Особливості застосування методу моделювання при проведенні окремих видів судових економічних експертиз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особливості застосування методу моделювання при проведенні окремих видів судових економічних експертиз

Застосування методу інформаційного моделювання при проведенні експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності Особливістю застосування методу інформаційного моделювання при виконанні судових економічних експертиз є створення (моделювання) нових об'єктів дослідження.

До об'єктів дослідження з використанням методу моделювання можна віднести фінансову звітність суб'єктів господарювання, регістри бухгалтерського обліку, розрахунки окремих економічних показників, стосовно яких ставляться питання при призначені експертиз. Особливістю зазначених об'єктів є те, що перелік їх основних параметрів (показників) нормативно визначено та затверджено [43].

Практичний досвід дозволяє нам констатувати досить непоодинокі випадки, коли на вирішення судовим експертам ставляться завдання щодо: визначення первісної (справедливої) вартості запасів, у разі відсутності регістрів бухгалтерського обліку підприємства, по балансовому рахунку 20 «Запаси» за відповідний період, на підставі первинних документів та інших документів, зокрема договорів купівлі-продажу. Оскільки у суду чи у слідства відсутня можливість забезпечити надання облікових регістрів, у наслідок їх пошкодження (втрати, знищення та ін.). Разом з тим, як визначалось в ухвалі суду «невстановлені особи ТОВ «А» (код ЄДРПОУ) здійснили противоправну діяльність, яка полягала в документальному оформленні фінансових операцій з придбання та продажу товару за завищеною ціною та переведенні безготівкових грошових коштів, у готівкову форму через невстановлену групу осіб».

Застосовуючи метод моделювання, можна вирішити це експертне завдання побудувавши модель первісної (справедливої) вартості запасів. При побудові моделі «первісна вартість запасів» слід враховувати особливості формування первісної вартості, в кожному конкретному випадку (табл. .1).

Таблиця 1 Особливості формування первісної вартості запасів [44; 45; 46]

Застосування інформаційної моделі при виконанні експертного завдання щодо визначення документальної обґрунтованості первісної вартості ТМЦ, виконується за алгоритмом наведеним на рис. 1:

Рис. 1. Алгоритм застосування інформаційного моделювання в експертній практиці при виконанні завдання щодо документального підтвердження первинної вартості ТМЦ [41]

Застосування методу інформаційного моделювання при проведенні експертизи документів про економічну діяльність підприємств і організацій

Сучасний стан економіки України характеризується криміналізацією економічних стосунків і зростанням економічної злочинності. У такій ситуації для повного задоволення потреб судово-слідчої практики виникає потреба у призначенні й проведенні судово-економічної експертизи - основного виду судових експертиз під час розслідування економічних злочинів зокрема у сфері державних закупівель. Так, лише у 2019 році Державною аудиторською службою України та її територіальними органами було виявлено порушень допущених замовниками під час здійснення державних закупівель на суму 71,8 млрд.грн. [47].

Одним із видів порушення у сфері державних закупівель є порушення імперативної норми Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції 2019 року), згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватись виключно у випадках визначених ч.4 та ч.5 ст. 36 цього закону. Зокрема ними передбачено, що «умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов 'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті (ч.4 ст. 36). Крім того, ч. 5 ст.36 цього закону передбачено, що «Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку» [48].

В наслідок дії цих статей закону лише за 2019 р. було внесено 211433 змін в істотні умови договорів про публічні (державні) закупівлі, що на 32434 зміни більше ніж у 2017 р., разом у вартісному виразі обсяг змін зменшився на загальну суму 175,75 млрд. грн. (табл. 2).

Таблиця 2 Основні причини внесення змін до істотних умов договорів про публічні закупівлі за 2017 - 2019 роки [47-49]

Разом з тим, змінився склад змін суттєво за останні три роки збільшилась зміна умов договору до тендерної пропозиції пов'язаної із зміною ціни за одиницю товару. Так, кількісний показник змін внесених в договори державних закупівель, щодо зміни ціни за одиницю товару виріс більше чим у двічі з 34342 одиниць до 71586 одиниць, при цьому вартісний показник цих змін зріс у 2019 р. до 143,75 млрд.грн. Зростання цін за одиницю товару в договорах державних закупівель в таких обсягах суттєво впливає на витрати як державного так і місцевих бюджетів.

