Особливості демілітаризації та конверсії в умовах існування ялтинсько-потсдамської міжнародної системи

Размещено на http://www.allbest.ru

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Особливості демілітаризації та конверсії в умовах існування ялтинсько-потсдамської міжнародної системи

Шрхомчук О.С.

Вступ

Аналіз практики міждержавних відносин після закінчення другої світової війни свідчить, що продовжувало існувати безліч політичних, економічних, територіальних та етнічних міждержавних протиріч. Розвиток сучасної цивілізації і усвідомлення взаємозалежності світу не змогло виключити війни як засіб розв'язання міждержавних, релігійних, етнічних, класових та інших протиріч. Вирішення конфліктів за допомогою збройної сили продовжувало залишатися визначальною рисою епохи.

Викладення основного матеріалу

По закінченню другої світової війни було встановлено Ялтинсько-Потсдамську систему міжнародних відносин. Було закладено теоретичні та практичні підвалини для здійснення масштабної демілітаризації в світі.

Політика реконверсії після другої світової війни. Друга світова війна досить драматично продемонструвала кризу інституту війни як засобу забезпечення політичних інтересів. Здавалось, були забезпечені всі умови, щоб війна й мілітаризм відійшли у минуле. Найбільш мілітаризовані країни - Німеччина, Японія, Італія зазнали поразки. Країни- переможниці зобов'язали переможені країни здійснити демілітаризацію та реконверсію.

Сполучені Штати Америки. Процес, який відбувся в США після закінчення другої світової війни отримав назву "реконверсії". Суть різниці між такими поняттями, як реконверсія та конверсія було показано американським економістом Л.Дж.Дюма. Зокрема, він зазначив, що в процесі збільшення участі США у воєнних діях, багато з фірм, які доти займалися звичайним цивільним бізнесом, почали переорієнтовуватись на виробництво воєнної техніки та зброї. Після завершення війни, коли потреби ринку у військовій продукції знизилися, істотним процесом для цих компаній стала - реконверсія.

Натомість, конверсія як така передбачає перехід від воєнного виробництва на цивільне, що на думку Л.Дж.Дюма, ускладнює ситуацію в промисловості.

До реконверсії у США почали готуватись ще в 1940 р. - задовго до закінчення війни. Наприкінці війни адміністрація Т.Рузвельта активізувала свою діяльність з питань щодо підготовки до процесу реконверсії. Наприкінці 1943 р. сенатори Б.Барух і Дж.Хенкок зайнялися підготовкою відповідної доповіді, яка була закінчена до середини лютого 1944 р.

Президент Національної Асоціації Промисловців Ф.Кроуфорд звернувся 23 грудня 1943 р. до керівників профспілкових союзів (АФТ і КПП) У.Гріна і Ф.Мерря з листами, в яких рекомендував скликати у лютому 1944 р. конференцію представників організацій, зацікавлених у розв'язанні післявоєнних проблем.

Ще до завершення бойових дій, у ході другої світової американці почали поступово здійснювати демобілізацію. Додому повертались ветерани, які потребували нових робочих місць. Тому вже в грудні 1944 р. сенатор Меррей разом із Г.Труменом направили до сенатського комітету з військових справ доповідь з питань реконверсії й забезпечення повної зайнятості. У ньому пропонувалося ухвалити закон про забезпечення населення роботою. Навколо біля в конгресі розгорнулися тривалі дискусії, що продовжувалися, по суті, до прийняття в 1946 р. акта про зайнятість.

Одночасно проблеми реконверсії вивчали комітети Сенату і Палати представників, але їхні пропозиції не мали успіху серед кіл промисловців. 6 січня 1945 р. у посланні конгресу Т.Рузвельт просив схвалити законопроект про загальну трудову повинність, що передбачала закріплення робітників на підприємствах воєнної промисловості. І 1 лютого Палата Представників схвалила цей законопроект, але в Сенаті розгляд його затягувався. Наближався кінець війни, а біль так і не було прийнято.

