Концептуальні основи трактування сутності SMART-інфраструктури міст в контексті сталого розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький університет управління та права імені Леоніда Юзькова

Концептуальні основи трактування сутності SMART-інфраструктури міст в контексті сталого розвитку

Процюк Наталія Юріївна кандидат економічних наук, доцентка кафедри менеджменту, економіки, статистики та цифрових технологій

м. Хмельницький

Анотація

Стаття присвячена критичному аналізу наукової літератури, в якій висвітлено питання пов'язані із розвитком смарт-інфраструктури січних міст. Наведено спільне і відмінне дефініцій «розумна» та «інтелектуальна» інфраструктура. Встановлено, що на базовому рівні інтелектуальну інфраструктуру можна визначити як взаємопов'язану сенсорну мережу, яка надає цифрову інформацію в режимі реального часу про стан цієї системи. Визначено рівні смартизації інфраструктури міст. Доведено, що напівінтелектуальна інфраструктура міст - це інфраструктура, яка збирає та реєструє дані про використання ресурсів, структурні характеристики, стан оточуючого середовища тощо без будь-якої здатності приймати рішення на основі отриманих даних. Інтелектуальна або напіврозумна інфраструктура міст - це інфраструктура, яка збирає та обробляє дані, формуючи оперативну інформацію в режимі реального часу, яка потім використовується сама або суб'єктом ухвалення рішення для досягнення їх оптимальності рішення. розумна інфраструктура міст - це інфраструктура міського середовища, яка збирає дані; обробляє їх і здійснює відповідні дії таким чином, щоб воно було повністю автономним, динамічним і, головне, адаптивним до умов, що швидко змінюються. Виокремлено базові характеристики розумної інфраструктури (сформулювати базові характеристики, які властиві розумній інфраструктурі: саморегулювання та точність в ухваленні рішень; ефективність та економія коштів; надійність; безпека та стабільність; взаємодія з користувачем та розширення можливостей; стійкість; оптимальне використання ресурсів; реактивність; низький «вуглецевий слід»; фвисока якість інфраструктурних послуг) та сформульоване авторське визначення дефініції «SMART- інфраструктура міста в контексті сталого розвитку».

Ключові слова: роузмна інсраструктура, інтелектуальна інфраструктура, напівінтелектуальна інфраструктура, рівні смартизації інфраструктури міст, SMART-інфраструктура міста в контексті сталого розвитку.

Abstract

Protsiuk Nataliia Yuryivna Candidate of Economic Sciences, Associate Professor of the Department of Management, Economics, Statistics and Digital Technologies, Leonid Yuzkov Khmelnytskyi University of Management and Law, Khmelnytskyi

CONCEPTUAL BASIS OF INTERPRETING THE ESSENCE OF SMART CITY INFRASTRUCTURE IN THE CONTEXT OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT

The article is devoted to a critical analysis of scientific literature, which highlights the issues related to the development of smart infrastructure of urban cities. Common and different definitions of «smart» and «intelligent» infrastructure are given. It has been established that at the basic level, intelligent infrastructure can be defined as an interconnected sensor network that provides realtime digital information about the state of this system. The levels of smartization of city infrastructure have been determined. Semi-intelligent urban infrastructure has been proven to be infrastructure that collects and records data on resource use, structural characteristics, environmental conditions, etc., without any ability to make decisions based on the received data. Intelligent or semi-intelligent city infrastructure is infrastructure that collects and processes data, forming operational information in real time, which is then used by itself or by the decision-making entity to achieve their optimal decision. smart city infrastructure is the infrastructure of the urban environment that collects data; processes them and takes appropriate actions in such a way that it is fully autonomous, dynamic and, most importantly, adaptive to rapidly changing conditions. The basic characteristics of a smart infrastructure are singled out (formulate the basic characteristics that are characteristic of a smart infrastructure: self-regulation and accuracy in decision-making; efficiency and cost savings; reliability; security and stability; interaction with the user and expansion of opportunities; sustainability; optimal use of resources; reactivity; low «carbon footprint»; high quality of infrastructure services) and the formulated author's definition of the definition «SMART city infrastructure in the context of sustainable development».