Слід зазначити, що починаючи з 19.04.2020 р. змінився порядок внесення змін в істотні умови договорів закупівлі, у тому числі ціни за одиницю товару. Так, відповідно до ч.2 п.5 ст.41 в Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції закону № 396-IX від 19.12.2019), «...збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії» [48]. Однак, залишилась умова зміни ціни за одиницю товару залежно від коливання цін на ринку, тому актуальність дослідження такого явища як коливання цін на ринку товарів, залишається актуальним при проведенні судових економічних експертиз з застосуванням методу моделювання.

Відповідно до роз'яснень Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономрозвитку) «внесення таких змін до договору повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим» [50]. Крім того, Мінекономрозвитку відмічає, що спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, який проводить статистичні спостереження, в тому числі й за цінами, є Державна служба статистики України. При цьому, у роз'ясненні відмічається, що «перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним» [50]. Саме тому в якості документального обґрунтування збільшення ціни за одиницю товару в рамках виконання договорів по державним закупівлям використовуються довідки регіональних торгово-промислових палат та ДП «Держзовнішінформ», які містять відомості про ціни на товар на дату, визначену в запиті постачальника. Разом з тим, регіональна торгово-промислова палата України зазначає, що вона «не здійснює жодних розрахунків статистичних даних, зокрема динаміки цін на паливо-мастильні матеріали, та, відповідно, не володіє відповідною методологією» [51], а Головне управління статистики в Одеській області в своєму листі вказує на те, що надані ним середньомісячні ціни на нафтопродукти не «призначені для оцінки тендерних пропозицій та визначення переможців під час проведення торгів згідно з процедурами, встановленими Законом України «Про публічні закупівлі» [47]. Отже, на сьогодні вищенаведені органи не визначають рівень коливання (динаміки) ринкових цін на товари, який враховується при внесені змін до договору по державним закупівлям відповідно до Закону № 922. Це й обумовлює необхідність залучення судових експертів економістів, які володіють спеціальними знаннями в галузі фінансів, для аналізу статистичних даних про стан рівня зміни цін на ринку за певний період часу, на певній території на підставі інформації, наданої уповноваженими органами, з метою визначення наявності чи відсутності коливання (динаміки) цін на товари. експертиза документ вартість інформаційний

Варто зазначити, що кількісна сторона явищ і процесів у фінансовій сфері є об'єктом вивчення фінансової статистики [52] Тобто, відображені в довідках уповноважених органів ціни за одиницю товару, що були предметом договору про державні закупівлі, є об'єктами дослідження судово - економічної експертизи, для визначення наявності чи відсутності коливання (динаміки) цін на товари, відповідно до поставлених перед нею питань. Водночас, дослідження питань з ціноутворення - процесу формування та встановлення цін [53], виходить за межі компетенції судового експерта економіста та є одним із завдань для товарознавчої експертизи [54].

Під час проведення судово-економічних експертиз з метою виконання певного експертного завдання експертами застосовуються відповідні методи дослідження, методики проведення судових експертиз, а також нормативно-правові акти та нормативні документи. Визначення способу проведення експертизи (вибір певних методів дослідження) належить до компетенції експерта [54]. Пошук відповідей на поставлені питання (вирішення експертних завдань) неухильно призводить до розширення існуючого переліку методів і засобів та розробки нових методичних рекомендацій, що охоплюватимуть більше коло різноманітних об'єктів - документально зафіксованих господарських фактів, явищ, операцій в часових та логічних межах, визначених певним питанням, запропонованим на дослідження експерту- економісту. Таким чином відбувається безперервний динамічний розвиток наукових знань економічної експертології [54].

Методам, що застосовуються в експертній практиці, присвячена методика «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз» за реєстраційним кодом 11.0.08, якою передбачено застосування методу документальної перевірки, співставлення так і методу моделювання. Можливість застосування цього методу в судово-економічній експертизі базується на основоположних принципах: інформаційної достатності та нормативної визначеності основних параметрів (показників), інваріантності інформації, доцільності та принципу здійсненності .

У практиці експерта-економіста, як правило, застосовується інформаційний, аналітичний або математичний метод моделювання. Застосування того чи іншого методу залежить від мети моделювання. У випадку, коли завданням експерта-економіста є встановлення рівня коливання (динаміки) ціни за одиницю товару, який враховується при внесені змін до договору по державним закупівлям, то за умови наявності в матеріалах, наданих на дослідження, документально підтвердженої інформації щодо рівня цін за одиницю товару уповноважених органів і тендерної пропозиції постачальника, а також Договору про поставку товарів та додаткових угод до нього, може бути заснований метод інформаційного моделювання.

