність поняття "розвиток критичної інфраструктури"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України

Сутність поняття «розвиток критичної інфраструктури»

Трушкіна Н.

Вступ

На даний час стратегічне значення має розвиток критичної інфраструктури як складової національної економіки. І, у першу чергу, це стосується функціонування об'єктів енергетичної [1], транспортної [2-4], інформаційної [5-6], логістичної [7-8], агропромислової [9] інфраструктури з позицій забезпечення національної безпеки.

В останні десятиліття на Всесвітньому економічному форумі приділяється значна увага актуальним питанням розвитку інфраструктури як ключового чинника підвищення рівня конкурентоспроможності національної економіки та досягнення інклюзивного економічного зростання. Інфраструктура відіграє важливу роль у сприянні переходу бізнесу, підвищує ефективність сталого розвитку країни та покращує рівень життя її громадян. Отже, існує позитивна кореляція між валовим внутрішнім продуктом країн та якістю їхньої інфраструктури. При цьому між цими показниками спостерігається циклічна залежність і взаємозв'язок. Економічне зростання сприяє одержанню додаткових інвестицій у функціонування інфраструктури, тоді як інфраструктура є необхідною складовою для покращення інституційних, економічних, соціальних, організаційних умов розвитку. Це підтверджують аналітичні звіти та інформаційні матеріали міжнародних консалтингових компаній. За оцінками експертів PwC, глобальні обсяги інвестицій у розвиток інфраструктури збільшуватимуться у майбутньому. У 2025 р. загальносвітові очікувані витрати на розвиток інфраструктури зростуть порівняно з 2012 р. у 2,23 раза і становлять 78 трлн дол. США.

На підставі результатів опитування, яке проведено у 2020 році The Global Infrastructure Investor Association (GIIA) разом з міжнародною дослідницькою компанією Ipsos Group, розраховано значення Глобального індексу інфраструктури у розрізі країн світу. Виявлено, що інвестиції у розвиток інфраструктури мають стати першочерговою частиною планів уряду різних країн світу щодо забезпечення економічного відновлення після катастроф, конфліктів і пандемій (наприклад, COVID-19).

Встановлено, що 79% респондентів погоджуються, що інвестиції в інфраструктуру дозволять створити нові робочі місця та підвищити рівень економічного розвитку. 68% вважають, що уряд має надавати пріоритет інвестиціям в інфраструктуру у рамках відновлення економіки у посткоронавірусний період. Спостерігається зростання підтримки приватних інвестицій, якщо це допоможе країні розвивати відповідну інфраструктуру: 68% на користь і лише 8% проти. У всьому світі покращився рівень задоволеності інфраструктурою; у 2020 р. були задоволені 43% опитаних (у 2019 р. - 37%). Нідерланди були європейською країною з найвищим рівнем задоволеності інфраструктурою (77% респондентів), випередивши Швецію (49%), Німеччину (48%) і Францію (45%). США посіли 20-е місце з 27 країн світу (30%), поступаючись Канаді (39%) і Мексиці (38%). У глобальному масштабі інфраструктура водопостачання/ каналізації та сонячної енергетики є двома головними інвестиційними пріоритетами напрямами розвитку економіки (обрали 42% та 41% респондентів, відповідно). Однак 59% стверджують, що уряд їхньої країни реалізує недостатньо заходів задля задоволення інфраструктурних потреб (у 2019 р. - 60%).

