Методи і моделі оцінки рівня розвитку регіонів: теоретичні аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова

Методи і моделі оцінки рівня розвитку регіонів: теоретичні аспекти

Кондратенко Наталія Олегівна доктор економічних наук, професор, професор кафедри менеджменту і публічного адміністрування, Пруненко Дмитро Олександрович доктор економічних наук, доцент, доцент кафедри транспортних систем і логістики, Коваленко Людмила Борисівна кандидат фізико-математичних наук, доцент, завідувач кафедри вищої математики і математичного моделювання, Халіл-заде Орхан Халіл огли докторант кафедри менеджменту і публічного адміністрування

м. Харків

Анотація

Актуальність теми дослідження полягає у необхідності переосмислення підходів до забезпечення регіонального розвитку із застосуванням сучасного інструментарію протидії негативним явищам. Особливого значення має трансформація механізму державного управління регіональним розвитком.

Узагальнюючи існуючи теоретичні підходи, розвиток регіонів визначається як системна категорія, що базується на економічних, функціональних, стратегічних, безпекових, потенційних, стейкхолдерних чинників та дозволяє сформувати нове більш сприятливе середовище на основі зростання інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності й рівня життєдіяльності населення. Забезпечення регіонального розвитку базується на кількісній основи, сформованої за результатами оцінки рівня регіонального розвитку для прийняття обґрунтованих управлінських рішень державними інституціями.

Метою дослідження є обґрунтування теоретичних положень щодо визначення методів і моделей оцінки розвитку регіонів.

Для досягнення поставленої мети вирішені наступні завдання: характеристика методів оцінки регіонального розвитку; визначення теоретичних аспектів щодо моделей оцінки розвитку регіонів.

У результаті дослідження визначені методи і моделі для оцінки рівня розвитку регіонів. Запропоновано застосовувати інтегральний підхід, який базується на використання методів і моделей експертного і кількісного аналізів, аналізу ієрархій, спрямованого на визначення інтегрального показника розвитку регіонів, що дозволяє здійснити економіко-математичне моделювання та прогнозування змін напрямів та особливостей напрямів регіонального розвитку для прогнозування змін рівнів конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості регіонів.

Ключові слова:розвиток регіонів, методи, моделі, теоретичні положення, чинники, інтегральний підхід.

Abstract

Kondratenko Nataliia Olehivna Doctor of Economic Sciences, Professor, professor of the department of management and public administration, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv,

Prunenko Dmytro Oleksandrovich Doctor of Economic Sciences, Associate Professor Department of Transport Systems and Logistics, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv

Kovalenko Liudmyla Borisovna Сandidate of physics and mathematics Sciences, Associate professor, Head of Department of Higher Mathematics and Mathematical Modeling, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, , Kharkiv

Orkhan Khalilzade Khalil Doctoral student of the Department of Management and Public Administration, O.M. Beketov National University of Urban Economy in Kharkiv, Kharkiv

METHODS AND MODELS FOR ASSESSING THE LEVEL OF DEVELOPMENT OF REGIONS: THEORETICAL ASPECTS

The relevance of the research topic lies in the need to rethink approaches to ensuring regional development with the use of modern tools for countering negative phenomena. Of particular importance is the transformation of the mechanism of state management of regional development.

Summarizing the existing theoretical approaches, the development of regions is defined as a systemic category based on economic, functional, strategic, security, potential, stakeholder factors and allows for the formation of a new, more favorable environment based on the growth of investment attractiveness, competitiveness and the level of life of the population. Ensuring regional development is based on a quantitative basis formed based on the results of the assessment of the level of regional development for the adoption of reasonable management decisions by state institutions.

The purpose of the study is to substantiate the theoretical provisions regarding the definition of methods and models for assessing the development of regions.

To achieve the set goal, the following tasks were solved: characteristics of regional development assessment methods; determination of theoretical aspects regarding regional development assessment models.

As a result of the study, methods and models for assessing the level of development of regions were determined. It is proposed to apply an integral approach, which is based on the use of methods and models of expert and quantitative analysis, analysis of hierarchies, aimed at determining the integral indicator of regional development, which allows economic and mathematical modeling and forecasting of changes in directions and features of regional development to forecast changes in levels of competitiveness and investment attractiveness of regions.

Keywords: development of regions, methods, models, theoretical provisions, factors, integral approach.



