Сталий розвиток регіонів: ключові аспекти та сучасні особливості

Размещено на http://allbest.ru

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Сталий розвиток регіонів: ключові аспекти та сучасні особливості

Медвідь Ганна Сергіївна

асистент кафедри регіоналістики і туризму

м. Київ



Анотація

Сталий розвиток регіонів: ключові аспекти та сучасні особливості

Медвідь Ганна Сергіївна

У статті проаналізовано різні підходи до визначення терміну «сталий розвиток», спрямованого на поєднання природних та соціальних аспектів, а також на забезпечення благополуччя для сучасного та майбутніх поколінь.

Досліджено еволюцію сталого розвитку, проведено аналіз на кількох етапах, віддзеркалюючи зміни в уявленнях та підходах до цього концепту. На основі отриманих результатів було запропоновано власне визначення поняття «сталий розвиток» в сучасному контексті, яке враховує комплексність його складових та спрямоване на досягнення гармонії між людиною, природою та економікою.

Визначено, що поняття «сталість» і «стійкість» широко використовуються в контексті дослідження сталого розвитку. Ці поняття відображають важливі якості, необхідні для сталого розвитку, а саме здатність системи адаптуватися до змін і продовжувати працювати в умовах непередбачуваності та нестабільності.

Історично концепція сталого розвитку еволюціонувала від двовимірного до тривимірного вимірювання, враховуючи екологічний, економічний та соціальний аспекти.

Враховуючи це, дослідження акцентує увагу на необхідності збалансованого функціонування цих складових для сталого розвитку регіонів. сталість регіон кластер економічний

Сучасний процес стратегування сталого розвитку передбачає аналіз поточного стану, визначення цілей та розробку конкретних заходів. Інтеграція екологічних, соціальних та економічних аспектів стала важливою складовою цього процесу.

Стратегування сталого розвитку стало необхідним інструментом для керівництва регіонами та державами у забезпеченні балансу між потребами суспільства та збереженням довкілля на майбутнє, сприяючи раціональному розподілу ресурсів і досягненню стабільності на тривалий термін.

Отримані висновки сприятимуть розумінню та удосконаленню стратегій розвитку, спрямованих на підтримку сталого розвитку на рівні регіонів та суспільства в цілому.

Ключові слова. Сталий розвиток, стратегія сталого розвитку, концепція сталого розвитку, сталість, стійкість.



Abstract

Sustainable development of regions: key aspects and current features

Medvid Hanna Serhiivna Assistant of the department of regional studies and tourism, Kyiv National University of Economics named after Vadym Hetman, Kyiv

The article analyzes various approaches to the definition of the term "sustainable development" aimed at combining natural and social aspects, as well as ensuring the well-being of present and future generations. The article examines the evolution of sustainable development and analyzes it at several stages, reflecting changes in the perceptions and approaches to this concept. Based on the results obtained, the author proposes her own definition of the concept of "sustainable development" in the modern context, which takes into account the complexity of its components and is aimed at achieving harmony between man, nature and economy.

It has been determined that the concepts of "sustainability" and "resilience" are widely used in the context of sustainable development research. These concepts reflect the important qualities necessary for sustainable development, namely, the ability of a system to adapt to changes and continue to operate in conditions of unpredictability and instability.

Historically, the concept of sustainable development has evolved from a twodimensional to a three-dimensional dimension, taking into account environmental, economic and social aspects. With this in mind, the study emphasizes the need for a balanced functioning of these components for the sustainable development of regions.

The modern sustainability strategy process involves analyzing the current state, setting goals, and developing specific measures. Integration of environmental, social and economic aspects has become an important part of this process. Sustainable development strategy has become a necessary tool for guiding regions and countries in balancing the needs of society and preserving the environment for the future, promoting the rational allocation of resources and achieving long-term stability.

The findings will contribute to the understanding and improvement of development strategies aimed at supporting sustainable development at the level of regions and society as a whole.

Keywords. sustainable development, sustainable development strategy, concept of sustainable development, sustainability, resilience.



Вступ

Постановка проблеми. У зв'язку з розмаїттям підходів до визначення поняття «сталий розвиток», виникає необхідність узагальнення та систематизації цих підходів з метою уточнення та вдосконалення розуміння концепції сталого розвитку.