Інформаційна модель - це аналог процесу, що характеризує структуру та якісно-кількісні властивості об'єкта моделювання. Такий аналог подібний оригіналу, а відмінності не суттєві відповідно умов конкретної пізнавальної задачі [55]. Алгоритм побудови інформаційної моделі рівня коливання (динаміки) цін за одиницю товару має наступну структуру: постановка завдання; створення або вибір моделі; дослідження моделі; перенесення знань з моделі на оригінал.

При її побудові застосовується трендовий аналіз, в основу якого покладено пошук спрямованості зміни економічного показника, що встановлюються на підставі тенденції їх зростання або спаду.

Наприклад, на судово-економічну експертизу була представлена інформація уповноваженого органу щодо цін за 1л дизельного пального на внутрішньому ринку. На її підставі була побудована «Модель коливання цін за одиницю товару» у формі графіка, який наочно демонструє як наявність коливання цін на ринку України так і безпідставність підвищення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод до договору поставки дизельного палива, яке відбувалось всупереч вимогам Закону № 922 [47] (до 19.04.2020 р.) щодо не перевищення 10% до тендерної пропозиції постачальника ціни за одиницю товару (рис.2).

Побудова такої моделі надає можливість зробити висновок експерту-економісту про наявність чи відсутність на вітчизняному ринку коливання цін (їх збільшення чи зменшення) за період дослідження на підставі даних щодо ціни за одиницю товару на певну дату та встановити наявність відхилень від нормативно регламентованого обмеження. Джерелом інформації виступають довідки уповноважених органів, а також додаткові угоди до договору. Наслідком цієї невідповідності вимогам Закону № 922 [47] є зменшення обсягів поставок товару та необгрунтоване зростання його вартості за рахунок збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10% від тендерної пропозиції, що призводить до неефективного витрачання бюджетних коштів.

Рис. 2. Модель коливання цін за одиницю товару на дату внесення змін до договору про державні закупівлі (за місяцями)

Підсумовуючи зазначимо, що застосування методу інформаційного моделювання при виконанні судово- економічної експертизи окремих об'єктів як-от коливання ринкових цін на товари, які виступають предметом державних закупівель, дозволяє: дослідити об'єкт, який є недоступним; встановити основні параметри (показники) об'єкта дослідження; забезпечити високу ступінь обґрунтованості результатів дослідження; надати висновок на поставлені питання.

Призначення судово-економічної експертизи є актуальним щодо визначенні розміру матеріальних збитків у порядку, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 242 Кримінального процесуального кодексу України [56]. Головним завданням експертизи із дослідження збитків та/або неодержаного доходу (упущена вигода) є встановлення документальної обґрунтованості їх розміру.

Відмітимо, що поняття збитків законодавчо визначене нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України [57, ч.2 ст.22; 58, ч.2 ст.224]. Відповідно до змісту цих норм, збитки - це грошова вартість втраченого майна та додаткових витрат на його відновлення, що являють собою реальні (прямі) збитки, а також неодержаний дохід (не отриманий прибуток), що є упущеною вигодою. Упущена вигода відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризуються зменшенням наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна), а у разі виникнення упущеної вигоди наявне майно не збільшилося, хоча й могло б збільшитися, якби не було допущено невиконання договірних відносин. Отже, упущена вигода - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив невиконання договірних відносин.

Як свідчить експертна практика оцінку величини упущеної вигоди потерпілим суб'єктам господарювання можна здійснити із застосуванням методів моделювання, за умови створення моделі на принципах інформаційної достатності та нормативного визначення основних параметрів (показників) об'єкта дослідження [42].

Дотримання принципу інформаційної достатності, при проведені економічних експертиз, забезпечується через наявність в матеріалах, наданих на дослідження, наступних об'єктів: первинних документів; облікових реєстрів;

фінансової, статистичної та податкової звітності. При проведенні дослідження в якості джерел інформації можуть також використовуватися інші матеріали справи: висновки експертів інших спеціальностей, договори з контрагентами, положення про облікову політику, проектно-технічна документація, статутні та реєстраційні документи, акти ревізій, висновки аудиторів, тощо. Разом з тим, відсутність усіх об'єктів дослідження, в наслідок втрати або знищення частини документів, не виключає можливість застосування методу моделювання при проведені судово-економічної експертизи, а навпаки - його застосування буде найбільш результативним для обґрунтування висновку експерта з поставлених питань.

