Стратегіологічна архітектоніка системи smart-інфраструктури в міських агломераціях України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський національний університет імені Івана Франка

Львівська міська рада

Стратегіологічна архітектоніка системи smart-інфраструктури в міських агломераціях України

Карпінський Б.А., Пфістер Д.Г., Карпінська О.Б.

Вступ

Вже нині понад 54% населення світу, що становить майже 4 млрд осіб, проживають у містах, хоча, не слід нехтувати й тим, що загальний рівень урбанізації як за конбтинентальним, так і за державним розподілами є досить відмінним. Окрім того, доведено, що місто на кожному етапі історичного розвитку займає все вищу сходинку в системі соціально-економічних досягнень людства. Властиво, в теперішній час міста виступають вираженим стратегіологічним комунікаційним вузлом, діяльність якого активно формується та забезпечується розвитком інформаційних технологій. У цьому контексті, на думку провідних експертів, тренд урбанізаційних процесів набиратиме подальшого нарощування, оскільки протягом наступних декількох десятиліть сумарна чисельність міського населення зросте ще на 50% (до 6 мільярдів осіб, тобто до 2/3 населення планети житиме в містах), насамперед в міських агломераціях. Зазначимо, що нині міські агломерації (тобто крупні міста, що поступово втягують в свій оборот інфраструктуру менших міст, які орієнтовані на місто (чи кілька великих міст) і така узагальнена інфраструктурна мережа великого та менших міст стає найбільшим виробником валового внутрішнього продукту (ВВП), характеризується переважними ринками збуту та стрімко розростається в них) активно формуються на різних континентах. Стратегіологічна архітектоніка системи означених демографічних зрушень потребує прийняття зважених управлінських смарт-рішень у розвитку інфраструктури міських агломерацій, адже адекватно зі

Доцільно зазначити, що проблемам створення, реалізації та розвитку підходів розумних міст (Smart City) присвячено низку досліджень певного загалу науковців. Зокрема, з виділеною тематикою пов'язані наукові праці Д. Вошборна, А. Грінфілда, М. Гріффінгера, Р. Дамері, А. Калагліу, Х. Крамара, Р. Холла, М. Бойко, А. Жуковича, Р. Небесного та інших [1-2, 35-39].

Однак, аналіз проведених досліджень доводить, що вони стосуються лише окремих аспектів на рівні місцевого управління та муніципального розвитку без комплексного розгляду мотивів та й досвіду створення smart- інфраструктури. Недостатня увага надається розгляду й реалізації механізмів імплементації зовнішніх дієвих концепцій для конкретних міст України, які лише починають відкривати для себе переваги стратегіологічного розвитку через ідеологію використання «smart city», а це актуалізує відповідно й означену потребу. Окрім того, на практиці для багатьох українських міст згадана ідеологічна концепція постає не лише як виключно далекосяжна перспектива, а інколи, навіть, здається певною теоретичною утопією в контексті реалізації. Саме тому проведення цілеспрямованих як заходів, так і досліджень щодо проблематики стратегіологічної архітектоніки системи формування й впровадження smart-інфраструктури є доцільним, а значить потребує активізації наукових пошуків з проблематики.

Виклад основного матеріалу

Архітектоніка процесної складової й механізм управління міською агломерацією. Прийнято, що процес управління містом складається з двох елементів: організаційного та економічного механізмів [31]. Зокрема, організаційний механізм включає в себе нормативно-правове регулювання, а саме: розподіл повноважень і функцій, розмежування сфер впливу та відповідальності, налагодження вертикальних і горизонтальних зв'язків у межах самої організаційної структури управління містом; визначення умов всіх видів діяльності на території міста; конкретизує заходи з координування, що є запорукою узгодженості дій, поєднання управлінських рішень для отримання результату та засоби регулювання системи зв'язків між суб'єктами управління у місті [31]. Управління містом здійснюється за видами: концептуальне управління, стратегічне управління, оперативне або поточне управління [2, 27]. архітектоніка стратегіологічний міський стратегія

