Класифікація ризиків у циркулярній економіці: перспективи для енергетичних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Класифікація ризиків у циркулярній економіці: перспективи для енергетичних підприємств

Кацюба Ігор Романович аспірант, Київський національний університет будівництва та архітектури,

Русин-Гриник Роман Романович PhD, доцент кафедри підприємництва та екологічної експертизи товарів, Національний університет «Львівська політехніка»,

Шевченко Сергій Григорович к.е.н., доцент доцент кафедри підприємництва та екологічної експертизи товарів, Національний університет «Львівська політехніка»

Анотація

Побудова систематичної класифікації ризиків для енергетичних підприємств у контексті циркулярної економіки є важливим завданням з декількох причин. По-перше, це пов'язано з необхідністю адаптації енергетичних компаній до нової моделі використання ресурсів, яка передбачає більш ефективне їх використання та переробку відходів у нові ресурси. Це вимагає від компаній перегляду бізнес-моделей, впровадження нових технологій та управлінських практик. Теоретичне значення такої класифікації полягає у створенні єдиної системи для ідентифікації, аналізу та управління ризиками, які є характерними для енергетичного сектору у контексті циркулярної економіки. У статті доведено, що енергетичні компанії мають системно підходити до формування рішень в управлінні ризиками, щоб адаптуватися до постійно змінюваного бізнес-середовища та забезпечити стійкість та конкурентоспроможність своєї діяльності. Обгрунтовано, що успішне управління ризиками вимагає не лише впровадження передових технологій та інноваційних рішень, але й розробки гнучких стратегії та тактики, здатних швидко адаптуватися до нових умов. Це включає планування на випадок непередбачуваних подій, створення резервних планів та інвестування у розвиток співробітників, щоб підвищити їх обізнаність та компетентності у сферах, критично важливих для бізнесу. На основі аналізу різних аспектів аргументовано, що ефективне управління ризиками в енергетичному секторі є ключовим фактором, що впливає на здатність енергетичних підприємств досягати своїх стратегічних цілей, забезпечувати безпеку поставок енергії та сприяти сталому розвитку. Враховуючи широкий діапазон потенційних ризиків, підприємства енергетики повинні постійно переглядати та оновлювати свої стратегії управління ризиками, роблячи акцент на інноваціях, кібербезпеці, корпоративній відповідальності та взаємодії з зацікавленими сторонами. Постійний моніторинг зовнішнього середовища та гнучкість у стратегічному плануванні дозволяють ефективно реагувати на виклики та використовувати нові можливості. Серед актуальних проблем, які потребують подальшого наукового осмислення, варто відзначити пошук універсальної класифікації ризиків підприємств енергетики.

Ключові слова: енергетичні компанії, управління ризиками,

інноваційні рішення, циркулярна економіка, бізнес-середовище.

Katsiuba Igor Romanovych PhD student, Kyiv National University of Construction and Architecture,

Rusyn-Hrynyk Roman Romanovych PhD, associate professor of the Department of Entrepreneurship and Environmental Examination of Goods, Lviv Polytechnic National University

Shevchenko Serhiy Hryhorovych PhD, associate professor of the Department of Entrepreneurship and Environmental Examination of Goods, Lviv Polytechnic National University,

RISK CLASSIFICATION IN CIRCULAR ECONOMY: PERSPECTIVES FOR ENERGY ENTERPRISES

Abstract

The classification of risks for energy enterprises in the context of the circular economy is important for several reasons. Firstly, the circular economy involves a transition from the traditional linear model of "production-consumption- waste" to a closed loop where resources are used more efficiently, and waste is transformed into new resources. This entails significant transformation for energy companies, which need to adapt their business models, technologies, and management practices. The theoretical significance of such classification lies in the development of a unified approach to the identification, analysis, and management of risks specific to the energy sector in the conditions of the circular economy. This contributes to a better understanding of how the transition to circularity affects the risk profile of enterprises, including environmental risks, legislative risks, technological risks, supply risks, and others. Such an approach allows for the formation of a theoretical basis for the development of effective risk management strategies that take into account the specificity of the circular economy.

The article argues that energy companies need to take a systemic approach to decision-making in risk management to adapt to the constantly changing business environment and ensure the resilience and competitiveness of their operations. It is

argued that successful risk management requires not only the implementation of advanced technologies and innovative solutions but also the development of flexible strategies and tactics capable of quickly adapting to new conditions. This includes contingency planning, creating backup plans, and investing in the development of employees to enhance their awareness and competencies in areas critical to the business. Based on the analysis of various aspects, it is argued that effective risk management in the energy sector is a key factor influencing the ability of energy companies to achieve their strategic goals, ensure energy supply security, and promote sustainable development. Considering the wide range of potential risks, energy enterprises should constantly review and update their risk management strategies, focusing on innovation, cybersecurity, corporate responsibility, and stakeholder engagement.

Keywords: energy companies, risk management, innovative solutions, circular economy, business environment.

Постановка проблеми. Побудова класифікації ризиків енергетичних підприємств у контексті циркулярної економіки є важливою з кількох причин. Насамперед, циркулярна економіка передбачає перехід від традиційної лінійної моделі "виробництво-споживання-відходи" до замкнутого циклу, де ресурси використовуються більш ефективно, а відходи перетворюються на нові ресурси. Це передбачає значну трансформацію для енергетичних компаній, які мають адаптувати свої бізнес-моделі, технології та управлінські практики. Теоретичне значення такої класифікації полягає у розробці уніфікованого підходу до ідентифікації, аналізу та управління ризиками, специфічними для енергетичного сектору в умовах циркулярної економіки. Це сприяє кращому розумінню того, як перехід до циркулярності впливає на ризиковий профіль підприємств, включаючи екологічні ризики, ризики зміни законодавства, технологічні ризики, ризики постачання та інші. Такий підхід дозволяє формувати теоретичну базу для розробки ефективних стратегій управління ризиками, що враховують специфіку циркулярної економіки. З прикладного погляду, класифікація ризиків надає енергетичним компаніям інструментарій для практичної реалізації концепції циркулярної економіки, допомагаючи ідентифікувати потенційні виклики та можливості на шляху трансформації. Вона сприяє оптимізації ресурсного використання, підви¬щенню енергоефективності та мінімізації впливу на довкілля, що є ключовими принципами циркулярної економіки. Також, врахування специфічних ризиків дозволяє компаніям розробляти більш цілісні стратегії управління ризиками, що сприяє сталому розвитку та забезпеченню конкурентних переваг на ринку. Отже, побудова класифікації ризиків енергетичних підприємств у системі цінностей циркулярної економіки не лише відповідає на виклики сучасності, але й сприяє формуванню майбутнього, де енергетичні компанії здатні працювати ефективніше, з мінімальним негативним впливом на довкілля.

