Нестандартна зайнятість в умовах воєнного стану

Размещено на http://www.allbest.ru

Нестандартна зайнятість в умовах воєнного стану

У 20-х роках XXI ст. ринок праці України переживає стрес за стресом. Спочатку пандемія COVID-19 вплинула на ринок праці та зайнятість у країні. Але ці зміни навіть порівнювати годі із тією кризою ринку праці, яка сталась від початку повно- масштабної агресії РФ. До початку війни, за результатами соціологічного моніторингу Інституту соціології НАН України 2021 р., 36,8% респондентів відносили себе до непрацюючих, 39,9% працювали в приватному секторі, 19,5% - у державному, 3,7% поєднували роботу в приватному та державному секторах. А вже станом на травень 2022 р., за даними Міжнародної організації праці, внаслідок російської агресії в Україні зникло близько 4,8 млн робочих місць, а з країни виїхало 5,2 млн біженців, серед них - 2,75 млн працездатного віку. Внутрішньо переміщеними на той час були 7,7 млн осіб [ILO Brief, 2022: c. 01-02]. За даними Агенції ООН у справах біженців, станом на початок вересня 2022 р. кількість українців, які перетнули кордон, становила вже 7 млн осіб [UNHCR, 2022].

Згідно з даними п'ятнадцятого загальнонаціонального опитування «Україна під час війни. Зайнятість і доходи», проведеного соціологічною групою «Рейтинг» 23-24 липня 2022 р., серед тих, хто мав роботу до війни, повноцінно працювали на час опитування лише 34% опитаних, віддалено або частково - 19%, змогли знайти нову роботу 6%, не працювали 39%. Після шокового стану, коли станом на 19 березня про втрату роботи заявили 53%, частка тих, хто втратив роботу, поступово зменшувалась. Так, станом на 26 квітня їх частка становила 39%, на 19 червня - 35%. Динаміка зменшення кількості тих, хто залишився без роботи, може пояснюватись відновленням діяльності підприємств на звільнених територіях, релокацією підприємств на Захід країни тощо. Проте вже у липні частка тих, хто втратив роботу, знову почала зростати. Спостерігається подальше зростання кількості безробітних серед мешканців сходу (у червні - 53%, у липні - 57%), але помітне певне

зростання кількості й тих, хто втратив роботу, серед мешканців центральних і західних областей [Україна під час війни, липень 2022]. Це може бути пов'язано вже з суто економічними чинниками - проблемами з сировиною та логістичними ланцюгами, зменшенням попиту на певні групи товарів та навіть браком висококваліфікованих фахівців.

Але навіть ті, в кого робота наразі є, перебувають у ризикованій ситуації, адже немає гарантії, що робота в них залишиться. За даними опитування «Прогнози бізнесу на 2023 р.», проведеного у серпні-вересні 2022 р. Європейською Бізнес Асоціацією серед компаній, що є членами асоціації, практично в кожній третій компанії очікується скорочення співробітників [EBA, 2022]. Адже ще одним чинником, який варто враховувати, є очікування глобальної рецесії. Ризик продовольчої кризи, зростання вартості енергоносіїв та інфляція, спричинена емісією грошової маси, що відбувалась на тлі подолання кризових явищ, викликаних боротьбою з наслідками епідемії COVID-19 - це все фактори, що впливають на глобальну економіку та світові ринки. Через ці процеси навіть ті українські компанії, що орієнтовані на західні ринки та зберігають стабільність, знаходяться в зоні ризику.

Навіть прибічникам неолібералізму має бути очевидно, що подолання ситуації, яка склалась, неможливе без активного втручання держави, і один з напрямів такого втручання - узгодження законодавства з новими реаліями та вимогами часу. Ключові закони, спрямовані на регулювання трудових відносин під час воєнного стану: закони України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136IX від 15.03.2022, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з не- фіксованим робочим часом» № 2421-IX від 18.07.2022. Засади, що стосуються віддаленої роботи, надомної роботи та гнучкості робочого часу, були закладені фактично за рік до війни відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання дистанційної, надомної роботи та роботи із застосуванням гнучкого режиму робочого часу» № 1213-IX від 04.02.2021. Необхідність врегулювання на законодавчому рівні положень про дистанційну роботу була продиктована умовами пандемії COVID-19 - у законі було визначено поняття надомної роботи (стаття 60-1 Кодексу законів України про працю), дистанційної роботи (стаття 60-2 КЗпП), гнучкого режиму робочого часу (стаття 60 КЗпП).

При першому ознайомленні із нововведеннями та змінами, прийнятими під час дії воєнного стану (Закон України № 2136-IX від 15.03.2022 «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»), може скластися враження, що ці зміни вкотре вже зменшують ступінь захищеності працівників і захищають виключно інтереси бізнесу та держави. Однак необхідно визнати, що ризики для працівників фактично компенсуються додатковими можливостями.