Можливо стверджувати, що архітектоніка системи управління містом включає як ідею, так і певну парадигму його розвитку. Властиво означена ідея ілюструє стратегіологічне бачення розвитку міста, його перспективу. Обєктивно, що стратегічне управління передбачає створення стратегіологічних засад розвитку міста. Виходячи з цих положень, реалізація ідеї розвитку втілюється ще на етапі розробки програми міської стратегії, де визначаються конкретні стратегічні та операційні цілі, їх завдання та відповідні проєкти, що будуть реалізовані в інтересах містян. Фактична ж реалізація таких стратегічних цілей забезпечує збалансований та комплексний розвиток міста, описує його візію й перспективний напрямок, куди міській агломерації доцільно рухатись. Так, на стадії оперативного (або поточного) управління провадиться безпосереднє управління певною конкретною сферою діяльності у межах міської агломерації. Властиво на цьому етапі відбувається безпосереднє управління певними видами діяльності міста, тобто цілі оперативного управління стають реальною умовою функціонування міської агломерації.

Сучасна інноваційна політика міського управління базується на дієвому поєднанні пошуку вирішення під час стратегічного та просторового планування ключових челенджів (челендж - це імпульсний виклик, подолання життєвих перешкод), які безпосередньо в конкретний часовий проміжок впливають на: містян; інфраструктуру; безпеку; економіку та стан навколишнього середовища; концепції партнерських відносин «громадяни - влада», орієнтованих на розвиток публічних інституцій та ефективної їхньої взаємодії з місцевими жителями [27].

Системно механізм для ефективного та комплексного управління міською агломерацією в сучасних умовах органічно складається з окремих узагальнених складових (табл. 1).

Таблиця 1 Базові складові механізму управління міською агломерацією

Джерело: сформовано авторами на основі [25, 27, 33].

Отже, в системі реалізації стратегіологічних засад міського управління пріоритетними цілями повинні бути: задоволення потреб мешканців, раціональне використання ресурсів громади, ефективне функціонування муніципалітету в інтересах територіального розвитку.

На даний час архітектоніка традиційної системи управління містом є трьохрівневою, а її схема наведена на рис. 1.

Рис. 1. Архітектоніка традиційної трьохрівневої системи управління містом

Джерело: розроблено авторами на основі [28].

У цій схемі на верхньому рівні (міська рада, голова міста, виконавчий комітет) зосереджено усі міські ресурси. Характерною ж особливістю середнього рівня (районні адміністрації) є те, що на ньому як фінансові ресурси акумулюються в недостатньому обсязі, так і недостатньо матеріальних ресурсів для задоволення першочергових потреб населення й вирішення стратегічних завдань у місті. Через характерні обставини та й у силу свого статусу даний рівень недостатньо функціонує з громадянами, а відповідно є найменш ефективним з-поміж інших рівнів прийнятої системи управління містом. Нижній рівень (комунальні підприємства - управляючі компанії) в свою чергу має в наявності недостатні техніко-технологічні та ресурсні можливості для реалізацій передбачених для нього функцій. Хоча, саме на цьому нижчому рівні відбувається найбільш безпосередній контакт з мешканцями міста, а через те він має функціонувати найбільш ефективно в інтересах його територіального (інфраструктурного) розвитку. Оскільки широкий обсяг передбачуваних функцій у нормативно-правових документах цього рівня та недостатність різного виду ресурсів для їх забезпечення призводять до того, що система управління означеного рівня оперативно не справляється повністю зі своїми статусними обов'язками, а отже саме тут накопичується найбільша кількість скарг та невирішених (негативних) звернень мешканців до владних інституцій. Зокрема, щодо останнього то у Львівській міській агломерації (780,8 тис. мешканців) наявна тенденція на їх зростання (5-11% щороку), насамперед через проблемні питання з пандемії коронавірусу, а з 24 лютого 2022 р. до них додалась ще й повномасштабна війна з державою-анексором Росією [11-13, 22].

