Проблеми регулювання зайнятості населення в Україні в умовах розвитку інформаційно-комунікативних технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Навчально-наукового інституту публічного управління та державної служби

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Проблеми регулювання зайнятості населення в Україні в умовах розвитку інформаційно- комунікативних технологій

Юзефович Владислава Володимирівна кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри регіональної політики

Венгер Ірина Олександрівна кандидат наук з публічного управління, завідувач відділу цифрової трансформації освітнього процесу

Анотація

У статті систематизовані та проаналізовані проблеми регулювання зайнятості населення в Україні в умовах розвитку інформаційно- комунікативних технологій. Зазначено, що в умовах розвитку та запровадження інформаційно-комунікативних технологій та технологій штучного інтелекту виникають ризику зміни системи зайнятості населення країни та регіонів, збільшення безробітних осіб, формування інноваційних професій. Обгрунтовано, що рішення соціально-економічних проблем, що виникають у зв'язку зі структурними змінами ринку праці, потребують розробки системного підходу до формування комплексних програм, що передбачають перетворення на всіх щаблях підготовки системи освіти, впровадження нових форм, методів навчання, оцінки якості підготовки, впровадження освітніх стандартів, сформованих на основі запитів ринку праці на нові професії, види діяльності з урахуванням вимог, що висуваються дедалі зростаючим використанням інформаційних технологій та технологій штучного інтелекту. Для цього необхідне схвалення з боку держави комплексу відповідних заходів: по-перше, стимулювання державою розвитку наукомістких виробництв, впровадження та використання технологій штучного інтелекту у виробництві, сфері послуг, фінансовій сфері, освіті, охорони здоров'я, будівельної індустрії, комунікаціях та транспорті; по-друге, підвищення «цифрової» грамотності населення; по-третє, підвищення кваліфікації викладачів коледжів, закладів вищої освіти щодо використання інформаційно-телекомунікаційних технологій в освітньому процесі; по-четверте, збільшення кількості місць у закладах вищої освіти та коледжах, що фінансуються державою, за напрямом підготовки "Робототехніка", "Комп'ютерні технології", "Технології штучного інтелекту"; по-п'яте, удосконалення координації взаємодії роботодавців та навчальних закладів, які випускають майбутніх працівників різних професій; по-шосте, формування на рівні держави дієвої співпраці з міжнародними освітніми закладами з метою обміну досвідом з підготовки та перекваліфікації фахівців інноваційним професіям; по-сьоме, передбачити для фахівців, які звільнені внаслідок застосування інформаційних технологій та технологій штучного інтелекту, виплати допомоги, а також безкоштовної перекваліфікації та освоєння інноваційних професій.

Ключові слова: публічне управління, механізми регулювання, ринок праці, безробіття, регулювання зайнятості населення, регіональний рівень зайнятості населення, євроінтеграція, інформаційно-комунікативні технології, штучний інтелект.

Abstract

Iyzefovych Vladyslava Volodymyrivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Regional Policy, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service, Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Venger Iryna Oleksandrivna Ph.D. in Public Administration, Head of the Department of Digital Transformation, National University of Ukraine on Physical Education and Sport,

PROBLEMS OF REGULATING THE EMPLOYMENT OF THE POPULATION IN UKRAINE IN THE CONDITIONS OF THE DEVELOPMENT OF INFORMATION AND COMMUNICATION TECHNOLOGIES

The article systematizes and analyzes the problems of regulating the employment of the population in Ukraine in the conditions of the development of information and communication technologies. The authors indicate that under the conditions of development and introduction of information and communication technologies and artificial intelligence technologies, there are risks of changes in the employment system of the population of the country and regions, an increase in the number of unemployed people, and the formation of innovative professions. The article substantiates that solutions to socio-economic problems arising in connection with structural changes in the labor market require the development of a systematic approach to the formation of comprehensive programs, which involve transformation at all levels of training in the education system, the introduction of new forms, methods of training, assessment the quality of training, the implementation of educational standards formed on the basis of labor market requests for new professions, types of activities taking into account the requirements set forth by the ever-increasing use of information technologies and artificial intelligence technologies. For this, a set of relevant measures must be approved by the state: first, the state's stimulation of the development of knowledge-intensive industries, the introduction and use of artificial intelligence technologies in production, services, finance, education, health care, the construction industry, communications, and transport; secondly, increasing the "digital" literacy of the population; thirdly, improving the qualifications of teachers of colleges and higher education institutions regarding the use of information and telecommunication technologies in the educational process; fourthly, increasing the number of places in higher education institutions and colleges financed by the state, in the field of training "Robotics", "Computer technologies", "Artificial intelligence technologies"; fifth, improving the coordination of interaction between employers and educational institutions that produce future employees of various professions; sixth, formation of effective cooperation with international educational institutions at the state level with the aim of exchanging experience in training and retraining of specialists in innovative professions; seventh, to provide for the payment of assistance, as well as free retraining and development of innovative professions, for specialists who are laid off as a result of the use of information technologies and artificial intelligence technologies.