Особлива увага зосереджується на регіональному рівні, оскільки ефективне управління сталим розвитком регіонів є ключовим чинником для забезпечення сталого розвитку нації в цілому.

Проведення аналізу та уточнення визначення поняття «сталий розвиток» допоможе розробити більш ефективні стратегії та підходи до забезпечення сталого розвитку регіонів, що є актуальним завданням для подальшого економічного, соціального та екологічного зростання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Українські дослідники активно займалися дослідженням проблем сталого розвитку регіонів, такі як М. Бутко, Є. Борщук, З. Герасимчук, Б. Данилишин, В. Прадун, В. Степанов, В. Торкатюк Д. Палехов, О. Симонова, Т. Пепа, О. Шубравська, С. Дорогунцов, О. Ральчук, В. Удовиченко, Л. Чернюк, О. Ватченко, В. Ільченко, О. Котикова та інші.

Вони аналізували сутність та характеристики цього явища, розробляли категоріальний апарат, формували підходи до оцінювання стану сталого розвитку регіонів та досліджували інші аспекти даної проблематики.

Мета статті - аналіз різних підходів до визначення терміну «сталий розвиток», спрямованого на поєднання природних та соціальних аспектів, а також на забезпечення благополуччя для сучасного та майбутніх поколінь. Цільовими завданнями є дослідження еволюції поняття сталого розвитку, проведення аналізу на різних етапах його розвитку, відображаючи зміни в уявленнях та підходах до цього концепту.



Виклад основного матеріалу

Поняття сталого розвитку, яке в сучасному світі набуло все більшого значення, визначається як система гармонійного прогресу, спрямованого на задоволення потреб сучасного покоління, зберігаючи при цьому можливість майбутніх поколінь забезпечувати свої власні потреби.

Ця концепція не тільки враховує економічний та соціальний розвиток, але й відзначається глибоким усвідомленням екологічних аспектів та культурної різноманітності. Вона ґрунтується на принципах еквітабельності, ефективного використання ресурсів та взаємодії між людьми та навколишнім середовищем.

У сучасних умовах сталі зміни в глобальній політичній, економічній та екологічній обстановці, особливо у контексті сучасної ситуації в Україні, стає настійною необхідність удосконалення та розширення понятійно-категоріального апарату для забезпечення ефективності та успішності стратегій сталого розвитку регіонів

Визначення сталого розвитку регіонів є важливою складовою процесу розробки та реалізації стратегій забезпечення сталого розвитку на рівні регіонів, що включає в себе набір основних понять, категорій та інструментів, які допомагають аналізувати, планувати та впроваджувати стратегії з метою досягнення екологічної, соціальної та економічної стійкості регіонів.

Ця структура створює не лише набір термінів і понять, але й систематизовану інтелектуальну базу, що допомагає розуміти, аналізувати та оцінювати складні аспекти сталого розвитку. Вона надає необхідний фреймворк для розробки конкретних стратегій, спрямованих на поліпшення екологічного, соціального та економічного стану регіонів.

Важливою характеристикою цієї структури є її здатність до адаптації до умов кожного регіону, враховуючи його унікальні характеристики, потреби та можливості. Це дозволяє розробляти індивідуалізовані стратегії, які краще відповідають викликам та можливостям кожного конкретного регіону.

Крім того, понятійно-категоріальний апарат є інструментом для забезпечення системного підходу до формулювання та реалізації стратегій сталого розвитку. Сприяє узгодженню різних зацікавлених сторін, включаючи урядові органи, бізнес, активістські групи та громадськість, щоб спільно працювати над досягненням спільних цілей сталості та прогресу регіонів.

Щодо терміну «сталий розвиток», то перша згадка даного визначення була у Звіті Римського клубу (The Limits to Growth), опублікованому у 1972 році. У цьому звіті була зазначена проблема обмежених ресурсів та прогнозовано, що неперервний економічний ріст може призвести до вичерпання природних ресурсів та забруднення довкілля.[1]

Згодом поняття «сталий розвиток» було офіційно визначено на конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища та розвитку, відомої як «Самміт Землі», яка відбулася у 1992 році в Ріо-де-Жанейро, Бразилія. Згідно з його визначенням, сталий розвиток визначається як «задоволення потреб сучасного покоління без погіршення здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби». [2]. З того часу поняття «сталий розвиток» отримало широке визнання та стало основоположним для розвитку екологічних, соціальних та економічних стратегій.

