Зелений водень як основа для водневої економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зелений водень як основа для водневої економіки

Миськів Галина Василівна доктор економічних наук, професор, професор кафедри маркетингу і логістики Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

Іваницький Роман Ярославович аспірант кафедри маркетингу і логістики, Національний університет "Львівська політехніка", м. Львів

Анотація

У даній статті досліджується потенціал зеленого водень для розвитку глобальної водневої економіки. Метою статті є дослідженні сутності "зеленого водню" та можливості його виробництва й використання у галузях промисловості, що дасть змогу сформувати у майбутньому глобальну водневу економіку, незалежну від традиційних викопних енергоресурсів. У статті розглядаються методи виробництва зеленого водню, його використання в сферах транспорту, промисловості та енергетики, а також переваги і виклики, пов'язані з впровадженням водневої економіки. Зелений водень виробляється шляхом розщеплення води за допомогою відновлювальних джерел енергії, що робить його екологічно чистим джерелом палива. Дослідження показує, що зелений водень може стати важливим компонентом перехідних до низьковуглецевих технологій, сприяючи зменшенню викидів вуглецю, створенню стійкої та ефективної енергетичної системи, а також позитивно вплине на формування кліматичної нейтральності. Акцентовано на важливості розвитку та впровадженні водневих технологій у транспорті, оскільки ця галузь вважається однією із найбільш шкідливих для довкілля через обсяги викидів вуглецю. Вже сьогодні провідні транспортні компанії розробляють прототипи та випробовують водневі транспортні засоби у вантажних перевезеннях, на залізниці, повітряному і морському транспорті, а також у автомобілебудуванні. Активно розвивається і інфраструктура водневої економіки - будуються заводи із виробництва чистого водню, зводяться резервуари для його зберігання та трубопроводи для транспортування. Задля підтримки розвитку водневої економіки на державному та міждержавному рівнях ухвалено низку нормативних документів, що регламентують засади низьковуглецевого розвитку та водневої трансформації усіх сфер суспільного життя. Таким чином, дослідження пропонує новий погляд на водневу економіку та відкриває нові можливості для розвитку стійкої енергетики на основі зеленого водню.

Ключові слова: водень, енергоносії, транспорт, паливні ресурси, вуглець. зелений водень економіка

Myskiv Galyna Vasylivna Doctor of economics, professor, professor of the Department of Marketing and Logistics, Lviv Polytechnic National University, Lviv

Ivanytskyi Roman Yaroslavovych Graduate student of the Department of Marketing and Logistics, Lviv Polytechnic National University", Lviv

GREEN HYDROGEN AS A BASIS FOR THE HYDROGEN ECONOMY

Abstract. This article explores the potential of green hydrogen for the development of the global hydrogen economy. The aim of the article is to investigate the essence of "green hydrogen" and the possibilities of its production and use in industrial sectors, which will enable the formation of a future global hydrogen economy independent of traditional fossil energy resources. The article discusses methods of green hydrogen production, its use in the transportation, industry, and energy sectors, as well as the benefits and challenges associated with the implementation of a hydrogen economy. Green hydrogen is produced by splitting water using renewable energy sources, making it an environmentally friendly fuel source. Research shows that green hydrogen can become an important component of the transition to low-carbon technologies, contributing to reducing carbon emissions, creating a sustainable and efficient energy system, and positively impacting the formation of climate neutrality. Emphasis is placed on the importance of developing and implementing hydrogen technologies in transportation, as this sector is considered one of the most harmful to the environment due to carbon emissions. Today, leading transport companies are developing prototypes and testing hydrogen vehicles in freight transport, railways, air and sea transport, as well as in automobile manufacturing. Infrastructure for the hydrogen economy is actively developing - plants for the production of clean hydrogen are being built, reservoirs for its storage and pipelines for transportation are being constructed. To support the development of the hydrogen economy at the national and international levels, a number of regulatory documents have been adopted, regulating the principles of low-carbon development and hydrogen transformation in all areas of public life. Thus, the research offers a new perspective on the hydrogen economy and opens up new opportunities for the development of sustainable energy based on green hydrogen.

Keywords: hydrogen, energy carriers, transport, fuel resources, carbon.

