Адаптація бізнес-моделей розвитку підприємств АПК України до економічних викликів сучасності

Науково-виробничий журнал зернових, що в загальній структурі збитків становить 68 %. Найбільша вартість знищеної техніки припадає на трактори - 2,0 млрд $, сівалки - 646,9 млн $ та борони - 442,1 млн $. За базовим сценарієм 2019 р. понад 17 % усієї сільськогосподарської техніки та обладнання в Україні оцінюється як серйозно пошкоджені та знищені. Загалом для ремонту чи повної заміни сільськогосподарської техніки хоча б до базового рівня знадобиться багато часу, коштів і зусиль [9].

За підрахунками експертів, для відновлення АПК України потрібно щонайменше 30 млрд $, включаючи 10,2 млрд $ на негайні та короткострокові потреби (2023-2026 рр.) та 19,7 млрд $ на середньо- та довгострокові потреби (2027-2033 рр.), при цьому витрати на інспектування та розмінування сільськогосподарських земель сюди не враховані [4; 9].

Окрім прямих збитків, вторгнення росії в Україну мало непрямий вплив на підприємства АПК, що призвело до втрат на 31,5 млрд $ після року війни (рис. 3). Зокрема, це недоотриманий дохід через зменшення обсягу вироблених товарів і додаткові витрати, які несуть аграрні виробники через втрати в рослинництві (втрати сільськогосподарських угідь, пошкодження ґрунтів, зменшення виробництва однорічних і багаторічних культур) - на суму 14255 млн $, тваринництва - на суму 1679 млн $, рибальства і аквакультури - на суму 54 млн $ та скорочення доходів виробників через збої в логістиці, нижчі ціни на експортоорієнтовані товари - на суму 14480 млн $ та вищі витрати виробництва - на суму 1028 млн $.

Рис. 3. Структура непрямих втрат в АПК внаслідок війни в Україні станом на 2023 р.: [1; 9]

Оскільки у структурі АПК України рослинництво займає понад 60 %, то і частка експорту саме продукції рослинництва на сьогодні забезпечує найбільші валютні надходження у бюджет країни (45 %). Тому непрямі втрати від війни в Україні у розмірі 28735 млн $ (91 %) припадають саме на галузь рослинництва.

У структурі непрямих втрат в рослинництві (табл. 1) майже 58,9 % становлять втрати при виробництві зернових (8383,1 млн $) та 19,3 % втрати при виробництві олійних культур (2754,5 млн $). Найбільші втрати припадають на посіви та виробництво як ярих, так і озимих зернових, зокрема на пшеницю - 38,8 % або 5534,3 млн $, на кукурудзу - 11,9 % або 1700 млн $, на ячмінь - 8 % або 1136 млн $. Непрямі втрати на соняшник складають 17,3 % або 2467 млн $ та на ріпак - 2,0 % або 287,5 млн $. Питома вага непрямих втрат при вирощуванні багаторічних культур (фруктів та ягід) складає 3,1 % або 450 млн $.

Збої в логістиці, що сприяли зниженню цін на експортоорієнтовані продовольчі товари, зростання вартості паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив та втрати частини врожаю через воєнні дії привели до збиткової діяльності більшості аграрних виробників.

Таблиця 1. Структура непрямих втрат продукції рослинництва внаслідок війни в Україні на 2023 р. [1; 9]

У 2023 р. агропідприємства отримали збитки при вирощуванні пшениці у розмірі 36 $ за 1 тонну (у 2021 р. прибутки склали 81 $ за 1 тонну), ячменю - 83 $ за 1 тонну (у 2021 р. прибутки склали 83 $ за 1 тонну), кукурудзи - 56 $ (у 2021 р. прибутки склали 67 $ за 1 тонну), соняшнику - 39 $ за 1 тонну (у 2021 р. прибутки склали 322 $ за 1 тонну). Лише виробництво сої у 2023 р. було прибутковим, однак порівняно з 2021 р., прибутковість зменшилась у 4 рази (з 322 $ за 1 тонну до 83 $ за 1 тонну) [1].

