Системи гарантування в накопичувальному пенсійному забезпеченні та перспективи їх імплементації в Україні

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Львівський торговельно-економічний університет

Системи гарантування в накопичувальному пенсійному забезпеченні та перспективи їх імплементації в Україні

Анотація

У статті розглянута сутність гарантування накопичувальних пенсійних платформ, що працюють за принципом визначених внесків (define contributions, DC), названі джерела їх формування та зазначені основні переваги та недоліки. Вказано основні перестороги, які можуть обмежити ефективну імплементацію гарантійних механізмів у загальний фрейм накопичувальної системи та обмежують ефективність її інвестиційної складової. На основі дослідження основних моделей гарантій, що використовуються країнами-членами OECD, відзначено, що їх архітектура залежить від багатьох факторів (історичних, юридичних, системних) та не існує єдиних стандартів, які би могли бути застосовані за принципом “універсальні для всіх”.

Ключові слова: гарантії, система накопичувального пенсійного забезпечення, гарантійні інституції, провайдери послуг, активи, резерви, DC (define contributions, визначені внески).

Abstract

Guarantee systems in accumulative pension provision and prospects of their implementation in Ukraine

Kuprin M.Y., Postgraduate, Lviv University of Trade and Economics, Lviv

Постановка проблеми

З огляду на значні обсяги інвестиційних ресурсів, що нагромаджуються системами загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення (далі - СНПЗ), остання розглядається як важливий розподільчий елемент внутрішніх інвестиційних ресурсів із притаманними для цього виду взаємовідносин ризиками (кредитними, інвестиційними, операційними тощо) [9].

В українській практиці на сьогодні спостерігається недостатній розвиток добровільного накопичувального пенсійного забезпечення, хоча саме накопичувальні пенсійні механізми є важливим елементом у системі загального пенсійного забезпечення та у поєднанні з розподільчою пенсійною системою (pay-as-you-go, PAYG) здатні забезпечити адекватний рівень добробуту майбутніх пенсіонерів.

Сукупний інвестиційний потенціал майбутньої СНПЗ є вагомим для впливу на розвиток інвестиційної сфери економіки та забезпечення прискореного економічного зростання, однак пріоритетним має бути питання захисту заощаджень громадян.

Це вимагає вивчення особливостей реалізації механізмів гарантування у процесі інвестування пенсійних активів та розробки рекомендацій, що дозволять більш ефективно реалізувати потенціал гарантій як вагомого елемента підтримки реформ пенсійної галузі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковому доробку вітчизняних науковців на сьогодні спостерігається недостатньо досліджень із проблем гарантування пенсійних інвестицій з огляду на відсутність достатніх передумов і вагомих підстав для розвитку цих механізмів, виходячи з поточного стану накопичувальної пенсійної системи України. В зарубіжних наукових колах питанням вивчення проблем формування гарантій для пенсійного сектора приділяється достатня увага. Цікавим фактом є те, що сплески досліджень щодо доцільності впровадження гарантійних схем для DC моделей припадають на 1999-2000 рр. та 2009-2011 рр. та чітко корелюють із періодами подолання наслідків фінансових криз.

Дослідження різних аспектів формування гарантій для СНПЗ містяться в роботах Kailan Shang [5], Blommestein Hans [3], William G. Gale [7], Fiona Stewart [6], Pablo Antolm, Stephanie Payet, Edward Whitehouse, Juan Yermo [2] та ін. Більшість наукових публікацій із цієї тематики присвячено не лише вивченню позитивних рис застосування гарантій, але й огляду чинників, що мають негативні наслідки та обмежують більш активне використання гарантійних механізмів пенсійної галузі. В умовах впровадження накопичувальних пенсійних механізмів на загальнонаціональному рівні питання гарантування пенсійних інвестицій не втрачають своєї актуальності і потребують пошуку шляхів та інструментів для своєї реалізації.