Постановка проблеми

В сучасних надзвичайних умовах спостерігається гальмування розвитку регіонів. На цей процес негативно впливають внутрішні й зовнішні чинники, наслідки агресії рф. Відбуваються процеси зниження валового регіонального продукту, гальмування тенденцій збільшення основних галузевих показників, знижуються економічні параметри суб'єктів господарювання на регіональному рівні.

Слід відзначити необхідність врахування сучасних особливостей забезпечення розвитку регіонів та провідних міжнародних практик, відповідних методів і моделей.

Виникає необхідність переосмислення підходів до забезпечення регіонального розвитку із застосуванням сучасного інструментарію протидії негативним явищам. Особливого значення має трансформація механізму державного управління регіональним розвитком.

Отже, тема дослідження є актуальною, а її розробка має своєчасний характер.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

В існуючих наукових розробках відсутні єдині підходи до визначення розвитку регіонів. Зокрема, у деяких розробках увага фокусується на системних параметрах, де розвиток регіонів характеризується як режим функціонування регіональної системи, який забезпечує позитивну динаміку параметрів рівня життя населення завдяки стійкому і збалансованому відтворенню соціального, господарського, ресурсного та екологічного потенціалів території [1].

На факторах забезпечення розвитку наголошується у розробках Пригодюка О.М., Гладкої Л.І., Тіоццо А.П. Кононової І.В.

Функціональні напрями та підходи характеризуються у роботах Возняк Г.В., Зайцева О.В. Заслуговують на увагу теоретичні положення, які визначають розвиток регіонів через призму інтегрального підходу та представлені у роботах Мущинської М.Ю., Сухорукова А.І.

Узагальнюючи існуючи теоретичні підходи, розвиток регіонів визначається як системна категорія, що базується на економічних, функціональних, стратегічних, безпекових, потенційних, стейкхолдерних чинників та дозволяє сформувати нове більш сприятливе середовище на основі зростання інвестиційної привабливості, конкурентоспроможності й рівня життєдіяльності населення. Забезпечення регіонального розвитку базується на кількісній основи, сформованої за результатами оцінки рівня регіонального розвитку для прийняття обґрунтованих управлінських рішень державними інституціями.

Метою статті є обґрунтування теоретичних положень щодо визначення методів і моделей оцінки розвитку регіонів.

Для досягнення поставленої мети вирішуються наступні завдання:

характеристика методів оцінки регіонального розвитку;

визначення теоретичних аспектів щодо моделей оцінки розвитку регіонів. регіональний державний інструментарій

Виклад основного матеріалу

Формування сучасної системи управління розвитком регіонів, застосування державних механізмів потребує формування та застосування кількісної основи для прийняття обґрунтованих рішень. У цьому контексті застосовуються методи оцінки. В існуючих наукових розробках використовуються методи, які базуються на системі показників, визначення яких характеризується сукупністю етапів:

визначається мета побудови системи, виявляються інформаційні потреби;

проводиться теоретичний аналіз досліджуваних явищ і процесів для встановлення властивостей, змісту і особливостей явищ та їх сукупностей;

вибираються ознаки, необхідні для досягнення поставленої мети;

на основі вибраних ознак формуються окремі показники та їх системи [2].

Виокремлюються три блоки показників:

Економічний розвиток (промисловість, наука та інноваційна діяльність, сільське господарство, будівництво, транспорт і зв'язок, торгівля та платні послуги, споживчі ціни та тарифи, зовнішньоторговельні послуги, інвестиції, матеріальні ресурси та інше);

Соціальний розвиток (населення, зайнятість населення, доходи населення, освіта, культура, правопорушення та інше);

Природно-ресурсний потенціал та екологічний розвиток (природні ресурси та охорона навколишнього середовища) [2].

У наукових розробках застосовуються математико-статистичні методи, які складаються з методів: масштабування, «світлофори», середнього відхилення «крапка за крапкою» та стандартної варіації [3].

Визначені показники соціально-економічного розвитку регіонів:

Економічні:

ВРП у розрахунку на одну особу, у фактичних цінах, грн.

Інвестиції в основний капітал на одну особу, у фактичних цінах, грн.

З.Інноваційна активність промислових підприємств на одну особу, грн.

Прямі іноземні інвестиції (акціонерний капітал)на одну особу, наростаючим підсумком, дол. США.