Keywords: public administration, regulatory mechanisms, labor market, unemployment, regulation of population employment, regional level of population employment, European integration, information and communication technologies, artificial intelligence.

Постановка проблеми

Необхідність регулювання зайнятості населення виходить із особливостей національної та регіональної економічної політики, оскільки зайнятість виступає умовою та результатом економічного зростання, стає важливим та значущим об'єктом регулювання із боку держави. Держава узгодженим цілеспрямованим впливом застосовує різні форми, методи, важелі та інструменти регулювання для усунення негативних наслідків, властивих ринковій економіці. Державне регулювання зайнятості населення - це сукупність всього спектра соціально-трудових, економічних, нормативно- правових, інституційних та інших відносин, що здійснюються правомочними державними інститутами з метою стабілізації та зростання зайнятості, її адаптації до соціально-економічної та демографічної ситуації для реалізації наміченої державою політики зайнятості.

В умовах розвитку та запровадження інформаційно-комунікативних технологій та технологій штучного інтелекту виникають ризику зміни системи зайнятості населення країни та регіонів, збільшення безробітних осіб, формування інноваційних професій. Тому на сьогодні актуалізується питання вивчення проблем регулювання зайнятості населення в Україні в умовах розвитку інформаційно-комунікативних технологій.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання регулювання зайнятості населення в Україні, проблеми публічного управління у сфері занятості, питання розвитку інформаційних технологій та їх вплив на зайнятість населення, розвиток інноваційних професій, механізмів реформування сучасної державної політики у сфері зайнятості населення аналізують багато учених, у тому числі: В. Антонюк, Т.Бунчикова, З. Гбур, Д. Грицай, І.Зайцева, С.Коваль, В. Ковач, В. Мулявка, І. Новак, А. Пасєка, М. Семикіна, І. Татомир, А. Терно, Д. Тесленко, М. Човпило, О. Швець, С. Шостак, Ю. Юрченко, Г. Юрчик та ін.

Формулювання цілей статті (постановка завдання)

Метою статті є системний проблем регулювання зайнятості населення в Україні в умовах розвитку інформаційно-комунікативних технологій.

Виклад основного матеріалу

Інформаційна фаза суспільного розвитку вимагає все більшого вдосконалення інформаційно-телекомунікаційних та цифрових технологій в економічній сфері для підтримки конкурентоспроможності національних економік, що успішно здійснюють передові країни. Розвиток штучного інтелекту, інформаційно-комунікаційних технологій знаменує початок четвертої промислової революції, яка змінить економічну ситуацію та життя суспільства загалом. Вже існує безліч прикладів поширення інформаційно-телекомунікаційних технологій, штучного інтелекту в реальному житті. Сюди можна віднести безпілотні літальні апарати, «інформаційний радник», який готовий видати необхідну інформацію з будь-якої галузі науки за кілька секунд, телемедицина, «розумні» будинки, які існують як цілісна екосистема, що складається з безлічі датчиків, здатна аналізувати інформацію та підлаштовувати порядок виконання функцій під конкретні потреби людини.

Темпи розвитку технологій штучного інтелекту у світі мають вже навіть не зростаючий, а вибуховий характер. Зростаючим трендом сучасного інноваційного розвитку виступає роботизація, яка обумовлена новими технологіями, що з'являються на основі штучного інтелекту. Підприємці, власники великих промислових компаній, IT-корпорацій схильні все більше використовувати робототехніку замість людей, і тому спостерігається зростання залучених інвестицій для роботизації виробничих процесів для підприємства. Основні причини розвитку цієї тенденції полягають у можливості забезпечення стабільно високої якості продукції, скорочення стадій та часу виробничого циклу, звідси - зростання обсягів виробництва, збільшення технологічної гнучкості виробництва, економії виробничих площ, скорочення плинності кадрів та мінімізації проблем, пов'язаних з людським фактором, максимізації прибутку за рахунок економії з витрат. У зв'язку з розвитком роботизації виникає й надалі наростає проблема вивільнення робочих місць на ринку праці.