Постановка завдання. Відповідно до обраного напряму дослідження поставлено завдання: визначити сутність гарантійних механізмів для накопичувальної пенсійної галузі, дослідити тенденції їх еволюції та запропонувати можливі шляхи їх реалізації в контексті запровадження системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення, спираючись на особливості розвитку галузі в Україні. Метою цієї роботи є аналіз поточних досліджень та визначення основних напрямків подальшого розвитку систем гарантування та їх трансформації виключно для систем DC.

Виклад основного матеріалу дослідження

Одним із найважливіших пріоритетів економічної політики держави сьогодні є розвиток багаторівневої збалансованої пенсійної системи в Україні. За даними ООН, Україна входить до 15 країн світу з найшвидшими темпами скорочення населення, яке є наслідками природних демографічних процесів країн Європейського континенту - притаманно низьким рівнем коефіцієнта фертильності та міграцією робочого капіталу. Збройна агресія Росії, направлена на порушення територіальної цілісності і суверенітету України, лише поглибила ці процеси, призвівши до відтоку (міграції) 7 млн громадян [10]. Відтак міграційні процеси, спричинені війною проти Росії, а також низький рівень народжуваності, що призводить до зменшення чисельності населення працездатного віку (яке є основним платником внесків до системи солідарного пенсійного забезпечення) у поєднанні зі збільшенням середньої тривалості життя матимуть значні негативні наслідки для державних фінансів, особливо в частині солідарної пенсійної системи, яка функціонує за розподільчим принципом (Pay-as-you-go (далі - PAYG). Так, у 2021 р. кількість застрахованих осіб, за яких сплачувався єдиний соціальний внесок (що є основним джерелом формування коштів бюджету Пенсійного фонду України), сягала 12,5 млн осіб [12]. Одночасно кількість пенсіонерів у нашій країні склала 10,8 млн осіб [12]. Середня заробітна плата, що береться для обрахунку розміру нарахувань ЄСВ, на початок 2022 р. становила 14,58 тис грн [12]. За таких обставин стає неможливим забезпечення задекларованої урядом України мети в забезпеченні мінімального коефіцієнта заміщення (співвідношення розміру виплачених пенсій до середньої заробітної плати) на рівні 35-38% для солідарних систем.

Для формування належного рівня пенсійного забезпечення в Україні уряд розглядає можливість запровадження обов'язкового накопичувального пенсійного забезпечення (II рівень пенсійної системи) як додаткового елемента з метою формування пенсійних заощаджень та підвищення загального коефіцієнта заміщення як основного показника достатності пенсій. Водночас перезавантаження системи добровільних пенсійних накопичень (III рівень пенсійної системи), яка за 15 років свого існування не продемонструвала ефективних результатів, мало б створити достатні умови для забезпечення належного рівня добробуту майбутніх пенсіонерів.

У розглянутому контексті особливого значення набувають питання вибору ефективної організації та принципів функціонування накопичувальної системи, де надважливе місце буде мати побудова адекватної та оптимальної системи гарантування.

Важливим фактором формування державної політики щодо гарантування накопичувальних пенсійних систем є їх місце у загальній системі пенсійного забезпечення: якщо системи DC займають головне місце у формуванні майбутніх виплат, такі механізми зазвичай є гарантованими. Поряд з тим, у деяких країнах автоматичні соціальні стабілізатори пенсійного забезпечення систем PAYG є високими, що зумовлює другорядність накопичувальних механізмів і, як наслідок, відсутність необхідності надання додаткових дорогих та не завжди виправданих гарантій. Поряд з цим, надання мінімальних гарантій дозволяє подолати популярний психологічний страх учасників системи втрати принаймні частини своїх номінальних заощаджень.

Саме тому немає єдиного підходу у формуванні політики щодо гарантій та застосування уніфікованих стандартів.