Доля обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг) малих підприємств у ВРП, грн.

Соціальні:

Середньомісячна номінальна заробітна плата одного працівника, грн.

Середня очікувана тривалість життя при народженні, років.

Кількість студентів вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитаційна 10000 населення, осіб.

Рівень зареєстрованого безробіття у відсотках до населення працездатного віку, %.

Захворюваність на активний туберкульоз на 100 тис. населення, осіб.

Екологічні:

Викидів забруднюючих речовин та діоксиду вуглецю в атмосферне повітря, т. на кв. км.

Скидання забруднених зворотних вод у поверхневі водні об'єкти тис. м3 на кв. км.

Утворення відходів, т. на кв. км.

Ліси та лісовкриті площі у відсотках до загальної площі адміністративних територій, %.

Об'єм ставків та водосховищ у відсотках до загальної площі адміністративних територій, % [4].

Для оцінки розвитку регіонів запропоновано застосовувати показники рівня формування та використання людського капіталу [5].

При цьому визначається інтегральний показник, що дозволяє сформувати єдину кількісну основу прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Для оцінки рівня розвитку регіонів характеризуються показники результативності їх функціонування. На формуванні та використанні фінансових результатів, їх елементів наголошується у розробках [6-7].

Враховуючи інвестиційні можливості регіонів, визначається інтегральний показник визначається за наступними етапами:

Виокремлення семи груп показників: економічного розвитку; зовнішньоекономічної відкритості; інноваційно-інвестиційної активності; розвитку інфраструктури; соціального розвитку; екологічного стану; геополі-тичних умов функціонування.

Визначення та розрахунок часткових показників для кожної складової з наведених вище семи груп показників: стимулятори та дестимулятори.

Розрахунок максимальних для показників-стимуляторів і мінімальних для показників-дестимуляторів значень з використанням відповідних математичних інструментів.

Розрахунок середнього показника j-ї групи, і-го регіон спираючись на значення розрахованих часткових коефіцієнтів (стимуляторів та дестимуля- торів).

Розрахунок за середньою арифметичною групового показника за обраними семи групами показників інвестиційного розвитку регіону.

Розрахунок інтегрального індексу інвестиційного розвитку регіону на основі групових показників за обраними семи групами показників інвестиційного розвитку регіону з використанням відповідних математичних інструментів [8].

Крім того, визначені групи показників:

Економічний розвиток регіону:

обсяг валового регіонального продукту (ВРП) на одну особу, грн.;

розмір реалізованої промислової продукції на одного чоловіка, грн.;

обсяг виробництва валової сільськогосподарської продукції на одного чоловіка, грн.;

розмір реалізованих послуг у на одного чоловіка, грн.;

розмір роздрібного товарообороту на одну особу, грн.;

кількість малих підприємств на 10 тис. чоловік, одиниць;

коефіцієнт зносу основних фондів у регіоні, %.

Зовнішньоекономічна відкритість регіону:

експорт продукції (робіт, послуг) на одного чоловіка, дол. США;

імпорт продукції (робіт, послуг) на одного чоловіка, дол. США;

коефіцієнт покриття експортом імпорту;

питома вага експорту у Валовому регіональному продукті, %;

питома вага імпорту у загальній сумі витрат регіону, %.

Інноваційно-інвестиційна активність у регіоні:

питома вага реалізованої продукції (робіт, послуг), що були виготовлені з використанням інновацій у загальному обсязі реалізованої продукції (робіт, послуг) у регіоні, %;

питома вага суб'єктів господарювання, що займалися інноваційною діяльністю у загальній кількості суб'єктів господарювання у регіоні, %;

питома вага суб'єктів господарювання, що впроваджували інновації у загальній кількості суб'єктів господарювання у регіон, %;

ПІІ на одного чоловіка у регіоні, дол. США;

розмір капітальних інвестицій на одного чоловіка у регіоні, грн.;

розмір інвестицій у будівельно-монтажні роботи на одного чоловіка у регіоні, грн.;

розмір введених у дію основних фондів на одного чоловіка у регіоні, грн.