Поняття «стратегія сталого розвитку» розвивалося на основі концепції сталого розвитку. У початковій стадії, після Самміту Землі, акцент був зроблений на теоретичному обгрунтуванні сталого розвитку, визначенні загальних принципів та напрямів.

Процес стратегування сталого розвитку включає аналіз поточного стану регіону, визначення перспективних цілей, розробку конкретних заходів та дій для досягнення сталого розвитку. Інтеграція різних аспектів - екологічного, соціального та економічного - стала ключовою частиною стратегічного планування сталого розвитку.

Сьогодні стратегування сталого розвитку є важливим інструментом для керівництва регіонів та держав у досягненні балансу між економічними і соціальними потребами суспільства та збереженням довкілля для майбутніх поколінь. Воно сприяє раціональному розподілу ресурсів та досягненню сталості на довгі роки.

Загалом, дефініції «сталий розвиток» та «стратегування сталого розвитку» свідчить про зростання розуміння та комплексності цих понять, а також про їхню актуальність у вирішенні сучасних глобальних викликів.

Слід зазначити, що дослідження поняття сталого розвитку та його еволюції відбувалося в кілька етапів і включало роботу науковців з різних галузей, таких як економіка, екологія, соціологія, технології та політика. Ось кілька ключових моментів у цьому процесі:

- Початок концепції. Поняття сталого розвитку почало активно досліджуватися в 1970-х роках, особливо після опублікування звіту «Межі зростання» («Limits to Growth») Клубу Римського клубу в 1972 році. Цей звіт викликав серйозні обговорення щодо обмежень, які накладає природа на економічний розвиток.

- Осмислення та уточнення. Науковці поступово почали уточнювати концепцію сталого розвитку, зосереджуючись на взаємозв'язку економічних, екологічних та соціальних аспектів. Розвиток таких підходів, як «тривалий розвиток», «зелений розвиток» та "екологічно-орієнтований розвиток", відображав різні акценти у дослідженнях.

- Утвердження в ООН. Ключовим моментом в еволюції концепції сталого розвитку було утвердження його в ООН. Зокрема, Заходи 21, прийняті на Ріо-де-Жанейрській конференції у 1992 році, визначили сталий розвиток як головний приоритет міжнародної спільноти.

- Інтеграція та оновлення. З часом концепція сталого розвитку стала більш інтегрованою та комплексною, враховуючи вплив нових технологій, змін у геополітичних умовах та розвиток нових економічних та соціальних моделей.

- Реалізація практичних заходів. Сучасне дослідження сталого розвитку активно вивчає різні аспекти впровадження стратегій сталого розвитку на практиці. Це включає аналіз ефективності політик, програм та проектів з урахуванням їхнього впливу на економіку, середовище та суспільство.

Отже, визначення сталого розвитку залишається актуальним у сучасній літературі та в глобальних дискусіях про розвиток суспільства та природного середовища. В сучасній літературі сталому розвитку приділяється увага з різних точок зору, що відображається у різноманітних дискусіях та підходах.