У світовому рейтингу за індексом ND-GAIN Country Index - 2020 (складається з оцінювання рівня вразливості та готовності; характеризує вразливість країни до зміни клімату та інших глобальних викликів у поєднанні з її готовністю покращити стійкість; спрямований на те, щоб допомогти урядам, підприємствам і громадам краще визначати пріоритетні напрями вкладення інвестицій для ефективнішої відповіді на найближчі глобальні виклики) на першому місці Норвегія (75,4 балів); другому - Фінляндія (72); третьому - Швейцарія (71,9). Чехія посіла 24 місце серед 182 країн світу із значенням показника 62,6 балів, а Україна - 69-е місце (52,2). У світовому рейтингу за вразливістю (чутливість і здатність країни адаптуватися до негативного впливу зміни клімату) Швейцарія (0,255) посіла у 2020 р. 1-е місце серед 182 країн світу; Норвегія (0,257) - 2-ге; Австрія (0,284) - 3-тє; Чехія (0,303) - 10-е; Україна (0,383) - 53-тє місце.

У глобальному рейтингу країн за якістю інфраструктури оцінка рівня розвитку розраховується за шкалою від 0 до 100 з урахуванням таких індикаторів, як індекс зв'язку доріг, якість доріг, щільність залізниці, ефективність залізничного сполучення, сполучення з аеропортом, ефективність послуг повітряного транспорту, індекс зв'язку лінійного судноплавства, ефективність послуг морського порту, швидкість електрифікації, втрати при передачі та розподілі електроенергії, вплив небезпечної питної води, надійність водопостачання. За даними Statista, у 2018 р. Сінгапур був світовим лідером за рівнем розвитку інфраструктури зі значенням 95,4. США посідали 13-е місце.

Без належного державного управління та регулювання розвиток інфраструктури не буде ефективним і дієвим. Відповідно до дослідження InfraCompass, проведеного Global Infrastructure Hub, Сінгапур (83,4 із 100), Данія (82,6), Нідерланди (82,3), Канада (81,9) та Австрія (81,3) мають успішні системи державного управління. І це видно з їхніх рейтингів розвитку інфраструктури. Один із ключових чинників - «Урядування» відображає силу уряду, яке здійснює повноваження та контроль, цілісність її інституцій (включаючи верховенство права та запобігання корупції), а також надійність правового середовища, необхідного для підтримки інвестицій в інфраструктуру. Країни, які отримали високі оцінки з державного управління, демонструють сильне лідерство, яке підкріплено спроможними інституціями, що підтримують верховенство права, прозорість і консультації, створення ефективних і незалежні структур прийняття рішень щодо інвестицій в інфраструктуру.

Варто зазначити, що уряд Сінгапуру створив у 2018 р. нову організацію Enterprise Singapore для централізованого захисту досконалості у розробленні стратегій і планів заходів зі сприяння розвитку інфраструктури. У Данії державне регулювання здійснюється Міністерством промисловості, бізнесу та фінансів. Сильне керівництво, розроблення політики та нагляд за інфраструктурними проєктами забезпечується Міністерством інфраструктури та водного господарства, яке поділяється на чотири окремі генеральні директорати: мобільність; авіація і морські справи; навколишнє середовище та міжнародні справи; водні та ґрунтові справи. Удосконалення державного управління викликає великий інтерес у суспільстві Канади і підтримується такими організаціями, як Ethical Boardroom та Institute on Governance. Планування довготривалого розвитку та нагляд консолідовано у Плані «Інвестувати в Канаду», який розраховано на 20 років. Це план вартістю 180 млрд дол., який спрямовано на розвиток інфраструктури громадського транспорту, зеленого, соціального, торговельного транспорту. В Австрії інтегроване державне планування і нагляд очолює Федеральне міністерство кліматичних дій, навколишнього середовища, енергетики, мобільності, інновацій і технологій.