Ще 29 березня 1944 р. у Сенат США були внесені законопроекти з реконверсії Х.Килгора, Джоджа і Дингала. Однак цей законопроект не було прийнято. Члени Конгресу обговорювали низку інших, більш прийнятних для них законопроектів з реконверсії.

З ініціативи та санкції Ф.Рузвельта 13 березня 1944 р. сенатором В.Кларком до Конгресу від імені великої групи сенаторів було внесено біль "Про надання федеральним урядом допомоги і створенні відповідних умов мирного життя ветеранам другої світової, що повертаються з війни". Біль було прийнято і він став законом, відомим за назвою "Солдатський біль про права". Він забезпечив соціальні пільги військовослужбовцям, які поверталися з війни.

7 вересня 1944 р. глава Керівництва військової мобілізації Дж.Бірнс подав президенту США доповідь про переведення військової економіки на мирні рейки. У доповіді були враховані пропозиції і рекомендації комісій військового і морського міністерств. У документі йшлося про необхідність переведення військових підприємств на цивільне виробництво, скорочення тривалості робочого тижня, ліквідацію податку на надприбутки.

У 1945 р. були прийняті профспілкові програми реконверсії. У квітні 1945 р. помер президент Т.Рузвельт, його політику "нового курсу" успадкував Г.Трумен, внутрішньополітична програма якого отримала назву "Чесного курсу". Головним пріоритетом для Г.Трумена у повоєнні роки став перехід до мирної економіки. Численні військовослужбовці, яких уряд був змушений утримувати в Європі, прагнули повернутися до дому, побоюючись економічних проблем, пов'язаних із раптовим поверненням великої маси робочої сили в країну. Закон про військових, прийнятий іще до завершення війни, мав полегшити для звільнених у запас умови життя і праці. Незважаючи на всі вжиті заходи напруження зростало.

У 1946 р. розпочався найчисленніший за всю американську історію страйк, в якому взяли участь 4,6 млн робітників. Страйк охопив автомобільну, сталеливарну, енергетичну галузі. Згодом він поширився на залізниці та шахти. Наслідки страйку значною мірою похитнули авторитет та популярність Г.Трумена та довіру до заходів, планованих його кабінетом.

Відповіддю на вимоги трудящих стала широковідома програма Г.Трумена, що складалась із двадцяти одного пункту. 6 вересня 1945 р. він виклав урядову програму "Послання про реконверсію" у посланні Конгресу. Крім низки конкретних практичних дій з реконверсії, він планував проведення широких соціальних та економічних реформ. Серед основних пунктів програми були: захист робітників від порушень закону з боку наймачів, збільшення розмірів мінімальної зарплатні, підвищення матеріальної компенсації при втраті роботи, надання матеріальної допомоги для оренди чи купівлі житла. Програму супроводжували пропозиції щодо медичного страхування, пенсійного забезпечення та подовження терміну дії пільг колишнім військовослужбовцям.

У ході реконверсії уряд здійснив низку важливих кроків щодо врегулювання відносин в промисловості. Ще в 1945 р. було скасовано податок на надприбуток підприємств. При цьому державне регулювання найбільш яскраво виявилось в двох протилежних тенденціях: перша - прагнення здійснювати регулювання на основі втручання держави в як економіку в цілому, так і окремих підприємств на стадії планування, і друга, яка зрештою перемогла за часів президентства Г.Трумена, - використання державою лише окремих важелів регулювання та визнання принципу вільної конкуренції. Проте держава залишила за собою функції, пов'язані з врегулюванням відносин праці та капіталу. У 1946 р. конгрес приймає рішення про скасування контролю за цінами, але при цьому було збережено контроль за зарплатнею. Було також прийнято закони "Про державне регулювання трудових відносин", "Про зайнятість" (1946). Для забезпечення роботою всіх бажаючих було створено Раду Економічних Консультантів. Реконверсія в США зачепила сферу державного управління, значно видозмінив її структуру.