Постановка проблеми. Енергетика залишається основною темою багатьох суспільних, політичних і економічних дебатів у всіх країнах світу. Протягом десятиліть проблема енергодефіциту не знаходить рішення, а навпаки, лише загострюється через зростання населення, споживання енергії, пришвидшену урбанізацію та політичні кризи. В урядів сучасних країн постає ще більше викликів у сфері енергетики, ніж було приблизно десятиріччя чи два тому. А тому вкрай актуальними є дослідження всіх енергетичних ресурсів, які можна використовувати для споживчих та промислових цілей і які були б "екологічно-дружніми" й сприяли досягненню кліматичного нейтралітету.

У цьому контексті водень, який вважається паливом майбутнього, буде відігравати особливу роль у енергетичній сфері, а також дасть змогу зменшити шкідливий вплив парникових газів, шляхом скорочення їх викидів. Технології водневих паливних елементів активно розвиваються впродовж останніх, а інноваційні розробки на основі водню проходять випробовування у енергетиці, на всіх видах транспорту, для побутових приладів, тощо. Дуже ймовірно, що застосування паливних елементів на основі водню замінить у недалекому майбутньому двигуни, які працюють на викопних видах палива, та сформують основу для сталого розвитку водневої економіки навіть при вичерпаних паливних ресурсах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальність використання водневих паливних елементів зумовлює значний наукових інтерес до цієї проблеми. І варто відзначити зацікавленість вчених з усього світу та з різних галузей знань: хімія, фізика, машинобудування, екологія, економіка, політика, тощо.

З-поміж українських науковців дослідження проблем виробництва та використання водню як енергоносія здійснюють: Войтко С.В., Гайдуцький І. П., Геєць В.В., Шрайбер О.А., Дубровський В.В. [5], Колешня Я.О., Кудря С.О., Кузнєцов М. П., Морозов Ю.П., Яртися В.А., Солоніна Ю. М., Завалія І. Ю. [1], Тащеєв Ю. В., Трофименко О.О., Тесленко О.І.,, та ін. З-поміж іноземних дослідників водневих технологій та можливостей переходу до водневої економіки можемо виділити: Andrews J., Audus H., Afgan N., Bossel U., Brandon N., Kurban Z. [6], Carvalho M., Chi J., Glenk G., Gross R., Kaarstad O., Kowal M., Matsuda H., Otto W., Patzelt A., Rifkin J., Nagami M., Theijssen J., Shabani B., Wanner M., Yu H. та ін.

Значний інтерес науковців засвідчує різносторонність досліджуваної проблеми та зумовлює необхідність дослідження можливостей формування водневої економіки у сучасному світі.

Мета статті полягає у дослідженні сутності "зеленого водню" та можливості його виробництва й використання у галузях промисловості, що дасть змогу сформувати у майбутньому глобальну водневу економіку, незалежну від традиційних викопних енергоресурсів.

Виклад основного матеріалу. "Воднева економіка", вперше запропонована професором Джоном Бокрісом під час доповіді, яку він виголосив у 1970 році в Технічному центрі General Motors [6]. Однак розробка та реалізація економіки, заснованої на водні, була складною через необхідні масштабні інфраструктурні інвестиції. Головним чином це пов'язано з тим, що виклики потрібно було вирішувати одночасно в усіх компонентах водневої економіки: виробництві, зберіганні, транспортуванні та розповсюдженні.

Водень, як екологічне джерело декарбонізації, сьогодні набув особливої актуальності. Його конкурентною перевагою є висока енергетична щільність та можливість зберігання енергії довгий час, що дає змогу використовувати водень як альтернативне джерело енергії для великих промислових підприємств та міського господарства [3].

Водень - це універсальна молекула, яку можна використовувати безпосередньо через паливні елементи або для виробництва електроенергії, а також як сировину для виробництва більш відповідних похідних - таких як аміак, метанол або екологічне авіаційне паливо (SAF) - для конкретних промислових і транспортних застосувань. Водночас, водень є чистим та екологічним паливом, завдяки якому можна досягти зменшення викидів вуглецю в атмосферу та знизити залежність від викопних видів палива.

