Вплив освіти на конкурентоспроможність молоді на ринку праці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВПЛИВ ОСВІТИ НА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ МОЛОДІ НА РИНКУ ПРАЦІ

Вступ

Серед соціальних інститутів суспільства в сучасному глобалізованому світі освіта займає одну з провідних позицій. Вищу освіту можна вважати одним із ключових факторів досягнення успіхів та самореалізації в житті. Окрім того, що престижна вища освіта підвищує статус людини в суспільстві, вона також надає великі можливості при влаштуванні на роботу та при занятті керівних посад. Однак для успішної конкуренції на ринку праці одного лише диплому престижного навчального закладу недостатньо. Потрібно володіти певними додатковими вмінням, навичками та компетентностями, щоб підвищити конкурентоспроможність на ринку праці. Однак в ході навчання в закладах вищої освіти (далі - ЗВО) студенти не завжди можуть цими додатковими конкурентними перевагами оволодіти. Тому серед головних проблем вищої освіти в Україні є невідповідність знань та вмінь випускників ЗВО потребам ринку праці й вимогам роботодавців.

Аналіз останніх публікацій

Питання місця освіти у забезпеченні конкурентоспроможності робочої сили на ринку праці були об'єктом вивчення цілої плеяди дослідників: В.П. Антонюк, О.А. Грішнової, Г.А. Дмитренко, А.М. Колот, Т.А. Костишиної, І.М. Леган, Л.С. Лісогор, Н.В. Міщук, В.В. Онікієнко, І.Л. Петрової, В.М. Петюх, О.І. Цимбал, Л.В. Шаульської та інші. Однак, незважаючи на широке коло наукових досліджень, що стосуються проблем формування дієвих механізмів підвищення рівня конкурентоспроможності молоді на ринку праці, недостатньо розкритими залишаються питання значення та особливостей впливу освіти молодої людини на формування її конкурентоспроможності та відповідність знань і вмінь випускників потребам роботодавців. Це і обумовило вибір теми дослідження, визначило його мету та основні завдання.

Метою дослідження є визначення ролі освіти у формуванні конкурентоспроможності молоді на ринку праці та аналіз вимог, які встановлюють роботодавців до знань, вмінь та навичок у випускників ЗВО. Досягнення визначеної мети зумовлюється виконанням наступних завдань:

• визначити кореляцію між можливостями працевлаштування та закладом вищої освіти і особливостями навчання в ньому;

• встановити думку роботодавців щодо обсягу та якості знань випускників ЗВО;

• встановити думку роботодавців щодо необхідних практичних навичок випускників ЗВО;

• визначити відношення роботодавців до наявності у претендента досвіду роботи й інших переваг (сертифікатів, дипломів зарубіжних університетів тощо);

Методологія

Для всебічного вивчення предмета дослідження процес пізнання здійснювався з погляду принципів обґрунтованості, об'єктивності та взаємодоповнюваності. Обґрунтованість теоретичних положень, висновків та достовірність результатів дослідження забезпечено використанням сукупності філософських, загальнонаукових та спеціальних наукових методів. Основним методом збору емпіричних даних стало опитування у формі анкетування (заповнення google-форми https://forms.gle/gBtqoEG5iGqsnxQz8) та метод контент-аналізу для обробки, аналізу та узагальнення даних.

Виклад основного матеріалу

Аналіз емпіричної бази. Для комплексної оцінки якості освіти, яку надають українські ЗВО, в межах держбюджетної теми №19БФ042-01М «Соціально-правові засади збереження та розвитку трудового потенціалу України» було проведено дослідження щодо відповідності професійної підготовки випускників вимогам ринку праці. Емпіричною основою цього дослідження стала онлайн анкета під назвою «Опитування роботодавців щодо відповідності професійної підготовки випускників вимогам ринку праці», яку було розіслано представникам компаній-роботодавців. В анкеті містилися запитання стосовно якості підготовки фахівців в українських ЗВО, досвіду заміщення вакантних посад випускниками, їх професійних навичок і компетенцій.

Наукове дослідження відбувалося у три етапи. На першому етапі було розроблено програму дослідження, визначено коло респондентів та складено анкету для опитування. На другому, основному, етапі було зібрано емпіричні дані. Завершальний третій етап полягав в обробці, аналізі, інтерпретації зібраної інформації та отримані обґрунтованих узагальнень, висновків і рекомендацій.