Натомість, на процеси демілітаризації та реконверсії вплинула інша війна - "холодна", яка почалася в самий розпал здійснення реконверсії. Адміністрація США провела реформу збройних сил.

У цілому, за винятком авіаційної промисловості, реконверсія після другої світової війни пройшла досить успішно. Після завершення воєнних дій армія США почала демобілізацію, що проходила у високому темпі. За два роки, до 1947 р., на дійсній військовій службі залишилося 1,6 млн військових, а також 860 тис. цивільних, які служили за найманням. Загальна кількість людських ресурсів, зайнятих в оборонній промисловості, зменшилася на 12,6 млн осіб (з них 10,0 млн приходиться на 1945 і 1946 рр.). У 1945 р. у США приблизно 11,0 млн осіб були зайняті в галузях, суміжних з оборонними. Протягом 1948 р. чисельність працівників в останніх скоротилася до 1,0 млн осіб Витрати на національну оборону зменшилися з 38,7% загальних національних витрат у 1944 році до 37,7 % - у 1945 р.; 20,6 % - у 1946 р.; 5,2 % - у

1947 р., а в 1948 р. склали 3,2 %. При цьому витрати на оборону скорочувалися повільніше, ніж зайнятість і виробництво. У числі основних причин цього процесу можна відзначити витрати, викликані демобілізацією і завершенням прострочених військових контрактів.

Важливо підкреслити, що соціальний і економічний ефект від реконверсії в перші повоєнні роки в США був не однаково сприятливим. Галузі промисловості, безпосередньо пов'язані зі спеціалізованим військовим виробництвом, - авіаційна, суднобудівна та інші, які не мали альтернативного цивільного ринку, опинилися під загрозою глибокої кризи. У галузях промисловості, пов'язаних з виробництвом алюмінію і магнію, швидке зростання обсягів виробництва під час війни вже до 1944 р. перебільшило вимоги воєнного часу. Це призвело до формування надлишків виробництва. Більшість галузей промисловості США в післявоєнний період підлягали реконверсії - переходу до виробництва для цивільного ринку, який постійно розширювався.

Крім того, на думку західних дослідників, прямий перехід підприємств до виробництва мирної продукції не дав очікуваних результатів у зв'язку з певною консервативністю підходу. Занадто високі ціни на конверсійне устаткування ускладнили його продаж і в остаточному підсумку воно було реалізовано за більш низькими цінами, ніж очікувалося.

Таким чином, хоча реконверсія в США була ґрунтовно підготовлена та законодавче оформлена, проходила не без проблем. Невдачі на шляху реалізації програм конверсії призводили до широкомасштабних соціальних конфліктів, в яких держава мусила виступати в ролі арбітра між підприємцями та найманими робітниками. Але в кінцевому підсумку результати вжитих заходів виявились позитивними.

Треба виокремити результати проведення в США воєнної реформи: було створено могутній ВПК; відбулася модернізація озброєнь, старі види зброї підлягали реконверсії або знищенню; США перетворились на наддержаву з могутніми авіацією і флотом. Флот США посів перше місце серед флотів інших морських держав. На його будівництво було витрачено 90 млрд дол., що склало третину всіх витрат на війну.

Реконверсія у Великій Британії. Після закінчення другої світової війни Велика Британія втрачає свої провідні позиції на світовій арені, на перший план виходять дві наддержави - США та СРСР. Британія і вийшла з війни фактично з невеликими людськими втратами - близько 300 тис. загиблих на фронтах, 61 тис. - від бомбардувань, 35 тис. - службовців торгівельного флоту. На її території не велися наземні бойові дії. Вона спромоглася зберегти ще на деякий час свою велику колоніальну імперію. Однак війна завдала серйозного удару її політичним та економічним позиціям у світі. Загальна сума фінансових втрат за часи війни склала 8,6 млрд фт. ст. Коли Велика Британія вступала в другу світову війну, вона мала зовнішній борг в 476 млн фт. ст., а коли вона закінчила війну цей борг зріс до 3,355 млрд фт. ст.