В сучасних умовах значна частка водню добувається з викопних паливних ресурсів (вугілля, природний газ, нафта). Однак водень можна отримувати також і з води за допомогою різних технологій, зокрема електролізу та парогенерації. Тому в перспективі планується поступова заміна добутого водню з викопних джерел на "зелений" водень - вироблений шляхом електролізу. Проте для виробництва "зеленого водню" необхідна значна кількість "зеленої електроенергії" - енергії з відновлювальних джерел - сонце, вітер або вода, а також постає проблема транспортування трубопроводом (з'єднання, запірна арматура і т. п.). Для цього будуть використовувати існуючі трубопроводи газової мережі та побудують нові.

На сьогодні "зелений водень" є одним із найефективніших рішень проблем декарбонізації усіх галузей промисловості, у яких спостерігається високий рівень викидів СО 2. Енергія, що міститься в 1 кг водню еквівалентна

39.4 квт/год енергії, однак для його виробництва необхідно затратити

52.5 квт/год. Втім, розвиток новітніх технологій з виробництва водню прогнозує, що в майбутньому 1 кг водню буде коштувати 1,5 долара [13].

Революційні технології виробництва та використання водню здатні практично до нуля скоротити викиди вуглецю у найбільш екологічно небезпечних галузях промисловості, зокрема при виробництві електроенергії, цементу, сталі та на транспорті. Водень стає основною передумовою очищення промисловості від СО 2, енергетичним носієм для декарбонізації промисловості і формування водневої економіки. При використанні енергії з відновлювальних джерел за допомогою електролізерів, буде виділятися водень, який рекомбінується з виділеним і утилізованим (зловленим) СО 2. При цьому відбувається реакція метанізації з утворенням метану, який можна використовувати для потреб підприємства, або транспортувати в загальні мережі для споживачів.

Вартість водню виробленого в значних об'ємах за існуючими технологіями із викопних вуглеводнів на сьогодні становить 1,5-2,5 Євро/кг, зокрема для нафтопереробної промисловості. Для підприємств де використання водню є стабільне, але в значно менших об'ємах і доставляється спеціальним транспортом, вартість водню коливається від 10 до 20 Євро/кг, а у деяких випадках - 8 Євро/кг [2].

Однак вартість виробництва водню можна значно здешевити, використовуючи новітні технології електролізу із використанням відновлювальних джерел енергії. Саме такий водень буде вважатися чистим або зеленим, оскільки вироблений без завдання шкоди довкіллю та без викидів СО 2.

Постачання водню в даний час майже повністю залежить від конверсії природного газу та газифікації вугілля, які є високовуглецевими (понад 1 Гт викидів CO2 на рік). Справжнім проривом є потенціал чистого водню для декарбонізації поточних поставок і розробки нових кінцевих застосувань у великих масштабах. На сьогодні чистий або "зелений" водень чітко визнано інноваційною технологією для подолання цих обмежень. "Зелений водень" вироблений з відновлюваної електроенергії за допомогою електролізу, є найперспективнішою та справді стійкою технологією. "Блакитний водень", вироблений за допомогою природного газу в поєднанні з уловлюванням і зберіганням вуглецю, також може бути позначений як "чистий" за умови, що він відповідає жорстким стандартам щодо викидів метану та вловлювання вуглецю.

Прогноз компанії Deloitte [11], яка досліджує формування вуглецево- нейтральної економіки з використанням чистого водню в найближчі роки та опирається на модель Deloitte Hydrogen Pathway Explorer (HyPE), демонструє постійне зростання ринку зеленого водню з 642 млрд. дол. США щорічного доходу в 2030 р. до 1,4 трлн. дол. США на рік у 2050 р., що є визнаною віхою для досягнення кліматичної нейтральності.

Однак, досягнення чистих нульових викидів вуглецю до 2050 р., вимагає розвитку ринку чистого водню до 170 МтШекв до 2030 р., який зросте майже до 600 МтШекв до 2050 р. У енергетичному плані 600 МтШекв еквівалентно більше ніж 85% світового споживання електроенергії у 2019 р. (22 850 ТВт-год) [9].