Необхідно відмітити, що якість інфраструктури як індикатору Індексу ефективності логістики оцінюється за допомогою методології, яку розроблено Світовим банком. Відповідно до досліджень Світового банку за 2007-2018 рр. спостерігається позитивно стабільна тенденція позицій більшості європейських країн у рейтингу за основними індикаторами, що характеризують ефективність логістичної діяльності. Наприклад, Чехія за цей період покращила свої позиції за індикатором «Якість інфраструктури». Тобто ранг Чехії підвищився на 10 позицій: якщо у 2007 р. країна посідала 36-е місце серед 150 країн світу, то в 2018 р. - 26-е серед 160. Найгірша ситуація спостерігалася у 2012 р., коли Чехія за якістю інфраструктури посіла 50-е місце серед 155 країн світу. А в Україні за 2007-2018 рр. суттєво погіршилися позиції за індикатором «Якість інфраструктури». Якщо у 2007 р. Україна посідала 74 місце у світовому рейтингу ефективності логістики за цим індикатором, то у 2018 р. - вже 119-е місце. Тобто значення індикатора «Якість інфраструктури» погіршилося на 45 пунктів.

За даними Armstrong & Associates, Inc., частка витрат на організацію логістичної діяльності у ВВП Чехії становила у 2020 р. 8,9% (середньосвітовий показник - 10,8%). За цей період питома вага доходів 3PL сектору в країні складала 11,2% обсягу логістичних витрат (середньосвітовий показник - 10,6%). У 2020 р. частка ВВП Чеської Республіки становила 0,29% загальносвітового ВВП, витрат на логістичну діяльність - 0,24% загального їх обсягу в світі, доходів 3PL сектору - 0,25% загальносвітового обсягу. Питома вага витрат на організацію логістичної діяльності у ВВП України становила у 2020 р. 15,9% (середньосвітовий показник - 10,8%). За цей період питома вага доходів 3PL сектору в Україні складала 8,2% обсягу логістичних витрат (середньосвітовий показник - 10,6%). У 2020 р. частка ВВП України становила 0,18% загальносвітового ВВП, витрат на логістичну діяльність - 0,27% загального їх обсягу в світі, доходів 3PL сектору - 0,21% загальносвітового обсягу.

Отже, з огляду на це, необхідність методологічного обґрунтування розвитку критичної інфраструктури та розроблення належних механізмів її ефективного функціонування обумовлюють проведення подальших досліджень у цьому напрямі. І у першу чергу це стосується уточнення понятійно-категоріального апарату у напрямі визначення суті й змісту термінів «розвиток», «критична інфраструктура», «національна безпека», «розвиток критичної інфраструктури», «механізм управління розвитком критичної інфраструктури». Це дозволить чітко побудувати дієвий науковий підхід до стратегічного управління розвитком критичної інфраструктури.

Виклад основного матеріалу

У результаті дослідження встановлено, що на сьогоднішній день науковцями не вироблено єдиного підходу до розуміння суті поняття «розвиток». Це обумовлено тим, що на даний час сформовано безліч наукових шкіл, яким притаманні специфічні підходи до формулювання термінологічного апарату.

Критичний аналіз свідчить, що деякі науковці ототожнюють поняття розвитку з еволюцією, зростанням, поліпшенням, удосконаленням тощо. Але здебільшого провідні вчені (М. Афанасьєв, І. Богатирьов, Н. Бурмака, С. Вечеря, О. Вініченко, Ю. Волощук, О. Гапоненко, Б. Грушин, К. Дєєва, С. Дунда, Л. Жилінська, Г. Какуніна, М. Кизим, В. Кифяк, Е. Коротков, Є. Моргунов, С. Мочерний, Т. Надтока, М. Нечепуренко, А. Панкрухін, Ю. Погорелов, В. Прохорова, В. Проценко, О. Раєвнєва, В. Рогожин, О. Розумчук, В. Рудика, А. Сірко, М. Торадо, В. Хаустова, В. Чобіток, Т. Шелест, В. Шинкаренко, Е. Шубравська, О. Ястремська та інші) розрізняють ці наукові категорії, розуміючи під розвитком закон, принцип, системну складову, зміни, явище, дію, процес, результат, властивість системних об'єктів. стратегія інфраструктура реструктуризація