Розвиток інфраструктури регіону:

вантажооборот автомобільного транспорту, млн. т. км;

кількість об'єктів роздрібної торгівлі на 10 тис. населення, од.;

кількість об'єктів ресторанного господарства на 10 тис. населення, од.;

кількість готелів та інших місць для короткотермінового проживання на 10 тис. населення, од.;

щільність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям, км. на 1000 км2 території;

щільність залізничних колій загального користування, км. на 1000 км2 території;

кількість суб'єктів фінансової діяльності на 10 тис. населення, од.

Соціальний розвиток регіонів:

кадровий потенціал:

доля економічно активного населення у загальній кількості населення регіону, %;

питома вага безробітних у загальній кількості працездатного населення у регіоні, %;

коефіцієнт демографічного навантаження (кількість пенсіонерів на 10 тис. населення);

коефіцієнт народжуваності (на 10 тис населення);

коефіцієнт смертності (на 10 тис. населення);

рівень доходів та витрат населення регіону:

середньомісячний рівень реальних доходів на одну особу, грн.;

середньомісячний рівень витрат на одну особу, грн.;

рівень правопорядку в регіоні:

кількість злочинів (на 10 тис. населення);

кількість засуджених за вироками судів, які набрали чинності (на 10 тис. населення).

Екологічний стан регіону:

обсяг оборотної та послідовно (повторно) використаної води у розрахунку на одну особу, м3;

викиди шкідливих речовин в атмосферу у розрахунку на км2, т.;

утворення відходів І-ІІІ класів небезпеки, т/км2;

економія забору води за рахунок оборотного та послідовного водопостачання, частка оборотної води у загальному обсязі використаної, %;

наявність річок, загальна довжина, км. на1000 км2 території;

наявність водосховищ, корисний об'єм, млн. м3 на1000 км2 території;

площа земель сільськогосподарського призначення до загальної площі регіону, %;

площа лісів та лісовкриті площі до загальної площі регіону, %;

забір води із природних водних об'єктів для використання у розрахунку на одну особу, м3.

Геополітичні умови функціонування регіону:

індекс наближеності до кордонів країни;

індекс взаємовідносин з іноземними державами (регіонами);

індекс наближеності до морських портів країни [8, с. 37].

У цьому контексті визначаються наступні чинники:

діловий клімат;

правила та процедури;

успішний досвід реалізації інвестиційних проектів;

відкритість влади;

діловий оптимізм [9, с. 382].

Розвиваючи представлений підхід визначаються наступні групи показників:

економіко-географічне розташування регіонів;

природно-ресурсний потенціал регіону;

трудовий потенціал регіону;

рівень економічного розвитку регіону;

характеристика регіонального споживчого ринку;

інфраструктурний потенціал регіону;

науково-технічний (інноваційний) потенціал регіону;

інвестиційні ризики [10, с. 180].

Переваги застосування методу інтегральної оцінки та визначення інтегрального показника сталого розвитку визначається у розробці Чечетової Н.Ф., Бондаренко В.М., Підвальної О.Г.

Для оцінки впливу показників регіонального розвитку застосовується метод економіко-математичного моделювання, який реалізується на основі наступних етапів:

формування інформаційно-аналітичного забезпечення із показників регіонального розвитку та конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості регіонів;

визначення рівня впливу інтегрального показника регіонального розвитку на інтегральні чинники конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості регіонів на основі коефіцієнтів парної кореляції (r);

побудова економіко-математичної моделі;

визначення коефіцієнтів детермінації між інтегральними показниками регіонального розвитку та конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості регіонів (R);

оцінка показників адекватності економіко-математичноїмоделі:

t-Стьюдента, F-критерій Фішера, перевірка на гомо або гетероскедастичність, критерій Дарбіна-Уотсона (DW), перевірка на мультиколінеарність;

інтерпретація отриманих результатів.

Характеризуючи представлені етапи слід зазначити, що формування інформаційно-аналітичногозабезпечення базується на визначених

інтегральних показниках регіонального розвитку та конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості регіонів. Коефіцієнт парної кореляції визначається на основі кореляційної матриці із застосуванням програмного комплексу Statustica. Знак при коефіцієнті парної кореляції характеризує напрям зв'язку: якщо мінус - обернений зв'язок, якщо плюс - прямий.

Побудова економіко-математичної моделі характеризується встановленими причинно-наслідковими зв'язками між інтегральними показниками.