Сукупні непрямі втрати у галузі тваринництва склали майже 1,7 млрд $ (табл. 2). У структурі непрямих втрат у тваринництві найбільші втрати від зменшення поголів'я тварин становили при виробництві молока (47,6 %) - 800 млн $ та яєць (20,6 %) - 346 млн $. Розмір втрат при зменшенні продажів м'яса птиці, свинини та яловичини внаслідок руйнування тваринницьких комплексів склав майже 498 млн $, що становить 29,7 % усіх непрямих втрат продукції тваринництва.

Таблиця 2. Структура непрямих втрат продукції тваринництва внаслідок війни в Україні на 2023 р. [1; 9]

Особливістю агропромислового комплексу України є наявність в ньому значної частки агрохолдингів і фермерських та особистих господарств (табл. 3). Україна у загальносвітовому рейтингу за площею орних земель до 24 лютого 2022 р. входила до ТОП-10, займаючи 6 місце і володіючи 43,3 млн га або 2,3 % світових площ орних земель. На сьогодні близько 15600 сільськогосподарських підприємств контролюють 54 % (23 млн га) орних земель України, орендуючи землю у сільського населення. Майже 40 % з них - це агрохолдинги, які є найбільшими землекористувачами в Україні. Топ-10 найбільших агрохолдингів контролюють 2,6 млн га сільськогосподарських угідь, що становить 8 % орних земель. Земельний банк найбільших агрохолдингів складає 500 тис. га.

Фермерські господарства в Україні мають середній розмір від 50 до 100 га, що є відносно великим порівняно із середнім розміром ферми в ЄС, який становить 17,4 га. Фермерські господарства обробляють близько 6,9 млн га, особисті селянські господарства - 12,9 млн га орних земель в Україні. Деякі особисті селянські господарства функціонують як комерційні сімейні фермерські господарства, інші - як виробники продуктів харчування, орієнтовані на своє існування. Особисті селянські господарства досить неоднорідні за землекористуванням: 85 % обробляють від 1 до 5 га, 9 % - від 5 до 10 га, 6 % - більше 10 га. Їхні методи виробництва є більш соціально та екологічно сталими порівняно з великим агробізнесом і здійснюються здебільшого відповідно до місцевих традицій і практики [7].

Таблиця 3 Відмінності бізнес-моделей агрохолдингів та фермерських господарств в Україні: [7]

Агресія Росії виявила додаткові негативні наслідки агрохолдингової моделі українського АПК, зокрема розрив логістичних ланцюгів, екологічні катастрофи на тваринницьких комплексах агрохолдингів (у найбільшій птахофабриці у Європі у с. Чорнобаївка Херсонської області, де загинуло 4 млн курей і 700 тис. курчат), блокування ринків збуту виявили низьку адаптацію таких підприємств до воєнних викликів [5].

Як правило, діяльність агрохолдингів зосереджена на сировинному характері виробництві, де відсутня глибока переробка, має вузьку спеціалізацію, займається вирощуванням таких культур, які є високо маржинальними і мають короткий термін окупності, залежить від міжнародної торгівлі продовольством, пальним і добривами. Крім того, агрохолдинги використовують складні технології та методи виробництва, які не дають можливості коригувати свою діяльність за відсутності тих чи інших ресурсів, як це було на початку війни, коли відчувався гострий дефіцит палива та добрив, які постачалися раніше з Росії та білорусі. Тому спосіб організації виробництва в агрохолдингах та зруйнована логістична інфраструктура роблять їх надзвичайно вразливими до потрясінь, які виникли під час війни. Традиційні агрохолдингові моделі бізнесу втрачають свої перспективи в Україні та стають все більше ризиковими. Саме завдяки діяльності фермерських і особистих селянських господарств здійснюється переробка продукції рослинництва і тваринництва, виробництво ягід, фруктів і овочів. Вони в умовах війни відіграли важливу роль у збереженні та розвитку місцевих ринків та ланцюжків постачання продовольства і стали надійними постачальниками сільськогосподарської продукції для населення та збройних сил України.