Keywords: intelligent infrastructure, intelligent infrastructure, semi- intelligent infrastructure, levels of smartization of city infrastructure, SMART city infrastructure in the context of sustainable development.

Постановка проблеми

Швидкий технологічний розвиток, пов'язаний з Четвертою промисловою революцією, суттєво змінив характер конкуренції на світових ринках. Цей розвиток підвищив значення технологічних можливостей як ключового джерела конкурентних переваг і визначив технології як основний фактор виробництва. Кожен рік приносить зміни в повсякденному житті завдяки цифровим технологіям, які створюють передумови для сталого соціально-економічного розвитку. З метою досягнення Цілі сталого розвитку №11, яка передбачає забезпечення відкритості, безпеки, стійкості та екологічної стабільності міст і населених пунктів, де жителі мають гідний рівень життя, розвиваються принципи економічного зростання і соціальної стабільності без негативного впливу на довкілля і орієнтовані на використання цифрових технологій. В такому перетвореному цифровими технологіями світі акцент зміщується на будівництво «розумних» міст. Пандемія COVID-19 відкрила недоліки екосистем і інфраструктури міста, і за допомогою SMART-мереж, SMART- адміністрації та системи «розумного» міського транспорту, водопостачання і відходів вони прагнуть досягти сталого розвитку. Використання SMART- технологій для збору даних про затори, споживання енергії та води, а також про якість повітря у багатьох містах покращує якість міських послуг. Проте, незважаючи на доступність різних SMART-рішень на ринку, їх впровадження залишається обмеженим, і більшість з них є пілотними проектами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питання розвитку розумних міст були предметом досліджень багатьох науковців, зокрема: О. Єршова, Л. Бажана, Н. Кунанця, О. Мацюк, В. Пасічника, Д. Табачишина, Т. Момота, Є. Мураєва, Р. Севастьянова. Однак незважаючи на те, що питання становлення та розвитку розумних міст є доволі популярною темою для проведення наукових дискусій, праць, пов'язаних із сутністю та складовими компонентами SMART- інфраструктури у вітчизняній дослідницькій практиці доволі мало, що зумовлює необхідність проведення додаткових наукових розвідок у цьому напрямі та формування усталеного термінологічного апарату.

Мета статті

На основі критичного аналізу наукових джерел виокремити рівні смартизації інфраструктури міст сформулювати сутність дефініції «SMART-інфраструктура міст в контексті сталого розвитку».

Виклад основного матеріалу

Протягом багатьох років концепція розумної інфраструктури застосовувалася в декількох сферах, включаючи розподіл електроенергії, водопостачання та водовідведення, автоматичний збір плати за проїзд, інтелектуальні транспортні системи, аварійні служби та моніторинг критично важливих інфраструктурних об'єктів, таких як тунелі, мости та дамби [1; 2; 3]. інтелектуальний інфраструктура сенсорний мережа

Хоча переваги розумної інфраструктури потенційно значні, їх реалізація залежить від здатності суспільства вирішувати нагальні проблеми, такі як необхідність розробки спільної мови термінів і процесів, що забезпечують її функціонування. Фактично, сам термін «розумна інфраструктура» використовується в різних контекстах для опису різних соціотехнічних систем. Зокрема, Наген А. стверджує, що не існує загального визначення для опису розумної інфраструктури, не кажучи вже про її проектування та впровадження [4]. Ця відсутність стандартизації створює простір для двозначності, вільних інтерпретацій та втрати сенсу, як це було раніше з такими поняттями, як «сталий розвиток» [5]. Випадкова фрагментація та семантична неоднозначність використовуваних термінів підкріплюються сильним маркетинговим стимулом, нав'язаним ІТ-індустрією, для якої все має бути розумним, від датчиків до міст. Ця відсутність чіткості у трактуванні призводить до помилкових рішень у сфері впровадження SMART- інфраструктури, що будуються виключно на технологічних рішеннях і процесах.