Опитування роботодавців щодо відповідності професійної підготовки випускників ЗВО вимогам ринку праці проводилося у жовтні-листопаді 2020 року за допомогою розсилки google-форми (анкети) на електронну пошту респондентів.

Анкета була розроблена відповідно до мети та завдань, які планувалося вирішити, і складалася з трьох логічно поєднаних блоків питань, що містили питання щодо ЗВО та особливостей навчання, обсягу та якості знань, необхідних для успішної кар'єри практичних навичок та відношення роботодавця до наявності досвіду роботи й інших переваг.

Перший блок складався з 10 запитань, з яких одне питання відкритого типу і 9 - закритого (у 3 з них була можливість вказати іншу відповідь). Перший блок дав можливість з'ясувати відношення роботодавців до закладів вищої освіти, дипломи яких отримав випускник, оцінок у додатках до диплому, форми навчання, можливості співпраці роботодавців із ЗВО та інше.

Другий блок із 7 закритих питань (можливість вказати іншу відповідь передбачена в трьох) стосувався обсягу та якості знань випускників ЗВО. Ключовими у цьому блоці є питання, що дають можливість з'ясувати думку роботодавців щодо необхідних знань, якими має володіти випускник ЗВО. Інші питання дозволили визначити значення для роботодавця досвіду роботи у випускника, володіння іноземною мовою, а також встановити способи, що застосовують роботодавці для набуття нових практичних навичок чи удосконалення уже набутих.

У третьому блоці (6 запитань, з яких 1 - відкритого типу, у 3 передбачена можливість вказати іншу відповідь) містяться питання, що стосуються процедури перевірки роботодавцями рівня знань та навичок випускника, з'ясування вимог до практичних навичок, які будуть необхідні випускнику під час професійної діяльності та значення для роботодавця наявності у потенційного працівника моральних цінностей.

В процесі опитування посилання на google-форму було розіслано близько 300 роботодавцям з різних сфер зайнятості. У цілому в опитуванні взяли участь 74 суб'єкти господарювання.

Вища освіта та її значення при працевлаштуванні очима роботодавців. Значення освіти переоцінити дуже важко. Це один із головних визначальних факторів як для конкретного індивіда, так і для суспільства в цілому. Без неї побудувати кар'єру сьогодні дуже складно. Кожна молода людина стикається з необхідністю приймати складні рішення, що обумовлюють подальший життєвий шлях. Першим таким перехрестям є вибір напрямку вищої освіти та тип навчального закладу для її здобуття. В українському суспільстві панують стереотипи, що роботодавці не вважають диплом гарантією отримання певних знань та підтвердженням кваліфікації за спеціальністю, а без диплома можна досягти успіху. І цей стереотип частково підтверджується. З іншої сторони диплом розглядається як результат цілеспрямованості претендента на вакантну посаду в компанії, як показник уміння працювати і досягати поставлених цілей. Які б стереотипи не існували в суспільстві, проте дослідження показало, що вагомим чинником успішного працевлаштування в дорослому житті, хоча, можливо, і не визначальним, є вибір навчального закладу та успішне його завершення.

Так, в ході проведеного опитування з'ясувалося, що лише для 33,3% опитаних роботодавців закінчений заклад вищої освіти кандидатом на посаду не є визначальним чинником при прийомі на роботу. 57,6% респондентів зазначили, що для них має значення диплом якого ЗВО має молодий фахівець (Рис. 1).

Рис. 1 Чи має значення диплом якого закладу вищої освіти має фахівець, який претендує на роботу?

[Джерело: розроблено авторами]

Серед закладів вищої освіти, випускникам яких роботодавці надають перевагу, традиційно лідируючі позиції займає Київський національний університет імені Тараса Шевченка (30,3% респондентів). Також респонденти зазначали доволі якісну підготовку випускників Національного університету «Києво-Могилянська академія» (6,1%),

Майже для половини роботодавців (45,5%) виявляється не принциповим, який ЗВО закінчив претендент на посаду. Цікавою є відповідь суб'єктів ринку праці щодо навчальних закладів, випускників яких вони не бажають приймати на роботу. Респонденти такими визначили непрофільні заклади вищої освіти (21,2%), відомчі заклади (9,1%), приватні заклади вищої освіти (15,2%). Ці показники варто враховувати абітурієнтам при виборі своєї alma mater.