Вона дозволяє ідентифікувати та керувати ризиками, які можуть виникнути на шляху трансформації до більш сталого та відповідального способу ведення бізнесу. Таким чином, розробка та впровадження такої класифікації має велике значення як для самої індустрії, так і для суспільства в цілому, вказуючи шлях до стійкого розвитку та ефективного використання ресурсів у майбутньому.

Аналіз останніх публікацій та досліджень. Аналізуючи ряд наукових публікацій [1-12], що охоплюють різноманітні підходи визначення та аналізу поняття «ризик» та їх видів класифікації, слід зазначити значимість наукових внесків вчених, таких як Fischhoff B., Watson S., Hope C., Jacobs L., Aven T., Renn O., Holton G., Slovic P., Peters E., Isaacs D., Jardine C., Hrudey S., Kaplan S., Garrick B., Drucker P., Webster F., Hammond G., Waldron R., Gitelman L., Kozhevnikov M.

Вони досліджували поняття «ризик» з різних перспектив, включаючи медицину, філософію, економіку, фінанси та енергетику. Це дозволило виділити широкий спектр ризиків, таких як технологічні, екологічні, фінансові та інші. Серед актуальних проблем, які потребують подальшого наукового осмислення, варто відзначити пошук універсальної класифікації ризиків підприємств енергетики.

Мета написання статті полягає у визначення класифікаційних ознак ризиків для підприємств енергетики.

Виклад основного матеріалу. Класифікація ризиків для підприємств енергетики може бути структурована за декількома ключовими аспектами, такими як джерело ризику, його вплив, а також сфери діяльності, до яких цей ризик може мати відношення. Нижче наведено приклад такої класифікації:

Ризики за джерелом виникнення:

1. Зовнішні ризики: політичні та правові ризики (міжнародні конфлікти та геополітична напруженість, регуляторні зміни); економічні ризики (ризик зниження попиту, цінова волатильність), технологічні ризики (ризик застарівання обладнання, ризики залежності від постачальників), екологічні ризики (ризик регуляторного тиску через викиди CO2, біодиверситет і захист середовища).

2. Внутрішні ризики: операційні ризики (технічні аварії та надзвичайні ситуації, залежність від ключових співробітників), кадрові ризики (ризики пов'язані зі здоров'ям і безпекою на робочому місці, ризик дефіциту кваліфікованих фахівців).

Ризики за характером:

1. Проектні ризики: ризики, пов'язані з проектами (перевищення бюджету та графіків, невдачі в досягненні технічних параметрів), ризики впровадження нових технологій (ризик відмови від інновацій, ризик залежності від одного постачальника технологій).

2. Ринкові та стратегічні ризики: ринкові ризики (конкуренція, зміни у попиті), стратегічні ризики (ризики невідповідності стратегії розвитку, ризик втрати репутації),

ризики кібербезпеки (кібератаки та витоки даних, невдачі в цифровій трансформації).

Розглянемо кожен з цих ризиків ретельніше.

Міжнародні конфлікти та геополітична напруженість виступають як значний чинник ризику для підприємств енергетичного сектору, оскільки вони можуть призвести до введення міжнародних санкцій, експортних обмежень, а також до змін в умовах торгівлі та інвестиційних кліматів. Такі події здатні створити ряд складнощів для компаній, зокрема, обмеження доступу до важливих ринків, зростання вартості ресурсів і матеріалів, а також перебої в ланцюгах постачання.

Глобальна природа енергетичних ринків означає, що наслідки можуть відчуватися далеко за межами регіонів, де відбуваються напружені події. Наприклад, збої в постачанні нафти з Близького Сходу можуть призвести до зростання цін на енергоносії по всьому світу, торкаючись компаній та споживачів, які фізично знаходяться далеко від епіцентру конфлікту. У відповідь на такі виклики, енергетичні компанії часто розробляють стратегії управління ризиками, які включають диверсифікацію джерел енергії, розвиток нових технологій для зменшення залежності від імпорту, а також політичний лобізм і дипломатію для захисту своїх інтересів на міжнародній арені. Наприклад, інвестування в відновлювані джерела енергії може допомогти зменшити залежність від імпортованих викопних палив і, відповідно, вразливість перед геополітичними ризиками.

Регуляторні зміни в секторі енергетики, що включають внесення змін до законодавства про енергетику, екологічних норм і стандартів, представляють собою значний ризик для підприємств цієї галузі. Ці зміни вимагають від компаній швидкої адаптації та часто передбачають значні капіталовкладення для досягнення відповідності новим вимогам. Наприклад, встановлення нових екологічних норм щодо викидів CO2 або обмеження використання певних видів палива може вплинути на операційні витрати і прибутковість компаній. Один із яскравих прикладів - зміни в європейському законодавстві щодо зниження викидів парникових газів, які посилились після Паризької угоди 2015 року. Компанії, які займаються виробництвом енергії з викопних джерел, наприклад, RWE і E.ON у Німеччині, були змушені інвестувати мільярди євро в модернізацію своїх енергетичних об'єктів, а також в розвиток альтернативних, відновлюваних джерел енергії для відповідності новим екологічним стандартам.