Таблиця 1

Визначення сталого розвитку

Автор, джерело	Визначення
О. Котикова [3]	сталий розвиток - це модель функціонування системи із обмеженими параметрами, що забезпечує збалансовану динамічну рівновагу між компонентами інтегрованої екосистеми протягом визначеного проміжку часу
Б. Данилишин [4]	комплексний розвиток господарства регіону - це такий, який включає сукупність видів діяльності, що забезпечують тілесний, інтелектуальний і духовний розвиток територіальної громади та відтворюють і поліпшують середовище її проживання»
Є. Борщук [5]	сталий розвиток поєднувати з такими термінами як стійкий, збалансований, самовідтворювальний, підтримуваний
З. Герасимчук [6]	сталий розвиток можна розглядати як збалансований за соціальною та економічною складовими, тобто ставиться завдання оптимального управління сукупністю соціокультурного багатства, яким володіє цивілізація на конкретному етапі всесвітньо- історичного розвитку на основі прискорення темпів економічного зростання задля всебічного задоволення потреб людського суспільства.
О. Шубравська [7]	сталий розвиток - це узгоджений розвиток економічних і соціальних процесів, а також навколишнього природного середовища
С. Дорогунцов, О. Ральчук [8]	сталий розвиток - це певна траєкторія довготермінового збільшення загального блага людства, яка поділяється на такі складові: соціально-економічну та техногенно- екологічну безпеки
В.М. Трегобчук [9]	Сталий розвиток - економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації та забруднення довкілля
В. Прадун [10]	Сталим є такий розвиток, який забезпечує певний тип рівноваги, тобто баланс між всіма складовими елементами інтегрованої екосистеми, насамперед культурної, в т.ч. й агроекосистеми.
О. Симонова[11]	Сталий розвиток регіонів - запорука підвищення ефективності державної безпеки
Л. Мельник [12]	Сталий розвиток - це досягнення гармонії між життєдіяльністю людини і навколишнім природним середовищем.
В. Торкатюк, Н. Бібік [13]	Сталим розвитком слід вважати процес поліпшення соціально-економічного середовища життєдіяльності людини без нанесення шкоди оточуючому середовищу ані в теперішньому часі, ані в майбутньому
О. Ватченко, В. Ільченко [14]	Сталий розвиток - це керований процес збалансованого розвитку соціально-економічних і екологічних складових, спрямованих на використання та відтворення природного середовища й досягнення відповідної якості життя людини як у теперішньому, так і в майбутньому часі.
О. Васильєва, Н. Васильєва [15]	Сталий розвиток -- це регульований процес гармонізації соціальних, економічних і екологічних складових продуктивних сил, спрямованих на використання, збереження та поетапне відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей та досягнення високої якості життя людей.
Jovane F., Yoshikawa H. [16]	Сталий розвиток - це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольнити свої власні потреби. Таке не достатньо чітке визначення дало величезних поштовх до розробки нової філософії та ідеології світобачення, результатом якої є поява концепції (доктрини) стійкого (сталого) розвитку.
Rundle J.B., Turcotte D.L., Klein W. [17]	Сталий розвиток - це врівноважений розвиток, за якого здійснюється здатність суспільства до саморегуляції.
Г. Брундтланд [18]	сталий розвиток - це такий розвиток, який задовольняє потреби поточного покоління, не поставляючи під загрозу можливість майбутніх поколінь задовольняти їхні власні потреби (WCED, 1987 р.)

Авторська розробка

Дослідники у своїх роботах підкреслюють, що сталий розвиток залежить від взаємодії соціальних, економічних і екологічних факторів, оскільки вони мають прямий вплив на якість життя людей. Таким чином сталий розвиток досліджують як:

- як процес:

Утворена в 1987 році Комісія ООН з середовища та розвитку (Brundtland Commission) у своєму звіті «Наше спільне майбутнє» визначила сталий розвиток як «задоволення потреб поточного покоління без погіршення можливостей майбутніх поколінь задовольняти свої потреби» (Brundtland, 1987). [22]

Джон Елкінгтон у 1994 році запропонував концепцію «трьох розмірів» сталого розвитку: економічний, соціальний і екологічний (Elkington, 1994). [19]

- як модель:

У звіті розглядається модель сталого розвитку, яка передбачає обмеження використання природних ресурсів для забезпечення сталого росту на довготривалий період. [1]

- як концепція:

Звіт Всесвітньої комісії з навколишнього середовища та розвитку (WCED) використовує термін «сталий розвиток» як концепцію, яка об'єднує економічний, соціальний і екологічний розвиток з метою досягнення гармонії між людиною і природою [20]

- як філософія:

Герман Дейлі. У своїй книзі «Beyond Growth: The Economics of Sustainable Development» (1996) розглядається сталий розвиток як філософія, яка вимагає зміни економічних моделей та підходів для забезпечення довгострокового благополуччя суспільства. [21]

- як сталий процес:

Тімоті Мітчелл. У своїй книзі «Rule of Experts: Egypt, Techno-Politics, Modernity» (2002) розглядається розвиток як постійний процес, що вимагає урахування місцевих особливостей та збереження природних ресурсів для забезпечення сталого розвитку. [23]

Досліджуючи поняття «сталий розвиток», часто зустрічаються поняття «сталість» і «стійкість», ці два поняття, які часто вживаються в сферах економіки, екології та соціальних наук для опису різних аспектів розвитку і функціонування систем.