Щоб вирішити цю проблему, звернемося до наукової літератури та сформулюємо власне визначення терміну «розумна інфраструктура». Наголосимо, що у дослідженнях багатьох авторів спостерігається ототожнення дефініцій «розумна» та «інтелектуальна» інфраструктура. Згодом починає використовуватись фреймворк LVP для опису рівнів (L), значень (V) та принципів (P) систем розумної інфраструктури. На нашу думку, сьогодні доцільно використовувати мультидисциплінарний підхід до досліджень систем розумної інфраструктури, що виходить за межі традиційних інженерних та ІТ-рішень.

Так А. Вейс зазначає, що розумна інфраструктура - це об'єктив, через який бачиться майбутнє. Йдеться про безпілотні автомобілі, які впізнають один одного, мости, які виявляють власні слабкі місця, електромережі, які обмінюються даними з побутовою технікою....одним словом, це всі системи кіберфізичної інфраструктури, які роблять міста розумними [6]. Такий підхід відображає дещо футуристичне бачення майбутнього без конкретизації компонентного складу розумної інфраструктури.

З точки зору функціонування SMART-сіті, інші автори трактують розумну інфраструктуру як основу міста, керовану бездротовою сенсорною мережею [7]. Аналогічним чином, дослідники електричних мереж описують інтелектуальну інфраструктуру як основу розподільчої мережі, що сформована з розумної енергетичної підсистеми, розумної інформаційної підсистеми та підсистеми інтелектуального зв'язку, які працюють разом для досягнення бажаних результатів, таких як адаптивність, довговічність та ефективність послуг, що надаються споживачам та підприємствам [8].

У контексті глобальної економіки, яка ґрунтується на знаннях, термін «розумна інфраструктура» часто використовується для позначення трьох стратегічних елементів, а саме: індивідуальних знань, інтелектуальної власності та соціальних мереж; суміш яких формує конкурентну перевагу для того, щоб стати лідером в своїй сфері діяльності [9]. Аналогічним чином, С. Лі та Д. Гібсон (2002) пов'язують розумну інфраструктуру з талантами, технологіями, капіталом та ноу-хау, які в сукупності здійснюють значний вплив на розвиток та стійкість провідних світових технополісів [10; 11]

Крім того, в літературі існує тенденція визначати розумну інфраструктуру як процес переходу від стану «мовчання» до стану «інтелекту». У цьому контексті мовчазна інфраструктура не здатна спілкуватися, адаптуватися до мінливих потреб і підключатися до більшої мережі, тоді як розумна інфраструктура може підвищити продуктивність, цілеспрямовано реагуючи на зміни в її середовищі, включаючи вимоги як від користувачів, так і від інших стейкхолдерів [6]. А. Кадам пропонує таке визначення, розумна інфраструктура - це існуюча інфраструктура, яка була переведена в режим великих, позитивних змін у наданні інфраструктурних послуг завдяки впровадженню технологічних інновацій [12].

В науковій літературі були також зроблені спроби щодо встановлення взаємозв'язку ступеня впровадження технологічних інновацій з рівнем розумності. Зокрема, деякі дослідники стверджують що впровадження окремих технологічних рішень для управління окремими об'єктами фізичної інфраструктури не роблять в повній мірі розумною [13; 14]. Так зазначається, що ІКТ-рішення повинні бути всеосяжними за своєю природою (наприклад, хмарні обчислення та Інтернет речей), щоб кваліфікуватися як інтелектуальна інфраструктура [15]. Інші технології, пов'язані зі смарт-інфраструктурою, включають інформаційне моделювання будівель, геоінформаційні системи, штучний інтелект (ШІ) та технології, такі як оптичне волокно, бездротові сенсорні мережі або малопотужні мікроелектромеханічні системи (MEMSS), які полегшують збір та обробку даних у реальному часі [16]. За даними Engineers Australia [17], особливістю інфраструктурних SMART-систем є безперервний збір великого обсягу інформації, що підлягає аналізу, і повертається в роботу системи для підвищення її продуктивності.