Визначення коефіцієнтів детермінації між інтегральними показниками регіонального розвитку та конкурентоспроможності й інвестиційної привабливості регіонів здійснюється на основі моделі:

Значення коефіцієнту детермінації варіюється від 0 до 1, і вказує на рівень зв'язку між показниками. Чим більше його значення наближається до 1, тим тісніше зв'язок між чинниками.

Оцінка показників адекватності економіко-математичної моделі здійснюється на основі: t-критерію Стьюдента, F-критерію Фішера, перевірка на гомо або гетероскедастичність, критерій Дарбіна-Уотсона (DW), перевірка на мультиколінеарність.

t-критерій Стьюдента та F-критерій Фішера характеризують повноту й достовірність побудованої вибірки даних й визначаються за допомогою програмного комплексу Statustica. Визначені розрахункові значення представлених критеріїв порівнюються із нормативними (табличними). Якщо розрахункові значення t-критерію Стьюдента, F-критерію Фішера перевищують нормативні, то модель вважається адекватною, а встановлені зв'язки достовірними. Якщо навпаки, то модель є неадекватною.

Перевірка на гомо або гетероскедастичність у роботі здійснюється на основі програмного комплексу Statustica із застосуванням відповідного критерію. Якщо його розрахункове значення менше нормативного, то розподіл залишків у моделі є однорідним (гомоскедастичним), якщо навпаки - гетероскедастичним. Умова достовірності економіко-математичної моделі є відповідність її умовам гомоскедастичності.

Критерій Дарбіна-Уотсона визначається для оцінки автокореляції залишків. Цей критерій оцінюється за моделлю:

де e - залишки регресії, відн. од. [11].

Встановлюються граничні значення критерію DWB та DWn, що залежать від кількості спостережень регресорів і значущості [11].

Для висновків щодо автокореляції здійснюється порівняння фактичного значення Дарбіна-Уотсона із граничними значеннями відповідного критерію (DWB та DWn):

DWB < 4 DW, то гіпотеза про відсутність автокореляції не відкидається (приймається);

DWn або 4 - DWB - 4 - DWn, то питання про відкиданні або прийнятті гіпотези залишається відкритим (сфера невизначеності критерію);

0 < DWn, то приймається альтернативна гіпотеза про позитивну автокореляцію;

4 - DWn - 4, то приймається альтернативна гіпотеза про негативну автокореляцію [11].

Перевірка на мультиколінеарність здійснюється на основі коефіцієнтів парної кореляції для незалежних змінних економіко-математичних моделей. Висновок щодо мультиколінеарності здійснюється на основі значень коефіцієнтів парної кореляції (табл. 1).

Таблиця 1 Результати визначення мультиколінеарності, відн. од.

Значення коефіцієнту парної кореляції	Висновок щодо мультиколінеарності
0	відсутня
0,01 - 0,2	низька
0,201 - 0,4	несуттєва
0,401 - 0,6	помірна
0,601 - 0,8	суттєва
0,801 - 0,99	висока
1	абсолютна

Отже, якщо значення коефіцієнтів парної кореляції незалежних змінних знаходяться у проміжку від 0 до 0,6, то мультиколінеарність відсутня або майже відсутня. Якщо від 0,601 до 1, то наявна мультиколінеарність. У першому випадку незалежні чинники моделі залишаються, у другому випадку - один з них виключається. Перевірка на мультиколінеарність здійснюється у багатофакторних моделях. Для однофакторних економіко-математичних моделей - перевірка не застосовується.

Якщо економіко-математична модель відповідає визначеними критеріям адекватності, то встановлені у моделі причинно-наслідкові зв'язки є адекватними і достовірними.

Квінтесенцією економіко-математичного моделювання є інтерпретація встановлених зв'язків, що дозволило сформувати кількісну основу для прогнозування змін інтегрального показника розвитку регіонів, конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості.



Висновки

Отже, у результаті дослідження визначені методи і моделі для оцінки рівня розвитку регіонів. Запропоновано застосовувати інтегральний підхід, який базується на використання методів і моделей експертного і кількісного аналізів, аналізу ієрархій, спрямованого на визначення інтегрального показника розвитку регіонів, що дозволяє здійснити економіко-математичне моделювання та прогнозування змін напрямів та особливостей напрямів регіонального розвитку для прогнозування змін рівнів конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості регіонів.



Література

1. Буряченко А.Є. Формування концепції комплексного регіонального розвитку. Формування ринкової економіки. 2013. № 29.