У більшості країн за останні 30 років відбувається поступовий перехід пенсійних схем накопичень із систем “визначених виплат” (Define Benefit, DB), коли інвестиційний ризик настання несприятливих обставин приймається роботодавцем, сервіс-провайдером або безпосередньо пенсійною установою (фондом), до систем “визначених внесків” (Define Contributions, DC), коли ці ризики повністю лягають на плечі учасника даної схеми. Цілком очевидно, що питання гарантій пенсійних інвестицій чи майбутніх доходів є наслідком такого перетворення. Новою формою компромісу щодо розподілу цих ризиків можуть слугувати гібридні моделі DC (наприклад, СoПective DC), а також нові форми організації пенсійних накопичень - Define ambition, які тільки починають застосовуватися на практиці.

У силу подальшого розвитку пенсійних продуктів поряд із традиційними моделями DC, які є основними об'єктами дослідження, спостерігаються і гібридні (комбіновані моделі), що мають одночасно ознаки DC та DB схем. Термін “DC” застосовується до широкого спектра планів у всьому світі, починаючи від “класичного DC” (pure DC), коли виплати учасникам повністю залежать від внесків та інвестиційних прибутків, до схем, де є гарантований мінімальний рівень виплат (гарантовані DC, комбіновані DC, гібридні DC, колективні DC).

Крім того, існує значна різниця в принципах функціонування систем DC в усьому світі, зокрема, залежно від того, чи вони призначені бути основним джерелом пенсійного доходу (тобто їх взаємодії з державною розподільчою пенсійною системою та участь в яких є обов'язковою), а також чи є добровільними з вільним ступенем вибору послуг споживачем та ринкової конкуренції в системі. Всі вказані вище фактори мають суттєвий вплив на архітектуру гарантій та практики їх застосування в тій чи іншій країні.

Таблиця 1

Систематизація видів гарантій для пенсійних схем, що використовується в наукових дослідженнях

Незважаючи на позитивну роль гарантій у процесі охоплення широкого кола потенційних учасників, вони одночасно зменшують кінцеві пенсійні заощадження через свою вартість, а також через ефект надмірної обережності зовнішніх розпорядників (якщо такі гарантії формуються за рахунок їх власних коштів), яка впливає на дохідність та, відповідно, фінальну вартість пенсійних активів. Одночасно гарантування може призводити і до низки інших негативних наслідків, що згадуються в цій роботі.

Результати дослідження та основні елементи системи гарантій мають сприйматися з огляду на такий фактор, як історична різноманітність пенсійних продуктів у різних країнах, навіть, якщо вони вважаються схемами DC. Цей факт має суттєвий вплив на визначення того, хто саме несе витрати на забезпечення гарантій, яким чином ці механізми реалізовані і в кінцевому підсумку, які саме види гарантій притаманні тій чи іншій країні.

Поряд з тим, у багатьох країнах для default funds або mandatory schemes гарантії є передбаченими.

Для розуміння побудови систем гарантування пенсійних заощаджень слід перш за все визначити, що собою являє суть гарантій. У широкому розумінні під гарантіями щодо пенсійних накопичень можна розуміти чітко окреслені правила відшкодування результатів діяльності пенсійних установ, відмінних від очікуваних та у випадках та обсягах, встановлених умовами застосування цих гарантій. Інакше кажучи, природа цього терміна визначає різні можливості для побудови цих систем у відповідності до таких факторів, як обсяг осіб, на кого вони мають розповсюджуватися, випадки, за яких вони застосовуються, а також їх величина та порядок визначення.

Пенсійні установи (DC) можуть передбачати учасникам такі основні форми захисту від інвестиційного ризику:

1) вони можуть формувати портфелі інвестицій, використовуючи при цьому для хеджування інструменти фінансового ринку, наприклад, обмежуючи вибір портфеля цінними паперами з фіксованим доходом (зокрема, індексованими) або обираючи варіанти деривативів;

2) вони можуть використовувати гарантії повернення, надані третіми особами, наприклад страховими організаціями або спонсорами пенсійного фонду (роботодавцями);

3) вони можуть створити резервний фонд (на рівні окремих фондів або груп фондів);

4) встановити інші форми взаємної передачі ризиків третім особам (наприклад, централізовані фонди гарантування);

5) передбачати державні гарантії.