Вони мають схожі, але все ж різні значення:

Сталість - це властивість системи залишатися незмінною або майже незмінною у часі при впливі зовнішніх факторів. У контексті сталого розвитку, сталість може означати здатність системи адаптуватися до змін у середовищі без втрати своєї основної структури або функцій.

Стійкість - це властивість системи зберігати свою структуру або функції навіть під впливом змін або зовнішніх турбулентностей. У контексті сталого розвитку, стійкість означає здатність системи продовжувати існувати та функціонувати в стабільному режимі незалежно від зовнішніх впливів або кризових ситуацій.

Отже, в обох випадках ці поняття вказують на важливі якості, необхідні для сталого розвитку, а саме здатність системи пристосовуватися до змін і продовжувати функціонувати в умовах невпевненості та турбулентності.

Дослідивши наукові джерела можна надати власне визначення цього поняття, яке відображає його сутність та значення в сучасному контексті.

Сталий розвиток - це концепція, яка визначається як система гармонійного прогресу, що сприяє забезпеченню потреб сучасного покоління, не позбавляючи при цьому можливість майбутніх поколінь задовольняти свої власні потреби.

Цей підхід не лише враховує економічний та соціальний розвиток, але й відзначається глибокою повагою до екологічних аспектів та культурної різноманітності. Він базується на принципах еквітабельності, ефективності використання ресурсів та взаємодії між людьми та навколишнім середовищем.

Об'єднання концепції сталого розвитку з удосконаленням та доповненням оновленим поняттям сталого розвитку має на меті забезпечення ефективності та успішності стратегій сталого розвитку регіонів. Це означає, що кожна компонента концепції сталого розвитку, така як гармонійний прогрес, забезпечення потреб сучасного та майбутніх поколінь, економічний, соціальний та екологічний розвиток, а також повага до культурної різноманітності, повинна бути врахована та узгоджена з понятійно-категоріальним апаратом. Це дозволить оптимізувати стратегії та дії, спрямовані на досягнення сталого розвитку, та забезпечить гармонійний розвиток регіонів з урахуванням екологічних, соціальних та економічних аспектів.

Концепція сталого розвитку в значній мірі продовжує ідеї, висунуті академіком В. Вернадським ще в першій половині ХХ століття, пов'язані з ноосферою. Основна ідея полягає в необхідності забезпечення гармонії між економічним, екологічним та соціальним розвитком, з метою збереження якості та безпеки життя для майбутніх поколінь. Це передбачає збереження стану навколишнього середовища, соціальний прогрес, який враховує потреби всіх людей, та забезпечення сталого зростання без вичерпання природних ресурсів.

Історично концепція сталого розвитку пройшла шлях від двовимірного (еколого-економічного) до тривимірного (соціо-еколого-економічного) вимірювання. Формування нової моделі розвитку цивілізації на засадах сталості базується на принципах збалансованого функціонування трьох складових:

- Економічна - забезпечення збалансованого з екологічними та соціальними вимогами ефективного розвитку виробництва;

- Екологічна - відновлення та збереження стану природного середовища, що не шкодить здоров'ю людини і природним екосистемам;

- Соціальна - поліпшення умов життєдіяльності й відтворення населення, підвищення його матеріального забезпечення і якості життя. Узагальнення результатів теоретичних досліджень щодо концептуальних підходів до сталого розвитку свідчить про те, що часто надається перевага екологічній складовій або комбінації економічно-екологічних аспектів, залишаючи в тіні соціальний компонент. Це призводить до недооцінки використання соціальних ресурсів для досягнення цілей сталого розвитку, не враховуючи важливість соціального капіталу у цих процесах.

Водночас, переваги соціальної складової сталого розвитку випливають з реалізації ноосферної концепції, яка визначає гармонійне співвідношення економічного, соціального та екологічного розвитку, що забезпечує постійне покращення якості життя та збереження середовища для майбутніх поколінь.

Системне узгодження економічної, соціальної та екологічної складових є однією з необхідних умов досягнення сталого розвитку. Взаємозв'язок між соціальною та екологічною складовими підкреслює необхідність забезпечення рівних прав сьогоднішніх і майбутніх поколінь на використання природних ресурсів.