У цих умовах Велика Британія здійснила повоєнну реконверсію. Проблема конверсії містила у собі цілу низку складних питань щодо достатньої оборони, оптимального розміщення і організації виробництва, забезпечення зайнятості й соціальної захищеності населення - саме тому вона розв'язувалась на державному рівні. Точніше цей процес можна охарактеризувати як досвід реконверсії, оскільки підприємства поверталися до виробництва продукції, що випускалася ними до війни.

Сумарні статистичні данні про національний доход Британії було опубліковано в Білій книзі. У 1936 р. витрати населення на споживчі товари і послуги складали 60,4 % чистих національних витрат, а урядові витрати - 14,9 %. У

1944 р. поточні урядові витрати, спрямовані в основному на військові потреби, зросли до 54,3 %, а частка споживчих витрат знизилася до 56,7 %. Протягом 1945 р. частка урядових витрат зменшилася до 46,5 %, а в 1946 р. - до 25,2 %. З 1944 по 1946 р. урядові витрати були скорочені на 55,6 %, а чистий національний доход знизився на 4,5 %. ВВП виріс на 9,9 % у 1948 р. у поточних цінах і відповідно на 1,3 і 3,3%. - у постійних цінах 1948 р.

Наведені дані свідчать, що програма реконверсії після другої світової війни у Великій Британії призвела до невеликого і короткочасного скорочення економічної активності. Це було, очевидно, неминучим, оскільки перехід до мирної економіки відбувся досить швидко: у червні 1945 р. чисельність збройних сил складала 5,1 млн осіб, ще близько 3,9 млн осіб були зайняті у військовому виробництві та постачанні. Було поставлене завдання демобілізувати 1,5 млн осіб і звільнити 4,4 млн осіб з військових галузей промисловості до грудня 1945 р. Якщо врахувати тих, хто вже повернувся до мирного життя, то протягом шести місяців було потрібно розв'язати проблему трудового а побутового влаштування 3,7 млн осіб, що складало 4,2 % усіх зайнятих в оборонних галузях промисловості і військовослужбовців.

Реконверсія пройшла успішно, незважаючи на деякі труднощі, пов'язані з транспортом і нездатністю деяких підприємців провести чіткий розподіл між оборонною та цивільною діяльністю. Наприкінці 1946 р. 3,5 млн осіб було вивільнено з воєнної промисловості і 4,29 млн військовослужбовців повернулися до мирного життя. Вплив цих змін на сферу зайнятості був меншим, ніж передбачалося, оскільки у військові роки чисельність працівників зростала за рахунок жінок і людей пенсійного віку, що залишили свої робочі місця після 1945 р. Проте в перші післявоєнні роки відбулися значні зміни в структурі зайнятості цивільного населення, хоча безробіття залишалося відносно низьким.

З 1945 по 1948 р. загальна кількість робочої сили скоротилася на 1,375 млн осіб, кількість збройних сил - на 4,24 млн осіб, а в цивільних галузях відбулося збільшення зайнятості на 2,65 млн осіб У таких великих галузях промисловості, як металообробна, машинобудівна, хімічна, нафтова, на транспорті, у виробництві вибухівки відзначалися значні скорочення зайнятості.

У середині 1948 р. безробітні склали 1,8 % усієї робочої сипи. Таким чином програму реконверсії було здійснено з мінімальними негативними наслідками. Більш того, перехід до мирної економіки обійшовся без серйозного втручання уряду. Було здійснено наступні заходи: знижено прибутковий податок і податок на прибуток; виплачувалася компенсація за збитки, заподіяні війною; велася політика регулювання купівельної спроможності фунта стерлінга.

