Комплексна діагностика конкурентоспроможності аграрних підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вінницький національний аграрний університет

Комплексна діагностика конкурентоспроможності аграрних підприємств

Токар Катерина Сергіївна аспірантка 3 року навчання

м. Вінниця



Анотація

У статті розкрито різні підходи до сутності поняття «діагностика». На основі аналізу сутності діагностики, встановлено, що більшість науковців акцентують увагу на визначенні поточного стану підприємства та виявленні майбутніх перспектив у здійсненні його господарської діяльності, при цьому є багато розбіжностей щодо виявлення відхилень та встановлення збоїв нормального перебігу господарського процесу.

Діагностика конкурентоспроможності аграрного підприємства охоплює широкий спектр аспектів, що впливають на успішність його функціонування на ринку. Тому, діагностика конкурентоспроможності аграрного підприємства являє собою комплексну, багатоаспектну категорію, яка віддзеркалює ступінь конкурентних переваг в усіх сферах діяльності підприємства. Встановлено, що отримані результати діагностики конкурентоспроможності аграрного підприємства дозволяють отримати повніше уявлення про потенціал підприємства, його переваги та слабкі сторони, та визначити напрямки для подальшого розвитку та підвищення конкурентоспроможності на ринку.

У статті, на підставі аналізу літературних джерел, визначено основні функції діагностики та представлено розширену характеристику базових принципів оцінки рівня конкурентоспроможності аграрного підприємства. Здійснено аналіз структури системи діагностики конкурентоспроможності підприємства.

Проведений аналіз факторів та груп показників (фінанси, внутрішні бізнес-процеси, клієнти, навчання та розвиток, організаційна культура, організаційна структура, корпоративна соціальна відповідальність) конкурентоспроможності аграрного підприємства за джерелами їх утворення. Представлено алгоритм оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств в умовах воєнного стану. Встановлено, що алгоритм оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств у воєнний період є базовим напрямком, проте вимагає постійного аналізу та адаптації через непередбачуваність та швидкозмінність ситуації, оскільки воєнний час супроводжується значними змінами на ринку, в економіці та політичному середовищі.

Ключові слова: підприємство, конкурентоспроможність аграрного підприємства, конкурентні переваги, оцінка конкурентоспроможності, показники конкурентоспроможності, комплексна діагностика.



Abstract

COMPLEX DIAGNOSTICS OF THE COMPETITIVENESS OF AGRICULTURAL ENTERPRISES

Tokar Kateryna Serhiivna PhD student, 3rd year of study, Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia

The article reveals different approaches to the essence of the concept of "diagnosis". Based on the analysis of the essence of diagnostics, it was established that most scientists focus on determining the current state of the enterprise and identifying future prospects in the implementation of its economic activity, while there are many disagreements regarding the detection of deviations and the establishment of failures in the normal course of the economic process. Diagnostics of the competitiveness of an agricultural enterprise covers a wide range of aspects affecting the success of its operation on the market. Therefore, the diagnosis of the competitiveness of an agricultural enterprise is a complex, multifaceted category that reflects the degree of competitive advantages in all spheres of the enterprise. It was established that the obtained results of the diagnosis of the agricultural enterprise's competitiveness allow to get a more complete picture of the enterprise's potential, its advantages and weaknesses, and to determine directions for further development and increase of competitiveness in the market. The article, based on the analysis of literary sources, defines the main functions of diagnostics and presents an extended description of the basic principles of assessing the level of competitiveness of an agricultural enterprise. An analysis of the structure of the system for diagnosing the competitiveness of the enterprise was carried out. The analysis of factors and groups of indicators (finances, internal business processes, customers, training and development, organizational culture, organizational structure, corporate social responsibility) of the competitiveness of an agricultural enterprise by the sources of their formation was carried out. The algorithm for assessing the competitiveness of agricultural enterprises under martial law is presented. It was established that the algorithm for assessing the competitiveness of agricultural enterprises in the wartime period is a basic direction, but it requires constant analysis and adaptation due to the unpredictability and rapid change of the situation, since the wartime is accompanied by significant changes in the market, economy and political environment.

Keywords: enterprise, competitiveness of an agricultural enterprise, competitive advantages, assessment of competitiveness, indicators of competitiveness, complex diagnostics.