На базовому рівні інтелектуальну інфраструктуру можна визначити як взаємопов'язану сенсорну мережу, яка надає цифрову інформацію в режимі реального часу про стан цієї системи [18]. Таке визначення інфраструктури фокусується на здатності системи до самоконтролю через поєднання фізичних активів та цифрових технологій [19]. У цьому контексті цифрові технології використовуються для отримання даних, які потім обробляються, зберігаються та постачаються у вигляді надійної та корисної інформації для допомоги власникам інфраструктурних активів у прийнятті обґрунтованих рішень щодо управління ними [4]. Кембриджський центр з вивчення розумної інфраструктури та будівництва визначає розумну інфраструктуру як «...результат поєднання фізичної інфраструктури з цифровою інфраструктурою, надання достовірної інформації для підвищення ефективності прийняття рішень та скорочення витрат.». Окремі автори використовують слово «цифровий» як синонім зі словом «кібер-»; а отже, загальноприйнято представляти розумні інфраструктури як кіберфізичні системи [20; 21].

Ще однією відмінною рисою розумної інфраструктури є її саморегуляція, яка являє собою наступний рівень розумності, за допомогою якого інфраструктурна система використовує моніторингову інформацію для реагування на мінливі фактори впливу [22] або звітувати про внутрішній стан та структурні компоненти [23]. На основі цього твердження було запропоноване ще одне визначення, згідно з яким розумна інфраструктура має здатність до самоуправління та ухвалення рішення без втручання людини [20]. Точніше, розумну інфраструктуру автори визначають як таку, яка здатна сама себе контролювати, комунікувати і, головне - самоуправляти. На практиці ця інфраструктура ініціює власне обслуговування на основі самооцінки власного стану, щоб обмежити час і зменшити експлуатаційні витрати. Аналогічно, Кембриджський центр з вивчення розумної інфраструктури та будівництва описує розумну інфраструктуру як таку, що «...має здатність впливати та спрямовувати власне використання, обслуговування та підтримку, розумно реагуючи на зміни у власному середовищі...» [24].

Також в наукових джерелах ведеться дискурс щодо застосування термінології «розумна» або «інтелектуальна» інфраструктура. На думку, Н. Дадаші та Дж. Вілсона інтелект у контексті фізичних активів забезпечує своєчасну підтримку прийняття рішень та допомагає операторам досягати більш безпечних, надійних, релевантних та ефективних результатів [25]. Аналогічним чином, Прасад Р. та Руджері М. відзначають, що інтелектуальна інфраструктура передбачає збір та аналіз даних з метою підвищення ефективності за допомогою отримання автономних відповідей [26]. Одне з найперших і найбільш коректних визначень інтелектуальної інфраструктури було запропоновано А. Актаном, А. Хелміцкі та В. Хантом, які пропонують трактувати її як інтегрований пакет фізичної інфраструктури та системи моніторингу на основі датчиків (з функціями управління та зв'язку), яка має можливість:

відчувати середовище завантаження, а також формувати власні реакції на будь-які поточні погіршення та пошкодження;

обґрунтовувати та ухвалювати рішення на основі власної оцінки стану фізичних компонентів із врахуванням їх потужності;

обмінюватися інформацією через наявну інфраструктуру з іншими компонентами та системами, включаючи менеджерів;

самонавчатись на власному досвіді, а також взаємодіяти з іншими компонентами системи у тому числі операторами мереж;

ухвалювати рішення і вживати заходів для оповіщення посадових осіб, перенаправлення користувачів, контролю конструкції, самостійного ремонту та припинення діяльності [27].

Можемо стверджувати, що розумна інфраструктура може бути визначена відповідно до рівня контролю, що здійснюється в її середовищі та ступеня участі людини в процесі прийняття рішень. В цілому рівні смартизації інфраструктури можемо зобразити у вигляді піраміди, що відображає перехід від найпростішої її форми до розумної (рис.1.1)

Примітка. Систематизовано автором на основі досліджень [5; 28]

Напівінтелектуальна інфраструктура міст - це інфраструктура, яка збирає та реєструє дані про використання ресурсів, структурні характеристики, стан оточуючого середовища тощо без будь-якої здатності приймати рішення на основі отриманих даних. Часто отримані дані використовуються в майбутньому для підвищення ефективності функціонування та інших бажаних результатів функціонування інфраструктури міст [29].