Також досліджувалось питання ставлення роботодавців до оцінок, які отримав претендент під час навчання в ЗВО, що відображені у додатку до диплома. Цікаво, що позиції роботодавців при відповіді на це запитання розділились майже навпіл. Так, зважають на оцінки у додатку до диплома 45,5% респондентів, а не зважають - 42,4% (решті зазначили, що їм важко відповісти).

Дещо інакше корелюються відповіді на питання щодо форми навчання. Більшість роботодавців (51,5%) зізнались, що для них є важливим, за якою формою (денною чи заочною) здобував освіту претендент на посаду. Це важливо для розуміння політики скасування заочної форми під час здобуття вищої освіти за деякими спеціальностями, що нині розглядається у владних колах. конкурентний перевага молодь праця

Таким чином, як показало опитування значення успішності навчання, форма навчання та престиж навчального закладу все ж таки посідають важливе місце у системі цінностей потенційних роботодавців і абітурієнтам не потрібно нехтувати цим в ході здобуття вищої освіти.

Значення конкурентних переваг при працевлаштуванні.

Серед завдань дослідження було і з'ясування ставлення роботодавців до наявності у претендента на вакантну посаду різного роду конкурентних переваг: досвіду роботи, диплому зарубіжного університету, знання іноземної мови тощо.

Серед абітурієнтів існує стереотип, що після навчання за кордоном з дипломом зарубіжного навчального закладу, працевлаштуватися в Україні буде в рази простіше. Однак в ході опитування чіткої відповіді на питання щодо значення для роботодавців наявності у претендента диплому про вищу освіту закордонного ЗВО отримати не вдалося. Думки респондентів розділилися наступним чином: для 54,5 % респондентів наявність такого диплому не є перевагою, а ще 15,2 % складно відповісти. І лише 30,3 % опитаних готові надати перевагу претенденту, який навчався за кордоном.

Дуже специфічну відповідь було отримано на питання про наявність у претендента на посаду досвіду роботи. Більшість респондентів (51,5 %) зазначили, що це залежить від посади та її специфіки, а для 21,2 % його відсутність не є проблемою. 27,3 % респондентів вважають, що досвід необхідним при влаштуванні на роботу.

Окреме надзвичайно важливе питання, яке ставилося респондентам, стосувалось необхідність володіння іноземними мовами. 51,5 % роботодавців вказали на необхідність володіння англійською мовою, а майже 30 % висловилися, що знання або не обов'язкові, або залежать від займаної посади.

Таким чином, наявність певних конкурентних переваг в процесі працевлаштування дозволить претендувати на ліпші робочі місця, задовільнить запити більшої частини роботодавців та сприятиме успішному працевлаштуванню.

Неузгодженість ринку освітніх послуг і ринку праці. На жаль, сучасна ситуація на ринку праці та ринку освітніх послуг свідчить про наявність певного дисбалансу попри необхідність їх взаємозв'язку та взаємодії. З одного боку спостерігається надлишок на ринку праці фахівців певних напрямів підготовки, а з іншого - дефіцит висококваліфікованих кадрів за окремими спеціальностями. Всупереч потребам реального сектору економіки в Україні триває «бум отримання вищої освіти» [1, с. 154]. Вища освіта в Україні має масовий характер, рівень охоплення вищою освітою населення традиційного офіційного віку навчання є високим - 82,7 %. За цим показником Україна у Глобальному інноваційному індексі 2020 р. посіла 14-те місце зі 131 країни. Меншим є охоплення у Німеччині (70,2 %, 28-ме місце), Польщі (67,8 %, 34-те) та Великій Британії (60 %, 46-те місце)[2].

Таке масове отримання вищої освіти в Україні, з одного боку, свідчить про високий рівень освітньо-професійної активності молоді, але, з іншого, кількість не завжди означає якість. Орієнтація ЗВО не на реальні потреби економіки, а на ажіотажний попит молоді на популярні та престижні спеціальності, створює випускникам проблеми з працевлаштуванням в майбутньому [3, с. 115].

Більшість дослідників відзначають недостатній рівень взаємодії більшості ЗВО з роботодавцями, державними центрами та приватними агентствами зайнятості з питань вивчення попиту на фахівців та вимог до них, що обумовлює слабку орієнтованість на потреби ринку праці, запізніле реагування на зміни в попиті на фахівців зі сторони підприємств та галузей, ігнорування сучасних вимог роботодавців до якісних характеристик фахівців, рівня їх компетенцій [4, с. 133]. Це призводить до відсутності балансу між попитом і пропозицією на ринку праці фахівців з вищою освітою, труднощів з працевлаштуванням, до втрати людського капіталу внаслідок недостатньо ефективного його використання.