Адже працівник може зайняти посаду, не чекаючи, поки вона звільниться, розірвати трудовий договір, якщо він убачає загрозу для свого життя чи здоров'я, і навіть зберігати за собою робоче місце протягом трьох місяців після виїзду за кордон чи зміни місця проживання всередині країни. Більше того, призупинення трудового договору «може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін» - тобто відповідна процедура може бути ініційована працівником.

Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» № 2352-IX від 01.07.2022 - фактично урівнює дистанційну та надомну працю із звичайною працею. Раніше при укладанні трудового договору про дистанційну роботу роботодавець був зобов'язаний лише ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором. Відповідно до внесених змін тепер договір про дистанційну роботу фактично не відрізняється від звичайного трудового договору та повинен регламентувати також права та обов'язки сторін, умови праці, встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, професійне навчання працівників, тривалість щорічної відпустки, умови та розмір оплати праці (стаття 29 КЗпП).

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефік- сованим робочим часом» № 2421-IX від 18.07.2022 є фактично першою спробою законодавчого врегулювання нестандартної зайнятості. Відповідно до закону трудовий договір з нефік- сованим робочим часом визначається як «особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов'язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею» (стаття 21-1 КЗпП).

Відповідні його положення, з одного боку, гарантують мінімальний обов'язковий рівень оплати праці працівника, навіть якщо він протягом місяця не виконував ніякої роботи, відповідно мова не йде про zero hours contract («договір із нульовим робочим часом»). Окрім того, роботодавець має сплачувати повну ставку єдиного внеску і, більше того, працівник може мати більше ніж один договір з нефіксованим робочим часом, максимізуючи свій заробіток.

Складно не погодитись з тим, що «однією з тенденцій, що визначають сучасний стан зайнятості в розвинених країнах, є подальше посилення її гнучкості. Це зумовлено структурними змінами в економіці, глобалізацією й посиленням конкуренції, технологічним прогресом, демографічними зрушеннями в структурі робочої сили» [Ціжма, 2013: с. 198].

Проте нестандартну зайнятість, яка регулюється останнім з розглянутих законів, багато дослідників розглядають виключно через призму її негативних аспектів та наслідків для працівників. Як зазначає М. Личківська, «для працівника гнучкість ринку праці, що виявляється в можливостях створення тимчасових, неповних чи неформальних робочих місць, асоціюється насамперед з відсутністю соціального захисту та перспектив вертикальної кар'єри, а також з низькою оплатою» [Личківська, 2016: с. 30]. Тобто нестандартна зайнятість передбачає меншу соціальну захищеність, меншу кількість гарантій, у результаті збільшуючи невпевненість працівника у власному майбутньому. Ключовими ж чинниками поширення нестандартної зайнятості є впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) та цифрова економіка, від яких очікувалось, що вони революціонізують сферу праці та прокладуть шлях до становлення «інклюзивного» капіталізму, здатного вирішити безліч соціально-економічних проблем в інтересах працівників [Арсеенко, 2021a: с. 137]. Проте варто визнати, що це виявилось міфом, і «очікування людей праці на всіх континентах на покращення свого соціально-економічного становища в рамках широко рекламованих нових суспільств з приставкою «пост» не виправдались» [Арсеенко, 2021b: с. 99].

Звісно, ІКТ, глобалізація, та діджиталізація «відкрила величезні можливості для якісної трансформації зайнятості та життя» [Арсеенко, 2021b: с. 107], однак ціною цих можливостей стало надзвичайне зростання конкуренції, не тільки між компаніями і корпораціями, а й на ринку праці. Як зазначає А. Колот, «інтенсивне впровадження нових прогресивних технологій, передусім інформаційно-комунікаційних, усе більше зумовлює як трансформацію форм зайнятості, так і зростання вимог до суб'єктів трудової діяльності» [Колот, 2010: с. 73]. Нові можливості відкриваються для тих, хто зацікавлений у пошуку роботи. Патерналістські установки та очікування завжди були поширені в Україні, причому ці очікування поширювались як на державу, так і на роботодавців. І очевидно, що для тих, хто орієнтований на максимальну соціальну захищеність і очікує цього від держави та роботодавців, зміни в трудовому законодавстві сприйматимуться радше негативно.