Доцільно зазначити, що вибір експертом-економістом тієї чи іншої моделі визначається можливостями суб'єктивного сприйняття експертом даних, які отримані в ході дослідницьких експертних процедур. Так, можливість застосування методу математичного моделювання при проведенні експертиз щодо оцінки упущеної вигоди (недоотриманого прибутку) з'являється в результаті скорочення обсягів виробництва або реалізації продукції (робіт, послуг), зниження якості виготовленої продукції (робіт, послуг), зміни асортименту виготовленої продукції (робіт, послуг) в наслідок невиконання договірних зобов'язань.

Як відомо, математичне моделювання - це один із напрямків економіко-математичних методів аналізу, що полягає в дотриманні технології прагматичної побудови математичної моделі, яка дозволяє експерту обґрунтувати найадекватнішу інтерпретацію результатів моделювання упущеної вигоди (табл. 3).

Таблиця 3 Оцінка недоотриманого прибутку (упущеної вигоди) внаслідок порушення договірних зобов'язань

Отже, застосування методу математичного моделювання надає можливість побудувати «математичну модель» як своєрідного інструменту пізнання для дослідження самого об'єкту - недоотриманого прибутку (упущеної вигоди).

Практичне використання запропонованого науково- методичного підходу до проведення судової експертизи із вирішення завдань щодо визначення розміру збитків (упущеної вигоди) через застосування методу моделювання позитивно вплине на рівень експертного забезпечення розгляду справ у суді чи досудового розслідування та дозволить забезпечити захист економічних інтересів вітчизняних суб'єктів господарювання.

Особливості застосування математичного методу моделювання при експертизі документів про економічну діяльність підприємств

Сфера застосування математичного моделювання в експертній практиці дуже широка. В судово-економічній експертизі багато досліджень побудовані на основі таких математичних методів як факторний аналіз, кореляційний аналіз, регресійний аналіз, метод головних компонент і т. ін.

Моделювання математичними методами дозволяє впорядковувати систему економічної інформації, підвищувати точність економічних розрахунків. Завдяки застосуванню метода моделювання значно посилюється можливість конкретного кількісного аналізу та дослідження багатьох факторів, які впливають на фінансово-господарські процеси суб'єктів господарювання.

Розглянемо гіпотетичну модель наступної задачі, оскільки на сьогодні особливо гостро стало питання погашення підприємствами - платниками податків грошових зобов'язань із сплати податків та зборів, в наслідок дії протиепідемічних заходів та нестабільної економічної ситуації в Україні. Так, лише за березень місяць кількість податкових боржників зросла на 21876 осіб та на 01.04.2020 налічується 1027087 юридичних осіб та підприємців, які мають податковий борг перед державним або місцевим бюджетом [60]. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є надання розстрочення або відстрочення виконання грошових зобов'язань або податкового боргу платнику податків, у відповідності до вимог ст.100 Податкового кодексу України [61]. Відмова податкового органу в надані розстрочення або відстрочення виконання грошових зобов'язань або податкового боргу платнику податків, на підставі результатів аналізу фінансового стану податкового боржника, призводить до розгляду цих питань в судовому порядку.

В процесі розгляду судами цих справ необхідним є отримання інформації щодо оцінки фінансової стійкості платника податків, яка стосується спеціальних знань судового експерта-економіста. При проведенні судової економічної експертизи розрахунку прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення податкового боргу та його фінансового стану, судові експерти-економісти застосовують методи, які передбачені методикою «Методи, способи та прийоми, які використовуються при проведенні судово-економічних експертиз» за реєстраційним кодом 0.08. В числі рекомендованих методикою до застосування методів дослідження, наведено і метод моделювання.

При дослідженні економічних об'єктів, в експертній практиці можливе застосування математичних моделей, які являють собою його спрощений образ, поданий у вигляді сукупності математичних співвідношень (рівнянь, нерівностей, логічних співвідношень, графіків, тощо), що пов'язують вихідні характеристики стану об'єкта з вхідною інформацією, початковими даними, обмеженнями, що накладаються на функціонування об'єкта.

Математична модель знаходиться у певній відповідності з об'єктом і здатна замінити його з тією метою, щоб вивчення та дослідження моделі давало нову інформацію про поведінку об'єкта (механізм протікання процесів, динаміку, поведінку об'єкта як в минулому, так і в майбутньому тощо).