Варто зазначити, що перший у світі завод з виробництва зеленого водню потужністю 20 000 на рік був відкритий 30 червня 2023 р. у Китаї, що ознаменувало початок розвитку низьковуглецевого водню. Завод "Sinopec" охоплює виробництво сонячної енергії потужністю 300 МВт, передачу електроенергії, електроліз водню 20 000 тонн на рік, ємності для зберігання водню 210 000 Нм 3 і трубопровід водню [7].

В Європі перший комерційний завод з виробництва зеленого водню буде збудований у Німеччині та запрацює в другій половині 2024 р. Він буде здатний виробляти 4 тони зеленого водню на день або близько 1000 тон на рік. Завод є частиною проекту HyFIVE (Водень для інноваційних автомобілів), який фінансується Європейським фондом регіонального розвитку (ЄФРР) на суму 6,4 млн євро. Вироблений водень буде призначений для індустріального парку "H2-Aspen", а також для водневої станції обслуговування в результаті угоди, укладеної між Lhyfe і спільним підприємством JET H2 [12].

Збільшення виробництва безвуглецевого "зеленого" водню буде сприяти зменшенню викидів СО 2 в атмосферу, однак важливою є умова зниження його ціни за рахунок вивільненого і утилізованого за сучасними технологіями вуглецю. Перш за все, потрібно використовувати високопродуктивні технології електролізу на основі недорогих відновлювальних джерел енергії. Тобто промислове виробництво водню передбачає використання великої кількості електролізерів, що в результаті дасть змогу досягнути значної економії та зменшення затрат.

Зважаючи на сучасні тенденції та прямування до водневої економіки у недалекому майбутньому, вже сьогодні на ринку виробників електролізерів розпочалася конкурентна боротьба між західними та китайськими компаніями. Провідні китайські виробники електролізерів активно вивчають бізнес-можливості на закордонних ринках на тлі глобальної тенденції переходу на зелений водень. Китайські електролізери ALK компанії CPU Hydrogen Power Technology (Suzhou) на сьогодні одні із найбільш високопродуктивних та конкурентоспроможних у світі. Їх вартість на 70% дешевша, ніж західних аналогів, а ціна варіюється від 200 до 230 доларів США/кВт [15]. У червні 2023 р. компанія CPU Hydrogen Power Technology офіційно підписала угоду про співпрацю з DCH Group (Німеччина), щоб забезпечити обладнання для виробництва водню для регіонів Німеччини, Швейцарії та Австрії.

Використання електролізерів для виробництва чистого водню поряд із використанням сучасних резервуарів для його зберігання дозволять реалізовувати технологію, так званого, сезонного накопичення періодично виробленої відновлювальної енергії, що підвищить ефективність її використання. Поряд із технологією зберігання енергії у "формі водню" перспективним є напрямок з використанням методу "енергія до газу". Згідно з таким підходом, передбачається введення чистого водню у газові мережі або конверсія водню в синтетичний метан після поєднання з СО 2. Відомо, що відновлювальні джерела енергії, це сонячна і вітрова, виробляють енергію за певним циклом. Зокрема сонячні станції виробляють енергію тільки вдень, а влітку виробляється значно більше енергії, ніж зимою, яку доцільно нагромаджувати, щоб використати у час зменшення її виробництва. Така технологія нагромадження енергії може бути реалізована при наявності відповідного обладнання з допомогою водню. При цьому електрична енергія перетворюється у водень за допомогою електролізу. Вказані підходи є особливо важливими для важкодоступних територій, де відсутня класична електрифікація. У таких випадках водень поряд з іншими технологіями можна використовувати як елемент зберігання та підтримки стабільності в електромережі.

Активний розвиток водневих технологій у цілому світі, зокрема потужностей з виробництва зеленого водню, електролізерів для отримання дешевого водню та резервуарів для його зберігання, дає поштовх для розвитку водневих технологій на транспорті, що забезпечить значне скорочення викидів СО 2.