Резервні фонди, зокрема, дозволяють розподілити фінансові результати в часі: у роки з високим рівнем дохідності частина їх розміщується у резервному фонді, який повинен бути використаний у роки, коли дохідність падає нижче заданого порогу [1].

Найбільш розповсюдженим у світовій практиці є звичайне гарантування номінальної вартості сплачених внесків. Різняться також і підходи у формуванні джерел фінансування гарантійних резервів, починаючи від щорічної комісії, що розраховується від вартості чистих активів, закінчуючи комбінованими моделями (комісія з внесків, комісія від активів, урізання надмірних доходів).

Серед досліджених практик спостерігаються наступні підходи систематизації основних форм гарантій [2], представлені у табл. 1.

Залежно від обсягів покриття ризиків виокремлюють наступні види гарантій (табл. 2).

У 2020 р. з метою консолідації інформації щодо запроваджених систем гарантування пенсійних заощаджень Міжнародна організація пенсійних регуляторів (The International Organisation of Pension Supervisors, далі - IOPS) провела опитування країн-учасниць та встановила власну методологію систематизації інформації для проведення опитування щодо схем гарантування для накопичувальних систем [8]. Вона передбачає розподіл схем гарантування за певними принципами (табл. 3).

Слід зауважити, що результати опитування охоплюють лише частину країн, які надали відповіді, та не можуть розглядатися як такі, що в повній мірі відображають поточний стан запровадження систем гарантування.

Таблиця 2

Особливості основних видів гарантій за обсягами покриття ризиків [2]

За результатами опитування частина з країн учасників, що взяли участь в опитуванні, задекларувала наявність гарантій для пенсійних схем (Австрія, Вірменія, Болгарія, КНР, Колумбія, Ямайка, Казахстан, Кенія, Малаві, Намібія, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина).

Підсумовуючи поточну практику та досвід країн, що запровадили системи гарантування, можна виділити основних суб'єктів, що здійснюють фінансування гарантій:

• уряд або централізовані гарантійні інституції,

• спонсори (роботодавці),

• учасники,

• сервіс-провайдери (маються на увазі не лише обслуговуючі компанії, але й самі пенсійні фонди).

Уряд або централізовані гарантійні інституції можуть забезпечити фінансування гарантій у планах DC. Частина дослідників схиляється саме до доцільності держави чи централізованих гарантійних інституцій як основного провайдера гарантій, пояснюючи це трьома вагомими аргументами:

1) уникнення ризику платоспроможності провайдера гарантій;

2) можливості урядів виступати емітентами довгострокових боргових цінних паперів (на відміну від “комерційних” провайдерів гарантій) з метою залучення коштів, необхідних для забезпечення гарантій у випадках, коли гарантії спричинені погіршенням основних макроекономічних умов;

3) вартість гарантій централізованих інституцій буде завжди меншою, аніж аналогічних, що надаються окремими провайдерами. Це пояснюється тим, що об'єднання усіх гарантійних вимог у єдиний пул дозволить покращити можливості розподілу ризиків та забезпечує безперешкодний перехід учасників між схемами без додаткових витрат.

Таблиця 3

Пояснення до класифікації методології Міжнародної організації пенсійних регуляторів

Таблиця 4

Приклади організації фондування гарантій для систем DC (з опитування IOPS, 2020 р.)

1. Antolin, Pablo (2010a) Private pensions and the financial crisis: How to ensure adequate retirement income from DC pension plans. OECD Working Paper Series in Insurance and Private Pensions. No. 39. С. 812.