Нестандартна зайнятість безпосередньо пов'язана з поняттям гнучкості. Американські дослідники виділяють такі типи гнучкості, як а) гнучкість у трудових відносинах; б) гнучкість у графіку роботи; в) гнучкість у тому, де робота виконується [Арсеенко, 2021b: с. 103]. Фактично норма про «призупинення дії трудових відносин» на час дії воєнного стану всі трудові відносини в Україні де-юре перетворила на гнучкі та нестандартні, оскільки нестандартна зайнятість визначається як усі види зайнятості, які відрізняються від стандартних. Варто звернути увагу, що в роботах більшості українських дослідників форми та види нестандартної зайнятості фактично наводяться «через кому», фактично ставлячи на один щабель водія таксі, який працює в Uber, та працівника великої IT-компанії, який оформлений як ФОП.

Наскільки таке узагальнення відповідає дійсності? За даними порталу Work.ua, найбільш оплачуваними спеціальностями в Україні станом на вересень 2022 були топменеджери та керівники, фахівці у сфері нерухомості, транспорту та авто- бізнесу, IT-спеціалісти та юристи (табл. 1).

Таблиця 1

Статистика зарплат по Україні

(Інформація порталу Work.ua по Україні станом на 16.09.2022)

Але якщо поглянути на профільний ресурс для IT-фахівців DOU, то помітно, що рівень заробітку кваліфікованих IT-фа- хівців суттєво вищий, причому не тільки фахівців, які займаються розробкою програмного забезпечення, а й сервісних для IT-функцій - UI/UX, тестувальників тощо (табл. 2).

Враховуючи, що на час підготовки матеріалу офіційний курс НБУ становив 36,5 грн/долар, можна помітити суттєву різницю в рівні заробітної плати - навіть незважаючи на відсутність профспілок, які б лобіювали інтереси IT-працівників.

Ще один важливий аспект - гнучкість і місце виконання професійних обов'язків та ймовірність збереження роботи. Очевидно, що не тільки в IT-сфері відповідна гнучкість є можливою. За даними щомісячного національного опитування Омнібус, проведеного компанією «Info Sapiens» 12-18 вересня 2022 р., Вибірка дослідження становить 1000 респондентів. Опитування проводилося методом CATI на основі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів. Вибірка репрезентативна для населення України старше 16 років. Структура вибірки відповідає структурі населення за такими параметрами, як стать, вік, розмір населеного пункту і регіон відповідно до даних Державної служби статистики на 1.01.2022, за винятком АР Крим, м. Севастополя, а також інших тимчасово окупованих РФ територій України, де українські оператори не надають послуги мобільного телефонного зв'язку. Також опитування не охоплює українців, які виїхали за кордон. Максимальна теоретична похибка не перевищує 3,1%. Опитування проводилося 12-18 вересня 2022 р. серед опитаних, що мали до війни постійну роботу, 66,6% могли працювати тільки на своєму робочому місці, при цьому 17,5% могли працювати частково віддалено, але певний час мали бути присутні на робочому місці, а 15,2% взагалі могли працювати віддалено.

Таблиця 2

Статистика зарплат IT-фахівців в Україні, USD

(Інформація порталу Dou.ua по Україні станом на 16.08.2022)

Найвищий відсоток тих, хто продовжив працювати та отримувати зарплату / доходи після початку війни серед фізичних осіб - підприємців - 74,1% (табл. 3). Фактично такий само відсоток респондентів зберіг роботу серед офіційно зайнятих - 73,2%. Найбільш вразливими, як і можна було очікувати, виявились неофіційно працевлаштовані - практично половина із них (47,1%) фактично припинили працювати та отримувати зарплатню.

Водночас саме серед респондентів, які могли працювати частково віддалено, але певний час мали бути присутні на робочому місці, найвищим є відсоток тих, хто зміг продовжити працювати та отримувати зарплатню (табл. 4).

Таблиця 3

Зв'язок між офіційним працевлаштуванням і збереженням роботи під час війни,%

Таблиця 4

Зв'язок між гнучкістю праці та збереженням роботи під час війни, %

Нестандартна зайнятість і зайнятість, якій притаманна гнучкість, попри негативні наслідки для працівників, може забезпечувати більші доходи, більш високу ймовірність збереження роботи, більш високу мобільність. Це стало критично важливим від початку повномасштабної агресії РФ у лютому 2022 р. Адже, як влучно висловився А. Колот, «що краще - нестійка зайнятість чи стійке безробіття?» [Колот, Герасименко, 2020: с. 52].

Висновок

Варто визнати, що, за даними згаданого дослідження «Україна під час війни. Зайнятість і доходи», лише 6% українців з початку війни знайшли нову роботу [Україна під час війни, липень 2022], і цьому є об'єктивні економічні та соціальні причини. Але така можливість є, а зміни в трудовому законодавстві, прийняті з початку повномасштабної російської агресії, суттєво розширюють можливості працівників стосовно зміни роботи, врегулювання трудових відносин з попередніми роботодавцями та максимальної гнучкості у пошуках нової роботи - гнучкості місця та часу роботи, можливості дистанційної роботи, надомної роботи, роботи з нефіксованим робочим часом або навіть поєднання декількох таких робіт.