Загалом, архітектоніка системи управління міською агломерацією повинна орієнтуватись на досягнення кінцевих цілей управління в контексті задоволення потреб мешканців та підтримання якісного функціонування міського середовища. Виходячи з цього, міським агломераціям важливо здійснювати активний пошук й залучення ресурсів з адекватним розвитком управлінських навичок виконавчих служб та здійсненням заходів з підвищення інвестиційного клімату та їхньої інвестиційної привабливості В контексті означеного, у Львівській міській агломерації вдається підтримувати стабільну ситуацію з забезпечення інвестиційної привабливості, насамперед, туристичної галузі через унікальність архітектурно-історичної спадщини; інформаційної сфери із потужною чисельністю висококваліфікованих програмістів.

Архітектоніка засадничих положень щодо формування системи Smart City. За своїм сутнісним наповненням архітектоніка інноваційної системи Smart City являє собою цілісну концепцію інтеграції технологій для якісного, розумного управління містом. Властиво сам термін «smart» вказує на певну властивість об'єкта управління, що характеризується інноваційністю застосування Інтернет-комунікацій (smart-phone, smart-tv, smart-home тощо) [5, 7, 26, 37-38]. Вже з початку ХХІ ст. зростає тенденція до активного використання приставки «smart-» з об'єктами управління: смарт-рішення, смарт-міста, смарт- країни. Зазначимо, що вперше термін «Smart City» застосував П. Друкер у 1954 р., хоча тоді йшлася мова про «розумне суспільство, що проживає на території міста» [8]. Тоді (тобто у середині ХХ-го століття), термін «Smart» більше ототожнювався з поняттям, що означало «збалансований розвиток». Окрім того, П. Друкер запропонував підхід, згідно якого цілі мають відповідати критеріям щодо «розумного управління» (табл. 2) [8].

Таблиця 2 Побуквове розшифрування терміну «Smart» за підходом П. Друкера

Джерело: розроблено авторами на основі [6, 8].

Фактично, термін «Smart» є комплексним, узагальнюючим поняттям, що містить характерне завданням наповнення. Зокрема, у перекладі на українську мову термін означає «розумний» і, відповідно, за причинно-наслідковим зв'язком, можемо визначати як «такий, що сприяє розвитку, водночас із застосуванням новітніх технологій».

Однак, в контексті аналізу поняття «розумне місто», доцільно підкреслити, що не існує єдиної загальноприйнятої дефініції. Оскільки термін відносно новий, то й дослідники по-різному його трактують. Так, на думку С. А. Чукут та В. І. Дмитренко, «Smart city» (розумне місто) безпосередньо пов'язане з автоматизацією життєдіяльності міста та її певною роботизацією [32]. Грінфілд А. вважає, що термін «розумне місто» напряму пов'язаний з розвитком електроніки та нанотехнологій, а значить ототожнюється з роботизованим містом [38]. Бойкова М. розглядає міста як об'єкти хаотичного суспільно-економічному руху, до яких не завжди можна застосувати стратегічне управління [2]. Водночас розробники концепції European Smart Cities Віденського технологічного університету вважають, що «smart» місто - саме управлінська категорія, це місто, яке ефективно використовує всю доступну інформацію для кращого розуміння й контролю своїх функцій та оптимального використання наявних ресурсів, у тому числі мешканців [37].

За своїм змістом концепція Smart City (розумне місто), згідно офіційного визнання Європейського Союзу, є концепцією, що включає в себе комплекс розумних електронних технологій для наскрізного управління містами. Окрім того, Smart City обов'язково включає в себе поняття «Інтернет речей». Зазначимо, що Інтернет речей (Internet of Things, IoT) - це певна сукупність пристроїв, в яких вбудовані датчики, що зчитують певну інформацію через дротові та бездротові мережі [3, 23]. Водночас, перша згадка про термін Smart City в науковому світі датується 1999 роком та пов'язується з британським науковцем Кевіном Ештоном з Массачусетського технологічного інституту. Саме «Інтернет речей» низка дослідників пов'язують з четвертою промисловою революцією. Обєктивно, що складовою частиною Інтернету речей є Індустріальний (або Промисловий) Інтернет речей. Нині вже актуалізується термін «Інтернет всього (Internet of Everything, IoE), який прийде на зміну Інтернету речей у найближчій перспективі.