Ризик зниження попиту на енергію представляє серйозний виклик для підприємств енергетичного сектору, оскільки зміни в економічних умовах можуть суттєво вплинути на споживання енергії. Економічні рецесії, поліпшення енергоефективності та зміни у споживчих вподобаннях стосовно відновлюваних джерел енергії можуть привести до зменшення використання традиційних джерел енергії, таких як нафта, газ та вугілля. Впродовж

економічної кризи 2008 року багато енергетичних компаній зіткнулися із значним падінням попиту на енергію. Наприклад, компанії, які займаються видобутком та розподілом нафти та газу, такі як ExxonMobil та Chevron, зафіксували зниження доходів через падіння цін на сировину та зменшення обсягів споживання. Зниження промислового виробництва та споживання електроенергії у цей період стало прямим наслідком глобального економічного спаду, що вплинуло на фінансові результати енергетичних компаній по всьому світу. Окрім цього, триваючі зусилля зі зниження енергоспоживання та перехід на відновлювані джерела енергії також відіграють важливу роль у формуванні попиту на традиційні енергетичні ресурси. Зростання популярності сонячної та вітрової енергетики, а також поліпшення енергоефективності будівель та транспортних засобів призводить до зниження залежності від нафти та газу. Це впливає на компанії, які традиційно залежать від високого попиту на ці ресурси, змушуючи їх адаптуватися до змінюваних умов ринку. Наприклад, в реакції на ці тенденції, компанії, такі як BP, активно інвестують у проекти, пов'язані з відновлюваною енергією, а також розробляють стратегії зниження вуглецевого сліду своєї діяльності, щоб залишатися конкурентоспроможними в умовах зміни попиту. Таким чином, ризик зниження попиту на енергію вимагає від енергетичних компаній гнучкості та інноваційного підходу до свого бізнесу. Вони мають не тільки адаптуватися до короткострокових коливань економічної кон'юнктури, але й передбачати довгострокові тенденції у сфері енергоспоживання, такі як зростаюча увага до проблеми зміни клімату та перехід на сталі джерела енергії.

Цінова волатильність на світових ринках енергоресурсів становить значний ризик для підприємств енергетики, впливаючи на їхню прибутковість, операційну діяльність та стратегічне планування. Непередбачувані зміни цін, спричинені геополітичними подіями, коливаннями попиту та пропозиції, природними катастрофами або змінами у виробничих технологіях, вимагають від компаній швидкої адаптації та ефективного управління ризиками. Наприклад, в 2014 році ціни на нафту різко впали з понад 100 доларів США за барель до менш ніж 50 доларів, частково через збільшення виробництва сланцевої нафти в США та рішення ОПЕК не скорочувати видобуток. Таке падіння цін серйозно вплинуло на прибутки нафтовидобувних компаній, зокрема на такі гіганти, як BP та ExxonMobil, змушуючи їх скорочувати витрати, оптимізувати операції та переглядати інвестиційні плани. У 2020 році, під час пандемії COVID-19, світовий попит на енергію різко знизився, що призвело до історичного падіння цін на нафту, навіть до негативних значень у квітні того року. Це стало безпрецедентним викликом для енергетичної галузі, особливо для компаній, які залежать від доходів від продажу вуглеводнів, змушуючи їх до реструктуризації боргів, скорочення капіталовкладень та пошуку альтернативних джерел доходу. Цінова волатильність вимагає від компаній застосування різноманітних фінансових інструментів для хеджування

ризиків, таких як ф'ючерсні контракти та опціони, а також диверсифікації портфеля активів, щоб зменшити залежність від одного виду енергоресурсів.

Ризик застарівання обладнання та технологій є серйозним викликом для підприємств енергетики, адже воно впливає на ефективність, надійність та безпеку їхньої діяльності. Оновлення та модернізація обладнання вимагають значних інвестицій, але ігнорування цього аспекту може призвести до збільшення витрат на обслуговування, зниження продуктивності та підви¬щення ризику аварійних ситуацій. Компанія TEPCO (Tokyo Electric Power Company), що управляє АЕС Фукусіма-Даїчі, зіткнулася з катастрофічними наслідками в 2011 році, коли цунамі спричинило аварію на станції. Однією з причин катастрофи було не лише недооцінювання ризику природних катастроф, але й використання застарілого обладнання, яке не відповідало сучасним стандартам безпеки. Енергетичні компанії, які спеціалізуються на видобутку вуглеводнів, такі як BP і ExxonMobil, також стикаються з ризиком застарівання обладнання. Наприклад, витік нафти в Мексиканській затоці у 2010 році, за який відповідала BP, був частково спричинений не лише людським фактором, але й використанням обладнання, яке не відповідало найвищим стандартам безпеки. Застарілість обладнання не тільки підвищує ризик аварій та збоїв у роботі, але й може привести до зростання операційних витрат. Підтримка застарілого обладнання часто вимагає більше ресурсів, ніж експлуатація новітніх технологій. Крім того, компанії можуть зіткнутися з викликами, пов'язаними з обмеженою доступністю запчастин або кваліфіко¬ваних спеціалістів, готових працювати з застарілим обладнанням. У відповідь на ці виклики, енергетичні компанії інвестують в оновлення свого обладнання та впровадження новітніх технологій. Вони розробляють програми модернізації та заміни обладнання, інвестують у цифровізацію та автоматизацію процесів, що дозволяє підвищити ефективність роботи та знизити рівень ризику, пов'язаного з застаріванням обладнання.