Важливо зазначити, що лише інтегрований підхід, що враховує економічні, соціальні та екологічні аспекти, може сприяти досягненню сталого розвитку. Такий підхід дозволить ефективно використовувати ресурси та забезпечувати сталість та процвітання суспільства, зберігаючи природне середовище для майбутніх поколінь [24].



Висновки

У статті було узагальнено різноманітні підходи до трактування поняття «сталий розвиток», спрямованого на поєднання природних і соціальних аспектів, а також на забезпечення благополуччя для сучасного та майбутніх поколінь. Досліджено еволюцію цього концепту на різних етапах, віддзеркалюючи зміни в уявленнях та підходах до нього.

Розглянуто роль понять "сталість" і "стійкість" в контексті сталого розвитку, вказуючи на їх важливість для забезпечення здатності системи адаптуватися до змін і продовжувати функціонувати в умовах непередбачуваності та нестабільності.

На основі отриманих результатів було запропоновано власне визначення «сталого розвитку» в сучасному контексті, яке враховує комплексність його складових і спрямоване на досягнення гармонії між людиною, природою та економікою.

Сучасний процес стратегування сталого розвитку передбачає аналіз поточного стану, визначення цілей та розробку конкретних заходів. Інтеграція екологічних, соціальних та економічних аспектів є важливою складовою цього процесу. Стратегування сталого розвитку стало необхідним інструментом для керівництва регіонами та державами у забезпеченні балансу між потребами суспільства та збереженням довкілля на майбутнє, сприяючи раціональному розподілу ресурсів і досягненню стабільності на тривалий термін.

Отримані висновки сприятимуть розумінню, формуванню та удосконаленню стратегій розвитку в подальших дослідженнях, а також спрямованих на підтримку сталого розвитку на рівні регіонів та суспільства в цілому.



Література

1. Meadows D.H. The Limits to Growth / D. H. Meadows, J. Randers, and W.W. Behrens. // Universe Books, New York, NY. - 1972. - 161 p., с. 62-65.

2. United Nations Conference on Environment and Development, Rio de Janeiro, Brazil, June 3-14, 1992. URL: https://www.un.org/ru/conferences/environment/rio1992

3. Котикова О.І. Зміст поняття сталого розвитку / О. І. Котикова // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. - 2007. - № 12. - С. 173.

4. Данилишин Б.М. Просторова організація продуктивних сил України: мезо- та мікрорегіональний рівень / Б.М. Данилишин, Л.Г. Чернюк, М.І. Фащевський. - Вінниця: Книга-Вега, 2007. - 572 с.

5. Борщук Є.М. Основи теорії стійкого розвитку еколого-економічних систем : монографія / Є.М. Борщук. - Львів: Растр-7, 2007. - 435 с.

6. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку: теорія, методологія, практика : монографія / З.В. Герасимчук. - Луцьк: Надстир'я, 2008. - 528 с.

7. Шубравська О. Сталий економічний розвиток: поняття і напрям досліджень /

О.Шубравська // Економіка України. - 2005.- № 1.- С. 36.

8. Дорогунцов С. І., Ральчук О. М. Сталий розвиток і безпека: аспекти сполучення / С. І. Дорогунцов, О. М. Ральчук - К. : Знання України, 2002. - 34 с.

9. Трегобчук В. М. Концепція сталого розвитку для України / В. М. Трегобчук // Вісник НАН України. - 2002. - No 2. - С. 28-40.

10. Прадун В. П. Економіко-екологічні основи сталого розвитку регіональних агропромислових комплексів: Автореф. дис... д-ра. екон. наук. : 08.07.02 / В. П. Прадун; НАН України, Об'єдн. ін-т економіки. - К., 2005. - 38с.

11. Симонова О.Г. Актуальні проблеми регіональної економічної безпеки України // Актуальні проблеми економіки. - No 8 (50). - 2005. - с. 132 - 145.

12. Мельник Л.Г. Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях / за ред. д.е.н., проф. Хлобистова Є.В. / РВПС України НАН України, ІПРЕЕД НАН України, СумДУ, ЛНТУ, НДІ СРП. - Сімферополь : Фєнікс, 2010. - С. 142-160.

13. Торкатюк В.І. Сталий розвиток територій: Основні науково-теоретичні підходи до визначення та сутність поняття / В.І. Торкатюк, Н.В. Бібік // Бізнес-информ. - 2009. - № 4. - С. 127.