Робототехніка замінює, насамперед, працівників, які здійснюють рутинну роботу, та низько-кваліфікованих робітників. Йдеться про бюрократичний апарат, конвеєри, виробничі стрічки тощо. Працездатне населення зазнає дедалі більших труднощів із пошуком роботи, оскільки пропозицію робочої сили на ринку праці починає значно перевищувати попит її. Нові професії, що з'являються, пов'язані переважно з високоінтелектуальною працею та вимагають наявності відповідної професійної освіти та спеціальних знань за видами діяльності, суміжними із новою професією. економічний ринок праця телекомунікаційний

Для визначення ролі штучного інтелекту у дедалі більшій конкуренції на світовому ринку праці слід уточнити цю категорію. У науковій літературі існує чимало визначень поняття «штучний інтелект». Зокрема, штучний інтелект - це парасолькове поняття, яке включає безліч напрямів, немає чіткого єдиного визначення і це поняття може розглядатися у різних контекстах. Одне з визначень штучного інтелекту - це область комп'ютерної науки (розділ інформатики), що займається автоматизацією розумної поведінки [1;2; 3].

У наукових працях, присвячених вивченню штучного інтелекту, деякі фахівці стверджують, що штучний інтелект можна визначити як сферу комп'ютерної науки, що займається автоматизацією розумної поведінки. При цьому доповнюючи, що проблема визначення штучного інтелекту зводиться до проблеми визначення інтелекту взагалі: чи є він чимось єдиним або цей термін об'єднує набір розрізнених здібностей [4].

Приймаючи існуючі трактування, вважаємо, що термін «штучний інтелект» вимагає більш глибокого методологічного розкриття та використання в якості однієї з ключових категорій управління у сучасній економіці. На нашу думку, штучний інтелект є системою інформаційних взаємодій на основі математичних моделей, здатну до самопрограмування, самонавчання, а також - створення та змінювання алгоритму послідовних операцій, спрямованих на формування нового інформаційного продукту, що передбачає наступне прийняття рішення чи отримання матеріального результату за допомогою процесів технічних пристроїв.

У Японії, США, Південній Кореї, Німеччині та інших розвинених країнах відбувається формування шостого технологічного укладу, до якого входять нанотехнології, генна інженерія, клітинні технології, системи штучного інтелекту, роботизовані методи стеження, трансформація навколишнього середовища людини в кібер-середовище [5].

Можна констатувати, що економічно розвинені країни дедалі активніше впроваджують технології штучного інтелекту, використання яких забезпечує конкурентні переваги та перспективи розвитку. Штучний інтелект та роботизація технологічних, виробничих процесів все більше призводитимуть до зростання чисельності фахівців, чиї функції візьме на себе робототехніка, збільшивши цим навантаження на ринок праці. Але при цьому штучний інтелект здатний вирішувати проблему дефіциту робітників, інженерів на виробництвах, розташованих у малонаселених районах, що дозволить освоювати віддалені території. Це особливо актуально для країн із широкими нерівномірно розвиненими територіями.

Основні проблеми, які стають перед державами є з одного боку - перенавчання та працевлаштування персоналу, який буде звільнений внаслідок запровадження інформаційних технологій та штучного інтелекту, з іншого боку - підготовку професіоналів, які б забезпечували безперебійне функціонування таких технологій та штучного інтелекту.

Найближчим часом процеси роботизації можуть торкнутися інтересів 1,2 млрд. людина, із сукупною зарплатою 14,6 трлн дол. Велика частка тих, хто може втратити робочі місця через роботизацію припадає на економіки чотирьох країн: Китаю, Індії, США, Японії. У Європі робототехніка може прийти на 62,6 млн робочих місць у таких найбільш розвинених і великих за кількістю населення країн, як Німеччина, Великобританія, Італія, Франція та Іспанія [6]. Незважаючи на те, що українська економіка відстає в інноваційному розвитку від країн - світових лідерів, штучний інтелект та роботизація з кожним роком все активніше поширюють свій вплив у високотехнологічних галузях.