За останні декілька років значний прогрес у розвитку транспорту на водневих паливних елементах досягнуто у всіх сферах транспорту. Лідерами у розробках легкових водневих автомобілів стали: Hyundai (Південна Корея, Honda (Японія), Mercedes-Benz, BMW, Audi (Німеччина), Peugeot (Франція); вантажівок - Nikola Motor Company (США), Mercedes-Benz (Німеччина); на залізниці першість посідають Alstom (Франція), Porterbrook (Великобританія), Central Japan Railway (Японія); у суднобудуванні - "Energy Observer Development (Франція), Kawasaki Heavy Industries (Японія), Fincantieri (Італія), Yanmar Holdings (Японія); а у повітряному транспорті - Universal Hydrogen (США), H2Fly (Німеччина), ZeroAvia, Airbus (США) та ін.

Використання водневих паливних елементів та відповідних батарей для зберігання водню на транспортних засобах, надає великі переваги транспортній галузі для більш інтенсивного використання з точки зору запасу ходу, швидкої перезарядки, зниження забруднення навколишнього середовища у великих містах та зниження шуму.

Однак саме для покращення ефективності роботи транспортних засобів, який працює на водневому паливі, потрібно використовувати додаткові взаємодоповнюючі батареї у вигляді резервуарів з воднем. І часто саме з резервуарами водню на транспортному засобі виникають проблеми під час проектування та випробовування. Водень, який зберігається у резервуарах в стиснутому вигляді служить джерелом запасу додаткової енергії для вантажного або електричного транспортного засобу. Використовуючи додатково паливний елемент водень перетворюють на електричну енергію, яка служить для живлення електродвигуна, а також опалення салону транспортного засобу. Використання паливного елементу для транспортного засобу є аналогічним з дією акумулятора.

У зв'язку з тим, що на сьогодні великі автомобільні парки в основному використовують транспортні засоби із двигунами внутрішнього згорання, а частка автомобілів на водневому паливі є незначною, то собівартість перевезень є достатньо високою. У перспективі, завдяки новим технологіям та при значному зниженні вартості електролізу, вартість водню на заправних станціях повинна складати лише 1,5Є/кг, що відповідає вартості енергії виробленої дизельним двигуном. Значні об'єми споживання водню для автомобільного транспорту при значному погіршенні навколишнього середовища повинно сприяти розвитку водневих технологій та створенню економічно-вигідних водневих заправних станцій.

З метою активізації процесу розробки та впровадження використання зеленого водню у всіх сферах промисловості, а особливо у найбільш шкідливих для довкілля, необхідна відповідна підтримка на державному, міжнародному та глобальному рівнях, що значно пришвидшить процес переходу до водневої економіки.

Для використання водню як енергоносія необхідно активно реалізовувати стратегії довгострокової перспективи, які б слугували дорожніми картами для створення інтегрованих систем з відновлювальних джерел енергії, виробництва і зберігання водню, з подальшим розвитком інфраструктури для використання водню як палива.

Зокрема у ЄС було ухвалено низку нормативних документів, що регламентують засади низьковуглецевого розвитку та водневої трансформації усіх сфер суспільного життя: The European Green Deal (2020), Strategy for Energy System Integration (2019), А hydrogen strategy for a climate-neutral Europe (2020), Fit for 55 (2021) [14]. Загальна мета цих законодавчих актів полягає у створенні екологічно стійкої та енергетично ефективної системи, заснованої на водні, та скороченні викидів парникових газів у Європі. Фактично, ухвалені документи проголосили курс на кліматичну сталість та водневу економіку у Європі на основі впровадження безвуглецевих водневих технологій.

В Україні наприкінці 2021 р. теж було розроблено та подано на обговорення громадськості Українську водневу стратегію [4], основні ідеї якої включали: нарощування додаткових потужностей з виробництва водню, напрацювання регуляторної бази, розширення використання водневого палива у транспортній галузі та початок експортних продажів українського водню.

Водночас варто зазначити, що нормотворча діяльність у ЄС щодо підтримки та впровадження розробок водневих технологій, а також розвитку водневої інфраструктури триває постійно. Зокрема, 8 грудня 2023 р. Європейська комісія, Рада міністрів і Європейський парламент досягли остаточної угоди щодо пакету водню та декарбонізованого газу, регламенту та директиви, які сформують ринок транспортування, розподілу та зберігання водню [10]. Ця угода конкретизовує водневу стратегію ЄС від 2020 року та є важливим кроком у розвитку водневої інфраструктури в Європейському Союзі. Дане законодавство буде сприяти проникненню в енергетичну систему відновлюваних та низьковуглецевих газів, зокрема водню та біометану. Дасть змогу декарбонізувати ринок водню, скоротить використання викопного палива та зменшить нашу залежність від імпорту викопного палива [10]. Відновлюваний водень відіграє вирішальну роль у майбутньому енергетичному балансі Європи, зокрема для декарбонізації важкої промисловості та деяких транспортних секторів, замінюючи викопне паливо та допомагаючи побудувати чисту водневу економіку.