Ризики залежності від постачальників є значним викликом для підприємств енергетичного сектору, оскільки вони можуть виявитися вразливими перед обмеженим числом постачальників ключових технологій або комплектуючих. Така залежність ставить під загрозу стабільність поставок, контроль над вартістю та можливість інновацій, що в кінцевому підсумку впливає на конкурентоспроможність та прибутковість компаній. Наприклад, в 2016 році, коли Toshiba зіткнулася з фінансовими труднощами через проблеми з її підрозділом атомної енергетики Westinghouse, багато ядерних енергетичних проектів по всьому світу опинилися під загрозою затримки або зупинки. Енергетичні компанії, які покладалися на технології та обладнання Westinghouse для будівництва або модернізації своїх атомних електростанцій, зіткнулися з необхідністю шукати альтернативні рішення, що могло призвести до збільшення витрат і затримок у реалізації проектів. Залежність від обмеженого числа постачальників також може призвести до

проблем з якістю обладнання та послуг. Якщо постачальник зіткнеться з виробничими проблемами або зниженням стандартів якості, це безпосередньо вплине на підприємства, які на нього покладаються. Наприклад, якщо компанія залежить від одного виробника турбін для вітрових електростанцій, будь-які проблеми з якістю або поставками цих турбін можуть призвести до зниження ефективності виробництва електроенергії та фінансових втрат. Для мінімізації ризиків, пов'язаних із залежністю від постачальників, підприємства енергетики розробляють стратегії диверсифікації постачальників, включаючи розробку власних інноваційних технологій, встановлення довгострокових контрактів із кількома постачальниками, а також інвестиції в дослідження та розробку для зменшення залежності від зовнішніх технологій.

Ризик регуляторного тиску через викиди CO2 є критичним для підприємств енергетичного сектору в контексті глобальної боротьби зі зміною клімату та зусиллями зі зниження викидів парникових газів. Зміна клімату спонукає уряди та міжнародні організації до прийняття строгих екологічних законів і стандартів, спрямованих на скорочення вуглецевого сліду. Підприємства, які не відповідають цим вимогам, можуть зіткнутися з фінансовими штрафами, обмеженнями діяльності та збільшенням витрат на адаптацію до нових регуляцій. На прикладі Європейського Союзу, який прийняв пакет заходів для боротьби зі зміною клімату, включаючи систему торгівлі квотами на викиди парникових газів (EU ETS), видно, як регуляторний тиск впливає на енергетичні компанії. Такі компанії, як RWE і

E. ON, змушені були інвестувати значні ресурси в модернізацію своїх виробничих потужностей, розвиток відновлюваних джерел енергії та підвищення ефективності енергоспоживання для зменшення викидів CO2. У 2015 році під час Паризької кліматичної угоди було встановлено глобальні цілі щодо зниження викидів парникових газів, що спонукало компанії по всьому світу до перегляду своїх операційних стратегій. Компанії зі сфери видобутку та спалювання вугільних ресурсів, такі як Peabody Energy у США, зіткнулися з необхідністю адаптації до нових умов, що включало зменшення залежності від вугільної енергетики та диверсифікацію портфеля активів. Ризик регуляторного тиску також стимулює інноваційний розвиток у сфері чистих технологій.

Ризики для біодиверситету та захисту довкілля, пов'язані з діяльністю підприємств енергетичного сектору, мають глибокий вплив на місцеві екосистеми, включаючи ризик забруднення води та ґрунту. Експлуатація викопного палива, будівництво енергетичних об'єктів та інші пов'язані з енергетикою діяльності часто призводять до негативних наслідків для навколишнього середовища, включаючи втрату природних середовищ існування, зменшення чисельності видів і погіршення якості водних ресурсів.

Один з найбільш відомих прикладів -- нафтова пляма від платформи Deepwater Horizon компанії BP у Мексиканській затоці в 2010 році. Цей витік

нафти став однією з найбільших екологічних катастроф, спричинивши масштабне забруднення морської води, що призвело до загибелі морських тварин, знищення морського біодиверситету та довготривалого впливу на рибальство та туризм в регіоні. Енергетичні компанії, залучені до видобутку вугілля, такі як Peabody Energy, також стикаються з проблемами забруднення ґрунту та води через відходи видобутку та золу від спалювання вугілля. Це не тільки впливає на місцеві екосистеми, але й призводить до проблем зі здоров'ям у місцевих громад через забруднення питної води. Виробництво та використання енергії відновлюваних джерел не завжди є повністю вільними від впливу на біодиверситет. Наприклад, будівництво великих гідроенерге¬тичних станцій може призводити до зміни водних потоків, затоплення великих територій та зміни місцевих екосистем.

Технічні аварії та надзвичайні ситуації, такі як витоки, вибухи та пожежі, становлять суттєвий ризик для підприємств енергетичного сектору, враховуючи потенційно катастрофічні наслідки для людей, навколишнього середовища та самої компанії. Витоки нафти, газові вибухи та інші аварії не тільки призводять до втрати життя та здоров'я людей, але й завдають значної шкоди екосистемам, а також можуть спричинити значні фінансові втрати через витрати на ліквідацію наслідків, штрафи та втрату довіри з боку споживачів та інвесторів. Один з найвідоміших прикладів таких аварій - вибух на буровій платформі Deepwater Horizon, що належала Transocean і експлуатувалася BP в Мексиканській затоці у 2010 році. Ця аварія призвела до одного з найбільших в історії витоків нафти в море, завдавши величезної шкоди морському біодиверситету затоки та прибережним громадам, що залежать від моря. BP довелося виплатити десятки мільярдів доларів на відшкодування збитків та штрафи. Інший приклад - вибух на заводі з виробництва добрив у місті Вест, штат Техас, у 2013 році, де внаслідок пожежі стався вибух аміачної селітри, що призвело до численних жертв серед місцевого населення та руйнувань в місті. Хоча цей інцидент не стосується безпосередньо традиційної енергетики, він вказує на потенційні ризики, пов'язані з хімічною промисловістю, яка тісно пов'язана з енергетичним сектором. Для мінімізації ризиків технічних аварій та надзвичайних ситуацій компанії впроваджують різноманітні заходи, включаючи розробку та дотримання строгих процедур безпеки, використання сучасного обладнання для моніторингу стану технічних систем та об'єктів, проведення регулярних тренувань персоналу та навчання з питань безпеки. Важливим аспектом є також розробка планів дій на випадок надзвичайних ситуацій, що включає детальні процедури реагування на аварії, плани евакуації та залучення спеціалізованих служб швидкого реагування.