Математичне моделювання в практиці експерта- економіста - це опис математичних моделей, їх створення та аналіз. Їх використання при проведенні експертного дослідження обумовлене їх якісними характеристиками до яких належать:

Однак, при використанні математичного моделювання при проведенні судової економічної експертизи, слід враховувати основоположні принципи на яких базується побудова математичної моделі. Так, побудова моделі фінансової стійкості підприємства на принципі інформаційної достатності та принципу інваріантності інформації передбачає наявність в матеріалах наданих на дослідження фінансової звітності підприємства з примітками до звітності (ф. №1, ф. №2, ф. №3, ф. №4, ф. №5) та податкових декларацій (розрахунків) платежів до бюджету, які стали підставою для нарахування податкового зобов'язання; актів перевірок контролюючих органів, які стали підставами для нарахування податкових зобов'язань та аналізу платоспроможності платника податку; прогнозу доходів підприємства на термін дії розстрочення (відстрочення); звіту про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос) (ф. № 11-ОЗ); звіту про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (ф. № 1-Б); звіту з праці (ф. № 1-ПВ) та ін. [62]. У разі ненадання на експертизу вищенаведених документів, побудова моделі буде неможлива або побудована модель буде неадекватна.

Ще одним принципом побудови моделі при проведенні судової економічної експертизи з оцінки фінансової стійкості платника податків є принцип нормативного визначення основних параметрів (показників) фінансової стійкості підприємства. Зокрема загальні (без врахування галузевих особливостей) нормативно визначені показники, що характеризують фінансову стійкість підприємства, а саме коефіцієнта фінансової стабільності, коефіцієнта фінансової незалежності «автономії», коефіцієнта забезпечення власними коштами, коефіцієнт покриття, маневреності робочого капіталу, які наведено в Методичних рекомендаціях щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства [62] та в Методиці аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки [63].

Важливим при застосовуванні методу моделювання при проведенні експертизи є дотримання принципу здійсненності, тобто створена модель повинна забезпечувати досягнення поставленої мети дослідження - достовірну та обґрунтовану оцінку фінансової стійкості підприємства та можливість надання висновку експерта по поставленим питанням.

Слід зазначити, що існуючі на сьогодні моделі та методи, що використовуються для оцінювання фінансової стійкості підприємства, можна об'єднати у три основних типи: дескриптивні, предикативні і нормативні (табл. 4).

Таблиця 4 Характерні особливості трьох типів моделей та методів для оцінювання фінансової стійкості підприємств-платників податків [64-67]

Моделі порівняння фактичних результатів діяльності господарюючих суб'єктів з очікуваними показниками

1)порівняльний фінансовий аналіз, який проводиться для зіставлення планових та фактичних показників, фактичних і нормативних (галузевих, загальних) показників

Нормативн ий, порівняльн ий аналіз Для аналізу фінансової стійкості підприємства-платника податків при проведенні експертизи із застосуванням методу моделювання найбільш результативною є використання дескриптивної моделі, а при досліджені прогнозних доходів платника податку - предикативна модель, яка надає можливість встановити обґрунтованість наданого на дослідження графіку погашення податкового боргу, що надається до податкового органу з метою отримання розстрочки (відстрочки) узгоджених податкових зобов'язань підприємства - заявника [64].

Варто зазначити, що побудова дескриптивної моделі фінансової стійкості підприємства із застосуванням програмного комплексу «Project Expert» [65], скорочує трудомісткість експертизи та забезпечує виконання експертних завдань щодо оцінки платоспроможності платника податку на дату подачі ним заяви щодо надання розстрочки (відстрочки) грошових зобов'язань (податкового боргу).

Однак, на думку українських вчених, найбільш адаптованими до вітчизняних підприємств моделями визначення ймовірності банкрутства (неплатоспроможності) є модель О. Терещенка, модель Р. Сайфулліна - Г.Кадикова, модель А. Матвійчука та метод оцінювання У. Бівера. Разом з тим, і вони мають ряд недоліків. Зокрема в моделі О.О. Терещенка відсутня поглиблена класифікація стійкості фінансового стану (існує лише задовільний та незадовільний фінансовий стан) та є широкий інтервал невизначеності, що зобов'язує проводити додатковий аналіз для ідентифікації стійкості фінансового стану, недостатнє також теоретичне обґрунтування критичних точок (чи інтервалів) для окремих фінансових індикаторів, що призводить до неточностей у фіксуванні нормативних значень фінансових показників.