Водночас, архітектоніка ж української концепції «Kyiv Smart City» ґрунтується на тому, що розумне місто це певна модель трансформації міста, де міські проблеми та вдосконалення управлінських процесів вирішуються за допомогою інформаційних технологій [19]. За характерним визначенням Європейської Комісії «Smart City» - «це «системи людей, що взаємодіють використовуючи потоки енергії, матеріалів, сервісів і фінансових інструментів для сприяння сталого економічного розвитку, еластичності, і вищого рівня життя; дані потоки та взаємодії стають розумними через створення стратегічного використання інформації та комунікаційної інфраструктури і сервісів в процесі прозорого міського планування та менеджменту, що швидко пристосовується до соціальних і економічних потреб суспільства» [35]. Окрім того, систему Smart City можна також визначити як технологію для вирішення проблеми урбанізації та систему заходів для реалізації цілей громади міста. Як випливає з означеного, при визначенні терміну «Smart City» потрібно застосовувати комплексний, системний підхід, адже дане поняття є багатоаспектним (рис. 2).

Рис. 2. Архітектоніка системної взаємодії інтегральних факторів, що впливають на формування розумного міста

Джерело: сформовано авторами на основі [1, 19, 36].

Також зазначимо, що з розвитком економічної науки активно почало застосовуватись поняття відкритих даних (за своїм змістом, відкриті дані - це ідеологічна конструкція за якою окремі дані мають бути вільними як для використання, так і розповсюдження будь-яким чином), а основне завдання котрих - це сприяти економічному зростанню. Виходячи з цього, пріоритетним завданням системи Smart City є ефективне використання його ресурсів, ґрунтуючись на Big Data (інформація в умовах реального часу). У цьому випадку поняття Інтернет речей (loT, Internet of Things) стає обов'язковою складовою поняття Smart City. Загалом, IoT означає сукупність пристроїв з датчиками, які зчитують інформацію через мережі [3, 5].

Аналіз показує, що нині щодо проблематики розумних міст існують різні концепції та теорії як у визначенні, так і розумінні. Зокрема, базисні теорії архітектоніки системи групування розумного міста наведено в табл. 3.

Таблиця 3 Архітектоніка системи групування сучасних теорій розумних міст

Джерело: сформовано авторами.

Водночас, за підходом European Statistical Office (Європейської статистичної організації), система Smart City має шість базових складових (рис. 3). Відповідно цього підходу, місто є smart, за умови, що до управління ним підходять комплексно, співпрацюючи за 6-ма основними напрямами з використанням цифрових, інформаційних та комунікаційних технологій задля ефективного вирішення пріоритетних питань громадськості. Передбачається, що за такої взаємодії напрямків та співпраці між ними, спостерігається розвиток як кожного з них окремо, так і загальний розвиток системи. Наведена smart-кооперація сприяє цілеспрямованому формуванні й розвитку розумної економіки, розумного середовища, розумного управління, розумної мобільності, розумного життя та розумного суспільства, забезпечуючи тим багаторівневий прогрес.

Рис. 3. Архітектоніка основних складових системи Smart City Джерело: розроблено авторами на основі [36].

З іншого боку, за визначенням Кілінга, якщо публічне управління - це «пошук у найкращий спосіб використання ресурсів задля досягнення пріоритетних цілей державної політики» [36] то Smart City - це пошук у найкращий спосіб використання ресурсів задля найефективнішого розвитку міста. Отже, можна стверджувати, що система Smart City є невід'ємною частиною публічного управління.