Отже, адаптація бізнес-моделі розвитку агрохолдингів і фермерських господарств в умовах війни вимагає різних підходів і методів, при цьому кожен учасник ринку може обирати свої власні шляхи розвитку, з урахуванням потреб споживача та власних можливостей для росту [8]. Для когось наступним кроком стане виробництво біогазу, для когось - глибока переробка зернових, виробництво нішевих високорентабельних культур, які не залежать від міжнародної торгівлі, будівництво виробничих потужностей в інших країнах.

Враховуючи реалії функціонування і розвитку підприємств АПК в період війни в Україні, нами виокремлено напрямки адаптації бізнес-моделі, які представлено в табл. 4.

Таблиця 4. Напрямки адаптації бізнес-моделей розвитку підприємств АПК: [5; 6; 8]

Запровадження адаптаційних заходів у розрізі формування оптимальної бізнес-моделі розвитку підприємств АПК передбачає створення інтегрованих моделей оцінки наявних ресурсів, оцінювання рівня ризиків, адаптацію стратегій, планів, політик до змін, моніторинг чинників мікро-, мезо- та макросередовища.

На нашу думку, основними напрямками, які сприятимуть адаптації діяльності агропромислових підприємств, можуть бути:

1. Стратегічне управління та партнерські зв'язки для ефективного залучення колективної підтримки. Враховуючи те, що реальні масштаби руйнувань і втрат під час війни росії проти України невідомі, агропідприємства вже почали адаптувати свої бізнес-моделі. Необхідно невідкладно внести корективи в підходи до ведення бізнесу, приділивши значну увагу таким питанням, як планування бізнес-сценаріїв, альтернативні канали залучення ресурсів, управління запасами, складання планів поетапного інвестування, перегляд практики охорони праці та техніки безпеки персоналу, кадрове планування за умов нестачі співробітників в умовах поступового відновлення потужностей та зростання попиту. Пропонується взяти до уваги такі рекомендації:

- проведення аналізу з побудовою різних сценаріїв і доведення до працівників агропідприємства інформації про можливі варіанти коректування діяльності;

- підтримка неконкурентного співробітництва - об'єднання зусиль фірм з однаковими потребами в гуртових послугах;

- використання кризи в якості стимулу для укріплення інституційного потенціалу асоціацій, які представляють інтереси невеликих агрофірм.

2. Управління фінансовими ресурсами, включаючи ліквідність, активи та кредити на щоденній, щотижневій та щомісячній основі. Для фермерських і особистих селянських господарств, яким загрожує припинення діяльності або втрата клієнтів у секторі продовольчих послуг, найбільш нагальною потребою є забезпечення короткострокового грошового потоку та ліквідності. Здатність малого підприємства управляти витратами та припливом коштів від гуртових закупівель до продажів має вирішальне значення для його виживання, насамперед, під час війни. Наслідки збоїв у міжнародних продовольчих ланцюжках також зумовлюють проблеми з грошовими потоками для великих агрохолдингів, що впливає на стан ліквідності. Пропонується взяти до уваги такі рекомендації:

- адаптація пакетів фінансового стимулювання до потреб агропідприємств - фонди ліквідності для приватного сектору, гранти, гарантійні фонди, кредитні канікули тощо;

- розгляд критеріїв надання фінансової підтримки агробізнесу для сприяння досягнення цілей стійкого розвитку.

3. Людські ресурси - штатні співробітники та інші особи, від яких залежить діяльність аграрних підприємств.

4. Маркетинг та продажі - те, як компанії цілеспрямовано взаємодіють зі своїми клієнтами під час воєнного стану.

