Покращення показників України у досягненні цілей сталого розвитку ООН

Діяльність ЗВО в контексті ЦСР іноземними дослідниками досить добре вивчена, тому слід виокремити такі основні напрями дослі- джень: аналітико-статистичне порівняння й аналіз практик сталого розвитку ЗВО та пошук їх спільних і відмінних рис у різних країнах [3-5]; реформи та інновації в освітній діяльності за допомогою вклю- чення нових програм чи окремих курсів на основі СР [5-7]; дослі- дження університетських практик щодо звітності в межах своєї дія- льності [8; 9]; дослідження нормативної правової бази діяльності університетів щодо СР [10]; опис деяких структурних елементів ста- лої діяльності в окремих напрямах на прикладах певних університе- тів [7; 11]; огляд міжнародних ініціатив щодо СР [7; 11].

Серед праць українських науковців можна визначити такі на- прями досліджень: особливості університетської діяльності в кон- тексті одного або кількох напрямів сталого розвитку [12; 13]; аналіз методології та результатів деяких провідних міжнародних рейтингів ЗВО; зв'язок між університетами і СР, а також деяким об'єднанням щодо СР [14; 15].

Мета і завдання дослідження

Основною метою статті є надання рекомендацій для ЗВО України з метою збільшення кількості українських ЗВО в міжнародних рейти- нгах, покращення позицій наявних ЗВО, а також для поліпшення імі- джу України на міжнародній арені, залучення інвестицій і підви- щення ефективності відновлення (відбудови) України, укріплення інституції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, України як правової держави.

Завданнями статті є надання короткого огляду українських та іноземних досліджень щодо Цілей сталого розвитку в діяльності уні- верситетів, відповідного переліку вимог до діяльності та нормативної бази ЗВО, підбиття підсумків у формі пояснення впливу результатів якісної діяльності ЗВО згідно з наведеними вимогами на покра- щення міжнародного іміджу України в контексті укріплення право- вої держави, економічної та екологічної стійкості тощо.

Виклад основного матеріалу

1) стратегія пом'якшення впливу діяльності ЗВО на довкілля;

2) моніторинг і відкрита звітність щодо рівня викидів вуглецю, використання води, електрики, газу. Упровадження виготовлення для власного використання енергії з відновлюваних джерел. Встано- влення фільтрів для води, переробка відходів (у межах можливостей, але зі звітністю);

3) запровадження політики раціонального використання енерго- ресурсів, скорочення викидів вуглекислого газу тощо, що найкраще сприяє внаслідок вступу у визнані міжнародні товариства ЗВО або приєднання до міжнародних договорів відповідного спрямування (наприклад, Race to Zero Commitment);

4) розроблення та наявність курсів, тренінгів (з кваліфікацією із зазначенням кредитів ЄКТС), які стосуються сталого розвитку на- вколишнього середовища. Кращою є практика присвоєння ступеня

«магістр екології» тощо;

5) участь в екологічних проєктах та програмах різного рівня.

Найкращою практикою є наявність науково-дослідного центру зі спеціалізацією на екологічній стійкості, укомплектованого висококва- ліфікованими фахівцями, діяльність якого б не обмежувалася науко- вою діяльністю і включала розробку навчальних програм, стартапів, екологічних проєктів, співпрацю з органами влади різних рівнів, зок- рема участь у розробці законопроєктів, публічних дебатах щодо вирі- шення актуальних проблем екологічної безпеки, а також викладання, створення «нейтральних платформ» для діалогу та дискусій щодо ЦСР. Щодо внеску ЗВО в економічну стійкість (довготривалу економі- чну стабільність, зокрема регіону розташування ЗВО та місцевої економіки), то можна вказати на такі пріоритетні складові:

1) наявність загальнодоступної політики або звіту сталих закупі- вель (у контексті економічної та екологічної стійкості: установлення економічної підтримки у вигляді пріоритету закупівель у місцевих виробників, закупівлі екологічно чистої продукції, перероблених ма- теріалів для будівництва тощо);

2) наявність загальнодоступної політики або звіту сталого інвес- тування (інвестиції у виготовлення енергії з відновлюваних джерел, у вирішення актуальних проблем медицини, освіти, соціального за- хисту, наприклад придбання ліків, підтримка людей з обмеженими можливостями тощо);

3) Публікація у відкритому доступі щорічних фінансових звітів (дані про витрати, доходи, позики тощо);

4) доцільною і результативною є практика стосовно співпраці з органами державної влади різного рівня, бізнесом і населенням з пи- тань економічної стійкості. Зокрема, це участь наукового складу в роботі економічних та господарських комітетів різного рівня, органі- зацію та співорганізацію конференцій, економічних тренінгів, «ней- тральної платформи» для дебатів, спільні проєкти, стартапи, спів- праця з виробниками, проведення наукових досліджень і науково- технічних розробок на договірній основі.