У зв'язку з цим можна припустити з великою часткою впевненості та на підставі наявної інформації, що поряд із зростанням впливу штучного інтелекту та поширення роботизації в економіці наростатимуть, відповідно, і наслідки.

По-перше, технологічний розвиток робототехніки на основі штучного інтелекту сприятиме вивільненню не тільки робітників, а й висококваліфікованих інженерів, що вимагатиме структурних змін у системі освіти, підготовки професійних кадрів.

По-друге, широке використання штучного інтелекту та робототехніки буде призводити до падіння попиту на робочу силу у відповідних сферах, а також відсутність адекватних заходів щодо перекваліфікації в системі підготовки кадрів викличе лавиноподібне зростання структурного безробіття.

По-третє, виникнення та розвиток протиріч між потребою ринку в нових професіях, пов'язаних з високоінтелектуальною працею, та ступенем готовності системи вищої та середньої професійної освіти до серйозних перетворень у сфері перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів.

По-четверте, тенденція зростання безробіття і, як наслідок, соціальної напруги у суспільстві.

Дані процеси будуть неухильно розвиватися, що вимагатиме від державної влади системних заходів щодо реструктуризації системи освіти, регулювання зайнятості, оскільки багато працездатних громадян втратять роботу в таких сферах, як промислове виробництво, роздрібна торгівля, транспорт, агропромисловий сектор, будівництво, частково - медицина, воєнне виробництво тощо

Професійним працівникам даних сфер економіки необхідно буде змінити або виконувані функції, або - рід діяльності, для чого пройти перепідготовку та отримати кваліфікацію у тих видах діяльності, де штучний інтелект та інформаційні технології повною мірою замінить людські компетенції, а робототехніка - людську працю.

В економіці розвинених країн першими відчують наслідки впровадження штучного інтелекту такі види економічної діяльності, як фінанси, бухгалтерський облік, індустрія туризму та готельний бізнес, логістика, транспорт, громадське харчування, виробництво, роздрібна торгівля, сільське господарство, будівництво. Зокрема, у будівництві вже розпочинають випробування роботів-мулярів, які здатні виконувати спільну роботу одночасно з будівельниками, збільшуючи їхню продуктивність у 5 разів. В умовах війни було започатковано використання технології 3Б-друку будинків для осіб, які втратили домівки.

У перспективі при широкому впровадженні інформаційних інноваційних технологій та штучного інтелекту підвищений попит на професіоналів очікується у таких видах діяльності як:

сфера інформаційних технологій - веб-розробники, фахівці з інформаційного захисту та кібербезпеки;

сфера видобутку сировини - фахівці з розвідки та розробки родовищ з використанням штучного інтелекту;

сфера промисловості - інженери, що використовують інформаційно- телекомунікаційні технології у машинобудуванні, лісовій промисловості, в авіаційній, харчовій промисловості;

сфера торгівлі, послуг - продавці в Інтернет-торгівлі, торгівлі високотехнологічними продуктами;

сфера корпоративного управління - аналітики з технічним бекграундом, спеціалісти з внутрішнього навчання персоналу.

Незважаючи на позитивні економічні результати, можливі у зв'язку з широким впровадженням штучного інтелекту, дуже ймовірно негативний вплив, що здійснюється роботизацією.

Дослідники, які займаються даною проблемою, сходяться в побоюванні, що штучний інтелект може посилити проблеми соціальної нерівності в суспільстві, оскільки сприятиме збагаченню власників капіталу та засобів виробництва та, водночас, будуть позбавляти найманих працівників джерел доходу, замінюючи їх функції, знецінюючи замінні машинами компетенції, вміння та навички.

Зокрема, відбудеться революційний зсув у парадигмі праці - перехід від здешевлення вартості робочої сили в повному виробництві без використання трудових ресурсів («виробництво без праці»). Через війну глобальної роботизації прогнозується і технологічне безробіття, що у середині ХХІ століття може досягти 50 % [7].