Залежність від ключових співробітників є суттєвим ризиком для підприємств енергетичного сектору, оскільки втрата персоналу, який володіє критично важливими знаннями та навичками, може призвести до затримок у

проектах, зростання витрат і, в кінцевому підсумку, до втрати конкуренто¬спроможності. Це особливо актуально для галузі, де інновації та високі технології відіграють ключову роль, а досвідчені фахівці зі спеціалізованими знаннями є основою успіху. Наприклад, в 2019 році компанія Tesla зіткнулася з викликами, пов'язаними з відтоком висококваліфікованих інженерів та менеджерів, що працювали над ключовими проєктами в сфері електромобілів та енергетичних рішень. Хоча Tesla не є традиційною енергетичною компанією, її досвід вказує на те, як втрата ключового персоналу може вплинути на інноваційні процеси та швидкість впровадження нових технологій. У секторі відновлюваної енергетики, компанії також зіткнулися з аналогічними проблемами. Зростаючий попит на відновлювані джерела енергії спричинив підвищену конкуренцію за талановитих фахівців у сфері дизайну, інженерії та управління проєктами. Втрата таких фахівців може уповільнити розвиток та реалізацію проєктів, впливаючи на доходи та репутацію компанії. Для мінімізації ризиків, пов'язаних із залежністю від ключових співробітників, підприємства впроваджують різноманітні стратегії.

Ризики, пов'язані зі здоров'ям і безпекою на робочому місці, є одними з найбільш критичних для підприємств енергетичного сектору, оскільки вони впливають на життя та здоров'я співробітників, а також можуть призвести до значних фінансових втрат через штрафи, витрати на компенсації та втрату репутації. Нещасні випадки та професійні захворювання можуть статися через ряд причин, включаючи несправне обладнання, недотримання процедур безпеки або вплив шкідливих речовин. Один з прикладів - вибух на нафтопереробному заводі BP у Техасі у 2005 році, який стався через порушення правил експлуатації обладнання. Цей інцидент призвів до загибелі 15 людей і травмування понад 170, а також викликав значне забруднення навколишнього середовища. В результаті BP було оштрафовано на мільйони доларів, і компанія зіткнулася з серйозною критикою з боку регулюючих органів та громадськості. Ще один випадок стався на шахті Upper Big Branch в Західній Вірджинії у 2010 році, де вибух метану призвів до загибелі 29 шахтарів. Розслідування показало, що компанія Massey Energy не дотримувалася встановлених правил безпеки, що спричинило катастрофу. Цей випадок підкреслив важливість дотримання стандартів безпеки та ризики, пов'язані з недбалістю до здоров'я та безпеки працівників. Для мінімізації ризиків, пов'язаних зі здоров'ям і безпекою на робочому місці, підприємства енергетичного сектору реалізують комплексні програми охорони праці, які включають регулярне навчання співробітників, аудит та моніторинг стану обладнання, впровадження сучасних технологій для попередження нещасних випадків та вдосконалення системи реагування на надзвичайні ситуації.

Ризик дефіциту кваліфікованих фахівців становить серйозний виклик для підприємств енергетичного сектору, оскільки він впливає на інноваційний потенціал, ефективність виробництва та загальну конкурентоспроможність компаній. Сучасна енергетика вимагає спеціалістів не лише з глибокими технічними знаннями, але й з навичками у сфері цифрових технологій, екології та управління проєктами. Важкість у залученні та утриманні таких спеціалістів може призвести до затримок у розробці та реалізації нових проєктів, зниження продуктивності та зростання витрат. Наприклад, у 2018 році компанія Siemens, яка є одним зі світових лідерів у галузі високотехнологічного обладнання для енергетики, зіткнулася з викликами, пов'язаними з дефіцитом кваліфікованих інженерів в деяких регіонах. Це змусило компанію збільшити інвестиції в програми професійної підготовки та розвитку персоналу, а також активізувати зусилля щодо залучення молодих талантів через стажування та співпрацю з університетами.

Перевищення бюджету та графіків є значним ризиком для підприємств енергетичного сектору, оскільки збільшення витрат або затримки в реалізації проектів можуть мати серйозні наслідки для фінансового стану компанії та її репутації. Цей ризик часто виникає через недооцінку складності проектів, непередбачені проблеми на етапі виконання, а також через зміни у вимогах до проекту або регуляторному середовищі. Один з прикладів - проект будівництва атомної електростанції Олькілуото 3 у Фінляндії, де початкові витрати значно перевищили бюджет, а запуск електростанції був відкладений на кілька років. Початково планувалося, що станція почне працювати у 2009 році, але реальний запуск відбувся лише у 2021 році. Перевищення витрат та затримки були спричинені технічними проблемами та змінами у регуляторних вимогах. Інший приклад - проект розширення Панамського каналу, який також стикнувся із значними затримками та перевищенням витрат порівняно з початковим бюджетом. Хоча цей проект не належить безпосередньо до енергетичного сектору, він демонструє, як великомасштабні інфраструктурні проекти можуть зіткнутися з подібними викликами. Для мінімізації цього ризику компанії застосовують ретельне планування та оцінку проектів, включаючи детальний аналіз потенційних ризиків та складностей. Важливо також забезпечити гнучкість управління проектами, щоб мати можливість адаптуватися до змін умов та вимог без значного збільшення витрат чи затримок. Ефективне управління ризиками також вимагає від компаній створення резервних фондів для покриття непередбачених витрат, регулярного моніторингу та контролю за ходом реалізації проектів, а також впровадження системи раннього попередження про можливі проблеми.