Постановка проблеми

Управління конкурентоспроможністю є ключовим фактором для успіху аграрних підприємств у сучасних умовах, де вимоги ринку постійно змінюються. Нині, в умовах воєнного статну, нестабільного ринкового середовища, жорсткої конкуренції та обмежених економічних ресурсів здатність аграрних підприємств до ефективного функціонування на ринку стає критично важливою. Діагностика конкурентоспроможності аграрного підприємства є важливою умовою конкурентної боротьби. Проте, єдиного підходу до визначення методології та діагностики управління конкурентоспроможністю аграрного підприємства на сьогодні не існує, що і зумовило вибір теми дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Дослідженню сутності конкурентоспроможності підприємства присвячені наукові праці таких зарубіжних авторів як Ф. Котлер, Ж.-Ж. Ламбен, М. Портер та інші. Серед вітчизняних вчених-економістів дослідженням діагностики конкурентоспроможності аграрних підприємств займалися такі науковці як Баглай І.Є. [10], Гетьман О.О. [4], Дикань В.Л. [5], Загорна Т.О. [1], та ін. господарський конкурентоспроможність аграрний

Мета статті

Метою дослідження є визначення та обґрунтування методичних підходів та критеріїв проведення діагностики конкурентоспроможності аграрних підприємств.



Виклад основного матеріалу

На сьогоднішній день в Україні склалася достатньо складна економічна ситуація, яка спричинена агресією росії проти України. Внаслідок цього спостерігається значне падіння ВВП (у 2023 році в порівнянні з попереднім роком понад 30%, що є найбільшим за період незалежності України). Переважна більшість підприємств, які здійснювали свою діяльність на окупованих територіях були змушені припинити свою діяльність, частково обмежити її або й взагалі релокувати свій бізнес. Як результат, вітчизняні підприємства зазнають великих збитків, але все ж докладають чималих зусиль для того, щоб утриматися на ринку.

Спричинена воєнним станом складна економічна ситуація зумовлює потребу в розробці та застосуванні нової стратегії конкурентоспроможності, направленої на досягнення цілей аграрного підприємства відповідно до умов, що склались.

Конкурентоспроможність аграрного підприємства в умовах війни - це не лише питання прибутковості. Це комплексний показник, який відображає здатність підприємства бути лідером на ринку та забезпечувати стабільність, яка базується на довірі й гарній репутації. Широкий спектр аспектів, таких як лідерство на ринку, стабільність, ділова репутація, етика та соціальна відповідальність формують конкурентоспроможність підприємства та визначають його місце на ринку і вплив на суспільство.

Для глибокого розуміння поточного стану аграрного підприємства та його перспектив важливо об'єднати аналіз минулого та оцінку можливих шляхів майбутнього розвитку. Впоратись з цим завданням допоможе комплексна діагностика конкурентоспроможності аграрних підприємств.

При дослідженні діагностики конкурентоспроможності аграрного підприємства особливу увагу необхідно звернути на трактування сутності поняття «діагностика». Вивчення праць видатних вітчизняних та зарубіжних науковців дозволило встановити, що в економічній літературі запропоновано безліч концептуальних підходів до трактування сутності поняття «діагностика».

Так, Р. Шніппер під діагностикою розуміє «визначення стану господарюючого суб'єкта, вплив факторів розвитку соціально-економічних процесів та виявлення відхилень від нормального розвитку» [1, с. 10].

Муравйов А.І. трактує діагностику як спосіб встановлення характеру збоїв нормального перебігу господарського процесу на підставі типових ознак, властивих тільки даному об'єкту [2].

Дмитрієва О. вважає, що «економічна діагностика близька до економічного аналізу, однак це не одне й те саме. Вони розрізняються за цілями, завданнями і використовуваним інструментарієм» [1, с. 10].

Автори монографії «Конкурентоспроможність підприємства: планування та діагностика» О.Є. Кузьмін, О.Г. Мельник та О.П. Романко зазначають, що діагностика діяльності підприємства передбачає оцінювання та ідентифікування стану, тенденцій та перспектив розвитку на основі системи індикаторів з метою формування структурованої інформаційної бази для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на усунення проблемних моментів та слабких сторін організації чи використання шансів умов функціонування і сильних позицій підприємства [3, с. 83].

Зарубіжний дослідник Б. Коллас відзначає, що «...займатися діагностикою - це означає розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці симптоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети та вирішення завдань, піддаючи небезпеці плановану діяльність» [4, с. 43].