Інтелектуальна або напіврозумна інфраструктура міст - це інфраструктура, яка збирає та обробляє дані, формуючи оперативну інформацію в режимі реального часу, яка потім використовується сама або суб'єктом ухвалення рішення для досягнення їх оптимальності рішення [29]. Прикладом напівро- зумної або інтелектуальної інфраструктури є система дорожнього руху, яка виявляє затори на дорогах та інформує водіїв, які потім можуть прийняти відповідні рішення.

В свою чергу, розумна інфраструктура міст - це інфраструктура міського середовища, яка збирає дані; обробляє їх і здійснює відповідні дії таким чином, щоб воно було повністю автономним, динамічним і, головне, адаптивним до умов, що швидко змінюються. Часто в цій категорії потрапляють розумні мережі міст, розумні будівлі та розумна цивільна інфраструктура [30].

На основі синтезу досліджень, викладених у науковій літературі можемо сформулювати базові характеристики, які властиві розумній інфраструктурі:

- саморегулювання та точність в ухваленні рішень, передбачає можливість самостійного контролю внутрішнього середовища та стану матеріальних активів, а також умов оточуючого середовища з метою підвищення точності та своєчасності прийняття рішень;

ефективність та економія коштів за рахунок використання інструментів розумної інфраструктури сприяє зниженню операційних накладних витрат та економію витрат за рахунок отримання більшого ефекту з меншими витратами.

надійність включає мінімізацію часу простою та збоїв у обслуговуванні матеріальних об'єктів.

безпека та стабільність орієнтована на підтримку адаптивних процесів та конструкцій, які забезпечують безпеку та стійкість інфраструктури та її користувачів щодо техногенних, так і природних ризиків.

взаємодія з користувачем та розширення можливостей передбачає покращення користувацького досвіду та надання послуг, адаптованих до мінливих потреб споживачів.

стійкість розумної інфраструктури включає оптимізацію прийняття рішень для забезпечення сталого використання ресурсів.

оптимальне використання ресурсів передбачає скорочення надлишкових компонентів у системі, тим самим заощаджуючи витрати на енергію та роблячи більше ресурсів доступними для інших важливих цілей.

реактивність: раннє виявлення та реагування на критичні події, такі як збої, зовнішні загрози та термінове профілактичне обслуговування.

низький «вуглецевий слід» означає, що використання розумної інфраструктури сприятиме мінімізації викидів парникових газів та споживання енергії.

висока якість інфраструктурних послуг сприяє покращенню якості життя, отриманню вищих соціальних результатів та економічної продуктивності.

Висновки

Отже, термін «розумна інфраструктура» використовувався в різних контекстах наукових досліджень, проте без уточнення термінології. Це створює двозначність, фрагментацію та плутанину, що унеможливлює уніфікацію подальшого наукового пошуку. На основі систематизації наукових досліджень, проведених в контексті констатації змісту та наповненості розумної інфраструктури можемо констатувати, що SMART-інфраструктура міст в контексті сталого розвитку може бути визначена як інфраструктура, яка об'єднує цифрові технології та забезпечує самоконтроль і точність у прийнятті рішень; ефективність та економію коштів; надійність; безпеку та стабільність; взаємодію з користувачами та розширення можливостей; стійкість; оптимальне використання ресурсів; реактивність; низький вуглецевий слід; та високу якість інфраструктурних послуг; функції, засновані на принципах збору даних, аналізу даних, підтримки циклу зворотного зв'язку та проектування для адаптивності. Розумна інфраструктура є швидко зростаючою сферою досліджень, яка потребує мультидисциплінарного підходу щодо її вивчення не лише в сфері ІТ-технологій, інженерії, а й у галузі підтримки впровадження інструментів розумної інфраструктури органами державної влади та місцевого самоврядування.

Література

1. Hoult N., Bennett P.J., Stoianov I. et al. Wireless sensor networks: creating `smart infrastructure. Proceedings of the Institution of Civil Engineers - Civil Engineering. 2009. №162(3). Р. 136-143.