Отже, зміни в українському законодавстві, з одного боку, є логічними і обгрунтованими, адже відображають реалії трансформації системи зайнятості та ринку праці. З другого боку - вони відкривають додаткові можливості для тих, хто орієнтований на пошук таких можливостей. Змінюються умови ринку праці, змінюються форми зайнятості - це об'єктивний процес. Як зазначає А. Колот, який у принципі говорить про «економіку нестандартної зайнятості» як вектор розвитку сучасної економіки, «неприйнятним є сприйняття нестандартної зайнятості як соціально-трудової практики, яку слід «поправити», відтворити у параметрах індустріальної доби» [Колот, Герасименко, 2020: с. 52].

Зміни ринку праці залишають у минулому сподівання не тільки на повернення «славного повоєнного тридцятиліття» чи пожиттєвої праці за моделлю «сюсін койо», а й на тривале існування моделі «welfare state». Через війну ці зміни в Україні відбуваються набагато швидше й радикальніше. І гаслом ринку праці України найближчим часом може стати не соціально привабливе гасло всесвітнього соціального руху антиглоба- лістів «Люди вищі за прибутки!» [Арсеенко, 2021b: с. 104], а й більш релевантний до нинішніх умов, хоча і більш цинічний вислів «виживе найсильніший».

Джерела

Арсеенко, А. Г. (2021а). Цифровизация труда: выигравшие и проигравшие в гиг-экономике. В: Трансформация труда в (де) глобализирующемся обществе, 136-147.

Арсеенко, А. Г. (2021b). Трансформация занятости в условиях цифрового капитализма: мифы и реалии социальных последствий дигитализации глобальной экономики. Семиотические исследования. 1, 2, 98-110.

Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану: Закон України № 2136-IX від 15.03.2022. Отримано з: https://zakon. rada.gov.ua/

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин: Закон України № 2352-IX від 01.07.2022. Отримано з: https://zakon.rada.gov.ua/

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання трудових відносин з нефіксованим робочим часом: Закон України № 2421-IX від 18.07.2022. Отримано з: https://zakon. rada.gov.ua/

Каменный крест на демографии. Сколько людей потеряет Украина и как остановить миграцию (2022). Экономическая правда (24 июня). Отримано з: https://www.epravda.com.ua/rus/publica tions/2022/06/24/688509/

Колот, А. М. (2010) Соціально-трудова сфера: стан відносин, нові виклики, тенденції розвитку. Київ: КНЕУ.

Колот, А. М., Герасименко, О. О. (2020) Цифрова трансформація та нові бізнес-моделі як детермінанти формування економіки нестандартної зайнятості. Соціально-трудові відносини: теорія та практика, 10, 1, 33-54.

П'ятнадцяте загальнонаціональне опитування. Україна під час війни. Зайнятість і доходи (23-24 липня 2022). Соціологічна група «Рейтинг». Отримано з: https://ratinggroup.ua/research/ ukraine/pyatnadcat_obschenaci_opros_ukraina_vo_vremya_voyny_ zanyatost_i_dohody_23-24_iyulya_2022_goda.html

Личковська, М. Р. (2016) Трансформація поняття «стандартна зайнятість» у новій економіці Глобальні та національні проблеми економіки: електронне наукове фахове видання, 13, 28-32. Отримано з: http://global-national.in.Ua/archive/13-2016/8.pdf

Статистика зарплат в Украине. Портал Work.ua. Отримано з: https://www.work.ua/ru/salary/нестандартна зайнятість дохід

Ціжма, Ю. І. (2013) Концепція флексік'юріті та нестандартні форми зайнятості: виклики сьогодення. Бізнес Інформ, 7, 197-202. Отримано з: http://nbuv.gov.ua/UJRN/binf_2013_7_37

DOU: Зарплати. Отримано з: https://jobs.dou.ua/salaries/ ?period=2022-06&position=Middle%20SE

EBA. Прогнози бізнесу на 2023 р. Сьоме щорічне дослідження Європейської Бізнес Асоціації. Отримано з: https://eba.com.ua/ wp-content/uploads/2022/09/FORECAST-UKR.pdf

ILO Brief (2022). The impact of the Ukraine crisis on the world of work: Initial assessments. 11 May 2022. Отримано з: https://www.ilo.org/ europe/publications/WCMS_844295/lang--en/index.htm

UNHCR (2022). Ukraine situation. flash update #28. Отримано з: https://data.unhcr.org/en/documents/details/95314

Размещено на Allbest.ru