Автор навчального посібника «Економічна діагностика» Загорна Т.О., трактуючи сутність діагностики та здійснюючи широку характеристику даної категорії, акцентує увагу на її ідентифікаційно-розпізнавальній функції. На думку автора, основною метою діагностики є надання висновку про стан досліджуваного об'єкта. Окрім того, Загорна Т.О. зазначає, що діагностика має дослідницький, пошуковий та пізнавальний характер [1, с. 17-18].

Дискусійним, на наш погляд, є визначення діагностики за Р. Шніппером та А.І. Муравйовим, оскільки акцент лише на відхиленнях від «нормального перебігу» може бути обмеженим, так як поняття «нормальності» може розумітися різними способами, що ускладнює точне визначення стану підприємства. Тому, нами запропоновано авторське трактування категорії «діагностика».

На основі аналізу вище зазначених точок зору, на нашу думку, діагностика - це процес виявлення, аналізу та оцінки стану, характеристик або проблем певного об'єкта для розуміння його поточного стану, що є важливим інструментом для з'ясування причини виникнення проблемних питань та визначення шляхів їх вирішення.

Діагностика розглядається як система, вона представляє собою комплексний підхід до оцінки, аналізу та визначення стану об'єкта чи процесу. Системний підхід у діагностиці дозволяє більш повно і глибоко зрозуміти причини та фактори, які впливають на конкурентоспроможність, та спрямувати зусилля на покращення ключових аспектів для підвищення ефективності підприємства. Ключовими елементами системи діагностики конкурентоспроможності аграрного підприємства є суб'єкти діагностики, які перебувають у безпосередній взаємодії. Суб'єктами діагностики виступають зацікавлені сторони, а саме: власники, керівники, тематичні фахівці підприємства (економісти, фінансисти, збутовики, постачальники, маркетологи, плановики тощо); інвестори, кредитори підприємства; споживачі, постачальники, контрагенти; державні органи влади (Державна податкова інспекція, Антимонопольний комітет України, Держпожежнагляд, Санепідемстанція та ін.) тощо. Кожен суб'єкт діагностики переслідує властиві йому цілі, які можуть характеризуватися різноманітним масштабом, а саме: діагностика конкурентоспроможності продукції, ефективності функціонування підприємства, частки ринку, конкурентоспроможності підприємства, розвитку. Цілі суб'єктів діагностики надалі визначають характер методів, методик, склад та структуру бізнес-індикаторів та критеріїв діагностики, які поєднуються у логічній послідовності за допомогою технології здійснення діагностики [3, с. 84].

Об'єктом діагностики може бути як складна, високорозвинена динамічна система (економіка держави, галузі, регіону, підприємства, фірми будь-якої форми власності), так і будь-який елемент цих систем (організаційна структура, конкретний вид ресурсів, окремі виробничі функції, собівартість продукції , конкурентоспроможність) [5, с. 9].

Методичні засади комплексної діагностики будь-якого явища охоплюють: принципи, мету, завдання, структуру методичного підходу, його алгоритм та методику проведення. Вихідним елементом виступають принципи здійснення аналітичного процесу.

Базовими принципами оцінки рівня конкурентоспроможності аграрного підприємства є:

комплексність - результати дослідження конкурентоспроможності підприємства повинні об'єднувати і оцінку ефективності процесу його адаптації до змінних умов функціонування, і ступінь реалізації стратегічного потенціалу, і конкурентні позиції підприємства відносно одного або декількох конкурентів, що розглядаються як база порівняння;

системність - основою для оцінки рівня конкурентоспроможності і розробки відповідних рекомендацій можуть виступати лише результати системного аналізу впливу чинників зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства з урахуванням міжфакторних взаємозв'язків та обумовленого ними синергічного ефекту;

об'єктивність - результати дослідження та оцінки конкурентоспроможності підприємства повинні базуватися на повній та достовірній інформації про зовнішні та внутрішні умови його функціонування і відображати реальні конкурентні позиції суб'єкта господарювання;

динамічність - основним завданням дослідження конкурентоспроможності є не статична оцінка фактичних конкурентних позицій підприємства на конкретний момент часу, а прогнозування їх змін та розробка на цій основі ефективних управлінських рішень;