На думку науковців, недоліком моделі А. Матвійчука є відсутність індикаторів рентабельності й абсолютної ліквідності, котрі не враховувалися з огляду на те, що в більшості вітчизняних підприємств перші дорівнюють нулю, а другі - просто відсутні у фінансовій звітності.

Алгоритм побудови моделі та підготовки експертного висновку щодо оцінки фінансової стійкості підприємства - платника податків на основі економіко-математичних методів, можна представити з допомогою ряду взаємозв'язаних етапів.

На першому етапі, здійснюється постановка фінансово- економічної задачі, в залежності від об'єкту дослідження. На другому - формування системи показників на підставі наданих на дослідження документів. На третьому етапі здійснюється вибір адекватного методу економіко-математичного моделювання. Четвертий етап передбачає побудову економіко- математичних моделей. П'ятий етап - інтерпретація результатів побудованих моделей, а на шостому - формуються висновки експерта щодо фінансової стійкості підприємства- платника податків [38].

Застосування методів моделювання при проведені судових економічних експертиз з оцінки фінансової стійкості підприємства - платника податків із використанням дескриптивної моделі фінансової стійкості підприємства надає можливість захисту прав та інтересів як платників податків так і держави та забезпечує повне, всебічне та об'єктивне дослідження податкових конфліктів/спорів.

Особливості застосування математичного методу моделювання при експертизі документів фінансово- кредитних операцій

Останнім часом більшість призначених експертиз складають експертизи, пов'язані з вирішенням питань документальної обґрунтованості оформлення та відображення в обліку операцій з видачі, використання і погашення кредитів, що відповідають експертній спеціальності 11.3 «Дослідження документів фінансово-кредитних операцій». Однією із причин є недотримання як позичальниками (фізичними, юридичними особами), так і кредиторами (банківськими, іншими фінансовими установами) зобов'язань, передбачених та узгоджених ними при укладанні кредитних договорів.

Договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (п.1 ст.1 Закону про споживче кредитування від 15.11.2016 р. № 1734-VIII) [73].

До набрання чинності Законом про споживче кредитування, основні вимоги до договору споживчого кредиту були встановлені Цивільним кодексом України [58], Законом про захист споживачів [74] та Законом про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг [75]. Крім того, для банків певні вимоги до договорів були встановлені Законом України «Про банки і банківську діяльність» [76].

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім'я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення процентної ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору [72].

Крім того, згідно із Законом про споживче кредитування кредитодавець зобов'язаний, на вимогу споживача, безоплатно надати йому копію проекту договору [72]. Однак, як свідчить інформація наведена у Звіті за результатами дослідження з питань споживчого кредитування в Україні, наданого в рамках проекту USAID «Трансформація фінансового сектору» «частина договорів не містять інформації, що вимагається законодавством, або мають умови, що йому суперечать. 33% проаналізованих проектів договорів не містять детального розпису сукупної вартості кредиту; 17% - не містять графіка платежів; та 54% - містять умови, якими порушується право позичальника на дострокове повернення кредиту. Більше половини договорів містять несправедливі умови, визначені такими Законом про захист споживачів, особливо умови, якими нав'язуються додаткові послуги та надається право кредитодавцю в односторонньому порядку змінювати будь-які умови договору» [77].

Зокрема, окремими договорами про споживче кредитування не враховуються вимоги ч. 4 ст. 11 Закону про захист споживачів кредитодавцю, якою забороняється встановлювати у договорі будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону [72]. Незважаючи на таку заборону, що доповнюється вимогами Постанови НБУ№ 49 «Про затвердження Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» (далі Правила №49) [78], та на низку судових рішень 1, що ставлять під сумнів законність використання комісій за надання та обслуговування кредиту, фінансові установи активно продовжують використовувати

1 Правова позиція Верховного суду України у справі №6-1746цс16 (рішення від 16.11.16) такі комісії. У результаті, позичальник щомісячно сплачує не проценти за користування кредитом, а комісії, оскільки до процентів за кредит додаються значні щомісячні комісії [77].

Однією із обов'язкових умов договір про споживче кредитування є реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит розмір реальної річної процентної ставки [73].

Реальна річна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом, згідно з розділом ІІ Методики розрахунку загальної вартості кредиту для споживача, реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Методика №3238) [79].