Окрім того наявна й інша класифікацію розумних міст, яка запропонована експертом у сфері урбаністики Біллом Хатчінсоном (табл. 4).

Таблиця 4 Класифікація Smart City за Біллом Хатчінсоном

Джерело: розроблено авторами на основі [26].

Варто зауважити, що міст, які можливо було б віднести до Smart City 3.0. ще немає в наявності. Однак, за даними компанії GARTNER, до 2040 року 60% населення світу буде проживати в містах, а прогнози ООН свідчать, що до 2050 року 80% населення світу буде проживати у містах [21, 24], що свідчить про тенденцію на нарощування урбанізаційних процесів.

Загалом, система розумного міста як сучасна інноваційна управлінська модель веде до комплексного та збалансованого розвитку, створює можливість здійснювати високоефективне управління містом через: активне використання інформаційних технологій, впровадження інноваційних підходів до вирішення проблемних питань, а значить позитивно впливати на рівень прозорості роботи міських органів влади та цілеспрямовано залучати його мешканців до управлінського процесу.

Стратегіологічна архітектоніка розвитку системи Smart City в Україні. Аналіз показує, що розвиток електронного урядування є важливою передумовою в стратегіологічній архітектоніці розвитку системи Smart City. Так, в Україні спостерігається прогрес за цим напрямом, зокрема: розгорнута діяльність Центрів надання адміністративних послуг; у Національній службі здоров'я України функціонує електронна система охорони (НСЗУ E-health); активізовано застосунок ДІЯ («держава в смартфоні») та інші заходи сприяють як процесу поступового перетворення усіх державних послуг на зручні онлайн- сервіси (цифровізація на місцевому та національному рівнях), так і покращують якість життя громадян, які звертаються за необхідними послугами.

Зокрема, функціонування Центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) є пріоритетним напрямом діджиталізації суспільства в умовах децентралізації. Станом на 2021 рік, в Україні вже функціонувало [34]:

понад 900 ЦНАПів;

3 Дія Центри;

більше 2 тисяч точок доступу до адміністративних послуг;

послуги з 13 сфер життєдіяльності.

В електронну систему охорони здоров'я України вже занесено 27,8 млн пацієнтів, які обслуговуються 1939 медичними закладами первинної медичної допомоги з 24,6 тис. лікарів та 1122 аптечних закладів з 9,4 тис. фармацевтів.

Окрім того, у 2021 році Верховна Рада України підтримала законопроект «Про публічні електронні реєстри», який значно полегшує процедуру отримання чи відправлення довідок , оскільки отримати необхідний документ чи додати скан-копію можна буде не виходячи з дому. Означене підтверджує, що в Україні здійснюються цілеспрямовані заходи до формування paperless (з англ. - «без паперової») держави.

Однак для того, щоб України стала справді цифровою державою, потрібно з позиції стратегіологічної архітектури пройти ще тривалий шлях, а саме: розробити більше електронних послуг, оновити законодавчу базу, упорядкувати роботу держреєстрів й при цьому забезпечити технічні можливості та захист даних [40]. Підкреслимо, що держава може бути цифровою, коли міста будуть smart. Зокрема, основні складники «Цифрової держави» згідно єдиного порталу державних послуг ДІЯ наведено у табл. 5.

Таблиця 5 Базові складники «Цифрової держави»

Джерело: сформовано авторами на основі [40].

Про активність користувачів додатку «Дія» видно з того, що станом на початок 2022 р. їхня кількість перевищила 10 мільйонів [41], при чому лише з серпня 2021 року зареєструвалося більше 3 млн осіб, що пов'язано з отриманням відповідних Covid-сертифікатів.