безперервність - процес дослідження та оцінки конкурентоспроможності та змін її рівня має носити безперервний характер (шляхом створення системи моніторингу ринку, чинників конкурентоспроможності, конкурентних позицій підприємства), оскільки дискретні оцінки не завжди дають можливість своєчасно зафіксувати стрибкоподібні зміни чинників конкурентоспроможності, оцінити можливі тенденції динаміки конкурентних позицій підприємства та своєчасно прийняти та реалізувати відповідні управлінські рішення;

оптимальність - у відповідності з цим принципом об'єктом дослідження є не лише сам рівень конкурентоспроможності, але і ступінь ефективності його досягнення, тому необхідною є комплексна оцінка шляхів досягнення певних конкурентних позицій з урахуванням як прямих витрат, пов'язаних з реалізацією заходів по регулюванню конкретного чинника, так і потенційних витрат на розвиток та підтримку конкурентної переваги в майбутньому [4].

Гетьман О.О. та Шаповал В.М. акцентують увагу на тому, що основним завданням діагностики є обґрунтування управлінських рішень та розроблення заходів, які були б спрямовані на усунення небажаних та/або аномальних відхилень та підвищення ефективності функціонування підприємства і його складових [4, с. 8-10].

На підставі аналізу літературних джерел та вивчення практики функціонування аграрних підприємств виокремлено основні функції діагностики та наведено їхню ґрунтовну характеристику (табл. 1).

Під системою діагностики діяльності підприємства в економічній літературі прийнято розглядати сукупність суб'єктів, об'єктів, цілей, технології, методів, методик, бізнес-індикаторів, критеріїв діагностики та ресурсів, які у взаємодії забезпечують виконання цільових діагностичних функцій (рис. 1).

Таблиця 1

Характеї	ристика функцій діагностики аграрних підприємств
Функція	Коротка характеристика
Аналітична	Здійснює деталізацію виробничо-господарської діяльності підприємства за складовими залежно від аналітичних цілей
Антикризова	Передбачає розроблення заходів протидії аномальним кризовим явищам внутрішнього та зовнішнього середовища у поточному періоді та запобігання виникнення потенційних кризових явищ у майбутньому
Дослідницька	Базується на цільовому дослідженні різних сфер функціонування підприємства, що передбачає дотримування таких вимог: визначення суб'єктів дослідження, процедури та базових параметрів
Ідентифікаційна	Має на меті ідентифікацію існуючого поточного стану функціонування підприємства, а також його ретроспективного та перспективного станів. Йдеться про встановлення характерних ознак, визначення переваг та недоліків, шансів та загроз функціонування.
Інформаційна	Передбачає перманентний або систематичний збір інформації про усі сфери функціонування підприємства з різних джерел, її систематизацію, пріоритизацію та перевірку на достовірність.
Консультаці йно- дорадча	Передбачає розгляд альтернативності та багатоваріантності заходів, які розробляють конкретні користувачі з метою цільового вирішення проблем.
Попереджувальна	Покликана виявити потенційні ризики та розробити перелік заходів уникнення, запобігання та боротьби з ними.
Регулювальна	Має на меті усунення виявлених недоліків, відхилень, вирішення існуючих проблем.
Симптоматична	Виявляє та інтерпретує «симптоми» існуючого стану підприємства.
Спрямувальна	Покликана розробляти заходи, що ґрунтуються на отриманих результатах діагностики та спрямовуються на покращання стану об'єкта дослідження.

Джерело: [3, с.115].



Рис. 1. Структура системи діагностики конкурентоспроможності підприємства

Джерело: [3, с. 84].

Діагностика діяльності аграрного підприємства передбачає оцінювання та ідентифікування стану, тенденцій та перспектив розвитку на основі системи індикаторів з метою формування структурованої інформаційної бази для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, спрямованих на усунення проблемних моментів та слабких сторін організації чи використання шансів умов функціонування і сильних позицій підприємства.

Оцінювання конкурентоспроможності аграрного підприємства - це, перш за все, аналіз результатів його боротьби з конкурентами. Аналіз конкурентоспроможності базується на комплексному огляді багатьох факторів для отримання повної картини про ефективність діяльності аграрного підприємства на ринку та його здатність конкурувати з іншими учасниками.