Дослідження показало, що більшість роботодавців (54,4 %) мають бажання в тій чи іншій формі співпрацювати із ЗВО. Тому для адміністрації ЗВО слід прийняти це до уваги, та налагодити залучення суб'єктів ринку праці до підготовки фахівців. Тісна співпраця сприятиме вчасному реагуванню ЗВО на зміни в попиті на фахівців зі сторони підприємств та галузей, посилить орієнтованість навчання на потреби ринку праці та сприятиме врахуванню вимог роботодавців до якісних характеристик та компетенцій випускників.

Рис. 2 Рівень знань та навичок молодих фахівців, які претендують на роботу за даними опитування роботодавців [Джерело: розроблено авторами]

Показовими є відповіді роботодавців на питання щодо рівня знань та навичок фахівців, які претендують на роботу. У цілому лише 3 % опитаних оцінили рівень знань випускників на «відмінно», ще для 9,3 % було важко оцінювати університетські знання. А от між рівнем «добре» та «задовільно» думки респондентів розділилися приблизно порівно. 45,5 % вказали, що рівень підготовки випускників є «задовільним», а 42,4 % визнали його «добрим» (Рис. 2).

Значною проблемою абсолютно для всіх випускників, незалежно від рівня їхньої теоретичної підготовки, роботодавці вважають відірваність теоретичних знань від практики, непідготовленість до роботи в реальному секторі економіки. Наявність проблеми підтверджують результати рейтингування за компонентою «навички» (Skills) у Звіті про глобальну конкурентоспроможність 2019 р. [5], за якою оцінюється ступінь підготовки поточної робочої сили в країні. За компонентою «навички» Україна посідає 44-те місце з індексом 69,9. Компонента «навички» включає в себе низку підкомпонент, серед яких є ступінь володіння випускниками навичками, необхідними для роботи. За цим показником Україна посіла 54-те місце з індексом 54,5, суттєво випередивши Польщу (101-ше місце з індексом 44,5), але відставання від Німеччини (13-те місце, 68,4) та Великої Британії (29-те місце, 62,3) залишається значним.

У зв'язку з цим в анкету було включено питання про обов'язкові практичні навички, необхідні молодому фахівцю. Роботодавці виділяють наступні: вміння складати ділові папери управлінської документації обраної професії; навички ділового спілкування (32,4 %); комунікативні навички роботи з клієнтами та публічних виступів (24,3 %); навички таймменеджменту (17,6 %); навички аналітичного та критичного мислення (16,2 %) та вміння працювати з базами даних, реєстрами (9,5 %), тобто soft skills.

Але не менш важливими є й професійна компетентність. На основі опитування можна визначити три ключових компетентності випускника ЗВО, які роботодавці вважають запорукою успіху: націленість на кінцевий результат (63,8 %), якісні професійні теоретичні знання (60,6 %) й володіння інформаційними та комунікаційними технологіями (51,5 %) Майже в рівній кількості респонденти визначають потребу в умінні командної роботи та вміння працювати зі ЗМІ.

Незбалансованість ринку праці та ринку освітніх послуг та відсутність у молодих фахівців необхідних практичнх навичок призводить до потреби додаткової підготовки та перепідготовки випускників ЗВО, які не мають необхідної кваліфікації. Це в свою чергу вимагає додаткових фінансових і матеріальних витрат, організаційних зусиль, що відволікає кошти та інші ресурси від безпосередньої виробничої діяльності.

В ході дослідження з'ясувалося, що отримані у ЗВО знання та навички претендентів на вакантну посаду, перевіряються за допомогою поєднання кількох способів (у респондентів була можливість обрати декілька варіантів): співбесіда з керівником (63,6 %), перевірка в ході випробувального терміну (60,6 %), шляхом вирішення тестових (15,2 %) та ситуаційних завдань (18,2 %) (Рис. 3).

Рис. 3 Тип перевірки знаннь та навичок молодого фахівця, який претендує на посаду

[Джерело: розроблено авторами]

А майже 70% роботодавців проводять спеціальні тренінги, направлені на поліпшення знань та вмінь молодих спеціалістів, що тільки но прийшли до їх організації, та витрачають на це від одного (37 %) до двох (37,1 % опитаних респондентів) тижнів. Тренінги для молодих фахівців направлені перш за все на удосконалення практичних навичок роботи (51,9 %) та на можливість вирішувати специфічні задачі (40,7 %), що чітко корелюється із потребами, котрі були заявлені ними раніше.