На підставі узагальнення наукової літератури виявлено, що провідні зарубіжні (H. Dzwigoi [10-12]; A. Karbownik et al. [13]; O. Kwilinski et al. [14; 15]; R. Miskiewicz et al. [16; 17]; Z. Dacko-Pikiewicz et al. [18]; K. Szczepanska-Woszczyna et al. [19; 20]) та вітчизняні вчені (Ю. Погорелов [21]; В. Прохорова та ін. [22]; М. Кизим та ін. [23]; В. Чобіток [24]; О. Ястремська [25]; Т. Шелест [26] та інші) розглядають розвиток як загальнонаукову категорію або поняття в економіці. Окреме місце в економічній площі приділяється різним аспектам розвитку підприємства як економічної системи; ефективного розвитку суб'єктів господарювання; економічного розвитку; сталого розвитку. При цьому дослідники трактують розвиток як процес (специфічний процес зміни; процес, унаслідок якого відбувається зміна якості явища; процес, у результаті якого відбувається перехід від одного якісного стану до іншого; розгорнутий у часі процес кількісних і якісних змін явища; іманентний процес, джерело якого укладено в самому об'єкті, що розвивається; процес зміни структури системи; безперервний процес різних форм взаємодій у межах системи; незворотний, спрямований, закономірний і унікальний процес змін відкритої системи у просторі та часі; процес формування нової відкритої системи, який виражений у якісній зміні складу, структури і способу функціонування системи; тісно взаємозв'язаний процес кількісних і якісних перетворень); зміни (сукупність кількісних, якісних і структурних перетворень); складову системи (поглиблення складу чогось, внесення у нього чогось нового, раніше не відомого).

Однак у сучасних умовах поняття «розвиток» варто розглядати з позицій трансформаційної економіки з урахуванням суттєвого впливу екзогенних і ендогенних чинників і появою нових викликів часу. Серед них можна вказати такі, як активізація і поглиблення процесів глобалізації та євроінтеграції, трансформації, цифровізації, інфраструктура забезпечення і перехід до мережевих форм взаємодії і партнерства, застосування інструментарію зеленої логістики у контексті реалізації концепції циркулярної економіки тощо.

Таким чином, поняття «розвиток» пропонується трактувати як процес трансформації економічних систем шляхом переходу ключових складових (наприклад, критична інфраструктура) на якісно новий рівень функціонування завдяки адаптації до мінливості й нестабільності чинників зовнішнього і внутрішнього інституційного середовища.

У науковій літературі (J. Alcaide, D. Alderson, G. Ampratwum, S. Argyroudis, B. Arvidsson, L. Galbusera, A. Clark-Ginsberg, M. Dunn-Cavelty, C.-J. Forsberg, P. Huddleston, N. Kourti, N. Kumar, R. Llave, L. Maglaras, D. Markopoulou, A. Mottahedi, R. Osei-Kyei, V. Papakonstantinou, A. Parlikad, Poustourli, B. Rathnayaka, D. Rehak, C. Scholz, L. Shen, R. Srinivasan, M. Suter, A. Urlainis, E. Wells, R. Wrobel, C. Zhang; Д. Бірюков, І. Газдайка-Васильшин, К. Ганкевич, O. Єрменчук, О. Калиновський, С. Кондратов, С. Корольов, Косинський, В. Левчук, В. Лойко, С. Маляр, С. Мельник, П. Підюков, П. Пригунов, М. Руденко, Я. Страхніцький, О. Суходоля, С. Теленик, В. Франчук, В. Храпкіна, О. Яременко та інші) використовується багато трактувань поняття «критична інфраструктура» з різних позицій, у тому числі й національної безпеки.