Невдачі в досягненні технічних параметрів становлять значний ризик для підприємств енергетичного сектору, оскільки неможливість досягнення запланованих технічних характеристик обладнання або систем може призвести до збільшення витрат, затримок у реалізації проектів та зниження ефективності виробництва. Це особливо актуально у сфері, де високі технологічні стандарти та інновації є ключовими для успішної діяльності. Одним з прикладів є ситуація з компанією Areva та її проектом будівництва

атомної електростанції в Олькілуото, Фінляндія, де затримки та перевищення бюджету були частково спричинені проблемами з досягненням необхідних технічних характеристик реактора. Спочатку планувалося ввести станцію в експлуатацію у 2009 році, але проект зіткнувся з численними технічними та регуляторними проблемами, що призвело до затримки на більше ніж десять років. Іншим прикладом є компанія Boeing та її проект 787 Dreamliner, який хоча і не належить до енергетичного сектору, але чітко ілюструє ризики, пов'язані з неможливістю досягнення технічних параметрів. Через проблеми з конструкцією та матеріалами, зокрема з використанням композитних матеріалів для корпусу літака, проект зазнав значних затримок та збільшення витрат, що вплинуло на фінансові результати компанії та її репутацію. Для мінімізації цього ризику компанії впроваджують комплексні програми управління якістю та ризиками, що включають ретельне тестування на всіх етапах розробки та виробництва, а також активне використання зворотного зв'язку від співробітників та замовників для вдосконалення проектних рішень.

Ризик відмови від інновацій відіграє значну роль в стратегічному плануванні підприємств енергетичного сектору, оскільки складнощі з прийняттям нових технологій співробітниками або кінцевими користувачами можуть призвести до зниження продуктивності, затримок у реалізації інноваційних проєктів та втрати ринкової частки. Сучасний енергетичний сектор зазнає швидких змін, вимагаючи адаптації до новітніх технологій, таких як відновлювана енергія, цифровізація та інтелектуальні мережі, що вимагає від компаній не тільки впровадження нововведень, але й управління змінами в організаційній культурі. Прикладом цього може слугувати досвід компанії Kodak, яка, хоч і не належить до енергетичного сектору, але чітко ілюструє наслідки ігнорування інновацій. Незважаючи на те, що Kodak була одним із піонерів у розробці цифрової фотографії, компанія не змогла адаптувати свій бізнес-модель до змінюваного ринку, що призвело до її банкрутства в 2012 році. Цей випадок підкреслює значення своєчасного впровадження інновацій та готовності до змін. В енергетичному секторі компанія GE стикалася з викликами при впровадженні нових цифрових рішень в області виробництва та розподілу енергії. Необхідність переконати співробітників у перевагах нових технологій та адаптувати існуючі бізнес- процеси вимагала значних зусиль у сфері управління змінами та організаційного розвитку. Для подолання ризику відмови від інновацій компанії розробляють комплексні програми навчання та розвитку для своїх співробітників, спрямовані на підвищення обізнаності та розуміння нових технологій.

Ризик залежності від одного постачальника технологій становить серйозну загрозу для підприємств енергетичного сектору, особливо в контексті швидкого технологічного розвитку та інновацій. Така залежність може виникнути через специфічні технічні рішення, патенти або унікальні

властивості обладнання чи програмного забезпечення, що обмежує вибір компанії та підвищує ризики, пов'язані з поставками, ціноутворенням та інноваційною діяльністю. Прикладом цього може слугувати ситуація з EDF (Electricite de France), яка зіткнулася з викликами при будівництві нових атомних електростанцій через залежність від конкретних технологій реакторів EPR (European Pressurized Reactor), розроблених компанією Areva. Виникаючі технічні проблеми, затримки в поставках та збільшення витрат частково були спричинені обмеженою кількістю постачальників, здатних виготовляти та обслуговувати складне обладнання, що відповідає вимогам проекту. Іншим прикладом є залежність компаній, що спеціалізуються на виробництві вітрової енергії, від постачальників турбін конкретних моделей. Так, виробники вітрових електростанцій, як-от Vestas або Siemens Gamesa, мають унікальні технології та патенти, що може ускладнити заміну обладнання або його обслуговування в разі зміни постачальника або виникнення проблем з існуючим обладнанням. Для мінімізації цього ризику компанії впроваджують стратегії диверсифікації постачальників, інвестуючи в розвиток власних досліджень та розробок або формуючи стратегічні партнерства з кількома постачальниками. Це дозволяє знизити залежність від одного виробника, забезпечити більшу гнучкість у виборі технологій та підвищити стійкість ланцюжка поставок. Ретельне контрактне регулювання, включаючи умови щодо інтелектуальної власності, гарантій та підтримки, дозволяє забезпечити захист інтересів компанії у довгостроковій перспективі, мінімізуючи ризики, пов'язані зі зміною технологій або втратою доступу до критично важливих компонентів і сервісів.

Зростання конкуренції в енергетичній галузі, включаючи появу нових гравців та технологій, є значним викликом для існуючих компаній, який впливає на їх ринкову частку, прибутковість та стратегічне позиціонування. Цей ризик стає особливо актуальним у контексті глобального переходу до відновлюваних джерел енергії, цифровізації енергетичних систем та розвитку інноваційних технологій управління енергоспоживанням. Один з найбільш наочних прикладів конкуренції в галузі можна спостерігати у сфері відновлювальної енергетики, де традиційні енергетичні компанії, такі як Shell та BP, почали активно конкурувати з новими гравцями, такими як Tesla та SunPower, у сегменті сонячної енергетики та зберігання енергії. Зокрема, BP оголосила про значні інвестиції в відновлювану енергетику та низьковуглецеві технології, прагнучи переосмислити свою бізнес-модель у відповідь на зміни клімату та зростання попиту на чисту енергію. Іншим прикладом є ринок електромобілів, де традиційні автовиробники, такі як Volkswagen та Ford, інтенсивно конкурують з такими компаніями, як Tesla, яка стала лідером у цій області завдяки інноваційним технологіям батарей та електротранспорту. Така конкуренція стимулює інновації та покращення продукції, але також створює тиск на компанії, що вимагає від них швидкої адаптації та розвитку нових стратегій для утримання своїх позицій на ринку. Для мінімізації ризиків, пов'язаних з конкуренцією, компанії впроваджують різноманітні стратегії, включаючи диверсифікацію свого портфеля продукції та послуг, зосередження на інноваціях та покращенні ефективності, а також розвиток партнерства та стратегічних альянсів.