2. Li YJ. An overview of the DSRC/WAVE technology. International Conference on Heterogeneous Networking for Quality, Reliability, Security and Robustness, Springer. Berlin, Germany, 2010. pp. 544-558.

3. Venkatasubramanian K.K., Mukherjee T., Gupta S.K. CAAC - an adaptive and proactive access control approach for emergencies in smart infrastructures. ACM Transactions on Autonomous and Adaptive Systems (TAAS). 2014. №8(4). Р. 1-20.

4. Hagen A. Exploring Support Infrastructures for Freight Transport Operations. PhD thesis, Department of Logistics and Transportation, Chalmers University of Technology, Gothenburg. Sweden. 2011.

5. Buckman A., Mayfield M. and Beck S. What is a smart building? Smart and Sustainable Built Environment. 2014. №3(2). Р. 92-109.

6. Weiss A. Smart infrastructure matches supply and demand. Networker. 2009. № 13(3). Р. 18-25.

7. Alkandari A., Alnasheet M. and Alshaikhli I.T. SMART cities: a survey. Journal of Advanced Computer Science and Technology Research (JACSTR). 2012. №2(2). Р. 79-90.

8. Guizani M., Anan M. Smart grid opportunities and challenges of integrating renewable sources: a survey. In 2014 International Wireless Communications and Mobile Computing Conference (IWCMC). IEEE, New York, NY, USA, 2014. P. 1098-1105.

9. Raluca B.M. Social capital framework and its influence on the entrepreneurial activity. Annals of the University of Oradea, Economic Science Series. 2013. №22(1). Р. 581-589.

10. Gibson D.V., Stiles C. Technopolis, technology transfer, and globally networked entrepreneurship. In Science, Technology and Innovation Policy: Opportunities and Challenges for the Knowledge Economy (ConceigaoP (ed.)). Quorum Books, Westport, CT, USA, 2000. Р. 195-207.

11. Lee S.K., Gibson D.V. Towards knowledge-based economy in Korea: metrics and policy. International Journal of Technology, Policy and Management. 2002. №2(3). Р. 301-314.

12. Kadam A.W. Governance and management of intelligent infrastructure. International Conference on Intelligent Infrastructure, Computer Society of India, Kolkata, India, 2003. Р. 1-5.

13. Alusi A., Eccles R., Edmondson A., Zuzul T. Sustainable Cities: Oxymoron or the Shape of the Future? Harvard Business School, Boston, MA, USA, Harvard Business School Organizational Behavior Unit Working Paper, 2011. Р.11 -062.

14. Fujii T., Ohta M., Endo T. High efficient multiple sensing information gathering for wireless sensor networks. In 2013 Fifth International Conference on Ubiquitous and Future Networks (ICUFN). IEEE, New York, NY, USA, 2013. pp. 202-207.

15. Liu Y., Wei J., Rodriguez A. Development of a strategic value assessment model for smart city. International Journal of Mobile Communications, 2014. № 12(4). Р. 346-359.

16. Liu S., Tomizuka M. Vision and strategy for sensors and smart structures technology research. Proceedings of the 4th International Workshop on Structural Health Monitoring. Stanford, CA, USA, 2003. Р. 42-52.

17. Engineers Australia. 2015.

18. Morimoto R. Estimating the benefits of effectively and proactively maintaining infrastructure with the innovative smart infrastructure sensor system. Socio-economic Planning Sciences. 2010. №44(4): 247-257.

19. Balakrishna C. Enabling technologies for smart city services and applications. In 2012 Sixth International Conference on Next Generation Mobile Applications, Services and Technologies. IEEE, New York, NY, USA, 2012. Р. 223-227.

20. Annaswamy A.M., Malekpour A.R., Baros S. Emerging research topics in control for smart infrastructures. Annual Reviews in Control. 2016. №42. Р. 259-270.