2. Antolin, Pablo. et al. The Role of Guarantees in Defined Contribution Pensions". OECD Working Papers on Finance, Insurance and Private Pensions. No. 11. OECD Publishing, Paris, January, 2011. С. 4-11.

3. Blommestein Hans, Pascal Janssen, Niels Kortleve, Juan Yermo. Evaluating the design of private pension plans costs and benefits of risk-sharing. Joint OECD/IOPS working paper on insurance and private pensions. No. 34 March 2009. С. 22.

4. Munnell, Alicia H., Alex Golub-Sass, Richard W. Kopcke, and Anthony Webb. What does it cost to guarantee returns? Center for Retirement Research at Boston College. Brief No. 9-4, February 2009. С. 1721.

5. Shang, Kailan, Hua Su. Enhancing the Security of Defined Contribution Plans. Society of Actuaries. 2016. С. 17-22.

6. Stewart Fiona. Benefit Security Pension Fund Guarantee Schemes. OECD Working Papers on Insurance and Private Pensions. 2007. No.5. С. 4-11.

7. William G. Gale. Enhancing the Security of Defined Contribution Plans. The AARP Public Policy Institute. 2016. C. 2-3.

8. OECD/IOPS Questionnaire on investment guarantees in DC pension systems. September 2019. С. 10-16.

9. OECD/IOPS Good Practices for Pension Funds' Risk Management Systems. С. 10-16.

10. The World Bank. Поточна ситуація з біженцями, Україна. Портал оперативної інформації.

11. The World Bank. Pension Reform Primer.

Guarantees. Counting the cost of guaranteeing defined contribution pensions. This briefing is part of the World Bank's Pension Reform Primer: a comprehensive, up-to-date resource for people designing and implementing pension reforms around theworld.С.1-4.

12. Пенсійний фонд України. Інформаційна сторінка веб-порталу.

References

1. Antolin, Pablo (2010a), Private pensions and the financial crisis: How to ensure adequate retirement income from DC pension plans. OECD Working Paper Series in Insurance and Private Pensions, No. 39, s. 812

2. Antolin, Pablo. et al. (2011), The Role of Guarantees in Defined Contribution Pensions". OECD Working Papers on Finance, Insurance and Private Pensions. No. 11. OECD Publishing, Paris, January, s. 4-11

3. Blommestein Hans, Pascal Janssen, Niels Kortleve, Juan Yermo. Evaluating the design of private pension plans costs and benefits of risk-sharing. Joint OECD/IOPS working paper on insurance and private pensions, No. 34 March 2009, s. 22

4. Munnell, Alicia H., Alex Golub-Sass, Richard W. Kopcke, and Anthony Webb. What does it cost toguarantee returns? Center for Retirement Research at Boston College. Brief No. 9-4, February 2009, s. 1721.

5. Shang, Kailan, Hua Su. (2016), Enhancing the Security of Defined Contribution Plans. Society of Actuaries, s. 17-22

6. Stewart Fiona. (2007), Benefit Security Pension Fund Guarantee Schemes. OECD Working Papers on Insurance and Private Pensions, No. 5, s. 4-11

7. William G. Gale. (2016), Enhancing the Security of Defined Contribution Plans. The AARP Public Policy Institute, c. 2-3

8. OECD/IOPS Questionnaire on investment guarantees in DC pension systems, September 2019, s. 10-16.

9. OECD/IOPS Good Practices for Pension Funds' Risk Management Systems, s. 10-16

10. The World Bank. Potochna sytuatsiia z bizhentsiamy, Ukraina. Portal operatyvnoi informatsii

11. The World Bank. Pension Reform Primer. Guarantees. Counting the cost of guaranteeing defined contribution pensions. This briefing is part of the World Bank's Pension Reform Primer: a comprehensive, up-to-date resource for people designing and implementing pension reforms around the world, s. 1-4

12. Pensijnyj fond Ukrainy. Informatsijna storinka veb-portalu

Размещено на Allbest.Ru