Загалом, після підписання Україною Угоди про асоціацію з Європейським Союзом (ЄС), наша держава покращила свої позиції на шляху до Єдиного цифрового ринку (ЄЦР). Так, переваги ЄЦР слугуватимуть значним поштовхом для економічного зростання України та зближенню з нормами та Стандартами Європейського Союзу [4]. У свою чергу, ЄС зацікавлений значною мірою у просуванні цифрової програми у всьому світі, оскільки у законодавчо-регуляторному полі ЄС серед інших ключових наявна концепції створення «Гігабітного суспільства» до 2025 року та стратегія «Цифрової Європи 2025» [4]. Зокрема, згідно Дорожньої карти виконання Україною Угоди про асоціацію відповідно до Додатку XVII-3, де чітко задекларована інтеграція в Єдиний Цифровий Ринок ЄС, то держава робить позитивні кроки в означеному напрямку (прийнято нормативні-правові акти) [9-10, 20, 23, 27, 29]. Окрім того, зазначимо, що нове законодавство імплементується одночасно з державами-членами ЄС вперше за часи Незалежності нашої держави. Хоча не слід нехтувати й тим, що спостерігаються певні проблеми в впровадженні інноваційних технологій та політиці їх регулювання, а одним з загрозливих недопрацювань стає відсутність комплексного, системного підходу як для розбудови системи розумного міста, так і цифрового суспільства загалом, виходячи з потреб громадян.

Загалом, узагальнюючи заходи щодо стратегіологічної архітектоніки розвитку системи електронного урядування та налагодження повноцінної роботи Smart City в Україні можна виділити певні перешкоди для їх реалізації:

прогалини в нормативно-правовому забезпеченні на місцевому рівні (навіть за наявності доволі деталізованих програм для цифрового розвитку в окремих громадах не визначились з їх потребою);

прогалини у формуванні комплексної системи смарт- інфраструктури (зокрема, урбаністика, енергоменеджмент, архітектура, екологів, інженерія тощо);

несформованість єдиних підходів до функціонування загального документообігу (зокрема, нині документообіг у кожній організації є специфічною ланкою, що об'єктивно не сприяє отриманню/наданню послуг);

не розробленість реєстрів територіальних громад (зокрема, муніципальні картки для кожного жителя, формування єдиного інформаційного простору та перехід до єдиної системи електронного документообігу);

прогалини в доступності даних (не пророблено питання з потребою авторизації при отриманні даних та й пошуку даних);

дещо застарілі способи, методи та канали комунікації влади та громадськості (у цьому контексті ще недостатній рівень координації та планування, тобто концентрація уваги провадиться не на меседжі комунікацій, а на фінансуванні самої кампанії);

розривність у належному забезпеченні безпеки конфіденційних особистих та державних даних (означене створює загрозу як для приватного сегменту, так і національної безпеки в частині кіберзлочинів, фейкових розповідей та новин);

розбіжність та й несумісність у практичному використанні поточних цифрових технологій на окремих муніципальних рівнях (зокрема, різні програмні застосунки, неможливість застосовувати електронний квиток конкретного міста в іншому);

схильність до дотримання бюрократичних процедур навіть при діджеталізації в управлінських процесах (зокрема, не зважаючи на цілеспрямований ухил на розвиток електронного документообігу, все-одно залишається в силі негативна практика «паперової біганини» як для отримання окремих державних послуг громадянами, так і безпосередньо для діяльності в самих органах влади);

обмеженість рівня цифрової грамотності населення (у цьому контексті, без дієвих смарт-громадян неможливо викристалізувати повноцінну архітектоніку смарт-міст).

Не слід нехтувати й тим, що при впровадженні системи розумного міста недостатньо робити акцент на конкретному суб'єкті, оскільки лише злагоджена співпраця органів місцевого самоврядування, громадян та бізнесу зможе призвести до оптимального результату. Так, на рис. 4 наведено узагальненні постулати стратегіологічної архітектоніки щодо імплементації системи Smart City в Україні, виходячи з інтересів громадян.

Водночас, стратегіологічна архітектоніка в напрямі актуалізації й успішної імплементації смарт-інфраструктури можлива лише за: цілеспрямованої та ефективної співпраці громадян з владними інституціями; дієвої підтримки впровадження системи Smart City на місцях; відповідного рівня фінансування для розвитку цифрового суспільства в державі.