21. Dillon T., Potdar V., Singh J., Talevski A. Cyber-physical systems: providing Quality of Service (QoS) in a heterogeneous systems-of-systems environment. In 5th IEEE International Conference on Digital Ecosystems and Technologies (IEEE DEST 2011). IEEE, New York, NY, USA, 2011. Р. 330-335.

22. El-Diraby T.E. A framework for integrated data management in smart infrastructure systems. In Construction Research Congress: Wind of Change: Integration and Innovation. American Society of Civil Engineers, Reston, VA, USA, 2003. Р. 1-8.

23. Burgy C., Garrett J. Wearable computers: an interface between humans and smart infrastructure systems. VDI-Berichte, 2002. Р. 385-398.

24. Introduction to CSIC. CSIC, Cambridge, UK., 2016.

25. Dadashi N., Wilson J., Sharples S., Golightly D., Clarke T. A framework of data processing for decision making in railway intelligent infrastructure. In 2011 IEEE International Multidisciplinary Conference on Cognitive Methods in Situation Awareness and Decision Support (CogSIMA). IEEE, New York, NY, USA, 2011. Р. 276-283.

26. Prasad R., Ruggieri M. Special issue on `intelligent infrastructure. Wireless Personal Communications, 2014. № 76(2). Р. 121-124.

27. Aktan A.E., Helmicki A.J., Hunt V.J. Issues in health monitoring for intelligent infrastructure. Smart Materials and Structures. 1998. №7(5). Р. 674-692.

28. Hoy M. Smart buildings: an introduction to the library of the future. Medical Reference Services Quarterly. 2016. №35(3). Р. 326-331.

29. Royal Academy of Engineering. Smart Infrastructure: the Future. Royal Academy of Engineering. London, UK., 2012.

30. Elmenreich W., Egarter D. Design guidelines for smart appliances. In Intelligent Solutions in Embedded Systems (WISES), Proceedings of the Tenth Workshop on. IEEE, New York, NY, USA, 2012. Р. 76-82.

References

1. Hoult N., Bennett P.J., Stoianov I. et al. (2009) Wireless sensor networks: creating `smart infrastructure. Proceedings of the Institution of Civil Engineers - Civil Engineering 162(3). 136-143

2. Li YJ. (2010) An overview of the DSRC/WAVE technology. International Conference on Heterogeneous Networking for Quality, Reliability, Security and Robustness, Springer, Berlin, Germany, pp. 544-558. [in English]

3. Venkatasubramanian K.K., Mukherjee T. and Gupta S.K. (2014) CAAC - an adaptive and proactive access control approach for emergencies in smart infrastructures. ACM Transactions on Autonomous and Adaptive Systems (TAAS), 8(4): 1-20. [in English]

4. Hagen A. (2011) Exploring Support Infrastructures for Freight Transport Operations. PhD thesis, Department of Logistics and Transportation, Chalmers University of Technology, Gothenburg, Sweden [in English]

5. Buckman A.H., Mayfield M. and Beck S. (2014) What is a smart building? Smart and Sustainable Built Environment 3(2): 92-109. [in English]

6. Weiss A. (2009) Smart infrastructure matches supply and demand. Networker 13(3): 18-25. [in English]

7. Alkandari A., Alnasheet M. and Alshaikhli I. (2012) Smart cities: a survey. Journal of Advanced Computer Science and Technology Research (JACSTR) 2(2): 79-90. [in English]

8. Guizani M. and Anan M. (2014) Smart grid opportunities and challenges of integrating renewable sources: a survey. In 2014 International Wireless Communications and Mobile Computing Conference (IWCMC). IEEE, New York, NY, USA, pp. 1098-1105. [in English]

9. Raluca B.M. (2013) Social capital framework and its influence on the entrepreneurial activity. Annals of the University of Oradea, Economic Science Series 22(1): 581-589. [in English]

10. Gibson D.V. and Stiles C. (2000) Technopolis, technology transfer, and globally networked entrepreneurship. In Science, Technology and Innovation Policy: Opportunities and Challenges for the Knowledge Economy (Conceigao P (ed.)). Quorum Books, Westport, CT, USA,pp. 195-207. [in English]