Наприкінці 2022 р. у промові про стан Європейського Союзу було оголошено про створення Європейського водневого банку (Hydrogen Bank) для підтримки внутрішнього виробництва водню в ЄС та імпорту від міжнародних партнерів відновлюваного водню. Основною метою створення водневого банку є розблокування приватних інвестицій в ЄС та третіх країнах шляхом вирішення початкових інвестиційних проблем і потреб, усунення інвестиційного розриву та підключення споживачів до майбутніх поставок відновлюваного водню.

У 2023 р. Єврокомісія запустила перший аукціон в рамках Європейського водневого банку для підтримки виробництва відновлюваного водню в Європі. Початкові 800 млн євро доходів від торгівлі викидами будуть спрямовані через Інноваційний фонд. Виробники відновлюваного водню можуть претендувати на підтримку у вигляді фіксованої премії за кілограм виробленого водню. Премія призначена для подолання розриву між ціною виробництва та ціною, яку зараз готові платити споживачі на ринку, де виробництво невідновлюваного водню все ще дешевше [8].

Hydrogen Bank також розробив інші інструменти політики для побудови ринку відновлюваного водню, стимулювання інвестицій у виробничі потужності та масштабування виробництва. Забезпечуючи швидке впровадження інноваційних водневих технологій, пілотний аукціон сприятиме досягненню мети плану REPowerEU щодо виробництва 10 млн тон водню всередині ЄС до 2030 року.

Висновки

Дослідження засвідчує достатньо динамічний поступ усього світу у напрямку впровадження інноваційних технологій безвуглецевого водню у всі галузі промисловості. Це буде сприяти досягненню кліматичної нейтральності через зменшення викидів вуглецю, скоротить споживання викопних паливних ресурсів та дасть змогу побудувати глобальну економіку, засновану на водні - водневу економіку.

Зелений водень, як екологічне джерело декарбонізації, набуває особливої актуальності. Його конкурентною перевагою є висока енергетична щільність та можливість зберігання енергії довгий час, що дає змогу використовувати водень як альтернативне джерело енергії для великих промислових підприємств та міського господарства. Енергія, що міститься в 1 кг водню еквівалентна 39,4 квт/год енергії.

Задля підтримки розвитку водневої економіки на державному та міждержавному рівнях ухвалено низку нормативних документів, що регламентують засади низьковуглецевого розвитку та водневої трансформації усіх сфер суспільного життя. Для використання водню як енергоносія необхідно активно реалізовувати стратегії довгострокової перспективи, які вже сьогодні слугують дорожніми картами для створення інтегрованих систем з відновлювальних джерел енергії, виробництва і зберігання водню, з подальшим розвитком інфраструктури для використання водню як палива.

У багатьох країнах Європи і світу розроблені та реалізовуються водневі стратегії щодо реалізації перспективної водневої енергетики. У цих стратегіях передбачено в найближчі 10 років збільшити частку безвуглецевого водню на 10-15% від загальної кількості споживання газу. Електролізери для видобування безвуглецевого водню забезпечать не тільки гнучкість електромереж, а будуть сприяти розвитку відновлювальних джерел енергії. Таким чином виробництво водню шляхом електролізу гармонізує розвиток територій, що призведе до появи локальних екосистем, які поєднують регіональний розвиток транспортних парків та відновлювальних джерел енергії з відповідною фінансовою системою для покриття ризиків.