Рис. 4. Стратегіологічна архітектоніка системи напрямів впровадження Smart City в Україні

Джерело: сформовано авторами на основі [19-21, 26].

Стратегіологічно, зважаючи на поточний стан України щодо впровадження системи Smart City, можна вважати що передумови для успішної розбудови власної системи розумних міст наявні в українських муніципалітетах. Однак, для дієвої координації зусиль щодо концептуальних положень із проблематики доцільно створити Національну програму впровадження та реалізації системи Smart City в Україні.

Висновки

Виходячи з того, що сучасні виклики для світових та українських міст нарощуються з кожним роком (нині на ці процеси накладається війна) і до цього, стаючи загрозливішими та глобальнішими, а це спричинює додаткову потребу в перегляді традиційних методів управління. З метою адекватної відповіді на виклики необхідно модернізувати управлінську систему, знаходити нові технологічні підходи й рішення. У цьому контексті заслуговує на фундаментальну актуалізацію стратегіологія формування та розвитку архітектоніки системи Smart City, зокрема, в після воєнний період.

Загалом, система Smart City - це комплексна програма заходів для збалансованого й ефективного управління та забезпечення сталого розвитку міста, яка ґрунтується на активному застосуванні інформаційно-комунікаційних технологій в різних сферах життєдіяльності громади для їх же блага.

Аналіз досліджень з практики становлення smart- інфраструктури в міських агломераціях показує, що нині наявні 4 базові теорії групування розумного міста: теорія А - розумні машини та організації; теорія В - залучення громад, організацій та підприємств; теорія С - міста, які навчаються та адаптуються; теорія D - міста, які інвестують в майбутнє. Дані теорії, маючи певні відмінності, все ж слугують орієнтирами до інтеграції зусиль науковців й практиків щодо активізації інтеграційних заходів за стратегіологічною архітектонікою розвитку системи smart-інфраструктури в міських агломераціях України.

Властиво стратегіологічним напрямком в Україні щодо розширення практики архітектоніки формування сучасної системи розумного міста стає цілеспрямоване забезпечення його соціально-економічного розвитку через реалізацію смарт-рішень, формування кваліфікованих кадрів з активним використанням інноваційних технологій в управлінських процесах, тобто створення ефективної smart-інфраструктури в міських агломераціях. Означене потребує комплексності прийняття рішень в розробці нормативно-правового забезпечення, злагодженої роботи влади (як на місцевому, так і регіональному чи національному рівнях) з громадянами, представниками бізнесу, міжнародних організацій та експертного середовища з врахуванням стратегіологічної архітектоніки системи smart-інфраструктури в міських агломераціях.

Список використаних джерел

1. Андрієнко А. О. Концепція «розумного міста»: уточнення ключових понять у контексті забезпечення розвитку великого муніципального утворення. Аспекти публічного управління. 2018. Т. 6. № 8. С. 24-34.

2. Бойкова М. В., Ильина И. Н., Салазкин М. Г. Будущее городов. Города как агенты глобализации и инноваций. 2011.

3. Бондарєв О. Що таке інтернет речей і навіщо він потрібен? 2017.

4. Вакуленко Л. Як розбудова телекомунікаційної інфраструктури допоможе Україні інтегруватися в ЄС.

5. Економічна Правда. 2021.

6. Вікіпедія.

7. Воронкова В. Кивлюк О. Людина в освітньому просторі smart-суспільства. Interdisciplinary studies of complex systems. 2017. № 10-11.

8. Генеральний план.

9. Друкер П. Практика менеджмента. М. : Вильямс, 2007. 400 с.

10. Закон України «Про Національну програму інформатизації».

11. Закон України «Про основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 рр.»

12. Карпінський Б. А. Державотворчий патріотизм нації: податкова домінанта інвестиційного зростання. Монографія. Львів : Колір ПРО, 2018. 480 с. (Серія „Держава і стратегіологія”).