11. Lee S.K. and Gibson D.V. (2002) Towards knowledge-based economy in Korea: metrics and policy. International Journal of Technology, Policy andManagement 2(3): 301-314. [in English]

12. Kadam A.W. (2013) Governance and management of intelligent infrastructure. International Conference on Intelligent Infrastructure, Computer Society of India, Kolkata, India, pp. 1-5. [in English]

13. Alusi A, Eccles RG, Edmondson AC and Zuzul T (2011) Sustainable Cities: Oxymoron or the Shape of the Future? Harvard Business School, Boston, MA, USA, Harvard Business School Organizational Behavior Unit Working Paper 11-062. [in English]

14. Fujii T., Ohta M. and Endo T. (2013) High efficient multiple sensing information gathering for wireless sensor networks. In 2013 Fifth International Conference on Ubiquitous and Future Networks (ICUFN). IEEE, New York, NY, USA, pp. 202-207. [in English]

15. Liu Y., Wei J. and Rodriguez A. (2014) Development of a strategic value assessment model for smart city. International Journal of Mobile Communications 12(4): 346-359. [in English]

16. Liu S. and T omizuka M. (2003) Vision and strategy for sensors and smart structures technology research. Proceedings of the 4th International Workshop on Structural Health Monitoring. Stanford, CA, USA, pp. 42-52. [in English]

17. Engineers Australia (2015)

18. Morimoto R. (2010) Estimating the benefits of effectively and proactively maintaining infrastructure with the innovative smart infrastructure sensor system. Socio-economic Planning Sciences 44(4): 247-257. [in English]

19. Balakrishna C. (2012) Enabling technologies for smart city services and applications. In 2012 Sixth International Conference on Next Generation Mobile Applications, Services and Technologies. IEEE, New York, NY, USA, pp. 223-227. [in English]

20. Annaswamy A.M., Malekpour A.R. and Baros S. (2016) Emerging research topics in control for smart infrastructures. Annual Reviews in Control 42: 259-270

21. Dillon T., Potdar V., Singh J. and Talevski A. (2011) Cyber-physical systems: providing Quality of Service (QoS) in a heterogeneous systems-of-systems environment. In 5th IEEE International Conference on Digital Ecosystems and Technologies (IEEE DEST2011). IEEE, New York, NY, USA, pp. 330-335. [in English]

22. El-Diraby TE (2003) A framework for integrated data management in smart infrastructure systems. In Construction Research Congress: Wind of Change: Integration and Innovation. American Society of Civil Engineers, Reston, VA, USA, pp. 1-8. [in English]

23. Burgy C. and Garrett J. (2002) Wearable computers: an interface between humans and smart infrastructure systems. VDI-Berichte 1668: 385-398. [in English]

24. CSIC (2016b) Introduction to CSIC. CSIC, Cambridge, UK

25. Dadashi N., Wilson J., Sharpies S., Golightly D. and Clarke T. (2011) A framework of data processing for decision making in railway intelligent infrastructure. In 2011 IEEE International Multi- disciplinary Conference on Cognitive Methods in Situation Awareness and Decision Support (CogSIMA). IEEE, New York, NY, USA, pp. 276-283. [in English]

26. Prasad R. and Ruggieri M. (2014) Special issue on `intelligent infrastructure. Wireless Personal Communications 76(2): 121-124. [in English]

27. Aktan A.E., Helmicki A.J. and Hunt V.J. (1998) Issues in health monitoring for intelligent infrastructure. Smart Materials and Structures 7(5): 674-692. [in English]

28. Hoy M.B. (2016) Smart buildings: an introduction to the library of the future. Medical Reference Services Quarterly 35(3): 326-331. [in English]

29. Royal Academy of Engineering (2012) Smart Infrastructure: the Future. Royal Academy of Engineering, London, UK.

30. Elmenreich W. and Egarter D. (2012) Design guidelines for smart appliances. In Intelligent Solutions in Embedded Systems (WISES), 2012 Proceedings of the Tenth Workshop on. IEEE, New York, NY, USA, pp. 76-82. [in English]

Размещено на Allbest.ru