Продовжуючи тему негативних наслідків роботизації та збільшення впливу штучного інтелекту в економіці, фахівці вважають, що якщо економіка не змінить нинішній шлях, можливо, нас чекає суперкапіталізм із супернеравенством. Частка трудових доходів буде погіршуватися, а частка доходів від капіталу, навпаки, наблизиться до 100%. Всю роботу буде виконувати робототехніка, а більшості людей доведеться сидіти на допомогах від держави [8].

Дослідження показують, що цінність людської праці знижується пропорційно зростанню автоматизації, роботизації та використання штучного інтелекту. Технології штучного інтелекту і роботизація кардинально змінять економіку майбутнього, створюючи умови для появи «суперкапіталізму», за якого відбуватиметься зменшення кількості робочих місць та створення умов для збіднення частини середнього класу в результаті вивільнення висококваліфікованих робочих місць, які займають інженери, фахівці з вищою освітою.

Може статися деіндустріалізація країн з позбавленням роботи більшості їх працездатного населення. Великий приплив безробітних на ринки праці знизить вартість робочої сили. Це сприятиме зростанню соціальної напруженості та нестабільності. Держави змушені будуть розробляти програми навчання, перепідготовки та працевлаштування незайнятого населення.

Вважаючи, що проблема зайнятості і, відповідно, матеріальної забезпеченості населення в усіх країнах ставатиме дедалі масштабнішою, вважаємо, що блага, у тому числі створювані за рахунок нових технологій, розподілятимуться нерівномірно серед жителів, а частина населення може бути виключена з економічної діяльності. Таким чином, поширення в економіці та суспільстві інформаційних технологій та технологій штучного інтелекту багато в чому розширить можливості людей з позиції споживача, полегшивши отримання різних послуг, життєвих благ, дозволить економити час на рутинних діях, які здійснюватиме техніка зі штучним інтелектом та використовуватиме його для цікавої творчої діяльності, гармонійного розвитку та пізнання навколишньої дійсності. При цьому не можна забувати про те, що людина сама має бути готовою вже як виробник благ до нових реалій конкуренції на ринку зі штучним інтелектом. Одночасно відбуватимуться процеси адаптації великої частини середнього і нижчого класу до умов, що змінюються в економіці, вони зазнають збитків, а власники капіталу та засобів виробництва збільшуватимуть свої активи шляхом нарощування величини додаткової вартості, у тому числі за допомогою цих нових технологій. Це може призвести з високою ймовірністю до зростання соціально-економічної нерівності, ще більше розділяючи найбільш забезпечені та незаможні верстви населення. Це можливо в тому випадку, якщо технології штучного інтелекту впроваджуватимуться без відповідних державних програм перепідготовки, підготовки компетентних працівників, які або будуть операторами інтелектуальної техніки, або освоюватимуть найскладніші види діяльності, де людський інтелект незамінний.

Рішення соціально-економічних проблем, що виникають у зв'язку зі структурними змінами ринку праці, потребують розробки системного підходу до формування комплексних програм, що передбачають перетворення на всіх щаблях підготовки системи освіти, впровадження нових форм, методів навчання, оцінки якості підготовки, впровадження освітніх стандартів, сформованих на основі запитів ринку праці на нові професії, види діяльності з урахуванням вимог, що висуваються дедалі зростаючим використанням інформаційних технологій та технологій штучного інтелекту. Для цього необхідне схвалення з боку держави комплексу відповідних заходів.

Перше - стимулювання державою розвитку наукомістких виробництв, впровадження та використання технологій штучного інтелекту у виробництві, сфері послуг, фінансовій сфері, освіті, охорони здоров'я, будівельної індустрії, комунікаціях та транспорті.

Друге - підвищення «цифрової» грамотності населення починаючи з дошкільної освіти, необхідно розробити програми додаткової освіти дітей, підлітків, молоді.

Третє - підвищення кваліфікації викладачів коледжів, закладів вищої освіти щодо використання інформаційно-телекомунікаційних технологій в освітньому процесі, а також розробка освітніх програм з освоєння нових затребуваних професій та видів діяльності, де є дефіцит спеціалістів.

Четверте - збільшення кількості місць у закладах вищої освіти та коледжах, що фінансуються державою, за напрямом підготовки "Робототехніка", "Комп'ютерні технології", "Технології штучного інтелекту" для забезпечення більшої доступності освіти для молодих людей, а також удосконалення застосовуваної методології навчання.