Набір чинників, що впливають на конкурентоспроможність будь-якого підприємства, є настільки суттєвими і своєрідними, що не існує єдиної методики збору даних щодо їх обробки та ідентифікації для ухвалення відповідних рішень. Разом з тим досить велике коло таких чинників змушує приділяти особливу увагу на так звані конкурентні переваги підприємства, які забезпечують підприємству перевагу над прямими конкурентами.

Чинники, які впливають на конкурентоспроможність аграрного підприємства, можуть бути базовими або похідними (другорядними) [6].

До базових чинників можна віднести [7, с. 27]:

природні (кліматичні умови, географічне положення);

демографічні (населення, його розмір, структура та особливості впливають на споживчий ринок, ринок праці та попит на продукцію аграрних підприємств);

некваліфіковану та малокваліфіковану робочу силу (рівень кваліфікації та доступність робочої сили впливають на ефективність виробництва, використання технологій та загальну продуктивність підприємства);

наявність тих чи інших ресурсів (наявність та доступність ресурсів, таких як земля, вода та інші, грають важливу роль у виробництві та впливають на обсяги та якість продукції.).

Такі чинники є фундаментальною базою, що підприємство має з моменту створення та потребує порівняно невеликих капітальних вкладень. Конкурентні переваги, засновані лише на цих чинниках, є неміцними, оскільки їхнє значення суттєво зменшується за рахунок вседоступності та скорочення потреби в них.

Для конкурентоспроможності більше значення мають похідні чинники, оскільки вони забезпечують конкурентні переваги високого порядку. До них слід віднести [8]:

сучасну інфраструктуру обміну інформацією;

висококваліфіковані кадри;

високотехнологічне виробництво;

дослідницькі структурні підрозділи в країні, галузі, підприємстві.

Види чинників впливу на конкурентоспроможність аграрного підприємства, залежно від класифікаційних ознак, розглянемо у таблиці 2.

Для того, щоб діяльність аграрного підприємства була ефективною, необхідно постійно працювати над чинниками підвищення його конкурентоспроможності. Насамперед система управління має бути здатною на практиці реалізувати проведену стратегію конкуренції, тобто обґрунтувати, запропонувати і впровадити стратегічні задуми в повсякденну практику. При цьому, необхідно правильно вибрати місце, час, ключові напрями дій, які забезпечать конкурентні переваги.

Таблиця 2 Класифікація чинників впливу на конкурентоспроможність підприємства

За принципом спеціалізації
Загальні: сучасна інфраструктура; висококваліфікований персонал; система інформаційного забезпечення; інші чинники.	Спеціалізовані: персонал з вузькою спеціалізацією; специфічна інфраструктура; бази даних у визначених галузях знань; інші чинники.
За принципом приналежності до підприємства
Зовнішні: загальнополітична ситуація в країні; зовнішньополітичні та економічні зв'язки з іншими державами; регулююча роль держави, прийнята систему управління галузями; експортно-імпортні відносини держави; наявність конкурентів у певній галузі, сфері діяльності, інші чинники	Внутрішні: системи і методи управління фірмою; рівень техніки і технології на підприємстві; маркетингове забезпечення; система розроблення і впровадження нововведень; рівень організації виробництва; система планування; система економічного стимулювання; соціальні, психологічні, екологічні та інші чинники
Відносно наявності видів конкурентних переваг
Матеріальні: доступ до сировини, енергії, комплектуючих; - кадровий склад і кваліфікація працівників; структура власного і привернутого фінансового засобу; наявність системи науково-технічної, виробничої, комерційної співпраці; -інші чинники	Віртуальні: ініціативність працівників; наявність „ноу-хау" в дослідженнях і проєктуванні; -інші чинники
Відносно терміну впливу
Стратегічний чинник - це компонент зовнішнього або внутрішнього його середовища, за яким воно може випереджати конкуруючі підприємства після виконання в перспективі конкретних умов, які визна-чають перевагу аналізованого чинника підприємства порівняно з конкурентами.	Тактичний чинник - це компонент зовнішнього або внутрішнього середовища підприємства, за яким воно випереджає або випереджатиме в найближчий період (не більше одного року) підприємства-конкуренти.

Джерело: узагальнено автором на основі [7].

Як правило, до ключових напрямів дослідники відносять: розроблення конкурентоспроможної продукції; раціоналізацію відносин з постачальниками; ефективне просування продукції на ринку; підвищення конкурентоспро-можності мережі реалізації продукції і сфери послуг; розвиток організаційних структур управління в умовах конкуренції та інше [5, 114].