У соціальній сфері можна виокремити такі пріоритетні складові:

1) наявність політики щодо етичних цінностей, рівності, різнома- нітності й інклюзії, боротьби з дискримінацією та переслідуваннями, а також боротьби з хабарництвом і корупцією;

2) наявність комітету з етики, академічної доброчесності, а та- кож посадової особи чи комітету з питань рівності, різноманітності й інклюзії;

3) наявність системи звітності для забезпечення конфіденційно- сті заявників, процедури розгляду звернень («скриньки довіри»);

4) самоврядування, представництва при керівництві та профспі- лка працівників і здобувачів освіти (основні вимоги згідно з практи- кою в Україні);

5) забезпечення охорони здоров'я в межах ЗВО або на місцевому рівні, забезпечення доступом, зокрема інформаційні та освітні пос- луги, співробітників і здобувачів освіти до здорового та доступного харчування, спорту, психологічної підтримки;

6) наявність політики чи стратегії щодо пристосування для людей з обмеженими можливостями та складових їх підтримки, зокрема офісу підтримки, інклюзивної освіти, доступності приміщень ЗВО, надання послуг, цільової підтримки тощо. Це може включати в себе безкоштовне навчання, в тому числі за певними робітничими спеці- альностями (водіння автомобіля, комп'ютерна грамотність тощо), безкоштовні чи за зниженою вартістю харчування, проживання, юридичні консультації, перевезення;

7) інформаційні проєкти для місцевої громади, зокрема з питань освіти, охорони здоров'я, інформаційних послуг (навчальні посіб- ники, тренінги та семінари з інформаційної безпеки, психології, на- дання першої медичної допомоги), співпраця з місцевими мешкан- цями щодо підтримки та розвитку інфраструктури, попередження правопорушень тощо.

Виокремимо деякі спільні додаткові вимоги щодо діяльності ЗВО:

1) публікації науковцями університету наукових статей щодо ЦСР у міжнародній наукометричній базі даних Scopus, співавторами яких певною мірою мають бути вчені-жінки, вчені з країн (відпо- відно до даних Світового банку), що розвиваються;

2) наявність студентського товариства як частини самовряду- вання, метою якого є залучення до сталого розвитку, а також ста- туту, який регламентує діяльність такого товариства та описує його структуру, співробітника, єдиною відповідальністю якого є просу- вання СР в установі;

3) відкритий доступ до нормативної бази діяльності ЗВО та зві- тів, оновлення нормативної бази через кожні три роки, оприлюд- нення рішень загальних зборів трудового колективу, ректорату, вче- ної ради тощо. Гарною практикою є оприлюднення звітів щодо кожної ЦСР;

4) наявність антидискримінаційної політики вступу або пояснень «розумної дискримінації», залучення до вступу і пільги для малозахи- щених верств населення, проведення досліджень щодо зайнятості випускників і кількості осіб, які здобувають першу вищу освіту в ро- дині (тобто єдиних здобувачів вищої освіти серед трьох найближчих поколінь у їхній родині).

Насамкінець варто вказати на відповідальність колективу ЗВО, адже не лише наявність, але й дотримання змісту нормативної пра- вової бази діяльності визначає якість діяльності щодо сталого розви- тку. Звітами можуть бути не лише документи, а й новини, програми конференцій тощо.

Висновки

Наведені рекомендації організаційного та нормативного харак- теру потребують певної деталізації в контексті кожної ЦСР, що немо- жливо зробити лише в межах цієї роботи і що сприяє подальшим до- слідженням розглянутої проблеми.

Наведені рекомендації для ЗВО сприяють: відновленню екології та попередженню екологічних злочинів і правопорушень; створенню умов соціальної захищеності та середовища «безпечного суспільства», підвищенню мотивації працівників на основі справедливої оплати праці, забезпеченню прав і свобод; удосконаленню та якісному впливу на розвиток суспільних відносин унаслідок співпраці ЗВО з органами влади (місцевими, регіональними, національними), місце- вими мешканцями, бізнесом, волонтерами, а також міжнародними підприємствами, установами та організаціями; залученню інвести- цій, зокрема іноземних, на підставі проявів якісного менеджменту, справедливої співпраці, екологічної культури, дотримання норм права, зокрема міжнародного; сталому розвитку громад та економі- чних відносин на підставі попередніх пунктів; укріпленню інституції Уповноваженого з прав людини, підвищенню міжнародного іміджу України щодо дотримання прав і свобод, можливостей для бізнесу, зокрема інвестиційної привабливості, освіти і науки, - на базі досяг- нень із попередніх пунктів. Дотримання цих рекомендацій - «ключ» до стабільності й розвитку.