П'яте - удосконалення координації взаємодії роботодавців та навчальних закладів, які випускають майбутніх працівників різних професій, пропаганда престижності та забезпечення гідної винагороди за працю дефіцитних видів трудової діяльності, особливо затребуваних підприємствами та організаціями.

Шосте - формування на рівні держави дієвої співпраці з міжнародними освітніми закладами з метою обміну досвідом з підготовки та перекваліфікації фахівців інноваційним професіям.

Сьоме - передбачити для фахівців, які звільнені внаслідок застосування інформаційних технологій та технологій штучного інтелекту, виплати допомоги, а також безкоштовної перекваліфікації та освоєння інноваційних професій.

Висновки

Таким чином, сучасні виклики, які ініціює науково- технічний прогрес, що супроводжує розвиток цивілізації, технократичною частиною якої виступає «штучний інтелект», що швидко вдосконалюється, все більше і наполегливіше вимагають постійного розвитку багатоступеневої системи освіти, розробки нових наукових галузей знання з ускладненням завдань, вирішення яких дозволить керувати, у тому числі за допомогою «штучного інтелекту», квантовохвильовими та гравітаційними ефектами, просторово-часовими парадоксами для безмежного розвитку як економіки, так і всього людського суспільства. Водночас, сучасне суспільство має бути готове до проблем, пов'язаних із застосуванням таких інноваційних технологій і вже зараз готувати персонал для роботи в нових умовах життєдіяльності.

Література

1. Nilsson N.J. The quest for artificial intelligence: a history of ideas and achievements. New York: Cambridge University Press, 2009. 707 p.

2. Hintze A. Understanding the Four Types of AI, from Reactive Robots to Self-aware Beings.

3. Kurzweil R. The Age of Intelligent Machines. Cambridge (Massachusetts, USA): MIT Press, 1990. 565 p.

4. Баранов О.А. Визначення терміну “штучний інтелект”. Інформація і право. 2023. № 1(44). С. 32-49.

5. Тюря Ю. І. Аналіз філософсько-правових підходів до визначення поняття «штучний інтелект». Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Сер.: Юриспруденція. 2022 № 56. С. 54-58.

6. Chen, Jim Q. and Wingfield, Thomas. Human-Machine Teaming and Its Legal and Ethical Implications. Military Cyber Affairs. 2020. №4(2). р.2.

7. Evolvous. Artificial Intelligence and its role in society. 2020.

8. Haenlein Michael and Andreas M. Kaplan. A Brief History of Artificial Intelligence: On the Past, Present, and Future of Artificial Intelligence. California Management Review. 2019 № 61. Р. 14 - 15.

References

1. Nilsson, N.J. (2009), The quest for artificial intelligence: a history of ideas and achievements. New York : Cambridge University Press, 707 p.

2. Hintze, A. Understanding the Four Types of AI, from Reactive Robots to Self-aware Beings.

3. Kurzweil, R. (1990), The Age of Intelligent Machines. Cambridge (Massachusetts, USA): MIT Press, 565 p.

4. Baranov, O.A. (2023), Vyznachennia terminu “shtuchnyi intelekt” [Definition of the term "artificial intelligence"], Informatsiia i pravo - Information and law, vol. 1(44), рр. 32-49 [in Ukrainian].

5. Tiuria, Yu. I. (2022), Analiz filosofsko-pravovykh pidkhodiv do vyznachennia poniattia «shtuchnyi intelekt» [Analysis of philosophical and legal approaches to the definition of the concept of "artificial intelligence"], Naukovyi visnykMizhnarodnoho humanitarnoho universytetu. Ser.: Yurysprudentsiia - Scientific Bulletin of the International Humanitarian University. Ser.: Jurisprudence, vol. 56, рр. 54-58 [in Ukrainian].

6. Chen, Jim Q. and Wingfield, Thomas (2020), “Human-Machine Teaming and Its Legal and Ethical Implications”. Military Cyber Affairs, 4(2):2 [in English].

7. Evolvous (2020), Artificial Intelligence and its role in society.

8. Haenlein, Michael and Andreas M. Kaplan. 2019. A Brief History of Artificial Intelligence: On the Past, Present, and Future of Artificial Intelligence. California Management Review 61: 14 - 15 [in English].

Размещено на Allbest.ru