14. Ватченко, О. Б., and В. М. Ільченко. "Виникнення та аналіз поняття «сталий розвиток»." (2016).

15. Васильєва О. І., Васильєва Н. В. Концептуальні засади сталого розвитку територіальних громад. Інвестиції: практика та досвід. 2018. No18. С.74-78

16. Jovane F., Yoshikawa H. The incoming global technological and industrial revolution towards competitive sustainable manufacturing. CIRP Annals - Manufacturing Technology. 2008. Volume 57. Issue 2. P. 641-659.

17. Rundle J. B., Turcotte D. L., Klein W. Reduction and predictability of natural disaster. Proceedings of the workshop «Reduction and predictability of natural disasters» January 5-9, 1994 in Santa Fe, New Mexico. 2005.

18. Our Common Future (Brundtland Report).Report of the World Commission on Environment and Development. URL: https://www.are.admin.ch/are/en/home/media/ publications/ sustainable-development/brundtland-report.html

19. Elkington, J. (1994) Towards the Sustainable Corporation: Win-Win-Win Business Strategies for Sustainable Development. California Management Review, 36, 90-100. URL: http://dx.doi.org/10.2307/41165746

20. Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future URL: https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/5987our-common-future.pdf

21. Herman E. Daly.Beyond Growth: The Economics of Sustainable Development. URL: https://www.goodreads.com/book/show/77984.Beyond_Growth

22. Brundtland G. Our common future: International Commission on Environment and Development /G. Brundtland. - Oxford: Oxford University Press, 1987. - 512 p.

23. Mitchell, Timothy. Rule of Experts: Egypt, Techno-Politics, Modernity. University of California Press Books. Nov 1, 2002. URL: https://www.ucpress.edu/book/9780520232624/rule- of-experts

24. Hrytsai, S. (2024). Digital Innovations in the Legal Mechanism of Copyright Authentication (Practical Aspect): Can A Non-Functioning Token Be a Guarantor of Intellectual Property? (NFT on the Example of Ukraine). NTUT Journal of Intellectual Property Law and Management, 12(2), 48-69. https://iip.ntut.edu.tw/var/file/92/1092/img/2036/v12n2(01)ALL- 1130205newpage(final).pdf



References

1. Medouz D. H. (1972)Mezhi zrostannya [The Limits to Growth]. New York [in English].

2. Konferentsiya OON z navkolishnogo seredovischa ta rozvitku (1992) [United Nations Conference on Environment and Development] URL: https://www.un.org/ru/conferences/environment/rio1992 [in English].

3. Kotikova O.I. (2007) Zmist ponyattya stalogo rozvitku [The content of the concept of sustainable development] Naukoviy visnik Volinskogo derzhavnogo universitetu im. Lesi Ukrayinki. (p. 173) [in Ukrainian]

4. Danilishin B.M. (2007) Prostorova organizatsIyaproduktivnih sil Ukrayini: mezo- ta mikroregionalniy riven [Spatial organization of productive forces of Ukraine: meso- and micro- regional level] Vinnytsia: Kniga-Vega (p.572) [in Ukrainian]

5. Borschuk E.M.(2007) Osnovi teorlyi stIykogo rozvitku ekologo-ekonomIchnih sistem [Fundamentals of the theory of sustainable development of ecological and economic systems] Lviv: Rastr-7(p.435) [in Ukrainian]

6. Gerasimchuk Z.V.(2008) Reglonalnapolltika stalogo rozvitku: teorlya, metodologlya, praktika [Regional policy of sustainable development: theory, methodology, practice] Lutsk: Nadstir'ya (p. 528) [in Ukrainian]

7. Shubravska O. (2005) Staliy ekonomIchniy rozvitok: ponyattya I napryam doslIdzhen [Sustainable economic development: concept and direction of research] EkonomIka UkraYini. - (p.36) [in Ukrainian]

8. Doroguntsov S. I., Ralchuk O. M. (2002) Staliy rozvitok I bezpeka: aspekti spoluchennya [Sustainable development and security: aspects of connection] K. : Znannya UkraYini (p.34) [in Ukrainian]

9. Tregobchuk V. M. (2002) KontseptsIya stalogo rozvitku dlya Ukr. [The concept of sustainable development for Ukr.Visnik NAN Ukr. (p.28-40) [in Ukr.]