Дяченко Т.О. [9] вважає, що всі фактори конкурентоспроможності підприємства можна поділити на дві групи. Перша група - це фактори, які можуть бути контрольовані підприємством, друга група - ті, на які підприємство впливати не може. До першої групи факторів автор відносить стратегію діяльності підприємства, навчання працівників та підвищення їх кваліфікації, загальні видатки, якість транспортних послуг, технологію здійснення перевезень та вантажно-розвантажувальних робіт. До другої групи факторів відносяться ті, що не залежать від підприємства (державні, ринкові, природні).

Загалом систему факторів конкурентоспроможності аграрного підприємства можна схематично представити у вигляді рис. 2.

Рис. 2. Фактори конкурентоспроможності аграрного підприємства за джерелами їх утворення

Джерело: згруповано автором на основі [9].

Баглай І.Є. [10, с. 16], наголошує на тому, що для оцінки конкурентоспроможності підприємства необхідно скористатися такими групами показників: фінанси, внутрішні бізнес-процеси, клієнти, навчання та розвиток, організаційна культура, організаційна структура, корпоративна соціальна відповідальність (рис. 3). Варто зауважити, що всі запропоновані вченим блоки та їх показники можна вважати внутрішніми для підприємства, оскільки вони визначаються на основі результатів функціонування підприємства.

Рис.3. Групи показників оцінки конкурентоспроможності підприємства

Джерело: згруповано автором на основі [10].

Дробітько Н.А. [11] у своїй дисертаційній роботі «Управління конкурентоспроможністю в умовах ринкової економіки» для здійснення оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства пропонує визначати інтегральний показник, який ґрунтується на оцінці трьох елементів. Цими елементами є конкурентоспроможність продукції; ринкова активність підприємства; власні можливості підприємства. Автор розглядає ринкову активність підприємства як важливу мету, досягнення якої забезпечить власнику підприємства стабільний прибуток, а також підвищить можливість нарощування величини власного капіталу. У свою чергу, власні можливості підприємства характеризують наявність та ефективність використання таких ресурсів підприємства як основні засоби, оборотні засоби та трудові ресурси. Представлений автором підхід досить простий у використанні, проте не дозволяє за кожним елементом здійснити аналіз сильних та слабких сторін досліджуваного підприємства при встановленні його конкурентних позицій.

В дисертаційній роботі В.О. Лаготюк [12] в якості індикаторів конкурентоспроможності підприємства запропоновано використовувати низку фінансово-господарських показників: рентабельність, ліквідність, фінансову стійкість. При цьому, показником, який би свідчив про досягнення конкурентних переваг В.О. Лаготюк обрав корпоративну соціальну відповідальність.

У роботі Г.В. Станко [13, с. 16] запропонована концепція конкурентоспроможності підприємства, котра базується на оцінці ефективності використання його ресурсів та включає в себе такі позиції як:

ефективність функціонування основного капіталу (конкурентоспроможність, що забезпечується фондами);

кадровий потенціал організації та рівень його розвитку (конкурентоспроможність, що забезпечується персоналом);

показники фінансової ефективності підприємства (оцінка показника рентабельності продажів);

забезпечення й підтримка інвестиційної привабливості бізнес- діяльності (оцінка вартості ділової репутації підприємства);

підтримка обраної ринкової позиції поміж конкурентів за рахунок виробництва затребуваної на ринку продукції (оцінка вартості бренду).

В умовах сьогодення переважна більшість вітчизняних підприємств змушені функціонувати у надскладних умовах, що пояснюється агресією росії проти України, впливом фінансово-економічної кризи, падінням попиту на продукцію, відсутністю купівельної спроможності у населення, зростанням потреб споживачів та їхніх вимог щодо якості та цін на товари, застарілістю технологічної та технічної бази, нестачею ресурсів для розвитку тощо.

З огляду на вищезазначене виникає необхідність у цілеспрямованому формуванні конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств на засадах покращання параметрів їх функціонування на ринку. Для вирішення цього питання нами запропоновано авторський підхід до проведення діагностики конкурентоспроможності аграрних підприємств, що функціонують в умовах воєнного стану, з акцентуванням уваги на маркетинговий аспект.