У наукових джерелах цей концепт визначається як:

активи, фізичні структури, технічні засоби та ланцюги постачань, які є важливими для соціального та економічного добробуту й ефективної функціональності громад (B. Rathnayaka et al. [27]);

елементи системи, які необхідні для постійного надання послуг із певним рівнем продуктивності (D. Rehak et al. [28]);

незамінне джерело життєво важливих послуг у великих міських агломераціях (D. Rehak et al. [28]);

елементарні комунальні системи, які забезпечують нормальне функціонування суспільства (L. Shen et al. [29]);

інфраструктури та їх компоненти й послуги, які є важливими для функціонування соціальної системи (C. Scholz et al. [30]);

базові мережі постачання (водопостачання, електроенергія), мережі інформаційних, комунікаційних і соціальних послуг, а також складні мережі необхідного забезпечення населення (C. Scholz et al. [30]);

системи життєвого шляху (наприклад, системи зв'язку, електрики та водопостачання), які надають необхідні послуги та товари для підтримки нормального життя у суспільстві та економіці (R. Srinivasan, A. K. Parlikad [31]; C. Zhang et al. [32]);

сукупність важливих елементів (об'єктів, пристроїв, установок і послуг), відокремлених від цілого, особливу роль яких пов'язано з виконанням життєво важливих завдань. функції, і які слід захищати (R. Wrobel [33]).

У роботі [34] під терміном «критична інфраструктура» розуміється сукупність об'єктів, систем, мереж, які є пріоритетними й стратегічно важливими для розвитку конкурентоспроможної національної економіки і забезпечення належного рівня національної безпеки, знешкодження або порушення функціонування яких може завдати шкоди національним інтересам держави, призвести до появи можливих загроз і ризиків, суттєвих збитків і втрат (економічних, транспортних, логістичних, екологічних, фінансових, інвестиційних, інформаційних тощо).

На підставі теоретичного узагальнення існуючих наукових розробок щодо понятійного апарату встановлено, що вчені під критичною інфраструктурою, як правило, розуміють: складну систему; її ключові складові або компоненти; критично важливі об'єкти інфраструктури; мережеву структуру; фізичну структуру; організаційні структури; інститути; установи; інституції; сукупність активів; об'єкт адміністративно-правового захисту; об'єкт кіберзахисту; безпековий напрям; одну з безпекових завдань держави; складову національної інфраструктури; сукупність об'єктів, технологій, державних і наукових структур; об'єкт державного управління; складову інформаційної безпеки; елемент системи забезпечення національної безпеки держави або регіону тощо.

Висновки

Виходячи з вищевикладеного можна дійти такого висновку. На даний момент у більшості країн світу впроваджується концепція розвитку критичної інфраструктури, яка має відображати поточні проблеми, включати шляхи їх вирішення, а також відповідати сучасним глобальним викликам, особливо з точки зору безпеки, стійкості, надійності, функціональності, цілісності. Тому захист критичної інфраструктури від численних глобальних загроз і ризиків стає пріоритетним завданням на національному рівні і має вирішальне значення для підтримки адекватного функціонування екосистем та забезпечення їх сталого, інклюзивного й смарт-розвитку.

Критичну інфраструктуру пропонується розглядати з позицій забезпечення національної безпеки держави та реструктуризації національної економіки.

Отже, під розвитком критичної інфраструктури можна розуміти процес трансформаційних змін пріоритетних і стратегічно важливих для економіки об'єктів, систем, мереж шляхом переходу ключових складових інфраструктури на якісно новий рівень функціонування завдяки адаптації до мінливості й нестабільності екзогенного середовища з урахуванням впливу можливих загроз, ризиків і сучасних викликів.

Перспективи подальших досліджень полягають у теоретичному узагальненні наукових підходів до визначення суті й змісту поняття «механізм управління розвитком критичної інфраструктури» і розробленні рекомендацій щодо вдосконалення нормативно-правового регулювання розвитку критичної інфраструктури в Україні.

Список використаних джерел

1. Trushkina N., Pahlevanzade A., Pahlevanzade A., Maslennikov Ye. Conceptual provisions of the transformation of the national energy system of Ukraine in the context of the European Green Deal. Polityka Energetyczna - Energy Policy Journal. 2021. Vol. 24. No. 4. P. 121-138.