13. Карпінський Б. А., Григоренко В. О., Карпінська О. Б. Фінансово-ресурсні втрати України від дій держави-анексора (Частина І). Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. Львів : РВВ НЛТУ України. 2014. Вип. 24.5. С. 199-208.

14. Карпінський Б. А., Григоренко В. О., Карпінська О. Б. Фінансово-ресурсні втрати України від дій держави-анексора (Частина ІІ). Науковий вісник НЛТУ України : зб. наук.-техн. праць. Львів : РВВ НЛТУ України. 2014. Вип. 24.6. С. 202-214.

15. Карпінський Б. А., Карпінська О. Б. Аксіоматика та ознаки генезису життя й державотворення та їх соціо- економічне забезпечення. Бізнес Інформ. 2020. №9. C. 6-19.

16. Карпінський Б. А., Карпінська О. Б., Шира Т. Б. Стратегіологія оцінювання інноваційно-технологічного потенціалу підприємства на засадах державотворчого патріотизму нації. Теорія, методологія і практика господарсько-фінансової діяльності підприємств. Монографія. Полтава : ПП «Астрая», 2019. С. 133-142.

17. Карпінський Б. А. Негативна синергічність: прояв у фінансовій продуктивності території. Монографія. Львів : Колір ПРО, 2017. 116 с. (Серія „Держава і стратегіологія”).

18. Карпінський Б. А., Божко С. М. Продуктивність і сталий розвиток економіки. Монографія. Львів : Логос, 2004. 274 с. (Серія «Економіка території»).

19. Карпінський Б. А., Божко С. М. Сталий розвиток економіки: узагальнена модель. Монографія. Львів : Логос, 2005. 256 с. (Серія «Економіка території»).

20. Концепція Київ Смарт Сіті 2020.

21. Концепція розвитку цифрових компетентностей 2021-2027 роки.

22. Мохаммед А., Аммосов Ю., Амирджанян А., Ачкасов Е. Развитие городов: лучшие практики и мировые тенденции. Национальный доклад Urban-practice. 2011. С. 11-15.

23. Населення України

24. Офіційний сайт Європейського Союзу.

25. Офіційний сайт ООН:

26. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2020 р. № 695 Київ «Про затвердження Державної стратегії регіонального розвитку на 2021 - 2027 роки».

27. Розумне місто.

28. Сальдо В. В., Тищенко Т. О. Формування стратегії соціально-економічного розвитку міста.

29. Стеценко Т. О., Тищенко Т. О. Управління регіональною економікою.

30. Стратегія сталого розвитку «Україна - 2030».

31. Територіальна громада України.

32. Управління сучасним містом: підручник / за ред. В. М. Вакуленка, М. К. Орлатого. К. : НАДУ, 2008. 632 с.

33. Чукут С. А., Дмитренко В. І. Смарт-сіті чи електронне місто: сучасні підходи до розуміння впровадження е-урядування на місцевому рівні. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 13.

34. Яремко А. Міський бюджет: практичне значення для функціонування міста. 2012.

35. 9 років мережі ЦНАП: як змінилися адмінпослуги для українців за цей час. Урядовий портал. 2021.

36. Caragliu A, Del Bo C., Nijkamp P. Smart Cities in Europe. Journal of Urban Technology. 2011. Vol. 18, №. 2. С. 65-82.

37. Dirks S., Keeling M. Vision of Smarter Cities: How Cities Can Lead the Way into a Prosperous and Sustainable Future. 2012.

38. European Smart Cities (version 4.0 (2015)).

39. Greenfield A. Against the Smart City.

40. Karpinsky B. A., Bozshko S. M. Economic Growth at sustainable development of economy. The monografy. Lviv: Prostir-M, 2006. 376 p. (Series «Economy of Territories»).

41. PlanDiia2.0.

42. Smart-Вінниця: як живе одне з найкомфортніших міст України.

Размещено на Allbest.ru