Відносна легкість, з якою Велика Британія перейшла до мирного життя, пояснюється головним чином наявністю значних заощаджень у населення, що накопичились за воєнні роки, а також вільних ресурсів у промисловців. Високий рівень економічної активності під час війни й одночасно вузькість ринку стали причинами того, що і споживачі, і бізнес закінчили війну з малими втратами. У 1946 р. доходи виросли на 4,1 %, а споживчі витрати на 21,4 % перевищили рівень 1945 р. Сума заощаджень (що досягала у військові роки 22 % чистого доходу) різко скоротилася і склала в 1948 р. 1,1 % доходів населення, втроє нижче рівня 1938 р.

Політика США щодо реконверсії після війни у Кореї та В'єтнамі. Період "холодної війни" прийнято визначати періодом гострого системного протиборства.

Конверсія в соціально-економічній та політичній практиці США знаходить реальне втілення одразу ж після закінчення другої світової війни і фактично припиняється в зв'язку з початком "холодної війни". Під час "холодної війни"

проблема конверсії розглядалась в основному на теоретичному рівні. Однак, США мали певний практичний досвід здійснення реконверсії після війни в Кореї (1950-1953) та війни у В'єтнамі (1965-1973).

В 1950 р. США втрутились у громадянську війну в Кореї на стороні південнокорейської республіки. У 1951 р. США підписують з Японією договір про взаємну безпеку. Американський уряд наполягав на збереженні значного потенціалу збройних сил США у Японії. В 1952 р. на президентських виборах перемогу одержав республіканець, генерал (колишній командувач американських військ в Європі та об'єднаних англо-американських військ під час відкриття другого фронту) Д.Ейзенхауер. Одним з пунктів його виборчої компанії була обіцянка припинити непопулярну в американському суспільстві війну в Кореї. Сам Д.Ейзенхауер писав в своїх мемуарах, що це була найбільш кровопролитна війна за всю історію США, окрім громадянської і двох світових воєн. В корейській війні США втратили вбитими 398 тис. осіб

Реконверсія в США після війни в Кореї була менш масштабною, драматичною й складною, ніж після другої світової війни. Реально здійснювалася тільки обмежена демобілізація американських економічних ресурсів. Адміністрація Д.Ейзенхауера приділяла порівняно незначну увагу проблемам реконверсії. Хоча ветеранам війни в Кореї й було гарантовано збереження за ними їхніх колишніх робочих місць, вони мали переваги в одержанні пільг та цивільних робочих місць, але жодної нової програми не було розроблено. Робітники військової промисловості, які втратили роботу після завершення військових контрактів, змушені були існувати на допомогу з безробіття й покладатися на службу зайнятості. Для розв'язання проблем у галузях промисловості, пов'язаних із завершенням

військових контрактів, жодних спеціальних конверсійних програм не було створено.

На рівні урядової фінансової політики не спостерігалось явного прагнення компенсувати спад військових закупівель, федеральні необоронні витрати за період 1953-1957 рр. були урізані на третину.

Американський дослідник у сфері конверсії С.Мелман звертає увагу на значні скорочення військових витрат у США, які відбулись на початку 50-х рр., стан на ринку праці, особливості зовнішньої політики США. Військові витрати США скоротилася з 62 млрд дол. (в цінах 1960 м.) у 1953 р. до 51 млрд дол. у 1954 р., що супроводжувалися ліквідацією запасів товарів військового призначення. Це було зумовлене істотним скороченням самих військових витрат і деякою невпевненістю виробників щодо перспектив розвитку споживчого ринку.

У результаті на початку 50-х рр. у США простежується загальне зменшення національного продукту. Але асигнування на військові витрати були скорочені менш ніж наполовину, головним чином завдяки збільшенню споживання і внутрішнім інвестиціям. Останнє, у свою чергу, було можливо внаслідок скорочення податків і політики грошового (валютного) послаблення, що було особливо важливо для стимулювання витрат на житлове будівництво.