2. Khaustova V. Ye., Boiko O. V., Trushkina N. V. Vectors of Increasing the Level of Innovation and Investment Attractiveness of the Transport and Logistics Infrastructure of the National Economy of Ukraine. The Problems of Economy. 2022. No. 3. P. 84-97.

3. Trushkina N., Buhaieva M., Skoptsov K. Modernization of Transport Infrastructure in the Context of Sustainable Development of the National Economy: European Practice and Ukrainian Realities. Innovations for Achieving the Sustainable Development Goals: Science, Education and Economics: Collective monograph. Ljubljana: Ljubljana School of Business, 2022. P. 242-264.

4. Remyha Y., Zaiarniuk O., Lozova T., Trushkina N., Yakushev O., Korovin Y. Energy-saving technologies for sustainable development of the maritime transport logistics market. IOP Conf. Series: Earth and Environmental Science. 2023. Vol. 1126. Article 012037.

5. Trushkina N. Development of the information economy under the conditions of global economic transformations: features, factors and prospects. Virtual Economics. 2019. Vol. 2. No. 4. P. 7-25.

6. Трушкіна Н. В. Розвиток критичної інформаційної інфраструктури з позицій кібербезпеки: теоретичні аспекти. Управління соціально-економічними системами на основі підвищення ефективності маркетингових послуг в умовах діджиталізації: колективна монографія / за ред. д.е.н., проф.

7. В. І. Чобіток; Українська інженерно-педагогічна академія. Харків: Видавництво Іванченка І. С., 2023. С. 206-215.

8. Trushkina N. Improvement of the organizational-and- economic mechanism of management logistic activity оf enterprise. Agricultural and Resource Economics: International scientific E-Journal. 2019. Vol. 5. No. 4. P. 156-172.

9. Цвірко О.О., Трушкіна Н.В. Логістична інфраструктура: сутність і роль у забезпеченні сталого розвитку національної економіки. Moderni aspekty vedy: XIX. Dil mezinarodni kolektivni monografie. Ceska republika, Jesenice: Mezinarodni Ekonomicky Institut s.r.o., 2022. Str. 258-279.

10. Прокопишин О., Пушак Г., Трушкіна Н. Організаційно- економічний механізм управління розвитком кластерних структур в агропромисловому комплексу економічних районів України. Veda a perspektivy. 2021. № 7(7). Str. 175-188.

11. Dzwigol H. Problemy zarzqdzania nowoczesnymi organizacjami gospodarczymi. Czynniki ksztaltujqce elementy systemu zarzqdzania wspolczesnq organizacjq. 2008. Nr. 158. S. 57-69.

12. Dzwigol H. Modelling of Restructuring Process. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Organizacja i Zarzqdzanie. 2016. Nr. 99. S. 89-106.

13. Dzwigol H. Meta-analysis in management and quality sciences. Marketing and Management of Innovations. 2021. Vol. 1. P. 324-335.

14. Karbownik A., Dzwigol H., Wodarski K. System zarz^dzania ryzykiem uczelni wyzszej. Zeszyty Naukowe Politechniki Slqskiej. Organizacja i Zarzqdzanie. 2012. Nr. 60. S. 125-139.

15. Kwilinski A. Development of industrial enterprise in the conditions of formation of information economics. Thai Science Review. 2017. Autumn. P. 85-90.

16. Bugayko D., Kharazishvili Y., Liashenko V., Kwilinski A. Systemic Approach to Determining the Safety of Sustainable Development of Air Transport: Indicators, Level, Threats. Journal of European Economy. 2021. Vol. 20. Iss. 1. P. 146-182.

17. Dzwigol H., Dzwigol-Barosz M., Zhyvko Z., Miskiewicz R., Pushak H. Evaluation of the energy security as a component of national security of the country. Journal of Security and Sustainability Issues. 2019. Vol. 8. No. 3. P. 307-317.