Зміни у попиті на енергію становлять значний ризик для підприємств енергетичного сектору, враховуючи потенціал непередбачуваних змін, які можуть бути спричинені різноманітними факторами, включаючи тенденції до енергозбереження, перехід на альтернативні джерела енергії, економічні коливання або зміни в споживацьких уподобаннях. Ці зміни можуть призвести до зниження доходів компаній, збільшення витрат на адаптацію до нових умов ринку та потреби у швидкій переорієнтації виробничих потужностей. Прикладом впливу змін у попиті на енергію є ситуація з компанією Peabody Energy, найбільшим у світі приватним виробником вугілля, яка заявила про банкрутство у 2016 році. Однією з причин цього стала зростаюча тенденція до переходу на більш чисті джерела енергії, такі як природний газ, вітрова та сонячна енергія, що призвело до зниження попиту на вугілля в США та інших країнах. Інший приклад стосується електроенергетичних компаній, які зіткнулися з викликами через зростання популярності домашніх сонячних панелей та інших систем власного виробництва енергії. Такі компанії, як E.ON та RWE в Німеччині, були змушені переглядати свої бізнес-моделі та інвестувати в розвиток відновлюваних джерел енергії та новітніх технологій зберігання енергії для відповіді на змінені умови ринку. Для мінімізації ризиків, пов'язаних із змінами у попиті, компанії розробляють гнучкі стратегії, які дозволяють їм швидко адаптуватися до нових умов.

Ризики невідповідності стратегії розвитку підприємства є значним викликом у динамічному енергетичному секторі. Вони виникають, коли розроблені та впроваджені стратегії не відображають актуальних змін у зовнішньому середовищі або не задовольняють внутрішні потреби компанії, що може призвести до втрати конкурентних переваг, фінансових збитків або навіть до втрати ринкових позицій. Один із прикладів, що ілюструє цей ризик, стосується компанії Kodak, яка не змогла адекватно відреагувати на цифрову революцію у фотографії. Хоча Kodak і не належить до енергетичного сектору, її досвід показує, як невідповідність стратегії розвитку може призвести до занепаду навіть дуже успішної компанії. Kodak ігнорувала зростаючий попит на цифрову фотографію, продовжуючи концентруватися на традиційній плівковій фотографії, що в кінцевому підсумку призвело до її банкрутства в 2012 році. В контексті енергетичного сектору, компанії також можуть зіткнутися з аналогічними викликами.

Ризик втрати репутації є одним з найсерйозніших викликів для підприємств енергетичного сектору, оскільки наслідки від негативних подій, таких як аварії на виробництві, екологічні інциденти або порушення

корпоративної етики, можуть значно підірвати довіру до бренду та мати тривалі вплив на фінансові результати та стратегічні перспективи компанії. Прикладом може слугувати аварія на атомній електростанції Fukushima Daiichi у 2011 році, яку спричинило землетрус та наступне цунамі. Наслідки цієї катастрофи мали глобальні виміри, спричинивши занепокоєння щодо безпеки атомної енергетики загалом та вплинувши на політику використання атомної енергії у багатьох країнах. Компанія TEPCO (Tokyo Electric Power Company), яка експлуатувала станцію, зазнала значних фінансових втрат та репутаційних збитків, що потребувало величезних зусиль і коштів для відновлення довіри громадськості та впорядкування наслідків катастрофи. Інший приклад - витік нафти з платформи Deepwater Horizon компанії BP у Мексиканській затоці у 2010 році. Цей інцидент не лише спричинив масштабне забруднення морського середовища, але й серйозно зашкодив репутації BP як відповідального виробника нафти. Компанія зіткнулася з величезними штрафами, витратами на ліквідацію наслідків аварії та позовами, а також з потребою реалізації додаткових програм з безпеки та охорони довкілля. Для мінімізації ризику втрати репутації компанії повинні впроваджувати стратегії управління ризиками, що включають ретельне планування безпеки, екологічну відповідальність, корпоративну етику та прозорість у взаєминах з громадськістю.

Кібератаки та витоки даних становлять значний ризик для підприємств енергетичного сектору, ураховуючи їх залежність від цифрових технологій та обробки великих обсягів даних. Несанкціонований доступ до корпоративних мереж та систем не тільки може призвести до втрати конфіденційної інформації та фінансових збитків, але й створити загрозу для безпеки енергопостачання. Один з відомих прикладів - атака вірусу Stuxnet, який у 2010 році був спрямований проти іранської ядерної програми та спричинив пошкодження центрифуг у ядерному об'єкті Natanz. Хоча Stuxnet був специфічно спрямований та мав політичні мотиви, він продемонстрував потенціал кібератак для завдання шкоди критично важливій інфраструктурі. У 2015 році в Україні сталася кібератака, що призвела до масштабних відключень електроенергії, вплинувши на тисячі споживачів. Цей інцидент підкреслив вразливість енергетичної інфраструктури перед обличчям скоординованих кібератак та необхідність зміцнення кібербезпеки. Для мінімізації ризиків, пов'язаних з кібератаками та витоками даних, компанії впроваджують комплексні заходи з кібербезпеки, що включають захист периметра мережі, шифрування даних, регулярне оновлення програмного забезпечення та систем безпеки, а також проведення тренінгів для співробітників з питань кібергігієни.