Отже, невідповідності між професійною підготовкою випускників ЗВО та кваліфікаційними вимогами до них на ринку праці потребують належної реакції національної системи освіти. Підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці можливе через вдосконалення української системи освіти та приведення її до стандартів і критеріїв європейського освітнього простору. Результати цього дослідження можуть бути використані при формуванні державної політики Міністерством освіти і науки України, а також можуть стати підґрунтям для перегляду ЗВО своїх освітніх програм та навчальних планів, підвищення вимог до функціонування внутрішньої системи забезпечення якості освіти.

Висновки

Отримані на основі аналізу зібраних даних результати дослідження обгрунтовують наступні рекомендації ЗВО, роботодавцям й самим випускникам:

* Закладам вищої освіти:

¦ олід враховувати вимоги, що висувають роботодавці до випускників, шляхом створення нових й вдосконалення старих освітніх програм;

¦ додати до навчальних планів дисципліни, які направлені на формування практичних навичок;

¦ підвищити вимоги до викладання іноземних мов;

¦ посилити співпрацю з роботодавцями, адже більшість опитаних респондентів бажає розпочати співпрацю із ЗВО або посили уже існуючі контакти, що сприятиме подоланню відірваності теорії від практики шляхом:

o залучення роботодавців до процесу навчання через

o перманентну участь практиків у практичних та семінарських заняттях;

o участі студентів у програмах стажування в різних організаціях державного і приватного сектору; o підвищення вимог до проходження студентської практики.

• Роботодавцям:

¦ впроваджувати нові програми стажування, запрошуючи зацікавлених студентів;

¦ долучатися до процесу підготовки майбутніх фахівців шляхом ініціювання проведення лекцій та майстеркласів з актуальних питань відповідних галузей знань;

¦ приймати участь у розробці завдань практичної направленості для екзаменаційних випробувань;

¦ ініціювати розробку професійних стандартів, які встановлять необхідні вимоги до кваліфікації та компетентностей фахівців тієї чи іншої професії.

• Студентам/випускникам:

¦ ініціювати проведення тренінгів, семінарів, направлених на розвиток професійних навичок та «soft skills»;

¦ пропонувати адміністрації ЗВО впровадження необхідних для студентів навчальних дисциплін з практичним спрямуванням.

Зважаючи на необхідність підвищення рівня знань та особливо практичних навичок випускників ЗВО, усі зацікавлені сторонам мають комплексно підтримати ініціативи, спрямовані на подолання цієї проблеми. Крім того, варто замислитися про підвищення порогових балів для вступу до магістратури, а також запровадження Єдиного державного кваліфікаційного іспиту для всіх напрямів спеціальностей, завдяки якому відбуватиметься об'єктивний та незалежний контроль якості знань випускників ЗВО. До розробки завдань для єдиних фахових вступних випробувань (ЄФВВ) варто залучити представників роботодавців, що сприятиме зростанню значення практичних навичок та професійних компетентностей в процесі навчання молодих спеціалістів.

Список використаних джерел

1. Леган І.М. Конкурентоспроможність молоді на ринку праці: шляхи забезпечення: дис кан. екон. наук: 08.00.07 / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи Київ, 2015. 258 с.

2. Стратегія розвитку вищої освіти в Україні на 20212031 роки. URL: https://mon.gov.ua/storage/app/media/rizne/ 2020/09/25/rozvitku-vishchoi-osviti-v-ukraini-02-10-2020.pdf (дата звернення: 20.03.2021).

3. Крижевська О.О. Освіта як один із чинників конкурентоспроможності молоді на ринку праці України. Державна політика регулювання ринку праці в Україні: сучасні виклики та концепція розвитку: матеріали Всеукраїнської міждисциплінарної науково-практичної конференції (м. Київ, 26 листопада 2020 р.) / за ред. І. С. Сахарук, А. М. Магомедової. Київ: ВД «Дакор», 2020. с. 114-118.

4. Антонюк В.П. Вища освіта України у системі відносин ринку праці. Економічний вісник Донбасу. 2015. № 2 (40). С. 132-137.

5. Global Competitiveness Index.URL: http://www3. weforum.org/docs/WEF_TheGlobalCompetitivenessReport2019.pdf

Размещено на Allbest.ru