В умовах повномасштабної збройної агресії Росії державна аграрна політика має бути максимально заохочувальною для забезпечення стійкості сільськогосподарського виробництва й збереження ефективності ланцюгів «виробництво - переробка - зберігання - постачання населенню харчових продуктів». Найважливішими завданнями такої політики є: гарантування продовольчої безпеки; забезпечення сільськогосподарських виробників матеріально-технічними ресурсами; створення умов для самостійного забезпечення харчовими продуктами особистих господарств і тимчасово переміщених осіб; нарощування первинної й поглибленої переробки сільськогосподарської сировини.

аграрний бізнес-модель економічний

Висновки з проведеного дослідження

Таким чином, для адаптації бізнес-моделей розвитку підприємств АПК в умовах війни необхідно не тільки оперативно вирішувати наявні проблеми, але й формувати стратегію розвитку агровиробництва в Україні. При цьому основними напрямами пристосування бізнес-моделей мають бути наступні:

1. У галузі рослинництва створити замкнений ланцюг забезпечення ресурсами (сільськогосподарська техніка, паливо, засоби захисту рослин, мінеральні добрива), безпечну інфраструктуру (сховища для зберігання зернових та олійних культур, фруктів, овочів та ягід), сформувати оптимальну структуру посівних площ зернових, олійних та нішевих культур для задоволення потреб внутрішнього ринку, галузі тваринництва та переробної промисловості, змінити структуру експорту з сировинної на продукцію з високою доданою вартістю і рентабельністю, яка не залежить від змін у міжнародній торгівлі продовольством, паливом і добривами.

2. У галузі тваринництва відновити технічні можливості виробництва та експорту основних видів м'яса і продукції їх переробки, зокрема крафтової сирної і м'ясної продукції через фермерські господарства, які можуть швидше адаптуватися до викликів воєнного часу.

3. Створити сприятливий клімат для залучення інвестицій у розвиток фермерських господарств для збереження ними найманих працівників і недопущення банкрутства.

4. Впровадити заходи державної політики щодо підтримки реформ та ініціатив, спрямованих на адаптацію агровиробників до стандартів Європейського союзу та налагодження довгострокової співпраці в умовах скасованих деякими країнами експортних квот на постачання української агропродукції.

5. Розробити стратегії ефективного розвитку агросектора та адаптації бізнес-моделей розвитку підприємств АПК до зміни клімату і використання сучасних цифрових технологій.

Література

1. Вплив війни на прибутковість сільськогосподарського виробництва.

2. Костирко А., Литвинова Д. Адаптація аграрного сектору економіки України під час війни та світова продовольча безпека.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України.

4. Росія веде війну проти українських чорноземів і сільського господарства.

5. Сільське господарство України в умовах воєнного стану: уроки для суспільства і політиків.

6. Соколовська І. AgroTech під час війни: українські аграрії - трендсеттери із застосування дронів у Європі.

7. Українське сільське господарство у воєнний час: стійкість, реформи та ринки.

8. Український агросектор адаптується до роботи в умовах війни.

9. Agricultural War Damages, Losses, and Needs Review. 2023. April 24. Issue 3.

References

1. “The impact of the war on the profitability of agricultural production”

2. Kostyrko, A. and Lytvynova, D. (2022), Adaptation of the agricultural sector of the economy of Ukraine during the war and world food security

3. Official website of the State Statistics Service of Ukraine

4. Russia is waging a war against Ukrainian chernozems and agriculture (2023)

5. Agriculture of Ukraine under martial law: lessons for society and politicians (2022)

6. Sokolovska, I. (2023), AgroTech during the war: Ukrainian farmers are trendsetters in the use of drones in Europe

7. Ukrainian Agriculture in Wartime: Sustainability, Reforms, and Markets (2023)

8. The Ukrainian agricultural sector is adapting to work in war conditions (2023)

9. Agricultural War Damages, Losses, and Needs Review (2023), Issue 3 April 24

Размещено на Allbest.ru