Невдачі в цифровій трансформації представляють собою значний ризик для підприємств енергетичного сектору, оскільки процес інтеграції цифрових технологій відіграє критичну роль у підвищенні ефективності, зниженні

витрат та покращенні сервісу для клієнтів. Ризики можуть включати в себе невдале впровадження технологій, які не приносять очікуваних переваг, а також створення нових вразливостей, особливо у сфері кібербезпеки. Наприклад, компанія Pacific Gas and Electric (PG&E) в США зіткнулася з викликами при впровадженні нової інформаційної системи у 2012 році, яка призвела до проблем з обліком споживачів та виставленням рахунків. Несподівані технічні проблеми та затримки у впровадженні системи спричинили невдоволення клієнтів і підірвали довіру до компанії. Без адекватних заходів безпеки, такі технології можуть створити нові вразливі місця для кібератак, як це було з демонстрованою здатністю хакерів здійснювати атаки на енергетичні системи через підключені пристрої. Для мінімізації ризиків, пов'язаних з невдачами в цифровій трансформації, компанії повинні приділяти особливу увагу плануванню та управлінню змінами.

Висновки

Ефективне управління ризиками в енергетичному секторі вимагає комплексного підходу, який забезпечує адаптацію до швидкозмінних умов ринку та мінімізацію потенційних загроз. Інвестиції в інновації, кібербезпеку та розвиток персоналу є ключовими для забезпечення стійкості та зростання компаній у цій галузі. Постійний моніторинг зовнішнього середовища та гнучкість у стратегічному плануванні дозволяють ефективно реагувати на виклики та використовувати нові можливості. Серед актуальних проблем, які потребують подальшого наукового осмислення, варто відзначити пошук універсальної класифікації ризиків підприємств енергетики.

Література

1. Fischhoff, B., Watson, S., & Hope, C. (1984). Defining risk. Policy Sciences, 17, 123-139. https://doi .org/10.1007/BF00146924 .

2. Jacobs, L. (2000). An analysis of the concept of risk. Cancer nursing, 23 1, 12-9. https://doi.org/10.1097/00002820-200002000-00003 .

3. Aven, T., & Renn, O. (2009). On risk defined as an event where the outcome is uncertain. Journal of Risk Research, 12, 1 - 11. https://doi.org/10.1080/13669870802488883 .

4. Holton, G. (2004). Defining Risk. Financial Analysts Journal, 60, 19 - 25. https:// doi.org/10.2469/faj.v60.n6.2669 .

5. Slovic, P., & Peters, E. (2006). Risk Perception and Affect. Current Directions in Psychological Science, 15, 322 - 325. https://doi.org/10.1111/j.1467-8721.2006.00461.x .

6. Isaacs, D. (2020). Risk. Journal of Paediatrics and Child Health, 56. https://doi.org/ 10.1111/jpc. 14665 .

7. Jardine, C., & Hrudey, S. (1999). What is Risk. 205-211. https://doi.org/10.1007/978- 94-011-4740-8_17 .

8. Kaplan, S., & Garrick, B. (1981). On The Quantitative Definition of Risk. Risk Analysis, 1, 11-27. https://doi.org/10.1111/J.1539-6924.1981.TB01350.X.

9. Drucker, P. (2018). The Essential Drucker. https://doi.org/10.4324/9780080939322.

10. Webster, F. (2009). Marketing IS management: The wisdom of Peter Drucker. Journal of the Academy of Marketing Science, 37, 20-27. https://doi.org/10.1007/S11747-008-0102-4 .

12. Hammond, G., & Waldron, R. (2008). Risk assessment of UK electricity supply in a rapidly evolving energy sector. Proceedings of the Institution of Mechanical Engineers, Part A: Journal of Power and Energy, 222, 623 - 642. https://doi.org/10.1243/09576509JPE543 .

13. Gitelman, L., Gitelman, L., & Kozhevnikov, M. (2017). A methodological framework for organizational risk management in energy companies. International Journal of Safety and Security Engineering, 7, 41-51. https://doi.org/10.2495/SAFE-V7-N1-41-51 .

References

1. Fischhoff, B., Watson, S., & Hope, C. (1984). Defining risk. Policy Sciences, 17, 123-139. https://doi.org/10.1007/BF00146924 .

2. Jacobs, L. (2000). An analysis of the concept of risk. Cancer nursing, 23 1, 12-9 . https://doi.org/10.1097/00002820-200002000-00003 .

3. Aven, T., & Renn, O. (2009). On risk defined as an event where the outcome is uncertain. Journal of Risk Research, 12, 1 - 11. https://doi.org/10.1080/13669870802488883 .

4. Holton, G. (2004). Defining Risk. Financial Analysts Journal, 60, 19 - 25. https://doi.org/10.2469/faj.v60.n6.2669 .

5. Slovic, P., & Peters, E. (2006). Risk Perception and Affect. Current Directions in Psychological Science, 15, 322 - 325. https://doi.org/10.1111/j.1467-8721.2006.00461.x .

6. Isaacs, D. (2020). Risk. Journal of Paediatrics and Child Health, 56. https://doi.org/ 10.1111/jpc. 14665 .

7. Jardine, C., & Hrudey, S. (1999). What is Risk. 205-211. https://doi.org/10.1007/978- 94-011-4740-8_17 .

8. Kaplan, S., & Garrick, B. (1981). On The Quantitative Definition of Risk. Risk Analysis, 1, 11-27. https://doi.org/10.1111/J.1539-6924.1981.TB01350.X.

9. Drucker, P. (2018). The Essential Drucker. https://doi.org/10.4324/9780080939322.

10. Webster, F. (2009). Marketing IS management: The wisdom of Peter Drucker. Journal of the Academy of Marketing Science, 37, 20-27. https://doi.org/10.1007/S11747-008-0102-4 .

11. Hammond, G., & Waldron, R. (2008). Risk assessment of UK electricity supply in a rapidly evolving energy sector. Proceedings of the Institution of Mechanical Engineers, Part A: Journal of Power and Energy, 222, 623 - 642. https://doi.org/10.1243/09576509JPE543 .

12. Gitelman, L., Gitelman, L., & Kozhevnikov, M. (2017). A methodological framework for organizational risk management in energy companies. International Journal of Safety and Security Engineering, 7, 41-51. https://doi.org/10.2495/SAFE-V7-N1-41-51 .

Размещено на Allbest.ru