18. Miskiewicz R., Rzepka A., Borowiecki R., Olesinki Z. Energy Efficiency in the Industry 4.0 Era: Attributes of Teal Organizations. Energies. 2021. Vol. 14. Iss. 20. Article 6776.

19. Ahadiat A., Dacko-Pikiewicz Z. Effects of ethical leadership and employee commitment on employees' work passion. Polish Journal of Management Studies. 2020. Vol. 21. No. 2. P. 24-35.

20. Saluga P.W., Szczepanska-Woszczyna K., Miskiewicz R., Chlad M. Cost of equity of coal-fired power generation projects in Poland: Its importance for the management of decision-making process. Energies. 2020. Vol. 13. Iss. 18. Article 4833.

21. Szczepanska-Woszczyna K., Gatnar S. Key Competences of Research and Development Project Managers in High Technology Sector. Forum Scientiae Oeconomia. 2022. Vol. 10. No. 3. P. 107-130.

22. Погорелов Ю. С. Природа, рушійні сили та способи розвитку підприємства. Харків: АдвА, 2010. 352 с.

23. Прохорова В. В., Проценко В. М., Чобіток В. І. Формування конкурентної стратегії підприємств на засадах інноваційно-спрямованого інвестування: монографія. Харків: Українська інженерно-педагогічна академія, 2015. 291 с.

24. Кизим М. О., Крамарев Г. В., Іванова О. Ю., Хаустова В. Є. Теоретичні засади розвитку глобальних ланцюгів створення вартості. Бізнес Інформ. 2018. № 12. С. 39-50.

25. Чобіток В. І. Інтелектуалізація управління холістичним розвитком підприємств: категоріальний силогізм. Бізнес Інформ. 2020. № 2. C. 463-472.

26. Ястремська О. М., Ястремська О. О. Управління розвитком підприємств: уточнення теоретичних положень. Проблеми економіки. 2020. № 1(43). С. 214-226.

27. Шелест Т. М. Формування системи управління інноваційно-орієнтованим розвитком підприємств: теоретичні аспекти. Бізнес Інформ. 2021. № 4. С. 294-301.

28. Rathnayaka B., Siriwardana C., Robert D., Amaratunga D., Setunge S. Improving the resilience of critical infrastructures: Evidence-based insights from a systematic literature review. International Journal of Disaster Risk Reduction. 2022. Vol. 78. Article 103123.

29. Rehak D., Hromada M., Onderkova V., Walker N., Fuggini C. Dynamic robustness modelling of electricity critical infrastructure elements as a part of energy security. International Journal of Electrical Power & Energy Systems. 2022. Vol. 136. Article 107700

30. Shen L., Li J., Suo W. Risk response for critical infrastructures with multiple interdependent risks: A scenario-based extended CBR approach. Computers & Industrial Engineering. 2022. Vol. 174. Article 108766.

31. Scholz C., Schauer S., Latzenhofer M. The emergence of new critical infrastructures. Is the COVID-19 pandemic shifting our perspective on what critical infrastructures are? International Journal of Disaster Risk Reduction. 2022. Vol. 83. Article 103419.

32. Srinivasan R., Parlikad A. K. Value of condition monitoring in infrastructure maintenance. Computers & Industrial Engineering. 2013. Vol. 66. Iss. 2. P. 233-241.

33. Zhang C., Liu X., Jiang Y. P., Fan B., Song X. A two- stage resource allocation model for lifeline systems quick response with vulnerability analysis. European Journal of Operational Research. 2016. Vol. 250. Iss. 3. P. 855-864.

34. Wrobel R. Dependencies of elements recognized as critical infrastructure of the state. Transportation Research Procedia. 2019. Vol. 40. P. 1625-1632.

35. Кизим М. О., Хаустова В. Є., Трушкіна Н. В. Сутність поняття «критична інфраструктура» з позицій національної безпеки України. Бізнес Інформ. 2022. № 12. С. 58-78.

Размещено на Allbest.ru