Список бібліографічних посилань

заклад вищої освіти сталий розвиток

1. Keeble B. R. The Brundtland report: `Our common future'. Medicine and War. 1988. Vol. 4, No. 1. Pp. 17-25. DOI: https://doi.org/10.1080/07488008808408783.

2. Purvis B., Mao Y., Robinson D. Three pillars of sustainability: in search of conceptual origins. Sustainability Science. 2019. Vol. 14. Pp. 681-695. DOI: https:// doi.org/10.1007/s11625-018-0627-5.

3. Moura M. M. C., Frankenberger F., Tortato U. Sustainability in Brazilian HEI: practices overview. International Journal of Sustainability in Higher Education. 2019. Vol. 20, No. 5. Pp. 832-

841. DOI: https://doi.org/10.1108/IJSHE-01-2019-0021.

4. Giovanelli L., Rotondo F., Ezza A. Business models for integration of sustainability in universities: An explorative analysis of Italian state universities. Journal of Cleaner Production. 2021. Vol. 324. DOI: https://doi.org/10.1016/ j.jclepro.2021.129227.

5. Higgins B., Thomas I. Education for Sustainability in Universities: Challenges and Opportunities for Change. Australian Journal of Environmental Education. 2016. Vol. 32, No. 1. Pp. 91-108. DOI: https://doi.org/10.1017/aee.2015.56.

6. Implementing Sustainability in the Curriculum of Universities / ed. by W. L. Filho. Luxembourg : Springer Cham, 2018. 330 p. DOI: https://doi.org/10.1007/978-3-319-70281-0.

7. Global Sustainability and the Responsibilities of Universities / ed. by

L. E. Weber, J. J. Duderstadt. London, 2011. 341 p.

8. Sassen R., Azizi L. Assessing sustainability reports of US universities. International Journal of Sustainability in Higher Education. 2018. Vol. 19, No. 7. Pp. 1158-1184. DOI: https://doi.org/10.1108/IJSHE-06-2016-0114.

9. Brusca І., Labrador М., Larran М. The challenge of sustainability and integrated reporting at universities: A case study. Journal of Cleaner Production. 2018. Vol. 188. Pp. 347-354. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2018.03.292.

10. Lo- zano R., Lukman R., Lozano F. J., Huisingh D., Lambrechts W. Declarations for sustainability in higher education: becoming better leaders, through addressing the university system. Journal of Cleaner Production. 2013. Vol. 48. Pp. 10-19. DOI: https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2011.10.006.

11. Von Hauff M., Nguyen T. Universities as Potential Actors for Sustainable Development. Sustainability. 2014. Vol. 6, No. 5. Pp. 3043-3063. DOI: https://doi.org/10.3390/su6053043.

12. Туниця Ю. Ю., Лиско Л. Р., За- гвойська Л. Д., Соловій І. П. Сталий університет: модель системної інтег- рації принципів сталого розвитку в усі сфери діяльності. Науковий вісник НЛТУ України. 2019. Т. 29, № 10. С. 54-60. DOI: https://doi.org/ 10.36930/40291010.

13. Попело О. Тенденції стимулювання європейсь- ких університетів до розвитку на основі принципів сталості. Актуальні проблеми в системі освіти: загальноосвітній заклад середньої освіти - доуніверситетська підготовка - заклад вищої освіти. 2023. № 3. С. 525-530. DOI: https://doi.org/10.18372/2786-5487.1.17737.

14. Мелеганич Г. Сталий розвиток закладів вищої освіти України: від політики держави до політики керівництва закладом освіти // Державна політика сталого розвитку України: базові засади (матеріали підготовки до Парламентсь- ких слухань 2021) / уклад.: Г. Харламова, Н. Чала. Київ, 2022. С. 68-72.

15. Рябченко В., Бульвінська О. Автономія університетів для сталого ро- звитку суспільства: результати The Times Higher Education Impact Rankings 2022. Неперервна професійна освіта: теорія і практика. 2022. Т. 73, № 4. С. 77-86. DOI: https://doi.org/10.28925/1609-8595.2022.4.8.

16. Ільницький Д. О., Паценко О. Ю., Сандул М. С. Місія університетів у забезпеченні сталого розвитку в глобальному вимірі. Формування ринко- вої економіки. 2014. № 32. С. 170-185.

Размещено на Allbest.ru