Включення маркетингового аспекту в алгоритм оцінки конкурентоспроможності аграрного підприємства може включати такі етапи:

аналіз ринку та споживчих уподобань в умовах воєнного

конфлікту;

оцінка діяльності конкурентів під час воєнного стану;

стратегічне планування;

брендування та комунікації;

технологічна адаптація;

оцінка ефективності маркетингових заходів.

Ці кроки дозволяють аграрним підприємствам оцінювати і змінювати свої маркетингові стратегії відповідно до змін на ринку в умовах кризи або воєнного конфлікту.

Даний підхід до проведення діагностики конкурентоспроможності аграрних підприємств дозволяє підприємствам у галузі сільського господарства адаптуватися до складних умов воєнного періоду, шукаючи нові можливості та стратегії, які допоможуть зберегти їхню конкурентоспроможність.

В загальному вигляді, алгоритм може виглядати приблизно так (рис. 4):



Рис. 4. Алгоритм оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств в умовах воєнного стану

Джерело: розроблено автором.

Таким чином, алгоритм оцінки конкурентоспроможності аграрних підприємств у воєнний період є базовим напрямком, але вимагає постійного аналізу та адаптації через непередбачуваність та швидкозмінність ситуації. Воєнний час супроводжується значними змінами на ринку, в економіці та політичному середовищі, що вимагає ретельного моніторингу та відповідного реагування.

Постійний аналіз дозволить адаптувати стратегії підприємства до змін у вимогах ринку, споживчих потребах та умовах ведення бізнесу. Важливо постійно оновлювати інформацію про зміни на ринку, дії конкурентів, та реагувати на них, змінюючи стратегії відповідно до ситуації.

Такий постійний цикл аналізу, оновлення стратегій та коригування планів дозволить аграрному підприємству пристосовуватися до непередбачу- ваних обставин і зберігати або покращувати свою конкурентоспроможність навіть у важких умовах війни.



Висновки

Отже, конкурентоспроможність аграрного підприємства є багатоаспектною та вимірюється складною системою показників. Це не просто кінцеві результати діяльності аграрного підприємства, але і продукт управлінських рішень на всіх рівнях його функціонування. Таким чином, проведення комплексної діагностики конкурентоспроможності аграрних підприємств створює базу для оцінки підприємства у контексті конкурентного середовища та дозволяє ідентифікувати сильні та слабкі сторони для подальшого удосконалення.

Діагностика конкурентоспроможності аграрного підприємства розглядається як комплексна, багатоаспектна категорія, яка віддзеркалює ступінь конкурентних переваг в усіх сферах діяльності підприємства за допомогою сукупності оцінювальних показників, які характеризують успішність підприємства на конкретному ринку за визначений період часу, з врахуванням умов воєнного стану, відносно аналогічних показників діяльності конкурентів.

Таким чином, своєчасно проведена комплексна діагностика конкурентоспроможності аграрного підприємства допомагає підприємству бути готовим до викликів ринку, виявляти свої переваги і слабкі місця, розробляти ефективні стратегії та плани дій для підвищення його ефективності та успішності.



Література

1. Загорна Т.О. Економічна діагностика: навч. посіб. Київ: Центр учбової літератури, 2007. 400 с.

2. Лук'янова В.В. Сучаний стан теоретичних основ діагностики діяльності підприємств. Економічні науки. Серія «Економіка і менеджмент»: Збірник наукових праць. ЛНТУ. Випуск 7(26). Ч. 2. Луцьк, 2010.

3. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г., Романко О.П. Конкурентоспроможність підприємства: планування та діагностика: монографія. за ред. проф. Кузьміна О.Є. Івано-Франківськ, 2011. 180 с.

4. Гетьман О.О., Шаповал В.М. Економічна діагностика: навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури, 2007. 307 с.

5. Економічна діагностика: підручник / В.Л. Дикань, та ін. Харків: УкрДУЗТ, 2022. 284 с.

6. Кривов'язюк І.В. Економічна діагностика: навч. посіб. Вид. 2-ге. Київ: Центр учбової літератури, 2017. 456 с.

7. Дикань В.Л., Зубенко В.О., Толстова А.В. Діагностика конкурентоспроможності підприємства та продукції: конспект лекцій. Харків: УкрДАЗТ, 2010. 42 с.

8. Міщенко А.П. Стратегічне управління: навч. посіб. Київ: Центр навчальної літератури, 2004. 336 с.