2. Статистичні методи оцінки регіонального розвитку: навчальний посібник / під ред. д-ра екон. наук, проф. Раєвнєвої О. В. Х.: ФОП Александрова К. М., 2016. 328 с.

3. Kutscheraueratal А., Fachinelli Н., Hucka М. Regional disparities in regional development of the Czech Republic. Technical University of Ostrava. Ostrava. 2010. P. 120.

4. Науменко Ж.Г. Методика оцінки межрегионального диспропорційного розвитку. Проблемні питання економіки України та її регіонів. Економіка: реалії часу. 2015. № 4. С. 33-40.

5. Грішнова О.А. Людський розвиток: навч. посібн. К.: КНЕУ, 2006. 308 с.

6. Андросова Т.В., Круглова О.А., Козуб В.О. Світовий та вітчизняний досвід визначення фінансового результату як об'єкта моніторингу на торговельному підприємстві. Проблеми економіки. 2014. № 3. С. 194-201.

7. Галіцин В.К., Суслов О.П., Самченко Н.К. Концептуальні засади моніторингу. Бізнес Інформ. 2013. № 9. С. 330-335.

8. Савлук О. Оцінка інвестиційної привабливості регіонів України. Вісник КНТЕУ. Держава та економіка. 2013. № 5. С. 31-44.

9. Рейтинг інвестиційної привабливості регіонів. Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. К.: Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України, 2014. 390 с.

10. Ізюмська В. Оцінка інноваційно-інвестиційного клімату в регіоні. Економічний аналіз. 2010. Випуск 7. С. 179-181.

11. Тест Дарбіна-Уотсона.



References

1. Buriachenko A.Ie. (2013) Formuvannia kontseptsii kompleksnoho rehionalnoho rozvytku [Formation of the concept of integrated regional development]. Formuvannia rynkovoi ekonomiky, 29

2. Raievnieva O.V. (2016) Statystychni otsinky rehionalnoho rozvytku [Statistical assessments of regional development]: Navch. posibnyk, Kh.: FOP Aleksandrova K. M., 328 [in Ukrainian].

3. Kutscheraueratal А., Fachinelli Н., Hucka М. (2010) Regional disparities in regional development of the Czech Republic. Technical University of Ostrava. Ostrava, 120.

4. Naumenko Zh.H. (2015) Metodyka otsinky mezhrehionalnoho dysproportsiinoho rozvytku [Methodology for assessing interregional disproportional development]. Problemni pytannia ekonomiky Ukrainy ta ii rehioniv. Ekonomika: realii chasu, 4, 33-40 [in Ukrainian].

5. Hrishnova O.A. (2006) Liudskyy rozvytok [Human development]: Navch. posibn. K.: KNEU, 308 [in Ukrainian].

6. Androsova T.V., Kruhlova O.A., Kozub V.O. (2014) Svitovyy ta vitchyznianyy dosvid vyznachennia finansovoho rezultatu yak obiekta monitorynhu na torhovelnomu pidpryiemstvi [Global and domestic experience of determining the financial result as an object of monitoring at a trading enterprise]. Problemy ekonomiky, 3, 194-201 [in Ukrainian].

7. Halitsyn V.K., Suslov O.P., Samchenko N.K. (2013) Kontseptualni zasady monitorynhu [Conceptual principles of monitoring]. BiznesInform, 9, 330-335 [in Ukrainian].

8. Savluk O. (2013) Otsinka investytsiynoi pryvablyvosti rehioniv Ukrainy [Assessment of the investment attractiveness of the regions of Ukraine]. Visnyk KNTEU. Derzhava ta ekonomika, 5, 31-44 [in Ukrainian].

9. Reytynh investytsiynoi pryvablyvosti rehioniv [Investment attractiveness rating of regions] (n.d.). Instytut ekonomichnykh doslidzhen ta politychnykh konsultatsiy. K.: Derzhavne ahentstvo z investytsiy ta upravlinnia natsionalnymy proektamy Ukrainy, 2014, 390 [in Ukrainian].

10. Iziumska V. (2010) Otsinka innovatsiyno-investytsiynoho klimatu v rehioni [Evaluation of the innovation and investment climate in the region]. Ekonomichnyy analiz, Vypusk 7, 179-181 [in Ukrainian].

11. Test Darbina-Uotsona [Durbin-Watson test].

Размещено на Allbest.ru

...