Провідні транспортні компанії цілого світу вже сьогодні активно розробляють прототипи та випробовують водневі транспортні засоби у вантажних перевезеннях, на залізниці, повітряному і морському транспорті, а також у автомобілебудуванні. Активно розвивається і інфраструктура водневої економіки - будуються заводи із виробництва чистого водню, зводяться резервуари для його зберігання та трубопроводи для транспортування. У розвиток цього передбачено розгорнути територіальні транспортні парки для експлуатації легкових та вантажних автомобілів, які будуть забезпечуватись воднем місцевого виробництва. Це дозволить поєднати підприємства, що добувають водень з відповідними транспортними парками.

Фінансові ресурси, що будуть виділятись на водневу тематику, зокрема через Hydrogen Bank, передбачають розвиток експериментальних екосистем, а погашення різниці між ціною безвуглецевого (електролізного) водню та добутого з викопних вуглеводнів.

Література

1. Водневі технології зберігання енергії: стан та перспективи розвитку. Колективна монографія за ред. В.А. Яртися, Ю.М. Солоніна, І. Ю. Завалія URL: https://doi.org/10.15407/ materials2021 (дата звернення: 11.09.23).

2. Миськів Г.В, Іваницький Р.Я. Основні тенденції розвитку водневих технологій на транспорті. Економіка та суспільство. 2023. No 55. URL: https://economyandsociety.in.ua/ index.php/j ournal/arti cl e/vi ew/2824

3. Табахарнюк М. 10 перешкод для розвитку водневої економіки в Україні. URL: https://www.epravda.com.ua/columns/2023/05/16/700162/

4. Українська воднева стратегія. Асоціації "Українська Воднева Рада". URL: https://rea.org.ua/wp-content/uploads/2020/11/ukrainian-hydrogen-strategy_ua_riepkin_181120.pdf (дата звернення: 5.09.23).

5. Шрайбер О.А., Дубровський В.В., Тесленко О.І. Сучасний стан і перспективи розвитку водневої енергетики у світі. Вчені записки ТНУ імені В.І. Вернадського. Серія: Технічні науки. 2021. Том 32 (71). № 5. С. 199-209.

6. Brandon N., Kurban Z. Clean energy and the hydrogen economy. Philosophical Transactions of the Royal Society A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences. 2017. Vol. 375. Issue 2098.

7. China's first 20,000 ton green hydrogen plant inaugurated in Xinjiang. URL: https:// globalhydrogenhub.com/chinas-first-20000-ton-green-hydrogen-plant-inaugrated-in-xinjiang.html

8. Commission launches first European Hydrogen Bank auction with €800 million of subsidies for renewable hydrogen production. Press release. URL: https://ec.europa.eu/commission/ presscorner/detail/en/ip_23_5982

9. Electricity consumption. International Energy Agency. URL: https://www.iea.org/reports/ electricity-information-overview/electricity-consumption

10. Gas package: Council and Parliament reach deal on future hydrogen and gas market. URL: https://globalhydrogenhub.com/gas-package-council-and-parliament-reach-deal-on-future- hydrogen-and-gas-market.html

11. Green hydrogen: Energizing the path to net zero. Deloitte's 2023 global green hydrogen outlook. URL: https://www2.deloitte.com/content/ dam/Deloitte/at/Documents/presse/ at-deloitte-wasserstoffstudie-2023.pdf

12. LHYFE розпочав будівництво заводу зеленого водню в Німеччині. Інститут відновлюваної енергетики НАН України. URL: https://www.ive.org.ua/?p=5683&lang=uk

13. Loz Blain Record-breaking hydrogen electrolyzer claims 95% efficiency. https:// newatlas.com/energy/hysata-efficient-hydrogen-electrolysis/

14. Policy Database--Data & Statistics. International Energy Agency. URL: https:// www.iea.org/policies (accessed 02 September, 2023).

15. The overseas expansion of China's electrolyser manufacturers. URL: https:// globalhydrogenhub.com/the-oversea-expansion-of-chinas-electrolyser-manufacturers.html

16. References:

17. Yartys, V.A., Solonin, Y.M., Zavaliy, I.Y. (Eds.) (2021). Vodnevi tekhnolohii zberihannia enerhii: stan ta perspektyvy rozvytku. [Hydrogen energy storage technologies: current state and development prospects]. Collective monograph. URL: https://doi.org/10.15407/materials2021 [in Ukrainian].