9. Дяченко Т.О. Визначення конкурентоспроможності автотранспортних підприємств та стратегії її підвищення: автореф. дис... канд. екон. наук: 08.07.04. Київ, 2002. 20 с.

10. Баглай І.Є. Вибір та економічне оцінювання стратегії конкуренції промислових підприємств в умовах іноземного інвестування: автореф. дис... канд.екон. наук: 08.00.04. Львів, 2018. 24 с.

11. Дробітько Н.А. Управління конкурентоспроможністю в умовах ринкової економіки: автореф. дис... канд. екон. наук. 08.00.04. Харків: ХНЕУ, 2001. 20 с.

12. Лаготюк В.О. Забезпечення конкурентоспроможності підприємств галузі птахівництва: дис... канд. екон. наук: 08.00.04. Київ, 2019. 278 с.

13. Станко Г.В. Фінансово-економічний механізм забезпечення конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств: автореф. дис.. канд. ек. наук: 08.00.04, Кам'янець-Подільський, 2016. 20 с.

References

1. Zahorna, T.O. (2007). Ekonomichna diahnostyka. [Economic diagnosis]. Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury. [in Ukrainian]

2. Lukianova, V.V. (2010). Suchanyi stan teoretychnykh osnov diahnostyky diialnosti pidpryiemstv. [The current state of the theoretical foundations of enterprise diagnostics]. Ekonomichni nauky - Economic sciences, 7 (26).

3. Kuzmin, O.Ie., & Melnyk, O.H., & Romanko, O.P. (2011). Konkurentospromozhnist pidpryiemstva: planuvannia ta diahnostyka. [Enterprise competitiveness: planning and diagnosis]. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian]

4. Hetman, O.O., & Shapoval, V.M. (2007). Ekonomichna diahnostyka. [Economic diagnostics]. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury. [in Ukrainian]

5. Dykan, V.L., & Tokmakova, I.V., & Ovchynnikova, V.O., & Korin, M.V., & Tolstova, A.V. (2022). Ekonomichna diahnostyka. [Economic diagnosis]. Kharkiv: UkrDUZT. [in Ukrainian]

6. Kryvoviaziuk, I.V. (2017). Ekonomichna diahnostyka. [Economic diagnosis]. (Vols. 2) Kyiv: Tsentr uchbovoi literatury. [in Ukrainian]

7. Dykan, V.L., & Zubenko, V.O., & Tolstova, A.V. (2010). Diahnostyka konkurentospro- mozhnosti pidpryiemstva ta produktsii. [Diagnostics of the competitiveness of the enterprise and products]. Kharkiv: UkrDAZT. [in Ukrainian]

8. Mishchenko, A.P. (2004). Stratehichne upravlinnia. [Strategic management]. Kyiv: Tsentr navchalnoi literatury. [in Ukrainian]

9. Diachenko, T.O. (2002). Vyznachennia konkurentospromozhnosti avtotransportnykh pidpryiemstv ta stratehii yii pidvyshchennia. [Determination of the competitiveness of motor transport enterprises and strategies for its improvement]. Candidate's thesis. Kyiv. [in Ukrainian]

10. Bahlai, I.Ie. (2018). Vybir ta ekonomichne otsiniuvannia stratehii konkurentsii promyslovykh pidpryiemstv v umovakh inozemnoho investuvannia. [Selection and economic evaluation of the strategy of competition of industrial enterprises in the conditions of foreign investment]. Candidate 's thesis. Lviv. [in Ukrainian]

11. Drobitko, N.A. (2001). Upravlinnia konkurentospromozhnistiu v umovakh rynkovoi ekonomiky. [Management of competitiveness in the conditions of a market economy]. Candidate's thesis. Kharkiv: KhNEU. [in Ukrainian]

12. Lahotiuk, V.O. (2019). Zabezpechennia konkurentospromozhnosti pidpryiemstv haluzi ptakhivnytstva. [Ensuring the competitiveness of enterprises in the poultry industry]. Candidate's thesis. Kyiv. [in Ukrainian]

13. Stanko, H.V. (2016). Finansovo-ekonomichnyi mekhanizm zabezpechennia konkurentospromozhnosti silskohospodarskykh pidpryiemstv. [Financial and economic mechanism of ensuring competitiveness of agricultural enterprises]. Candidate's thesis. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru

...