Обчислення реальної річної процентної ставки за договором здійснюється згідно з розділом Ш Методики №3238 [79] та базується на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої зобов'язання на умовах та у строки, визначені в договорі.

У випадку якщо договір містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка обчислюється на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору.

Якщо кредит надається на умовах, за яких проценти за кредитом нараховуються на суму залишку заборгованості за основним боргом за споживчим кредитом (тілом кредиту), а основний борг за споживчим кредитом (тілом кредиту) виплачується рівними частинами або в кінці строку дії договору, реальна річна процентна ставка розраховується у процентах за формулою

де:

РР- реальна річна процентна ставка за договором;

ЗВ- загальні витрати за споживчим кредитом, визначені згідно з розділом ІІ цієї Методики;

К- загальний розмір кредиту, що є сумою коштів, які надані та/або можуть бути надані споживачу за договором (основний борг за кредитом (тіло кредиту));

Т- строк користування споживчим кредитом у календарних днях.

Строк користування споживчим кредитом рахується від дня, наступного за днем надання коштів за договором споживачеві, до дня повернення такого кредиту (повного погашення основного боргу за кредитом), передбаченого договором.

У випадках, коли кредит надається на інших умовах, то реальна річна процентна ставка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за споживчим кредитом до чистої суми виданого кредиту і розрахунок її здійснюється у процентах з використанням формули:

де:

РР- реальна річна процентна ставка за договором;

К- загальний розмір споживчого кредиту, що є сумою коштів, які надані та/або мають бути надані споживачу за договором у момент видачі кредиту (основний борг за кредитом (тіло кредиту));

t- порядковий номер платежу, при цьому t = 1 - порядковий номер платежу (платежів) на початку дії договору (на момент укладання договору);

dt- - дата платежу на початку дії договору (на момент укладання договору);

dt - дата платежу з порядковим номером t;

n- кількість платежів, передбачених договором про споживчий кредит;

Kt- платіж на погашення основного боргу за споживчим кредитом (тіло кредиту) з датою сплати dt

Програмний комплекс Microsoft Excel із функцією ЧИСТВНДОХ (XIRR), застосовується «якщо потоки грошових коштів виникають з будь-якою періодичністю, як правило, для облікових періодів з різною тривалістю, що виражається в днях із зазначенням дати виникнення таких потоків грошових коштів», відповідно до вимог абз. «б» п. 2.7 Методичних рекомендації щодо розрахунку ефективної ставки відсотка за фінансовими інструментами в банках України, [80].

Потікі - сума коштів, яку споживач сплачує банку та кредитному посереднику (за наявності) за споживчим кредитом. До Потоку включаються платежі в погашення основного боргу за споживчим кредитом, проценти за користування ним, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються відповідно до умов отриманого кредиту та пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Виходячи із вищенаведеного, загальна вартість кредиту у грошовому виразі - це чиста сума кредиту плюс абсолютне значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі), а загальна вартість кредиту у процентному виразі - це реальна процентна ставка, за весь період користування споживачем кредитними коштами.

У практиці проведення експертного дослідження щодо перевірки правильності розрахованої реальної процентної ставки (у процентах річних) банком при укладенні договору кредитування, яка має точно дисконтувати всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту, найчастіше експерти використовують загальноприйнятий метод дисконтування.

Метод дисконтування полягає, що шляхом зворотного розрахунку за формулою дисконтування грошових потоків розраховується чиста сума кредиту, тобто сума коштів, які видаються споживачу або перераховуються на рахунок отримувача в момент видавання кредиту.

При такому розрахунку грошовими потоками є зобов'язання позичальника (сума погашення тіла кредиту, процент за користування кредитними ресурсами, комісії, страхові платежі та інші платежі, які сплачує позичальник за договором кредитування за певний період, найчастіше щомісяця), а за норму дисконту прийнято реальну ставку, яка розрахована банком і відповідно до Правил № 49[78], та наведена в кредитному договорі у вигляді додатку до нього.

У разі відсутності в матеріалах, наданих на дослідження, розрахунку банку загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, експерт може здійснити їх визначення та встановити сукупну вартість споживчого кредиту та реальну річну процентну ставку по виданому банком кредиту із застосуванням програмного комплексу Microsoft Excel функції ЧИСТВНДОХ (XIRR).

Размещено на Allbest.ru