10. Pradun V. P.(2005) Ekonomiko-ekologichni osnovi stalogo rozvitku region. agropromislovih kompleksIv [Economic and ecological foundations of sustainable development of regional agro-industrial complexes] Kyiv. (p.38). [in Ukr.]

11. Simonova O.G. (2005) AktualnIproblemi regIonalnoYi ekonomIchnoYi bezpeki Ukrayini [Current problems of the regional economic security of Ukraine] (p.132 - 145). [in Ukrainian]

12. Melnik L.G. (2010) Staliy rozvitok ta ekologIchna bezpeka suspIlstva v ekonomIchnih transformatsIyah [Sustainable development and ecological safety of society in economic transformations] SImferopol : FEnIks, (p.142-160). [in Ukr. ]

13. Torkatyuk V.I. (2009) Staliy rozvitok teritorIy: OsnovnI naukovo-teoretichnIpIdhodi do viznachennya ta sutnIst ponyattya [Sustainable development of territories: Basic scientific and theoretical approaches to the definition and essence of the concept] BIznes-inform (p.127). [in Ukrainian]

14. Vatchenko, O. B., and V. M. Ilchenko. (2016). Viniknennya taanalIzponyattya «staliy rozvitok».[ Emergence and analysis of the concept of "sustainable development"] [in Ukrainian]

15. VasilEva O. I., VasilEva N. V. (2018) KontseptualnI zasadi stalogo rozvitku teritorIalnih gromad. [Conceptual principles of sustainable development of territorial communities] (P. 74-78)[in Ukrainian]

16. Yovane F., YosIkava H. (2008) Nablizhennya globalnoYi tehnologIchnoYi ta promislovoYi revolyutsIYi do konkurentospromozhnogo stalogo virobnitstva. [The incoming global technological and industrial revolution towards competitive sustainable manufacturing] (p.641) [in English].

17. Randl Dzh. B., Turkott D. L., Klyayn V.(2005) Zmenshennya ta peredbachuvanIst stihIynih lih.[ Reduction and predictability of natural disaster] New Mexico [in English].

18. Nashe spIlne maybutnE (dopovId Brundtland). ZvIt VsesvItnoYi komIsIYi z navkolishnogo seredovischa ta rozvitku [Our Common Future (Brundtland Report).Report of the World Commission on Environment and Development] [in English].

19. Elkington, J. (1994) Towards the Sustainable Corporation: Win-Win-Win Business Strategiesfor Sustainable Development. [Towards the Sustainable Corporation: Win-Win-Win Business Strategies for Sustainable Development]. California. (p.90-100.) http://dx.doi.org/10.2307/41165746 URL:http://dx.doi.org/10.2307/41165746 [in English].

20. Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future [Report of the World Commission on Environment and Development: Our Common Future] https://sustainabledevelopment.un.org/content/documents/5987our-common-future.pdf URL: https://sustainabledevelopment.un.org/ content/documents/ 5987our-common-future.pdf [in English].

21. Herman E. Daly. Poza mezhami zrostannya: ekonomIka stalogo rozvitku [Beyond Growth: The Economics of Sustainable Development.] http://dx.doi.org/10.2307/41165746 URL: https://www.goodreads.com/book/show/77984.Beyond_Growth [in English].

22. Brundtland G. (1987) Nashe spIlne maybutnE: MIzhnarodna komIslya z navkolishnogo seredovischa ta rozvitku [Our common future: International Commission on Environment and Development] Oxford: Oxford University. (p. 512) [in English].

23. Mitchell, Timothy. Rule of Experts: Egypt, Techno-Politics, Modernity. University of California Press Books. Nov 1, 2002. URL: https://www.ucpress.edu/book/9780520232624/rule- of-experts [in English].

24. Hrytsai, S. (2024). Digital Innovations in the Legal Mechanism of Copyright Authentication (Practical Aspect): Can A Non-Functioning Token Be a Guarantor of Intellectual Property? (NFT on the Example of Ukraine). NTUT Journal of Intellectual Property Law and Management, 12(2), 48-69. https://iip.ntut.edu.tw/var/file/92/1092/img/2036/v12n2(01)ALL- 1130205newpage(final).pdf

Размещено на Allbest.ru

...