Вказані особливості функціонування національної економіки США на початку 50-х рр. відбилися на всіх сферах соціально-економічного розвитку країни. Однак, в умовах подальшого скорочення військових витрат, безробіття, яке зросло в 1954 р. до 5,6 % робочої сили в США, у 1955 р. скоротилася до 4,4 %.

В цей період відбувається фактичне припинення практичних дій у сфері здійснення реконверсії в США в кінці 40-х - на початку 50-х рр. Багато в чому це було викликане

переходом від післявоєнної відбудови до "холодної війни", в зв'язку з чим проблема реконверсії не була пріоритетною для адміністрації Д.Ейзенхауера. Інтерес до реконверсії з боку Д.Ейзенхауера і його уряду зводився в основному до гарантій, що надавались ветеранам після їх повернення до мирного життя. Ані нової програми, ані комплексу дії з питань реконверсії адміністрацією Д.Ейзенхауера не було прийнято.

В 1964 р. починається втручання США у війну у В'єтнамі. Війна стала потрясінням для всього американського суспільства. Виступи проти війни набули масового характеру. На 1967 р. в антивоєнному русі брало участь 100 тис. осіб Адміністрація Р.Ніксона поступово згорнула участь США у війні у В'єтнамі. За пропозиціями Г.Киссінджера США перейшли до забезпечення власних інтересів на міжнародній арені більш гнучкими засобами. Було підписано домовленості між СРСР та США.

У ході візиту Р.Ніксона в СРСР (1972, 22-30 травня), було підписано документ "Основи взаємовідносин між СРСР та США", де підкреслювалось бажання сторін вирішувати розбіжності мирним шляхом і відвернути можливість виникнення ядерної війни. Було також підписано договори про обмеження стратегічних озброєнь та систем протиракетної оборони. Це стало позитивним зрушенням в радянсько-американських відносинах, що сприяло поліпшенню міжнародного становища загалом.

Після напружених переговорів Г.Киссінджера з представником в'єтнамського уряду Ле Дик Тхо 18 січня 1973 р. у Вашингтоні та Ханої було оголошено про поновлення переговорів про мир. 31 січня 1973 р. на прес-конференції у Вашингтоні Р.Ніксон оголосив про закінчення війни. Війна, в якій Америка втратила більш ніж 50 тис. осіб і яка завдала серйозних втрат внутрішній та зовнішній політиці США, закінчилась.

По закінченню війни у В'єтнамі в США було проведено реконверсію. На відміну від другої світової війни та війни в Кореї, війна у В'єтнамі завершилася не раптово. Піком воєнної активності був 1968 р., повоєнним можна вважати 1973 р. По закінченні війни загальні витрати Міністерства оборони США скоротилися приблизно на 20 % у 1973 р. (з 238,8 до 187,4 млрд дол. з урахуванням інфляції).

На відміну від військових дій періоду другої світової війни і війни в Кореї, військова присутність США у В'єтнамі скорочувалась поетапно, що і зумовило заходи з реконверсії.

Список використаних джерел

Calvo R. Military spending and global security: humanitarian and environmental perspectives. NY: Routledge, 2021.

Didsbury B. Job losses and arms conversion in Britain // Conversion: Can we really disarm? / Ed. By Brown M.B - Nottingham, 1989. - P.37.

Economic effect of disarmament. - L.: Economist intelligence unit: Toronto: Univ. of Toronto press, 1963. - XIII. - P. - 119-120.

Imad M. The economics of war: profiteering, militarism and imperialism. Cheltenham: Edward Elgar Publishing, 2019.

Melman S. Disarmament. Its Politics & Economics. - Boston, 1962. - P. 351.

Militant reconversion of political-military actors: an ambiguous remobilization in the aftermath of civil war. Paris, 2009, Vol 60-61, p. 59-76.

Mosley H.G. The Arms; Economic and Social Consequences. - P. 176.

National income and expenditure of the United Kingdom, 1938-1946. - L.: HMSO, 1947. - P.15.

Political and military leadership in the world wars: the closest concert. New York. - 2021.

Размещено на Allbest.ru